Ім'я файлу: риси права ідпу.DOCX
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 27.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Уся_інформація_з_лекцій_Криволапова (6).docx

У разі відсутності заповіту спадкували майно за законом.

Спадкоємцями першої черги були сини, онуки-правнуки та дочки ( розмір ¼ від нерухомого і 1/8 від рухомого майна), якщо синів не було, то майно між дочками ділили порівну.

Друга черга: батьки, тітки.

Материнське майно ділили порівну між дітьми..

Батьківський будинок отримував син. б

Якщо спадщина протягом 10 років не успадкована, то вона переходить до держмайна.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО:

Регулювалося Томом 15 зводу законів РІ. Уложенням про покарання кримінальні й виправні було в 3-ох редакціях.

Устав про покарання, що накладався мировими суддями.

Кримінальне уложення 1903 року.

Вперше з*явився поділ на загальну та особливу частину кримінального права.

Злочин – це будь-яке порушення закону, за яке передбачено покарання.

Мета покарання – виправлення злочинця та залякування

Кримінальна відповідальність не наступала щодо душевнохворих, глухонімих, при необхідній обороні, крайній необхідності й до малолітніх.

Малолітство ділилось на 3 категорії:

  1. Безумовно неосудні – діти до 10 років

  2. Вік умовної неосудності від 10 до 17 років

  3. Вік пом*якшення покарання 17-21 року

Інститут співучасності та причетності.

3 види співчучасників:

  1. Скопище – стихійна співучасть під злочину

  2. Зговір – за попередньої домовленості

  3. Шайка – стійка група осіб, які постійно вчиняють злочинів.

Види злочинів і види покарань:

  • Злочини проти віри

  • Злочини проти держави

  • Злочини проти порядку управління

  • Посадові злочини

  • Злочини проти особи

Привілейовані види вбивства – вбивство матері дитини під часс народження незакононародженої дитини, вбивство під час дуелі, вбивство дитини із чітко вираженими вадами.

Злочини можна поділити на:

  1. Тяжкі, за які покарання – смертана кара або каторга

  2. Середньої тяжкості – покарання арешт, перебування у виправному домі

  3. Проступки – передбачався арешт або штраф

Покарання ділились на:

  1. Головні, те що обов*язково призначається

  2. Додаткові до головних (конфіскація майна)

  3. Замінюючі – примусове лікування тощо

У кримінальному праві залишається вплив привілейності.

ШЛЮБНО-СІМЕЙНЕ ПРАВО

Було частиною цивільного права

Інститут шлюбу регулювався православною церквою

Шлюб православних із нехристиянами був заборонений

Шлюбний вік – 18 чоловіки, 16 – жінки

Максимальний 80 років.

Шлюб за православним обрядом.

Умови дійсності:

Досягнення віку, згода батьків-опікунів, згода для військових та чиновників – начальства. Примус до шлюбу заборонявся законом. Заборонявся шлюб між родичами кровними й духовними до 4 коліна.

Порядок укладення шлюбу:

  • Особи повідомляють священника

  • Священник оголошує публічно заяву про одруження

  • Вінчання при 2-4 свідках

Розлучення було можливе, допускався 2-3 шлюб, розлучення здійснював церковний суд – конс=исторія

Підстави для розлучення:

  • Бажання чоловіка, заява чоловіка

  • Фізична неспроможність чоловіка в шлюбі після 3 років, де відсутні діти

  • Вчинення чоловіком злочину

  • Чоловік зник безвісті більш, як на 5 років

Жінка була в залежності від чоловіка.

Діти:

Законно // незаконнонароджені – не мали права на спадок і прізвище батька.

Скарги дітей не приймались до судових інстанцій, навіть при насиллі.

ТЕМА: ДЕРЖАВА ТА ПРАВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ АВСТО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  1. Входження західноукраїнських земель до складу сусідніх європейських держав

  2. Державний та суспільний устрій

  3. Судова система

  4. Джерела та основні риси права



  1. Західноукраїнські зелі входили до складу сусідніх держав ще із часів падіння Руської держави, зокрема, Закарпаття у 13 ст. опинилось у складі Угорщини, потім у складі Австрії. Ця територія мала назву Угорська Русь.

Галичина увійшла до складу Австрії внаслідок анексії території після першого поділу Речі Посполитої. Юридично це було зафіксовано універсалом Марії-Терезії 11 вересня 1702 року. Новий адміністративний округ називався КОРОЛІВСТВО ГАЛИЧИНИ І ЛОДОМЕРІЇ.

Буковина у 60 роках 14 століття входила до Молдови до 1774р. 1774 р. була захоплена Австрією. Таким чином, наприкінці 18 ст. майже всі західноукраїнські землі вхоодили до складу Австрії.

  1. Із 1867 року Австрійська імперія перетворюється на Австро-Угорську монархію. Відповідно до договору, що був підписаний між двома країнами, Угорщина – самостійне королівство, де на чолі – імператор. Угорщина отримала автономію, мала власний парламент, уряд , окреме підданство, власну Конституцію та правову систему. Державний статус Угорщини був закріплений в конституції 1847 року. Таким чином, австро-угорщина – це федеративна конституційна монархія. Закарпаття входило до складу Угорщини, а Галичина до складу Австрії. У кожній монархії діяв свій двопалатний парламент: у Австрії – рейхстрат, а в Угорщині – сейм. Спільного законодавчого органу не було. Державне управління – автономне, за винятком 3-ох міністерств:

  • Військових

  • Закордоних

  • Фінансових справ.

Ці три міністерства були спільними. Представників до них обирали відповідні парламенти, або сейм, або рейхстрат. Засідання відбувались раз на рік. (по черзі то у відні, то у пешті).

Централізувала всю владу держави особа австрійського імператора, мав титул угорського уороля.

Повноваження:

  • Головнокомандувач армією

  • Право формувати уряд

  • Призначати різноманітних чиновників

  • Вирішувати питання війни і миру

  • Верховне судочинство: право помилування, всі судові рішення виносились іменем імператора. Ухвалення рішення рейхстагу чи сейму потребували підпису імператора.

  • Він був недоторканою особою: не відповідав ні перед сеймом, ні перед урядом, ні перед деражавою.

Законодавча влада належала відповідним парламентам. Без підпису імператора закон не ставав юридичним.

Окремо існували в Австрії тта Угоррщині Ради міністрів. Ради Міністрів очолювались прем*єр-міністром. У Конституції зафіксоовано, що і прем*єр-міністр і члени уряду відповідали і перед імператором, і перед парламентом. Раді міністрів підпорядковувалася влада на місцях, вона називалась КРАЙОВА ВЛАДА. У Австрії було 14 провінцій. Уся територія гАличини була переділена на 74 повіти, які очолювали начальники. Буковина також поділялась на повіти. На Шаличині й Буковина також діяли крайові сейми як представницькі органи влади. Саму Буковину очолював КРАЙОВИЙ президент. Угорщина мала іншу систему адмін поділу: Закарпаття , наприклад, не виділялось в окремий край. Адміністративним окремими одиницями були жупи та комітати, зокрема Закарпаття поділялось на 4 жупи.

Діяв вищий крайовий суд у Крахові. Для українського населення – вищий крайовий суд у Львові.

  1. Суспільний устрій.

Поміщики, великі землевласники, дворяни, духовенство.

1781 року в Австрії католицьку, греко-католицьку та протестанстську церкви було урівняно в правах.

Окремо слід виокремити міщанство, яке особливо активно почало розвиватись після аграрних реформ 1848 року – ліквідація кріпатства в Австрії.

На найнижчому щаблі було селянство. Селяни до 80 рр. 18 ст. у своїй більшості перебували в залежності. Мусили відробляти панщину, були прикріплені до землі, не могли вільно одружуватись, оббирати професію. У 1842 році Йосиф ІІ надав селянам права на переселення, право одружуватись, право передавати майно в спадок. Обмежує панщину до 3 днів на тиждень, 156 днів на рік. Селянам можна було звертатись зі скаргами до суду на господаря. Після його смерті – реформи зупинені, а поміщики кинулись повертати втрачені права на селян і посилювати гнів, за декілька років селяни втратили набути права. Через 1848 року в Австро-Угорській імперії було ліквідовано кріпосне право. За вихід із кріпацтва треба було сплатити викупну суму. Для українського селянина вона була втричі і більше більшою, ніж для німецького. Найкращі земельні ділянки залишались за колишніми поміщиками.

  1. Судова система .

У австро-угорській імперії була реформована судова система 11848 року. Завершального вигляду вона набула після ухвалення Конституції 1867 року. Окремий розділ Конституції був присвячени суд владі, де відбулось остаточне відокремлення судової влади від адміністрації, відносвлено інстиут присяжних, затримання та арешт відбувався лише на підставі судового рішення. Упродовж 24 годин заарештований мав бути повідомлений про причину арешту. Конституція гарантувала право на недоторканість житла, на таємницю листування, свободу висловлення думок усно чи письмово. Відповідно до Конституції існувала триступенева система судів:

  1. Повітові суди, які поділялись на цивільні та кримінальні відділи, де розглядали цивільні й кримінальні справи. Повітові суди – це суди першої інстанції, розглядались справи як одноособово, так і колегіально.

  2. Крайові окружні суди – були другою інстанцією, однак деякі категорії справ розглядали і в першій: тяжкі кримінальні злочини.

  3. Вищий крайовий суд – був другою інстанцією для окружних і остаточною для повітових. Він діяв у Львові та Кракові.

Поза загальною судовою системою було створено імперський суд, який розглядав справи, де були спори між регіонами, краями й справи про зловживання чиновників. Для вирішення адміністративних спорів, якщо особа зверталась зі скаргою на чиновників, то для цього існував АДМІНІСТРАТИВНИЙ ТРИБУНАЛ.

Верховний маршалківський суд – його очолював придворний маршал, другою інстанцією для нього був верховний судовий та касаційни трибунал. Мав застарілий феодальний характер, розглядав спори людей дворянського походження. Усі суддя проголошувались незалежними й призначались імператором довічно. Усі кримінальні справи розглядались із участю присяжних засідателей. 12 присяжних засідателей виносили вирок – винний чи невинний. Їх переобирала щороку місцева влада. Для військовослужбовців існували окреми військові суди ,що складались із 3-ох інстанцій.

Одночасно із проведенням судових реформ у 1849-1859 при кожному суді запроваджувалась посада прокурора. Прокурори підтримували обвинувачення в судах. Також прокурорам підпорядковувалась поліція- жандармерія, котра виконувала слідство. Адвокатура з*являється раніше у 1781 році, 1786 році було ухвалено положення про адвокатуру, 1872 року було затверджено дисциплінарний статут адвокатів. Адвокати об*єднувались в адвокатські палати, які вирішували дисциплінарний контроль за діяльністю адвоката, визначали давати юристу пост адвоката чи ні. Конституція закріпила рівний статус мов нацменшин та право звернення до суду рідною мовою, справи в крайових судах розглядались все одно польською.

ПРАВОВА СИСТЕМА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  1. Конституційне законодавство та виборче право

  2. Цивільне право:

  3. А) право зобов*язання

  4. Б) право власності

  5. Г) спадкове право

  6. Д) кримінальне право

  7. Ц) цивільний процес

  8. К) кримінальний процес

Із входженням українських земель відбувались 2 процеси:

Зміна польського на австрійске право

Здійснення кодифікації права австро-угорської імперії

Усе законодавство виходили мовами краю. (10 мовами)

Австро-угорська імперія із 1848 року австрія ставала конституційною монархією і була видана перша Конституція відповідно до якої утворювався рейхстаг – орган законодавчої влади, йому надавалось разом із імператором законодавча влада

Право розпускати і сликати рейхстаг мав імператор , однак після розпуску в імператора було 90 днів, аби скликати новий.

Рейхстаг складався із палати сенату й палати представників. Рйехстаг обирався на 5 років і вибори в нижню палату відбуваються за 2 ступеневим характером.

26 лютого 1861 року була ухвалена нова редакція НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ.

Палата перів та палате представників складала новий законодаввчий орган – державна рада.

Жінки й військовослужбовці не отримали виборчого права, куріальна система була скасована, парламент вміщував національні квоти. І разом із тим, національні квоти носили й дискримінаційний характер.

Цивільне право. Особливість:

  • Величезне нагромадження нормативно-правового матеріалу, яке не було систематизовано й упорядковано

Джерелом права були:

  1. Пандектне право

  2. Пруське цивільне уложення

  3. Цивільний кодекс Наполеона

  4. Провінційне право окремих австрійських земель

За рівнем юр техніки цивільний кодекс займав лідируючу позицію серед всіх кодексів, він був виданий німецькою мовою. Таким чином, у львові була створена комісія і 1868 авістрійске цивільне уложення було перекладено на укр мову. Кодекс складається із 3-ох частин та вступу – 1502 статті. У вступі йдеться про предмет цивільного права, 1 частина присвячена шлюбно-сімейному праву; 2 частина – про право власності та зобов*язальне право; 3 частина – про особисті немайнові права.

Негативні його риси:

  • Охороняв право власності дворянства

А) зобов*язальне право! Першою зміною було нотаріальне посвідчення договору, було ухвалено нотаріальний закон, який передбачав нотаріальне посвідчення длля таких договорів:

1.1 шлюбні договори

1.2 договори купівлі продажу, міни, позики, договори між подружжям, договори одержання віна, дарування, всі договори, які укладають із фізичними обмеженнями чи неписьменні. Визначалась категорія осіб, які не могли укладати договори взагалі:

- психічнохворі

- ті, хто нездужає

- діти до 7 років

Б) право власності визначало форми власності:

  1. державна (гмінна-комунальна)

  2. приватна власність монарха

Кожний австрійський підданий має право набувати нерухомість у всіх частина держави й ця власність охороняється державою.

У законодавстві води поділялись на державні та приватні:

  • державні – водойми, що є більшими за об*ємом, ніж ті, де можна плавати

  • озера, малі річки – приватна власність



  1. СПАДКОВЕ ПРАВО

Спадщина – перехід прав і обов*язкі померлих до спадкоємців. Спадкування було за законом та заповітом.

Дійсними заповітами вважались ті, які складені дієздатними особами. Заповіт набував чинності після смерті особи і єдиною умовою прийняття спадщини була дієздатність спадкоємця.

Спадкоємець міг відмовитись від заповіту.

Заповіт не могли складати неповнолітні.

Заповіт складався у нотаріальній формі або в суді. Недійсним був заповіт, що:

  • Які склали ченці.. особо засуджені до смертної кари

  • Заповіти осіб, що засуджені за тяжкі злочини

Було видано збірник Йозефіна. У кодексі не застосовувалась смертна кара, окрім – військові злочини й страта тільки повішенням.

Широко застосовувались ув*язнення – від 1 місяця до 8 років за легкі злочини.

БУЛО затверджено новий кримінальний закон, щотввійшов до нового криінального кодексу 1903 року, він діяв до української революції.

Кваліфікація злочинів:

  1. Тяжкі злочини

  2. Проступки

  3. Звичайні злочини

Основні покарання – смертна кара, позбавлення волі, домашній арешт, штраф і догана.

Смертна кара тільки за пошкодження державного майна.

Кримінальна відповідальність наступала із 14 років.

Однак, діти від 11 ддо 14 років карались як за проступки, кримінальна відповідальність не наступала для дітей віком до 10 років.

Кримінальне право мало дуалістичний х-тер, був у австрії кодекс, що діяв і на Закарпатті.

Джерела права УНР

  1. 3 універсал

  2. Закон унр про вибори до українських установчих зборів:

Вбори здійснюються на основі рівного виборчого права, таємного голосування без гендерного цензу

  • Віковий ценз 20 років

  • Не мав права обирати: психічно хворі, особи під опікою, засуджені до каторжних робіт

Закон про правонаступництво

Закон 1918 про національно-персональну автономію

Надавав право росіянам, полякам, євреям задовільняти свої національно-культурні прагнення. Для цього треба було від меншини зібрати 10000 підписів і передати ці підписи на розгляд суду, який розглядав справу й надавав статус меншині. Особо самостійно за заявою могла віднести себе до якоїсь меншини: принцип самостійного національного самовизначення.

Тимчасовий земельний закон 1918 року скасовував право приватної власності на землю в продовення 3 універсалу. Норма земельного володіння 25 десятин, земля давалась на право користування , для власного господарювання, давалось стільки, скільки особа може обробити сама. Наймана праця могла бути застосована в крайніх випадках.

Таке право користування ділянками могло переходити у спадщину.

4 універсал 22 січня 1918 року – держава проголошувалась незалежною, однак для конституційного будівництва головною була 29 квітні 1918 року Конституція УНР – проголошувала суверенітет, який користувався наррод України через Всенародні збори, за формою правління УНР – парламентська республіка.

Законодавча влада належала Всенародним зборам України.

Виконавча Раді народних міністрів.

Судова – генеральному суду. !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Вища представницька влада голови державі – належала ГОЛОВІ ВСЕНАРОДНИХ ЗБОРІВ.

Місцеві органи влади – проголошувались виборні ради та управи. Конституція закріплювала всі демократичні права та свободи. Проголошувала загальне рівне виборче право: 20 років, обмежувались недієздатні, божевільні, всі, хто потребує опіки.

Період 1918 року, конституція передбачала обмеження політичних прав і свобод, однак не більше, ніж на 3 місяці звичайних громадян за рішенням всенародних зборів чи ради міністрів за ситуації війни.

Конституція не говорила про державну символіку, принципи внутрішньої та зовнішньої політики, вибори в органи самоврядування.

Конституція лишилась тільки на папері.

Кримінальне та цивільне право.

Кримінальне:

Джерела – продовжували свою чинність на території УНР КРИМІНАЛЬНЕ УЛОЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1903 РОКУ; ПОСТАНОВИ ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ – ПРО ПОЛЕШГШЕННЯ ДОЛІ ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ КРИМІНАЛЬНІ ЗЛОЧИНИ 1917 РОКУ – спямована на пом8якшення звільнення від покарання осіб, які бкли засудженні російською імперією у зв*язку із боротьбою проти царизму.

ПРО ПОКАРАННЯ ВИННИ У ПУБЛІЧНИХ ЗАКЛИКАХ ДО ВБИВСТВА, РОЗБОЇ, ГРАБЕЖУ, ПОГРОМІВ ТА ІНШИХ ТЯЖКИХ ЗЛОЧИНІВ. ТА багато інших постанов.

Власні акти УНР:

  1. 3 універсал 0 норма про скасування смертної кари, ця норма підтверджується конституцією унр

  2. Закон про амністію – 19 листопада 1917 року, звільняв усіх засуджених за політичні злочини

  3. Закон про покарання учасників воєн і повстань проти української держави 5 березня 1918 року. Передбачав:

  • Позбавляв осіб статусу громадянства

  • Вигнання за межі держави

  1. Закон про затримання та притягнення до відповідальності осіб, що не мають права на в*їзд на територію УНР 13 квітня.

Основне , що залишалось – КРИМІНАЛЬНЕ УЛОЖЕННЯ.

У КРИмінальному процесі джерелом права були:

  1. Статут кримінального судочинства 1864 року

  2. Законодавчі акти УНР

  3. Інструкції суду 1918 року

  4. Закон про утворення генерального сенату 2 грудня 1917 року:

Утворювали палати цивільного, карного, адміністративного судочинства.

Утворилась адміністративна юстиція, яка не запрацює.

Цивільне право

Продовжували діяти законодавчі акти російської імперії, головна увагу унр, уцр була присвячена фінансовому , земельному та трудовому напрямку.

Фінансове право:

  • Закон про надходження прибутків до державної скарбниці 22 грудня 1917 року. Встановлювалось податкове навантаження на суб*єктів., що мали сплачувати унр певні кошти

  • Закон про головну скарбницю унр

  • Закон про утворення державного банку УНР

Першіии українскі паперові гроші зявились 1917 року – називались карбованцями.

Таку політику вчені визнають як позитивною.

Земельне законодавство:

  • 1917 року влітку цр дала розпорядження про проведення перепису, однак 3 універсал тільки зміг скасувати приватну власність на землю

  • Через тиждень генсекретаріат дав роз*яснення щодо земельної справи:

Зазначалось, що до виборів до установчих зборів не можна землю продавати, купувати тощо.

  • 4 універсал проголошував соціалізацію землі, передачу її народу без права викупу , скасовував приватну власність

Всі земельні багатства – власність українського народу. Ці положення більш детально висвітлювались у тимчасовому земельному законі 1918 року. У ньому зазначалось , що органи місцевого самоврядування мають головне завдання – забезпечити право користування земельними ділянками громадян. Встановлювалась норма землекористування – 30 десятин. Більші маєтки конфісковувались у земельний фонд, аби наділити малоземельних землею.

Націоналізація землі здійснювалась без викупу, однак такі радикальні зміни для українського заможнього селянина стало наріжним каменем для перевороту.

Трудове та соціальне законодавство:

  1. Закон про восьмигодинний робочий день 25 січня 1918 року – передбачав, що тиждень 48 годин. Неділя – обов*язковий вихідний. На рік встановлювалось 17 святкових днів. Обов*язкова перерва для відпочинку та їжі, регулювалась понаднормова праця та її оплата в подвійному розмірі, озоронялась праця малолітніх та жінок, праця до 14 років заборонена. Від 14 років не більше 6 годин на день, однак не в нічні зміни + не небезпечні роботи.

  2. Закон про робітничі комітети – право робітників об*єднуватись

  3. Закон про біржі й праця для тих, хто тимчасово втратив роботу

  4. Закон про місцеві комісаріати праці.

Законодавче врегулювання проблем науки та освіти:

  1. Утворювалась семирічна шкільна освіта для всіх

  2. Після юнаки мали право продовжити навчання в ггімназії чи 4 річній школі

  3. Утворювався секретаріат народної освіти, який мав наглядати за освітнім забезпеченням

  4. Закон про шкільне правління 1917 року

Вищі навчальні заклади – юридичні, медичні, військові знаходились у підпорядкування галузей, медичні під медичною галуззю, сферою. Такий підхід запровадив право та обов*язок на освіту всім.

ПРОБЛЕМА ВРЕГУЛЮВАННЯ СИСТТЕМИ ОСВІТИ 1917-1918

ТЕМА:

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ГЕТЬМАНА павла скоропадського

  1. Причини встановлення гетьманської влади

  2. Конституційні основи нової держави

  3. Органи влади і управління

  4. Зміни в цивільному праві

  5. Основні зміни в кримінальному праві

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА І ПРАВО ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО 1917-1921 Р

29 квітня 1918 року в києві відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, щ проголосив Скоропадсього гетьманом України і запропонував очолити владу в Україні.

Скоропадський був генерал-лейтенантом був підтриманий ще у військових чатинах та німецьким урядом, командуванням, військами. Основною причиною цього факту було:

  1. Невирішене земельне питання

Органи державної влади та управління Української держави

Гетьманська влада із 29 квітня 1918 року до 14 грудня 1918

Компетенція:

  1. Стверджувати закони, які без санкції не мали сили

  2. Гетьман призначав отамана ради міністрів, який представляв йому склад уряду на затвердження гетьмана

  3. Гетьман мав право стверджувати або скасовувати кабмін у пвному складі

  4. Приймав та звільняв вищих урядовців без обгрунтування

  5. Був вищи керівником міжнародних зносин

  6. Гетьман верховний воєвода укр армії та флоту

  7. Оголошував області на осадному положенні в разі потреби

  8. Гетьманові належали помилування конкретних засуджених чи оголошення загальної амністії

Центральне управління - рада міністрів – уряд:

  • Вищий виконавчий орган української держави

  • Отаман ради міністрів та міністри відповідали перед гетьманм за загальний хід держуправління

  • За кримінальні злочини та проступки відповідали згідно із існуючим законодавтсвом

  • Склад - голова, генеральний управляючий справами секреьтар, державний контролер, міністрри відповідних міністерств,

  • Було всього 3 склади уряду, що призначав гетьман

Мала рада міністрів:

  • Допоміжний орган ради міністрів 25 травня створений 1918 року

  • Формувалася із товаришів (заступників-міністрів окремих міністерств)

  • Основниі повноваження – попередній розгляд законодавчих та адміністративних повноважень, підгот овка кошторисів міністерств

Фінансова рада:

  • Була вищим органом для справ державного кредиту та фінансової полтики

  • Складалась із представників і членів, яких призначав гетьман, а також на правах членів були отаман-міністро, міністр фнінансів, дерконтролер

  • Повноваження: обміркування часу та умов держпозичок

  • Обміркування справ стосовно кредиту та грошового обороту

  • Розгляд справ фінансової сфери

  • Усі обмірковування ради, документи підготовлені нею передавались на розгляд гетьмана

Міністерство Української Держави

  1. Міністерство фінансів

  2. Торгівлі промисловості

  3. Праці

  4. Народної освіти

  5. Народного здоров*я

  6. Шляхів сполучення

  7. Судових справ

  8. Міністерство військових справ та флоту

  9. Земельних справ

  10. Віросповідань

  11. Закордонних справ

Кожне міністерство мало свій штат,,структуру, до якої входили канцеляпій, департаменти, відділи тощо.

До центарлььних органів належали відормства та комітети (телеграфне, зовнішньої торгівлі)

Організація місцевої адміністративної влади:

За часи гетьманату відбулись перетворення:

  1. Призначені центральною радоб комісари повітів та губерній були звільнені, а їх замінили старости, що очолили місцеві адміністрації; вони підпорядковували міністерств внітрініх справ

  2. За статусом губернвські старости відповідали колишнім російським старостам

  3. Головною проблемою місцнвого управління був хронічний конфлікт між адміністрауією та місцевим самоврядуванням

30 листопада 1918 року було виднао закон про зміну, доповнення та скасування законів про губернські установи за яким відновлювався інститут земських начальників, що частково виконували повноваження органів місцевого самоврядування.

Утворювались у ради у сільських справах, що були підпорядковані старостам.

Місцеве самоврядування:

  • Були збережені земські зьбори та управи та міські думи ц управи + змінено виборчий закон до цих інститутів

  • Від 3 вересня 1918 року вводилась куріальна система, 2 курії виборців, у залежності від суми зесського податку

  • Функції: були згіно із ПОСТАНОВОЮ ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ ПРО ВИБОРИДО ГЛАВ МІСЬКИХ ДУМ та ПОСИАНОВИ ТИМ УРЯДУ ПРО ЗИМІНУ ДІЮИХ ПОЛОЖЕНЬ МІСТ 19917 РОКУ, ОДГНАК ІЗ ДЕЯКИМИ ЗМІНАМИ

СУДОВА СИСТЕМА:

СКЛАДАлась із 3 юстицій –

А) загальної – державний сенат як вищий орган судової влади; голова й сенатори призначались гетьманом, складався із 3 судових палате, генерального суду із цивільних, кримінальних та адміністративних справ; створювалися судові палати як вищі апеляційні органи було спочатку 2 потім 3; вся територвія була поділена на судові округи, в кожному діяв окружний суд, всбого було 19

Б) мирової – державний сенат, з*їзди мирових суддів як апеляція та дільничі мирові суди, дільниця = 2000 мешканців; високий ценз ля призначення мирових суддів

В) військової = центральні та штабні суди

Правова система укра держави

джерела права

  1. Правові звичаї за нормами яких доповнювались прогалини в адміністративномсу праві

  2. Розглядались деякі сімейно-шлюбні спори

  3. Правові акти бувшої рос імперії ізз кримінального, цивільного, процесуального права:

10 том зводу законів рос імперії ЦИВЛІЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, книга 1 Сімейно-шлюбне право, книга 2 – РЕЧОВЕ ТА ЗОБОВ*ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

  1. Норми права тимчасового уряду щодо місцевого самоврядування, суду, ухвалені під час проведення міської та судової реформ квітні-червня 1917 року

  2. Нормативно-мправові акти української держави, ухвалені гетьманом,, радою міністрів, міністерствами, губерською повітовою адміністтрацією, оргнами місцевого самоврядування

  3. Міжнародно-правові акти гетьманату понад із 14 державами європи, наприклад грамота про ратифікцаіє мирного договору із державами 14 червня 1918 року

  4. Судова практика сенату як вищого судового органу

  5. Накази німецького командування, що поширювались на населення

  6. Правові акти унр доби цр, визнавши де-факто весь масив попереднього законодавства уцр, гетьманська адміністрація пішлі шляхом скасування актів, які суперечили чоціально-економічній політиці української держави: закон проавтономію, громадянство

Державне конституційне право

  1. Закони про тимчасовий державний устрій укр держави 29 квітня 1918 року – тимчасова конституція гетьманату:

Про гетьманську владу

Про віру

Про права та обов*язки громадян та козаків

Про закони

Про РАДУ МІНІСТРІВ

Про фінансову раду

Про генеральний суд

  1. Універсал гетьмана скоропадського про відродження козацьокго стану 16 жовтня 1918 року

  2. Статут малої ради міністрів 1918 року

  3. Закон про громадянство 1918

  4. Закон про зміну діючого статуту громадського управління міст

  5. Грамота гетьмана скоропадського про відречення від влади 14 грудня 1918 року

Цивільне право

  1. Продовжував діяти звід законів російської імперії в ред 1913 року

  2. Цей том доповнювався норм-0прав актами,що стосували землевласності, торгівлі тощо:

    1. обіжчик щодо робітничого законодавство щодо уряду та уцр 1918 р, де було сказано, що всі законодавчі акти що робітничого найму в силі, якщо не протипіячать гетьманатські політиці

    2. обічик щодо геррбового збору 1918

    3. наказ про правила вивозу за кордон продуктів та ттоварів

    4. закон про право продажу та купівлі землі у сіль місцевості 1918 року

    5. закон про утворення земельних комісій, відновлення чинності положення про землеустрій

    6. стату про закупівлю нафти та нафтових виробів

    7. закон про 8-годинний робочий день 1918 року

кримінальне право:

  1. продовжжували діяти уложення про кримінальне та виправні 1903 року

  2. воєнно-кримінальний кодекс та воєнно-морський кримінальний кодекс

  3. попереднє законодавство змінювалось чи доповнювалось:

      1. лист щодо боротьбби зі спекцляцією

      2. постанова про боротьбу зі спекуляцією іноземною валютою

      3. постанова про відновлення в україні дії заокну рос держави про поокрання за учатсь у страйках (1905)

      4. тоимчасовий закон про карну відповідальність за паеревищення закупівельних цін та стандартів 1918

      5. постанова про заходи із охорони державного ладу та громадського спокою

кримінальне право

  1. продовжували залишатися в силі

стату кримінального судочинства, статут що покладається мировими суддями,

кримінальне законодавстов доповнювалось:

  1. закон про військову підсудність 1918 року

  2. наказ про створення слідчих комісій та розслідування справ службовців звільнених за підозрою в участі більшовицького повстання

таким чином, за час існування гетьманату із квітня по грудень 1917 року був найстабільніший час періоду революція 1917-1921 років.

Гетьманською владою було прийнято понад 300 законів щодо розбудови армії та флоту, вищі та шкільній освіті було вперше засновано українську академію наук, значна к-сть актів була прийнята щодо розвитку культури,, соцзабезпечення , вчителів, релігійних діячів тощо.

Держава та право української народної республіки Доби Директорії

Державницбку еволюцію другої української народ республіки ділять на:

  1. а перший уособлюють із управлінням 15 грудня 1918 року – д ректорія керівний повстанський рган в україні проти гетьманської влади

  2. із 15 грудня 1918 року до 28 січня 1919 року – директорія спочакту як фактичний орган правління відновленої унр, а потім до середдини листопада 1919 року – найвищий орган унр за універсалом конгресу унр

  3. 3 паеріод – це перебування уряду ДЕРЖАВНИЦЬКОГО ЦЕНТРУ УНР в екзиліїї- еміграції із дрг половинилистопада 1920 до 1992 року.

Законодавчі органи:

  1. Рада республіки (ункраїнська національна рада – президент , головний отаман ради міністрів)

22 серпня 1992 року урочисто в маріїїнському палаці було передано грамоту держцентру кравчуку про скасування свої діяльності, засвідчивши,що укр держава є наступницею унр.

’15 грудня 1918 року до чередини листопада 1920

Унр за формою правління – республіка

Форма політ режиму – демократія

Адмін поділ – унітарна держава

Форми центрального управління:

  1. Трудовий конргрес відбувся 1 раз в києві – 528 депутатів із території унр та 65 депутатів від зунр

  2. Рішення конгресу – відкинув положення про робітничу диктатуру

  3. Проголосив себе лише тимчасовим верховним органом, а постійнодіючим мав бути парламент соборної унр

  4. До наступної сесії трудового конгресу передав директорії всі уповноваження тимчасового законоавчого органу

  5. Згідно із духом конституції унр правління мало бути на парламентських засадах

  6. Трудовиий конрег затвердив акт злуки зунр та унр 22 січня 1919 року

Органи влади та управлінян

Директорія унр – (управляти, керувати, ) - компетенція та назва запозичена із подій фнарузької революції – колегальний орган верховного правління, як правило, складався із 5-ти осіб.

Склад:

  1. осіб – голови та 5 членів, відповідали за військову, ггосподарську сферу, соціальну політику тощо.

  2. Склад змінювався.

  3. Це був найвищий орган при владі, що зосередив законодавчі за рзпорядчу владу

Рада нар міністрів – орган , що утворювався на основі домовленостей партій. Склад пропонувався директорії унр, яка його затверджувала. До складу водив голова, міннчстри, держескретарьб, держконтролер.

Було декілька їх складів із січня 1919 р до 1920 року.

Міністерства:

Закордонних

Внутрішніх

Морських

Господарства

Земельних справ

Освіти

Віросповідування

Юстиції

Народного здоров*я

Шляхів сполучення

Преси та інформації

Місцеві органи управління та самоврядування

Адмін-територіальний устрій визначався законом про організацію адмін влади.

Згідно із законом влада на місцях належала трудовим радам як ораганам державного тиа місцевого самоврядування, однак функціонування цих органів за війни не могло бути нормально забезпечене і військові функції здійснювались омісарами.

Територія ділилася на західну та східну – київська, херсонська, житомирська, холмська гурбернії тощо

Місцеве самоврядування

Продовжували функціонува земські збори та управи

Структура залишалась попередніми на основі положень про губернська установи 1918 року

Міського положення 1902 року

Постанова про вибори до гласних дум

Постанови про зміну гроадського управління міст 1917 року

Характреистика правової системи унр директорії

Джерела права6

Правові звичаї, за допомогою яких заповнювались прогалини в держжавному та адміністративному праві у випадках формування органів місцевої адиміністрації та самоврядування, регулювались ним сімецні та заемельні вдносини, судові справи розглядались мировими та голосними судами

Правові акти бувшої російської імперії із цивільного, кримінальнгоог права

Норми права тимчасового уряду, що регулювали відносини в сфері адміністрування та судоустрійю

Акти унр

Не була введена в дію конституці унр 29 кв 1918 р, а почався готувати новий проект

Норми права укр держави 1918 – вибіро=ково залишали не відмінені директорію чи радою міністрів акти

  1. Міжнародно-правові договори – конвенція між україною та польщею 1920 року

  2. Судова практика апеляційного суду

  3. Стосовноп правових актів радянської росії та україни , що діяли на деяких територіях україни, то директорія приймає постанову ПРО АНУЛЮВАННЯ НА ТЕРИТТОРІЇ УКРАЇНИ ЧИННОСТІ ЗАКОНІВ ТАК ЗВАНОГО СОВІТСЬКОГО УКРАЇНСЬКОГО ТА СОВІСТКОГО РОС УРЯДУ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЧИННОСТІ ЗАКОНІВ УНР

  4. Ш


  5. Нормативно-правові акти нової унр УНІВЕРСАЛИ, ДЕКЛАРАЦІЇ, ПОСТАНОВИ, ОБІЖЧИКИ (УКАЗТ)

ДЕКРЕТИ, НАКАЗИ, ЗВЕРНЕННЯ, ВІДОЗВИ тощо.

Державне право

  1. Декларації директорії унр, де зазначалось, що вся влада належить трудовому народу

  2. Про скликання конгресу, про контрибуцію поміщикам, про робітничий контроль, про боротьбу зі спекуляцією, про соціальні референдуми

  3. Закон ПРР ДЕРЖ МОВУ УНР

  4. УНІВЕРСАЛ ПРО ЗЛЛУКУ УНР ТА ЗУНР 1919 р

  5. ПРО ВІДНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПЕРСОНАЛЬНОЇ автономії

  6. Універсал трудового коншресу 1919 року, що був конституційгним законмо про передачу всії повноти влати директорії унр

  7. !»!»»»!!! ЗАКОН ПРО ТИМАЧСОВЕ ВЕРХОВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ПОРЯДОК ЗАКОНОДДАВСТВА УНР 1920 РОКУ

  8. ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНУ НАРОДНУ РАДУ 1920 РОКУ» За цими двома законами. Що ббулизаконодавчою базою існування уряду унр в екзилі діяли органи влади УНР в еміграції біля 70 років за кордоном

Цивільне право

  1. Продовжував діяти 10 том зводу законів рос імперії із нормами речового,м ежового земельного права тошо

  2. правові акти директорії, що доповнювали положення зводу законів:

    1. земельний закон

    2. закоон про звільнення кооперативу вді оподаткуваня 1919

    3. закон про хлібну повинність 1919 року

    4. закон про трудову повинність громадян 1919 року

    5. закон про встановлення вільного внутрішнього торгу 1920

кримінальне, судове право продовжували діяти уложення про покарання кримінальні та виправні 903 року, військові кримінальні статути, статути цивільного та кримінального судочинства крім того, для боротьби зі спекуляцією, провокаторами було прийнято ряд законів директорією або радою міністрів унр.

Законодавство директорії унр – це законодавстов перехідно періоду для необхідного регулювання і за конкретних обставин.

Позитивне: починається переклад зводу законі в рос імпері, кодифікація українського права та підготовка галузевих кодексів. Деякі із цих кодексів були надруковані вкінці 90-2000 рр.

ЗУНР

  1. проголошення зунр

  2. судоустрій зунр

  3. джерела права зунр

  4. конституційне законоддавство зунр

  5. формування демократичної виборчої модел в зунр

  6. правові засади проведення земельної реформи

18 жовтня 1918 у львові відбулось зібрання українських депутатів парламенту австрійськго парламенту обох палат, депутати зібрались із партії на зЇзд.

На цей з*їзд прийшли єпископи греко-католицької церкви, ці збори проголосили сеье Українскьою Національною Радою. Ці збори називали ще конституата.

Головою національної ради був обраний Євген Петрушевич. Однак, вже 1 листопада 1918 року у ль=вові відбувся листопадовий зрив.

5 листопада на газетах з*явилась програма нацоінальної ради, де зунр – демократична республіка, однак офіційною датою створення зунр є 9 листопада, коли було призначено Тимчасовий уряд.

  1. листопада 1918 нацональна рада створила державний секретаріат. У його складі було створено секретаріатство із судівництва, головою секретарства був Головович.

Повітові суди – 1 інстанція.

Окружні суди – 2 інстанція.

Закон ПРО ТИМЧАСВОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ СУДІВ ТА ВЛАДИ СУДОВОЇ – 21 листопада 1918 року.

При окружних судах діяв інститут присяжних та нормативно-правове регулювання здійснювалось відповідно до австрійського кодексу, вищою судовою інстанцією були сенати, функцію звинувачення у суді виконувала прокуратура. Її очолював Генеральний державний прокурор.

Військові суди. Від 1918 року ухвалений закон про судівництво в ЦИВІЛЬНИХ І КАРНИХ СПРАВАХ.

Військові обласні суди, вищий військовий трибунал та верховний військовий суд – найвища інстанція, законодавство було австрійське.

13 листопада 1918 року УНР затвердило ТИМЧАСОВИЙ ОСНОВНИЙ ЗАКОН.

Не мав права голосувати та бути обраним:

Повністю або частково недієздатні

Раніше засуджені за кримінальні злочини

Особи, які більше двох разів засуджувались за зловживання спиртними напоями
скачати

© Усі права захищені
написати до нас