Київський університет туризму, економіки і права
Факультет туризму та готельно-ресторанного бізнесу Кафедра теорії та практики туризму і готельного господарства
Реферат
на тему:«Облік доходу від реалізації туристичних послуг»
Виконав: здобувач 4 курсу,
групи Тз(т) -27-17
Михеєнко Вікторія Вікторівна
Керівник: Тупчій Антоніна Филимонівна
Київ – 2020
План
1.Характеристика туристичної діяльності
2.Особливості оподаткування та обліку туристичної діяльності
3.Облік туристичної діяльності
4. Облік діяльності туроператора
5.Облік діяльності турагента
1. Характеристика туристичної діяльності
туристичний оподаткування облік путівка
Туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю.
Згідно з КВЕД туристична діяльність належить до секції О, класу 92.
Основні терміни визначені згідно із Законом:
Туристична діяльність — діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог Закону України "Про туризм" та інших актів законодавства України.
Турист (мандрівник) — особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законами країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений строк.
Туристичні послуги — послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.
Туристичний продукт — комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі.
Суб'єкти туристичної діяльності — підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг. До них належать як власне туристичні агентства, бюро подорожей, туристичні оператори, туристичні комплекси, так і готелі, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства громадського харчування, транспорту, заклади культури, спорту та ін., які забезпечують приймання, обслуговування і перевезення туристів.
Організаційні форми суб'єктів туристичної діяльності:
— фірма-туроператор (турорганізатор);
— фірма-турагент.
Фірма-туроператор є виробником туристичного продукту. Вона формує тури — туристичні подорожі, поїздки за визначеними маршрутами у конкретні терміни, забезпечені комплексом туристичних послуг, а також забезпечує їх реалізацію. Фірма-туроператор може самостійно продавати путівки туристам, однак найчастіше виступає як оптовий продавець, який реалізує свій продукт посередникам — турагентам.
Фірма-турагент реалізує за певну винагороду тури фірми-туроператора на підставі укладеного між ними договору — агентської угоди. Турагент забезпечує рекламу турів, їх продаж і доставку клієнтів до місця початку подорожі, здійснює контроль якості обслуговування, збирає зауваження та побажання клієнтів.
Оформлення туристичної документації та страхування туристів можуть здійснювати як туроператор, так і турагент — за домовленістю. Агентська винагорода закладається туроператором як комісійний процент у ціну турпакета або дорівнює проценту знижки з роздрібної ціни туру.
Та сама фірма може виступати на ринку туристичних послуг як туроператор і як турагент одночасно.
і За напрямом діяльності розрізняють фірми, які посилають туристів (ініціативні), й такі, що приймають і обслуговують туристів (рецептивні), а також змішані.
Найчастіше туристична фірма діє як посередник між споживачем послуг — туристом та безпосереднім їх виробником
— підприємствами обслуговування.
Вимоги до суб'єктів туристичної діяльності
1. Туристична діяльність підлягає обов'язковому державному ліцензуванню. Видача ліцензій здійснюється відповідно до Закону Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України та місцевими органами виконавчої влади у сфері туризму.
Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
— іноземний туризм — організація приймання та обслуговування іноземних туристів в Україні;
— внутрішній туризм — організація приймання та обслуговування вітчизняних туристів в Україні;
— зарубіжний туризм — організація туристичних поїздок за межі України;
— екскурсійна діяльність;
— організація масового і спортивно-оздоровчого туризму (піші походи, альпінізм); організація літніх таборів.
Розмір плати за ліцензію встановлено Постановою .
Відповідно до СТ.14 Закону плата за видачу копії ліцензії для кожної філії або відокремленого підрозділу становить один неоподатковуваний мінімум за видачу дубліката (17 грн.); за переоформлення ліцензії та за видачу дубліката — 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).
2. Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів.
3. Обов'язковим є страхування туристів (медичне та від нещасного випадку), яке здійснюється на основі угод із страховими компаніями, що мають право на здійснення такої діяльності і керуються Законом. Якщо турфірма не здійснює страхування туристів, то приймаються страхові поліси, видані на підставі договору, укладеного безпосередньо між туристом і страховою компанією. Причому необхідно не лише перевірити наявність страхового полісу в туриста, а й додати його копію до договору на надання туристичних послуг.
4. Обов'язкова наявність службового приміщення (офісу), яке відповідає певним, визначеним законодавством, умовам.
5. У штаті суб'єкта туристичної діяльності повинно бути не менш ЗО % фахівців зі спеціальною туристичною освітою або стажем роботи у сфері туризму не менш 3 років; для керівника суб'єкта туристичної діяльності або туристичного підрозділу обов'язковою є вища освіта.
6. Обов'язкове надання клієнтам і партнерам повної інформації щодо туристичних послуг, тарифів, умов обслуговування туристів, рекламних, інформаційних, довідкових матеріалів (довідники готелів, закладів громадського харчування, розклади руху транспорту, тарифи на перевезення тощо). Здійснюючи рекламну діяльність, суб'єкт туристичної діяльності повинен керуватися Законом.
7. З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати: підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів спорядженням та інвентарем; навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків,
інструктаж з надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки; надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих; розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму.
Суб'єкти туристичної діяльності, які спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, повинні створювати пошуково-рятувальні служби, керуючись Положенням , або укладати угоди з такими службами на обслуговування.
2. Особливості оподаткування та обліку туристичної діяльності
Податок на прибуток
Туристична діяльність обкладається податком на прибуток на загальних підставах.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ' передбачає дві основні схеми визначення об'єкта оподаткування:
— загальну (об'єкт оподаткування = валові доходи — валові витрати — амортизація), характерну для договорів купівлі-продажу;
— посередницьку (об'єкт оподаткування — комісійна винагорода), характерну для договорів комісії, доручення, агентських угод.
і При реалізації турпродукту через турагента до валового доходу туроператора включають продажну вартість туру з урахуванням сплаченої винагороди. Остання включається до валових витрат туроператора, причому ці витрати повинні бути підтверджені актом виконаних робіт або звітом повіреного.
Валовий дохід і валові витрати, як відомо, виникають за першою подією: передоплата за послуги або надання послуг без попередньої їх оплати. Першою подією для санаторно-курортних закладів є: оплата путівки і її одержання покупцем у разі передоплати санаторно-курортних послуг або фактичного завершення надання санаторно-курортних послуг, тобто останній день відпочинку туриста, незалежно від строку передачі йому путівки, у разі надання послуг без попередньої оплати.
Податок на додану вартість
Базою оподаткування операцій із продажу туристичних послуг, споживання і використання яких здійснюється резидентами за межами митної території України, є комісійна винагорода, отримана суб'єктом туристичної діяльності.
При розгляді особливостей оподаткування іноземного і закордонного туризму насамперед слід розкрити поняття "експорт" і "імпорт" послуг.
Послуга вважається експортованою, якщо вона надана українським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарювання незалежно від місця надання (на території України чи за її межами); імпортованою, якщо вона надана іноземним суб'єктом господарювання українському суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності незалежно від місця надання.
Відповідно до підпункту 6.2.2 ст. 6 Закону про ПДВ за нульовою ставкою обкладаються операції з надання туристичних послуг на території України у разі їх продажу за межами України безпосередньо чи за посередництвом нерезидентів. Будь-які інші турпослуги, що відповідають визначенню експорту послуг, обкладаються ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 %. Операції, класифіковані як внутрішній туризм, обкладаються ПДВ на загальних підставах.
Відповідно до підпункту 5.1.9 ст. 5 Закону про ПДВ звільняються від оподаткування операції з продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей у закладах згідно з Переліком. Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам. З 1 квітня 2000 р. скасовано пільгу з ПДВ при продажу путівок у санаторно-курортні заклади, розташовані в Автономній Республіці Крим.
Крім санаторно-курортного лікування, туристи можуть користуватися в санаторіях медичними послугами, які згідно з підпунктом 5.1.8 Закону про ПДВ звільняються від оподаткування (послуги з діагностики), за винятком послуг (масаж, косметологічні послуги), перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1602. Обов'язковими умовами звільнення від оподаткування є наявність у санаторіїв ліцензії на надання таких послуг та включення їх вартості до загальної вартості путівки.
Суб'єктам туристичної діяльності, що одночасно здійснюють неоподатковувані й оподатковувані ПДВ операції, необхідно пам'ятати про необхідність розподілу сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні
товарів (робіт, послуг) у порядку, передбаченому підпунктами 7.4.2і7.4.3ст. 7 Закону про ПДВ. Так, якщо зазначені платники виготовляють і/або придбавають товари (роботи, послуги), частково використовувані в оподатковуваних операціях, а частково ні, то в податковий кредит ними включається тільки та частина суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх виготовленні чи придбанні, що відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Неоднозначною є ситуація з оподаткуванням ПДВ винагороди, отриманої за продаж страхових полісів за агентськими угодами. Відповідно до положень п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ базою оподаткування є договірна вартість продажу товарів (робіт, послуг), тому суму отриманої страхової винагороди слід включати до бази оподаткування ПДВ, хоча в листі ДПА України від 14.11.97 р. № 16-1314/11-9199 вказується, що суми комісійної винагороди є частиною страхового платежу і не оподатковуються ПДВ.
У разі, коли підприємство придбаває путівки для своїх працівників, вартість таких путівок відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати від 11.12.95 р. № 323 включається до складу витрат на оплату праці (якщо в колективному договорі передбачена можливість придбання путівок для працівників), а відповідно до підпункту 5.6.1 ст. 5 Закону про ПДВ витрати на оплату праці включаються до валових витрат. Отже, і сума ПДВ, сплачена при придбанні путівок, згідно з підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, має бути віднесена до податкового кредиту. Видача путівок у бухгалтерському обліку не вважається реалізацією, тому в податковому обліку ніяких валових доходів і податкових зобов'язань не виникатиме. Якщо ж підприємство за домовленістю із закладом відпочинку чи санаторієм реалізує путівки, їх продажна вартість зараховується до валового доходу, а сума ПДВ — до податкових зобов'язань. Аналогічною є ситуація, коли підприємство частково оплачує путівки для працівників, тільки в цьому випадку до валових витрат має бути віднесена лише та частина вартості путівок, яку оплачує підприємство.
Єдиний податок
Суб'єкт туристичної діяльності може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку (як правило, за ставкою 10 %) за умови додержання критеріїв, передбачених Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98 (зі змінами від 28.06.99 р. № 746/99). Об'єктом обкладення єдиним податком, відповідно до ст. 1 Указу, є виручка від реалізації туристичних послуг. Транзитні кошти, отримані турагентом для договору доручення, комісії або агентської угоди, не повинні розглядатися як виручка від реалізації, бо вони не є власністю останнього. Отже, у суб'єкта туристичної діяльності, який виступає посередником (агентом) в угоді, об'єктом обкладення єдиним податком є сума комісійної винагороди.
3.Облік туристичної діяльності
Особливості обліку туристичної діяльності:
Є два погляди щодо дати визнання доходу туристичної фірми в бухгалтерському обліку. Згідно з першим, дохід виникає на дату надходження коштів на поточний рахунок або до каси туристичної фірми в оплату турпродукту. Більш правильним є другий підхід, згідно з яким дохід визнається тільки за датою закінчення туру. В податковому обліку валовий дохід визнається за першою подією.
2. Облік витрат ведеться згідно з П(С)БО 16, невеликі туристичні фірми можуть вести облік тільки на рахунку 23 (не використовуючи рахунків 92, 93) або лише на рахунках класу 8. Санаторно-курортні заклади використовують рахунки 92 і 93.
3. Серед витрат туристичної діяльності незначне місце посідають матеріальні витрати та витрати на амортизацію, особливо це стосується діяльності фірм-турагентів.
4. Для іноземного та зарубіжного туризму характерними є операції з валютою.
5. Неоднозначним є питання щодо рахунків для обліку туристичних ваучерів — пропонуються рахунки 209, 28, 351. Найбільше відповідає Інструкції № 291 облік путівок на субрахунку 209. Нерідко турфірми взагалі не придбавають бланки путівок, а самостійно роздруковують документи, які підтверджують право туриста на участь у турі.
Специфічні рахунки, які використовуються для обліку туристичної діяльності:
08 "Бланки суворого обліку" — для узагальнення інформації про неоплачені ваучери (путівки);
331 "Грошові документи в національній валюті" — для обліку оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку та ін.;
333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" — для обліку
грошових коштів в національній валюті, перерахованих для купівлі іноземної валюти;
71 "Інший операційний дохід" — для обліку доходу турагента — комісійної винагороди;
94 "Інші витрати операційної діяльності" — для обліку коштів, які турагент перераховує туроператору;
903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" — для узагальнення інформації про витрати, які включаються до собівартості реалізованих туристичних послуг;
703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" — для узагальнення інформації про доходи від реалізації туристичних послуг.
4. Облік діяльності туроператора
Приклад обліку діяльності туроператора, який має власну матеріальну базу і формує туристичний продукт без залучення сторонніх організацій, подано в табл. 13.1. До таких туропера-торів належать санаторії, турбази, пансіонати, будинки відпочинку тощо.
Зазначені суб'єкти туристичної діяльності можуть реалізовувати свої ваучери (путівки) безпосередньо споживачам тур-послуг (туристам), а також укладати договори комісії, доручення з турагентами на реалізацію таких ваучерів (путівок).
Облік у туроператора, який не має власної матеріальної бази і самостійно формує тур шляхом укладання відповідних договорів, розглянемо на прикладі.
При формуванні (організації) туру туроператор уклав договір і оплатив вартість послуг:
— пансіонату за проживання туристів — 3000 грн.;
— ресторану за організацію харчування туристів — 1200 грн.;
— автотранспортного підприємства за перевезення туристів — 600
— спорткомплексу за організацію спортивних заходів — 240 грн.;
— бюро екскурсій — 1500 грн.
Інші витрати туроператора становили 800 грн., виручка від реалізації туристичного продукту — 9600 грн.
5. Облік діяльності турагента
Турагент, здійснюючи діяльність на підставі договору доручення, отримує як дохід від своєї діяльності комісійну винагороду, яку одразу залишає собі. Кошти, сплачені туристами за турпродукт, за вирахуванням комісійної винагороди є для турагента транзитними.
У таблиці наведено приклад, коли турагент працює "на замовлення" туриста і за його кошти. Турагент у такому разі може заздалегідь за договором купівлі-продажу придбавати ваучери (путівки) у туроператора, а потім реалізовувати їх туристам, або без отримання у власність ваучерів на підставі договорів про співробітництво з туроператорами реалізовувати туристам путівки, які фактично будуть отримані ними безпосередньо від туроператора на місці надання турпослуг.
Облік реалізації турпродукту без фактичної наявності путівки у турагента подано в таблиці
Деякі туристичні агентства, не підписуючи договори доручення і комісії, надають інформаційні послуги (дані про ціни, якість обслуговування, екскурсійні та розважальні програмитуроператорів) без фактичного отримання коштів від туриста і перерахування їх туроператору.
Турист, у свою чергу, оплачує інформаційні послуги турагентства та вояжує за обраним ним маршрутом, оплачуючи послуги туроператора на місці.
Література
1. Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України від 18 листопада 2003р.
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України: Закон України від 16 липня 1999р. №996-XIV. (зі змінами та доповненнями).
3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.
4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку господарських операцій підприємств і організацій: Наказ МФУ від 30.11.99р. №291. Зі змінами та доповненнями, внесеними наказами Мінфіну України від 9.12.2002р. №1012, від 12.12.2003р. №671.
5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(с)БО) в Україні №1,2,3,4,5,7,8,9,10,11,15,16,17,25,26, затверджені наказами Міністерства фінансів України.
6. Балченко З.А.. Бухгалтерський облік в туризмі і готелях України: Навчальний посібник Київського університету туризму, економіки і права (КУТЕП).–К.:КУТЕП,2006.-232с.
7. Балченко З.А., Балченко І.В., Балченко С.О. „Бухгалтерський, фінансовий облік на підприємствах сфери послуг (туристичні фірми та готельне господарство)” Практикум. - К. - 2004р. - 175с.
8. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку6 Підручник / За ред. М.В. Кужельного. – 6-те вид. – К.: А.С.К.,2003. – 266 с.
9. БутинецьТ.А., Л.В. Чижевські Л.В., С.Л. Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності
7.050201"Менеджмент організацій" та 7.050107 "Економіка підприємств"/ за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.Житомир : ЖІТІ, 2000 - 672 с.
10. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Навч. посібник. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. -377 с.