семінар-дискусія, семінар-дослідження, семінар-взаємонавчання, семінар-конференція, семінар-колоквіум, семінар-ділова гра, підсумковий (синтетичний) семінар, семінар-розгорнута бесіда, та інші.
Семінар-дискусія організується як процес діалогічного спілкування учасників, під час якого відбувається формування практичного досвіду обговорення та розв'язання теоретичних проблем, теоретико-практичного мислення майбутнього фахівця.
Дискусія створює специфічнепсихологічне тло під час спілкування різноінформованих партнерів – членівнавчальної групи (на відміну від спілкування з різноінформованим партнером-педагогом). Це вивільняє творчі інтелектуальні здібності учнів, різко знижує бар'єри
спілкування, підвищує його продуктивність.
Необхідні умови виникнення плідної дискусії – рівень знань учнів, методична майстерність педагога і всебічна підготовленість семінару.
Важливою вимогою є також уміння студентів дискутувати. Цьому мистецтву
слід навчати поступово. Тому рекомендується спочатку застосовувати прості форми дискусії, а згодом – методично і змістовно складніші [6].
Найпростіша форма дискусії – обговорення протягом короткого часу певної
проблеми в групах із кількох осіб, а потім аналіз результатів цих обговорень у складі всієї групи. Інший варіант: спочатку учні індивідуально протягом 5 хвилин вивчають проблему і готують кілька запитань; потім створюються пари і обговорення цих проблем проводиться попарно в межах 10 хвилин; після цього пари об'єднуються в малі підгрупи з 4–6 осіб, які продовжують аналіз проблем протягом 20 хвилин. Наприкінці заняття результати обговорень аналізуються шляхом загально групової дискусії.
Дискусію також можуть спричинити повідомлення якогось учня або педагога, елементи мозкової атаки або ділової гри.
У першому випадку студенти намагаються висунути якомога більше ідей, не критикуючи їх, а потім виокремлюють найбільш змістовні, які обговорюють, оцінюють можливості їх доведення або спростування.
У другому випадку семінар-дискусія проводиться шляхом виконання
студентами певних ролей. Це, звичайно, ведучий, опонент чи рецензент, логік, психолог, експерт та інші особи, залежно від конкретної ситуації. Ведучий виконує всі керівні обов'язки викладача: стежить за ходом семінару, обговоренням проблем, за аргументацією виступів, заохочує товаришів до активної участі в аналізі проблем, підсумовує результати заняття тощо.
Опонент або рецензент повинен не тільки проаналізувати основні позиції
доповідача, а і знайти помилки та вразливі місця у виступі й запропонувати свій, найбільш оптимальний варіант розв'язання проблеми.
Логік з'ясовує суперечності й логічні помилки у виступах доповідача та
опонента, уточнює визначення понять і категорій, аналізує хід доведень тощо.
Психолог відповідає за організацію змістовного спілкування і взаємодію учнів
під час семінару-дискусії, сприяє узгодженості спільних навчальних дій,
доброзичливості взаємин, не допускає перетворення дискусії на конфлікт шляхом
згладжування різких думок, зведення їх до жартів, стежить за правилами ведення
діалогу.
Експерт оцінює дієвість усієї дискусії, правомірність висунутих гіпотез і
передбачень, зроблених висновків, висловлює свою думку про внесок того чи іншого
учасника в прийняття спільного рішення, дає загальну характеристику дискусії тощо.
Інші учасники дискусії мають стежити за її розвитком, ставити запитання
доповідачеві, опонентові, рецензентові, активно включатися в спілкування на будь-
якому етапі дискусії, висловлювати свої думки та оцінки, доповнювати тих, хто
виступав, робити критичні зауваження щодо предмета дискусії, вести себе коректно
щодо товаришів та їхніх висловлювань тощо.
Також згідно з методикою заняття і побажаннями учасників семінару-дискусії
можуть пропонуватися й інші ролі. Коли чисельність студентів досить велика, можна
призначити на вищезазначені ролі кілька осіб.
Безумовно, особлива роль в якісній організації такого заняття належить
викладачеві. Він має підготувати студентів до активної участі в дискусії:
правильно підібрати актуальну тему, яка становить для студентів певний
професійний інтерес;
чітко визначити проблему для дискусії та окремі підпроблеми, які
розглядатимуться під час семінару;
підібрати основну і додаткову літературу для всієї групи і для доповідачів;
розподілити ролі й форми участі студентів у колективній роботі;
підготувати студентів, які виступають у ролі доповідачів, опонентів,
рецензентів та інших осіб.
10
Високої педагогічної майстерності вимагає керування ходом усього семінару, й
особливо – відкриття та проведення дискусії. У зв'язку з цим викладач має володіти
методичними прийомами її проведення. Наприклад, це може бути «спровокована» дискусія, яка проходить як стислі виступи окремих студентів. Також він повинен мати певний запас проблемних питань, які можна додатково обговорювати, щоб не
давати дискусії згаснути. При цьому він має за допомогою цих питань і певної
емоційної поведінки забезпечити всебічний аналіз проблеми, не допускати переходу
дискусії на другорядні проблеми, а також перетворення дискусії в діалог кількох
найбільш активних студентів або окремих студентів і педагога, забезпечити широку й
активну участь у ній усіх учасників навчальної групи; не випускати з поля зору хибні
судження щодо предмета дискусії та залучати студентів до їх обговорення і пошуку
правильної відповіді, стежити за тим, аби предметом аналізу було певне судження, а
не сам студент, який його висунув, порівнювати різні погляди та залучати студентів
до їх активного і всебічного аналізу тощо.
На завершення семінару-дискусії викладач робить загальні висновки, аналізує й
узагальнює результати колективного обговорення, підводить студентів до
конструктивного висновку, який має теоретичне і практичне значення, оцінює внесок
кожного студента в хід семінару і розв'язання проблеми дискусії, дає завдання для
самостійного вивчення тощо.
Можна запропонувати й інші різновиди семінару-дискусії:
суперечки рядів – педагог проти студентів (коли він наводить контраргументи
на їхні відповіді) чи студенти проти викладача;
ігрова контрольна робота тощо.
Однією з форм семінару з використанням різних прийомів активізації учнів є
семінар-дослідження, який з успіхом можна застосовувати для навчання студентів
вищих навчальних закладів, під час вивчення певних спецкурсів для аналізу
актуальних теоретичних і практичних проблем. Цей семінар має багато різновидів.
Найпоширеніші серед них:
семінар-дослідження з підготовкою і заслуховуванням певних доповідей чи
рефератів;
11
семінар з використанням окремих аспектів методики організаційно-діяльної
гри, який вважається дієвим способом загального розвитку, формування
методологічного мислення, вироблення навичок та вмінь продуктивної розумової
діяльності.
Семінар-взаємонавчання. В інтерактивних технологіях дослідники значну
увагу приділяють взаємонавчанню, яке потребує колективної, групової співпраці, де
студенти працюють разом і виступають з викладачем рівноправними партнерами, які
прагнуть порозумітися та навчитись один у одного. Спілкування також має важливе
значення в процесі формування інтересу до предмету – у ньому відбувається процес
розвитку взаємозв'язку інтересів викладача та студента: виникають нові спільні
інтереси та закріплюються вже існуючі. Взаємини, що виникають як результат
спільної пізнавальної діяльності, сприяють створенню зв'язків предметної основи
курсу із змістовним та результативними компонентами та з особистісним статусом
викладача та студента. Ці зв'язки безпосередньо впливають на рівень розвитку
інтересу студента до предмета.
На семінарі-взаємонавчанні розглядається чотири-шість тем, але кожен студент
особливо глибоко вивчає одну проблему. Студенти сідають попарно відповідно до
своєї теми і за командою педагога за визначений час викладають один одному зміст
проблеми, обговорюють спірні моменти, доходять спільної думки. Після цього
перший, або непарний, ряд зсувається на одне місце. Дії повторюються.
Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У
підготовці до нього використовують більше джерел інформації: тривалі
спостереження, матеріали екскурсії, результати дослідів, літературу. Доцільно також
запрошувати на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми. На завершення
викладач аналізує та оцінює зміст доповідей, стисло характеризує виступи, за
потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить студентам, як працювати
над проблемою надалі, якщо вона їх зацікавила. За доповіді, повідомлення і змістовні
доповнення він виставляє студентам оцінки.
Семінар-гра стає все більш і більш популярною і поширеною формою
навчального заняття і не лише допомагає закріпити отримані знання та навички, а й
відпрацювати вміння їх використовувати (компетенції).
12
Гра має виняткові можливості у формуванні професійної майстерності,
оскільки дозволяє навчання максимально зблизити з діяльністю фахівця. Гра в
навчальному процесі цікава і з точки зору інших її особливостей:
має яскраво виражену мотивацію до пізнавальної діяльності, оскільки
здійснюється у своєрідній формі;
дозволяє випробувати різні стилі спілкування і взаємодії в групі;
прискорює процес засвоєння знання;
дозволяє усунути стереотипи в сприйнятті і мисленні;
усуває психологічний бар'єр у виконанні яких-небудь учбових або
виробничих функцій;
сприяє набуттю досвіду дії в нестандартній ситуації та ін.
Крім того, семінар-гра вносити в процес навчання певні позитивні моменти:
підвищення інтересу до навчання на тлі позитивних емоцій і, відповідно,
результативність навчання;
розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної
діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв'язання певних
професійних проблем;
вдосконалення навичок професійного спілкування.
Гра – потужний стимул в навчальній праці, «експериментальний майданчик»
для мислення студента, але ніяк ні базис для навчання у ВНЗ. Це швидше доповнення
або завершальний етап в освоєнні теми або розділу. Гра-спектакль або «ілюстрація»,
може використовуватися як фрагмент семінару або займати практично увесь його
час.
Для проведення семінару-ігри можна використати найрізноманітніші прийоми.
Будь-яких бажаних або небажаних форм гри не існує, нерідко прообразами
дидактичних ігор виступають популярні інтелектуальні телепередачі, психологічні
тренінги, реальні ситуації професійної діяльності. Викладач вільний вибирати будь-
які способи активізації пізнавальної діяльності студентів.
Пропонуємо невеликий перелік можливих прийомів: «Наукова конференція»,
«виробнича нарада», «Суд», «Патент» або «Експертиза», «Ярмарок знань» (аукціон
знань), «Аукціон ідей». Участь в грі вимагає великих знань і умінь. При введенні в
13
навчання ігор потрібно додаткове зайняття по підготовці студентів, де студенти
знайомляться з цілями, завданнями, змістом гри, вимогами до ролей. Нерідко
потрібне вивчення документів, матеріалів гри під керівництвом викладача.
Цікавий процес підготовки і проведення підсумкового (синтетичного)
семінару. За три тижні до семінару знайомлять студентів з провідною його
проблемою, ставлять перед ними попередні дидактичні завдання, ознайомлють їх з
літературою і джерелами до теми. Для раціональної організації та систематизації
інформації студенти ділять сторінки розвороту зошита на чотири колонки. У першій
записують головну думку лекцій викладача, у другій і третій – самостійно здобутий
матеріал, у четвертій – власні думки та коментарі до прочитаного. Цю колонку
заповнюють і безпосередньо під час семінару.
Формують 6–8 тимчасових груп (по 3–4 студенти) залежно від дидактичних
завдань заняття, сформованості загальнонавчальних умінь та навичок студентів.
Викладач призначає координатора – здібного, ерудованого, комунікабельного
студента, якому передає управлінську функцію. Заздалегідь створюють також
арбітраж, що виконує дві функції: журі (нараховує бали) і експертного органу
(вирішує найбільш спірні питання та ситуації), з студентів старших курсів,
викладачів, які свого часу брали участь у таких заняттях.
У кожній групі викладач призначає консультанта, з яким працює поглиблено:
рекомендує складнішу літературу, роз'яснює малозрозумілі місця, передбачає
суперечливі позиції, коментує термінологію. Протягом першого тижня з
консультантами проводить одну співбесіду, другого і третього – по 2–3. На прохання
окремих консультантів – індивідуально.
За тиждень до семінару консультант організовує 2–3 заняття для своєї групи,
під час яких з'ясовує характер прочитаного студентами матеріалу, визначає
спеціалізацію в групі. Під час семінару він виконує подвійну роль: надає товаришам
допомогу й періодично виступає від імені групи як її учасник.
У групах викладач проводить індивідуальні добровільні консультації у формі
ненав'язливих співбесід у неформальній обстановці. Кожна група отримує домашнє
завдання: виробити більш чи менш спільну думку з головної проблеми семінару.
14
Координаторові докладно роз'яснюють регламент, дають поради щодо змісту
вступного слова, вчать вести дискусію тощо.
Активізації традиційних методів навчання, розвиткові творчого і
нестандартного мислення сприяють інтелектуальна розминка і сократична бесіда, їх
використовують під час проведення будь-яких занять.
Інтелектуальна розминка. Цей прийом можна застосовувати з метою
привести студентів в активний «стартовий» стан за допомогою актуалізації їхніх
знань, обміну думками, опрацювання загальної позиції та формування мотивації до
навчально-пізнавальної діяльності. Водночас викладач має можливість з'ясувати
рівень підготовленості студентів до розв'язання певних теоретичних і практичних
проблем та набуття знань.
Інтелектуальна розминка проводиться у швидкому темпі у формі експрес-
опитування: педагог звертається до студентів із запитаннями, на які вони повинні
дати коротку, але конкретну і змістовну відповідь. На проведення цього
дидактичного заходу відводиться 10–15 хвилин. Розминка може передувати
практично будь-яким груповим заняттям.
Дидактична цінність методу полягає в тому, що він сприяє повторенню у
швидкому темпі досить великого за обсягом і глибиною навчального матеріалу, дає
можливість здійснити контроль за ходом та ефективністю навчальних занять,
допомагає актуалізувати знання студентів і формує позитивне ставлення до
навчально-пізнавальної діяльності.
Сократична бесіда. Цей метод спрямований на формування навичок та вмінь
творчого мислення, дає змогу виявити певні прогалини в знаннях студентів, підвищує
інтерес до професійної діяльності чи певного навчального предмета, сприяє
активному набуттю знань, формує навички творчого мислення і самостійної роботи,
розвиває критичне мислення та вміння аргументовано відстоювати власну думку,
вчить полемізувати.
Сократична бесіда здійснюється шляхом постановки педагогом перед
студентами певних запитань у чіткій логічній послідовності. Вона передбачає
ґрунтовну підготовку студентів до заняття, але викладач так формулює запитання, що
вони повинні давати не готові відповіді, а аналізувати певні факти і явища та
15
водночас висловлювати власні погляди. Викладач, критично оцінюючи відповіді
студентів, вміло спрямовує бесіду в потрібне русло, заохочує студентів до
нестандартного ставлення до проблеми та активної участі в бесіді, розвиває навички
дослідницької діяльності.
Широко застосовуються й інші прийоми активізації навчальної діяльності
студентів під час лекційних і семінарських (практичних) занять:
«побіжне обговорення»;
«знайти опонента»;
гумористичний початок;
широка орієнтація у проблемі;
використання опорного конспекту;
семінар «чиста сторінка» тощо.
Позитивне ставлення в студентів викликають прийоми індивідуального впливу,
до яких можна віднести:
натяк;
удавану недовіру;
удавану заборону;
схвалення і похвалу;
довіру;
стимулювання часом тощо.
Неодмінною умовою застосування вищезгаданих методів і прийомів є широка
творчість та ініціатива викладача, що забезпечує нестандартне проведення занять.
Семінари виконують багатогранну роль: стимулюють регулярне вивчення
студентами першоджерел та іншої літератури, а також уважне ставлення до
лекційного курсу; закріплюють знання, отримані студентами під час
прослуховування лекції і самостійної роботи над літературою; розширюють круг
знань завдяки виступам товаришів і викладача на занятті; дають можливість
студентам перевірити правильність раніше отриманих знань, виокремити в них
найбільш важливе, істотне; сприяють перетворенню знань на тверді особисті
переконання, розсіюють сумніви, які могли виникнути на лекціях і при вивченні
16
літератури, що особливо добре досягається в результаті зіткнення думок, дискусії;
прищеплюють навички самостійного мислення, усного виступу з теоретичних
питань, відточують думку, привчають студентів вільно оперувати термінологією,
основними поняттями і категоріями; надають можливість викладачеві систематично
контролювати рівень самостійної роботи студентів над першоджерелами, іншим
учбовим матеріалом, міру їх уважності на лекціях; дають змогу вивчити думки,
інтереси студентів, слугують засобом контролю викладача не лише за роботою
студентів, але і за своєю власною як лектора і керівника семінару, консультанта
тощо
У сучасному ВНЗ найбільш поширені семінарські заняття трьох типів:
1. Просемінар.
2. Власне семінар.
3. Спецсемінар.
Просемінар - заняття, що готує до семінару, проводиться на перших курсах.
Мета - ознайомлення студентів із специфікою самостійної роботи, з літературою, першоджерелами, методикою роботи над ними. Досвід показує, що студенти першого курсу не уміють працювати з декількома джерелами і, прочитавши список рекомендованої літератури, не знають, як відібрати необхідний матеріал, максимально його синтезувати і викласти відповідно до теми. Тому особливу увагу слід звернути на розвиток навиків роботи з літературою, на творчу переробку матеріалу, застерегти від компіляції і компілятивного підходу до рішення наукових проблем, які розвиваються саме при неправильній підготовці до семінару. Другий етап роботи в просемінарі - підготовка рефератів на певні теми, читання і обговорення їх з учасниками просемінара з висновком керівника.
Серйозніші учбові і виховні завдання вирішуються на семінарах 2-4-х курсів і особливо на спецсемінарах 4- 5-х курсів, які формують у студентів дослідницький підхід до матеріалу.
У ВНЗ практикується 3 типу семінарів:
1. Семінар, що має на основі мету поглибленого вивчення певного систематичного курсу і тематично міцно пов'язаний з ним.
2. Семінар, призначений для ґрунтовного опрацьовування окремих найбільш важливих і типових в методологічному відношенні тим курсу або навіть однієї теми.
3. Семінар дослідницького з тематикою з окремої приватної проблеми науки для поглибленої їх розробки.
Форма семінарських занять: а) розгорнена бесіда по наперед відомому плану; б) невеликі доповіді студентів з подальшим обговоренням учасниками семінару. Ці форми немає потреби протиставляти, вони перетікають один в одного.
Виступи в бесіді - це короткі доповіді. Метод доповідей припускає обмін думками, тобто момент живої бесіди.
Семінар - це завжди безпосередній контакт із студентами, встановлення довірчих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Семінарські заняття можуть запам'ятатися на все життя за товариську близькість, атмосферу наукової співтворчості, взаєморозуміння. Такий семінар часто переростає в систематичну наукову роботу дружного колективу.
Досвідчені викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи оцінного характеру, дискусії, поєднуючи їх з простим викладом підготовлених тим, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці і обговоренні залежно від тематики і ситуації.
Враховуючи характерологічні якості студентів: комунікативність, упевненість в собі, тривожність), викладач управляє дискусією і розподіляє ролі. Невпевненим в собі, некомунікабельним студентам пропонуються приватні, полегшені питання, що дають можливість виступити і випробувати психологічне відчуття успіху.
У організації семінарських занять реалізується принцип спільної діяльності, співтворчості. Згідно дослідженням спільної учбової діяльності процес мислення і засвоєння знань ефективніший в тому випадку, якщо рішення задачі здійснюється не індивідуально, а припускає колективні зусилля. Тому семінарське заняття ефективно тоді, коли проводиться як наперед підготовлене сумісне обговорення висунутих питань кожним учасником семінару. Реалізуються загальний пошук відповідей учбовою групою, можливість розкриття і обґрунтування різних точок зору у студентів. Таке проведення семінарів забезпечує контроль за засвоєнням знань і розвиток наукового мислення студентів.
Спецсемінар.
Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спецсемінару, що є школою спілкування тих, що починають дослідників з певної наукової проблеми. Тут успіх в більшій мірі залежить від досвіду ведучого.
Спецсемінар, керований авторитетним фахівцем, набуває характеру наукової школи, привчає студентів до колективного мислення і творчості. В ході спецсемінару важливу роль грають відповідна орієнтація студентів на групову роботу і її оцінка, використання спеціальних прийомів, наприклад моделювання ситуацій. На підсумковому занятті викладач, як правило, робить повний огляд семінарів і студентських наукових робіт, розкриваючи горизонти подальшого дослідження проблем, що торкнулися, і можливості участі в них студентів.
Найадекватніше принцип "круглого столу" реалізується на семінарі-дискусії.
Семінар-дискусія - діалогічне спілкування учасників, в процесі якого через сумісну участь обговорюються і вирішуються теоретичні і практичні проблеми курсу. На обговорення виносяться найбільш актуальні проблемні питання дисципліни, що вивчається. Кожний з учасників дискусії повинен навчитися точно виражати свої думки в доповіді або виступі з питання, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати помилкову позицію.
Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які отримуються студентами на лекціях і в самостійній роботі.
Важливо навчити студентів культурі спілкування і взаємодії. Потрібно розрізняти "діалогоподібне" спілкування, коли кожен веде свою "партію", і власне діалог, коли йде сумісний розвиток теми дискусії.
Частиною семінару-дискусії можуть бути елементи "мозкового штурму", "ділової гри". У першому випадку учасники семінару прагнуть висунути якомога більше ідеї, не піддаючи їх критиці, а потім з них виділяються головні, найбільш заслуговуючи уваги, які обговорюються і розвиваються.
У другому випадку семінар одержує ролеве "інструментування". Можна ввести ролі ведучого, опонента, рецензента, логіка, психолога, експерта і т.д. залежно від того, який матеріал обговорюється.
Той веде семінар-дискусію одержує повноваження викладача по керівництву дискусією, стежить за аргументованістю і коректністю висловів, регламентом і т.д.
Опонент або рецензент відтворює процедуру оппонування, тобто переказує позицію доповідача, знаходить її вразливе, спірні місця або помилки, пропонує відповідний варіант рішення.
Логік виявляє суперечності і логічні помилки в міркуванні доповідача і опонентів, уточнює поняття, аналізує хід доказів, правомірність висунення гіпотези і т.д.
Психолог обговорює продуктивність взаємодії, коректність обговорення, не допускає неделікатної поведінки і стежить за правилами діалогу.
Експерт оцінює продуктивність дискусії, дає характеристику спілкування її учасників, висловлює думку про особистий внесок того або іншого учасника в дискусію і т.д.
Функції психолога і експерта перетинаються. Особлива роль в такому семінарі належить викладачу.
За методикою проведення розрізняють:
вступні семінари – базуються на досвіді та знаннях
студентів. Вони збирають інформацію з нової теми та кла-
сифікують її;
оглядові семінари – самостійний огляд студентами
всієї теми за допомогою літератури;
самоорганізуючі семінари – студенти самостійно
визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між
собою, а в деяких випадках – готують реферати за власною
ініціативою, доповідають та коментують їх.
Найпоширенішою та найпростішою формою семінару
є семінар-бесіда, на якому студенти можуть виступати з
– 77 –
рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст
реферату усно за 10–15 хв. Решта студентів і викладач ста-
влять запитання, що мають проблемний характер, і вима-
гають творчого, продуктивного мислення, як-от: «Чому ...?»,
«Як Ви вважаєте...?», «Чим можна пояснити... ?» тощо.
Після цього виступають рецензенти від студентів, що
попередньо ознайомились із текстами рефератів.
Подальший перебіг семінарського заняття передбачає
виступи студентів, які висловлюють свою думку про рефе-
рат, про виступи товаришів, викладають суть однієї з про-
блем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Не
бажано переривати або виправляти тих, що виступають.
Робити це можна лише у разі грубих помилок.
Традиційно семінари-бесіди передбачають групову фор-
му організації. Викладач взаємодіє з групою як із цілим,
виконує навчальну функцію щодо всіх. Під час виступу сту-
дента зберігається груповий спосіб спілкування. Недоліка-
ми такої організації можуть бути такі:
– студенти, які виступають, демонструють індивідуа-
льні знання, тому спілкування практично відсутнє;
– часто відсутнє співробітництво та взаємодопомога.
Спроба допомогти тому, хто виступає, розцінюється як під-
казка, заборонений прийом, порушення дисципліни;
– немає особистісного включення студентів у навчаль-
ну діяльність;
– зменшується їх інтелектуальна активність;
– дистанція між викладачем і студентами формує
бар’єри спілкування;
– студенти мають можливість не висловлюватися, за-
йматися під час семінару іншою роботою.
Подана форма організації семінару ставить студентів
у пасивну позицію, їх мовна активність зводиться до міні-
муму. Немає можливості формувати навички професійного
спілкування і взаємодії, які потрібні у майбутній діяльнос-
ті. Отож, групова форма спілкування на занятті не є адек-
ватною моделлю відносин людей в колективі, на виробниц-
тві і не відповідає вимогам підготовки фахівців.
– 78 –
Пошуки адекватних форм призвели до колективної
форми організації семінарського заняття. Ця форма відо-
бражає особливості сучасного професійного спілкування на
виробництві. До таких семінарів можна віднести:
семінар-дискусія, форум, дебати, симпозіум –
діалогічне спілкування учасників, у процесі якого через
спільну участь обговорюються і вирішуються теоретичні та
практичні проблеми курсу. На обговорення виносяться най-
більш актуальні проблемні питання досліджуваної дисцип-
ліни. Кожен із учасників дискусії має навчитися точно ви-
словлюючи свої думки в доповіді або виступі з питання,
активно відстоювати свою точку зору, аргументовано запе-
речувати, спростовувати хибну позицію.
Це привчає студентів самостійно мислити, сприяє роз-
витку аналітичних навичок, розвиває здатність до виваже-
ної аргументації, обстоювання власної точки зору, адекват-
но оцінювати себе та поважати думки інших.
Необхідною умовою розгортання продуктивної диску-
сії є особисті знання, які здобуваються студентами на лек-
ціях і під час самостійної роботи. Важливо навчити студен-
тів культурі спілкування та взаємодії. Потрібно розрізняти
«діалогічне» спілкування, коли кожен веде свою «партію», і
власне діалог, коли йде спільний розвиток теми дискусії.
Частиною семінару-дискусії можуть бути елементи «моз-
кового штурму», «ділової гри». У першому випадку учасники
семінару намагаються висунути якомога більше ідей, не кри-
тикуючи їх, а потім з них виділяються головні, які заслугову-
ють найбільше уваги, обговорюються і розвиваються.
У другому випадку семінар проводиться за наперед
розробленим сценарієм. Можна ввести ролі ведучого, опо-
нента, рецензента, логіка, психолога, експерта тощо залеж-
но від того, який матеріал обговорюється.
Ведучий семінару-дискусії отримує повноваження ви-
кладача з керівництва дискусією, стежить за аргументова-
ністю і коректністю висловлювань, регламентом тощо.
Опонент чи рецензент відтворює процедуру опону-
вання, тобто переказує позицію доповідача, знаходить її
– 79 –
вразливі, спірні аспекти або помилки, пропонує відповід-
ний варіант рішення.
Логік виявляє протиріччя і логічні помилки в мірку-
ванні доповідача і опонентів, уточнює поняття, аналізує хід
доказів, правомірність висування гіпотези і т.д.
Психолог обговорює продуктивність взаємодії, корект-
ність обговорення, не допускає неделікатної поведінки і
стежить за правилами діалогу.
Експерт оцінює продуктивність дискусії, дає характе-
ристику спілкування її учасників, висловлює думку про
особистий внесок того чи іншого учасника в дискусію тощо.
Функції психолога і експерта перетинаються. Особли-
ва роль у такому семінарі належить викладачеві. Викладач
повинен:
– визначити коло проблем і питань, що підлягають об-
говоренню;
– підібрати основну та додаткову літературу з теми
семінару для доповідачів і тих, хто виступає;
– розподіляти форми участі та функції студентів у ко-
лективній роботі;
– готувати студентів до вибраної рольової участі;
– керувати роботою семінару;
– підводити загальний підсумок дискусії.
Пошуковий семінар (семінар-дослідження) перед-
бачає дослідницьку діяльність студентів, обмін думками,
проведення міні-дискусій. На початку пошукового семінару
студенти об’єднуються в кілька підгруп (для цього бажано
використати аудиторію, обладнану круглими столами), які
одержують список завчасно підготовлених проблемних пи-
тань. Щоб відповісти на питання, студенти мають «завершити
дослідження» проблеми, користуючись будь-якими джерела-
ми інформації, обмінятися думками, провести міні-дискусію.
Другий варіант проведення пошукового семінару та-
кож передбачає створення невеликих груп студентів із 7–
9 осіб, які отримують список проблемних питань із теми
заняття. Упродовж 5–15 хвилин студенти обмінюються ду-
– 80 –
мками; готують виступ. Підгрупа обирає доповідача. Інші
студенти підгрупи відповідають на питання, задані викла-
дачем або студентами інших підгруп. Укінці заняття ви-
кладач підводить підсумки і оцінює роботу студентів.
Семінар-«круглий стіл» – запрошуються фахівці
або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформаці-
єю, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів
вирішення проблеми (якщо вона є) [5].
Наукові семінари характеризуються високим рівнем
узагальнення знань, умінь, навичок. Дидактичні цілі і за-
вдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і
широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-
пошукову роботу. Проводяться у формі наукових конферен-
цій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висві-
тлюють результати виконаної ними науково-пошукової робо-
ти, підготовки до студентських наукових конференцій тощо.
Семінари з використанням ігрових ситуацій
проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізій-
них ігор (наприклад: «Що, де, коли?», «Брейн-ринг», «КВК»
та ін.). Ефективним різновидом є рольові ігри, що прово-
дяться у формі наукових конференцій. На них студенти-
доповідачі виконують роль експертів із того чи іншого пи-
тання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою ре-
цензентів – до 3-х осіб. Слухачі, які не згідні з деякими по-
ложеннями, висвітленими у доповідях експертів, виконують
роль опонентів. Веде конференцію студент-головуючий,
який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки
після кожної доповіді, організовує обговорення тощо.
Різновидами рольових ігор є семінар-дискусія, та
прес-конференція, під час яких студент, що виконує роль
прес-секретаря, веде конференцію; студенти-журналісти
ставлять запитання експертам із проблем, що винесені на
розгляд семінару.
Міжпредметні семінари проводяться одним або різ-
ними викладачами і передбачають обговорення навчальної
інформації, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.
– 81 –
На таких семінарах здійснюються співробітництво і вза-
ємодопомога, кожен студент має право на інтелектуальну ак-
тивність, зацікавлений в досягненні спільної мети семінарів,
бере участь у колективному формуванні висновків і рішень. В
умовах спільної роботи студент займає активну позицію.
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять
повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо
його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежати-
ме від того, якого типу семінарське заняття він проводитиме.
Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є:
- активна участь самих студентів у з'ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд;
- викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування;
- така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття;
- якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).
Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати різні види семінарських занять, зокрема:
Семінари - бесіди - це найпростіша форма семінару,побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання,що мають проблемний характер і вимагають творчого,продуктивного мислення,як-от: «Чому…?», «Як ви вважаєте..?», «Чим можна пояснити…?» тощо);
- дискусія (від лат. розгляд,дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди;найбільш поширеними і ефективними є: «круглий стіл», форум, дебати, симпозіум (базуються на обміні думками між усіма учасниками,що привчає студентів самостійно мислити, сприяти розвитку аналітичних навичок, розвиває здатність до виваженої аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших); може проводитися шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару:
Наукові семінари· характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу;
· проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо.
З використанням ігрових ситуацій - проводиться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: «Що, де, коли?», «Рейн-ринг», «КВК» та ін.);
· ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів - до 3-хчоловік);студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді,організовує обговорення тощо);
· різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти-журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару).
Міжпредметні семінари - проводяться одним або різними викладачами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін