Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця

Кафедра фармакології та клінічної фармакології

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Учбова дисципліна	Клінічна фармакологія
Змістовий модуль № 1	Клінічна фармакологія лікарських засобів, що впливають на бронхіальну прохідність. Протизапальні лікарські засоби. Антибактеріальні лікарські засоби.
Тема № 8	Клініко-фармакологічна характеристика антибактеріальних лікарських засобів
Курс	5-й
Факультет	Медичний

Укладачі:

член-кор. НАН та АМН України,

проф. Чекман І.С.,

к.мед.н., доцент Голопихо Л.І.

к.мед.н., доцент Рибак О.Т.

Київ – 2009

1. Актуальність теми

Антибактеріальні препарати складають в різних країнах від 6 до 21% ринку лікарських засобів. Лікувальні заклади витрачають на закупівлю медикаментів 15 – 20% бюджету стаціонарів, антибактеріальні засоби в цій структурі складають близько 60%. Разом з тим, проведення раціональної антибактеріальної терапії є однією з найскладніших проблем.

Основні правила проведення раціональної антибактеріальної терапії

І. Антибактеріальна терапія вважається раціональною якщо вона етіотропна, а це передумовлює наступні етапи:

1. виділення збудника;

2. визначення кількості мікробних тілець в одиниці обсягу доставленого матеріалу (якщо кількість мікробних тілець конкретного мікроорганізму перевищує критичний рівень, саме такий збудник вважають етіологічно значущим);

3. визначення чутливості етіологічно значущого збудника до спектру антибіотиків (з урахуванням локалізації інфекційного процесу та переважного накопичення в терапевтичних концентраціях препарату в окремих органах та тканинах).
ІІ. Необхідно забезпечити введення препарату в тому дозовому режимі, який надає постійну терапевтичну концентрацію в органах та тканинах:

1. дотримуватись дозового режиму зазначеного в інструкції на лікарський засіб;

2. оцінити можливість фармацевтичної (фізіко-хімічної) або фармакокінетичної взаємодії, яка може значно знизити ефективність терапії.
ІІІ. При можливості вибору між декількома препаратами перевагу надають найбільш ефективному та найменш токсичному з урахуванням:

1. віку хворого;

2. лікарського анамнезу (алергія на медикаменти в анамнезі);

3. наявності супутніх захворювань які впливають на адсорбцію, розподіл, біотрансформацію та виведення антибактеріального препарату;

4. вагітності та періоду грудного вигодовування.

Класифікація антибактеріальних препаратів

Існує декілька класифікацій антибактеріальних засобів, але найбільш доцільним є розподіл препаратів згідно АТС (Anatomical Therapeutic Chemical (ATC) classification, WHO Collaborating Centre for Drug Statistics Methodology) а саме: пеніциліни широкого спектру дії, цефалоспорини, карбопенеми, аміноглікозиди, тетрацикліни, амфеніколи, макроліди, лінкозаміди, глікопептидні антибіотики та антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби такі як хіноліни, фторхінолони, похідні імідазолу, похідні нітрофурану, сульфаніламіди. Протигрибкові препарати поділяють на антибіотики (амфотерицин В), похідні імідазолу (кетоконазол), похідні триазолу (флуконазол, інтраконазол).

А.1 Сульфаніламіди

Сульфаніламідні препарати належать до антибактеріальних засобів широкого спектру дії. Вони є похідними сульфанілової кислоти, хімічною будовою схожі на параамінобензойну кислоту. Це препарати які за конкурентним антагонізмом з параамінобензойною кислотою перешкоджають її використанню мікроорганізмами для синтезу дигідрофолієвої кислоти, яка через декілька етапів бере участь у синтезі піримідинових основ ДНК та РНК. Таким чином реалізується бактеріостатична дія сульфаніламідів.

Класифікують сульфаніламіди за особливостями фармакокінетики, зокрема абсорбції у травному каналі та тривалості виведення з організму:

І. Препарати, що добре абсорбуються у травному каналі

препарати короткої тривалості дії (Т ½ - 8 годин), це: етазол, норсульфазол, сульфадимезин;
препарати середньої тривалості дії (Т ½ - 8-20 годин), це: сульфазин, метилсульфазин;
препарати тривалої дії (Т ½ - 24-48 годин), це: сульфапіридазин, сульфадиметоксин, сульфамонометоксин;
препарати над тривалої дії (Т ½ - 65 годин), це: сульфален.

ІІ. Препарати, що практично не абсорбуються в травному каналі (фтазин, фталазол, сульгін).
ІІІ. Препарати місцевої дії (стрептоцид, сульфацил-натрію).
IV. Комбіновані препарати, що містять сульфаніламіди (ко-тримоксазол).
Тривалість дії сульфаніламідів обумовлена лабільним оборотним зв’язуванням з альбуміном.

Поєднуючись з білком, сульфаніламіди можуть витісняти з білкового комплексу інші препарати або ендогенні сполуки такі як білірубін. Сульфаніламіди можуть бути витіснені з комплексу з білками саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними засобами. З крові сульфаніламіди добре проникають в різні рідини та тканини організму. Можуть накопичуватись в тканинах де послаблений кровообіг. Добре проходять через плаценторний бар’єр та можуть викликати метгемоглобінемію та гіпербілірубінемію насамперед у новонароджених. Піддаються метаболізму в печінці шляхом ацетилювання та глюкуронізації (сульфадиметоксин) з утворенням неактивних метаболітів. Якщо препарат піддається ацетилюванню незначною мірою, то з організму від виводиться в активному стані і може справляти протимікробну дію в сечовивідних шляхах (етазол, уросульфан).

Видаляються з організму сульфаніламіди та їх метаболіти переважно шляхом фільтрації. Розчинні в ліпідах сульфаніламіди піддаються реабсорбції в ниркових канальцях після фільтрації клубочками, що разом з їх здатністю зв’язуватись з білками плазми зумовлює більш тривалу дію. Ацетильовані сполуки не реабсорбуються нирками але в умовах нейтральної або кислої рН сечі здатні утворювати осад (кристалурію) в сечових шляхах. Глюкуроніди сульфаніламідів добре розчинні у воді не утворюють осад.

Таблиця 1.

Фармакокінетичні параметри окремих сульфаніламідів

Препарат	Зв’язок з білками крові (%)	Т ½ (годин)	Ацетилювання % (сеча)	Виведення з сечею (%)
Сульфадимезин	80 – 85	7	40 – 80
Сульфадиметоксин	90 – 99	41	10 – 30	50
Сульфален	33 – 48	51 – 77	45 – 77	12,7
Сульфаметоксазол/ триметоприм	44 – 62/70	10		60/40 – 50

Чутливість мікроорганізмів до сульфаніламідів знижується при високій концентрації параамінобензойної кислоти (гній, детрит), в присутності фолієвої кислоти, пуринових та пиримідинових основ.

Зазвичай сульфаніламіди застосовують у наведених нижче дозах (таблиця 2).
Таблиця 2.

Дозовий режим застосування сульфаніламідів у дорослих.

Препарат	Разова доза	Добова доза	Число прийомів на добу	Особливості застосування
Сульфадимезин	1 г	3 – 4 г	3 – 4	Перший прийом 2 г
Сульфадиметоксин	1 г	1 г	1	В перший день 2 г
Сульфален	0,2 – 0,25 г	0,2–0,25 г	1	В перший день 0,8 – 1 г
Сульфаметоксазол/ триметоприм	480 мг – 960 мг	960 мг – 1920 мг	2	Необхідна корекція дози при порушенні функції нирок

Сульфаніламіди викликають наступні побічні реакції: алергічні реакції (еритема, кропивниця, фотодерматоз, глосит, кон’юктивіт, анафілактичний шок), фармакотоксичні реакції (диспептичні розлади, нефротоксичність обумовлена кристалурією, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, мегалобластна анемія, внутрішньосудинний гемоліз з розвитком ядерної жовтяниці, метгемоглобінемія, негемолітична жовтяниця) та імунобіологічні реакції (дисбактеріоз кишечника).

Можливі взаємодії сульфаніламідів наведені в таблиці 3.
Таблиця 3.

Можлива взаємодія сульфаніламідних препаратів

з іншими лікарськими засобами та їжею

(Страчунський Л.С. та співавт., 2002;

Дериведмідь Л.В. та співавт., 2001; Савченковва Л.В. та співавт., 2003)

Препарати	Сульфаніламід	Результат взаємодії
1	2	3
Триметоприм	Усі сульфаніламіди	Підвищення сили та спектру протимікробної дії
Непрямі антикоагулянти	Усі сульфаніламіди	Підвищення ризику кровотеч (симптоми передозування непрямих антикоагулянтів)
Синтетичні цукрознижуючі засоби	Усі сульфаніламіди	Гіпоглікемія (симптоми передозування синтетичних цукрознижуючих засобів), перехресні алергічні реакції
Нестероїдні протизапальні засоби	Усі сульфаніламіди	Симптоми передозування нестероїдних протизапальних засобів, пригнічення кровотворення.
1	2	3
Місцеві анестетики (новокаїн, бензокаїн, про каїн, прокаїнамід)	Усі сульфаніламіди	Зниження активності сульфаніламідів
Зелені частини рослин, кольорова капуста, шпінат, боби (рослини, що містять великі кількості ПАБК)	Усі сульфаніламіди	Зниження активності сульфаніламідів
Кислі продукти (лимон, клюква, томати)	Усі сульфаніламіди (більше стрептоцид, сульфадимезин, сульфапіридазин, сульфамонометоксин)	Підвищення ризику розвитку кристалурії
Аскорбінова кислота, гексаметілентетрамін (засоби, що підкислюють сечу)	Усі сульфаніламіди (більше стрептоцид, сульфадимезин, сульфапіридазин, сульфамонометоксин)	Підвищення ризику розвитку кристалурії
Похідні аміносаліцилової кислоти (салазопіридазин, салазидиметоксин)	Сульфаніламіди тривалої дії	Забезпечення протимікробної та протизапальної дії
Антибіотики	Фталазол	Потенціювання антибактеріального ефекту
Левоміцетин	Усі сульфаніламіди	Пригнічення кровотворення
Сульфаніламіди, що добре всмоктуються	Фталазол	Потенціювання антибактеріального ефекту
-лактамні антибіотики	Сульфадиметоксин	Зниження ефекту антибіотиків
Рифампіцин	Бісептол	Зменшує період напіввиведення триметоприма
Діуретики (більш тіазиди)	Бісептол	Підвищення ризику розвитку тромбоцитопенії, перехресні алергічні реакції
Похідні саліцилової кислоти	Бісептол	Підвищення дії похідних саліцилової кислоти
Пероральні контрацептиви	Бісептол	Зниження надійності контрацепції (пригнічення кишечної мікрофлори та зменшення кишково-печінкової циркуляції гормональних сполук)
Фолієва кислота	Сульфадиметоксин, сульфален, сульфадімізин, сульфаметоксіпірідазон, сульфамонометоксин, стрептоцид, сульфасалазол, норсульфазол, аргосульфан, сульфацила натрій, етазол, сульфінпіразон	Знижується ефективність сульфаніламідів (конкурентний антагонізм)

1	2	3
Протиепілептичні лікарські засоби	Усі сульфаніламіди	Підвищується побічна дія протиепілептичних лікарських засобів
Протисудомні лікарські засоби	Усі сульфаніламіди	Підсилюється побічна дія сульфаніламідів за рахунок збільшення їх вільної фракції в крові
Циклоспорин	Сульфадіазин, сульфамонометоксин	Підсилюється побічна дія циклоспорину
Метотрексат	Сульфадиметоксин, сульфадимезин, сульфален, сульфаметоксипірідазин, сульфасалазин, сульфамонометоксин, стрептоцид, аргосульфан	Підсилюється дія метотрексату
Протималярійні лікарські засоби	Сульфадіазин	Підсилюється побічна дія протималярійних препаратів
Цитостатичні лікарські засоби	Сульфадіазин	Підсилюється побічна дія протималярійних препаратів
Аміодарон	Сульфадіазин	Підсилюється побічна дія аміодарону
Гормональні контрацептиви	Сульгін, сульфамонометоксин	Підсилюється побічна дія сульфаніламідів

До протипоказань при застосуванні сульфаніламідів відносять: підвищена чутливість до сульфаніламідів, захворювання системи крові, ниркова недостатність, тиреотоксикоз, вагітність, період годування груддю, діти віком до 2-х років.

Нітрофурани

Це синтетичні препарати які мають або бактерицидний або бактеріостатичний ефект по відношенню до окремих грампозитивних та грамнегативних збудників: до них чутлива кишкова, дизентерійна палички, збудники паратифу, сальмонели, холерний вібріон, лямблії, трихомонади, стафілококи, крупні віруси, збудники газової гангрени. Нітрофурани мають деяку протигрибкову активність. Якість ефект, тобто бактеріостатичний або бактерицидний, залежить від концентрації нітрафуранів в середовищі.

Механізм дії препаратів полягає в пригніченні дихального ланцюга (блок НАДН), циклу трикарбонових кислот (Кребса) та інших біохімічних процесів в мікробній клітині, що призводить до руйнування мікробної стінки або цитоплазматичної мембрани.

Після застосування через рота або добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту (нітрофурантоїн, фуразидин, фуразолідон) або не всмоктуються (ніфуроксазид). Розподіляються в організмі нерівномірно. У високих концентраціях накопичуються в лімфі, в жовчі, слині. Нітрофурани проходять через плацентарний бар’єр. Препарати частково метаболізуються з утворенням неактивних метаболітів. Елімінація нітрофуранів відбувається переважно нирками шляхом канальцевої секреції. Підлужування сечі прискорює виведення, бо нітрофурани є слабкими кислотами. Навпаки, підкислення сечі (наприклад, одночасне застосування аскорбінової кислоти, кальцію хлориду) сприяє їх реабсорбції та накопиченню в організмі, що підвищує ризик виникнення токсичних ефектів.

Показаннями до застосування нітрофуранів є: діарея інфекційного генезу, хронічний коліт, ентероколіт, бацилярна дизентерія, лямбліоз, паратиф, інфекції сечових шляхів. Місцево у вигляді промивань застосовують для лікування гнійних ран, інфікованих опіків, фістул, кон’юктивіту, санації бронхів при проведенні бронхоскопії, промивання порожнин (перитоніт, емпієма плеври). При застосуванні препаратів необхідно дотримуватись дозового режиму (таблиця 4).
Таблиця 4.

Дозовий режим для дорослих при застосуванні нітрофуранів

Препарат	Разова доза	Максимальна добова доза	Кількість прийомів на добу	Особливості застосування
Нітрофурантоїн	50 – 100 мг	400 мг	1 – 4	При тривалому застосуванні застосовують 1 раз на добу
Ніфуроксазид	200 мг	800 мг	4	Курс лікування 3 – 6 днів
Фуразидин	100 – 200 мг	600 мг	2 – 3	Після їжі протягом 7 – 10 днів
Фуразолідон	100 – 150 мг	800 мг	4	Після їжі

Ускладнення терапії що викликають нітрофурани наступні: диспепсичні явища (зниження апетиту, нудота, блювання), алергічні реакції, можливий розвиток нейротоксичних проявів (головний біль, запаморочення, полінейропатії, ураження зорового нерву), гематотоксичні прояви (еозинофілія, лейкопенія, гемоглобінемія, гіперхромна анемія), у новонароджених можливий розвиток метгемоглобінемії (внаслідок наявності у них легкоокислюваного фетального гемоглобіну та недостатності поновлюючих ферментів у еритроцитах).

При проведенні терапії нітрофуранами слід урахувати можливість взаємодій. Так нітрофурани не можна призначати з сульфаніламідами та налідіксовою кислотою бо це призводить до антагонізму. Слід враховувати що фуразолідон є антагоністом МАО, а це підвищує фармакологічну активність норадреналіну, адреналіну, ізадрину, мезатону, дофаміну, з тієж причини його не можна застосовувати з інгибиторами МАО, непрямими адреноміметиками, під час лікування не можна вживати алкоголь та сир. Крім фуразолідону токсичність алкоголю підвищує ніфуроксазид.

Протипоказання до застосування нітрофуранів наступні: підвищена індивідуальна чутливість до нітрофуранів, порушення функції нирок (не стосується ніфуроксазиду), вагітність, діти періоду новонародженості, ніфуроксазид протипоказаний дітям до 2-х місяців.

Фторхінолони

Фторхінолони є похідними налідиксової кислоти у якої в положенні 6 циклу гетероциклічної системи хінолона чи аналога наявний атом фтора.

Зміна в хімічній структурі зумовлює фармакокінетичні та фармакодинамічні відмінності у порівнянні з хінолонами. Найбільш значущими клінічними перевагами фторхінолонів є:

широкий спектр дії;
завжди бактерицидний ефект по відношенню до грам позитивних збудників які знаходяться в стадії поділу та грамнегатичних збудників які знаходяться як в стадії спокою так і розмноження;
активність в широкому діапазоні рН;
незначний негативний вплив на імунологічні показники організму та мікрофлору кишечника після тривалого застосування;
здатність проникати в фагоцити, макрофаги, нейтрофіли та в порожнину абсцесів та справляти там антибактеріальну дію.

Механізм дії фторхінологів пов’язаний з інгибуванням А-субодиниць бактеріальної ДНК-гірази (топоізомерази ІІ) та, деякі фторихінолони інгибують і топоізомеразу IV (левофлоксацин) і, таким чином, пригнічуються життєво важливі функції бактерій, що призводить до загибелі мікроорганізмів.

Виділяють наступні стадії антибактеріального ефекту фторхінолонів (Падейская О.Н., Яковлєв В.П., 1995):

1. Проникнення в клітину через зовнішню мембрану:

а) гідрофільні сполуки через поринові канали (білок Omp F);

б) ліпофільні сполуки через ліпосахаридний прошарок.
2. Інгибування функції ферменту ДНК-гірази (топоізомерази ІІ мікроорганізмів):

а) формування комплексу фторхінолона з комплексом “ДНК + субодиниця А ДНК-гірази”;

б) порушення процесу суперспиралізації ДНК та процесів ДНК процесу зшивки розривів ДНК.
3. Порушення біосинтезу ДНК, індукція білків SOS – відповіді: порушення поділу клітини.
4. Незворотне порушення поділу клітини, глибокі структурні зміни в цитоплазмі та нуклеотиді, загибель клітини – бактерицидний ефект.
Існує декілька класифікацій фторхінолонів, згідно до однієї з них (автори Падейская О.М., Яковлєв В.П., 1995) виділяють монофторхінолони (норфлоксацин, пефлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин, ципрофлоксацин, моксифлоксацин), діфторхінолони (ломефлоксацин, спарфлоксацин), трифторхінолони (флероксацин).

Фторхінолони належать до препаратів широкого спектру дії. Високочутливими до них є переважна більшість штамів Neisseria spp., Haemophillus spp., B. Catarrhalis, E. Coli, Shigella та Salmonella spp., Acinetobacter spp. До чутливих належать Klebsiella spp., Proteus spp., Providencia spp., Bordetella spp., Enterobacter spp., Legionella spp., Yersinia spp., Serratia spp., Campylobacter spp., Staphylocoсcus spp. Серед штамів Pseudomonas, в тому числі P. aeruginosa, а також S. aureus, Streptococcus spp (в тому числі S. pneumoniaе), Legionella, Listeria, Providencia, Serratia є як чутливі, так і помірно чутливі штами. Як правило, помірно – чутливими є: Brucella spp., Corynebacterium spp., Yardnerella, Chlamydia spp., Mycobacterium tuberculosis, анаеробні стрептококи. Фторхінолони неактивні по відношенню до трепонем, грибів та вірусів. Крім врахування чутливості збудника до препарату при призначенні фторхінолонів необхідно враховувати їх різну спроможність до накопичення в органах і тканинах (таблиця 5).
Таблиця 5.

Накопичення фторхінолонів в тканинах та рідинах людини

(Падейская Е.Н., Яковлєв В.П., 1995)

Досліджуваний матеріал	Офлокса-цин	Левофлок-сацин	Ципрофлок-сацин	Пефлок-сацин	Норфлок-сацин
Носовий секрет	+ + + +	+ + + +	+ + +	+ + +	+ + +
Бронхіальний секрет	+ + +	+ + +	+ + +	+ + +
Мокротиння	+ + +	+ + +	+ + + +
Лімфа	+ + +	+ + +
Секрет передміхурової залози	+ + +	+ +	+ +	+ + + +	+ +
Сік підшлункової залози	+ + +	+ +	+ +	+ + + +
Асцтитична рідина	+ + +	+ + +	+ + +	+ + +
Легені	+ + + +	+ + + +	+ + + +	+ + + +
Слизова бронхів		+ +	+ + + +
Кістки	+ + + +	+ + +	+ +	+ +
Шкіра	+ + + +	+ + +	+ + +
Стінка жовчного міхура	+ + +				+ + +
Мигдалики	+ + +	+ + +	+ + + +
Передміхурова залоза	+ + + +	+ + + +	+ + + +		+ + +
Яєчники	+ + +	+ + +	+ + + +
Міометрий	+ + +	+ + +	+ + + +	+ + +
Ендометрий	+ + +	+ + +	+ + + +

Тобто, в залежності від місця локалізації інфекційного процесу перевагу необхідно віддати фторхінолонам які утворюють саме там терапевтичні концентрації.

Слід також брати до уваги особливості фармакокінетичних параметрів різних представників класу фторхінолонів (таблиця 6).

Таблиця 6.

Фармакокінетичні параметри фторхінолонів

Препарати	Зв’язок з білком (%)	Т ½ (год.)	Біодоступність (%)	Екскреція з сечею
Препарати	Зв’язок з білком (%)	Т ½ (год.)	Біодоступність (%)	В активному стані	Метаболіти
Норфлоксацин	15	3-4,5	35-40	30-40	20
Пефлоксацин	20-30	6-14	95-100	10	50-60
Офлоксацин	10	3,5	95-100	70-90	5-10
Левофлоксацин	30-40	6-8	100	< 85	5
Ципрофлоксацин	35	3-4,5	80	65	15
Моксифлоксацин	40	12	90	45 (з сечею та калом)

Всі фторхінолони піддаються метаболізму в організмі, меншою мірою це стосується офлоксацину, левофлоксацину та моксифлоксацину. Зазвичай, препарати що виводяться з сечею в активному стані доцільно застосовувати при інфекціях сечовивідних шляхів.

Основними показаннями до застосування фторхінолонів є: інфекції дихальних шляхів, середнього вуха, придаткових пазух носа, очей, органів травного тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, нирок та сечовивідних шляхів, шкіри та м’яких тканин, кісток та суглобів, статевих органів, гонорея, перитоніт, сепсис, профілактика та лікування інфекцій у хворих з імунодефіцитними станами у тому числі на тлі лікування імунодепресантами та при нейтропенії.

Дозовий режим при застосуванні фторхінолонів залежить від тяжкості перебігу та локалізації інфекції (таблиця 7).
Таблиця 7

Дозовий режим застосування фторхінолонів у дорослих

Препарат	Шлях введення	Разова доза	Максимальна добова доза	Число прийомів на добу	Особливості
1	2	3	4	5	6
Норфлоксацин	реr os	400 мг	800 мг	2	За годину до їжі або через 2 години після їжі
Пефлоксацин	реr os	400 мг	800 мг	2	Під час їжі
Пефлоксацин	в/в	400-800 мг	1200 мг	1	Корекція при нирковій недостатності
Офлоксацин	реr os	100-200 мг	400 мг	2	До їжі
Офлоксацин	в/в	200-400 мг	800 мг	2	Корекція дози при нирковій недостатності
1	2	3	4	5	6
Левофлоксацин	реr os	250 мг	500 мг	1-2	Не залежить від прийому їжі
Левофлоксацин	в/в	250-500 мг	1000 мг	1-2	Корекція дози при нирковій недостатності
Ципрофлокса-цин	реr os	125-250-500 мг	1000 мг	2	Не залежить від прийому їжі
Ципрофлокса-цин	в/в	200-400 мг	800 мг	2	Корекція дози при нирковій недостатності
Моксифлокса-цин	реr os	400 мг	400 мг	2	Не залежить від прийому їжі
Моксифлокса-цин	в/в	400 мг	400 мг	1

Тривалість курсу лікування залежить від виду інфекції.

При застосуванні фторхінолонів слід звернути увагу на найбільш значущі взаємодії з іншими препаратами (таблиця 8)

Таблиця 8.

Взаємодія фторхінолонів (ФХ)

з препаратами інших фармакологічних груп

(Падейская Е.Н., Яковлєв В.П., 1995)

Препарати	Можливі ефекти	Механізм взаємодії	ФХ, для яких можлива взаємодія
Антациди, препарати вісмута, сукралфат	Зниження біодоступності ФХ	Зв’язок ФХ з іонами металів	Всі ФХ
Теофілін, амінофилін	Відносне передозування ксантинів	Інгібування ФХ метаболізму ксантинів	Норфлоксацин Пефлоксацин Ципрофлоксацин
Пероральні антикоагулянти	Зниження згортання крові		Норфлоксацин Пефлоксацин Офлоксацин Ципрофлоксацин
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби	Підвищення збудливості ЦНС, судоми	Інгібування процесу зв’язування ГАМК з рецепторами	Норофлоксацин, Офлоксацин, Ломефлоксацин, Ципрофлоксацин
Алкоголь	Підвищення збудливості ЦНС, судоми	Інгібування процесу зв’язування ГАМК з рецепторами	Всі ФХ
Метронідазол, іміпенем	Підсилення побічної дії на ЦНС
Азлоцилін, циметидин в/в, пробенецид	Підвищення концентрації ФХ у крові	Зниження канальцевої секреції	ФХ, що виводяться переважно з сечею
Інфузійні розчини з лужною рН	Зниження антибактеріального ефекту	Нейтралізація	ФХ для внутрішньовенного введення
Глюкокортикостероїдні засоби	Тендовагініт, розрив сухожиль		Моксифлоксацин

Фторхінолони, як і інші антибактеріальні засоби можуть викликати наступні ускладнення терапії: алергічні реакції (свербіння, гіперемія шкіри, кропив’янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, шок, фотосенсибілізація, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайела, ексудативна поліморфна еритема);

Фармакотоксичні реакції (нудота, діарея, псевдомембранозний коліт, гіпоглікемія, порфірия, головний біль, запаморочення, сонливість, розлади сну, парестезії, тремор, занепокоєння, відчуття страху, судоми, сплутаність свідомості, розлади зору, слуху, смакових відчуттів, порушення тактильної чутливості, психотичні реакції, галюцинації, депресія, порушення координації рухів, тахікардія, артеріальна гіпотензія, колапс, м’язова слабкість, ураження сухожиль, міальгія, артралгія, підвищення активності печінкових трансаміназ, рівня білірубіну та креатиніну в сироватці крові, гепатит, інтерстиціальний нефрит, еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, флебіт, васкуліт, пневмоніт), імунобіологічні (дисбактеріоз, суперінфекція).

Фторхінолони протипоказані при підвищеній чутливості, епілепсії, дітям до 18 років, вагітним, жінками які годують груддю.

Похідні імідазолів

Препарати цієї групи легко проникають всередину анаеробних мікроорганізмів, де піддаються відбудові (під впливом нітроредуктази) з утворенням речовини яка руйнує бактеріальну ДНК. Вас. fragilis перетворює їх в метаболіти, що пригнічують окремі аеробні мікроорганізми. Тому метронідазол, тинідазол, орнідазол є ефективними засобами для лікування змішаних інфекцій.

Завдяки можливості впливу на анаеробні мікроорганізми та найпростіши, препарати застосовують в лікуванні амебіазу, урогенітального трихомоніазу, неспецифічного лямбліозу, хірургічних інфекцій що викликані чутливими штамами, для профілактики анаеробних інфекцій при хірургічних втручаннях у пацієнтів груп ризику, інфекцій мозку (абсцес мозку, менінгіт), абсцедуючої пневмонії, абсцесу легень, перитоніту, абсцесу печінки, інфекційних ускладнень після операцій на товстому кишечнику, ендометриту, інфекційних ускладнень після гістеректомії, ангіни Симаковского-Плаута-Венсана, остеоміеліту, ендокардиту, газової гангрени, септицемії, інфекцій порожнини рота, зубів, шелепи.

Після потрапляння у кров препарати розповсюджуються у різних органах та тканинах (таблиця 9).

Таблиця 9

Вміст похідних імідазола в органах

(у % від рівня у сироватці крові)

за Гусель В.А., Маркова Н.В., 1989

Тканини	Метронідазол	Тинідазол
Дванадцятипала кишка	-	95
Тонка кишка	85	110
Апендикс	55	70
Товста кишка	70	55
Перитонеальна рідина	55	65
М’язи живота	110	85
Матка	95	-
Підшкірна тканина	10	15
Кістки	80	-
Стінка жовчного міхура	-	65
Жовч в міхурі	135	125
Жовч в протоку	55	45
Молоко	90	180
Ліквор	120	90
Слизувата внутрішнього вуха	180	-

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

скачати