Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 06.12.2020
Пов'язані файли:
іац.docx
Есе.Тіні забутих предків.docx

Океа́нія — загальна назва для островів центральної і південної частини Тихого океану між 30° пд. ш. і 30° пн. ш., включаючи Нову Зеландію і Нову Гвінею; площа 1233 тис. км²; міста з населенням понад 300 тис.: Окленд, Веллінгтон, Крайстчерч, Гонолулу, Порт-Морсбі, Порт-Нумбай і Амбон ;
рельєф: довжина від Тропіка Рака на півночі до краю Нової Зеландії;

Державотворення:До початку XVI ст. народи, що жили на островах Океанії, перебували на різних стадіях розкладання первісного общинного ладу і становлення ранньокласового суспільства. На островах Фіджі, Гавайських, Таїті і Тонга склалася химерна ієрархія спадкових каст і сформувалися примітивні держави. Тривалий час європейські держави не виявляли інтересу до Океанії, багато які острівні групи в Океанії взагалі були відкриті тільки в 2-гій половині XVIII ст. У 1565 Іспанія оголосила про анексію відкритих Ф. Магелланом Маріанських островів. З початку XIX ст. в Океанію проникають численні християнські місіонери і торговці, в тому числі работорговці. Розпочалося пряме захоплення островів Океанії європейськими державами та США. Нідерланди захопили в 1-шій половині XIX ст. західну частину Нової Гвінеї. У 1840 була оголошена англійською колонією Нова Зеландія. У 1842 Франція захопила Маркізькі острови, в 1843 — о. Таїті та ін острови Товариства, в 1853 — Нову Каледонію, перетворену на місце заслання. Європейські колонізатори різко порушили природний хід культурно-історичного розвитку в Океанії і принесли незліченні лиха її корінному населенню. Протягом всього періоду колоніального панування народи Океанії не припиняли боротьби проти поневолювачів. У 1878—1879, в 1913 і 1917 проти французької адміністрації повстали жителі Нової Каледонії. У 1909 відбулося повстання самоанців проти німецьких колонізаторів. Виступи проти колоніального гніту мали місце і на інших островах. Після 1-ї світової війни 1914—1918 в Океанії з'явилися політичні організації, які виступали за ліквідацію колоніального режиму, — «May» («Ліга») на Західному Самоа, «фіджійська молодь» на Фіджі та ін.

Геологія:

З точки зору геології Океанія не є континентом: лише Нова Каледонія, Нова Зеландія і Нова Гвінея мають континентальне походження, сформувавшись на місці гіпотетичного материка Гондвана. У минулому ці острови були єдиною сушою, проте в результаті підняття рівня Світового океану значна частина поверхні опинилася під водою. Рельєф цих островів гористий і сильно розчленований. Наприклад, найвищі гори Океанії, в тому числі, гора Джая (5029 м), розташовані на острові Нова Гвінея. Більшість островів Океанії мають вулканічне походження: частина з них є вершинами великих підводних вулканів, деякі з яких до цих проявляють високу вулканічну активність (наприклад, Гавайські острови).

Клімат:

Океанія розташована в межах декількох кліматичних поясів: екваторіального, субекваторіального, тропічного, субтропічного, помірного. На більшій частині островів переважає тропічний клімат. Субекваторіальний клімат панує на островах поблизу Австралії та Азії, а також на схід від 180 меридіана в зоні екватора, екваторіальний — на захід від 180 меридіана, субтропічний — на північ і південь від тропіків, помірний — на більшій частині Південного острова в Новій Зеландії.

Клімат островів Океанії визначається переважно пасатами, тому на більшості з них випадають рясні опади. Середньорічна кількість опадів варіюється від 1500 до 4000 мм, хоча на деяких островах (зокрема, через особливості рельєфу і на підвітряного стороні) клімат може бути більш посушливим або вологішим. В Океанії розташоване одне з найвологіших місць планети: на східному схилі гори Ваіалеале на острові Кауаї щорічно випадає до 11 430 мм опадів (абсолютний максимум був досягнутий в 1982: тоді випало 16 916 мм). Поблизу тропіків середня температура становить близько 23 °C, біля екватора — 27 °C, з незначною різницею між найспекотнішим і найхолоднішим місяцями.

Флора и фауна:


Океанія входить до Палеотропічної області рослинності, при цьому виділяються три підобласті: меланезийской-мікронезійських, гавайська та новозеландська. Серед найбільш широко поширених рослин Океанії виділяються кокосова пальма і хлібне дерево, які відіграють важливу роль у житті місцевих жителів: плоди використовуються в їжу, деревина є джерелом тепла, будівельним матеріалом, з маслянистого ендосперму горіхів кокосової пальми виробляють копру, яка становить основу експорту країн цього регіону. На островах також росте велика кількість епіфітів (папороті, орхідеї). Найбільше число ендеміків (як представників флори, так і фауни) зареєстровано в Новій Зеландії і на Гавайських островах, при цьому з заходу на схід відбувається зменшення кількості видів, родів і родин рослин.

Тваринний світ Океанії відноситься до полінезійської фауністичний області з підобласть Гавайських островів. Фауна Нової Зеландії виділяється в самостійну область, Нової Гвінеї — в Папуаську підобласть Австралійської області. Найбільшим різноманіттям відрізняються Нова Зеландія і Нова Гвінея. На маленьких островах Океанії, перш за все, атолах, ссавці майже не зустрічаються: на багатьох з них мешкає тільки полінезійський щур. Зате дуже багата місцева орнітофауна. На більшості атолів розташувалися пташині базари, де гніздяться морські птахи, вздовж узбережжя гніздиться орлан Haliaeetus leucogaster. З представників фауни Нової Зеландії найвідомішими є птахи ківі, що стали національним символом країни. Інші ендеміки країни — кеа (Nestor notabilis, або Нестор), какапо (Strigops habroptilus, або совиний папуга), такахе (Notoronis hochstelteri, або безкрила султанка). На всіх островах Океанії мешкає велика кількість ящірок, змій і комах.

Населення:


В Австралії найгустіше заселені території на східній, південно-східній окраїнах континенту[1]. Нерівномірно заселені тихоокеанські острови, на одних велике скупчення населення, інші залишаються безлюдними[1].

Перші мешканці (протоавстралоїди, що дали початок як корінному населенню Австралії, так і найдавнішим негроїдним групам Меланезії) проникли в Океанію з Південно-Східної Азії 20-30 тис. років тому; наступна хвиля (протомеланезійці, нащадки яких складають нині основну частину населення Меланезії) — 5-6 тис. років тому. Заселення Мікронезії та Полінезії відбувалося в 1-му тисячолітті н. е. (закінчилося до 14 ст.). До початку 16 ст. народи, що жили на островах Океанії, перебували на різних стадіях розкладання первіснообщинного ладу і становлення ранньокласового суспільства. Інтенсивний міжобщинний обмін міцно пов'язував населення островів і архіпелагів Океанії. Значного розвитку набули різноманітні ремесла. Океанійці були вмілими та відважними мореплавцями.

Корінними жителями Океанії є полінезійці, мікронезійці, меланезійці та папуаси. Полінезійці, які проживають в країнах Полінезії, мають змішаний расовий тип: в їх зовнішності проглядаються риси європеоїдної і монголоїдної рас, і в меншій мірі — австралоїднії. Найбільш великі народи Полінезії — гавайці, самоанці, таїтяни, тонганці, маорі, маркізці, рапануйці та інші. Рідні мови відносяться до полінезійської підгрупи австронезійської сім'ї мов: гавайська, самоа, таїті, тонганська, маорі, маркізька, рапануйська та інші. Характерні риси полінезійських мов — мала кількість звуків, особливо приголосних, достаток голосних.

Мікронезійці проживають в країнах Мікронезії. Найбільш великі народи — каролінці, кірибаті, маршалльці, науру, чаморро та інші. Рідні мови відносяться до мікронезійської групи австронезійської сім'ї мов: кірибаті, каролінська, косрає, маршалльська, науруанська та інші. Мови палау і чаморро відносяться до західно-малайсько-полінезійських, а япська утворює окрему гілку у складі океанічний мов, куди відносяться і мікронезійські мови.

Меланезійці проживають в країнах Меланезії. Расовий тип — австралоїдний, з невеликим монголоїдним елементом, близькі до папуасів Нової Гвінеї. Меланезійці говорять на меланезійських мовах, проте їхні мови на відміну від мікронезійських та полінезійських не утворюють окремого генетичного угруповання, а мовна подрібненість дуже велика, так що люди з сусідніх сіл можуть один одного не розуміти.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас