Ім'я файлу: Методика Г. Мюррея.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 178кб.
Дата: 19.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Техніка для аварійно-рятувальних робіт.doc
ee8dfadf-140b-4afe-a4ff-77efc0573c0a (1).pptx

МЕТОДИКА Г. МЮРРЕЯ

Метою методики було дослідження рушійних сил особистості - внутрішніх конфліктів, потягів, інтересів та мотивів.

Після Другої світової війни тест став широко застосовуватися психоаналітиками та клініцистами для роботи з порушеннями в емоційній сфері пацієнтів.

Тематичний апперцептивний тест (ТАТ) – проективна психодіагностична методика, розроблена в 1930-х роках у Гарварді Генрі Мюрреєм та Крістіаною Морган.

Сам Генрі Мюррей визначає ТАТ наступним чином:

«Thematic Apperception Test, більш відомий як ТАТ — це метод, за допомогою якого можна виявити домінантні спонукання, емоції, відносини, комплекси та конфлікти особистості та який сприяє визначенню рівня прихованих тенденцій, які суб'єкт чи пацієнт приховує або не може показати внаслідок їхньої неусвідомленості».

Генрі Олександр Мюррей (1893 – 1988)

Апперцепція (лат. ad - до і лат. perceptio - сприйняття) –

одна з фундаментальних властивостей психіки людини, що виражається в обумовленості сприйняття предметів і явищ зовнішнього світу та усвідомлення цього сприйняття особливостями загального змісту психічного життя як цілого, запасом знань та конкретним станом особистості.

Цей процес засвоєння та злиття понять, який постійно дедалі більше збагачує нашу свідомість, представляє апперцепцію у сенсі цього терміну.

Тематичний апперцептивний тест був вперше описаний у статті К. Морган та Г. Мюррея у 1935 році. У цій публікації ТАТ був представлений як метод дослідження уяви, що дозволяє охарактеризувати особистість обстежуваного завдяки тому, що завдання тлумачення зображених ситуацій, яке ставилося перед обстежуваним, дозволяло йому фантазувати без видимих ​​обмежень та сприяло ослабленню механізмів психологічного захисту.

Теоретичне обґрунтування та стандартизовану схему обробки та інтерпретації ТАТ отримав дещо пізніше, у монографії «Дослідження особистості» Г. Мюррея зі співробітниками.

Остаточну схему інтерпретації ТАТ та остаточну (третю) редакцію стимульного матеріалу було опубліковано у 1943 році.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ МЕТОДИКИ

• Повний комплект ТАТ включає 31 таблицю з чорно-білими фотографічними зображеннями, одна з яких - чисте біле поле.

• ТАТ можна застосовувати, починаючи з 14 років, проте при роботі з людьми у віці від 14 до 18 набір таблиць дещо відрізнятиметься від звичайного набору для роботи з людьми старше 18 років – з нього виключаються та замінюються іншими таблиці, що найбільш прямо актуалізують теми агресії та сексу.

• Розрізнення "чоловічих" та "жіночих" картин походить від поняття ідентифікації, на яке спирався Мюррей, який вважав, що подібність обстежуваного з персонажем картини (оповідання) за статтю, віком та іншими параметрами є умовою ефективності проекції.

ПРОЦЕС ТЕСТУВАННЯ
  • Повинні бути унеможливлені всі можливі перешкоди.
  • Обстежуваний повинен почуватися досить комфортно.
  • Ситуація та поведінка психолога не повинні актуалізувати у обстежуваного будь-яких мотивів та установок.

Загальна ситуація, в якій проводиться обстеження, повинна відповідати трьом вимогам:

"Я показуватиму Вам картини, Ви подивіться на картину і, відштовхуючись від неї, складіть розповідь, сюжет, історію. Постарайтеся запам'ятати, що потрібно в цьому оповіданні згадати. Ви скажете, що, на Вашу думку, це за ситуація, що за момент зображений на картині, що відбувається з людьми, крім того, скажете, що було до цього моменту, в минулому щодо нього, що було раніше, потім скажете, що буде після цієї ситуації, в майбутньому щодо неї, що буде потім. Крім того, треба сказати, що відчувають люди, зображені на картині або хтось із них, їх переживання, емоції, почуття. І ще скажете, що думають люди, зображені на картині, їх міркування, спогади, думки, рішення”.

Цю частину інструкції не можна змінювати (за винятком форми звернення до обстежуваного – на “ви” або на “ти”, – яка залежить від конкретних відносин між ним та психологом).

ІНСТРУКЦІЯ

Інструкція складається із двох частин. Перша частина має зачитуватися дослівно напам'ять, причому двічі поспіль, незважаючи на можливі протести обстежуваного.

Перша частина інструкції:

1) момент (теперішнє);

2) минуле;

3) майбутнє;

4) почуття;

5) думки.

Інструкція містить виділення п'яти моментів, які мають бути присутніми в оповіданнях:

Після повторення двічі першої частини інструкції слід своїми словами та в будь-якому порядку повідомити наступне (друга частина інструкції):

• "правильних" або "неправильних" варіантів не буває, будь-яка розповідь, відповідна інструкції, хороша;

• розповідати можна у будь-якому порядку. Краще не продумувати заздалегідь всю розповідь, а починати відразу говорити перше, що спаде на думку, а зміни або поправки можна ввести потім, якщо буде в цьому потреба;

• літературна обробка не потрібна, літературні переваги оповідань не оцінюватимуться. Головне, щоб було зрозуміло, про що йдеться. Якісь приватні питання можна буде поставити по ходу. Останній пункт не цілком відповідає істині, оскільки насправді логіка оповідань, лексика тощо входять до числа значущих діагностичних показників.

При інертності розумових процесів обстежуваного можна (на перших кількох таблицях) стимулювати його конкретними питаннями:


• Що тут відбувається?


• Як це могло трапитись?


• Чим, на вашу думку, це скінчиться?


• Що він/вона відчуває у цій ситуації?

• Що він про це думає? "

ДІАГНОСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ

Дотримання інструкції. Це ціла група діагностичних показників, куди входять п'ять граф таблиці. В інструкції містяться такі вимоги:
  • розповідь має бути складена саме за картиною;

    • 2) у ньому має бути сюжет;

    3) мають бути висвітлені минуле, сьогодення, майбутнє, думки та почуття персонажів.



Основні категорії аналізу (ознаки та показники):
  • Категорія «Догляди»
  • Поводження з сюжетом
  • Перенесення в умовність
  • Мовні штампи та цитати
  • Особливості лексики.

• Особиста тема – дії та переживання персонажа, пов'язані з його особистою позицією в житті, ставленням до себе, визначенням власних можливостей, перспективами майбутнього.

• Інтимна тема – стосунки між закоханими або подружжям, любовні стосунки будь-якого роду, що не включають сексуальних стосунків та сексуальних переживань, які виділені на окрему тему.

• Сексуальна тема – опис сексуальних стосунків або сексуальних переживань когось із персонажів. М. З. Дукаревич зазначає, що сексуальна тема, як правило, поєднується з інтимною у людей з гармонійною психікою, і, навпаки, непоєднання цих двох тем, їх розкид за різними розповідями є ознакою душевного неблагополуччя.

• Релігійно-містична тема – проблема релігії, віри, а також надприродного в житті людей, введення в оповідання духів, нечистої сили і т.д.

Тема чи сфера — сфера життєдіяльності, сторона відносин зі світом, що відображається в оповіданні.

• Сімейна тема – стосунки між дітьми та батьками, а також між іншими родичами у контексті сімейних стосунків. Підставою для констатації сімейної теми є не приписування персонажам сімейних ролей, наприклад, мати і дочка (цього недостатньо), а те, що відбувається між ними, яке може відноситися або до сімейної сфери або якоїсь іншої галузі відносин.

• Професійна тема — стосунки між колегами, товаришами по навчанню з приводу роботи або навчання, ставлення персонажів до праці або навчання. Тут також недостатньо називання службового статусу персонажів, важливо саме зміст подій, що описуються.

• Соціальна тема – відносини між людьми, які не зводяться до п'яти попередніх тем. Сюди, зокрема, входять випадкові контакти між людьми у громадських місцях, проблематика матеріальної забезпеченості, бідності та багатства, ставлення до влади та соціальних інститутів.

• Фантастична тема – далекі від реального життя казки, пригоди, науково-фантастичні сюжети.

• Абстрактно-філософська тема – загальні моральні, етичні та філософські міркування, не пов'язані з конкретними ситуаціями. Трапляються, як правило, або у професіоналів гуманітаріїв, або в патологічних випадках.

Також, включаються такі діагностичні показники:

• Ідентифікація з героєм

• Зміст цілей

• Зовнішні активні та пасивні перешкоди

• Внутрішні перепони

• Тип конфлікту та його зміст та ін.

Серед протипоказань до використання ТАТ, як і інших психологічних тестів, називають:

• гострий психоз чи стан гострої тривоги;

• труднощі у встановленні контактів;

• ймовірність того, що клієнт визнає застосування тестів сурогатом, відсутністю інтересу з боку терапевта;

• ймовірність того, що клієнт визнає це проявом некомпетентності терапевта;

• специфічний страх та уникнення ситуацій випробування будь-якого роду;

• ймовірність того, що тестовий матеріал стимулює прояв надмірного проблемного матеріалу на ранній стадії;

• специфічні протипоказання, пов'язані з конкретною динамікою психотерапевтичного процесу в даний момент, що вимагають відкласти тестування на потім.

• Багатство, глибина та різноманітність діагностичної інформації, що отримується з його допомогою.

• Схеми інтерпретації, які зазвичай використовуються на практиці, можна доповнювати новими показниками в залежності від завдань, які ставить собі психодіагност.

• Можливість поєднувати різні інтерпретативні схеми або покращувати та доповнювати їх на підставі власного досвіду роботи з методикою, можливість обробляти одні й ті самі протоколи багаторазово за різними схемами, незалежність процедури обробки результатів від процедури проведення обстеження.

ОСНОВНІ ПЕРЕВАГИ ТЕСТУ ТАТ

ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ ТЕСТУ ТАТ

• Основним недоліком ТАТ є трудомісткість як процедури проведення обстеження, так і обробки та аналізу результатів. Загальний час обстеження психічно здорового випробуваного рідко буває менше двох годин. Майже стільки часу займає повна обробка отриманих результатів.

• ТАТ не спирається на цілісну теорію, тестовий матеріал не будувався достатньо систематично, він не оцінювався за загальноприйнятими правилами, і, нарешті, правомірність запропонованих схем інтерпретації є щонайменше проблематичною.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
скачати

© Усі права захищені
написати до нас