План лекції

1. 
   Організація, приводи та особливості проведення експертизи живих осіб.
   
2. 
   Судово-медична експертиза визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень:
   

1. 
   тяжке тілесне ушкодження;
   
2. 
   тілесне ушкодження середньої тяжкості;
   
3. 
   легке тілесне ушкодження.
   

3. 
   Особливості проведення експертизи у разі побоїв, мордувань, катувань.
   
4. 
   Судово-медична експертиза стану здоров’я.
   
5. 
   Судово-медична експертиза статевих станів.
   
6. 
   Судово-медична експертиза статевих злочинів.
   

1. 
   встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
   
2. 
   визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого;
   
3. 
   для встановлення статевої зрілості;
   
4. 
   для встановлення віку.
   

1. 
   нанесення тілесних ушкоджень і в зв’язку з цим визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, наслідків ушкоджень, втрати працездатності;
   
2. 
   самоушкодження та калічення членів;
   
3. 
   визначення стану здоров’я (симуляція, дисимуляція, агравація);
   
4. 
   визначення статевих спірних станів – визначення статевої зрілості, статі, репродуктивної здатності;
   
5. 
   статеві злочини – зґвалтування, розбещення неповнолітніх, мужолозтво;
   
6. 
   визначення алкогольної або наркотичної інтоксикації.
   

• 
  відділі експертизи потерпілих, звинувачуваних та інших осіб бюро СМЕ;
  
• 
  суді;
  
• 
  прокуратурі;
  
• 
  відділі внутрішніх справ;
  
• 
  кабінеті слідчого;
  
• 
  дознавача;
  
• 
  лікувальному закладі (стаціонар, поліклініка);
  
• 
  місцях позбавлення волі;
  
• 
  слідчому ізоляторі;
  
• 
  інколи вдома у обстежуваної особи, коли остання за станом здоров’я не може з’явитися на обстеження.
  

1. 
   характеру і тяжкості тілесних ушкоджень;
   
2. 
   стійкої втрати працездатності у відсотках (%);
   
3. 
   удаваної хвороби (симуляції, дисимуляції, агравації);
   
4. 
   штучної хвороби і калічення членів;
   
5. 
   наслідків ушкоджень.
   

1. 
   втрата зору на обидва ока;
   
2. 
   втрата слуху на обидва вуха;
   
3. 
   втрата язика (мовлення);
   
4. 
   втрата руки, ноги:
   

5. 
   втрата репродуктивної здатності – втрата здатності до злягання, запліднення, зачаття та дітородіння.
   

1. 
   ушкодження повинно розміщуватися на обличчі чи у верхніх третині передньо-бічних поверхонь шиї;
   
2. 
   бути невиправним;
   
3. 
   знівечувати (спотворювати) обличчя.
   

1. 
   чи розміщується ушкодження на обличчі або верхній третині передньо-бічних поверхонь шиї?;
   
2. 
   вид ушкодження (садно, рана, рубець);
   
3. 
   особливості і механізм утворення ушкодження;
   
4. 
   чи є це ушкодження виправним або невиправним;
   
5. 
   ступінь тяжкості тілесного ушкодження на загальних підставах.
   

Тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості

1. 
   відсутність небезпеки для життя;
   
2. 
   відсутність наслідків, що відносяться до тяжких;
   
3. 
   тривалий розлад здоров’я понад 3 тижні (більш як 21 день);
   
4. 
   стійка втрата працездатності менш як на одну третину (від 10% до 33%).
   

Легке тілесне ушкодження

1. 
   чи є на тілі освідчуваного будь-які тілесні ушкодження;
   
2. 
   характер ушкоджень з медичної точки зору, їх локалізація, властивості;
   
3. 
   вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричиненні ушкодження;
   
4. 
   механізм виникнення ушкоджень;
   
5. 
   давність (термін) спричинення ушкоджень;
   
6. 
   ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки;
   
7. 
   чи могли бути нанесені дані тілесні ушкодження власною рукою.
   

1. 
   Експертиза статевої зрілості.
   

При встановленні статевої зрілості враховують:

2. 
   антропометричні показники;
   
3. 
   дані спеціального гінекологічного обстеження;
   
4. 
   показники розвитку зовнішніх і внутрішніх статевих органів;
   
5. 
   показники функціонування статевих залоз.
   

• 
  при введенні головки статевого члена в отвір пліви;
  
• 
  при розпустих діях;
  
• 
  при маструбації;
  
• 
  при травмах в ділянці статевих органів;
  
• 
  при медичних маніпуляціях.
  

1. 
   порушення цілісності дівочої пліви не є абсолютна безперечна ознака минулого статевого акту (не можна виключити ушкодження її пальцями при медичних маніпуляціях та інших діях);
   
2. 
   при скоєному повному статевому акті дефлорації може не бути через особливості будови пліви,професією постраждалої (спортсмен-гімнаст та інш.)
   

• 
  чи була у жінки вагітність;
  
• 
  чи мало місце її переривання.
  

• 
  у який строк вагітності стався аборт;
  
• 
  мимовільний чи кримінальний;
  
• 
  скільки часу минуло після аборту;
  
• 
  які способи і методи були застосовані для переривання вагітності;
  
• 
  до яких наслідків привело переривання вагітності (яка шкода здоров’ю була заподіяна).
  

1. 
   якщо проведений лікарем не в стаціонарі;
   
2. 
   в разі наявності протипоказань;
   
3. 
   якщо здійснено в стаціонарі без оформлення необхідної медичної документації;
   
4. 
   вагітність більше 28 тижнів, якщо не обумовлено крайньою необхідністю;
   
5. 
   виконання викидня забороненим способом.
   

1. 
   зовнішній вплив на організм (тривала тряска, їзда, вібраційні навантаження, піднімання тягарів, зовнішнє і комбіноване здавлення вагітної матки руками, тривалі гарячі ванни і душ);
   
2. 
   введення в порожнину матки сторонніх тіл (катетери, в’язальні спиці, дерев’яні палички, олівці та інш. Наприклад із “Тихохо Дону” – коли бабка виконувала жінці аборт ввівши в матку кочергу).
   
3. 
   введення в порожнину матки різних рідин (за допомогою спринцовки вводять воду, мильну воду, розчин сулеми, спирту, бору).
   
4. 
   в результаті приймання в середину різних речовин:
   

• 
  отруєння;
  
• 
  розриви (перфорація) матки;
  
• 
  зовнішня і внутрішня кровотеча;
  
• 
  повітряна емболія;
  
• 
  сепсис;
  
• 
  шок;
  
• 
  гостра ниркова недостатність.
  

7. 
   Судово-медична експертиза при статевих злочинах.
   

Під час проведення експертизи вирішуються наступитання питання:

1. 
   факт злягання що відбулося та його наслідки (розриви дівочої пліви з виду їх давності і механізму порення, наявність сперматозоїдів у піхві і групової належності сперми; вагітність; зараження венеричної хворобою із локалізацією (первинного вогнища у дялянках статевих органів).;
   
2. 
   наявність тілесних ушкоджень, їх характер, механізме виникнення, давність;
   
3. 
   встановлення механічних наслідків ознак насильницький дій з обов’язковим встановленням ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
   
4. 
   встановлення ознак безпорадного стану, який може бути обумовлений віком, станов здоров’я, нанесенням ушкоджень, токсичним впливом.
   

1. 
   необхідно визначити, що в даному випадкумав місце статевий акт;
   
2. 
   що його скоєння супроводжувалося насильством.
   

1. 
   Якщо жінка не жила раніше статевим життям – це розриви дівочої пліви (за стадіями загоювання розривів встановлюється давність статевого акту).
   
2. 
   Виявлення слідів сперми на шкірі навколо зовнішніх статевих органів і в піхві (у разі свіжих випадків). Це основний доказ статевого акту у жінки, яка раніше жила статевим життям.
   

• 
  фізична і психічна травма;
  
• 
  вагітність;
  
• 
  зараження венеричною хворобою;
  
• 
  самогубство.
  

• 
  вивчаються ушкодження на тілі нанесені потерпілою;
  
• 
  піднігтьовий вміст ґвалтівника (можуть бути волокна одягу, обривки волосся, сліди крові, які належать потерпілій);
  
• 
  огляд статевих органів ґвалтівника (ушкодження – садна, подряпини, синці, надриви вуздечки, сліди ударів, на члені – кров, елементи вмісту піхви, слина, кал);
  
• 
  одяг підозрюваного на сліди сперми;
  
• 
  готуються мазки-відбитки із статевого члена.
  

• 
  непристойні доторкання до статевих органів руками, статевим членом, чи тертя ним об стегна;
  
• 
  заняття онанізмом в присутності дівчинки чи оголення статевих органів;
  
• 
  заняття маструбацією в присутності хлопчика чи оголення статевих органів;
  
• 
  ознайомлення неповнолітніх з порнографічною літературою.