Ім'я файлу: ЛЕКЦІЇ Транспорт лісу мод 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 906кб.
Дата: 12.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
12 білки.docx
Перший урок у 1 кл Проста.docx
Розширення: docx
Розмір: 906кб.
Дата: 12.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
12 білки.docx
Перший урок у 1 кл Проста.docx
ЛЕКЦІЯ 1. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЗНОГО ТРАНСПОРТУ
1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Мета дисципліни: сформувати у студентів наукові знання про організацію вивезення лісопродукції та експлуатації транспортних засобів, що дозволяє ефективно вирішувати задачу забезпечення народного господарства деревиною, виробами з неї та іншими продуктами лісокористування.
Завдання дисципліни: ознайомити студентів з сучасними підходами щодо організації вивезення лісопродукції та експлуатації транспортних засобів.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен
знати:
- сучасний стан і перспективи розвитку транспортної галузі;
- основні технологічні процеси лісогосподарського виробництва;
- організацію вивезення основних видів лісогосподарських вантажів;
- основні типи та конструктивні особливості лісовозних автопоїздів;
- лісові навантажувально-розвантажувальні машини і механізми;
- методи розрахунків основних експлуатаційних показників роботи лісовозних автопоїздів;
- основні складові та елементи конструкції залізничного та водного транспорту, розрахунки експлуатаційних показників.
вміти:
- комплектувати лісовозні автопоїзди для перевезення дерев і хлистів, сортиментів, технологічних трісок;
- визначати тягове зусилля і загальну масу автопоїзда;
- розраховувати корисне рейсове навантаження на автомобіль;
- визначати оптимальну відстань між кониками автомобіля і причепа-розпуску;
- встановити змінну продуктивність автопоїзда та склад автопарку лісогосподарського підприємства;
- визначати потребу у паливно-мастильних матеріалах;
- складати добовий графік руху автопоїздів.
2. ЗНАЧЕННЯ ТРАНСПОРТУ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Транспортний комплекс – це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих та допоміжних підприємств і організацій на певній території.
Транспорт – одна з галузей матеріального виробництва України. Він є необхідною умовою виникнення і розвитку територіального поділу праці. Територіальний поділ праці можливий лише за умови інтенсивного обміну товарами між окремими територіями. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і виникнення нових, ефективніших форм значною мірою залежать від рівня розвитку транспорту.
Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.
Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об'єкта території (міста, промислового підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і розвитку господарств на окремих територіях.
Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структури народногосподарського комплексу. Це пов'язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається якась кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями у більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це — транспортні вузли.
3. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СУХОПУТНОГО ЛІСОТРАНСПОРТУ
XVIII-XIX ст. – початок будівництва внутрішньозаводських залізниць на підприємствах. Такими дорогами транспортувалась руда, вугілля та деревина до виробничих цехів підприємств. До початку першої світової війни протяжність промислових залізниць які обслуговували підприємства металургійної, паливної, лісової промисловості сягала 10 тис. км.
20-ті роки ХХ ст. – спорудження вузькоколійних лісовозних залізниць, протяжність яких до середини минулого століття досягла 22 тис. км. У цей період широко почали використовуватись тракторно-льодяні дороги. Трактор переміщував льодяними дорогами санний поїзд завантажений деревиною об’ємом до 400 м3.
30-ті роки ХХ ст. – з розвитком машинобудування в лісовій галузі переважаючим видом транспорту стає автомобільний. Для вивезення лісо продукції використовуються автомобілі марок ГАЗ, ЗІС, пізніше з розвитком автомобілебудування поширення набули МАЗ, КрАЗ, ЗІЛ, КАМаЗ, Урал. Відповідно із розвитком цього виду транспорту зросли вимоги та активізувались наукові дослідження щодо будівництва міцних дорожніх покриттів лісовозних доріг. Над удосконаленням технологій і матеріалів триває робота і в наш час.
Кінець ХХ ст. – лісозаготівельними підприємствами деревина транспортується автомобілями до нижнього складу де перевантажується на залізницю широкої колії. Тяговий склад залізниці включає тепло- та електровози.
ХХІ ст. – для управління транспортно-технологічними процесами більше застосовується системи GPS (Global Positioning System), та ГЛОНАСС (глобальна навігаційна супутникова система).
ЛЕКЦІЯ 2. ЗНАЧЕННЯ ТРАНСПОРТУ ДЛЯ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ
1. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Технологічний процес– це комплекс робіт, що включає в себе всі технологічні операції з виготовлення певної продукції, підготовчі та допоміжні роботи.
В залежності від виду лісопродукції яка вивозиться з лісосіки виділяються основні типи технологічних процесів:
Технологічний процес №1 (ТП-1) – передбачає вивезення деревини з лісосіки у вигляді дерев з кронами. Це дозволяє звести до мінімуму кількість операцій, які виконуються на лісосіці і виконувати їх на більш продуктивному стаціонарному обладнанні нижніх складів. Частка цього процесу у лісозаготівельному виробництві близько 1%.
Технологічний процес №2 (ТП-2) – передбачає вивезення деревини з лісосіки у вигляді хлистів. Один з найпоширеніших процесів – близько 50%.
Технологічний процес №3 (ТП-3) – передбачає вивезення деревини з лісосіки у вигляді сортиментів. Частка цього процесу у лісозаготівельному виробництві близько 50%.
Технологічний процес №4 (ТП-4) – передбачає вивезення деревини з лісосіки у вигляді технологічних трісок. Частка цього процесу у лісозаготівельному виробництві близько 1%.
Технологічний процес лісозаготівельного підприємства складається з таких фаз:
І. Лісосічні роботи– це лісозаготівельна діяльність, яка безпосередньо виконується в лісі.
Основні технологічні операції включають:
Звалювання лісу;
Очищення дерев від гілок;
Трелювання деревини;
Розкряжування лісоматеріалів;
Навантаження деревини.
ІІ. Транспортування деревини– це роботи, зв’язані з транспортуванням лісопродукції на нижній склад або споживачу.
ІІІ. Нижньоскладські роботи – це виробнича фаза, яка пов’язана з переробкою деревини на спеціалізованих лісоскладах.
Вони включають:
Повну або часткову переробку деревини;
Навантаження деревини на дешевший (залізничний чи водний) вид транспорту.
2. ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
В цілому структура лісогосподарського підприємства поділяється на дві складові:
територіальну;
організаційно-управлінську.
Загальна територіальна структура:
лісосировинна база;
квартальна сітка;
лісосіка;
верхній склад;
лісотранспортна система (вус, гілка, магістраль);
залізниця (дорога загального користування);
нижній склад;
робоче поселення, автоколона, ремонтна майстерня, управлінська контора.
Лісосировинна база – лісовий масив, який виділений для лісозаготівельного виробництва на певний проміжок часу (довгостроковий час). На Україні практично лісозаготівельне виробництво ведеться безперервно, рубками обсяг яких неповинен перевищувати величину середнього приросту запасу. Квартальна сітка (500×500 м, 1000×1000 м).
Лісосіка – це частина лісових земель, яка має чітко виражені межі відведена у рубку на 1 рік із дотриманням правил їх проведення. Основні вимоги стосуються розмірів лісосіки, ширина і довжина лісосіки, спосіб та строки її примикання. Довжина лісосіки зазвичай не перевищує довжини кварталу (500, 1000 м). У малолісних районах ці розміри характеризуються конкретними лісівничими умовами. Строки примикання лісосіки пов’язані з умовами лісовирощування, можливістю природного лісовідновлення, пошкодження вітровалами та іншими природними факторами. Строки примикання бувають 4-6 років.
Лісотранспортна система – це сукупність інженерних споруд і технічного оснащення з певною технологією роботи й системою управління, яка призначена для перевезення лісопродукції і пасажирів.
Нижній склад – виробничий підрозділ лісозаготівельного підприємства, який розташований біля доріг загального призначення (залізниця, автодорога), куди транспортується деревина з лісосік, здійснюється її переробка або лише перевантаження на дешевший транспорт.
Залізниця широкої колії – дорога загального користування, якою транспортується лісозаготівельна продукція з нижнього складу до споживача.
Рис. 1. Виробнича схема лісозаготівельного підприємства
де, 1-межі лісосировинної бази; 2-квартальна сітка; 3-неексплуатаційний масив лісу; 4-магістраль лісовозної дороги; 5-гілки лісовозної дороги; 6- лісовозні вуси; 7-лісосіки поточного року; 8-лісосіки наступного року; 9-обслуговуючі підрозділи; 10-деревообробні цехи; 11-нижній склад; 12 – залізниця широкої колії; 13 – робоче поселення
3. ВИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ ЛІСОПРОДУКЦІЇ
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАНСПОРТУ:
Транспорт загального призначення – здійснює перевезення вантажів загального призначення і пасажирів спеціалізованими транспортними підприємствами.
Промисловий транспорт – забезпечує перевезенням вантажів виробничий процес підприємств і є зв’язуючою ланкою між технологічними фазами або цехами, а також зв’язує підприємство з транспортом загального призначення.
2.1. Внутрішній промисловийтранспорт – включає в себе міжцехові переміщення технологічних вантажів.
2.2. Зовнішній промисловийтранспорт – здійснює вивезення з підприємства готової продукції і доставку сировини, напівфабрикатів з магістрального транспорту.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО ТРАНСПОРТУ:
СУХОПУТНИЙ ТРАНСПОРТ – загальна назва видів транспорту, що перевозять вантажі й пасажирів по суші (наземний транспорт) або під землею (підземний транспорт – метрополітен, рудничний транспорт).
Автомобільний – вид сухопутного транспорту, що перевозить вантажі й пасажирів по безрейкових дорогах або без доріг (всюдиходи);
Переваги:
- маневреність;
Недоліки:
- висока вартість перевезень
Залізничний – вид сухопутного транспорту, що виконує перевезення вантажів рейковими шляхами сполучення, тобто залізницею.
Переваги:
- масовість вантажопотоків;
- розмаїття перевезених вантажів (рідкий, сипучі, ліс, машини, худоба й ін.);
- великий обсяг перевезень вантажів на більші відстані;
- відносно низкою вартістю перевезень вантажів.
Недоліки:
- потреба у рейкових шляхах.
Гужовий – вид сухопутного транспорту, що використовує тягову силу тварин (коней, волів, верблюдів, оленів, собак і ін.). Поділяється на колісний і санний. У важкодоступних місцевостях (гори, тайга, пустелі) зберігає значення в’ючний транспорт, тобто перевезення вантажів на тваринах без візків.
Канатно-підвісний – вид сухопутного транспорту, що виконує переміщення вантажів канатно-блочними шляхами сполучення. Цей транспорт переважно використовується при обслуговуванні важкодоступних гірських районів.
ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ – загальна назва видів транспорту, що використовують водні природні (океани, моря, ріки, озера) і штучні (канали, водоймища) шляхи сполучення. Розрізняють морський і внутрішній водний транспорт.
Морський – вид водного транспорту, що робить перевезення вантажів і пасажирів за допомогою судів океанами, морями, морськими каналами (морське судноплавство).
Переваги:
- високою вантажопідйомністю транспортних засобів;
- необмеженою пропускною здатністю;
- порівняно невеликі витрати на перевезення.
Річковий (внутрішній водний транспорт) – вид водного транспорту, що здійснює перевезення вантажів по ріках, озерам і каналам річкових систем (річкове судноплавство). Це найстарший вид транспорту, але за вантажообігом, як і за довжиною мережі, поступається автомобільному й залізничному транспорту. Лісова продукція цим видом транспорту переміщується за допомогою плотів, суден, барж.
ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ (авіаційний) – вид транспорту, що перевозить вантажі повітряним шляхом за допомогою літальних апаратів (дирижаблів, аеростатів, літаків, вертольотів,). Цей транспорт незамінний в обслуговуванні важкодоступних віддалених районів, для перевезення цінних вантажів на великі відстані (понад 1000 км). Із впровадженням швидкісних багатомісних літаків повітряний транспорт стає одним з найважливіших видів пасажирського транспорту.
Переваги:
- високі швидкості руху (від 200 до 2000 км·год-1);
- здатність долати природні перешкоди, що перешкоджають наземному транспорту.
Недоліки:
- невелика вантажопідйомність повітряних суден;
- висока вартість перевезень, особливо вертольотами.
ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ – вид транспорту, при якому вантажі переміщуються в середині труб повітрям (пневмотрубопровідний), водою (гідротрубопровідний) або у спеціальний вагонетках (капсулах), за рахунок перепаду тиску (пневмокапсульний).
ІНШІ ВИДИ ТРАНСПОРТУ – транспортери, конвеєри, лотки тощо.
Рис. 1. Класифікація промислового транспорту.
ЛЕКЦІЯ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІСОТРАНСПОРТНОГО ПРОЦЕСУ
1. ПОНЯТТЯ ПРО ЛІСОТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ І ВАНТАЖОПОТОКИ
Для переміщення деревини від місць її заготівлі (лісосік) до місць її переробки (нижні склади лісопромислових підприємств, деревообробні, целюлозно-паперові комбінати, меблеві фабрики й т.д.) створюється лісотранспортна система.
Лісотранспортна система – це сукупність інженерних споруд і технічного оснащення з певною технологією роботи й системою управління, яка призначена для перевезення лісопродукції і пасажирів.
Типова лісотранспортна система враховує технологічний процес роботи підприємства від якого залежить технічне оснащення і система управління нею. В свою чергу технічне забезпечення лісотранспортної системи включає:
Транспортна мережа (вус, гілка, магістраль) – система доріг, які прокладаються лісовими масивами від лісосік до доріг загального користування та виробничих підрозділів лісозаготівельного підприємства.
Рухомий склад – це сукупність усіх транспортних засобів підприємства.
Рис. 1. Структура лісотранспортної системи
Залежно від режиму роботи лісотранспортної системи виділяються основні види транспортних потоків.
Транспортні потоки – це вантажі (транспортна маса), які переміщуються транспортною системою. У лісотранспортних системах лісопромислових підприємств основним вантажем є деревина, що заготовлюється в результаті рубок головного й проміжного користування. Інші вантажі складають малу питому частку транспортної маси (продукти побічного користування) і носять допоміжний характер (персонал, запасні частини, пальне й мастильні матеріали тощо).
Розрізняють потоки регулярні, у яких події відбуваються в строго визначений час, і випадкові, у яких події відбуваються через випадкові проміжки часу. Регулярний потік автопоїздів утвориться при організації їхнього руху за розрахованим графіком (розкладом). Регулярний рух автопоїздів зводить до мінімуму організаційні простої вантажно-розвантажувальних засобів і самих автопоїздів. Однак, для такої організації руху потрібні чітка взаємодія всіх ланок лісозаготівельного процесу, висока надійність техніки й стійка до погодних умов дорожня мережа. Відсутність хоча б однієї із цих умов приводить до дефіциту деревини на складі, простоям навантажувальних засобів, затримкам у русі і, як наслідок, зриву графіка. Тому при дослідженні функціонування лісотранспортних систем найбільший інтерес представляють випадкові потоки.
2. ТРАНСПОРТНІ СХЕМИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЛІСОПРОДУКЦІЇ
Структура транспортного процесу визначається технологічним взаємозв’язком із суміжними фазами виробничого процесу. Залежно від природних і виробничо-організаційних умов, у яких функціонують лісозаготівельні підприємства, застосовують три транспортно-технологічні схеми вивезення деревини:
Пряме вивезення (без перевантаження) – за якого деревину від місця звалювання на лісосіці доставляють до споживача з використанням спеціальних тракторів на пневмошинному ходу. Ця схема застосовується зазвичай на ранній стадії роботи лісопромислових підприємств, коли відстань вивезення невелика (до 20 км), а лісовозні дороги ще не побудовані. Вивезення ведеться первинними тракторними дорогами. Одночасно із цим підприємство будує мережу лісовозних доріг.
Одноступінчасте вивезення – за якого деревина концентрується на верхніх складах, розташованих біля лісовозних доріг, де завантажується на транспортні засоби і вивозять на нижні склади або до споживачів. Одноступінчасте вивезення деревини найпоширеніша схема в лісовій промисловості;
Багатоступінчате вивезення – за якого деревину з верхніх складів легкими автопоїздами вивозиться по лісовозним вусам і гілкам на перевантажувальний пункт, розташований біля магістралі – перший ступінь. Від перевантажувального пункту по магістралі транспортування здійснюється автопоїздами більш важких типів або залізницею – другий ступінь. Така технологія ефективна при великій відстані вивезення, а також при високому ступені заболоченості лісосік, коли використання великовантажних автопоїздів проблематичне. ільший інтерес представляють випадкові потоки (рис. 1).
Рис. 1.Основні транспортні схеми вивезення лісопродукції
3. ТЕХНОЛОГІЧНА І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЛІСОТРАНСПОРТНОГО ПРОЦЕСУ
Транспорт деревини являє собою технологічну фазу лісозаготівельного виробництва, що пов’язує дві інші фази – лісосічні роботи й операції з первинної переробки деревини на нижніх лісопромислових складах.
Технологічна структура. Деревина з лісосік може вивозитись у вигляді дерев, хлистів, сортиментів і технологічної тріски. Вид деревини що, вивозиться визначає технологічну структуру транспортного процесу.
Дерева або хлисти навантажуються на рухомий склад щелепними навантажувачами перекидного типу. Можливо також застосування крупнопакетного методу навантаження з використанням лебідок.
При вивезенні сортиментів використання високопродуктивних й дорогих щелепних навантажувачів неефективне. У такому випадку для навантаження лісопродукції використовуються мобільні кранові установки або вивезення здійснюється рухомим складом, який оснащений гідроманіпуляторами для самонавантаження.
Технологічні тріски вивозиться автомобілями-трісковозами, обладнаними саморозвантажувальним контейнером. Тріска в контейнер завантажується безпосередньо з пересувної подрібнюючої машини. Як правило, тріска вивозиться безпосередньо споживачеві.
Рис. 2. Структура основних лісотранспотрних процесів
Організаційна структура транспортного процесу в різних підприємствах може бути різною. Найпоширенішою є така структура, при якій транспортні роботи в лісозаготівельному підприємстві виконує лісотранспортний цех, склад, якого визначається обсягом транспортних робіт і місцевих умов.
Підрозділами лісотранспортного цеху, які забезпечують вивезення деревини, є:
дорожня служба – служба обслуговування лісовозних доріг і дорожніх споруд;
технічна служба – підрозділ для обслуговування рухомого складу, дорожньої й навантажувально-розвантажувальної техніки, забезпечення паливно-мастильними матеріалами й запасними частинами;
диспетчерська служба – відділ, завданням якого є: оперативне планування й управління транспортним процесом, забезпечення здійснення плану вивезення й облік виконаної транспортної роботи.
4. УПРАВЛІННЯ РУХОМ ЛІСОВОЗНИХ ПОЇЗДІВ
Для керування рухом автопоїздів на лісовозних дорогах існує диспетчерська служба. Обов’язок чергового диспетчера полягає в забезпеченні централізованого безперервного контролю й оперативного керівництва експлуатаційною роботою лісовозних доріг, виконанні встановленого завдання по вивезенню деревини. Для забезпечення оперативного керівництва рухом поїздів, регулювання роботи всіх ланок виробничого апарату, який обслуговує лісовозну дорогу, для керівництва роботою всіх фаз виробництва й для вживання оперативних заходів диспетчерська служба повинна мати надійний зв’язок.
Рух поїздів організовується за заздалегідь складеним розкладом у вигляді добового графіка руху поїздів.
Графік руху дозволяє:
- уточнити необхідну фактичну чисельність рухомого складу;
- сформувати графіки навантаження, розвантаження й обробітку деревини;
- скласти графіки роботи гаража, депо, майстерень;
- регулювати рух поїздів та роботу водіїв і транспортних бригад;
- скласти звіти про роботу дороги й запланувати заходи щодо поліпшення роботи дороги й суміжних фаз лісопромислового підприємства.
Графік руху поїздів поділяється:
За терміном дії:
- директивний – цепопередньо складений графік руху поїздів;
- виконаний– цеграфік, виконаний за добу.
Рух поїздів організовується так, щоб директивний і виконаний графіки збігалися.
За кількістю працюючих поїздів на одному напрямку:
- розрізнений – якщо на одному перегоні працює 1-2 поїзди.
- пакетний – якщо на одному перегоні одночасно працюють кілька поїздів.
За кількістю поїздів, які рухаються в одому напрямку:
- парним – коли кількість поїздів одного напрямку дорівнює кількості поїздів у зворотного напрямку
- непарним – якщо ця рівність не дотримується.
На лісовозних дорогах, правило, графіки руху парні.
За швидкістю руху групи поїздів:
- паралельним – коли швидкості руху всіх поїздів одному напрямку однакові;
- непаралельним – коли поїзди рухаються із різними швидкостями
Добовий графік руху поїздів складається на спеціальній сітці в координатах часу (горизонтальна вісь) і дороги (вертикальна вісь). З лівого боку сітки графіка кожна горизонтальна лінія відповідає положенню навантажувального пункту і їх назви. Координати місця розташування транспортних засобів під час руху змінюються, тому положення їхнє на графіку зображується похилими лініями, які відображають швидкості руху лісовозних поїздів, а горизонтальні лінії – час їхньої стоянки на пунктах (рис. 3).
Відмінною рисою роботи лісотранспорту є те, що вивезення деревини, як правило, здійснюється одночасно з декількох навантажувальних пунктів, розташованих на різних гілках, тому на графіку рух кожною гілкою показується на окремій смузі (рис. 3).
Рис. 3. Графік руху автопоїздів
Особливості складання графіка необхідно враховувати:
- кожен автомобіль повинен робити повну кількість рейсів.
- тривалість зміни водія може бути збільшена або зменшена, але вкорочені й подовжені зміни повинні чергуватися так, щоб протягом місяця було відпрацьовано встановлене число годин.
- автопоїзди випускаються на лінію за графіком так, щоб на навантажувальний пункт вони прибували через відрізки часу, рівні часу навантаження одного автопоїзда.
- необхідно забезпечити взаємне ув’язування руху поїздів з роботою навантажувачів і з лісосічними роботами.
На практиці під час вивезення лісопродукції трапляються відхилення від запланованого графіка, тому диспетчерська служба щодня складає виконаний графік, де відображається фактичний рух поїздів за добу або зміну.