м.Київ-2021 рік
1.Гниття деревини може відбуватися, лише при створенні певних умов: температура - від 0 до 50 ° C, доступ кисню, вологість повітря - 80 ... 100%, вологість самої деревини - не менше 15-20%.
Застереження, згадка про температуру, не випадкова: існують гриби, не зупиняють своє зростання і при декількох градусах нижче нуля.
В ідеалі, боротьбу з можливим гниттям деревини починають ще на стадії виробництва і зберігання пиломатеріалів.
Вологість свіжозрубаної деревини змінюється за сезонами, але, в середньому, становить 60 ... 80%, тому, її необхідно піддавати сушінню.
Найдоступніший варіант - природна сушка, що полягає в, не менше, ніж річному «вилежуванні».
Особливої уваги заслуговують конструктивні заходи, що попереджають спільний вплив надлишкового зволоження і промерзання дерев'яних конструкцій, різкої зміни температур, конденсації вологи, недостатньої циркуляції повітря.
Захист деревини від атмосферної вологи забезпечують водонепроникна крівля і забарвлення водостійкими лакофарбовими матеріалами, від капілярної вологи - відповідна гідроізоляція.
Уникнути конденсаційного зволоження можна, правильно розмістивши тепло-і пароізоліруючі шари (перший - ближче до зовнішнього, тобто, холодної поверхні, другий - навпаки, ближче до внутрішньої, тобто, теплою).
Зрозуміло, дерев'яні конструкції повинні спиратися на фундаменти і розташовуватися вище рівня грунту. Не слід забувати про відведення ґрунтових вод (дренажі) та пристрої відмосток.
Підвищенню біостійкості сприяє гарне провітрювання деревини, забезпечує її природне висихання в процесі експлуатації. Тому, бажано, щоб поряд з будинком не росли великі дерева, що створюють затінення і перешкоджають аерації.
Вагомий внесок у попередження гнильних поразок дерев'яних стін може внести обшивка їх дошками. Особливо з торців, оскільки торцевий зріз є найбільш «слабким місцем», і проникнення вологи відбувається тут набагато швидше і глибше.
Своєчасному виявленню загнивання сприяють ретельні щорічні огляди дерев'яних конструкцій. Оптимальний час для цього - весна.
Ознаками, визначають початок руйнівної діяльності грибів, є:
зміна зовнішнього вигляду деревини,
поява характерного запаху,
деформація споруди.
При виявленні загнивання, слід взяти проби пошкодженої деревини для того, щоб з'ясувати її вологість і щільність, а також, вид гриба-руйнівника.
В результаті гниття, фізико-механічні характеристики деревини помітно змінюються.
При 15%-й вологості, щільність гнилої деревини в 2-3 рази менше, а її твердість у 20-30 разів нижче, ніж здорової.
Від щільності залежить здатність дерев'яних елементів справлятися з роллю базових конструкцій.
І якщо на окладних вінцях виявлені зони загнивання і, одночасно з цим, спостерігаються перекоси віконних і дверних прорізів або переміщення зовнішніх та внутрішніх стін - значить, свої функції ці вінці вже не виконують.
В залежності від розмірів і ступеня ураження деревини, приймається рішення або про проведення повної заміни пошкоджених конструкцій, або про локалізацію пошкоджених місць з метою попередження подальшого поширення «інфекції».
Локалізація має на увазі:
розтин конструкцій, якщо вони були облицьовані якими-небудь оздоблювальними матеріалами;
видалення зруйнованої частини деревини за допомогою карщіткі, скребка або ножівки (при цьому, вся гнила деревина ретельно збирається і спалюється);
антисептування.
У домашніх умовах доступні наступні способи антисептування:
дифузійний (обмазка пастами);
поверхневий, тобто, антисептування розчинами, наносяться пензлями або методом обприскування.
Антисептичні пасти складаються з антисептика, клею та наповнювача, що забезпечує необхідну консистенцію пасти. Так, бітумна паста виходить, шляхом додавання в розплавлений бітум зеленого масла, фториду натрію і торф'яного порошку.
Силікатна паста являє собою суміш кремнефториду натрію, рідкого скла і кам'яновугільного масла.
Використовуються також екстрактові та глино-екстрактові пасти на фтористому або кремнефтористогму натрію.
При вологості деревини більше 40%, що входить до складу пасти антисептик розчиняється і інтенсивно проникає (дифундує) в деревину. При зменшенні вологості, дифузія припиняється.
Для антисептування здорової деревини, часто застосовують 5%-й розчин біхромату калію в 5%-й сірчаній кислоті.
Ним рекомендується обробляти не тільки деревину, але і землю на глибину до 0,5 метра.
Ефективним засобом для просочення балок і нижніх вінців є водний розчин біхромату калію. Окис хрому надійно захищає деревину не тільки від гниття, але і від поразки личинками комах.
Крім того, у продажу є різноманітні готові препарати. Досить відома торгова марка «Сенеж», наприклад, Сенеж Біо і Сенеж ВОГНЕБІО. Останній є біопіреном, тобто, впливає комплексно, забезпечуючи захист і від біопошкоджень, і від займання.
Такими ж якостями володіють антисептики-антипірени Антібіокор-С, ВІМ-1, Пірілакс.
Попереджають виникнення гнильних процесів також і Біодекор, Крам, Біосепт, Біотонекс, Текотекс, Новотекс, Біокрон, Квінтол, Актітокс, ВАК-48Д, суміш борних ефірів Аквабор, аналог знаменитого Пінотекса - Новотекс.
В арсеналі ж самого Пінотексу - цілий ряд антисептиків: ґрунтовка PINOTEX BASE, антисептик для деревини на основі алкидного сполучного PINOTEX CLASSIC, водний антисептик для внутрішніх і зовнішніх робіт PINOTEX AQVA PLUS.
2.Горіння деревини відбувається в результаті її нагрівання до певної температури, при якій починається її термічне розкладання з утворенням горючих газів, що містять вуглець. Однак завдяки малій теплопровідності деревини масивні елементи мають достатню межу вогнестійкості (0,5...0,75 год.) — дуже важливий показник для успішного гасіння пожежі. Він визначається часом, при якому навантажений елемент зберігає несучу здатність при температурі пожежі. Дерев'яні елементи великих перерізів мають більш високі межі вогнестійкості, чим інші. Наприклад, брущата балка розрізом 17 * 17 см, навантажена до напруги 10 Мпа, має межу вогнестійкості 40 хв, протягом яких можуть бути прийняті заходи для гасіння пожежі.
Дерев’яні конструкції в умовах постійного або періодичного тривалого нагріву допускається застосовувати, якщо температура навколишнього повітря не перевищує 50С для конструкцій з цільної деревини та 30С для конструкцій з клеєної деревини.
Займання деревини і поширення вогню неможливо без визначених сприятливих умов. Тривале нагрівання при температурі 150°С чи швидке при більш високій температурі може привести до займання деревини. Навколишнє повітря збагачує процес горіння киснем і сприяє поширенню полум'я. Елементи конструкцій, що складаються з окремих дошок із зазорами між ними, швидше нагріваються до небезпечної межі, чим монолітні, мають великі поверхні зіткнення з повітрям і суміжні поверхні, які взаємно нагріваються променистим нагріванням. У результаті їхня межа вогнестійкості значно нижче, ніж у монолітних елементів.
Метою захисту від займання є підвищення межі вогнестійкості дерев'яних конструкцій яке досягається конструктивними та хімічними заходами.
Конструктивний захист деревини від загоряння полягає в ліквідації умов, сприятливих для виникнення і поширення пожежі. У конструкціях виробничих будинків з гарячими процесами застосування деревини неприпустимо. Дерев'яні конструкції повинні бути відділені від печей і нагрівальних приладів достатніми відстанями чи вогнестійкими матеріалами. Для запобігання поширенню вогню дерев'яні будови повинні бути розділені на частини протипожежними стінами – брандмауерами, дверями і вікнами з вогнестійких конструкцій. Дерев'яні захисні конструкції не повинні мати сполучених порожнин з тягою повітря, по яких може поширюватися полум'я, не доступне для гасіння. Елементи дерев'яних конструкцій повинні бути масивними клеєними чи брущатими, які мають більші межі вогнестійкості, чим дощаті. Звичайна штукатурка значно підвищує стійкість дерев'яних стін і стель загорянню.
Хімічний захист від загоряння застосовується в тих випадках, коли від дерев'яних конструкцій необхідний підвищений ступінь вогнестійкості, наприклад у приміщеннях, де є легкозаймисті матеріали. Вона полягає в протипожежних просоченнях і фарбуванні. Для вогнезахисного просочення деревини застосовують речовини, які називаються антипіренами. Ці речовини, введені в деревину, при небезпечному нагріванні плавляться або розкладаються, покриваючи її вогнезахисними плівками чи газовими оболонками, які перешкоджають доступу кисню до деревини. При цьому деревина може тільки повільно розкладатися і жевріти, не створюючи відкритого полум'я і не поширюючи вогню. Просочення деревини проводиться з одночасним просоченням антисептиками. Захисні фарби на основі рідкого скла, суперфосфату й інших речовин наносяться на поверхню деревини. При нагріванні під час пожежі плівки їх здуваються від виділених газів і створюють прошарок, який тимчасово перешкоджає займанню.
Висновок
Для того, що б дерев'яна споруда прослужила як можна більше років і весь цей час виглядала привабливо, необхідно якомога частіше проводити профілактичні методи захисту деревини. Що б захист була ефективнішою, слід обробляти дерево до будівлі споруди, що б дати матеріалу добре просохнути з усіх сторін.
Рекомендується також здійснювати комплексний захист деревини, яка включає в себе відразу кілька обробок спеціальними засобами, захищають від вологи, грибків, цвілі і комах шкоди.
Так само слід дотримуватися основних вимог перед обробкою деревини:
Забороняється обробляти деревину заморожену
Якщо поверхня раніше покривалася фарбою або лаком, необхідно ретельно обробити деревину – зашкурити або поциклювати, що б поверхня мала рівномірну поглинаючу здатність.
Оптимальна температура, при якій можна проводити обробку становить +20 +25°З. Допускається обробляти матеріал в межах від +10 до +40°С, але не в якому разі не нижче +5°С.
Оброблювана поверхня деревини має бути чистою і сухою