Лекція №12. Психофізіологічні основи технологічної освіти

Теорія і методика технологічної освіти
Лекція № 12.
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
1.
Теорія поколінь. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра.
2.
Підходи до розуміння понять «уміння» і
«навички» та процесу їх формування.
3.
Психофізіологічний механізм формування трудової дії.
4.
Методи, умови та критерії ефективності формування трудових умінь та навичок.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Для кращого розуміння особливостей розвитку сучасних учнів НУШ варто звернутися до
теорії поколінь
Покоління — це група людей, які народилися в певний хронологічний проміжок часу.
Суть теорії в тому, що умовно покоління діляться на чотири різних категорії, які послідовно змінюються кожні 20 років
. А потім цикл чотирьох поколінь запускається знову.
Люди одного покоління об'єднуються навколо спільних цінностей та історичних подій, під час яких вони дорослішали
. Це можуть бути війни, економічні «гойдалки», еміграція тощо.
Наприклад, люди, які виросли у повоєнні голодні роки чи пережили голодомор, усе життя роблять
запаси продуктів чи «загодовують» своїх дітей і онуків. Так працює колективна травма, коли травматичні
події впливають не тільки на безпосередніх учасників, а й на їхніх нащадків. Нинішня війна, безумовно,
вплине на покоління, про яке ми сьогодні говоримо. Вона вже є колективною травмою для свідомості цих
дітей. І ми не можемо не враховувати це в навчанні та вихованні.
Поділ людей за віком дуже символічний, тому важливо використовувати теорію не для того, щоб навішати ярлики, а лише як інструмент для порозуміння.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Особливості поколінь
Мовчазне покоління
(умовний період народження: 1925- 1944 роки).
Характерні ознаки:

намагаються зайвий раз не висловлюватися на різні гострі теми;

звикли не виділятися з натовпу, щоб не звертати на себе увагу, бо
знають, як це може бути небезпечно;

мають заощадження на «чорний день», бо пережили скрутні часи;

їм притаманні такі риси, як
терплячість, слухняність, повага до
законів, небагатослівність, дотримання правил, запасливість,
обережність, дбайливе ставлення до здоров'я
.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Особливості поколінь
Покоління бебі-бумерів
(народилися у 1944 – 1967 роках).
Назва покоління відображає період високої народжуваності, характерної для повоєнних часів.
Характерні ознаки:

дуже люблять поміркувати на тему проблем у нашій державі чи й усьому світі;

вірять у світле майбутнє
нашої країни, готові працювати заради розбудови
держави;

через
постійне перенавантаження роботою
, вони мало приділяли час своїм
партнерам і дітям;

схильні до колективних видів діяльності;

готові працювати «заради ідеї»
, виборювати власну свободу;

мрійники
.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Особливості поколінь
Покоління Х
(1964 – 1984 роки).
Це дуже продуктивне покоління.
Надивившись на недоліки батьків, вони зробили певні висновки й змінили свої погляди та пріоритети. Витрачати всі свої сили й час на роботу вони готові лише задля свого добробуту й задоволення потреб своєї сім'ї. Основне завдання покоління Х —
дати своїм дітям усе те, чого не було у них
: гарний одяг, сучасні ґаджети, вищу освіту, машину, квартиру й загалом те, що допоможе почуватися комфортно та незалежно. Це безпосередньо і батьки дітей, які зараз ходять до школи.
Характерні ознаки:

недовіра до політиків і влади;

звичка розраховувати тільки на себе;

лабільна психіка;

можливість підлаштовуватися під обставини.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Особливості поколінь
Покоління Y
(народилося в період із 1984 по 2000 роки). Їх іще називають міленіалами або поколінням NEXT
Самовпевнені й активні, волелюбні й незалежні
, представники покоління Y суттєво відрізняються від усіх своїх попередників. Це перше покоління, здатне абсолютно легко вправлятися з будь-якими ґаджетами й сучасними способами комунікації. У роботі їх, у першу чергу, цікавлять великі зарплати, а ще індивідуальні умови, які забезпечують бажаний комфорт. Це покоління часто знецінює вищу освіту, але полюбляє спеціалізовані курси і здобуває скіли.
Більшість батьків теперішніх п’ятикласників належить до цього покоління, що варто враховувати під час комунікації з ними.
Характерні ознаки:

мають
ліберальні погляди
й виховують за ними дітей;

цінують корисні знайомства;

вірять в те, що неможливе можливо;

постійно
перебувають у пошуку себе
;

не приймають обмеження власної свободи;

прагнуть пізнавати світ і отримувати задоволення від роботи;

мають
залежність від ґаджетів
.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Особливості поколінь
Зумери
Це сучасні підлітки і юнаки
, народжені після 2000 року.
Можна сказати, що вони народилися з ґаджетом у руках, тому краще, ніж «ігреки», розбираються в нових технологіях. Їх називають також центеніалами
, бо дуже ймовірно, що вони доживуть до 100 років. На відміну від усіх попередніх поколінь, їх не цікавлять ані гроші, ані дорогі машини, ані квартири, бо це все їм забезпечують батьки –
ті самі «ікси», які роблять усе заради дітей.
Характерні ознаки:

виявляють цікавість лише до того, що дає змогу
випробувати нові відчуття
;

схильні до залежностей;

наслідують поведінку авторитетів
серед сучасників: співаків, блогерів,
медійних осіб;

часто
не мають власної думки
, хоча можуть майже все «загуглити»;

не хочуть учитися
, мріють про «легкі» професії, серед яких, наприклад,
блогерство;

цікавляться психічними розладами і знаходять їх у себе.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Особливості поколінь
Альфа
. Це покоління умовно ще можна вважати центеніалами.
Але, разом зі спільними рисами, психологи помічають ще й нові, суттєво відмінні від попереднього покоління зумерів. Можливо, плин часу настільки прискорився, що поява нового покоління настала раніше. Вважається, що перші
«альфи» почали народжуватися з 2010 року
, тому це –
сучасні п’ятикласники
Ці діти не знають світу без ґаджетів і пізнають світ трохи інакше, ніж усі попередні покоління –
часто безпосередньо через будь-який екран
. Вважається, що ці діти розвиваються в прискореному темпі і в них є шанс стати технологічними новаторами
. Імовірно, що в їхньому житті в багатьох аспектах буде присутній штучний інтелект
. Тут варто згадати, що їхні батьки-міленіали добряче вкладаються в розвиток своїх дітей і буквально з пелюшок починають віддавати їх на різні розвивальні курси. Дуже часто це потреба реалізації бажань і амбіцій самих батьків.
Характерні ознаки:

живуть у
режимі багатозадачності
і часто страждають від
недостатньої
концентрації уваги
;

мислять і спілкуються картинками
;

часто втрачають навички безпосереднього спілкування;

швидко проганяють інформацію
через себе;

цікавляться дорослими питаннями, наприклад, ким саме працює мама або
тато, скільки вони заробляють;

вони
практичні
, не соромляться зайвий раз запитати «навіщо?».

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
Ефективність засвоєння трудових дій багато в чому залежить від вікових особливостей школярів.
У підлітковому віці відбувається інтенсивний і нерівномірний фізичний і психічний розвиток особистості учня. Тому у навчально-виховному процесі вчитель трудового навчання обов’язково має враховувати такі
особливості
:

скелет учня розвивається дуже швидко, випереджаючи розвиток м’язевої і серцево-судинної систем, із-за чого ускладнюється координація рухів (рухи стають неточними, неекономними і незграбними, м’язеві напруження викликають болісні відчуття) та наступає швидка фізична і розумова втомлюваність;

підсилюється робота щитовидної залози, із-за чого знижується здатність до самовладання, учні легко збуджуються, можуть бути роздратованими, неврівноваженими, болісно реагують на невдачі, настрій швидко змінюється;

активно формується здатність до абстрактного і критичного мислення, учня приваблюють завдання творчого характеру, з’являється бажання експериментувати;

поглиблюються і розширюються інтереси учнів;

з’являється прагнення до самостійності, незалежності, із-за чого учні переоцінюють свої можливості, поспішно беруться за будь-яке діло, не розібравшись у ньому;

дівчата 11-12 років випереджають у розвитку своїх ровесників-хлопців на 1-2 роки.

1. Вікові особливості фізичного і психічного розвитку особистості школяра
У підлітковому віці відбувається інтенсивний і нерівномірний фізичний і психічний розвиток особистості учня. Тому у навчально-виховному процесі вчитель трудового навчання обов’язково має враховувати такі
особливості
:

підлітки страждають від нестатку уваги, мають кліпове мислення, мислять і спілкуються картинками, смайлами, відео й гіфками;

якщо увага чи концентрація порушені, можуть виникнути наступні проблеми: учню складно запам’ятовувати інформацію, складно утримувати увагу під час читання – відразу забуває прочитане, складно виконувати навіть уже знайомі завдання; учень не може довести розпочату справу до кінця;

сучасні підлітки відчувають потребу в порядку як на робочому столі, так і у власних думках. Це специфічний порядок, іноді схожий на хаос, але головне, що вони самі знають, де швидко знайти потрібне.
Будь-які події чи речі, які змінюють свій порядок, викликають у них тривогу
. Цим дітям важливо контролювати все, що відбувається і прораховувати на декілька кроків уперед.
Вони люблять передбачуваність і завчасні попередження
. Вони завжди складають внутрішній план дій, і будь-яке відхилення від маршруту викликає в них сильні переживання або навіть злість. Дитина-алгоритм завжди шукає логіку в діях дорослих, і якщо не знаходить, втрачає до цих дорослих повагу й довіру.
Допомогти їм впоратися з тривогою можуть чіткі інструкції.
Учні потребують гарантій спокою і передбачуваності.
Правила забезпечують психологічний комфорт, визначають таймінг для виконання завдань, дають можливість оцінити себе.

2. Підходи до розуміння понять «уміння» і «навички» та процесу їх формування.
У психолого-педагогічній літературі можна знайти різні тлумачення поняття
«
уміння
», як:

доцільну діяльність на основі отриманих знань;

спосіб виконання дії;

готовність діяти свідомо, а не автоматично;

оволодіння певною системою операцій і дій, які використовуються людиною в незвичних, нових для неї умовах;

свідоме використання наявних у людини знань і навичок для виконання складних дій в різних умовах вирішення завдання;

успішне виконання конкретних дій із застосуванням правильних прийомів і способів;

здатність до дії у варіативних умовах;

здатність людини використовувати наявні знання, поняття, оперувати ними для виявлення суттєвих властивостей об’єктів і явищ, успішного розв’язання теоретичних і практичних завдань;

засвоєний людиною шляхом тривалих вправлянь спосіб виконання дій як в звичних, так і нових, змінених умовах.
Отже, в сучасній психолого-педагогічній літературі немає однозначного тлумачення терміну «уміння». Можна виокремити
два
основних
підходи
до розгляду цього поняття:
I.
уміння розглядається як процес діяльності, окремі дії, засвоєні людиною, які виконуються свідомо
(П. Гальперін, І. Лернер, Н. Тализіна та ін.);
II.
уміння розглядається як готовність і здатність виконувати певні види діяльності на основі засвоєних знань та навичок
(П. Гурвич, О. Петровський, Г. Щукіна та ін.).
В сучасному розумінні – це компетентність
Відмінність між першим і другим підходом полягає в різному розумінні того, який етап формування дії є вищим: уміння чи навичка.

2. Підходи до розуміння понять «уміння» і «навички» та процесу їх формування.
В межах першого підходу процес засвоєння дії представляють у вигляді такої
схеми:
Первинний
–
рівень уміння
- передбачає правильне, але невпевнене
і повільне виконання дії, із свідомим контролем усіх її елементів.
Кожна трудова дія розчленовується на окремі рухи. Для того, щоб оволодіти цими рухами, необхідно мати певну
суму знань
про них.
Із системи знань складується уявлення про зміст і спосіб виконання трудової дії –
образ дії
. За допомогою таких методів, як пояснення, бесіда і демонстрування учитель описує зовнішні ознаки дій, їх послідовність, характер рухів і зусиль.
Засвоївши образ дії учні у процесі багаторазового повторення вдосконалюють свої трудові вміння і досягають їх
вищого
рівня засвоєння –
рівня навички
Якщо навичка повністю сформована, дія стає автоматизованою
і не потребує контролю свідомості. На рівні навички рухи стають впевненими, точними, швидкими
Уміння
– це здатність правильно, але повільно і невпевнено виконувати певну дію на основі знань. Це незавершена навичка
Навичка
– це автоматизована дія, засвоєна на основі знань та вмінь, яка дозволяє швидко і безпомилково виконувати певну діяльність.
«
знання
→
уміння
→ навичка
»

2. Підходи до розуміння понять «уміння» і «навички» та процесу їх формування.
В межах другого підходу процес засвоєння дії представляють у вигляді такої
схеми:
Первинний
–
рівень навички
– на основі
суми знань
та
образу дії
учні шляхом багаторазового повторення
(вправляння), за принципом послідовного підвищення складності, вдосконалюють свої рухи, доводячи їх до певного ступеня досконалості.
Вищий
–
рівень уміння
На основі
знань
та
складної системи
навичок
у процесі виконання творчих вправ формується вміння, що являє собою здатність виконувати певний вид діяльності, вирішувати певну задачу, в тому числі нестандартну, творчу.
«
Уміння
» від слова «
ум
» (розум) – це дія з розумом, що передбачає самостійне планування роботи, знаходження найбільш раціональних способів рішення задач.
Навичка
– це проста дія, доведена до автоматизму, що виконується легко, швидко, економно, з найменшим напруженням. Це добре засвоєна дія.
Уміння
– це здатність свідомо і самостійно виконувати певну діяльність на основі знань і навичок.
«
знання
→
навички
→ уміння
»

2. Підходи до розуміння понять «уміння» і «навички» та процесу їх формування.
Етапи формування навички
Попередній етап
– початок усвідомлення навички, чітке розуміння мети, але недостатнє уявлення про способи її досягнення; при виконанні
дій мають місце значні помилки.
Аналітичний етап
– оволодіння окремими елементами дій, чітке розуміння того, як потрібно виконувати дії, поєднується з неточним,
нестабільним
їх виконанням,
зайвими рухами при
інтенсивній концентрації довільної уваги.
Синтетичний етап
– формування цілісної системи трудових рухів,
дій, автоматизація навичок, коли виконання роботи стає все більш якісним, зникають зайві рухи, послаблюється довільна увага.
Етап закріплення і високої автоматизації дій.
Точне, економне,
стабільне виконання дій поєднується з виконанням інших більш складних дій під контролем свідомості.

2. Підходи до розуміння понять «уміння» і «навички» та процесу їх формування.
Процес формування будь-яких трудових навичок
має певні спільні риси:
1.
Основною рисою цього процесу є утворення рухових структур
, які об’єднують окремі трудові рухи в єдине ціле.
2. Другою рисою процесу формування трудових навичок є виявлення людиною сигналів
, які мають пряме відношення до виконуваних дій, що приводить до формування сенсомоторної структури навичок.
3. Третя риса формування навичок –
зміна співвідношення між рівнями регуляції
. Це означає, що на перших етапах навчання рухові дії регулюються процесами мислення і мовою. Пізніше регуляція переходить до сенсорно-перцептивного рівня, тобто відбувається автоматизація дій.
4. Четвертою рисою формування навичок є засвоєння ритму виконуваних дій
, що сприяє тривалому виконанню роботи без втоми.

3. Психофізіологічний механізм формування трудової дії.
До сенсорно-рухового апарату людини відносяться
органи чуття
(зір, кінестезія – м’язеве відчуття руху і положення) і
органи руху
(руки, ноги, корпус) в їх системі і взаємодії.
Органи руху
складаються з
кістяних ланок
, які шарнірно об’єднані між собою за допомогою суглобів, завдяки чому відбувається хитання й обертання ланок. Саме за рахунок багатоланковості робочі органи людини дуже рухомі, а це ускладнює процес управління рухами.
Двигунами кістяних ланцок є
м’язи
, що мають властивість скорочуватись і розтягуватись від подразнень. Саме завдяки цьому ланки рухаються. Рух кожної ланки відбувається завдяки скороченню не менш як двох м’язів, розташованих на протилежних боках.
М’язами керує
центральна нервова система
. Будь-який довільний рух починається з
нервового імпульсу
, що поступає з кори головного мозку.
Потрапляючи в м’яз, імпульс збуджує його, в результаті чого м’яз скорочується і викликає рух відповідної ланки.

3. Психофізіологічний механізм формування трудової дії.
Механізм формування трудової дії являє собою замкнуте
рефлекторне
коло
, що складається з:
 чутливих «датчиків» – органів чуття;
 керуючого пристрою – головного мозку;
 «каналів зв’язку» – нервів, що з’єднують все в єдину систему.
1).
В процесі пояснення і показу навчальна
інформація через
органи
чуття
(слух і зір) потрапляє в головний мозок, де утворюється суб’єктивний
образ дії
2).
Відповідно до образу дії в головному мозку виникають
відцентрові
імпульси
, які по ефекторним
(руховим) нервам направляються до
м’язів
і
збуджують
їх
3).
Збуджені м’язи скорочуються і приводять до руху
робочі органи
4).
Результат руху
робочих
органів
учень сприймає органами чуття (зором і кінестезією) і
порівнює
їх
з
образом дії
, визначаючи величину і характер відхилень, а потім усуває їх.
Рефлекторне коло

Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складності і призначення.
Трудові дії виражаються в рухах
, які характеризуються
:

силою;

точністю;

ритмічністю;

координацією.
Робочі рухи
поділяються на:
1.
Основні
– мінімально необхідні для досягнення цілі трудової дії.
2.
Поправочні
– уточнюють основні щодо відхилень від «заданих» параметрів виконання дії.
3.
Додаткові
– такі, що не стосуються основного завдання, але необхідні як допоміжні для основного трудового процесу фактори.
4.
Аварійні
– додаткові, необхідні для ліквідації наслідків аварійної (або предаварійної) ситуації.
5.
Зайві
– ті, що заважають основним робочим рухам.
6.
Помилкові
– ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов’язані
з ціллю й не приводять до її досягнення.
3. Психофізіологічний механізм формування трудової дії.

В керуванні рухами часто виникають різні утруднення, викликані такими
причинами
:

В момент подразнення м’яз може знаходитись у різних станах (спокою чи напруження), тому один і той самий імпульс може викликати різні рухові ефекти, в тому числі і небажані.

Для того, щоб спрямовувати рух по певній траєкторії, слід усунути можливість переміщення ланки або всього органу по іншим доступним їм траєкторіям, тобто усунути ті ступені свободи, які зараз не потрібні. Це дуже складна задача. Вирішити її можна лише в процесі довготривалих систематичних вправ.

Ускладнюють керування рухами інертність і сила тяжіння робочих органів, опір матеріалу, що обробляється, та інші фактори. Усунути їх заздалегідь неможливо, оскільки вони виникають під час самого протікання процесу і порушують рух. Їх назвали
збиваючими факторами
Усе це не дозволяє учню одразу після пояснення і показу вчителя досить точно виконати трудову дію.
Тому вчителю необхідно вправляти кожного учня індивідуально,
відразу
ж коректуючи помилки. Якщо на самому початку вчитель не
виправить помилку, учень засвоїть помилкові дії і в нього
сформується неправильна навичка, яку дуже важко виправити.
3. Психофізіологічний механізм формування трудової дії.

Учень не в змозі здійснювати контроль за усіма параметрами нової трудової дії одночасно. Він може слідкувати, як правило, лише за одним
провідним
параметром
Тому задача вчителя – навчити учня визначати цей
провідний параметр.
На оволодіння учнями трудовими вміннями і навичками багато в чому впливають раніше засвоєні трудові дії. Вони можуть прискорювати, або гальмувати чи заважати процесу засвоєння нової дії.
3. Психофізіологічний механізм формування трудової дії.
Перенос (трансфер) –
позитивний вплив раніше засвоєного досвіду на оволодіння новими вміннями і навичками.
Він виникає в тих випадках, якщо в раніше засвоєних діях є схожі і тотожні елементи або спільні прийоми виконання.
Інтерференція –
негативний вплив, суперництво між деякими вже сформованими та новоутворюваними вміннями і навичками, коли на один подразник виробляється дві чи більше різних реакцій.
Вона виникає в тих випадках, коли учні спираються на раніше засвоєні вміння й навички без врахування особливостей нових дій.

4. Методи, умови та критерії ефективності формування трудових умінь та навичок.
Основними
методами
формування трудових вмінь та навичок є
інструктаж (інструктування)
і вправи
Інструктаж (інструктування)
– це сукупність методів навчання, спрямованих на розкриття мети і змісту трудового завдання та способів його виконання і на коригування практичної діяльності учнів.
В процесі інструктажу, як правило, використовується декілька методів навчання:
демонстрування
(показ) трудових дій, прийомів і
пояснення
правил їх виконання;
бесіда
, у процесі якої вчитель з’ясовує, наскільки учні зрозуміли поставлене завдання. При цьому методи тісно переплітаються між собою
У процесі інструктажу учням пояснюється мета, завдання і техніки виконання окремих операцій та стадій технологічного процесу з виготовлення виробу, які супроводжуються показом вчителем трудових дій, котрі мають опанувати учні.

Інструктаж проводиться в усній або письмово-графічній формі.
У загальному вигляді інструктування може складатися з таких
елементів
:
а) вступного інструктування
з вивчення нової операції – характеристики операції; демонстрування правил виконання трудових прийомів; визначення ознак самоконтролю; задання конкретного трудового завдання;
б) поточного інструктування
з виправлення помилок у виконанні трудових прийомів;
в) заключного інструктування
– показу якісно виконаних виробів і загальної характеристики роботи учнів; аналізу помилок, допущених учнями, оцінки робіт учнів.
До інструктування ставлять певні
дидактичні вимоги
, а саме:

різноманітність форм інструктування (усний, письмовий, показ дії);

обґрунтованість інструктування етапами уроку і навчальними ситуаціями;

повнота інструктування;

визначення в інструктуванні ознак, за якими учні могли б контролювати свою діяльність.
4. Методи, умови та критерії ефективності формування трудових умінь та навичок.

Показ
трудових дій полягає в демонструванні вчителем робочих рухів, прийомів виконання трудових операцій
у такій послідовності
:
1.
Цілісний показ у робочому темпі
.
2.
Розчленований або уповільнений показ, супроводжуваний поясненнями
3.
Знову цілісний показ у робочому темпі
4.
Учням пропонують по черзі повторити трудову дію, яку показав учитель
5.
Учитель знову показує правильні прийоми виконання трудових операцій, відповідає на питання учнів.
4. Методи, умови та критерії ефективності формування трудових умінь та навичок.

На ефективність вироблення навички впливають:

правильний розподіл вправ за етапами навчання;

внутрішня мотивація і зовнішнє інструктування, які створюють установку;

розуміння учнем загального принципу, схеми, основного плану виконання дії;

включення навички, що формується, в значущу навчальну ситуацію;

поінформованість учня про результати виконання дії;

вплив раніше засвоєних знань і вироблених навичок на момент научіння (врахування впливу переносу та інтерференції);

раціональне співвідношення репродуктивності і продуктивності.
4. Методи, умови та критерії ефективності формування трудових умінь та навичок.

Об'єктивними показниками (критеріями) сформованості навички є:

правильність і якість
її реалізації (
відсутність помилок
);

швидкість виконання операцій або їх послідовності (зовнішні критерії);

відсутність спрямованості свідомості на спосіб виконання дії, напруженості
і швидкої стомлюваності
,

випадання проміжних операцій
, тобто редукування дії (внутрішні критерії).
4. Методи, умови та критерії ефективності формування трудових умінь та навичок.