ЛЕКЦІЯ №1
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
План
Вступ.
Методика трудового навчання як педагогічна наука, її предмет, об’єкт, суб’єкт та завдання.
Обгрунтування змісту програмного матеріалу з трудового навчання.
Побудова навчального процесу.
Методи наукових досліджень на уроках трудового навчання.
Перелік рекомендованих літературних джерел
1.Державна національна програма «Освіта»: Україна ХХстоліття. – К.: Райдуга, 1994.-64с.
2. України «Про загальну середню освіту» // Професійно – технічна освіта. – 1999. - №4. –С . 2- 12.
3.Концепція 12- річної середньої загальноосвітньої школи (проект) // Освіта. – 2000. – 6 вересня. – С. 3- 5.
4.Національна Доктрина розвитку освіти в України // Освіта України.- 2002.-№33 (23 квітня). – С.4-6.
5.Теорія та методика навчання технологій: навчальний посібник /І.П. Андрощук, І.В. Андрощук,В.В. Бербець.О.В. Бялик, В.А. Яковлєва та інш./за заг. Ред.. О.М. Коберника.- Умань: ФОП Жовтий О.О.,2015.-474с.
6.Трудове навчання 5-12 класи : програми для загальноосвітніх закладів/[під ред.С.М. Дятленко.-] 2010.-256с.
7.Тхоржевський Д. О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін: навч. посібник/ Дмитро Олександрович Тхоржевський. -К.: Вища школа, 2000. – 302 с.
8.Яковлєва В.А.«Сучасні підходи до викладання дисципліни «Теорія і методика трудового навчання»: [наук.-метод. посіб.]/В.А. Яковлєва.- Кривий Ріг:КПІ ДВНЗ «КНУ»,2013.-236с.
Вступ
На сучасному етапі розвитку освіти, досить тривалий час серед науковців України відбуваються гострі дискусії стосовно змісту і структури підготовки вчителя трудового навчання. Невизначеність спрямування трудового навчання школярів дестабілізує підходи до визначення змісту підготовки майбутнього фахівця. В умовах цієї невизначеності підготовка вчителя відбувається без будь якої орієнтації на потреби школи, зовсім не враховуються ті зміни, що поступово і неухильно відбуваються у спрямуванні трудового навчання школярів.
Традиційна система, за якою складалися програми з трудового навчання та розроблена на її основі методика вичерпала свої можливості в нових умовах реформування загальноосвітньої школи.
Стає цілком очевидною невідповідність між традиційним змістом трудового навчання і потребами суспільного розвитку.
Все це вимагає нових підходів до методики трудового навчання, яка має на меті забезпечити готовність майбутніх фахівців по-новому здійснювати підготовку учнів до трудової діяльності у різних сферах виробництва та домашньому господарюванні, дати учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини, залучати учнів до інтелектуальних та технологічних робіт тощо.
Оновлена методика трудового навчання як дидактично обґрунтована система знань, умінь та навичок, досвіду творчої діяльності покликана забезпечити підготовку майбутніх учителів трудового навчання до реалізації державних стандартів змісту освітньої галузі «Технології» в загальноосвітніх навчальних закладах.
Принципові зміни у змісті загальної середньої освіти та трудового навчання, перехід на 12-річний термін навчання, запровадження профілізації у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів зумовлюють необхідність оперативного вжиття заходів щодо вироблення нової методології методичної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та створення відповідного науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Важливо, щоб методична підготовка реалізувалася не лише через відповідну навчальну дисципліну і, ні в якому разі не зводилася тільки до неї, а розглядалася як основний принцип при викладанні всіх навчальних дисциплін на педагогічних спеціальностях.
Курс «Теорія і методика трудового навчання» є провідною дисципліною у підготовці майбутніх учителів трудового навчання, яка має забезпечити теоретичну, практичну і методичну готовність студентів до організації і проведення урочної і позакласної навчально-виховної роботи з трудового навчання у всіх загальноосвітніх навчальних закладах.
Одночасно, слід зауважити , що до середніх загальноосвітніх навчальних закладів відносять не тільки сучасні традиційні і не традиційні школи, а й загальноосвітні школи-інтернати. В останніх , процес навчання і виховання учнів, хоча і відбувається за стандартними Державними програмами, має свою специфіку. Дана специфіка навчально-виховного процесу, зокрема трудового навчання, обумовлюються і особливостями учнівського контингенту, і умовами , в яких він відбувається.Однією з ключових проблем залишається проблема психолого-педагогічної культури педагогів інтернатних установ та їх відносин до вихованців. За вихованням особистості завжди стоїть процес життєвих зв’язків з людьми, а через них – зі світом. Тому фігура вчителя і вихователя в школах-інтернатах є центральною, головною, у всякому разі, повинна бути такою. Однак кадри вчителів і вихователів цієї складної та відповідальної професії, ніде спеціально не готують.
Тому, методична підготовка майбутніх учителів має враховувати специфіку окремих загальноосвітніх закладів, зокрема шкіл-інтернатів і базуватися на сучасних технологіях навчання, якими випускники повинні володіти бездоганно. У першу чергу йдеться про інформаційно-комп'ютерні технології, нові педагогічні технології та інтерактивні методики.
Причому це стосується не лише студентів - майбутніх педагогів, але й тих, хто навчає, та вже працюючих учителів.
Методика трудового навчання може читатися як інтегрований курс, що включає в себе як власне методику, так і основи теорії трудової підготовки, і як окрема самостійна дисципліна.
Основними завданнями вивчення дисципліни є:
1. Розкриття змісту основних положень Державного стандарту освітньої галузі «Технологія» та нової структури трудової підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах.
2. Оволодіння майбутніми вчителями трудового навчання теоретичними і методичними знаннями та вміннями проведення уроків трудового навчання відповідно до нових тенденцій реформування освітньої галузі «Технології» з використанням активних, інтерактивних методик, інформаційних засобів навчання.
3. Показ шляхів забезпечення освітньої, розвиваючої і виховної функції трудової підготовки школярів.
4. Здійснення зв'язків трудової підготовки учнів з основами наук, інтеграція знань учнів про техніку, технологію і виробництво.
5. Визначення змісту роботи вчителя по організації, плануванню і матеріальному забезпеченню трудового, профільного й професійного навчання та продуктивної праці школярів.
6. Підготовка і розробка необхідної документації для вчителя трудового навчання.
Вивчення курсу теорії і методики трудового навчання ґрунтується на знаннях студентів з таких навчальних дисциплін, як педагогіка, психологія, основи виробництва та машинознавства, в результаті чого майбутній учитель трудового навчання повинен знати:
- місце та роль трудової підготовки у здійсненні загальноосвітніх завдань школи, у фізичному, інтелектуальному, соціальному і духовному розвитку особистості школяра;
- зміст, ідеї і принципи побудови Державного стандарту освітньої галузі «Технологія», сучасні системи, за якими побудовані шкільні програми і навчальні посібники з трудового навчання;
- характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування і матеріального забезпечення трудового навчання учнів у школах (на уроках, позакласних заняттях і при проходженні виробничої практики).
Майбутній учитель трудового навчання повинен уміти:
- готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й проводити ці заняття у школі і виробничих умовах, складати потрібну для занять навчально-методичну та технічну документацію;
- правильно організовувати проектно-технологічну діяльність учнів, суспільно корисну продуктивну працю учнів різного віку в школі, поза школою та у виробничих умовах (добір видів праці, нормування, облік та ін.);
- організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості, декоративно-ужиткового мистецтва, а також факультативні заняття;
- правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки та технології з практичними заняттями і працею учнів, а всієї трудової підготовки - з основами наук;
- поєднувати навчання, виховання і розвиток учнів у процесі урочної і позакласної роботи з трудового навчання.
- організовувати профільне навчання в загальноосвітньому навчальному закладі.
2.Методика трудового навчання як педагогічна наука, її предмет, об’єкт, суб’єкт та завдання
З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу. Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовольняє вимогам, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Це виявляється передусім у невідповідності освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства.
Тому виникає гостра потреба у реформуванні шкільної освіти. Як зазначено у Державній національній програмі ,,Освіта: Україна ХХІ століття” основними шляхами перебудови освіти мають бути:
- забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень;
- відхід від засад авторитарної педагогіки, що утвердилися у тота-літарній державі і спричинили нівелювання природних задатків і можливостей, інтересів усіх учасників освітнього процесу;
- реорганізація існуючих та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів тощо” [1].
У Національній доктрині розвитку освіти також приділяється увага проблемі реформування освіти в Україні. Зокрема зазначається, що ,,оcновними шляхами перебудови системи освіти має стати своєрідна квінтесенція цілей, пріоритетів, принципів розвитку освіти, що буде сприяти створенню умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного вчитися все життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства” [4].
Шкільна освіта повинна зосереджуватись не тільки на тому, які реальні знання, навички, уміння мають набути учні, а й на тому, якими дорослими мають стати молоді люди, носіями яких якостей вони будуть у ХХІ ст. Як зазначається у законі України ,,Про загальну середню освіту”: ,,Освіта повинна бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості в інтересах людини, держави” [2].
Для вирішення даної проблеми, як зазначено у Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи: ,,Навчальні заклади повинні ставити перед собою завдання формувати в учнів уміння і бажання вчитись протягом усього життя, творчо застосовувати здобуті на практиці знання” [3].
Одночасно необхідно звернути увагу на особливе місце трудового нав-чання учнів у школі.Суттєві зміни, що відбуваються в розвитку суспільства на початку третього тисячоліття, цілком закономірно впливають на мету та завдання трудового навчання школярів. Консерватизм освіти в цілому найбільше характерний саме для цієї ланки загальної середньої освіти.
Традиційна класно-урочна система з її спрямуванням на колективну навчальну діяльність ефективно виконувала своє призначення в індустріальному суспільстві. Однак, у сучасному інформаційному суспільстві досягнення колективної мети потребує залучення до участі кожної особи в загальній справі.
Традиційна предметно-операційна система, за якою складалися програми з трудового навчання та розроблена на її основі методика вичерпала свої можливості в нових умовах реформування загальноосвітньої школи.
Стає цілком очевидною невідповідність між традиційним змістом трудового навчання і потребами суспільного розвитку.
Причинами, що викликали незадоволеність у суспільстві існуючою системою трудового навчання,на думку В.К. Сидоренко слід вважати наступні:
- недостатню сформованість особистості учня до трудової діяльності у нових соціально-економічних умовах;
- відрив змісту трудової підготовки від потреб сучасного суспільства та ринку праці, недооцінку сучасних досягнень в галузі науки і техніки;
- надмірну спрямованість трудового навчання на виробниче середовище і применшення інших життєво необхідних сфер діяльності – господарчої, надання послуг соціального обслуговування тощо;
-розрив, який посилюється від класу до класу, між системами загальноосвітньої та трудової підготовки і знецінення її в очах учнів та батьків;
- недостатнє використання різноманітних форм організації трудового навчання тощо.
Невизначеність спрямування трудового навчання школярів дестабілізує підходи до визначення змісту підготовки сучасного вчителя трудового навчання. В умовах цієї невизначеності підготовка вчителя відбувається без будь якої орієнтації на потреби школи, зовсім не враховуються ті зміни, що поступово і неухильно відбуваються у спрямуванні трудового навчання школярів. Поява оновленого варіанту освітньо-професійної програми, на думку вченого, дасть підстави поставити крапку певним протистоянням, подолати існуючи стереотипи і небажання бачити незворотні зміни в підходах до трудового навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладах, які безпосередньо мають знайти відображення у підготовці майбутнього вчителя.
Таким чином, враховуючи невідповідність між традиційними підходами до трудового навчання учнів і потребами суспільного розвитку, технологічна освіта, як і загальна,на думку О.М. Коберника, повинна вирішувати такі завдання:
- формування готовності до розв’язання різних проблем.Очевидно, що залежно від ситуації, рішення конкретної проблеми спиратися на цілий спектр знань, умінь, навичок у різних предметних галузях. Для формування такої якості необхідно:зробити викладання більш проблемно-орієнтованим; ширше використовувати рефлексійний підхід у навчанні;стимулювати тих, кого навчають;не тільки уміння відповідати на поставлені питання, але й формулювати свої власні питання; підсилити ступінь автономії учнів; переглянути традиційну роль вчителя й учня на уроці.
- розвиток прагнення учитися все життя, обновлюючи й удосконалюючи отриманні знання, уміння і навички стосовно до умов , що утворюються[5].
Ознайомлення з конкретною наукою необхідно розпочинати із питань про те, як виникала ця наука, які проблеми вона вивчає та ін. Стародавні мислителі твердили: віднайди всьому початок і ти багато зрозумієш. Щоб зрозуміти (осмислити) питання зв'язку методики з іншими навчальними дисциплінами, необхідно зробити екскурс до початків становлення педагогіки як науки. Вона розвивалась під впливом потреб суспільства (конкретних суспільно-економічних відносин) в освіті та вихованні своїх громадян. Якщо підійти спрощено до виявлення предмета педагогіки, то можна бачити, що тут характерні три основні категорії: виховання, навчання і освіта, сутність яких може видозмінюватися у залежності від багатьох чинників. Протягом століть з розвитком суспільства глибинна суть цих категорій сприяла диференціації педагогіки, її наукового знання. На даний час можна виділити дидактику, методики викладання окремих предметів, загальну теорію виховання, теорію морального, естетичного та трудового виховання, дошкільну педагогіку, педагогіку школи, професійно-технічну педагогіку, військову, інженерну та ін.
Велике значення місцю трудової підготовки школярів приділяли видатні педагоги: К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський, Д.О. Тхоржевський, С.Я. Батишев та інші.
Сучасні дослідники (В. Бербець,Н. Дубова,Р.Захарченко, О. Коберник,Т. Кравченко, В.Сидоренко, В.Яковлєва та інші) також визначають, що трудове навчання разом з іншими шкільними предметами відіграє важливу роль у здійсненні таких загальноосвітніх завдань, як розумовий, фізичний розвиток, моральне та естетичне виховання, формування їхнього світогляду в цілому .
Методика трудового навчання( МТН) є складовою частиною педагогіки як науки і вже тому тісно пов'язана з усіма педагогічними дисциплінами. Загальновідомо, що теоретичні питання змісту освіти та навчання висвітлює дидактика, яка є частиною педагогіки.
Дидактика (від грецького слова дидактос - повчальний) розглядає основи навчального процесу, не враховуючи особливостей викладання шкільних дисциплін.
Визначенням завдань, шляхів та напрямків їх реалізації для конкретного навчального предмета займається методика.
Зокрема, у методиці розглядаються окремі питання теорії навчання (дидактики), а саме: принципи, форми та методи навчання, методи досліджень, що дозволяє називати методику конкретною дидактикою. А приклади, факти, результати досліджень, що накопичуються методикою, служать джерелом для дидактичних узагальнень.
Таким чином, зв'язок методики трудового навчання з дидактикою є взаємним.
МТН також тісно пов'язана з психологією. Цей зв'язок полягає у тому, що вдосконалення процесу навчання з ручної та механічної праці спирається на закономірності, які розкриває психологія. Це відноситься до: засвоєння знань, формування умінь і навиків, розвитку здібностей, технічного мислення, просторової уяви, спостережливості, організації розумової діяльності при розв'язуванні конструкторсько-технологічних завдань, виховання уваги та інтересу до знань тощо.
Тому функціонування МТН є неможливе без досліджень, проведених психологами, зокрема І. Арямовим, М. Буяновим, Д. Дубравською, В.А. Крутецьким, О.В. Киричуком, В.А. Романцем та ін. Досвідчені вчені досліджують процеси, які відбувається у свідомості учнів при засвоєнні техніко-технологічних відомостей. Психологія дає вчителю можливість знати підготовленість (готовність) учнів до сприйняття та запам'ятовування навчального матеріалу, враховуючи їх індивідуальні особливості.
Психологія і педагогіка дозволяють МТН розв'язувати різні проблеми (чому так, а не інакше необхідно подавати навчальний матеріал: а певні методичні прийоми будуть найефективнішими саме у цьому випадку і таке ін. )
Психологія вказує для МТН шляхи організації пізнавальної діяльності учнів. Це може бути індуктивний шлях - від конкретних фактів до узагальнення ( він дозволяє аналізувати об'єкти праці учнів, розв'язувати різноманітні творчі завдання і на основі цього приступати до виготовлення виробів) та дедуктивний шлях - це ознайомлення із загальною характеристикою поняття (категорії або предмета), та конкретизація його елементів. Дедуктивним шляхом можна формувати в учнів такі поняття, як "машина", "механізм", а також вивчати будову та принцип роботи верстатів і пристроїв тощо.
Однак, останнім часом спостерігається небезпечна тенденція зниження інтересу учнів до трудового навчання. Тому виникає гостра необхідність у визначенні сучасних підходів до підготовки майбутніх вчителів праці, які зможуть використовувати новітні технології у процесі трудового навчання.
Як зазначено у словнику іншомовних слів: « Методика (від старогрецького слова методос - шлях дослідження, спосіб пізнання) має як широке, так і вузьке трактування. У широкому розумінні методика - це визначена послідовність (система) реалізації конкретних педагогічних прийомів, дій у навчальному процесі. У вузькому розумінні методику можна розглядати як дидактично обгрунтовану систему знань, умінь і навиків, що відображає загальні принципи, методи та форми навчання і є галуззю педагогічної науки[99].
Методика трудового навчання характеризується об'єктом, предметом, завданнями і методами досліджень.
Д.О. Тхоржевський об'єктом дослідженнявизначав «процес трудового навчання дітей та підлітків у загальноосвітній школі, який передбачає ознайомлення з певними його аспектами: змістом практичної підготовки; системами навчання; формами і методами роботи; навчально-пізнавальною діяльністю учнів; результатами навчання тощо. Суб'єктами у навчально-виховному процесі визначалися учителі, діти та батьки.Предметом дослідження дослідник визначав процес виявлення суті розвитку і формування дитини як особистості в процесі трудового навчання й розробка на цій основі дидактичних засад діяльності учнів на заняттях у шкільних майстернях»[7].
Цілком зрозуміло, що подане визначення не може вважатися єдиним,адже предметів вивчення у будь-якій науці, в тому числі й методиці, вичленовується багато, але, на наш погляд, воно чітко акцентує увагу дослідника на актуальних проблемах трудової підготовки підростаючого покоління.
У залежності від зазначених функцій методики, її завдання поділяються на загальні та конкретні.
Загальні завдання МТН дозволяють:
1.Розуміти зміст, ідеї, принципи побудови шкільних навчальних програм, підручників та посібників з трудового навчання.
2.Добре знати функції вчителя з організації, планування, матеріального забезпечення трудової підготовки.
3.Вміти готуватися до теоретичних та практичних занять, досконало володіти прийомами та методами роботи щодо здійснення навчального процесу.
4.Організовувати та проводити позакласну роботу, різноманітні позашкільні заходи.
5.Планувати та здійснювати профорієнтаційну роботу.
6.Поєднувати навчання та виховання у процесі трудової підготовки.
7.Здійснювати міжпредметні зв'язки.
8.Проводити науково-дослідну та навчально-методичну роботу, що дає можливість значно підняти рівень викладання трудового навчання у загальноосвітній школі[7].
Конкретні завдання МТН включають такі аспекти:
1. Обгрунтування завдань трудового навчання у школі та розкриття його суті.
Необхідно зазначити, що завдання трудового навчання визначаються, перш за все, місцем досліджуваного предмета у системі народної освіти. Вони формуються на основі аналізу основних тенденцій розвитку науки і техніки, вимог сучасного виробництва до трудової підготовки підростаючого покоління, тобто враховують рівень науково-технічного прогресу і акумулюють такі компоненти:
- науковий; визначає знання загальних принципів усіх процесів виробництва та основних властивостей предметів праці, відомості про будову і призначення найбільш поширених трудових знарядь;
- практичний;передбачає вибір конкретних видів трудової діяльності;
- соціально-економічний; спирається на знання з основ організації, планування та управління виробництвом;
- екологічний; дозволяє використовувати знання загальних закономірностей розвитку навколишнього середовища;
-виховний; виховує почуття поваги до праці й людей, що нею займаються, формує культуру її виконання;
- врахування вікових та індивідуальних рис особистості; дає змогу працювати в будь-яких умовах сучасного виробництва осмислено та творчо й таке ін.
У процесі трудового навчання постійно розв'язуються завдання, які вважаються загальними ( спільними для всіх шкільних дисциплін ), зокрема, це: гармонійний розвиток особистості, підготовка школярів до життя і праці, формування світогляду та ін. Проте на заняттях у шкільних майстернях ці завдання здійснюються на специфічному навчальному матеріалі, й тому установка на їх реалізацію повинна бути значно конкретнішою: як, наприклад, навчання прийомів користування різноманітними деревообробними, металорізальними, швейними, кухонними інструментами; формування умінь керування транспортними засобами, вивчення правил техніки безпеки та внутрішнього розпорядку навчальних майстерень й таке ін.
3. Обгрунтування змісту програмного матеріалу з трудового навчання.
Відомо, що навчальний предмет- це педагогічно адаптований зміст основ певної сфери наукового знання, певного виду людської діяльності. Специфіка трудового навчання порівняно з іншими шкільними предметами (фізикою, хімією, біологією, математикою) полягає у тому, що технологія сучасного виробництва, засоби праці змінюються більш динамічно, ніж природничі чи математичні закони. Крім цього, наш предмет передбачає включення дітей та підлітків до конкретної пізнавально-перетворюючої діяльності, що вимагає великої гнучкості змісту трудової підготовки школярів з урахування регіональних особливостей комплектування кадрів.
Обгрунтування змісту трудового навчання передбачає такі аспекти:
- відбір матеріалу з того, що має наука;
- його систематизацію в певній послідовності, яка враховує : вікові особливості учнів, їхні знання з основ наук та інші чинники.
На теперішній час у кожній конкретній галузі людської діяльності накопичено значні обсяги інформації. З них необхідно відібрати ті, які найбільше відповідають завданням загальної освіти в сучасній українській школі, і які можуть давати адекватне уявлення про теоретичні основи та практичне використання виробничих процесів. Щоб визначити, який матеріал може бути найціннішим та найнеобхіднішим протягом певного часу, необхідно мати відповідні критерії його відбору. Тому їх розробка та апробація входить у завдання МТН.
Обґрунтування змісту навчальних програм ніколи не можна вважати завершеним. Адже, наприклад, розвиток обробки матеріалів різанням продовжується і в наші дні. І це обов’язково слід враховувати, щоб постійно вносити у програми трудового навчання відповідні корективи.
Систематизація навчального матеріалу у контексті відбору техніко-технологічних відомостей для трудової підготовки становить особливу проблему. В першу чергу, це пов’язано з тим, що такі поняття як "просте" й "складне" в науці і в дидактичному процесі не завжди збігаються. Наприклад, у машинознавстві деталь вважається простим об'єктом, а машина, порівняно з нею - складним. В умовах навчального процесу їх неможна сприймати аналогічно. Адже, як показує практика роботи, коли засвоєння машини (свердлильного чи токарно-гвинторізного верстата, швейної машини та ін.) розпочинати з вивчення деталей, то учні з великими труднощами зможуть сприймати інформацію про їх місце в механізмах (їм досить важко вдається синтезування технічних відомостей), і тому майже не виявляють до неї інтересу. Якщо ж навчання розпочинати із засвоєння відомостей про призначення та загальну будову машини, то в дітей швидше виникає бажання ознайомитися з її конструкцією, зазирнути "всередину", розібрати на окремі вузли й деталі (гудзики, гвинтики тощо). Таким чином, впорядкування навчального матеріалу не повинно копіювати системи наукового знання, а має лише підпорядковуватися навчально-виховним завданням. Тому методика шукає ефективні шляхи розв'язання цієї проблеми.
4. Побудова навчального процесу.
Навчальний процес або процес навчання - це цілеспрямована взаємодія того, хто вчить( учителя), і того, хто навчається (учня), у засвоєнні й передачі знань, формуванні умінь та навичок, розвитку розуму і пам'яті, своїх здібностей та кваліфікації. Діяльність учителя називається викладанням, а діяльність учня - учінням ( навчанням).
Крім цих двох складових до процесу навчання необхідно віднести також третій компонент - його навчально - методичне забезпечення. До документів, що визначають зміст шкільної освіти, в тому числі й трудового навчання, відносять такі: навчальні плани, навчальні програми, підручники та посібники.
Навчальний план - це затверджений Міністерством освіти України документ, який визначає склад навчальних предметів у освітньому закладі та порядок (послідовність) їх вивчення за роками навчання і кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета в окремих класах. На основі науково-педагогічних досліджень МТН визначає основні положення щодо включення трудового навчання у структуру загальноосвітньої підготовки учнів.
Навчальна програма з трудового навчання - це затверджений Міністерством освіти України документ, у якому розкривається зміст цього предмета у кожному класі (з 1 по 11) та визначається система наукових знань, практичних умінь і навиків, якими необхідно оволодіти учням. Навчальні програми з трудового навчання для школярів розробляються на основі навчальних планів. Конкретний зміст матеріалу з трудового навчання розкривається у підручниках та посібниках. Тут навчальна інформація групується у конкретні розділи, теми; подається її адаптований виклад. Підручник вважається основною навчальною книгою, яка складається на основі програми, з урахуванням вікових особливостей учнів. Частково шкільні підручники видаються як навчальні посібники. Аналізуючи навчання як педагогічний процес, відзначаємо його двобічність та виявляємо зворотній зв'язок, що проявляється у ньому. Вчитель через систему навчально-методичного забезпечення передає інформацію учневі, яка, проходячи через свідомість останнього, повертається знову до вчителя (у якому вигляді це здійснюється, залежить від багатьох чинників, і про це ми будемо вести мову дещо пізніше). Тому здійснення дидактичного процесу неможлив без активної взаємодії вчителя і учня, а тому МТН працює над проблемою його оптимізації, спираючись при цьому на досвід інших навчальних предметів, а також на власні педагогічні дослідження. При побудові процесу трудового навчання багато питань методиці доводиться розв'язувати самостійно. Часто при оцінці результатів праці учнів враховуються такі чинники, які для інших шкільних предметів не є істотними, зокрема це: дотримання правил техніки безпеки, організація робочого місця, правильність виконання трудових прийомів та ін. Цілком зрозуміло, що в цьому випадку треба розробити критерії, які дали б змогу об'єктивно оцінити працю учнів. Ці питання також вирішує МТН.
Протягом довгих років позакласна і позашкільна робота займала важливе місце у процесі навчання та виховання підростаючого покоління. Вона була представлена найрізноманітнішими формами (індивідуальними, груповими та масовими).
Позакласна та позашкільна робота з трудового навчання базується на основі двох цілком протилежних тенденцій. Перша передбачає згортання всіх видів позаурочної діяльності, що видно із припинення роботи різноманітних гуртків, закриття секцій технічної творчості при палацах школярів, закриття чи перепрофілювання станцій юних техніків тощо.
Друга тенденція, навпаки, сприяє залученню учнів до декоративно-ужиткового мистецтва, вона ґрунтується на відродженні національних традицій. Треба сподіватися, що, незважаючи на всі негаразди, які є у нашій державі, й відповідно в системі освіти, позакласна та позашкільна робота буде розгортатися. Це стосується різних її форм: гуртків, факультативів, олімпіад, конкурсів фахової майстерності тощо. Саме тому МТН повинна узагальнювати досвід цієї роботи, виділяти і розповсюджувати все те,що буде корисним та ефективним для використання в українських освітніх закладах.
4.Методи наукових досліджень на уроках трудового навчання
Методика трудового навчання, як і інші навчальні дисципліни, з метою вирішення визначених завдань , використовує різноманітні методи досліджень. Під «методом дослідження» розуміють спосіб досягнення певної мети, розв'язання конкретного завдання, а також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності.
Методи пошукової роботи, за визначенням П.І. Підкасистого, поділяють на: загальні (філософські), загальнонаукові (загальні для всіх наук), часткові (для окремих наук), конкретно-наукові (для однієї конкретної науки) та спеціальні (для розділу конкретної науки). Загальним методом виступає науковий світогляд, принципи якого визначають суть та логіку дослідження матеріальних і духовних об'єктів навколишнього світу. Загальнонаукові методи широко та ефективно використовуються у більшості наук і доводять об'єктивність основних законів розвитку та функціонування об'єктів дослідження. Сюди належать: теоретичні (абстрагування, аксіоматику, математичне моделювання), емпірико-теоретичні (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію) та емпіричні ( спостереження, порівняння, експеримент) способи проведення пошуків[89].
Конкретно-наукові методи - це специфічні методи окремих наук (соціології, психології, педагогіки та ін.), які відмінніміж собою за ступенем узагальнення та використання у науковому пізнанні. Конкретно-наукові методи, які характерні для однієї сфери знання, використовуються в інших як допоміжні. У педагогіці з конкретно-наукових методів найчастіше застосовують опитування (інтерв'ю), бесіду, анкетування, експертні методи, вивчення передового педагогічного досвіду і документальних джерел.
Спеціальні методи (апаратурні) використовують з метою об'єктивного вивчення досліджуваних явищ, зокрема трудових дій. До них відносять: звукозапис, циклографію, кінографію, осцилографію, хронометраж та ін.
Проаналізуємо окремі методи досліджень, які найчастіше використовуються для вивчення проблем у трудовому навчанні. З емпіричних методів - це спостереження та експеримент.
Спостереження - це один із способів пізнання об'єктивного світу, що грунтується на безпосередньому сприйнятті речей і явищ з допомогою органів чуття. Даний метод дослідження має свої особливості, що відрізняє його суттєво від інших. Головною особливістю є безперервний зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження, що накладає відбиток і на сприйняття, і на інтерпретацію педагогічних процесів. Друга особливість спостереження, яка пов’язана із першою, полягає в тому, що спостерігач не може бути позбавлений чисто людських рис, емоційного забарвлення сприйняття. Тобто факти, отримані в результаті спостереження, можуть бути інтерпретовані дещо суб'єктивно. Третя особливість спостереження у педагогічних дослідженнях полягає у складності (а часом і неможливості) провести його повторно, бо педагогічні процеси у своєму розвитку піддаються дії великої кількості різноманітних чинників і майже не бувають повністю ідентичними. Тільки багаторазове і ретельне спостереження певного педагогічного явища дозволить вважати інформацію достовірною. Спостереження дуже багатогранне, і неможливо охопити все різноманіття видів цього методу. Тому зупинимось на окремих типових випадках.
З одного боку, зручно класифікувати спостереження за типом зв'язку дослідника із об'єктом вивчення та виділити пряме (безпосереднє) і непряме (опосередковане), відкрите і приховане (скрите). З іншого боку, характерними ознаками можуть бути час, простір та інші об'єктивні чи суб'єктивні чинники, наприклад; спостереження безперервне і дискретне, контрольоване і неконтрольоване, статистичне, вузьке, вузькоспеціалізоване, монографічне тощо.
Як показує аналіз наукових джерел, однією із головних обставин, що зумовлюють перевагу певного різновиду спостереження, є позиція дослідника.
Можна виділити три основні позиції:
1) дослідник-особа нейтральна;
2) дослідник-керівник навчальних і виховних дій;
3) дослідник-співучасник спостережуваного процесу чи явища.
Опис основних видів спостереження як методу збирання первинних емпіричних даних дозволяє визначитись з доцільністю використання певного з них. Метод спостереження у дидактиці має ряд особливостей, якими відрізняється від цього ж виду дослідження у інших галузях наукового пі знання. Специфіка спостереження педагогічних процесів полягає у тому, що спостерігач має справу з живим і дуже сприйнятливим до сторонніх джерел інформації об'єктом, до того ж неорганізованим.
Розглянемо деякі елементи проведення спостереження, які необхідно проаналізувати для чіткої організації дослідження.
Основними з них є:
1. Формулювання дослідницьких цілей.
2. Виявлення та аналіз змінних (залежних і незалежних).
3. Перетворення проблеми дослідження у гіпотезу.
4. Вибір техніки та інструментів дослідження.
5. Важливим елементом у спостереженні є визначення популяції та вибірки.
Залежно від характеру дослідження спостерігач може вивчати всю популяцію, наприклад, учнів певної школи, класу чи групи, або її частину. Ця частина і є вибіркою. Вибірка може бути як цілеспрямованою, тобто визначеною з певною метою дослідження, так і випадковою. Випадкова вибірка отримується шляхом відбору певного відсотка досліджуваних осіб (об'єктів), причому оптимальний його відбір, обчислений з допомогою відповідних статистичних метод і в, дозволяє на основі відібраної групи зробити висновок про характеристику всієї популяції.
Коли реалізовані всі елементи проведення спостереження, складається план роботи. У ньому визначається об'єкт, цілі, час, тривалість спостереження, передбачуваний результат. Це є основою програми дій.
До наукового спостереження педагогічних процесів пред'являється ряд вимог, з яких найбільш важливими є:
1. Навмисність. Спостереження проводиться для вирішення певного, змістовного та чітко поставленого завдання. Навмисність підказує дослідникові, які об'єкти вибрати для спостереження і що в них треба вивчати. Вона виключає безпредметний підхід, неточність, розпливчастість у дослідженні.
2. Планомірність. Дослідник повинен чітко уявляти послідовність роботи, щоб виключити безладність, випадковість спостереження. Необхідно скласти план спостереження, що відображає питання, на які треба знайти відповіді, їх послідовність (програму спостереження), місце і час дослідження, способи фіксації матеріалу.
3. Цілеспрямованість. Ця вимога випливає із навмисності і зобов'язує дослідника так вести спостереження, щоб забезпечити збір даних, необхідних і достатніх для перевірки гіпотези.
4. Об'єктивність. Це - одна із найважливіших і принципових вимог до наукового спостереження. Вона зобов'язує дослідника фіксувати всі факти, що стосуються предмета дослідження.
Визначивши основні аспекти наукового спостереження педагогічних процесів, дослідник приступає до реалізації своєї програми. Важливим чинником у проведенні спостереження є фіксування досліджуваних результатів. Необхідно продумати техніку реєстрування спостережуваних явищ, процесів. Це може бути протокольний або щоденниковий запис, а також метрична форма, куди вносяться відомості за певною схемою.
У записах спостережень необхідно висвітлювати такі показники: точний час роботи, школу, клас, учасників спостережуваного процесу, місце дії, умови, у яких проходять події, точні відомості про деталі процесу незалежно від збігу чи незбігу з тими, які планувалось побачити, а також свою роботу (доцільно зазначити загальні враження від спостереження).
Для фіксування мінливих явищ, процесів та їх глибокого аналізу, використовуються також технічні засоби. До них належать ті, що фіксують: візуальний бік явищ (фотоапарат, кінокамера, проектор), звуковий ( магнітофон), відеозвуковий ( відеомагнітофон) чи інший (вимірювальна апаратура).
Слід зазначити, що при складанні документа спостереження потрібно дотримуватись певних умов, які мають вплив на надійність і точність реальної картини дослідження. Зокрема, це:
- логічність розчленування об'єкта спостереження на складові елементи, що відповідає його органічній природі і дозволяє провести відтворення (реконструкцію) із частин цілого;
- адекватність термінів, які використовуються при групуванні та аналізі одержаної інформації;
- рівнозначність інтерпретації виділених елементів об'єкта спостереження. Особливості одержаної інформації методом спостереження такі:
1. Спостерігач має справу не з фактами свідомості (вони недоступні прямому спостереженню), аз актами реальної поведінки учнів у педагогічному процесі (на уроці, позакласних чи позашкільних заходах, перервах тощо).
2.Спостереження фіксує не лише індивідуальну, але й групову поведінку учнів на уроці.
3. Інформація, одержана методом спостереження, може як доповнювати результати інших методів, так і до певної міри контролювати їх.
Досвід показує, що науковцеві дуже потрібно оволодіти методом спостереження. Уміле використання цього методу в сукупності з іншими способами педагогічного дослідження дозволить одержати достатню кількість об'єктивного матеріалу для обгрунтування висновків та рекомендацій при вивченні певної проблеми.
Педагогічний експеримент. Разом із спостереженням експеримент є важливим методом теоретико-пізнавальної діяльності людства. Але, якщо спостереження є способом пізнання об'єктивного світу, що грунтується на безпосередньому сприйнятті речей та явищ з допомогою органів чуття і використовується головним чином для вивчення наявного досвіду, то експеримент передбачає втручання у навчально-виховний процес та перетворення умов, у яких відбувається досліджуване явище.
Найважливіша особливість експерименту полягає у тому, що дослідник сам організовує процес, який необхідно вивчити. Важливим також є регулювання умов проходження процесу. Наступна особливість визначається контролюванням цих умов. Четверта особливість (яка характерна також і для інших методів) - надання експериментові характеру наукової проблеми, а також верифікація відповідної робочої гіпотези. Слід зазначити, що експеримент, у якому проявляються всі чотири попередні умови, є лабораторним; відсутність першої характеризує експеримент як природній. Найтиповішими формами дидактичного експерименту у трудовому навчанні може бути проведення занять у шкільних навчальних майстернях, коли клас (26 учнів і більше) ділиться на контрольну та експериментальну групи, приблизно рівноцінні за своїм складом. Завданням дослідження у таких ситуаціях найчастіше виступають дидактичні проблеми трудової підготовки. Так, наприклад, при ознайомленні учнів 5 класів з технологічним процесом виготовлення деталі (виробу) з деревини, може постати завдання: з'ясувати, яким чином вчителеві найдоцільніше проводити роботу, - чи пояснити учням весь технологічний процес відразу при вступному інструктуванні, а потім приступати до виготовлення деталі (виробу), чи краще спочатку обмежитись однією операцією, а з кожною наступною ознайомлювати учнів у міру практичної реалізації попередньої. Навчання у контрольній та експериментальній групах повинен вести один учитель та подавати абсолютно однаковий матеріал; це дозволяє забезпечити учням приблизно рівні умови. Час на реалізацію завдання виділяється теж однаковий. Після проведеної роботи слід проаналізувати ефективність трудових дій, якість виконаного завдання тощо.
Предметом дослідження у трудовому навчанні може бути і виховний вплив праці школярів під час занять у навчальних майстернях. У цьому випадку можна організувати та провести експеримент, який підтверджував би ефективність заміни індивідуальної форми організації праці школярів на колективну (ланкову, бригадну, поточну) у 7-8 класах.
При класифікації експерименту необхідно звертати увагу на найхарактерніші ознаки цього виду педагогічного дослідження; цілі, умови проведення, структуру, час, специфіку завдань, кількість визначених чинників та ін.
Класифікуємо методи педагогічного експерименту за такими ознаками:
- умовами проведення - відкриті та закриті;
- цілями дослідження - констатуючі, формуючі (конструюючі, творчо-перетворюючі), контролюючі;
- специфікою поставленої задачі - наукові та прикладні, проектні та ретроспективні;
- часом дії - довготривалі та короткочасні;
- характером експериментальної ситуації - контрольовані (ідеальні) та неконтрольовані (реальні);
- структурою виучуваних педагогічних явищ - прості та складні;
- кількістю враховуваних чинників ( факторів) - однофакторні та багатофакторні;
- організацією проведення - лабораторні, природні та комплексні.
На відміну від вивчення педагогічного явища (факту) у природніх умовах шляхом безпосереднього спостереження, експеримент дозволяє:
- штучно відділяти виучуване явище від інших;
- цілеспрямовано змінювати умови педагогічної дії на іспитників і стежити за результатами;
- повторювати, змінюючи окремі виучувані елементи, педагогічні явища приблизно в тих же умовах (за тією ж програмою): можна повторювати уроки в паралельних класах доручення для учнів тощо.
Слід зазначити, що педагогічний експеримент не обмежується сумою фактів, які одержав дослідник. Вищим ступенем пізнання є теоретичне мислення, яке шляхом різноманітних абстракцій опосередковано може відображати зв'язки, що існують між педагогічними діями та їх результатами. Осмислення та зіставлення систематизованого і опрацьованого матеріалу дозволяє дослідникові зробити висновки та відповідні узагальнення.
Скопичені факти про діяльність учнів аналізуються за визначеними наперед показниками для оцінювання та заносяться у відповідні таблиці.
Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.
Важливим джерелом розвитку методики як галузі педагогічної науки є досвід передових вчителів трудового навчання. Його вивчення та аналіз дають змогу створити рекомендації з ефективної побудови навчального процесу. Передовий досвід можна вивчати при безпосередньому спілкуванні із вчителями праці, беручи участь у постійних педагогічних читаннях, відвідуючи уроки та спостерігаючи за діями педагога і його вихованців.
Важливим засобом вивчення досвіду є кіно- та відеозйомка.
Емпірико-теоретичні методи дослідження
Вони використовуються у тих випадках, коли методиці доводиться розв'язувати питання, які не піддаються вивченню емпіричними методами (шляхом спостереження чи експерименту). Найчастіше застосовують методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції . Наприклад, обгрунтування змісту програмного матеріалу розпочинається із вивчення відповідного комплексу знань і вмінь, нагромадженого практикою. Цю процедуру здійснюють методом аналізу, тобто весь комплекс знань і вмінь розчленовують на окремі елементи. Потім з них відбирають ті, які повинні ввійти до змісту навчальної програми; це здійснюється шляхом синтезу, що є протилежний аналізу.
Аналіз і синтез можуть виступати як окремі методи педагогічних досліджень, суто самостійно, а можуть бути додатковими (допоміжними) в експерименті, спостереженні та ін. Окремі питання трудового навчання можна розв'язувати також бесідою, анкетуванням, усним опитуванням, тестуванням. Крім даних, що отримує МТН при проведенні своїх досліджень, вона використовує наукову інформацію з інших наук: педагогіки, психології, вікової анатомії та фізіології, гігієни та педіатрії.