1   2   3   4
Ім'я файлу: Kursova_robota.docx
Розширення: docx
Розмір: 57кб.
Дата: 10.12.2020


Реферат на тему: «Актуальність проблеми музично-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку»

Підготувала реферат

студентка факультету

педагогіки та психології

21 групи (ПД 19 б)

Матявіна Наталія

Кропивницький 2020

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3І. Проблема музично-естетичного виховання учнів в Україні(друга половина XXпочаток ХХІ).

1.1 Шляхи гуманістично-плюралістичних позицій, національної спрямованості навчання і виховання…………………………………………….6

1.2 Музика як психо-фізіологічний чинник впливу на особистість…….....11

ІІ. Вплив сучасної музики на формування музичної культури учнів

2.1 Стан розвитку музичного мистецтва на сучасному етапі…………………20

2.2 Напрями сучасної музики………………………………………………...…23

ВИСНОВКИ………..…………………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні, коли “зовнішній світ” переживає великий інформаційний вибух, коли прийнято говорити про нову інформаційну цивілізацію, ми знову і знову звертаємося до мистецтва як до способу пізнання і самопізнання, способу отримання цілісного уявлення про світ, про місце людини в світі. Сучасна школа не може залишатися відстороненою від проблем нового часу. Музика, як один із сильних засобів емоційної дії, може встановлювати цілісність внутрішнього світу людини, може зіграти значну роль у формуванні людини нового часу, у виробленні системи цінностей, відповідних до сьогоднішнього дня.

Двадцяте століття називають віком музики, попередні століття – віком літератури, а епоху Відродження – золотим віком образотворчих мистецтв. Все це говорить не стільки про популярність того чи іншого виду мистецтва, скільки про його можливості чітко виражати світовідчуття епохи, її духовні стремління, надії та ілюзії.

Сучасна музична культура вбирає в себе дві основні сфери: музику елітарного характеру ( традиційна класика, що включає всі авангардні напрямки 50-70-х рр., основні напрямки джазу) і музику, яка стала частиною "масової культури" (т. зв. поп-музика, традиційна естрада і мюзик-холл). Окрім того, в кожній з цих областей є велика кількість окремих напрямків, і у кожного із них – свій слухач і свої закони розвитку. Прихильники кожної з цих течій нерідко агресивно відкидають від себе всі інші. Діячі класики недооцінюють художню вартість нових напрямків. Любителі року нерідко принципово не слухають класики, відкидаючи закладений в ній потенціал естетичних цінностей.

Проте в другій половині 20-го ст. деякі композитори робили спроби зробити класичну культуру об’єктом сенсаційного інтересу і вносили в неї найбільш оригінальні засоби з художньої мови фольклору, джазу і року. Подібні спроби нерідко ставали причиною появи нових течій.

Отже, як твердить сучасна наука, музика якнайприродніше сприяє утворенню імпульсів. Водночас їй під силу зупинити, миттєво зафіксувати образ у творчій уяві, проаналізувати його і в одну мить "відправити" у небуття.

Цікавими й переконливими виявилися результати тестування, проведеного вченими Центру нейробіології Каліфорнійського університету в Ірвіні з метою визначення рівня інтелектуального розвитку учнів. Протягом десяти хвилин 36 учням із різних коледжів було надано можливість прослухати Сонату В. Моцарта для двох фортепіано C-dur. Індекс інтелектуального розвитку IQ після прослуховування збільшився в середньому на 8-9 балів* . Один із відомих дослідників впливу музики Гордон Шоу висловив гіпотезу про те, що музика певним чином підживлює і ті відділи мозку, які відповідають за абстрактне мислення і прямого відношення до сприйняття музики не мають.

Останні дані наукових досліджень співробітників Дюссельдорфського Університету Генріха Гейне свідчать, що мозок професійних музикантів, які розпочали заняття музикою із семи років, кардинально відрізняється від мозку тих, хто розпочав навчання з десяти років і пізніше. За допомогою ефекту магнітного резонансу було з'ясовано, що у музикантів обох груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвиненіша, ніж права. Власне, це є підтвердженням того, що заняття музикою (активні і пасивні) позитивно впливають на інтелектуальний розвиток дитини.

Вартими уваги є також відкриття відомого болгарського психолога Георгія Лозанова, які він здійснив під час роботи над докторською дисертацією у Харківському університеті. Стимулом для дослідження впливу музики на процес навчання стало знайомство Г. Лозанова з методами прискореного навчання, застосованими на той час у Радянському Союзі. На цей момент вже були відомі результати аналогічних досліджень американських вчених Лінн Купер та Мілтона Еріксона, котрі з'ясували, що люди, сприймаючи 60 ударів метронома за хвилину, входять у так званий "альфа-стан" - оптимальний для навчання та запам'ятовування. Незалежно від американців, Г. Лозанову та його колезі доктору А. Новакову вдалося зробити аналогічне відкриття. Щоправда, для досліду вони використали повільну музику доби бароко. Болгарським дослідникам належить відкриття, що під впливом музики доби бароко будь-яка інформація сприймається й засвоюється так само ефективно, як і при навчанні під час сну.

Плідні спостереження й висновки щодо даної проблематики містяться і в працях відомого вченого, члена Французької академії медичних наук Альфреда Томатіса, який переконливо свідчить, що найбільшу кількість звучань потрібного частотного діапазону демонструють твори В. Моцарта, а найменшу - композиції важкого року. Крім того, його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються й музики бароко та григоріанських хоралів.

Проте тільки наприкінці ХХ століття наукове підґрунтя вивчення впливу музики настільки зміцніло, що стало можливим виокремлення такої спеціальної дисципліни як "музична терапія" і створення наукової програми з підготовки професійних музичних терапевтів. Широкий рух зі створення різноманітних центрів музичної терапії охопив країни Західної Європи і США у другій половині ХХ ст. (За деякими даними там налічується понад 100 університетів і коледжів, які пропонують навчальні курси з підготовки музичних терапевтів) .

Метою дослідження є теоретичний аналіз проблем музичного виховання дітей і підлітків на сучасному етапі розвитку суспільства та дослідити їх вплив на психо-фізіологічний стан особистості.

Об’єктом дослідження є питання розвитку сучасного музичного мистецтва.

Завдання дослідження:

- теоретичний аналіз проблематики музичного виховання дітей;

- дослідити роль музики як психологічного чинника впливу на особистість дитини;

- виявити основні закономірності впливу сучасного музичного мистецтва на особистість дитини;


І. Проблеми музично-естетичного виховання учнів в Україні(друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

1.1 Шляхи гуманістично-плюралістичних позицій, національної спрямованості навчання і виховання.
Глобальний характер перетворень, що відбуваються нині в Україні, торкається різноманітних сфер діяльності людини, в тому числі й освіти. В умовах докорінного оновлення всіх сфер нашого суспільства, його національного відродження перед педагогічною наукою постає чимало нових вимог, серед яких важливе місце займають проблеми естетичного виховання учнівської молоді. "Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті" визначає пріоритетність естетичного виховання молоді на засадах провідних принципів демократизації та гуманітаризації, відкритості гуманістично-плюралістичних позицій, національної спрямованості навчання і виховання.

Результати наукових досліджень у галузі філософії, психології, педагогіки, мистецтвознавства висвітлюють окремі аспекти проблеми естетичного виховання особистості.

Так, філософські аспекти естетичного виховання розглянуто в наукових працях Л. Баткіна, М. Бахтіна, В. Бітаєва, Ю. Борева, О. Волкової, Т. Домбровської, І. Зязюна, В. Іванова, В. Кудіна, В. Лозового та ін. Психологічні основи естетичного виховання розкрили Л.Виготський, В.Клименко, В.Роменець, Б.Теплов, С.Якобсон та ін. Питання історії та розвитку окремих видів народного мистецтва, а також проблема художнього образу та його сприйняття досліджуються у мистецтвознавстві (Е.Антонович, О. Кульчицька, Ю. Лащук, Н. Волков, С. Раппопорт та ін.).

Педагогікою вивчаються загальні питання естетичного виховання та розвитку школярів (Ю. Алієв, А. Болгарський, Д. Джола, Л. Коваль, Б. Ліхачов, Г. Падалка, О. Рудницька, Г. Шевченко, Н. Щербо та ін.).

Особливо значущими для розвитку сучасної педагогічної науки є концепції естетичного виховання І. Зязюна, О. Семашко, М. Опанащука, Л. Масол, зміст яких розкриває функції та принципи організації естетичного виховання особистості дитини в сучасних середніх загальноосвітніх закладах. У цьому контексті особливого значення набуває дослідження проблеми музично-естетичного виховання молодого покоління, зокрема учнів початкової школи.

Дослідник О. Михайличенко пропонує таке визначення терміна "музично-естетичне виховання": "Музично-естетичне виховання в Україні – це діалектична взаємодія інституцій створення, накопичення та збереження досвіду національного музичного мистецтва з процесами передачі цього досвіду із покоління в покоління у тісному суспільно-історичному та соціально-економічному зв’язках. Разом з тим це процес передачі та засвоєння особистістю емоційно-художніх образів українського, зарубіжного музичного та суміжних з ним мистецтв, які спроможні спонукати її до творчої діяльності та створення навколо себе життя, побудованого на кращих морально-етичних цінностях, що виробило людство".

Розвиток національної системи музично-естетичного виховання, яка сприятиме формуванню особистості, що буде прагнути змінювати своє життя на краще й жити за законами краси, вимагає урахування надбань усього багатовікового минулого, вивчення теорії та практики музично-естетичного виховання в минулому, опрацювання історичного та теоретико-методологічного аспектів даної проблеми. Тільки таким шляхом можна забезпечити єдність, наступність і спадкоємність у вихованні поколінь.

Вивчення процесу становлення і розвитку музично-естетичного виховання в Україні було предметом наукових праць ще з середини XIX – початку XX століття. Педагоги, музичні діячі, композитори: С. Миропольський, А. Вахнянин, П. Сокальський, Д. Ахшарумов, В. Матюк, С. Людкевич та ін., усвідомлюючи важливість музичного мистецтва у вихованні молодого покоління та спираючись на результати глибокого вивчення особливостей культурно-історичного розвитку України, просвітницької та творчої спадщини українських діячів, а також історико-культурних надбань нашого народу, зробили вагомий внесок у розвиток теорії музичного виховання.

Друга половина XX – початок XXI століття є періодом радикального оновлення освіти, розвитку української культури, збагачення змісту, форм і методів музично-естетичного виховання, що пояснюється соціально-економічними, політичними й світоглядними зрушеннями в суспільстві.

Тому на сучасному етапі актуальними стали питання аналізу, осмислення процесу становлення та розвитку української системи музично-естетичного виховання в другій половині XX – на початку XXI століття, що дасть змогу ввести до активного наукового обігу сьогодення раніше невикористаних ідей та досвіду музично-естетичного виховання.

Наша мета дати важливість і необхідність дослідження проблеми музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття.

У педагогічній і музикознавчій науці радянського періоду загальні питання історичного розвитку музично-естетичного виховання розглядали І. Анісімова, О. Апраксіна, Н. Добровольська, А. Каленіченко, Л. Коваль, Д. Локшин, Л. Масол, О. Ростовський, Г. Падалка, О. Рудницька, Т. Танько, Л. Хлєбникова, Т. Цвєлих, Г. Шевченко та ін. В роботах цих вчених міститься багатий фактичний матеріал, що розкриває тенденції та особливості музично-естетичного виховання в різних регіонах, на окремих історичних етапах.

Останнім часом з’явилося чимало наукових праць, присвячених аналізу педагогічних, просвітницьких та естетичних процесів в Україні. Так, О. Михайличенко значним і плідним періодом розвитку музично-естетичної творчості в Україні вважає XIX – початок XX століття. Вчений стверджує, що діяльність видатних композиторів цього періоду (В.Барвінський, А.Вахнянин, М. Вербицький, М. Вериківський, С. Воробкевич, П. Козицький, О. Кошиць, М. Лисенко, М. Леонтович, С. Людкевич, Б. Лятошинський, П. Ніщинський, Б. Підгорецький, Л. Ревуцький, П. Сокальський, Я. Степовий, К. Стеценко, Ф. Якименко та ін.), громадських діячів і письменників (Т. Шевченко, Б. Грінченко, М. Драгоманов, М. Грушевський, І. Франко, Леся Українка та ін.), музикознавців (М. Грінченко, В. Витвицький, К. Квітка, Ф. Колесса, С. Людкевич, Ф. Стешко, О. Хоминський та ін.), музикантів-виконавців (І. Алчевський, С. Крушельницька, М. Менцинський, О. Мишуга), окремих творчих спілок і товариств того періоду – Київське відділення Імператорського російського музичного товариства, "Боян" (Львів та інші міста), "Просвіта" (Київ), "Торбан" (Львів), "Союз співацьких і музичних товариств" (Львів), Київське літературно-артистичне товариство та ін. значно вплинули на розвиток теорії й практики музично-естетичного виховання молодого покоління.

У вивченні проблеми розвитку музично-естетичного виховання в Україні велике значення мають дослідження вчених, що аналізують процеси в історії української педагогіки в різні періоди (О. Адаменко, С. Бабишин, І. Борисов, М. Грищенко, М. Гриценко, М. Грушевський, О. Дзеверін, М. Євтух, С. Золотухіна, І. Зязюн, Н. Калениченко, І. Кашула, М. Коваль, В. Курило, В. Кравець, О. Кондратюк, М. Левківський, О. Мазуркевич, О. Мишанич, Ф. Науменко, М. Ніжинський, Н. Ничкало, Л. Попова, В. Савинець, М. Стельмахович, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, Л. Юрченко, М. Ярмаченко та ін.

Досліджуючи проблему музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні, Л.М. Сбітнєва відмічає, що у період розвиненого соціалізму в Україні важливими принципами теорії і практики музично-естетичного виховання були:

– масове залучення до естетичної діяльності всього народу;

– створення масового мистецтва, яке б сприяло самовідданій праці людини та розквіту держави.

Здобуття Україною незалежності стало початком нової ери в розвитку української нації, розквіту української культури, особливо музичного мистецтва, розвитку української музичної педагогіки. За останні роки музично-естетична наука збагатилася важливими дослідженнями, в яких здійснена історико-педагогічна реконструкція процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст., визначені його основні педагогічні засади та надбання, які стали основою сучасної концепції музичної педагогіки, накреслені шляхи подолання кризи в галузі музично-естетичного виховання, яка виникла в кінці XX століття.

Проте, відсутність значних досліджень, де б висвітлювалися етапи становлення та розвиток процесу загального музично-естетичного виховання учнів, зокрема початкової школи в контексті розвитку освітніх процесів в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття створює протиріччя, яке виникає між сучасними та застарілими педагогічними ідеями й концепціями, між емпіричним досвідом практики музично-естетичного виховання минулого та сучасними змістовно-теоретичними підходами до цього процесу. Виникає необхідність подолання цих протиріч.

У зв’язку з цим, визначення історичних передумов, основних етапів розвитку та напрямів процесу музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття, розкриття ролі музично-просвітницької діяльності видатних громадських діячів, композиторів, музикантів-виконавців, творчих об’єднань в Україні зазначеного періоду в становленні системи музично-естетичного виховання учнів початкової школи, обґрунтування теоретичних основ музично-естетичного виховання молодших школярів в сучасних загальноосвітніх закладах є необхідним і своєчасним.

В аспекті даної проблеми необхідним є здійснення історико-педагогічного аналізу теорії та практики організації процесу музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття, визначення надбань зазначеного періоду, які стали основою сучасної концепції музичної педагогіки.

Реалізація мети вимагає вирішення таких завдань:

– визначити історичні передумови, основні етапи розвитку та напрями процесу музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття;

– визначити основні форми організації та методи музично-естетичного виховання учнів початкової школи в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття;

– розкрити роль музично-просвітницької діяльності видатних українських громадських діячів, композиторів, музикантів-виконавців, творчих об’єднань в Україні зазначеного періоду в розвитку системи музично-естетичного виховання учнів початкової школи;

– на підставі аналізу історико-педагогічного досвіду обґрунтувати теоретичні основи підготовки майбутніх учителів до музично-естетичного виховання учнів початкової школи.

Хронологічні межі дослідження охоплюватимуть другу половину ХХ – початок ХХІ ст. Досліджуваний період був часом розвитку та суттєвих змін в організації музично-естетичного виховання учнів початкової школи, теорії, методики та практики підготовки вчителів до педагогічної роботи з учнями зазначеного вікового періоду.

Нижня межа – друга половина XX століття – зумовлена активним розвитком музично-просвітницького руху та музичної освіти, реалізацією низки постанов Ради Міністрів Української РСР та Міністерства освіти УРСР, спрямованих на розвиток та активізацію музично-естетичного виховання учнів початкової школи, відкриттям перших факультетів початкового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах.

Верхня межа – початок ХХІ століття – пов’язана із суттєвими змінами в політичному житті України, що вплинуло на організацію і становлення нової системи та зміст музично-естетичного виховання учнів початкової школи.

Таким чином, актуальність, теоретична та практична значущість вирішення окресленої проблеми, недостатня розробленість у науковій літературі зумовлюють необхідність її дослідження.


    1.   1   2   3   4

      скачати

© Усі права захищені
написати до нас