Ім'я файлу: спостереження.DOCX
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 22.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
емоційний інтелект.DOCX
болонская система.DOCX
Вікова психологія.DOCX
види і форми пам'яті.DOCX

Вступ

Спостереження людей тісно пов'язані з усією історією людства. Ще на початку формування людини як такої, саме спостереження за природою, звірами і подібним собі допомагало вижити, об'єднуватись у групи та розвиватись. Через спостереження ми пізнаємо світ. Процес спостереження, процес пізнання через спостереження і сьогодні тісно пов'язані з життям кожної людини. 

Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях.

Спостереження - метод дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні (стосовно власного суб'єктивного світу - самоспостереження).

Спостереження - специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного виконання вправ здатність спостерігати може удосконалюватися і поступово ставати рисою особистості - спостережливістю.


  1. Спостереження як метод дослідження


Метод - це шлях пізнання, спосіб, за допомогою якого досліджується предмет науки. Методи психологічних досліджень - це сукупність засобів і прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності.

Одним з основних методів психології є спостереження. Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки. Інакше кажучи, за об'єктивними, зовнішньо вираженими показниками, такими як дії, вчинки, мова, зовнішній вигляд, психолог робить висновок про індивідуальні особливості протікання психічних процесів, про психічний стан людини, про риси її особистості, темпераменту, характеру. Особливістю методу спостереження є те, що вивчення зовнішніх проявів психіки людини відбувається в природних життєвих умовах. Спостереження може бути звичайним, бачення, слухання, та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото, кіноапарата або магнітофона.

Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати, порівнювати.

Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побутового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішньо виявленого, а проникає в сутність явищ, з'ясовує причини тих чи інших актів поведінки.

Одноразового спостереження за якимось явищем у поведінці та діяльності особистості недостатньо для того, щоб робити висновки про її психічний склад, розум, почуття, волю, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості. Для того, щоб уникнути випадкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально - психологічних особливостей у різних умовах і на різноманітному матеріалі. За одноразовим або випадковим виявленням успіхів не можна судити, скажімо, про здібності особистості, силу її пам'яті чи мислення.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:

1) бути цілеспрямованим, а не випадковим;

2) здійснюватися планомірно й систематично;

3) бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище;

4) точно фіксувати результати спостереження.

Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якостей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості:

1) бути об'єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;

2) володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не повинні впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках;

3) не бути упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;

4) не піддаватися першим враженням про піддослідного;

5) не бути поблажливим щодо піддослідного;

6) не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.

Ряд вимог щодо проведення спостереження зумовлюється самою природою спостереження як виду діяльності. Зокрема, така особливість спостереження, як невтручання спостерігача у перебіг подій, породжує специфічні риси, що за різних обставин можуть бути то перевагами, то недоліками спостереження як наукового методу. Наприклад, вимушена очікувальна позиція призводить до того, що спостерігач потрапляє у залежність, він має чекати нагоди помітити те, що його цікавить.

Часто сама ця обставина є обмеженням у порівнянні з активнішими психологічними методами. Безумовно, пасивність, невтручання дослідника дає змогу одержати цінні дані, які неможливо отримати іншими методами: це можливість бачення цілісної ситуації, а не її окремих фраґментів або ознак; можливість вивчати явища у найприроднішому для них вигляді, не спотворюючи картини перебігу подій. Важливим також є те, що саме спостереження дає можливість помітити та зафіксувати невідомі досі явища, у той час, як експеримент більше залежить від плану. Усе це є наслідком мінімального впливу спостерігача на досліджувані явища, що й створює простір для спонтанності та незапланованої події.

Важливу роль відіграють також особливості самого процесу сприйняття, який лежить в основі діяльності спостереження. Як відомо, сприйняття як психічний процес характеризується вибірковістю, тому деякі події можуть залишатися непоміченими. Крім того, оскільки спостерігач має справу з цілісною ситуацією, великим відтинком людської поведінки, йому буває важко зафіксувати потік подій згідно з обраними одиницями оцінювання, бо часто ситуації бувають багатозначними й непевними. Яким би відстороненим не був дослідник, завжди працює певна настанова щодо спостережуваних явищ. Складність полягає саме в тому, що такі настанови не усвідомлюються, і навіть найсумлінніший спостерігач мимоволі є тенденційним. Тому дослідник зобов'язаний реєструвати факти «як такі», і в жодному разі не оцінювати їх.

Помилки спостереження можуть породжуватися суб'єктивністю дослідника. Мають значення також і суто особистісні властивості, зокрема особливості психологічних захистів, помітну роль, наприклад, відіграє феномен проекції своїх особистих рис та проблем на інших. Проекція здійснюється на неусвідомленому рівні, і спостерігачеві просто здається, що в цій ситуації певне явище є виявом деякої внутрішньої властивості. Насправді явище може мати зовсім інше психологічне значення. Слід зазначити, що такі помилки становлять значну частину необ'єктивних результатів у спостереженні.

Крім того, причинами помилок можуть бути:

1) різниця у соціальному стані дослідника і досліджуваних;

2) перше враження;

3) попередні зустрічі, що сприяють формуванню певної настанови;

4) явища перенасиченості одноманітною діяльністю тощо.


  1. Сутність і методи спостереження


Головною проблемою психологічного спостереження є забезпечення можливо більшої об'єктивності інформації про об'єкт. Основне завдання спостерігача - послідовно і щиро дотримуватися критеріїв і принципів наукового спостереження, не підміняти їх емоціями.

У зв'язку з цим, коректне проведення психологічного спостереження передбачає, дотримання двох фундаментальних принципів: додатковості і паралельних спостережень. Перший виходить з того, що об'єкт спостереження під впливом спостерігача, а точніше у його присутності, коригує свою поведінку, і це доводиться враховувати при остаточному тлумаченні результатів дослідження. Другий вимагає організації кількох одночасних спостережень з подальшим узгодженням і аналізом результатів. Спостереження можна проводити як короткочасно, так і довготривало. Тому є такі види спостережень - метод поперечного зрізу (короткочасне) і лонгітюдне (довготривале).

Дослідник може виконувати роль пасивного спостерігача, відсторонене спостереження, а може активно взаємодіяти з об'єктом вивчення, одночасно спостерігаючи за ним, включене спостереження.

Спостереження може бути як вибірковим, так і загальним, за предметом і за об'єктом. Наприклад, загальне за об'єктом - спостереження ведеться за всіма членами колективу. Вибіркове за об'єктом - до спостереження включені лише окремі члени колективу. Загальне за предметом - в об'єкті спостереження досліджуються всі прояви психіки (характер, темперамент, воля). Вибіркове за предметом - у всього масиву (об'єкта) досліджується лише одна проблема.

Використання спостереження передбачає дотримання таких умов:

1) цілеспрямованість - визначення мети, завдання дослідження;

2) природні умови - типові умови спостереження;

3) наявність плану;

4) точне визначення об'єкта і предмета спостереження;

5) обмеження дослідником ознак, які є предметом спостереження;

6) вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак;

7) забезпечення чіткості й тривалості спостереження.

Психологічне спостереження повинно бути цілеспрямованим: спостерігач повинен уявляти і розуміти, що він збирається спостерігати і для чого, інакше спостереження перетвориться у фіксацію випадкових, вторинних фактів. Звідси випливає, що психологічне спостереження обов'язково проводиться за спеціальним планом, схемою або програмою, що забезпечує спостерігачеві вивчення саме тих питань і фактів, які він заздалегідь виділив. Без певного плану або програми втрачається основна лінія спостереження, в результаті чого можна втратити головне і істотне в психічній діяльності людини.

Спостереження вимагає чіткості й точності реєстрування його показників. Цього можна досягти, застосовуючи бланки (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Бланк для фіксації результатів спостереження

Дата спостереження
Умови, за яких проводилося спостереження
Що спостерігалося
Що виявлено в процесі спостереження
Пояснення даних спостереження



Спостереження слід проводити систематично, тому психологічне спостереження, як правило, потребує більш-менш тривалого часу. Чим довше спостереження, тим більше фактів може накопичити спостерігач, тим легше йому буде відокремити типове від випадкового, тим глибше і надійніше будуть його висновки. Тривале спостереження застосовується, наприклад, при вивченні вікових особливостей дітей, зокрема особливостей розвитку їхнього мовлення та мислення, емоційних проявів, інтересів, рис характеру і здібностей. Результати такого тривалого спостереження фіксуються в щоденнику, де аналізують процес психічного розвитку дитини (часто за декілька років) або оформлюють у вигляді психологічних характеристик.

Спостереження як метод передбачає цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом, фіксування таких явищ, які цікавлять дослідника практичної діяльності. На відміну від інтерв'ю та анкетування спостереження не залежить від уміння, знань чи готовності людини дати достовірні відповіді. Воно не потребує і активного співробітництва дослідника з собою, тому не зустрічає відмов. Нарешті, воно більш об'єктивно відображає дійсність, адже набагато важче незвично поводитися, аніж дати незвичну відповідь.

Цей метод широко застосовується у дослідженнях різних явищ суспільного життя, зокрема під час вивчення психологічного взаємовпливу людей у процесі колективного обговорення проблем на зборах у ході дискусій. За його допомогою можна також вивчати вплив на аудиторію лекції, бесіди, вистави. Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру її поведінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкування.

Завданнями спостереження можуть бути попереднє вивчення об'єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів. Об'єктами спостереження залежно від мети та завдання дослідження є окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільності. Предметом спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи або кількох груп у певному соціальному середовищі та ситуації.

Спостереження використовується і разом з іншими методами вивчення психічних процесів та властивостей особистості.

Найбільш ефективним і плідним з наукового погляду є експериментальне дослідження, особливість якого полягає в тому, що явище (предмет дослідження) вивчається за різних умов та обставин. Застосування цього методу дослідження сприяє глибокому і дуже точному вивченню певної психологічної закономірності.

Соціологія і соціальна психологія вдаються до простого (звичайного) спостереження, коли події фіксують ззовні, і включеного спостереження, безпосередню участь в якому бере сам дослідник. Дослідник адаптується до умов певного середовища і аналізує події немовби "зсередини".

Спостереження в психології завжди проводиться з певною метою, за заздалегідь наміченим планом, оснащене різними предметами, необхідними для фіксації результатів і здійснення самого процесу. Цей метод дозволяє збирати емпіричні дані, формувати уявлення про об`єкти дослідження, а також перевіряти різні здогади і теорії, пов`язані з ним.

Висновок

Таким чином, одним із основних емпіричних методів психологічного дослідження є спостереження, яке полягає в умисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення їхніх специфічних проявів у конкретних умовах та з'ясуванні смислу цих явищ, який не може бути даний безпосередньо. Спостереження використовується у процесі дослідження явищ, що підлягають безпосередньому сприйманню, і як метод наукового пізнання змістовно відрізняється від спостереження як засобу пізнання в буденному житті. Психологічне спостереження -- це метод наукового пізнання, спрямований на аналіз зовнішніх проявів індивідуального світу «Я» людини (предмета психології) у безпосередній сенсорно-перцептивній взаємодії з ним.

Спостерігаючи за особистістю в різних видах діяльності, можна одержати більш глибоке уявлення про неї. Наприклад, у громадській роботі найяскравіше проявляється не тільки рівень розвитку колективізму, а й організаційні здібності. У спортивних іграх яскраво проявляються вольові якості. Спостерігаючи за діяльністю відповідних спеціалістів, можна одержати дані про інформаційні канали, завантаження аналізаторів, емоційне напруження праці, процеси спілкування з іншими працівниками, умови зовнішнього середовища.

Розрізняють певні види соціально-психологічних спостережень. Включене спостереження передбачає, що дослідник сам на певний час стає членом групи -- об'єкта дослідження і є рівноправним її членом. Між спостерігачем і об'єктом спостереження існує взаємодія.

Залежно від позицій спостерігача щодо об'єктів спостереження розрізняють відкрите і приховане (інкогніто) спостереження. При відкритому спостереженні досліджувані знають, що вони є об'єктом спостереження (наприклад, виступаючий на діловій нараді). При прихованому спостереженні досліджувані не підозрюють, що ведеться спостереження за їх поведінкою і діяльністю. Приховане спостереження потребує суворого дотримання дослідником етичних норм і принципів. При цьому використовують спеціальні записуючі прилади чи пристрої: сховані теле- і відеокамери, спеціальні кімнати однобічного бачення (стінка Гезелла). Цей вид спостереження має великі переваги порівняно з відкритим і дає змогу одержати достовірні дані.

За принципом регулярності спостереження поділяють на систематичне і епізодичне. При систематичному спостереженні дослідник відвідує досліджуваний об'єкт протягом певного часу. Наприклад, серед книг, присвячених проблемі злочинності в США, особливе місце посідає праця американського соціального психолога У. Уайта "Суспільство на розі вулиці". Він досліджував ціннісні орієнтації підлітків і молоді, які збираються вечорами на вулицях і перехрестях. У. Уайт тривалий час жив у цьому середовищі і проводив систематичні спостереження. Це дозволило йому побачити такі закономірності, які не були помічені жодним з дослідників того часу.

Спостереження може бути суцільним, коли фіксуються всі прояви психологічної діяльності протягом певного часу, і вибірковим, коли реєструються тільки ті факти, які безпосередньо стосуються питання, що вивчається (наприклад, стиль відносин працівників і керівника; індивідуальний підхід керівника до підлеглих та ін.).

Список використаної літератури

  1. Винославська О. В. Психологія. -- К.: Фірма "ІНКОС", 2005. -- 351с.

  2. Коваль М. А., Коваль А. М. Основи психології та педагогіки. -- К.: ВІТІ НТУУ "КПІ", 2005. -- 230с.

  3. Козляковський П. А. Загальна психологія. -- Миколаїв, 2005. -- 468с.

  4. М'ясоїд П. А. Загальна психологія. -- К.: Вища школа, 2004. -- 487с.

  5. Огороднійчук З. В. Загальна психологія. -- К., 2004. -- 195с.

  6. Старовойтенко Н. В., Фоміна Н. М. Основи психології та педагогіки / Черкаський держ. технологічний ун-т. -- Черкаси: ЧДТУ, 2005. -- 216с.


  7. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія / Г.М. Андрєєва - М.: МДУ, 1995. - 275с.

  8. Баклицький І.О. Психологія праці: Підруч. для студентів ВНЗ. - 2-ге вид. / О.І. Баклицький - К., 2008. - 655с.

  9. Кузин В.С. Психологія/ В.С. Кузін - М.: Вищу школу, 1982. - 159с.

  10. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого - педагогічного дослідження / С.Д. Максименко - К.: КДІП, 1990. - 240 с.

  11. Мельников В.М., Ямпільський Л.Т. Введення в експериментальну психологію особистості / В.М. Мельников, Л.Т. Ямпільській - М .: Просвещение, 1985. - 319с.




скачати

© Усі права захищені
написати до нас