1   2   3
Ім'я файлу: труд навч.docx
Розширення: docx
Розмір: 94кб.
Дата: 05.06.2020
Пов'язані файли:
НП Криминалистика 2017.docx
вправи днк.docx
Тестові завдання за темою (1).docx
к.р 10 хімія.docx
Мутаційна мінливість.doc
КР кондитерский цех.docx
Комплектный электропривод серии.docx
Тест.docx
ЗМІСТ.docx
План роботи (зелений туризм).docx


Особливості дитячої творчості на уроках трудового навчання в початковій школі

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………..…3

1. Теоретичні основи особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових классах……………………………….…....7

1.1 Сутнісна характеристика поняття дитячої творчості………….…...7

1.2 Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі…………………………………………………………………………….12

2. Експериментальне дослідження особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових классах………………………….21

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження…………...21

2.2 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових классах…………...34

ВИСНОВОК……………………………………………………………….45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...48

ВСТУП

Формування в учнів творчого ставлення до праці – одна з найбільш актуальних проблем виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Творча праця охоплює різні види трудової діяльності людини, вказує шлях у світ романтики, пошуків та фантазії. Це не тільки мрії і розумна зайнятість корисною справою, але й розвиток глибоких почуттів та здібностей, це велика психологічна проблема, розв’язання якої має державне значення.

Сучасні процеси у сфері освітньої політики нашої держави, Болонський процес та вільний розвиток особистості по-новому ставлять питання про якість перебудови навчально-виховного процесу, створення цілісної системи змісту освіти, реалізації в педагогічному процесі принципу гуманізації.

Нова методологія виховання ґрунтується на гуманістичних цінностях і спрямована на підвищення моральності суспільства. Це вимагає від педагогічної науки нових виховних систем, здатних готувати громадян з високими почуттями відповідальності й обов’язку, свідомою дисципліною, безкорисливим внесенням особистого потенціалу на благо розбудови української держави.

Потрібна розробка нових підходів до обґрунтування наукових засад морального, трудового, естетичного, фізичного і родинного виховання для здійснення широкої програми оздоровлення суспільства.

Одним із напрямів такого оздоровлення є трудове виховання молоді і підготовка її до самостійного життя та праці в сучасних умовах школи. Найважливішим аспектом цієї проблеми є праця як засіб всебічного і гармонійного розвитку особистості, як основа виховання громадянськості, умова розумового, фізичного та естетичного становлення особистості.

Праця задіює учнів у складній системі суспільних відносин, формує морально-ціннісні орієнтації. Трудове виховання починається з 1 класу і органічно поєднується з навчальним процесом та усім життям колективу. В трудовій діяльності відшліфовуються світоглядні позиції школярів, у праці формується особистість людини як творця, який діє в ім’я гуманних ідеалів суспільства.

Уроки трудового навчання в початковій школі відіграють важливу роль у формуванні трудових практичних умінь і навичок та підготовці учнів до самостійної трудової діяльності. Усі основні навички, якими людина користується протягом життя, такі як робота з папером і картоном, нитками і тканиною, природними матеріалами діти опановують у початкових класах. На уроках трудового навчання учні одержують відомості про форму й будову різних предметів, інструментів для обробки матеріалів, виникнення й використання технік декоративно-прикладного мистецтва, технічних засобів, збагачують словник, вчаться висловлювати свої думки.

Система трудової підготовки учнів є фундаментом для формування свідомого ставлення до практичного впровадження знань, умінь та навичок на практиці, усвідомленого вибору майбутньої професії, виховання культури праці. Виховання дитячої творчості в початковій школі є однією з головних умов становлення особистості молодших школярів і повинно розглядатися як наслідок розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного виховання, як один із результатів комплексного підходу до навчання і виховання.

Вчитель – центральна фігура навчально-виховного процесу. Від його творчої діяльності залежить успіх у вихованні і навчанні молодших школярів. Важливим є те, щоб засвоєні учнями знання переходили у гнучкі уміння, щоб навчальний результат уроку праці поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей, творчої ініціативи та самостійності.

Загальноосвітня школа накопичила значний досвід роботи з трудового навчання, вченими педагогами визначені основні поняття та ведучі напрямки виховання дитячої творчості в праці, проведені численні дослідження з методики виховання окремих елементів творчості молодших школярів.

На важливість виховання школярів на уроках праці звертали увагу П.П. Блонський, А.В. Луначарський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Т.С. Шацький.

Шляхи вдосконалення трудового навчання досліджуються в роботах П.Р. Атутова, С.Я. Батишева, Ю.К. Васильєва, В.М. Мадзігона, Я.А. Рожнєва, Д.О. Тхоржевського, М.П. Тименка, І. П. Фрейтаг та ін.

Педагогічні аспекти виховання учнів на уроках праці розглядаються в дослідженнях Б.А. Адаскіна, В. І. Андріяшина, Д.М. Зембицького, С.В. Журавля, В.П. Струманського та ін.

Дослідженню психолого-педагогічних особливостей виховання учнів різних вікових груп на уроках праці присвячені роботи Е.А. Мілеряна, Е.А. Фарапонової, В.В. Чебишевої.

Актуальність проблеми, її виключно важливе соціально-педагогічне значення, недостатність наукових розробок, спрямованих на її розв'язання, дали підстави для обрання теми дослідження і визначили його напрямок.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та практично перевірити особливості дитячої творчості молодших школярів на уроках трудового навчання.

Об'єкт дослідження – дитяча творчість.

Предмет дослідження – шляхи і засоби підвищення ефективності особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Розкрити сутнісну характеристику поняття дитячої творчості.

2. Проаналізувати особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі.

3. Визначити організацію і зміст експериментального дослідження.

4. Дати обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновкУ, списку використаних джерел.
1. Теоретичні основи особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах
1.1 Сутнісна характеристика поняття дитячої творчості

дитячий творчість урок трудовий

Проблемою творчості займалося багато дослідників, такі як Л.С. Виготський, Б.М. Теплов, Н.А. Ветлугіна. Розглянемо, як вони розкривають визначення творчості.

«Творчою діяльністю, – писав Л.С. Виготський, ми називаємо таку діяльність людини, яка створює дещо нове, все одно чи буде це створене творчою діяльністю, яким-небудь предметом зовнішнього світу, чи розумовою конструкцією або чуттєвістю, яка живе та проявляється тільки в самій людині» [9, C.3].

Л.С. Виготський вважав, що діяльність людини може бути поділена на два види:

– відтворюючу (репродуктивну);

– комбінуючу (творчу).

Репродуктивна діяльність пов'язана з нашою пам'яттю, вона відтворює, воскрешає сліди із попередніх вражень, а комбінуюча або творча – це така діяльність, коли людина уявляє що було б, якби… «Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, яка творить й видозмінює своє сьогодення» [9, C.5].

Л.С. Виготський заперечує проти того, що творчістю можуть займатись лише обрані, обдаровані особливим талантом: «Якщо розуміти творчість в її справжньому психологічному змісті, як створення нового, легко прийти до висновку, що творчість є долею всіх у більшому або меншому ступені, вона ж є нормальним і постійним супутником дитячого розвитку» [9, C.32]. Із цього можна зробити висновок, що творчою діяльністю можуть займатися всі діти.

В психології вважається, що творчість «повинна являти собою громадську цінність і давати новий виріб» [17, C.9]. Дитяча творчість не повністю відповідає цьому визначенню. Але будь-яка творчість має різну громадську цінність так само, як й очевидні різні рівні, масштаби, результати творчості в різних авторів.

Лисенкова С.Н. вважає правомірним поширювати поняття творчості на діяльність дитини, обмеживши її словом «дитяче» і відзначивши умовність застосування [39, C.18]. Вона розглядає дитячу творчість й у зв'язку зі зрілим мистецтвом, і як педагогічно обумовлене явище.

Не кожен дитячий виріб можна вважати творчістю. Лисенкова С.Н. виділила показники, завдяки яким можна віднести той або інший виріб дітей до творчості. Вона розділила їх на 3 групи:

  1. Показники, що дають характеристику відношення дітей до творчості: захопленість, здатність «увійти» в уявлювані обставини й умовні ситуації, щирість переживань. На цій основі добре розвиваються художні здібності.

  2. Показники, що характеризують якість способів творчих дій дітей: швидкість реакції, спритність при розв'язанні нових завдань, використання різних варіантів, комбінування знайомих елементів у нові сполучення, оригінальність способів дій.

  3. Показники якості виробу: відбір дітьми характерних рис життєвих явищ, персонажів, предметів й їх відображення в малюнку, музичній грі, драматизації, у словесній, пісенній і танцювальній творчості, пошуки художніх засобів, які вдало виражають особисте відношення дітей і передавальний задум [39, C.27].

За цими показниками можна сказати, чи є той або інший дитячий виріб творчістю.

Аналіз досліджень Т.Г. Казакової [25], О.Я. Савченко [54], Б.М. Теплов [57], І.Г. Фрейтаг [61], присвячених проблемам дитячої творчості, дозволяє дати визначення поняттю «дитяча творчість». Під дитячою творчістю розуміється створення суб'єктивно нового (важливого насамперед для дитини) виробу (малюнок, ліплення, пісенька, казка, танцювальна замальовка й т.д.); створення раніше не використовуваних образів, різних варіантів зображення; застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності в новій ситуації; прояв ініціативи.

Творчими є діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності і здатність до виконання певних видів діяльності. За здібностями вони далеко випереджають своїх ровесників і характеризуються «високою активністю розуму, підвищеною схильністю до розумової діяльності, інтересом до певного виду діяльності, елементами оригінальності в ній, потягом до творчості» [15, С. 20].

Психологічно творчість є потребою людини, адже «творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчості вимагає повсякденне життя, з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати» [44, С. 21]. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб'єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, пригніченості, яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати одноманітну роботу.

Творчі здібності дітей можуть проявлятися в образотворчій, музичній, художньо-мовній і театрально-ігровій діяльності. Отже, можна виділити наступні види дитячої творчості: образотворча, словесна, театрально-ігрова й музична [14, C.19].

Образотворча творчість містить у собі малювання, аплікацію, ліплення. Л.С. Виготський відзначає, що малювання дитини складає переважний вид дитячої творчості в ранньому віці [9, C.26]. Отже, розвиток творчих здібностей – одне з важливих завдань, яке необхідно вирішувати, навчаючи школярів малювати, ліпити, працювати з папером.

Словесна творчість молодших школярів відображається у творчому розповіданні вражень дійсності та сприйнятих дитиною образів мистецтва. Відзначено, що діти вигадують реалістичні розповіді, створюють образи предметів й явищ, що існують у природі, але з якими вони самі не зустрічалися.

Також діти дуже часто вигадують казки. Звичайно ці казки є комбінуванням сюжетних ліній відомих їм казок, характерних рис персонажів (ведмідь завжди незграбний, заєць боягузливий, лисиця хитра). В цій своїй словесній діяльності діти створюють фантастичні образи.

Театрально-ігрова творчість молодших школярів має вільний характер. Л.С. Виготський відзначає, що «поряд зі словесною творчістю драматизація, або театральна постановка, представляє найчастіший і розповсюджений вид дитячої творчості» [9, С. 31].

Драматизація ближче, ніж будь-який інший вид творчості, пов'язана із грою, що є невід'ємною частиною дитинства, і містить у собі елементи різних видів творчості. Діти самі можуть інсценувати готовий літературний матеріал, або скласти власний. Беручи участь у виготовленні декорацій, елементів костюмів, діти розвивають образотворчі й технічні здібності. Заняття малюванням, вирізуванням, ліпленням набувають сенсу, як частини загального задуму, що хвилює дітей, а сама гра, що складається в уявленні дітей-акторів, завершує цю роботу і є повним й остаточним вираженням.

«Важливо не те, що створять діти, – писав Л.С. Виготський, – важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та його втіленні». В дитячій постановці все – від завіси й до розв'язки драми – повинне бути зроблене руками й уявою самих дітей, і тоді тільки драматична творчість отримає все своє значення й всю свою силу» [9, С. 34].

Дитяча музична творчість – важливий фактор у розвитку особистості дитини. Вона може проявлятися у всіх видах музичної діяльності: співах, танцях, грі на дитячих музичних інструментах.

Як вважає О.П. Радинова, «дитяча музична творчість за своєю природою – синтетична діяльність» [51, С. 65]. Діти звичайно імпровізують спонтанно, в різних іграх. Вони співають лялькам колискову, наспівують марш для солдатиків, охоче складають пісні, придумують мелодії на заданий текст.

Діти люблять інсценувати пісні, придумувати рухи до хороводів. В цьому їм допомагає літературний текст і характер музики. Якщо дорослий не показує готові рухи при інсценівках, то діти можуть створювати оригінальні, самобутні образи, виражені в рухах.

Дитяча творчість має ряд особливостей, які необхідно враховувати, розвиваючи творчі здібності дітей. Як відзначає О.П. Радинова, критеріями успішності дитячої творчості варто вважати не художню цінність образу, створеного дитиною, а наявність емоційного змісту, виразності самого образа і його втілення, оригінальності й варіативності [51, С. 36].

Л.С. Виготський вважав гру основою, джерелом будь-якої творчості, її підготовчим етапом. Особливість дитячої творчості полягає в тому, що вона пов'язана з грою. Із всіх видів художньої діяльності дітей дослідник виділяв драматизацію як найбільш своєрідну рухову природу уяви дітей і найбільш близьку до гри.

Психологічні особливості дитячого віку визначають безпосередність творчості дітей, її емоційність, правдивість і змістовність, сміливість. Складаючи, вигадуючи, зображуючи, дитина береться за будь-які теми [9, С. 64].

Для дитячої творчості характерні гуманізм й оптимізм – завжди перемагає добро. Дитина ще не знає про складну закономірність подій і відносин між людьми, тому її герої прості і ясні у своїх позитивних учинках, вона їх любить і прагне до їх безумовного благополуччя.
1.2 Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі
Кожний школяр повинен отримати трудове загартування, яке, як би не склалась його подальша доля, знадобиться йому в будь-якій сфері діяльності.

Метою трудового навчання і виховання учнів повинно бути прищеплення любові до праці, поваги до людей праці; ознайомлення учнів з основами сучасного промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; формування у них, в процесі навчання, суспільно-корисної праці, трудових навичок і умінь.

Постановка вказаної загальної мети трудової підготовки школярів обумовлена, перш за все, тим, що серед різних видів діяльності людини провідне місце займає процес, який служить могутнім засобом розвитку всіх сил і здібностей (духовних, моральних, фізичних) людини [37, С. 19].

Завдання (як і мета) трудової підготовки учнів широкі: вони вказують на єдність виховної, розвиваючої, політехнічної, практичної і профорієнтаційної спрямованості.

Трудову підготовку школярів, починаючи з першого класу, здійснюють так, щоб вони всі проникнулись думкою про працю як обов'язок кожного громадянина України, свідомістю того, що праця – перша життєва потреба людини.

Розвиваючи, політехнічні і практичні завдання трудового навчання характеризують специфіку предмету «Трудове навчання» в початкових класах. Вивчення цього предмету повинно дати учням загально-трудові знання про предмети і засоби праці, озброїти уміннями і навичками.

В дану групу входять такі завдання:

– формування елементарних трудових навичок та умінь, технічних, технологічних та конструкторських знань;

– розширення політехнічного кругозору учнів, ознайомлення їх з основами сучасного виробництва;

– початкове ознайомлення з масовими робітничими професіями, формування інтересів до нових видів праці;

– підготовка учнів до виконання посильних видів праці вдома, в сім’ї [38, С. 46]

Широта і багатоплановість мети і завдань трудової підготовки учнів обумовлює необхідність використання різних шляхів її здійснення. Серед них особливо виділяються: викладання основ предмету «Трудове навчання», суспільно-корисна праця учнів, продуктивна праця.

Вивчаючи загальноосвітні предмети, школярі засвоюють знання з загальних наукових основ сучасного виробництва, про закономірності і принципи, що використовуються в трудових процесах; знайомляться з областями професійної діяльності та деякими конкретними професіями.

В досягненні загальної мети і завдань трудової підготовки важливу роль відіграє навчальний предмет «Трудове навчання». Вивчаючи даний предмет, школярі оволодівають загально-трудовими знаннями, уміннями і навичками, одержують підготовку до осмисленого виконання обов'язкової суспільно-корисної продуктивної праці.

Суспільно-корисна праця школярів – один з видів їх діяльності, спрямованих на задоволення суспільних потреб, який сприяє всебічному розвитку особистості.

Продуктивна праця учнів – основний вид їх суспільно-корисної праці, який спрямований на створення матеріальних цінностей, що мають споживчу вартість і необхідні для задоволення суспільних потреб, а також поєднані з навчанням.

Крім вказаних вище шляхів, для трудової підготовки використовуються гурткові заняття, виставки робіт учнів, олімпіади і конкурси з праці, свята праці, зустрічі з ветеранами праці, новаторами і раціоналізаторами виробництва.

Однією з важливих проблем трудового навчання є визначення змісту навчального матеріалу як в цілому з предмету, так і для окремих класів, відповідно до віку і підготовки учнів, їх трудового досвіду та теоретичних знань.

При визначенні змісту навчального матеріалу з трудового навчання дотримується принцип наступності між дошкільнім дитячим закладом і початковими класами, атакож між початковою школою та середньою школою.

Дошкільні заклади дають своїм вихованцям трудову підготовку: навички роботи з тканинами і волокнистими матеріалами, з папером, глиною і пластиліном, природними матеріалами.

В початкових класах загальноосвітньої школи розширюється об'єм знань, умінь та навичок учнів з обробки цих матеріалів, а також додаються такі види праці, як робота з деревиною, металом, пластичними масами, технічним і будівельним конструктором, що забезпечує підготовку учнів до трудового навчання в школах [45, С. 41].

Отже, розробляючи зміст навчального матеріалу з трудового навчання, необхідно забезпечити певну систему, чітку послідовність, наступність, починаючи з дошкільних дитячих закладів і закінчуючи останнім класом загальноосвітньої школи.

При цьому необхідно враховувати вікові особливості, сили, можливості дітей, їх трудовий досвід та теоретичну підготовку.

Основним державним документом, що визначає обсяг і зміст навчального матеріалу з трудового навчання в початкових класах коло знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні є програма. У пояснювальній записці до програми подаються загальні методичні поради щодо раціональної організації навчальних занять. Програма забезпечує здійснення політехнічної і трудової підготовки учнів початкових класів і складається з двох частин: інваріантної та варіативної.

Інваріантна частина програми передбачає вивчення таких тем: робота з папером і картоном; з тканиною і волокнистими матеріалами; з деревиною і металом, комбіновані роботи, елементи техніки, моделювання і макетування, сільськогосподарська праця. Слід підкреслити, що обсяг теоретичних знань і практичних умінь з кожної теми інваріантної частини програми є обов'язковим для вивчення в усіх типах шкіл. Вибір варіантів здійснюється з урахуванням місцевих трудових традицій, особливостей шкільної навчально-матеріальної бази, підготовленості вчителя до проведення окремих видів роботи.

Зміст програми побудований так, що з кожним роком навчання обсяг знань, умінь і навичок з кожного окремого виду праці ускладнюється, але забезпечується наступність, а між окремими видами праці – взаємозв'язок. Для прикладу розглянемо програму з такого виду праці, як робота з тканиною.

Для І класу програмою передбачено практичне ознайомлення з властивостями текстильних матеріалів і їх походженням, з призначенням ножиць, голки, наперстка, сантиметрової стрічки, оволодіння прийомами виконання простих з'єднувальних швів, виконання робіт з гачком при виготовленні в'язаних виробів.

У ІІ класі діти ознайомлюються з шиттям виробів прямокутної форми; розмічанням виробів за кресленнями, з використанням шаблонів і за допомогою лінійки: навчаються планувати послідовність виготовлення виробів, робити розрахунки, визначати розміри, обчислювати кількість необхідного матеріалу, доцільно розміщати викрійки на тканині, оздоблювати вироби з тканини оздоблювальними швами.

В ІІІ класі обсяг знань, вмінь і навичок відповідно розширюються: учні ознайомлюються з правилами побудови креслень швейного виробу складної конфігурації; виготовлення викрійок, деталей виробу і розкроюванням швейного виробу; з утворенням петельного шва; набувають навички підготовки швейної машини до роботи; виконанням машинних швів, художнім оформленням виробів [45, С. 43].

Така сама ж наступність забезпечується в роботі з іншими матеріалами: папером і картоном, пластиліном, фольгою і дротом, фанерою і природними матеріалами.

Визначений програмою взаємозв'язок між окремими видами праці полягає в тому, що у виготовленні виробів з різних матеріалів повторюються інструменти, прийоми роботи з ними, способи обробки матеріалів, виконання операції, послідовність технологічного процесу. Такий взаємозв'язок між окремими видами праці сприяє розширенню загального і політехнічного кругозору учнів, забезпечує їх трудову підготовку та всебічний гармонійний розвиток.

Урок – це основна форма організації навчально-виховної роботи в школі. Під уроком розуміють заняття, яке проводиться з постійним складом учнів одного рівня підготовки. Спільним для всіх уроків є те, що вони проводяться за сталим розкладом, мають однакову тривалість (45 хв.), чітко визначену тему, організаційну структуру, і визначаються змістом програмного матеріалу, характером, способами навчальної і трудової діяльності учнів.

Але уроки з трудового навчання мають свої особливості, в порівнянні з уроками інших навчальних предметів, а саме:

– центральне місце на уроці трудового навчання займає практична робота учнів;

– практична робота учнів будується на базі продуктивної праці: вироби, що виробляються учнями мають суспільно-корисну спрямованість, знаходять практичне застосування в школі, сім'ї;

– продуктивний характер праці створює необмежені можливості для підвищення активності учнів. Спираючись на природне прагнення дітей створювати корисні речі своїми руками, вчитель спрямовує навчальний процес відповідно до програми;

– робота з різними інструментами зобов'язує учителя ретельно слідкувати за дотриманням учнями правил безпечної праці [31, С. 85].

До уроків трудового навчання в початкових класах, як і до уроків з інших предметів, ставиться ряд дидактичних вимог: чіткість дидактичної мети, нерозривність виховних і навчальних завдань, правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку, доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку, колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожного учня, організаційна чіткість уроку, практичний характер праці учнів, створення умов для безпечної роботи учнів.

Уроки трудового навчання можуть бути кількох типів. Визначаються вони за різними критеріями. Одні методики визначають типи уроків за змістом (уроки з обробки тканини, паперу, деревини): другі – за способом проведення (урок-екскурсія, урок-кіно) треті – за цілями навчання (урок набуття учнями нових знань, урок формування умінь та навичок, комбінований урок).

Неважко помітити, що кожний підхід до визначення типів уроку будується на основі якого-небудь одного принципу. Але, на нашу думку для початкових класів найдоцільнішим типом уроків є комбінований, хоча і не відкидаємо інших типів.

Комбінований урок з трудового навчання має приблизно таку структуру: організаційна частина, повідомлення теми та мети уроку, аналіз зразку і його графічного зображення, конструювання виробу, планування трудового процесу, проведення технологічних операцій, перевірка виробів і їх оцінка, прибирання робочих місць.

На організацію уроку, як правило, відводиться 2–3 хвилини. Ця частина уроку частіше всього розпочинається з перевірки підготовленості учнів до уроку. Якщо у деяких учнів немає матеріалів чи необхідних інструментів, то вчитель повинен видати їх з додаткових запасів. Урок можна розпочинати лише тоді, коли вчитель переконався, що всі учні мають необхідні для уроку матеріали та інструменти.

Другим етапом уроку є повідомлення учням теми та мети уроку, визначення корисності виробу. Це етап, на якому учитель підготовляє учнів до чуттєвого сприйняття нового матеріалу, до формування особистих інтересів у поєднанні з суспільними мотивами праці.

Якщо на уроках праці учні лише задовольняють власну властиву їм потребу в діяльності та оволодівають тими чи іншими трудовими операціями, то в них розвивається особистий інтерес до праці. А якщо школярі в процесі праці виготовляють суспільно-корисні речі, у них не лише формуються особисті інтереси до праці, а й посилюються суспільні мотиви праці, які кінець кінцем переростають у чітко виражену потребу працювати на користь суспільства.

Наступним етапом уроку є аналіз зразка виробу і його графічного зображення. На цьому етапі учитель демонструє зразок виробу, наприклад, коробочку з жесті (Міщенко І.Т. «Умілі руки» 3 кл), і наголошує на тому, що таку коробочку виготовляють з розгортки. З кресленням розгортки учні знайомляться в посібнику, визначають габаритні розміри, висоту коробочки.

Четвертим етапом уроку є конструювання виробу. На цьому етапі учитель розглядає з учнями будову виробу, його складові частини, форму деталей, конструктивні особливості. Для прикладу розглянемо виготовлення моделі кораблика (Міщено І.Т. «Умілі руки» 2 кл.). Спочатку учитель з'ясовує, хто з учнів бачив на морі чи на річці кораблі, якої вони форми, розміру і що перевозять. Після цього учитель пропонує розглянути картку посібника «Умілі руки» і визначити з яких основних частин складається модель кораблика (корпус, надбудова, труба). Разом з учнями вчитель визначає форму корпусу кораблика, надбудови, труби, їх розміри [43, С. 56–70].

П'ятий етап – це планування трудового процесу. Цей етап є логічним продовженням попередніх етапів, безпосередньою підготовкою до самостійної роботи учнів. Проводиться він у формі інструктажу.

Учитель аналізує технологічний процес виготовлення виробу, показує всі етапи цього процесу на технологічній картці (використовуючи посібники для учнів 1 – класів «Умілі руки») при практичному виконанні. Поряд з цим учитель знайомить учнів з матеріалами, які використовуються при виготовленні виробу, їх властивостями, застосуванням у побуті, народному господарстві, на заняттях з праці, знайомить з інструментами, їх будовою та застосуванням. Інструктаж, проведений методом бесіди, не потребує закріплення; а проведений методом пояснення, закріплюється у формі бесіди. Іноді проводять інструктаж з його паралельним закріпленням.

Наступним етапом уроку є проведення технологічних операцій, самостійна робота учнів над виготовленням виробу. Це найважливіша частина уроку на яку відводиться до 25 – 30 хвилин. В процесі самостійного виконання роботи виявляються індивідуальні особливості учнів, їх здібності, уміння працювати, переборювати труднощі, економно витрачати матеріал, час, тримати своє робоче місце в чистоті і порядку.

В залежності від методів, якими користується вчитель, проводячи цей етап уроку, від його вміння організувати учнів на самостійну роботу, активізувати їх трудову і розумову діяльність залежить успішне виконання як навчальних, так і виховних завдань уроку.

Самостійна робота учнів над виготовлення виробу не виключає керівної ролі учителя на уроці. Учитель стежить за діяльністю всього класу й окремого учня, дає додатковий фронтальний або індивідуальний інструктаж, якщо в цьому виникає така потреба. Учитель дбає про правильну поставу учнів, хватку інструментів тощо [47, С. 86].

Під час самостійної роботи учні оволодівають як теоретичними знаннями, так і практичними вміннями та навичками. Одночасно ці знання, вміння і навички закріплюються, завдяки чому створюється база для успішного продовження трудового навчання й підготовки учнів до майбутньої діяльності.

Останнім заключним етапом є підсумок уроку, колективне обговорення якості виробів та оцінка роботи учнів учителем. Підсумовуючи урок, учитель організовує колективне обговорення якості виробів, виготовлених учнями. Для цього він бере 2–3 вироби, показує учням, а вони висловлюють свою думку, що в ньому зроблено добре, а що не якісно. Потім учитель підсумовує це обговорення, навчає учнів об'єктивно оцінювати якість виробу.

Другою частиною цього етапу є оцінювання робіт учнів. При цьому вчитель повинен враховувати як якість виробу, так і теоретичні знання, практичні вміння і навички, які учень виявив на уроці. Стежачи за роботою учнів під час практичної роботи, вчитель оцінює їх роботу і в списку ставить оцінки. Підсумовуючи урок після колективного обговорення якості виробів, він оголошує оцінки.
2. Експериментальне дослідження особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах
2.1 Організація і зміст експериментального дослідження
Метою нашого експерименту є перевірка впливу уроків праці, на розвиток творчих здібностей молодших школярів

Як експериментальна база нами були обрані учні з 1 по 4 клас. Нам потрібно було виявити творчих дітей, уміння їх логічно мислити, робити умовиводи, визначити їх творчі можливості.

Виходячи із цього, були визначені етапи експериментальної роботи.

  1. Констатуючий.

  2. Формуючий.

  3. Контрольний.

Цілі констатуючого експерименту:

Визначення рівнів сформованості й ступеню розвитку творчих здібностей.

При проведенні дослідження в класах були створені однакові умови, що впливають на результати тестування:

  • зміст тестового матеріалу;

  • складність питань;

  • час, відведений на відповіді.

Були обрані наступні критерії: логічність; здатність до саморозвитку; творчий потенціал.

Критерій «саморозвиток» включає в основу три рівні: активний розвиток, відсутність сформованої системи саморозвитку й зупинений розвиток. Критерій «творчий потенціал» складає основу трьох рівнів: значний творчий потенціал, нормальний творчий потенціал і невеликий творчий потенціал.

Питання визначають границі допитливості, віру в себе, сталість, амбіційність, слухову пам'ять, зорову пам'ять, прагнення бути незалежним, здатність до абстрагування, ступінь зосередженості.

Ці здатності й складають основу творчого потенціалу.

В основному увага приділяється логічним методам розв'язання творчих завдань. Разом з тим, евристичним (інтуїтивним) приділяється незначне місце. Якщо всі відомі методи розв'язання творчих завдань розділити по ознакам домінування логічних або, навпаки, евристичних процедур і відповідних їм правил діяльності, то можна виділити дві великі групи методів:

– Логічні методи, у яких переважають логічні правила аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації, індукції, дедукції й т.д.

– Евристичні методи розв'язання творчих завдань. При цьому метод представляється у вигляді системи правил, тобто опису того, як потрібно діяти й що потрібно робити в процесі вирішення завдань. Евристичні методи розв'язання творчих завдань – це система принципів і правил, які задають найбільш імовірні стратегії й тактики діяльності вирішального, стимулюючи його інтуїтивне мислення в процесі навчання, генерування нових ідей, й на цій основі, істотно підвищується ефективність розв'язання творчих завдань [33, С. 3].

На початковому етапі роботи ми провели з дітьми наступні діагностики:

  1. «Уява», метою якого стало визначення рівня уяви учнів;

  2. «Придумай гру». Мета даної методики – визначення рівня розвитку фантазії дитини;

  3. «Творчий потенціал» на визначення розвитку рівня творчого потенціалу.

Для визначення рівня розвитку уяви в 4 класах був проведений тест «Уява», де дітям пропонувалося відповісти на 12 питань. Після підрахунку балів робиться висновок:

14–17 балів: у вас багата уява. Якщо ви зумієте застосувати її в житті, то досягнете великих творчих успіхів – високий рівень;

9–13 балів: середня уява. Така уява зустрічається в багатьох людей. Від вас і тільки від вас залежить, чи зумієте ви розвити її – середній рівень;

5–8 балів: ви реаліст у повному сенсі цього слова. У хмарах не витаєте. Однак трохи фантазії ще нікому не шкодило. Тому подумайте над цим – низький рівень.

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

  • високий рівень – 15%;

  • середній рівень – 40%;

  • низький рівень – 45%.

Для визначення рівня розвитку фантазії учнів ми використали методику «Придумай гру» (Додаток Б), де дитина отримує завдання за 5 хв.: придумати яку-небудь гру й докладно розповісти про неї, відповідаючи на наступні питання експериментатора. У відповідях дитини повинна оцінюватися не мова, а зміст придуманої гри. Запитуючи дитину, необхідно допомагати їй, постійно задавати наводящі запитання, які, однак, не повинні підказувати відповідь.

Придумана дитиною гра за певними критеріями в сумі може дістати від 0 до 10 балів. І на основі загального числа отриманих балів робиться висновок про рівень розвитку фантазії:

10 балів – дуже високий рівень;

8–9 балів – високий рівень;

6–7 балів – середній рівень;

4–5 балів – низький рівень;

0–3 бала – дуже низький рівень [53, c. 46].

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

• дуже високий рівень – 10%;

• високий рівень – 15%;

• середній рівень – 43%;

• низький рівень – 20%;

• дуже низький – 12%.

Щоб оцінити рівень творчого потенціалу, вміння приймати нестандартні рішення, була проведена діагностика «Творчий потенціал» (Додаток В). Учні вибрали один із запропонованих варіантів поведінки в конкретних ситуаціях. Загальна сума набраних балів показала рівень творчого потенціалу:

49 і більше балів. У вас закладений значний творчий потенціал, що представляє багатий вибір творчих можливостей. Якщо ви на ділі зможете застосувати ваші здібності, то вам доступні найрізноманітніші форми творчості – високий рівень.

Від 24 до 48 балів. У вас цілком нормальний творчий потенціал. Ви маєте ті якості, які дозволяють вам творити, але у вас є й проблеми, які гальмують процес творчості. У всякому разі, ваш потенціал дозволить вам творчо виявити себе, якщо ви, звичайно, цього побажаєте – середній рівень.

23 і менше балів. Ваш творчий потенціал, на жаль, невеликий. Але, може ви просто недооцінили себе, свої здатності? Відсутність віри у свої сили може привести вас до думки, що ви взагалі не здатні до творчості. Позбудьтеся від цього й у такий спосіб вирішіть проблему – низький рівень [53, c. 52].

Дані проведеної діагностики у відсотковому відношенні показали:

• високий рівень – 22%;

• середній рівень – 41%;

• низький рівень – 37%.

Результати отримані від проведених діагностик показали, що уява учнів розвинена слабко, діти практично не вміють фантазувати або бояться цього, хоча закладеного творчого потенціалу досить у кожній дитині. Потрібно тільки трохи допомогти їм розкритися.

Із цього можна зробити висновок: необхідно уроки трудового навчання будувати так, щоб кожна дитина відчула себе генієм, змогла реалізуватися як творча особистість.

Мета нашої роботи: Розкриття творчого потенціалу дитини, розвиток її творчих здібностей шляхом залучення у творчу діяльність на уроках трудового навчання.

Завдання:

– підібрати комплекс вправ і завдань для залучення дітей у творчу діяльність;

– розробити й випробувати конспекти уроків трудового навчання, використовуючи різні прийоми й методи для розвитку творчих здібностей учнів;

– використовувати дані види завдань на різних етапах уроку;

– сприяти підвищенню інтересу до уроків трудового навчання.

Тест «Логічність».

Мета: виявити здатність дитини логічно мислити.

Дітям читалися завдання із двома пов'язаними між собою категоричними судженнями й висновком – умовивід (силогізм). Висновки частково були дані логічно, а в ряді випадків свідомо неправильні. Було потрібно визначити, які висновки правильні, а які помилкові.

Після зачитування давалося 30 секунд на обмірковування. Оцінки виставлялися по таблиці №2.1. Результати занесені в таблицю №2.2

Таблиця №2.1

Результати тесту « Логічність»

Оцінка в

балах

9

8

7

6

5

4

3

2

1

Кількість правильних відповідей

19

18

17

15

12–14

10–11

8–9

7

6


Таблиця №2.2.

Результати констатуючого експерименту по вивченню ступеня розвитку логічності

Оцінка в балах

9

8

7

6

5

4

3

2

1


4-А клас

2 чол.

4 чол.

4 чол.

8 чол.

2 чол.













4-Б клас

2 чол.

2 чол.

4 чол.

7 чол.

5 чол.














Аналіз таблиці показав, що логічне мислення розвинене недостатньо. Усього в 4 чоловік з 40 воно розвинене на 100%; в інших дітей тією чи іншою мірою розвиток логічного мислення знаходиться на середньому рівні.

Метою нашого дослідження крім виявлення логічності, було визначення здібностей дітей до творчої діяльності. Для цього був використаний тест «Творчий потенціал».

Школярам було запропоновано ряд питань. Потрібно було вибрати один із запропонованих варіантів відповідей і поруч із цифрою поставити букву «а», «б» або «в». Після відповіді, необхідно було підрахувати суму набраних балів: за відповідь «а» – 3 очка; за відповідь «б» – 1; за відповідь «в» – 2 очка.

Результати підраховувалися в такий спосіб:

Високий рівень: 49 і більше балів – Творчий потенціал значний. Дитина має великі творчі можливості. Якщо їх правильно використати, можна досягти гарних результатів у творчій діяльності,

Середній рівень: від 24 до 48 балів – нормальний творчий потенціал. Дитина має ті якості, які дозволяють займатися творчістю.

Низький рівень: 23 і менш балів – Творчий потенціал невеликий.

Результати дослідження рівнів розвитку творчого потенціалу дітей наведені в таблиці 2.3.
Таблиця №2.3.

Результати дослідження рівнів розвитку творчого потенціалу дітей

Рівні

2-А клас

2-Б клас

49 і більше балів окулярів

13

17

24 – 48 балів

7

-

23 і менше балів

-

3


Результати показали, що в основному, у всіх дітей, за винятком 3-х, цілком нормальний творчий потенціал. Вони мають ті якості, які дозволяють займатися творчістю. В майбутній діяльності вони можуть виявити себе творчо обдарованими людьми. Але є проблеми, які гальмують цей процес. Варто більше працювати з їх творчим потенціалом.

Таким чином, молодшим школярам необхідно запропонувати певну методичну програму, що допоможе їм розвивати свої творчі здібності. Результати експериментальної роботи дозволяють визначити шляхи подальшого дослідження даної проблеми, розробити рекомендації для майбутнього навчання молодших школярів.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас