МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА
ДИЗАЙНУ
Кафедра фінансів та бізнес-консалтингу
Контрольна робота
з дисципліни «Фінанси підприємств»
| студентки Бортнічук Оксани Володимирівни 3 курс, група БЗОАск-23 спеціальність Облік і оподаткування Факультет управління та бізнес-дизайну Викладач: кд.е.н., доцент Батрак Ольга Володимирівна |
Київ 2023
Варіант 2
1. Рух грошових коштів на підприємстві
Грошові кошти є ресурсом забезпечення платоспроможності підприємства. Їх надходження та витрачання формується в результаті господарських операцій та потребує цільової направленості для досягнення поставлених господарських завдань підприємства. Не зважаючи на те, що грошові кошти займають невагому питому вагу у загальній сумі активів підприємства, вони виконують вкрай важливу роль у його функціонуванні та розвитку.
До грошових коштів підприємства можна віднести:
кошти в касі;
кошти на рахунках у банку;
банківські векселі і грошові чеки;
депозити до запитання.
Рух грошових коштів (грошовий потік cash-flow) - це безперервний рух коштів (обіг), тобто їх надходження й виплати (притоки і відтоки) за певний визначений період.
Бухгалтерський облік грошових коштів дає можливість забезпечити управління інформацією про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль їх збереженням.
Джерелом інформації про рух грошових коштів (грошові потоки) для різних користувачів в Україні є Звіт про рух грошових коштів. Зміст і форму Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Але оскільки Україна виходить на світовий ринок, то вона має відносини з закордонними інвесторами, кредиторами, податковими, фінансовими та банківськими органами, а також іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами. Тому важливим є вдосконалення національних П(С)БО до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і поступовий перехід до МСБО 7 “Звіти про рух грошових коштів”.
Концепція руху грошових коштів дозволяє визначити надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді та здійснювати моніторинг їх наявності для покриття різного роду видатків та витрат діяльності.
Сутність ефективного управління грошовими потоками на підприємстві визначається за допомогою наступних чинників:
1. Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах. Грошовий потік можна представити як систему "фінансового кровообігу" господарського організму підприємства.
2. Фінансова рівновага забезпечує ефективне управління грошовими потоками.
3. Правильне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства.
4. Ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі. Активно управляючи грошовими потоками, можна забезпечити більш раціональне й заощадливе використання власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел, знизити залежність темпів розвитку підприємства від позикового капіталу.
5. Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення збільшення обороту капіталу підприємства.
6. Зниження ризику неплатоспроможності підприємства відбувається безпосередньо за допомогою ефективного управління грошовими потоками. Навіть у підприємств, що успішно здійснюють свою діяльність і отримують необхідну для розвитку суму прибутку, неплатоспроможність може виникати як наслідок незбалансованості різних видів грошових потоків у часі. Синхронізація надходження і виплат коштів, що відбувається безпосередньо в процесі управління грошовими потоками підприємства, дозволяє усунути фактор неплатоспроможності.
7. Активні форми управління грошовими потоками дають можливість підприємству отримувати прибуток, створений його грошовими активами.
Метою управління грошовими потоками підприємства є підтримання належного рівня його платоспроможності та ліквідності.
В науковій літературі і аналітичній практиці використовується велике число класифікаційних ознак, за допомогою яких проводиться систематизація грошових потоків, що генеруються господарською діяльністю підприємства. Найбільш поширеною є класифікація грошових потоків, наведена в табл. 1
Таблиця 1
| Класифікаційна ознака | Найменування грошових потоків |
| За видами господарської діяльності | - Операційний грошовий потік; - Інвестиційний грошовий потік; - Фінансовий грошовий потік |
| За масштабами обслуговування фінансово-господарських зв’язків | - Грошовий потік по підприємству в цілому; - Грошовий потік по структурним підрозділам (філіалам); - Грошовий потік по господарським операціям |
| За напрямком руху грошових коштів | - Вхідні (додатні) грошові потоки; - Вихідні (від’ємні) грошові потоки |
| За формою обігу | - Безготівковий грошовий потік; - Готівковий грошовий потік |
| За видами валюти | - Грошовий потік в національній валюті; - Грошовий потік в іноземній валюті |
| За значимістю в управлінні господарськими процесами | - Пріоритетні грошові потоки; - Обслуговуючі грошові потоки |
| За оцінкою в часі | - Поточні (теперішні) грошові потоки; - Очікувані (майбутні) грошові потоки |
| За методом визначення обсягу | - Валовий грошовий потік; - Чистий грошовий потік |
| За рівнем достатності обсягу | - Надлишковий грошовий потік; - Оптимальний грошовий потік; - Дефіцитний грошовий потік |
| За безперервністю формування і руху | - Регулярний грошовий потік; - Дискретний грошовий потік |
| За тривалістю | - Короткостроковий грошовий потік; - Довгостроковий грошовий потік |
Всі види грошових потоків підприємства можна систематизувати в наступні дві групи:
1. Грошові потоки, пов’язані із реалізацією довгострокових інвестиційних проектів;
2. Грошові потоки, що формуються в умовах діючого підприємства від проведення поточної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.
Для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію:
грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових коштів, пов’язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди й іншими виплатами, що забезпечують здійснення операційної діяльності. Одночасно цей вид грошового потоку відображає надходження грошових коштів від реалізації продукції, погашення дебіторської заборгованості, авансів, що отримані від покупців та замовників, тощо. Операційна діяльність підприємства має генерувати основний потік грошових коштів;
грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик. Вибуття коштів у зв’язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та повернення позик і кредитів;
грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання.
Існують два методи складання звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий.
Прямий метод складання Звіту про рух грошових коштів базується на безпосередньому використанні даних із регістрів бухгалтерського обліку щодо дебетових або кредитових оборотів коштів (рахунки 30 «Каса» і 31 «Рахунки в банках», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті», 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті») за звітний період у кореспонденції з рахунками бухгалтерського обліку операцій, активів або зобов'язань.
Підприємство має вести детальну аналітику за наведеними рахунками, адже інакше під час складання Звіту за прямим методом можуть виникати певні труднощі, оскільки треба буде «піднімати» всі вхідні та вихідні грошові розрахунки. По суті, прямий метод має таку формулу:
надходження - витрачання = зміни в результаті діяльності
Непрямий метод полягає в тому, що спочатку зазначають суму чистого прибутку (збитку), яку потім коригують до величини чистої зміни коштів через виключення впливу не грошових операцій. Використання непрямого методу передбачає використання вже готових показників із ф. №1 «Баланс», ф. №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» та головної книги (щодо деяких операцій, які включають рух грошових коштів по фінансовій та інвестиційній діяльності). По суті, непрямий метод має таку формулу:
прибуток (збиток) до оподаткування +/- бухкоригування = зміни в результаті діяльності
Звіт про рух грошових коштів є надзвичайно важливою інформацією як для керівництва підприємства, так і для його інвесторів і кредиторів. Для керівництва підприємства Звіт про рух грошових коштів є необхідним для того, щоб визначити, чи буде в нього досить грошових коштів для погашення зобов’язань із поточної діяльності, якими є можливості фінансування інвестицій, якою є здатність до збільшення виплат персоналу, чи може підприємство погашати кредити в майбутньому. Отже, звіт допомагає планувати інвестиційну і фінансову політику підприємства. Інвестори і кредитори використовують дані Звіту про рух грошових коштів для вирішення питання про здатність менеджменту підприємства керувати ним так, щоб генерувати на рахунках достатню кількість грошових коштів для погашення боргів.
2. Податок на додану вартість – порядок оподаткування підприємств
Податок на додану вартість відноситься до складу непрямих податків. Це означає, що податок включається до вартості товарів (робіт, послуг) та сплачується споживачем при купівлі (не прямо), а державі його передає продавець. Економічна сутність ПДВ - податок на споживання, тому що в кінці кінців весь його тягар лягає на останнього покупця в ланцюжку продаж, тобто на споживача.
Справляння податку на додану вартість регулюється Податковим кодексом України, який визначає - платників, об’єкти оподаткування, базу оподаткування, ставки та інше.
Платниками ПДВ є:
1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;
4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, яка уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;
Підлягають реєєстрації платниками ПДВ в обов'язковому порядку:
юридичні особи та підприємці на загальній системі оподаткування, якщо за останні 12 місяців їхній дохід склав понад 1 млн. грн.
Можуть бути зареєстровані добровільно:
- юридичні особи та підприємці у яких обсяги оподаткованих операцій відсутні або є меншими ніж 1 млн. гривень та які самостійно виявили бажання зареєструватися як платники ПДВ.
Об'єктом оподаткування ПДВ є:
1) операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
2) експорт та імпорт товарів(послуг) та постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів).
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у розмірах:
Ставка ПДВ 20% — основна ставка, обкладається більшість товарів і послуг (ст. 193.1-а ПКУ)
Ставка ПДВ 14% — сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на територію України або поставляється на території України. Чіткий перелік видів цієї продукції визначено в ст.193.1-г ПКУ.
Ставка ПДВ 7% — менш поширена відсоткова ставка, платники якої визначені в ст.193.1-в ПКУ. Наприклад, це ліки, медична техніка, послуги з показу театральних, музичних та інших постановок, прем'єри кінофільмів, виставки, екскурсії, деякі послуги готельного бізнесу та ін.
Ставка ПДВ 0% — перелік всіх товарів і послуг, на продаж яких діє нульова ставка ПДВ позначений в ст.195 ПКУ. Це вивезення за кордон товарів в різних митних режимах: безмитної торгівлі, вільної митної зони, режимі експорту. На поставку деяких видів товарів: для заправки або забезпечення морських і повітряних суден, космічних кораблів і носіїв, наземного військового транспорту, а також магазинах безмитної торгівлі лише для громадян, які виїжджають та ін.
Не всі операції з постачання товарів і послуг оподатковуються ПДВ. ПКУ передбачено звільнення деяких операцій постачання від оподаткування ПДВ, операції, які не є об'єктом оподаткування цим податком, та операції, які просто не підпадають під дію розділу V ПКУ.
Не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з:
випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління;
передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;
повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;
нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу;
передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;
грошових виплат основної суми консолідованого іпотечного боргу та процентів, нарахованих на неї, об'єднання та/або купівлі (продажу) консолідованого іпотечного боргу, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу, або поверненням (зворотним викупом) такого консолідованого іпотечного боргу відповідно до закону резидентом або на його користь;
надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;
надання послуг із загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів;
обігу банківських металів, інших валютних цінностей; випуску, обігу та погашення лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереях; придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб’єктом господарювання, який проводить азартні ігри; внесення ставки з метою укладення парі та виплата виграшу суб’єктом господарювання; виплати грошових виграшів (призів) і грошових винагород; постачання негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість;
надання послуг, пов’язаних з переказом коштів, що надаються учасниками платіжних систем та платіжними організаціями платіжних систем, надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;
відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;
переходу права власності на об’єкт фінансового лізингу до лізингодавця (нового кредитора) від лізингодавця (первинного кредитора) із збереженням прав та обов’язків сторін за договором фінансового лізингу в разі, коли лізингодавцем (первинним кредитором) під час передачі лізингоодержувачу такого об’єкта фінансового лізингу нараховані та відображені у податковій звітності за відповідний звітний (податковий) період податкові зобов’язання з податку;
виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі);
виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;
надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями;
реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб;
постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;
надання банками (фінансовими установами) послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування, за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до законодавства;
оплати третейського збору та відшкодування інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;
надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень;
оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.
ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України незалежно від обраного митного режиму товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро;
інші визначені ст. 196 ПКУ.
Операції, звільнені від оподаткування ПДВ.
Операції з поставки товарів і послуг соціального призначення, послуг з перевезення пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, надання благодійної допомоги, а також поставки деяких товарів і послуг стратегічного значення, енергозберігаючого обладнання і матеріалів, майна як міжнародної технічної допомоги та інші визначені ст.197 ПКУ.
Дата виникнення податкових зобов'язань. Податкові зобов’язання з ПДВ при постачанні товарів і послуг слід визнавати на дату «першої події», а саме:
дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкове зобов'язання (вихідний ПДВ) — уся сума ПДВ, сплаченого покупцем за певний період у складі послуг, робіт чи товарів.
Податковий кредит з ПДВ(вхідний ПДВ) — це сума, на яку платник ПДВ має законне право зменшити податкове зобов'язання. Через те, що податковий кредит дає змогу знизити надходження в бюджет підприємцям, за податковим кредитом з ПДВ завжди дуже пильно стежить податкова інспекція.
Основою розрахунку податку на додану вартість до сплати в бюджет є дані Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) і Податкова декларація. Після кожної покупки або продажу компанія-платник ПДВ зобов'язана виписати і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Здійснити реєстрацію податкової накладної складеної:
з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, потрібно – до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, потрібно – до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
За порушення строків реєстрації податкових накладних загрожують штрафи від 2 до 25% (залежно від терміну прострочення) від суми ПДВ з цього платежу. Після її реєстрації податкова накладна обов'язково повинна бути зазначена у звіті.
Звітні (податкові) періоди. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Звітність платник податку на додану вартість здійснює в електронній формі або за допомогою спеціалізованих програм (Артзвіт, M.E.Doc та інші) або через кабінет платника на сайті податкової інспекції. За допомогою цих програм поповнюється спецрахунок з ПДВ, контролюється реєстрація податкових накладних, відправляються і отримуються податкові накладні від контрагентів, надсилаються звіти в податкову.
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
За несвоєчасної реєстрації податкових накладних, різночитання в ЄРПН та Декларації з ПДВ якраз і виникають неузгодженості, перенесення мінусів на наступний звітний період, штрафи. На результат може вплинути усе, що завгодно: від збою в роботі комп'ютерної програми підприємства до «зависання» серверів податкової в не надто відповідний момент.
1 2 3