1   2   3
Ім'я файлу: курсова.docx
Розширення: docx
Розмір: 1134кб.
Дата: 29.06.2021
скачати


АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ

1.1. Особливості системи управління у навчальному закладі

1.2. Функції управління навчальними закладами

1.3. Автономія навчальних закладів

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ НА ПРИКЛАДІ ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

2.1. Загальна характеристика ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

2.2. Стратегічний аналіз ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

2.3. Аналіз системи управління навчальним закладом

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

3.1. Пропозиції щодо удосконалення ефективності управління навчальним закладом

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ
1.1. Особливості системи управління у навчальному закладі
На сьогодні відомо багато визначень поняття «управління». В залежності від сфери застосування воно набуває різних значень. Людина стикається з цим поняттям протягом усього життя, починаючи від управління велосипедом чи транспортним засобом, закінчуючи управлінням своїх фінансів чи розпорядком дня, виду діяльності і так далі. Також це може бути установа, яка займається якоюсь конкретною проблематикою.

Якщо поглянути на це визначення у «Вікіпедії» (вільна енциклопедія), ми побачимо там декілька основних визначень та посилання на більш конкретизовані поняття управління:

Управління – це перетворення інформації про стан об'єкта в командну інформацію від суб'єкта; це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту. Управління проектом/об'єктом-системою, її компонентами та процесами, з метою підвищення ефективності функціонування систем відбувається ще на етапі системного проектування, створення/утворення, формування, розвитку, становлення, функціонування/життя системи. Ефективність управління визначається адекватністю дій управління що до об'єкта управління. Управління є першим етапом тактичного рівня в алгоритмі системно-організаційній діяльності. Управління є координуючим, адміністративним, виконавчим рівнем в тактиці. Стратегічне управління пов'язане з аналізом проблем, виявленням крайових умов задач, пошуку оптимальних моделей рішень, забезпечення виконавчими процесорами, ресурсами, програмою дій, в тому числі керівними процесорами чи кадровими управлінцями для тактичного, виконавчого рівня проекту/об'єкта-системи.

Управління (установа) — адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності. Управління відрізняється від менеджменту. Воно визначає, хто має повноваження приймати рішення. У свою чергу, менеджмент повинен забезпечувати щоденну реалізацію підходу до управління організацією.

Управління (розмовне) — працівники такої установи або відділу.

Управління — це процес впливу однієї особи на іншу відповідно до поставлених завдань.

Управління — це складова частина функціонування систем організації різної природи: біологічних, технічних, соціально-економічних. У кожній з них існують об'єкти, які підпорядковують собі інші, а значить, і керують ними, змушують рухатися в певному напрямку, виконувати задані дії, організовують їх діяльність в цілому [1].

Завдяки розвитку різних сфер науки це поняття набувало все більш точних чи деталізованіших значень, так на сьогодні кібернетика дає узагальнену поняття управління, яка характеризує його як спроможність цілісних динамічних утворень здійснювати цілеспрямовану перебудову своїх організмів відповідно до змін умов у внутрішньому і зовнішньому середовищі їх існування. Ця перебудова відбувається шляхом переробки інформації, що циркулює за принципом прямого і зворотного зв'язку між керуючим пристроєм та керованою системою. Завдяки управлінню та або інша система не тільки підтримує свою цілісність, а й оптимізує своє функціонування.

Кібернетика встановила, що управління властиве тільки системним об'єктам, що воно має цілеспрямований, доцільний характер. Загальним у процесах управління є його антиентропійний характер, спрямованість на упорядкування системи. Неодмінною рисою процесу управління є переробка інформації, встановлення зворотного зв'язку. Будь-яка самокерована система поділяється на дві підсистеми — керовану і керуючу [2 c. 30].

Управління як самостійна діяльність формувалась і удосконалювалась протягом всієї історії розвитку суспільства. Воно почало існувати з моменту поділу праці, з моменту виникнення потреби в суспільній праці. Отже, управління виникло з потреб координації розподіленої праці. Більшість учених вважає, що управління як діяльність виникло в період відокремлення ремесла від землеробства.


Основні наукові підходи до управління показано на рисунку 1.1. [3]
Рис. 1.1. Основні наукові підходи до управління
Перш за все представники різних концепцій розглядають управління в двох аспектах: як свідомий вплив людей на будь-який об'єкт і як специфічну діяльність у процесі виробництва, їх об'єднує погляд на управління як на процес чи вид діяльності.

Управління в широкому розумінні – це цілеспрямований вплив людини на об'єкт, процес, систему та на людей, які беруть у них участь з метою спрямування діяльності в потрібному напрямку для отримання бажаних результатів.

Управління можна також трактувати як вид діяльності, що полягає в керуванні людьми, процесами, елементами і системами соціально-економічного та політичного життя суспільства.

Для розуміння управління як свідомого впливу людей на об'єкт для досягнення поставленої мети необхідно чітко з'ясувати такі категорії, як об'єкт і суб'єкт управління.

Об'єкт управління – елемент системи управління (предмет, явища), на який спрямовано управлінську діяльність. Об'єкт управління завжди має конкретне значення, свої властивості і характеристики. Наприклад, об'єктами управління підприємства є майно і майнові права, виробнича й інтелектуальна діяльність тощо.

Суб'єкт управління – той, хто здійснює управлінську діяльність. Ним може бути конкретна людина – керівник, управлінець або група людей. До суб'єктів управління належать також відповідні організації, установи. Суб'єкт управління не може існувати ізольовано. Сенсом його існування і функціонування є вплив на об'єкт управління, з яким вони утворюють систему управління.

Взаємодія між об'єктом і суб'єктом управління здійснюється за допомогою управлінської праці. Для ефективної взаємодії необхідно, щоб об'єкт і суб'єкт були зацікавленими в чіткій взаємодії на принципах зворотного зв'язку. Тобто, можливість суб'єкта ефективно управляти обумовлена готовністю об'єкта своєчасно і точно виконувати вказівки, розпорядження, завдання, що надходять.

Від суб'єкта управління необхідно відрізняти суб'єкт управлінської діяльності. Ним може бути тільки фізична особа. Саме через суб'єкта управлінської діяльності, до якої належать як суб'єкт, так і об'єкт управління, реалізуються управлінські відносини.

Наприклад, у ролі об'єкта управління в акціонерному товаристві може виступати рада директорів, а як об'єкт – виробничі підрозділи, суб'єктами управлінської діяльності будуть керівники різних структурних підрозділів і виконавці.

Взаємодія між суб'єктом і об'єктом управління здійснюється завдяки управлінській праці, яка реалізує управлінські відносини.

Головним положенням сучасної науки управління є той факт, що управління не може бути добрим чи поганим, воно повинно бути ефективним по відношенню до конкретного навчального закладу. Для цього керівна система повинна мати повну уяву та характеристику керованої системи, що дає змогу їй стати засобом, інструментом ефективної управлінської діяльності.

Навчальний заклад як об’єкт управління досліджували у своїх працях Л. Даниленко, Л. Карамушка, Ю. Конаржевський, В. Лазарев, О. Мармаза, В. Маслов, Є. Павлютенков, В. Пікельна, М. Поташник, А. Пригожін та інші

Система – це певна цілісність, що складається із взаємопов’язаних частин, кожна з яких робить свій внесок до характеристик цілого (за Г. Осовською). Ці частини взаємозалежні, якщо одна з них буде відсутня або неправильно функціонуватиме, то й уся система буде функціонувати неправильно. Системи поділяються на закриті та відкриті. Закриті системи мають жорсткі фіксовані межі, їх дії перебувають у відносній незалежності від середовища, яке ці системи оточує. Такі системи діють практично автономно та живляться внутрішніми резервами. [4, c. 44]

Навчальні заклади є відкритими системами, вони існують і постійно взаємодіють із зовнішнім середовищем. Виживання будь-якого навчального закладу залежить від зовнішнього світу. Тому зовнішнє середовище є важливою змінною в управлінні. Як окремий навчальний заклад, воно входить до більш великих освітніх систем і є складовою районної, міської, обласної, державної системи освіти. Одночасно навчальний заклад є складовою всієї соціальної системи та її життєдіяльності значною мірою обумовлена впливами, що надходять із зовнішнього середовища. Проте необхідно підкреслити, що не тільки зовнішнє середовище впливає на заклад, а й заклад, у свою чергу, впливає на середовище. [5]

При цьому зворотній вплив можна представити в такому вигляді: пасивний – навчальний заклад робить спроби реагувати на зміни, що відбуваються ззовні та пристосуватися до них; аналізує та прогнозує тенденції змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі та реагує на випередження; навчальний заклад активно впливає на зовнішнє середовище й таким чином виступає як адаптивна система (по відношенню до середовища) та як система, що адаптує (пристосування середовища до своїх потреб).

Розуміння того, що навчальний заклад є складною відкритою системою й об’єктом управління, допомагає сконцентрувати увагу керівників навчального закладу, учителів, учнів на визначення цілей і способів досягнення результату, на створення умов належного функціонування педагогічного процесу, відбір змісту й використання різноманітних форм, методів і засобів навчально-виховної роботи. У цьому випадку управління педагогічною системою дозволяє зберегти її цілісність і одночасно змінювати, впливати на дію її окремих компонентів.

Усе, що відбувається в суспільстві, так чи інакше впливає на навчальний заклад.

Будь-який навчальний заклад відчуває на собі вплив соціального клімату в суспільстві, економічних, політичних, правових, екологічних, демографічних, культурних, духовних, соціально-психологічних, етичних, інституціальних факторів.

Соціальний клімат у суспільстві, загальний рівень соціальної стабільності, стан зайнятості населення, соціальна структура, що склалася, та соціальне розшарування створюють для діяльності навчального закладу загальний сприятливий чи несприятливий клімат, що обумовлює характер диференціації освітніх запитів різних соціальних груп населення Такі негативні явища, як безробіття, низька заробітна платня педагогів і батьків негативно впливають на ситуацію в навчальному закладі, але водночас викликають зростання вимог до нього як соціального стабілізатора.

Економічні фактори: стан економіки держави, її фінансової системи − впливають через рівень добробуту суспільства на зростання чи, навпаки, зниження освітніх потреб громадян, обумовлюють можливості фінансування освітньої галузі з боку держави. Високий рівень загального економічного розвитку, розвинуті ринкові відносини створюють сприятливі умови для розвитку секторів економіки взагалі та освітньої галузі зокрема. Кризові явища в економіці суттєво зменшують можливості оптимізації мережі навчальних закладів, можливості матеріального стимулювання працівників навчальних закладів, ставлять навчальні заклади на межу виживання. Залежність навчальних закладів від цих факторів доволі суттєва, а можливості підвищити свій добробут – дуже малими.

Правові фактори, характер чинних законів та актів, правових норм задають межі правового поля життєдіяльності навчального закладу, що стає особливо важливим, якщо навчальний заклад отримує статус юридичної особи. Закони, постанови та нормативні акти уряду, накази Міністерства освіти й науки України повинні враховуватися навчальним закладом під час визначення орієнтирів життєдіяльності.

Соціально-економічні фактори, загальний морально-психологічний клімат у суспільстві, стиль життя різних прошарків населення, моральні норми, що діють у суспільстві, як важливі фактори соціальної ситуації розвитку дітей та молоді прямим чином впливають на навчальний заклад, потребують адекватної реакції, здатності пропонувати молоді такі норми та зразки діяльності, поведінки, людських відносин, які б допомагали зберегти їй почуття особистісної гідності, довіри та відкритості світу і в той же час протистояти негативним проявам у суспільстві. Навчальний заклад через свою соціальну відповідальність не може використовувати негативні моменти й тенденції суспільної психології та моралі виправдання: він сприймає як негативну дійсність, але намагається протистояти їй.

Екологічні фактори: стан природного довкілля, що оточує навчальний заклад, суттєво впливає на стан здоров’я майбутніх і нинішніх учнів, педагогів, що значно підсилює вимоги до профілактичної й оздоровчої спрямованості діяльності навчального закладу. Крім того, сам характер географічного та історичного середовища, у якому знаходиться навчальний заклад, має дуже велике значення як освітній чинник. Навчальний заклад може зробити певний зустрічний внесок до покращення екологічної ситуації, якщо він здійснює екологічну освіту й виховання учнів, активно бере участь у природоохоронній діяльності, готує їх до здорового способу життя.

Демографічні фактори, характер народжуваності, типовий склад родин також суттєво впливають на ситуацію в навчальному закладі. Якщо не приділяти належної уваги вивченню тенденцій у цій галузі, навчальний заклад через якийсь час може виявитися без контингенту учнів або навпаки – перед ситуацією різкого браку учнівських місць.

Культурні та духовні фактори, стан культури в суспільстві, рівень духовного здоров’я та культурних запитів населення є фоном для виявлення освітньої активності людей, її спрямованості. Зниження культурного рівня суспільства, занепад культурного життя, широке розповсюдження різних видів сурогатної культури суттєво утруднює рішення навчальним закладом освітніх завдань, знижує рівень потреби суспільства у високоякісній освіті. Тому навчальний заклад як організація культурозберігаюча та культуроутворююча намагається сама протистояти таким тенденціям.

Інституційні фактори, наявність розгалуженої мережі спеціалізованих соціальних інститутів, організацій, з якими міг би співпрацювати навчальний заклад у вирішенні своїх завдань, є одним зі значимих елементів широкого соціального середовища. Здатність навчального закладу до встановлення продуктивних і взаємовигідних контактів із різними інститутами істотно підвищує його загальний потенціал, сприяє зростанню престижу, репутації, покращенню іміджу.

До ближнього соціального середовища навчального закладу входять родини учнів, населення мікрорайону чи населеного пункту, місцеві адміністрації та органи управління освітою, виробничі структури, установи охорони здоров’я, культурно-освітні організації, правоохоронні установи, засоби масової інформації, різні організації, що створюються населенням, релігійні конфесії. Це середовище впливає на навчальний заклад, виступає представником більш широкого соціального середовища та джерелом своїх специфічних впливів. У свою чергу, навчальний заклад теж може доволі суттєво впливати на ситуацію у ближньому соціальному середовищі.
1.2. Функції управління навчальними закладами
Функції управління − це відношення між керівною, керованою системою та керованим об’єктом, що потребують від керуючої системи виконання визначеної дії для забезпечення цілеспрямованості та організованості процесів, якими керують.

Таким чином, функція – це ще не сама діяльність, а лише потенційна можливість діяльності, визначення необхідного змісту діяльності. Функція управління визначається лише тоді, коли вона визначена не тільки як дія, але й об’єкт, по відношенню до якого вона виконується. Управлінські дії різняться за змістом та результатом, звідси − і відмінність у функціях управління. Поділ функцій управління за видами має важливе значення, оскільки під час побудови керівних систем функції реалізуються різними методами.

Функції управління реалізуються періодично, або по мірі виникнення необхідності. При кожному акті виконання функції управління вирішується управлінське завдання. Функції управління вирішуються через рішення управлінських завдань, але функція управління й управлінське завдання – не одне й те саме, між ними є суттєва різниця. Зміст функції визначається тим, що необхідно зробити, зміст завдання, крім цього, включає в себе умови, у яких реалізується функція в цей час і в цьому місці.

Управлінське завдання − відношення між тим, що необхідно зробити для реалізації функції управління в цей час і в цьому місці та можливостями, які є для того, щоб зробити це (умовами). Під час реалізації певної функції в різних умовах управлінські завдання стають різними.

Склад функцій управління залежить від підходу до управління, що реалізується в конкретному навчальному закладі. При функціональному підході неформальна структура організації залишається поза увагою керівника, тому по відношенню до неї функції управління не реалізовуються, а якщо йдеться про людиноцентровані підходи, то неформальна структура організації, навпаки, стає предметом аналізу та регулювання. Склад функцій управління залежить також і від ступеня орієнтованості навчального закладу на розвиток. Так останнім часом поряд з традиційними (прийняття управлінського рішення, планування, організація, коригування, координування, облік і контроль) з’явилися новітні управлінські функції. Саме знання й застосування сучасних управлінських функцій керівника загальноосвітнього навчального закладу (модернізовані, розвивальні, інноваційні) спільно з традиційними сприятимуть розвитку закладу освіти й забезпечуватимуть керівництво та лідерство в управлінні – явища, що прискорюють процеси переведення соціально-педагогічних систем зі стану стабільного функціонування у стан інноваційного розвитку.

Функція моніторингу − забезпечує постійні локальні та загальні спостереження керівника навчального закладу з метою їх подальшого коригування та узгодження всіх видів діяльності з визначеними цілями. Вона сприяє отриманню керівником постійної та об’єктивної інформації про стан справ організації. За умови її реалізації створюється інформаційна база про діяльність загальноосвітнього навчального закладу за всіма напрямками, що сприяє активізації процесів самоорганізації та самоврядування в учнівському, педагогічному й батьківському колективах.

Моніторингова функція є самостійною, управлінською функцією й не може перетворюватися на функцію прийняття управлінського рішення чи обліку та контролю. Інформація, отримана під час моніторингових процедур, має використовуватися лише для аналізу ситуації в закладі освіти та її покращення, а не з метою прийняття управлінського рішення.

Маркетингова функція − сприяє швидкості адаптації закладу освіти до сучасних ринкових умов. У межах її реалізації керівник здійснює аналіз зовнішніх комунікацій закладу освіти, прагне до передбачуваності та скерованості цього процесу через створення освітнього продукту, на який розраховує замовник. Здійснення маркетингової функції потребує від керівника здатності до прогнозування, моделювання, реалізації образу освітнього закладу майбутнього, створенню його внутрішньої культури, визначення умов, здатних до реалізації на освітньому ринку ресурсів, якими він володіє. Реалізація маркетингової управлінської функції відбувається за умов постійного формування й підтримки, спільно з учнівським, педагогічним та батьківським колективами, відповідного освітнього середовища, що сприяє його високоякісній освітній діяльності.

Функція проектування − в управлінській діяльності відтворює сутність його інноваційної діяльності. Завдяки її реалізації відпрацьовуються технології розроблення, експериментування, апробації та впровадження освітніх інновацій, здійснюється залучення учасників навчально-виховного процесу до інноваційних процесів, формується мотиваційна сфера розуміння педагогами якісних змін, яких потребує їхня діяльність і діяльність закладу освіти загалом. Ця управлінська функція потребує від керівника постійного визначення стратегії розвитку закладу освіти через формування мети, шляхів її досягнення, з’ясування основних завдань, планування послідовності дій, залученню виконавців, організації виконання, здійснення контролю за процесом виконання, накопичення та реалізації необхідних ресурсів, утіленню передбачуваних заходів, підбиття підсумків через визначення коефіцієнту залучення кожного учасника проекту. [4, c 71]

При застосуванні управлінської функції проектування кожний керівник обов’язково є членом проектної групи, але необов’язково є її керівником – це важливо для формування демократичних засад управління й створення умов для розкриття творчих здібностей працівників.

Якщо керівництво ставить головним завданням зберегти стабільний стан навчального закладу, то про функції управління інноваційними процесами може взагалі не йтися та навпаки.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас