Комунікативно-організаційні якості як показник соціального здоров’я людей, які займаються фізичною культурою анотація

Ім'я файлу: КОМУНІКАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЯКОСТІ ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРО
Розширення: docx
Розмір: 42кб.
Дата: 17.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
КОМУНІКАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЯКОСТІ ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРО
КОМУНІКАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЯКОСТІ ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРО
КОМУНІКАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЯКОСТІ ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРО
Курсовий проект.docx
Види-та-структура-портфоліо-вчителя.doc

КОМУНІКАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЯКОСТІ ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ
Анотація. Сучасний підхід до фізичного виховання не вирішує багатьох проблем здорового способу життя. Актуальною стає необхідність залучення населення до занять фізичної культури.

І в даній статті наведені результати досліджень, за допомогою яких виявлені закономірності впливу фізичної культури на формування комунікативно-організаційних якостей.

Ключові слова: фізична культура, здоровий спосіб життя, комунікативні і організаційні якості.
Постановка проблеми. Комунікація є основою будь-яких гарних відносин. Наша здатність спілкуватися ефективно та належним чином відкриває нам нові двері, дає нових друзів та нові можливості.

Організаційні якості також створюють стійку та добре сформовану основу для відносини. Без комунікації, при відсутності виявлення почуттів не було б ніякої координації, ніякого порозуміння, ніякого загального використання емоцій і це б створило хаос і непорозуміння.

Від рівня розвитку комунікативно-організаційних здібностей людини залежить її успішність в особистій і професійній сфері. Вміння створювати доцільні стосунки завжди сприяють підвищенню ефективності та вдосконаленню розвитку цих навичок на робочому місці і в житті. Це і є метою дослідження комунікативно-організаційних здібностей населення різних професійних напрямків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз сучасних підходів до розвитку фізичної культури в Україні відзначає акцент на пріоритет рухової активності здорового способу життя фактично у відриві від особистих якостей людини, не розглядаються і не враховуються ціннісні орієнтири особистості, формування її духовної культури, а не лише фізичного здоров’я.

В теорії фізичної культури розділяють поняття «фізична культура суспільства» і «фізична культура людини» (особистісна фізична культура). За наявності чималої кількості трактувань категорії «фізична культура», зупинимося на визначенні Т. Ю. Круцевич: «Фізична культура – частина загальної культури, сукупність спеціальних духовних та матеріальних цінностей, способів їх виробництва та використання в цілях оздоровлення людей і розвитку їх фізичних здібностей» [2].

У даному визначенні фігурують сформовані суспільством духовні і матеріальні цінності, які можуть використовуватися людьми для розвитку своїх фізичних здібностей, а також поліпшення свого здоров'я.

Проте таке тлумачення фізичної культури було б не повним, оскільки фігурує лише об'єкт, на який направлена дія цінностей фізичної культури. Людина, як суб'єкт, не лише споживає ці цінності, але й переломлюючи через свою особистість, може їх засвоїти або не засвоїти. А через свою діяльність створити нові цінності, значимі особисто для неї: покращити своє здоров'я, укріпити м'язи, поліпшити фігуру і тому подібне.

Аби визначати індивідуальний рівень фізичної культури людини необхідно виявити її ознаки. На підставі культурологічної концепції формування фізичної культури особистості і концепції особистісно-орієнтовної освіти схематично виділяють наступні характерні риси «людини фізичної культури»:

− людина вільна, здібна до самовизначення в світі культури;

− гуманна особистість;

− духовна особистість;

− творча і адаптивна особистість.

У дослідженнях науковців [3] зазначено, що ціннісні орієнтації формуються у кожної людини від моменту її народження у процесі включення її у соціум та зміцнюються або змінюються, чи радикально перетворюються у залежності від умов її існування та виховання.

Таким чином, можна відзначити, що виховна функція спорту реалізується не тільки у розвитку фізичних, але і морально-вольових якостей людини, що сприяє формуванню її особистісних цінностей, які є орієнтиром в їх досягненні; і які потребують відповідної організації діяльності людини. Заняття спортом сприяють підвищенню рівня неспеціальної фізкультурної освіти, виробленню понятійного апарату та основних термінів «фізична культура» і «фізична культура індивіда».

Проте останні дослідження науковців показують, що погані соціальні навички шкодять фізичному та психічному здоров'ю.

Соціальні навички стосуються комунікативних і організаційних навичок, які дозволяють людям ефективно та належним чином взаємодіяти з іншими. Люди з поганими соціальними навичками, як правило, відчувають більше стресу та самотності, що негативно впливає на їх фізичне, а також на психічне здоров'я.

Дослідження, опубліковане в журналі Health Communication [5], є одним з перших, яке пов'язує соціальні навички з фізичним, а не лише з психічним здоров'ям. Дослідження базується на опитуванні вибірки 775 осіб віком від 18 до 91 років, яких просять відповісти на запитання, призначені для вимірювання соціальних навичок, стресу, самотності та психічного і фізичного здоров'я.

Дослідники зосередили увагу на декількох специфічних показниках соціальних навичок, таких як здатність надавати емоційну підтримку іншим, саморозкриття, а також на можливість обміну особистою інформацією з іншими або негативні навички утвердження.

Вони також зосередили увагу на здатності витримувати необґрунтовані запити від інших, відомі як «навички ініціації відносин», а також вміння представити себе іншим та познайомитися з ними. Учасники, які мали дефіцит у цих навичках, повідомили про більший стрес, самотність та погане загальне психічне та фізичне здоров'я.

На думку вчених особливий збиток соціалізації завдає сьогодні інтернет (а саме розвиток електронних систем спілкування: соціальних мереж, месенджерів і т.п.), який люди часто вважають за краще реальному спілкуванню. Незважаючи на активне спілкування в Мережі, люди досить часто бувають самотні в реальному житті.

В таких умовах ще важливіше періодично, а може і постійно, провокувати населення до спілкування, заохочувати до занять фізичною культурою, до участі в культурно-масових заходах, тощо.

Гарні новини цього дослідження полягають в тому, що погані соціальні навички піддаються корекції.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування [1].

Сама мета гармонійного розвитку особистості є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку. Всебічний розвиток людині необхідний їй для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках діяльності: професійній, громадській, спортивній, художній тощо. Але для цього потрібно розвинути структуру особистості, зробити її комунікативною [4].

Однією з умов всебічного розвитку особистості є її фізична підготовленість, як результат фізичного виховання, заняття спортом.

Формування особистості, яка поєднує в coбi духовне багатство, моральну чистоту i фізичну досконалість, - стало програмою виховання людей у сучасному суспільстві. Однак спорт виступає не тільки як засіб покращення фізичного розвитку, зміцненню здоров’я і розвитку рухових якостей. В поєднанні з іншими засобами виховання, спорт сприяє всебічному розвитку людини.

Спорт впливає на моральні якості, розвиток вольової та емоційної сфер людини, її естетичних та етичних уявлень i потреб. Він впливає на формування характеру людини, тобто тих особливостей особистості, які відбиваються на вчинках i відносинах з іншими людьми та зовнішнім світом [3]. Заняття спортом позитивно впливають на інтелектуальну сферу. А рухова активність, яка лежить в їх основі, сприяє:

• формуванню в людини уявлень про рухові можливості свого власного тіла;

• розвитку спостережливості, оскільки спортивна діяльність вимагає зосередження уваги на умовах, які супроводжують рух, а також швидкого переключення уваги на різного роду подразники;

• розвитку швидкості орієнтації, так як більшість видів спорту виробляють здатність до адекватної зміни поведінки в залежності від умов, які виникли;

• розвитку мислення, оскільки спортивна діяльність є творчою, бо в процесі тренувань треба аналізувати причини успіхів та невдач своїх досягнень, правильно оцінити ситуацію, що виникла, вести пошук шляхів раціонального вирішення рухових задач.

Разом з розвитком інтелектуальної сфери відбувається и духовне зростання людини, що займає сьогодні найбільш вагоме місце в досягненні загальної мети виховання. Фізкультурно-спортивна діяльність людини, має чимале духовне навантаження. Ще П’єр де Кубертен висловився про те, що «…головна сила i досягнення спорту в тому, що він є школою морального благородства та чистоти, фізичної витривалості та енергії. В спорті особливо чітко виражаються всі людські якості: характер, ставлення до справи, воля, совість, чесність. Це саме той вид діяльності, де особливо чітко перевіряються та формуються морально-вольові якості людини» [4].

Метою стало виявлення особливостей розвитку комунікативних і організаційних здібностей населення, яке веде активний спосіб життя, займається фізичною культурою тощо.

В дослідженні, що було організоване у жовтні 2018 року, прийняли участь люди різного віку, різних професій, різної статі (всього 37 осіб – 20 , які займаються різними видами спорту; 17 нічим не займаються).

В роботі використана анкета «Методика виявлення комунікативних і організаційних здібностей», що вміщувала 40 запитань, на які необхідно було відповісти «так» або «ні». Під час обробки анкет було сформовано дві вибірки: перша (І) включала анкети людей, які займаються спортом, ведуть активний спосіб життя, друга (ІІ) – люди, які не займаються спортом взагалі. За методикою виявлення комунікативні-організаційних здібностей визначали рівні їх розвитку, а отриманні дані розраховували у відсотки для порівняння в групах.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів анкетування показав значні відмінності у розвитку комунікативних і організаційних здібностей людей різних професій, які займаються фізичною культурою і які не займаються (рис. 1).

Слід відмітити, що у переважної більшості досліджуваних спостерігається рівень комунікативних і організаційних здібностей середній, вище за середній і високий, що є позитивним фактом для людей, які займаються спортом.

Проте, цього не можна сказати, про людей які не займаються спортом: у переважної більшості досліджуваних спостерігається рівень комунікативних і організаційних здібностей середній, нижче за середній і низький, - що є негативним фактом.

Рис. 1. Рівень комунікативно- організаційних здібностей людей,

що займаються спортом (І), і які не займаються (ІІ)

Спостерігається більший відсоток високого рівня розвитку здібностей у людей, що займаються спортом (30%), ніж у тих хто не займається. Такі ж самі відмінності виявлено при порівнянні даних низького рівня розвитку комунікативно-організаційних здібностей: 5% в ІІ групі і відсутність таких в І групі.

Також можна відмітити, що люди, які систематично займаються фізичною культурою і спортом проявляють достатньо високу активність, виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується упевненість поведінки, спостерігається розвиток престижних установок, високий життєвий тонус. Вони в більшій мірі комунікабельні і організовані, виражають готовність до співпраці, радіють соціальному визнанню, менше бояться критики; у них спостерігається вища емоційна стійкість, витримка; їм більшою мірою властивий оптимізм, енергія; серед них більше наполегливих, рішучих, що уміють повести за собою колектив. Вони успішно взаємодіють в роботі, що вимагає постійність, напруги, вільніше вступають в контакти, також серед них частіше зустрічаються лідери і їм легше вдається самоконтроль.
Висновки. Дослідженням комунікативних и організаційних здібностей, як показника соціального здоров’я, виявлено, що:

• кожна людина, згідно внутрішньої структури індивідуально-психологічних властивостей, визначає і сама обирає вид спорту, яким вона займається;

• кожен вид спорту специфічно впливає на формування особистості людини, що відображається, як у мотивації їхньої спортивної діяльності, так i у розвитку конкретних особистісних якостей.
З ростом рівня спортивної майстерності відбуваються зміни і у структурі особистості людей, які займаються спортом, що відображається у якісних показниках розвитку індивідуально–психологічних властивостей.

Добровільний вибір занять спортом та правильний організаційно-методичних підхід до їх проведення, приводить до: змінення ціннісних орієнтацій на проведення вільного часу людей, перепідпорядкуванню пріоритетів на заняття спортом, читання художньої літератури, вивчення іноземних мов, захоплення музикою, тощо.

Було досліджено вплив фізичної культури та спорту на формування особистих якостей людей. Було показано, що фізична культура та спорт не тільки впливає на здоров’я людини, на його фізичне вдосконалення, а також є засобом підвищення соціальної активності, але і впливає на інші сторони її життя, на риси характеру. В першу чергу, на трудову діяльність, моральні та інтелектуальні якості. При проведенні дослідження з’ясувалося, що під впливом фізичної культури та спорту у населення формуються особисті якості, які суттєво залежать від вибраного виду спорту, індивідуального, чи командного.

Щодо формування рис характеру, то перевагу була на боці дисциплінованості та наполегливості під час занять спортом. У більшості людей значно зросла їх працездатність та цілеспрямованість.

Фізична культура і спорт є наймасовішими і найдієвішими засобами формування соціально–активного населення. Спорт сприяє гармонійному розвитку, здійснює дуже великий вплив на процес самопізнання, формування впевненості в собі і в своїх силах.

Зрозуміло, не всі сторони впливу на розвиток особистих якостей було згадано. Рік за роком спорт стає складнішим, розумнішим, цікавішим, а активний інтерес до нього проявляє все більше людей. А, значить, частка впливу фізичної культури та спорту на становлення особистих якостей людини постійно зростає.
Література

1. Андронов О.П. Физическая культура, как средство влияния на формирование личности. / О.П. Андронов. – М.: Мир, 1992.

2. Круцевич Т.Ю. Теорія і методика фізичного виховання : підруч. / Т.Ю, Круцевич. – К. : Олімпійська література. – Т. 1. : Предмет і зміст теорії і методики фізичного виховання. – 2008.

3. Лубышева Л.И. Современный ценностный потенциал физической культуры и спорта и пути его освоения обществом и личностью / И.Л. Лубышева // Теория и практика физической культуры. – 1997. – №6.

4.Уэйнберг Р.С. Основы психологии спорта и физической культуры. / Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. – К.: Олимпийская литература. 1998.

5. Chris Segrin. Indirect Effects of Social Skills on Health Through Stress and Loneliness (Непрямий вплив соціальних навиків на здоров'я через стрес і самотність) [Електронний ресурс] – Режим доступу: https:

https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/10410236.2017.1384434
скачати