Ім'я файлу: Доберчак Маріанна. СТАТТЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 23.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
ВИДИ УВАГИ.pptx
лекції Маряна.doc
Технологічна карта-конспект уроку. Доберчак.doc


УДК 37.064 Доберчак Маріанни Ігорівни,

студентка 21-У групи

Науковий керівник:

к. філол. н., доц. Волянюк І. О.

КОМУНІКАТИВНИЙ КОДЕКС ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

Анотація.У статті подано визначення понять «комунікація» та «спілкування», названо характерні їх особливості; вказано на основні проблеми педагога під час спілкування з учасниками освітнього процесу; розглядається система комунікативних умінь педагога.

Ключові слова:комунікація, спілкування, педагогічна комунікація, педагогічне спілкування, комунікативність, комунікабельність, комунікативні вміння, система.

Annotation: The article defines the concepts of "communication" and "communication", names their characteristics; the main problems of the teacher during communication with the participants of the educational process are indicated; the system of communicative skills of the teacher is considered.

Key words: communication, communication, pedagogical communication, pedagogical communication, communicativeness, sociability, communicative skills, system.

Постановка проблеми. Система освіти є однією з основних форм соціалізації особистості. Вона забезпечує «фундаментальну наукову, загальнокультурну, практичну підготовку індивідумів, що визначають темпи і рівень науково-технічного та соціального прогресу, сприяють утвердженню гуманістичних ідеалів, норм співжиття, формування інтелектуального потенціалу нації як найвищої цінності суспільства» [1].

У школах якісно визначена соціалізація індивідів, оскільки окрім включення учнів у різні типи соціальних відносин, вони є активними темами пізнання, ціннісної орієнтації, соціополітики та комунікаційних процесів, спеціалізації, зокрема викладацької, гуманітарної.

В Україні система освіти консолідує досвід поколінь людей і створює умови для подальшого розвитку суспільства, науки, техніки та культури; вона передбачає формування освітнього процесу та особливостей майбутніх громадян: перспективні ідеали, діяльність , міжособистісні стосунки та висока мораль будуть відповідати довгостроковим цілям розвитку суспільства.

Важливим питанням є формування якісного викладацького складу для оволодіння навичками спілкування.

Метою системи професійної підготовки вчителів має бути формування культури мислення (незалежність, самокритичність, глибина, гнучкість, ефективність, відкритість); мовна культура (правильність, виразність, чіткість, простота, доцільність, актуальність), культура поведінки (ввічливість, тактовність, правильність, точність, поблажливість); культура спілкування (повага співрозмовників через вивчення інтересів співрозмовників та управління поведінкою аудиторії, об’єднання однодумців та відповідальність за мовлення актів).

Мета статті – наголосити на формуванні мови викладання та культурі спілкування майбутніх учителів; з’ясувати фактори, що визначають ефективність викладання спілкування.

Виклад основного матеріалу. Комунікативний кодекс – це система принципів побудови діалогу, яка включає в себе мовленнєву поведінку учасників як продуману та усвідомлену мовленнєву дію [3]. Його реалізація базується на здійсненні комунікації / спілкування. На початку ХХ століття в науковим співтовариством було введено термін "комунікація", раніше питання спілкування розглядалося лише як проблема людського спілкування.

Поняття комунікація вживається у значенні:

- соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами;

- комунікативний зв'язок за допомогою технічних засобів;

- Спеціальна система, яка забезпечує зв’язок між віддаленими об’єктами, такими як: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Спілкування - це складний і багатогранний процес встановлення зв’язків між людьми, під час якого визначаються та формуються міжособистісні стосунки між людьми.

Спілкування можна охарактеризувати як:

  • процес соціалізації особистості; її формування та розвитку;

  • як вид діяльності особистості;

  • комунікація, приймання і передавання інформації;

  • взаємодія, взаємовплив, обмін думками, цінностями, ідеями, емоціями;

  • сприймання та розуміння один одного, тобто пізнання себе та іншого.

Існують різні методологічні підходи до понять “спілкування”, “комунікація”.

У праці “Світ спілкування” М. Каган обґрунтовує чітке розрізнення спілкування і комунікації:

  • «комунікація у вузькому розумінні слова є суто інформаційним процесом (переданням певних повідомлень);

  • спілкування має не тільки інформаційний процес, але має практичний, матеріальний, духовний характер;

  • комунікація може мати односпрямований характер і не передбачає суб’єкт-суб’єктної взаємодії (означає інформаційний зв’язок суб’єкта-передавача з будь-ким – людиною, машиною, – хто є приймачем певного повідомлення та безпосередньо постає саме як об’єкт даного інформаційного впливу;

  • спілкування характеризується власне суб’єкт-суб’єктною спрямованістю». [8, с.195].

Інформація тут не просто передається, а поширюється між партнерами, метою якої є пошук спільної позиції та загальної системи цінностей.

Хоча існують суттєві відмінності в характеристиках спілкування та спілкування, поняття "педагогічна комунікація" та "педагогічне спілкування" поєднують атрибутивний компонент "педагогічна / педагогічне". Отже, і «педагогічна комунікація», і «педагогічне спілкування» передбачають взаємодію між викладачами та учасниками освітнього процесу, тобто спілкування та діалог. Іншими словами, основою навчання спілкуванню є спілкування та діалог із використанням різних методів передачі інформації. Іншими словами, педагогічна комунікація та педагогічне спілкування мають спільні характеристики: спілкування-діалог між викладачами та студентами (учнями) та діалог із використанням різних методів та способів передачі інформації. Тому поняття "педагогічне спілкування" та "педагогічна комунікація" будуть розглядатися як синоніми.

«Педагогічна комунікація (лат. сommunicatio – зв’язок, повідомлення) –цілеспрямований процес взаємодії педагога зі здобувачами освіти, завданнями якого є обмін інформацією, регулювання педагогічних відносин, створення сприятливого психологічного клімату і емоційного контакту; процес, який реалізується за допомогою різних засобів комунікації» [2, с. 14].

Реалізація навчального спілкування завжди слідує тій чи іншій меті. Перш за все, це свідомо визначено очікуваний результат, якого вчитель прагне досягти за допомогою різних методів спілкування за певний проміжок часу (за певних обставин спілкування) та найближчим часом (майбутньому). Мета педагогічної комунікації залежить від різних умов: віку студентів; з точки зору їх зростання та виховання; від намірів, досвіду, ставлення та психічного стану; від ролі студентів, статусу, ділових та міжособистісних стосунків, тощо. Однак головною метою спілкування вчителів є не лише підвищення знань або досягнення взаєморозуміння в спілкуванні, але й сприяння всебічному та гармонійному розвитку учнів.

Особливості педагогічної комунікації:

1. Здійснюється в умовах освітнього процесу.

2. Передбачає індивідуальний, особистісно орієнтований, гуманістичний підходи в процесі спілкування як окремо до кожного індивіда, так і до групи в цілому.

3. Ґрунтується на соціально-психологічній взаємодії: у ній беруть участь педагог і група або кілька груп здобувачів освіти.

4. Етичність взаємодії між суб’єктами освітнього процесу в ході комунікації;

5. Спрямованість на процеси розвитку особистості та її самореалізацію.

Суб'єктом освітнього спілкування має бути людина, яка здобула комунікативну освіту, здатна свідомо планувати та організовувати власну комунікативну діяльність, впливати на своїх партнерів, сприймати, аналізувати, оцінювати їх твердження, інформацію про психофізіологічний та енергетичний стан, емоційний та інтелектуальний зміст та розвивати емоційний інтелект, володіючи навичками спілкування, вміннями, навичками та досвідом.

Вчителі повинні розуміти, що як фахівець, який може і повинен знайти вихід, головна відповідальність за успішне спілкування лежить на ньому.

Комунікативність – професійно-особистісна якість педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, здатністю легко вступати у контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників, відчувати задоволення від спілкування. За В. Кан-Каликом, комунікативність містить три основні компоненти: комунікабельність, відчуття соціальної спорідненості, альтруїзм.

Комунікабельність – здатність легко вступати у контакт і відчувати задоволення від процесу комунікації.

Що ж заважає комунікабельній людині стати комунікативною?

Насолоджуючись спілкуванням, людина іноді діє заради власної вигоди, не викликаючи позитивних емоцій у співрозмовника, перешкоджаючи тим самим зв’язку.

Соціальні навички деяких людей відносно гіпертрофічні. Через надмірну цікавість їхня надокучливість втомлює, а їх допитливість також засмучує. Гіперкомунікабельність - це риса особистості, що визначає рівень організації процесу спілкування, характеризується великою кількістю поверхневих контактів, а центром спілкування є людина.

Є також деякі несоціальні вчителі, які не проявляють ініціативи до спілкування, і більшість із них просто поверхово і безкорисливо відповідають на запитання учнів. Розмова з такими вчителями "не клеїться", бо їм бракує інтересу до співрозмовника. Це люди, яким не вистачає інтересу до спілкування. Гіпокомунікабельність – це риса особистості, що визначає організаційний рівень комунікативного процесу, характеризується малою кількістю контактів і пасивною позицією в комунікативній поведінці.

Рівень спілкування залежить від соціального ставлення вчителя. Якщо вчитель і оточення (учні чи студенти, колеги) відчувають стосунки з суспільством, коли він не протиставляється власному досвіду, а є єдиним із співрозмовником, соціальні навички стають важливою частиною спілкування, і співрозмовник забезпечує суб’єкт-суб’єктні відносини у взаємодії.

Бажання взаємодіяти з безкорисливими, альтруїстичними тенденціями показує, в ім’я кого і чого працює педагог. Альтруїзм - це домінування інтересів співрозмовника, що вже є ознакою професійного діалогу.

«Компонентами професійно-педагогічної комунікативності є:

  • стійка потреба в систематичній різноманітній комунікації з учасниками освітнього процесу в найрізноманітніших сферах;

  • взаємодія загальнолюдських і професійних елементів комунікативності; емоційне задоволення на всіх етапах процесу комунікації;

  • наявність здібностей до здійснення комунікації; прагнення до набуття комунікативних вмінь і навичок» [6, с. 27].

Тому ефективність навчання спілкуванню значною мірою залежить від комунікативних здібностей та володіння вчителем системою навичок спілкування.

У дослідженнях вчених вказано на професійні здібності, що визначають успіх освіти та викладання, включають:

  • соціальність - це комплексна риса особистості, що виявляється у бажанні та здатності спілкуватися з іншими, відкритості внутрішнього світу, доброзичливості та привітності;

  • педагогічна емпатія - у розумінні викладачем розумового стану учнів, емоцій, почуттів та переживань;

  • мовленнєва здатність - здатність чітко і яскраво висловлювати свої думки та почуття за допомогою мови, міміки та жестів. Це одна з найважливіших здібностей педагогів, яка забезпечує реалізацію основних методів навчання спілкуванню.

Є й також психологічні характеристики вчителів, які ускладнюють процес професійного спілкування, зокрема: агресивність, конфліктність, боязкість та сором’язливість.

Комунікативні вміння - професійна майстерність викладача, що відображає рівень його підготовки до професійного спілкування (соціальне сприйняття, саморегуляція, вербальний та невербальний контакт зі студентами та здатність керувати їхньою поведінкою).

Дотепер не існувало системи комунікативних навичок вчителя. Розглянемо, які навички спілкування визначають вчені.

О. Леонтьєв визначив такі комунікативні вміння вчителя, як:

  • здатність будувати своє висловлювання; орієнтуватись у комунікативному завданні (планування, зміст, засоби, зворотний зв'язок мислення); самопрезентація власного мовлення;

  • встановлювати контакт; керувати власною поведінкою;

  • переключатись у процесі спілкування;

  • соціальна перцепція або «читати» з обличчя;

  • розуміти співрозмовника;

  • «подавати» (самопрезентація) себе у спілкуванні з іншим;

  • усвідомлювати, синтезувати та передавати інформацію [7, с. 168].

Система комунікативних умінь педагога(за Л. О. Савенко)

I. Проектування педагогічного спілкування: побудова змісту спілкування, створення творчого самопочуття.

II. Організація педагогічного спілкування: самопрезентація, володіння професiйно-педагогiчною увагою, орієнтування в ситуації та установлення й підтримування зворотного зв’язку у спілкуванні, завоювання ініціативи, реалізація плану спілкування, володіння педагогічним контактом.

III. Регулювання педагогічного спілкування: мовленнєве (вербальне) спілкування, володіння немовленнєвими (невербальними) засобами спілкування, соціальна перцепція, використання «пристосувань».

Перелік професійних комунікативних умінь педагога, які визначають готовність педагога до професійної комунікативної діяльності (за Н.П. Волковою).

Комунікативно-мовленнєві уміння: уміння використовувати багатство мови та норми літературної мови в усному й писемному педагогічному мовленні в професійно-педагогічній комунікативній діяльності; уміння реалізувати основні різновиди мовлення у професійно-педагогічній комунікації; уміння добирати в усному й писемному педагогічному мовленні найдоцільніші формули мовленнєвого етикету.

Вміння моделювати процес професійно-педагогічної комунікації з урахуванням його структурних елементів: уміння організувати процес передачі й прийому інформації; уміння керувати процесом комунікації в системі «вчитель – учень»; уміння встановлювати контакт з суб’єктом (ми) комунікації, привертання його (їх) уваги.

Невербальні вміння, їх складники та критерії: уміння доцільно використовувати невербальний репертуар для передачі інформації; уміння кодувати невербальну поведінку; уміння «зчитувати» невербальну інформації, що передається суб’єктом комунікації.

Інформаційно-пошукові комунікативні вміння: уміння використовувати інформаційні ресурси комп’ютерних технологій; вміння використовувати інформаційно-комунікативні технології для організації навчально-виховного процесу; вміння використовувати комунікативні ресурси комп’ютерних технологій.

Як бачимо, науковцями не встановлено єдиної системи комунікативних умінь, проте визначено базові комунікативні уміння педагога. До них належать:

  • соціальна перцепція (уміння «читати по обличчю»);

  • емпатія (уміння співчувати);

  • толерантність (уміння розуміти інші думки, терпимо ставитися до чужих поглядів);

  • самопрезентація (уміння виявляти впевненість, свої кращі якості в необхідний час);

  • установка на позитивне в людях;

  • достатній обсяг уваги і пам’яті (обличчя, імена, якості);

  • оперативність формулювання думок;

  • культура і техніка мовлення;

  • володіння прийомами ефективного спілкування. [7, с.173]


Отже, основною метою педагогічної комунікації є професійні вчителі, в тому числі комунікатори, і їх діяльність повинна бути спрямована на реалізацію соціального замовлення на формування гармонійно розвиненої особистості. Як учасник будь-якої обмінної діяльності, він повинен не лише піклуватися про навчальну діяльність учнів, а й про загальний розвиток освіти та особистості.

Список використаної літератури

  1. Мовленнєвий етикет у професійній діяльності вчителя. URL: http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/ridna_mowa_uk/index.php?page=rm38_08

  2. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: книга для учителя. М. : Просвещение, 1987. 190 с.

  3. Коммуникативный кодекс. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki

  4. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. М. : Знание, 1979. 324 с.

  5. Савенкова Л. О. Педагогічне спілкування. навчальний посібник. К. : КНЕУ, 2005. 140 с.

  6. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: навчальний посібник. К. : ВЦ «Академія», 2006. 256 c.

  7. Мудрик А. В. Общение в процессе воспитания: учебное пособие для ВУЗов. М : Педагогическое общество России, 2001. 320 с.

  8. Каган М. С. Мир общения : проблема межсубъектных отношений. М. : Политиздат, 1988. 319 с.

  9. Фенцик О. М. Педагогічна комунікація: практикум для студентів спеціальності 013 «Початкова освіта» освітнього ступеня магістр / укладач О. М. Фенцик. – Мукачево: вид-во МДУ, 2019. 162 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас