Ф’ючерсні угоди: сутність і характеристика Ф’ючерсний контракт

Ім'я файлу: Конспект Ф'ючерсна торгівля.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 31.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тема 3_Недокументарні форми.pptx
Федишин М.П. БО-2021.docx

Ф’ючерсні угоди: сутність і характеристика
Ф’ючерсний контракт - це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, в конкретне місце і час у майбутньому за ціною, встановленою на вільних біржових торгах у централізованому регульованому місці за правилами цього ринку.
Особливістю ф’ючерсного контракту є цілковита стандартизація всіх його параметрів, за винятком ціни, що встановлюється шляхом попиту і пропозиції. Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат за відхилення від неї, умови і термін поставки, форма оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.

Кожний контракт представлений двома сторонами: покупцем і продавцем. Покупця ф’ючерсного контракту називають стороною, яка має довгу позицію, а продавця - стороною, яка має коротку позицію. Позиція продавця вважається короткою, тому що він продає товар, яким не володіє. Позиція покупця називається довгою, тому що він укладає угоду на купівлю товару в майбутньому.

Операції за ф’ючерсними контрактами поділяють на відкриття і закриття, або ліквідацію позиції. Початкова купівля або продаж ф’ючерсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця.

Ф’ючерсні угоди не передбачають обов’язкової поставки товару в термін, обумовлений контрактом. У процесі купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів здійснюються так звані паперові угоди, предметом яких є не товар, а права на нього. Такі контракти можна ліквідувати шляхом укладання зустрічної угоди на таку саму кількість товару з тим самим місцем поставки. Учасник біржі, який продав ф’ючерсні контракти, може не виконувати свої зобов’язання, якщо не пізніше певного встановленого терміну купить таку саму кількість таких самих типових контрактів і здійснить залік. Продавець може виконати свої зобов’язання також шляхом поставки товару покупцю.

Суть ф’ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів. Для спрощення обігу кожний ф’ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею кількість товару, що називається одиницею контракту. Наприклад, в угодах на зернові (кукурудза, пшениця, соєві боби) на більшості бірж США одиниця контракту становить 5000 бушелів (138,9 т), в угоді на мідь на Лондонській біржі металів - 25 т.

Важливим показником у ф’ючерсному контракті є якість товару. Для стандартизації цього показника у ф’ючерсних контрактах, на відміну від ринку наявного товару, де зустрічається велика кількість сортів одного товару, у ф’ючерсному контракті декларується окремий сорт цього товару (наприклад, пшениця тверда червоно зерна з вмістом клейковини 27%).

Серед умов ф’ючерсного контракту важливу роль відіграє встановлення терміну, на який дозволяється укладати угоду і поставки. Наприклад, на ф’ючерсному ринку кукурудзи в США торгівля ведеться за п’ятьма позиціями (липень, вересень, грудень, березень, травень).

Важливою характеристикою ф’ючерсного контракту є тривалість його дії, тобто періоду від відкриття торгівлі контрактом на конкретний місяць до закінчення торгівлі цим контрактом. Загалом цей період задекларований на різних біржах по-різному, але в середньому торгівля відкривається за 4-18 місяців до закінчення терміну контракту. На сільськогосподарські товари він обмежується 4-8 місяцями.

Важливим елементом ф’ючерсного контракту є умова поставки. У зв’язку з тим, що на ф’ючерсному ринку працюють тисячі учасників, більшість з яких не зацікавлена в реальному виконанні укладених угод, було вироблено два способи їх ліквідації: перший - укладення зворотної угоди, другий - поставки реального товару. Основна кількість ф’ючерсних контрактів закривається шляхом зворотної угоди і тільки 2% їх завершуються реальною поставкою товару. Для ліквідації зобов’язань за контрактом учасник угоди дає наказ брокеру щодо здійснення зворотної операції:

власник довгої позиції - наказ на продаж такого контракту;
власник короткої позиції - наказ на купівлю контракту.

Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника, або збиток, що також списується з його рахунку.

Власник довгої позиції може реалізувати контракт або новому учаснику, який не має зобов’язань на ф’ючерсному ринку, або власнику короткої позиції, який таким способом закриває свою позицію.

Ліквідацію угоди шляхом реальної поставки товару регулює біржа самостійно. Як правило, продавцю дозволяється вибирати конкретний сорт товару, оскільки в контракті обумовлюється можливість поставки кількох сортів вищої і нижчої якості того, що закріплено в контракті. Біржа також встановлює не один, а кілька пунктів доставки, що дає можливість виробнику вибирати залежно від його географічного положення. Всі ці моменти роблять контракти більш привабливими для виробників сільськогосподарської продукції.

Переваги ф’ючерсних контрактів над угодами з реальним товаром полягають у наступному:

Поліпшення планування. Виробник заздалегідь планує стратегію збуту. Він може звернутися до ф’ючерсних ринків, скориставшись надаваним біржею механізмом фіксування ціни, а продати свою продукцію в найбільш зручний час найкращому покупцеві.
Вигода. Будь-яка торговельна операція вимагає наявності торговельних партнерів. Ф’ючерсні ринки дозволяють робити покупку й продаж без конкретно названого партнера. При наявності ф’ючерсного контракту і продавець, і покупець мають про запас час, щоб купити або продати товар у майбутньому з найкращою вигодою, не зв’язуючи себе з певним партнером.
Надійність. Більшість бірж має розрахункові палати, через які продавцями й покупцями проводяться всі розрахункові операції. Коли на біржі здійснюється купівля - продаж товару, розрахункова палата має від продавця й покупця відповідне забезпечення цієї угоди. Контракт, реалізований за посередництвом розрахункової палати, у багатьох відносинах надійніше контракту з будь-яким конкретним партнером.
Конфіденційність. Особливість ф’ючерсних контрактів – анонімність, якщо вона бажана для продавця і покупця.
Швидкість. Більшість бірж, які особливо мають справу з товарами широкого вжитку, може дозволити собі швидку реалізацію товарів без зміни цін. Завдяки цьому торгівля відбувається швидко.
Гнучкість. У ф’ючерсних контрактах закладений колосальний потенціал здійснювати їх за допомогою безлічі варіантів операцій. Адже й продавець і покупець має змогу як поставити (прийняти) реальний товар, так і перепродати біржовий контракт до настання строку поставки, що відкриває перспективи широкої і різноманітної варіантності.
Ліквідність. Ф’ючерсні ринки мають величезний потенціал для операцій, пов’язаних зі швидким переливом капіталу й товарів, тобто з ліквідністю.
Можливість арбітражних операцій. Завдяки гнучкості ринку й певних стандартів для цих контрактів відкриваються широкі можливості. Вони дозволяють вести справи виробникам, покупцям, біржовим посередникам з необхідною гнучкістю операцій і маневреністю політики фірм у ринкових умовах, що змінюються.

Відмінності в умовах форвардних і ф’ючерсних контрактів наведені в табл. 5.

Таблиця 5 - Основні характеристики форвардних і ф’ючерсних контрактів

Складові контракту	Форвардний	Ф’ючерсний
1	2	3
Сторони контракту	два конкретні контрагенти	знеособлені партнери
Вид зобов’язань	непереуступний	вільнозамінюваний
Гарант	відсутній	розрахункова палата
Метод торгівлі	договірна процедура між двома сторонами	відкрите оголошення на подвійному аукціоні
Товарне покриття	реальної якості	базової якості
Обсяг поставки	погоджується сторонами	стандартизований біржею
Якість	погоджується сторонами	стандартизована біржею, допускаються незначні відхилення
Час поставки	договірний	стандартизований біржею
Розмір застави	залежить від ступеня довіри сторін	визначається ступенем зміни ціни
Частота реального виконання	100%	до 2 %
Спосіб виконання	реальна поставка, оплата в різних формах проти поставки	ліквідація угоди в двох формах: офшорна угода або фізична поставка
Ціна товару	визначається сторонами на основі попиту	визначається в процесі відкритих торгів у біржовій ямі
Публікація інформації про угоду	пропозиція обмежена	обов’язкова
Ризик	присутні всі види ризиків, рівень залежить від кредитного рейтингу клієнта	відсутній
Ліквідність	часто обмежена	залежить від біржового активу, але загалом дуже висока
Розрахунки за контрактом	в кінці терміну контракту	щоденно

ФЮЧЕРСНИЙ РИНОК І Ф’ЮЧЕРСНА ТОРГІВЛЯ

1. Види біржових операцій на ф’ючерсному ринку.

2. Хеджування угод на біржовому ринку.

3.Фінансові розрахунки ф’ючерсної торгівлі.
1. Види біржових операцій на ф’ючерсному ринку
У цілому біржова торгівля для всіх організацій і осіб, що беруть участь у цій торгівлі, є особливою формою комерційної діяльності з метою одержання найбільшого прибутку поряд з іншими існуючими формами комерції. Виходячи з мети, яку поставили учасники торгівлі на біржі, у процесі укладання біржових угод вони здійснюють певні біржові операції, а саме:

купівля і продаж реального товару:
страхування від можливих втрат у разі зміни ринкових цін на реальні товари й на ф’ючерси (хеджування);
спекулятивні операції, засновані на різниці в цінах.

Купівля і продаж реального товару здійснюється виробниками з метою реалізації товарів, які ними вироблені; споживачами - з метою забезпечення себе сировиною для подальшої переробки або необхідними товарами; торговцями - з метою подальшого перепродажу товарів кінцевим споживачам.

Хеджування виконує функцію біржового страхування від цінових втрат на ринку реального товару й забезпечує компенсацію деяких витрат (наприклад, на зберігання товару); має на меті компенсувати за рахунок прибутку збитки, отримані від реалізації на ринку реального товару; забезпечує побічний зв’язок біржового ринку ф’ючерсних контрактів з ринком реального товару. На біржі хеджування здійснюють, як правило, підприємства, організації, приватні особи, які водночас є учасниками ринку реальних товарів: виробники, переробники, торгівці.

Спекулятивні операції здійснюються з метою одержання прибутку від купівлі-продажу біржових контрактів (форвардних і особливо ф’ючерсних), який може утворитися внаслідок різниці між ціною біржового контракту в день (момент) його укладання і ціною в день виконання за сприятливої для однієї зі сторін (продавця чи покупця) зміни ціни. В основі спекулятивних, як і страхових (хеджування), біржових угод лежить один і той же принцип біржової гри - гра на різниці в динаміці (на підвищенні або зниженні) цін ф’ючерсних контрактів. Але їх різниця в тому, що спекулятивні операції здійснюються посередниками (брокерами і дилерами, звичайно приватними особами), а хеджування - власниками (продавцями і покупцями) реального товару.
2. Хеджування угод на біржовому ринку

Хеджування - це біржове страхування від несприятливих коливань цін, що базується на різниці в динаміці цін реальних товарів та цін ф’ючерсних контрактів на цей же товар. Хеджування на біржі здійснюють підприємства, приватні особи, які є учасниками ринку реальних товарів: виробники, переробники і продавці. Хеджування, яке проводиться споживачем, - це захисна стратегія від небажаного цінового коливання та можливості повної втрати. Такі самі функції хеджування і на ф’ючерсних ринках. Це усвідомлена спроба зменшити ціновий ризик, притаманний купівлі, продажу або навіть утриманню наявного ринкового товару.

Отже хеджування — це тип доповнення звичайної комерційної діяльності промислових і торговельних фірм операціями на ф’ючерсній біржі, зумовленими потребами виробництва і торгівлі.

За технікою здійснення операцій хеджування їх поділяють на два типи: хеджування продажем (коротке), хеджування купівлею (довге).

Хеджування продажем - це продаж на строковій біржі ф’ючерсних контрактів виробником або торговцем, які купили рівну кількість реального товару на визначений строк для забезпечення страхування від ризику падіння цін з моменту поставки реального товару. До нього вдаються фермери, посередники (торговці), які купують (перепродують) сировину для переробних підприємств та ін.

Так, торговець-перепродавець купує велику кількість сезонного товару (зерно, цукор та інші) в очікуваний порівняно короткий строк для того, щоб потім забезпечити повну і своєчасну поставку реального товару за замовленнями своїх споживачів (переробних підприємств). Якщо до моменту поставки закуплених ним товарів ціни на них стануть нижчими, він може отримати збитки. Щоб цього не трапилось, він страхує себе, вдаючись до хеджування. Тобто щоб уникнути збитків або звести ризик до мінімуму, торговець-перепродавець одночасно із закупкою реального товару на якийсь строк на біржі або безпосередньо у виробників проводить хеджування продажем, тобто укладає на біржі угоду на продаж ф’ючерсних контрактів, що передбачають поставку такої ж кількості товару. Якщо такий торговець перепродає свій товар споживачам, припустімо, за більш низькою ціною, ніж він купив його, він має збиток на реальному товарі. Але одночасно з цим він викуповує раніше продані ним ф’ючерсні контракти за більш низькою ціною, в результаті чого одержує прибуток.

Техніка короткого хеджування полягає в наступному. Продавець наявного товару, прагнучи застрахувати себе від передбачуваного зниження цін, продає на біржі ф’ючерсний контракт. У разі зниження цін він викуповує ф’ючерсний контракт, ціна на який теж впала, що повинно компенсувати недоотриману виручку на ринку реального товару ( табл. 7).

Продавець у кінцевому підсумку отримає від продажу товару 80 одиниць і від ф’ючерсного ринку – 20 одиниць, тобто ту суму виручки, яку він розраховував отримати за станом на 1 січня ( 100 одиниць).

Таблиця 7 - Приклад короткого хеджування.

Вид ринку	01.01	01.03	Результат операції
Ринок реального товару	Планова сума виручки за товар 100 од.	Продає за ціною 80 од	Виручка 80 од.
Ф’ючерсний ринок	Продає за ціною 120 од.	Купує за ціною 100 од.	Виграш +20 од. ( 120-100)
Загальний результат	-	-	100 од. (80+20)

Хеджування купівлею (довге хеджування) - це придбання ф’ючерсних контрактів з метою страхування цін на продаж рівної кількості реального товару, яким торговець не володіє, з поставкою в майбутньому. Мета довгого хеджування полягає в тому, щоб уникнути будь-яких втрат, які можуть виникнути внаслідок підвищення цін на товар вже проданий за зафіксованою ціною, але ще не закуплений. Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм з переробки і споживання сировини.

Приклад довгого хеджування наведено у табл. 8.

Таблиця 8- Приклад довгого хеджування.

Вид ринку	01.01	01.03	Результат операції
Ринок реального товару	Планова сума витрат - 100 од.	купує за ціною 120 од	Витрати 120 од.
Ф’ючерсний ринок	Купує за ціною 120 од.	Продає за ціною 140 од.	Дохід +20 од. ( 140-120)
Загальний результат	-	-	100 од. (120-20)

Покупець наявного товару зацікавлений у тому, щоб не мати збитків від підвищення цін на товар. Тому вважаючи, що ціни будуть зростати, він купує ф’ючерсний контракт на даний товар. У разі якщо тенденція вгадана, покупець продає свій ф’ючерсний контракт, ціна якого теж зросла у зв’язку зі зростанням цін на ринку реального товару, і завдяки цьому компенсує свої додаткові витрати на купівлю наявного товару.

Витрати покупця на ринку реального товару (120 одиниць) завдяки отриманому доходу від ф’ючерсної торгівлі (20 одиниць) не перевищили суми витрат, які планувались станом на 1 січня (100 одиниць),

Різниця між реальною ціною на товар в певному місці й ціною на певний ф’ючерсний контракт на той самий товар, називається базисом - різниця між реальною і ф’ючерсною ціною.

Базис буває нульовим, позитивним і негативним. При позитивному базисі ціни реального ринку перевищують ціни ф’ючерсного, при негативному - навпаки. Якщо ціни обох ринків рівні, тоді маємо нульовий базис.

Вплив базису на результати хеджування розглянуто на прикладі купівлі – продажу зерна (табл.9).

Таблиця 9 - Вплив базису на результати хеджування

Дата	Реальний ринок	Ринок ф’ючерсних контрактів	Базис (+,-)
1 варіант Стабільний базис
26 жовтня	Купівля за ціною 650,25 грн. /т	Продаж за ціною 650,75 грн. /т	650,25-650,75 = - 0,50 грн./ т
26 листопада	Продаж за ціною 649,75 грн. /т	Купівля за ціною 650,25 грн. /т	649,75-650,25 = - 0,50 грн. /т
Результат	Збиток 0,50 грн. /т	Прибуток 0,50 грн./т	-
2 варіант Позитивна зміна базису
26 жовтня	Купівля за ціною 650,25 грн. /т	Продаж за ціною 650,75 грн. /т	650,25-650,75 = - 0,50 грн./ т
26 листопада	Продаж за ціною 649,75 грн. /т	Купівля за ціною 650,10 грн. /т	649,75-650,10 = - 0,35 грн. /т
Результат	Збиток 0,50 грн. /т	Прибуток 0,65 грн. /т	-
Нетто - результат Прибуток 0,15 грн. /т ( 0,65-0,50)
3 варіант Негативна зміна базису
26 жовтня	Купівля за ціною 650,25 грн. /т	Продаж за ціною 650,75 грн. /т	650,25-650,75 = - 0,50 грн./ т
26 листопада	Продаж за ціною 649,75 грн. /т	Купівля за ціною 650,40 грн. /т	649,75-650,40 = - 0,65 грн. /т
Результат	Збиток 0,50 грн. /т	Прибуток 0,35 грн. /т	-
Нетто - результат Збиток 0,15 грн. /т ( 0,50-0,35)

Розглянувши вплив базису на хеджування, можна зробити висновок, що результат будь-якого хеджування можна вирахувати за допомогою порівняння базисів на початку і в кінці хеджування. Отже кінцева ціна може бути визначена як сума цільової ціна та зміни базису (з урахуванням напрямку цієї зміни).

В умовах негативної зміни базису хеджування дозволяє значно знизити збитки.

Хеджування з допомогою ф’ючерсних контрактів має такі переваги:

У процесі хеджування проходить істотне зниження цінового ризику торгівлі товарами й цінними паперами. Хеджування підвищує стабільність фінансової сторони бізнесу, зменшує коливання прибутків, що виникають в результаті зміни цін на сировину, курсів валют та інших чинників.
Хеджування не перетинається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів.
Хеджування забезпечує гнучкість у плануванні, що підвищує ефективність управління надлишком запасів або їх дефіцитом.
Хеджування полегшує фінансування операцій через систему кредитних позичок банками, що створює довіру до кредитів, погашених ф’ючерсними контрактами.

З іншого боку, хеджування має недоліки, серед яких :

базовий ризик підвищується через порушення асортименту товарів;
значні витрати на операційні заходи, кліринг, маржу;
обмежені ліміти цінових рамок і якісно - функціональна несумісність реального та ф’ючерсного ринків.

5.3. Фінансові розрахунки ф’ючерсної торгівлі

Як і будь-яка ринкова ціна, ціна ф’ючерсного контракту має об’єктивну основу - вартість. Ціна може коливатися залежно від попиту і пропозиції.

Вартість ф’ючерсного контракту може бути визначена як така його ціна, за якою інвестору вигідна як купівля самого активу на фізичному ринку і наступне його зберігання до моменту використання або одержання доходу, так і купівля ф’ючерсного контракту на цей актив.

Отже вартість ф’ючерсного контракту визначається наступними чинниками: ціна активу на фізичному ринку, термін дії ф’ючерсного контракту, відсоткова ставка, витрати, пов’язані з володінням активом (зберігання, страхування).

Внаслідок специфіки ринку і країни слід відзначити й такі відмінності: в комісійних витратах на готівковому і ф’ючерсному ринках; в оподаткуванні; у валютних курсах тощо.

Формула розрахунку вартості ф’ючерсного контракту має такий вигляд:

Са = Ца + Ца * П* Д/360, ( 1 )

де Са - вартість ф’ючерсного контракту на біржовий актив;

Ца - ринкова ціна активу на фізичному ринку;

П - банківський відсоток за депозити (плюс відсоток витрат на зберігання і транспортування);

Д - кількість днів до закінчення терміну дії ф’ючерсного контракту або його закриття.

Якщо біржовий актив приносить певний дохід, наприклад, дивіденд за акції або відсоток за облігації, то цей дохід треба вирахувати виходячи з банківської відсоткової ставки. Формула матиме такий вигляд:

Са = Ца + Ца *(П-Па)* Д/360, (2)

де П - середній розмір дивіденду за акції або відсотка за облігації.

На практиці ціна і вартість ф’ючерсного контракту не бувають рівні.

Етапи розрахунків з купівлі-продажу ф’ючерсного контракту включають: день (момент) укладення контракту; період, протягом якого контракт залишається незакритим або невикористаним, і день (момент) закриття контракту або його виконання.

1 етап:

день укладення контракту (відкриття позиції);
реєстрація контракту в Розрахунковій палаті;
сплата гарантійного внеску за контракт;
сплата збору за реєстрацію контракту.

2 етап:

день (період) збереження відкритої позиції;
розрахунки за змінною маржею;
розрахунки за початковою маржею, якщо Розрахункова палата змінила їхні ставки.

3 етап:

день закриття контракту внаслідок здійснення зворотної угоди або день виконання контракту (день закінчення терміну його дії);
розрахунок прибутку (збитку) за закритою позицією;
сплата збору за реєстрацію зворотної угоди;
розрахунок суми грошей, яку виплачує Розрахункова палата члену Розрахункової палати (клієнту) або яку виплачує Розрахунковій палаті член Розрахункової палати (клієнт);
передача (одержання) біржового активу, що лежить в основі ф’ючерсного контракту.

Розрахунок початкової маржі за відкритою позицією здійснюється за формулою

М = ЦК*Пм:100, (3)

де М - сума початкової маржі;

Цк - ціна купленого ф’ючерсного контракту на біржовому ринку;

Пм - відсоткова ставка початкової маржі, %.

Ставка початкової маржі складає 1-10% і коливається залежно від виду ф’ючерсного контракту і поточної ринкової кон’юнктури. Рівень ставки початкової маржі відповідає максимально можливій зміні ринкової ціни ф’ючерсного контракту впродовж одного біржового торговельного дня.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас