Ім'я файлу: 15.Висока правова культура як фактор формування правової держави
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 13.03.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 13.03.2022
скачати
Рівненський Фахових Медичний Коледж
Реферат
з дисципліни: Основи правознавства
З теми: Висока правова культура як фактор формування правової держави
Виконала
Студентка 1-го курсу
Мельничук Анастасія
Рівне-2022
Зміст
Вступ
Основна частина:
1.Поняття правової культури
2.Правосвідомість-як один з необхідних елементів правової
культури
3.Усвідомлення права-запорука процвітаючої держави
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
В умовах сьогодення спостерігається підвищення інтересу з боку юридичної науки до проблем правової культури як чинника постійного розвитку державності і порядку суспільства. Стан правової свідомості і правової культури суспільства загалом та особистості зокрема не відповідає європейським стандартам, внаслідок чого виникає байдужість людей до правових цінностей, відсутність потреб і навичок користування нормами права, що призводить до появи нелегітимних норм поведінки та правопорушень. У зв’язку зі зростанням кількості правопорушень актуалізується необхідність профілактичної і виховної функції правової культури. Правова культура громадян українського суспільства бажає кращого і перебуває ще у стадії формування зачатків демократичної, правової культури. Констатація спрямованості на розбудову демократичного суспільства, правової держави, формування громадянського суспільства ще не є гарантією становлення основ проголошених цілей. Коли ж ми говоримо про правову культуру демократичного суспільства, то йдеться насамперед про орієнтацію на особистість, її права і свободи. Правова культура використовується як інструмент стану правового життя суспільства загалом. Феномен правової культури є детермінантою суспільного розвитку і порядку суспільства.
1.
Поняття “правова культура” використовується для характеристики усієї правової надбудови суспільства. Вона пронизує саме право, правосвідомість, правові відносини, законність і правопорядок, законотворчу та правозастосовну, а також іншу правову діяльність, усю позитивну юридичну дійсність у функціонуванні та розвитку її складових частин.
Правова культура − це складова частина загальної культури народу і окремої особистості. При цьому треба мати на увазі, що під культурою розуміють не тільки духовні досягнення, але й матеріальні цінності, створені людиною в процесі своєї творчої діяльності. У цьому плані правова культура включає усі досягнення юридичної теорії і практики. Правова культура залежить від моральності, від рівня економічного розвитку суспільства, від матеріального добробуту народу. Якщо у суспільстві є певний рівень правової культури, то можна говорити про формування правової держави. Якщо немає цієї правової культури, то формування правової держави вкрай утруднене і пов’язане лише із зростанням правової культури. Правова держава і правова культура органічно пов’язані між собою, а наявність демократичного громадянського суспільства є необхідною умовою формування правової культури і правової держави. Культура, що склалася в суспільстві, виступає істотним чинником у становленні правопорядку. Процеси і явища правової культури формують правову реальність, з якої складається правопорядок в суспільстві. Динаміка культури, її процесів виступає основним чинником, що визначає рівень і характер правопорядку.
Правова культура – це частина культури суспільства як історично сформованої системи загальнолюдських духовно-моральних цінностей, відповідно до яких формується образ життя і здійснюється соціальна регуляція відносин між людьми. Правова культура як система духовно-моральних та правових цінностей виражається у досягнутому рівні розвитку правової дійсності, нормативних правових актах, правосвідомості, відповідно до яких формується законослухняний спосіб життя і здійснюється правове регулювання суспільних відносин, що встановлюють режим правопорядку у країні.
2
Правова культура передбачає певні знання вихідних начал, основних положень чинного законодавства та уміння ними користуватися. Не маючи необхідних знань про правову систему держави, чинне законодавство, громадяни не можуть реалізувати свої права та обов’язки, захистити свої інтереси. Правова культура, виступаючи компонентом правової свідомості та буття в їх органічній єдності, поєднана не тільки з відображенням усього суспільного буття, але і з активним зворотним впливом на нього. Проявом ставлення особистості та суспільства до права, законності є правосвідомість як частина правової культури. Правосвідомість формується під дією об’єктивних та суб’єктивних факторів суспільного розвитку. На нього впливають не тільки історичні та соціальні процеси, а й геополітична ситуація в державі і духовна сфера суспільства. Якщо правова система функціонує в умовах законності, свободи, соціальної справедливості, поваги до права, то це сприяє росту правосвідомості усіх суб’єктів. Дуже часто під правовою культурою розуміють рівень правосвідомості, тобто знання людьми права, їх ставлення до закону, суду. Але насправді правова культура – щось більше, ніж правосвідомість. Вона передбачає доволі високий рівень правової свідомості.
Правова культура – це не просто те чи інше відношення до правової дійсності (правосвідомість), але насамперед шанобливе ставлення до права. Поняття правової культури значно ширше, ніж поняття правосвідомості, хоча часто правову культуру розуміють як правову свідомість. Переважно між ними існує тісний зв’язок, але правосвідомість є тільки одним з необхідних елементів правової культури.
3
Через правосвідомість відбувається пізнання навколишнього середовища, формується система знань, розуміння й усвідомлення права та його вимог, ставлення до права загалом та вироблення напрямку і характеру поведінки у сфері права. Правосвідомість за своєю природою – це саме усвідомлення права, а не почуття, емоція чи інстинкт. Глибина внутрішнього переконання полягає в необхідності дотримання вимог і норм права, а ступінь усвідомлення принципів та ідей створюють зміст аспекту переконання. Наявність єдності, тісного взаємозв’язку, що існує між правосвідомістю та правовою культурою, свідчить про неможливість відокремлення правосвідомості від правової культури. Правосвідомість суспільства, окремих груп, індивідів і правова культура органічно пов’язані між собою та правом як соціальним цілісним інститутом, із його виникненням, функціонуванням та розвитком, правотворчістю та правозастосуванням, іншими сторонами правового буття суспільства.
У суспільній свідомості і менталітеті представників державної влади продовжують домінувати спотворені уявлення про взаємні обов’язки та взаємовідносини суспільства і держави, держави й особистості. У суспільній свідомості глибоко закарбувалася неповага до закону. Вона присутня не тільки у свідомості пересічних громадян, але і в менталітеті влади, правовий нігілізм якої має глибокі історико-психологічні корені.
До того ж сьогодні ситуація хоч і повільно, але змінюється. На наш погляд, успішно просувається будівництво нової системи права, що ґрунтується на правах людини, поділі влади, незалежності суду, пріоритеті міжнародних правових норм.
Забезпечення високого рівня життя громадян є однією з найважливіших умов не тільки підтримання режиму законності і правопорядку в нашій країні, але і невід’ємним елементом безпеки держави. Економічні проблеми держави нерідко використовуються різними екстремістськими і терористичними елементами суспільства для досягнення своїх протиправних цілей. Економічна криза може стати сприятливим ґрунтом для розвитку подібних елементів у разі, якщо держава не буде постійно вживати ефективних дій для боротьби з кризою. Недарма соціальний захист та підвищення добробуту кожної людини виступають як один з основних завдань життєдіяльності нашої держави.
Зрозуміло, що правосвідомість і правова культура українського суспільства залежать не тільки від економічної складової. Нам необхідно розвивати правову і загальну культуру суспільства, сприяти формуванню позитивних духовних і моральних якостей особистості. Однак усе це стане можливим тільки під час забезпечення гідних умов життя громадян. У разі успішного досягнення цієї мети законність і правопорядок у нашій країні утвердяться остаточно, закріпивши за Україною статус демократичної, правової, стабільної і процвітаючої держави.
Висновок:
Якщо у суспільстві є певний рівень правової культури, то можна говорити про формування правової держави. Правова держава і правова культура органічно пов’язані між собою, а наявність демократичного громадянського суспільства є необхідною умовою формування правової культури і правової держави.
Список використаних джерел:
Крижанівський А. Ф. Право і правопорядок: грані співвідношення // Актуальні проблеми держави і права: зб. Наук. Пр. – Вип. 29.- Одеса: “Юридична література”, 2006. – С. 12. 2. Ерасов Б. С. Социальная культурология: учеб. Для студ. Высших учеб. Завед.. – 3-е изд., доп. И перераб. – М.Аспект Пресс, 2000. - 591 с. 3. Комаров С. А. Общая теория государства и права: курс лекций / С. А. Комаров. – М., 1996. – 314 с. 4. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства: монографія / за ред. Проф. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х.: Право, 2007. – 248 с.