Ім'я файлу: Семинар 5.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 21.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лаба - 3.docx
Управління якістю праці та продукції.docx
ЯЗИГИ.doc
0_Модульные критерии (физмат-2021).doc
Реферат з охорони.doc
Комбіновані небезпеки.docx

Суддя

Сьогодні необхідність існування незалежного судового органу є аксіомою. Зрозуміло, що без цього не можуть бути забезпечені права і свободи людини і громадянина. Відповідні ідеї закріплено , зокрема, в Основних принципах незалежності судових органів схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року. У них зазначається, що правосуддя вимагає, щоб кожен мав право на справедливий і публічний розгляд в компетентному, незалежному та об’єктивному суді відповідно до принципів, проголошених, зокрема, в Загальній декларації прав людини (стаття 10) і Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (стаття 14). Для здійснення цього права і необхідно мати незалежний судовий орган. Зазначимо, що Україна, в цілому, виконала ці зобов’язання. Так, в Конституції України проголошується, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, незалежність яких гарантуються Конституцією і законами України. Суди виконують функцію захисту прав і свобод людини і громадянина. Виходячи з положень ст. З Конституції України, ця функція має бути визнана провідною. Функція захисту прав і свобод людини і громадянина реалізується судовою системою насамперед шляхом здійснення іншої функції - функції правосуддя. Не випадково, що Закон України «Про судоустрій України» спеціально наголошує на тому, що одним з найважливіших завдань суду при здійсненні правосуддя є забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Суди виконують також функцію судового контролю, яка містить такі різновиди: конституційний контроль; судовий контроль вищих судів за правильністю застосування правових норм нижчестоящими судами; судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень державних органів та посадових осіб; судовий контроль за процесуальними рішеннями і діями органів дізнання та досудового слідства тощо. Закон України «Про статус суддів» встановлює, що судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Згідно із Законом «Про статус суддів» на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою і який склав кваліфікаційний екзамен. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду. Ще складніше зайняти посаду судді апеляційного суду, судді вищого спеціалізованого суду, судді Верховного Суду України. Наприклад, суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді. Суддя повинен мати відповідну кваліфікацію в галузі права, яка забезпечує належний рівень його компетентності, зобов’язаний постійно підтримувати і підвищувати її. Суддівська посада вимагає високого рівня розумових здібностей, здатності до аналітичного і абстрактного мислення, інтелектуальної допитливості, ясного вираження своїх думок, наявності здорового глузду, вміння чітко і доступно обґрунтовувати власні рішення. Суддя зобов’язаний зберігати професійну таємницю щодо своєї роботи та конфіденційної інформації, отриманої в ході виконання ним своїх обов’язків, за винятком відкритих судових розглядів.

Прокурор

Слово «прокурор» має своїм корінням латинське «procuro», що в буквальному перекладі означає «піклуюсь» , «управляю». Уже в Давньому Римі існувала посада прокуратора, який міг бути і довіреною особою римського громадянина в судових і комерційних справах, і намісником, який управляв провінціями, зосереджуючи в своїх руках всю повноту влади, в тому числі і судову. У сучасний період в світі склалися дві основні моделі прокуратури: прокуратура як переважно орган кримінального переслідування і прокуратура як, насамперед, орган нагляду за законністю. Перша модель є розповсюдженою в більшості країн романо-германської правової системи. їй значною мірою відповідає інститут атторнейської служби в США. У цих країнах прокуратура є органом, функції якого полягають у кримінальному переслідуванні осіб, що вчинили злочини, в підтриманні публічного обвинувачення в суді, а також у нагляді за законністю досудового слідства і утримання осіб в місцях позбавлення волі. Друга модель є характерною для соціалістичних і постсоціалістичних країн. Прокуратура виступає в цих країнах як багатофункціональний орган, що здійснює поряд із загальним наглядом за законністю і іншими наглядовими функціями також кримінальне переслідування, процесуальне керівництво слідством, підтримання обвинувачення в суді. Під час державно-правової реформи Україна вирішила відмовитися від радянських традицій прокуратури і віддала перевагу західноєвропейському варіанту. Стаття 121 Конституції України закріплює за прокуратурою такі функції, як:

  1. підтримання державного обвинувачення в суді;

  2. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

  3. нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

  4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян1.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Прокурор - це особа, яка перебуває на державній службі в органах прокуратури і виконує посадові обов’язки, передбачені Законом «Про прокуратуру» і наказами вищестоящого прокурора. При виявленні порушень закону прокурор має право опротестувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб; давати приписи про усунення очевидних порушень закону. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів. Дисциплінарний статут прокуратури України встановлює, що прокурори повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов’язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Прокурор повинен асоціюватися у громадян зі справедливим захисником закону. У кожному випадку необхідні об’єктивність, неупередженість, недопущення обвинувального ухилу. Прокурору слід мати не тільки необхідну правову підготовку, але й високий рівень загальної і професійної культури.

Слідчий

За однією з розповсюджених версій термін «слідчий» походить від слова «слід» і є однокореневим зі словами «слідкувати», «розслідувати», «висліджувати» тощо. Слідчий апарат в Україні діє, як відомо, в чотирьох відомствах: в прокуратурі, в органах внутрішніх справ, в податковій міліції і в органах Служби безпеки України. Основне завдання слідчих в усіх відомствах – розслідування злочинів. Крім того, перед слідчими стоять і інші завдання, зокрема: притягнення винних до відповідальності і створення належних умов для розгляду справи судом; створення необхідних умов для реального відшкодування матеріальної шкоди, яка заподіяна злочином; виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, і вжиття заходів дляусунення цих причин і умов. Слідча діяльність має певні особливості. Вона повинна здійснюватися строго в межах закону при додержанні всіх встановлених законом процедур. Закон жорстко регламентує усі слідчі дії. Слідча діяльність має певні особливості. Вона повинна здійснюватися строго в межах закону при додержанні всіх встановлених законом процедур. Закон жорстко регламентує усі слідчі дії. Закон наділяє слідчого процесуальною самостійністю. Згідно зі ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Постанови слідчого є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Адвокат

Слово «адвокат» походить від латинського слова «advocatus», що в перекладі означає «запрошений». Адвокатура існує як особлива юридична інституція, починаючи з давніх часів. Сьогодні існують визнані світовим співтовариством загальні вихідні засади, принципи організації адвокатської діяльності, утворення і функціонування адвокатури. Вони містяться, зокрема, в Основних положеннях про роль адвокатів (прийняті Восьмим Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р. у Нью-Йорку). Світові стандарти діяльності адвокатури передбачають незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій, насамперед від державних органів, законність і конфіденційність адвокатської діяльності, компетентність адвокатів, їх чесність і гідність. Вони особливо наголошують на тому, що діяльність адвокатури спрямована головним чином на адекватне забезпечення прав і свобод людини і громадянина шляхом надання якісної і ефективної юридичної допомоги. Українське законодавство про адвокатуру в цілому відповідає зазначеним міжнародним стандартам. Так, стаття 59 Конституції України проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання. Відповідно до законодавства України адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Виконуючи свої функції, адвокати дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах; виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Від адвоката вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Особливістю професії адвоката є її висока моральність. Адвокат має бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей. Адвокат повинен, дбаючи про престиж свого звання, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

Нотаріус

В Україні нотаріус - це особа, на яку покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії з метою надання юридичної вірогідності правам, а також фактам, що мають юридичне значення.У нашій державі діяльність нотаріусів регулюється Законом України «Про нотаріат» та актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Вчинення нотаріальних дій покладається головним чином на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).Згідно із Законом «Про нотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.Серед найбільш розповсюджених нотаріальних дій, що вчиняються нотаріусами, відзначимо посвідчення правочинів (договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів та ін.); засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах; видачу свідоцтв про право на спадщину; накладання заборон відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; приймання на зберігання документів, а грошові суми та цінні папери у депозит; передавання заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам. Нотаріус повинен вміти поставити право на службу людині і адаптувати угоду відповідно до приватних інтересів. Проте роль нотаріуса полягає не тільки в забезпеченні юридичної коректності правочинів, дій і документів. Нотаріус нерідко виступає як консультант тих, хто стоїть перед прийняттям важливих рішень - складанням заповіту, укладанням угоди. Нотаріус повинен вміти поставити право на службу людині і адаптувати угоду відповідно до приватних інтересів.Проте роль нотаріуса полягає не тільки в забезпеченні юридичної коректності правочинів, дій і документів. Нотаріус нерідко виступає як консультант тих, хто стоїть перед прийняттям важливих рішень - складанням заповіту, укладанням угоди.

Юрисконсульт

Юрисконсульт — штатний працівник юридичної особи, що забезпечує дотримання законодавства, як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин.Серед осіб, що об'єднуються поняттям «юрист», юрисконсульт займає особливе місце. Більшість юристів працює юрисконсультами в державних і приватних організаціях. Найбільш близька до роботи юрисконсульта діяльність адвокатів. Завдання та обов’язки. Розроблює або бере участь у розробленні документів правового характеру. Здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам і громадським організаціям, бере участь у підготовці обґрунтованих відповідей у разі відхилення претензій. Готує за участю інших підрозділів підприємства матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної, нестандартної і некомплектної продукції, порушенні екологічного законодавства та про інші правопорушення для подання їх до арбітражних, слідчих і судових органів, здійснює облік і зберігання судових і арбітражних справ, які перебувають у виконанні або закінчені судочинством. Повинен знати: законодавчі акти, що регламентують виробничо-господарчу і фінансову діяльність підприємства, нормативні та інші керівні матеріали, які стосуються правової діяльності підприємства; чинне законодавство; цивільне, трудове, фінансове, адміністративне право; податкове законодавство; екологічне законодавство; порядок ведення обліку і складання звітів господарсько-фінансової діяльності на підприємстві; порядок систематизації, обліку і ведення правової документації з використанням сучасних інформаційних технологій; порядок укладення та оформлення господарських договорів; основи економіки, організації праці, виробництва й управління; засоби обчислювальної техніки, комунікацій і зв’язку.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас