МІСТО І СЕЛО-ЯСЯ
Земельна реформа (1947 - 1950) проводилася на основі примусового викупу державою поміщицької землі з подальшим її продажем орендарям. Такий механізм викупу землі знімав проблему ведення складних переговорів між власниками землі та орендарями. Примусового перерозподілу підлягало понад 70% землі.
Аби розібратись з цією реформою варто згадати українця, що зробив вагомий внесок у розвиток Японії.
Вольф Ладижинський під час своєї роботи в міністерстві, у 1937 році, написав статтю «Селянська оренда у сільському господарстві Японії», у 1939 – «Селянські заворушення у Японії», які власне і зробили йому імідж експерта з питань японського АПК.
Ладижинський спочатку вивчав обстановку в Японії, перед тим як пропонувати концепцію аграрної реформи. А справи у японському АПК тоді були вкрай складними. Потенціал виробництва в АПК Японії у 1946 році, порівняно з 1936 році, упав одразу на 60%. Ситуацію з продуктивністю агросектору погіршував занепад хімічної промисловості, через що виробництво добрив у країні припинилось взагалі. Втрати флоту торгівельних та риболовецьких суден, якими зокрема імпортувалось продовольство до Японських островів, склали 80%. Частка імпорту продовольства у загальній структурі у воєнний час становила мінімум 17%.
Як і у воєнний, так і у післявоєнний час продовольство серед населення розподілялось за картковою системою. Але зважаючи на вищеописане, річну норму видачі рису на одну особу довелось знизити з 150 кг до 75 кг. При цьому все рівно процвітала спекуляція продуктами на чорному ринку, оскільки на руках що держслужбовців, що поміщиків, лишались достатні запаси рису та іншого продовольства. Ситуацію не рятували навіть масштабні поставки харчів в рамках гуманітарної допомоги США.
Ситуація на селі також не була спокійною. Більше 50% ріллі було зосереджено в руках поміщиків, які більше половини своїх угідь здавали в оренду тамтешнім селянам, 30% яких не мали своєї землі взагалі. Орендна плата стягувалась виключно натурою, часом сягала до 60% обсягу зібраного орендарем врожаю.
Перше завдання – реструктуризація економіки Японії, аби та змогла досягти стійкого економічного росту.
Друге завдання – зміна політичного режиму настільки, щоб військово-політичне керівництво країни більше не задумувалось про зовнішню експансію.
Для досягнення мети Ладижинський задав перший параметр – максимальний розмір ріллі в одних руках міг бути не більше 3 га. Це стосувалось як і поміщиків, у яких держава викуповувала землю, так і селян, які її перекуповували у держави. «Відсутні поміщики» позбавлялись права володіти землею взагалі. Показник у 3 га був середнім по Японії, і коливався залежно від регіону; у префектурі (аналог нашої області)
Параметр другий – орендна плата натурою заборонялась, дозволялась виключно грошима. При цьому обсяг річної ренти не міг перевищувати 25% вартості зібраного врожаю на затоплюваних рисових полях, та 15% - на суходільних полях. Але орендувати при цьому дозволялось не більше 4 гектарів землі одному агровиробникові.
Третім, непрямим, параметром цієї реформи виявилась реформа японського театру. Річ у тім, що традиційні жанри театру, як то кабукі, бунраку та дзьорурі, на думку американських експертів, фактично оспівували феодальний аграрний лад Японії. Тому, на думку американців, театр потрібно було «очистити» від таких жанрів та сюжетів, аби не допустити відкату до старого економічного укладу. Власне, «очистка» театру стартувала наприкінці 1946 року, одночасно зі стартом аграрної реформи.
В результаті земельної реформи чисельність власників землі зросла більш ніж на 70%, а чисельність орендарів скоротилася в 5 разів. До 1950 р. селянам перейшло 60% всієї орендованої землі, сформувався прошарок вільних фермерів. Земельна реформа сприяла збільшенню ємності внутрішнього ринку, підвищила товарність сільського господарства, вивільнила значні трудові ресурси. З 1946 по 1970 р. виробництво сільськогосподарської продукції зросло більш ніж у два рази.
Реформи в соціальній сфері.
Згідно з новим законодавством було встановлено 8-годинний робочий день, підвищена заробітна плата за понаднормові роботи, введено соціальне страхування та оплачувані відпустки. Були легалізовані організації трудящих, яким надавалося право на страйки, запроваджувалася охорона праці і т. д.
У 1947 р. в Японії проведено реформу освіти і школи. Школа була відділена від церкви, а церква від школи. У школі заборонялось пропагувати насильство і війну. Освіта стала світською, загальною, початкова – безкоштовною. У результаті цих реформ були остаточно ліквідовані пережитки минулого, японське суспільство набирало рис сучасного.
Видео c 13:25-14:55 (япония взрывает мозг)