1. 
   Поняття
   
2. 
   Класифікація
   
3. 
   Стадії розсіяного склерозу
   
4. 
   Етіологія захворювання
   
5. 
   Патогенез
   
6. 
   Симптоми
   
7. 
   Ускладнення
   
8. 
   Діагностика розсіяного склерозу
   
9. 
   Лікування розсіяного склерозу
   
10. 
    Реабілітація
    

• 
  ізольований;
  
• 
  ремітивний (даному виду характерно чергування ремісії й загострень);
  
• 
  вторинний (патологія поступово прогресує);
  
• 
  ремітивно-прогресуючий (наявність загострення після затухань);
  
• 
  первинно-прогресуючий (захворювання не має загострень та ремісій).
  

Стадії розсіяного склерозу

• 
  0-3,5 бала. Мінімальні або помірні рухові порушення. У наданні сторонньої допомоги необхідності немає.
  
• 
  4-5,5 балів. Рухова активність обмежена.
  
• 
  6-6,5 балів. Переміщення хворого можливо за допомогою упору.
  
• 
  7 і більше балів. Рух тільки в інвалідному візку.
  

• 
  генетичні (захворювання розвивається при певних генетичних умовах);
  
• 
  зовнішні (несприятливі екологічні умови, токсини, інфекції та ін.);
  
• 
  поведінкові (емоційні стреси, харчування, куріння, алкоголь).
  

Симптоми розсіяного склерозу

• 
  зниження інтелектуальних здібностей;
  
• 
  пульсуючі болі в м'язах;
  
• 
  втрата пам'яті;
  
• 
  оніміння обличчя, рук;
  
• 
  різкий занепад сил на тлі депресій та частих стресів.
  

Ускладнення

Діагностика розсіяного склерозу

Лікування розсіяного склерозу

Реабілітаційний процес включає наступні заходи:

• 
  лікувальну фізкультуру;
  
• 
  фізіотерапевтичні процедури;
  
• 
  голковколювання, БОС;
  
• 
  тракційне витягування;
  
• 
  психологічну терапію;
  
• 
  лікувальний масаж.
  

• 
  загальне зміцнення організму і поповнення життєвих сил.
  
• 
  вправи корисні не тільки для усунення захворювання, але і для профілактики його появи.
  
• 
  зниження почуття втоми і загальне поліпшення самопочуття.
  
• 
  нормалізація циркуляції крові, за рахунок чого поліпшується активність мозку і пам’ять.
  
• 
  зміцнення м’язів сечового міхура.
  
• 
  зміцнення кісток і відновлення координації, що, безсумнівно, призводить до усунення проблем з рухливістю.
  

1. 
   Періоди активної роботи повинні чергуватися з відпочинком.
   
2. 
   На гімнастичних тренуваннях нагрузку та інтенсивність слід збільшувати поступово.
   
3. 
   Навіть при незначній втомі заняття припиняють.
   
4. 
   Під час тренувань задіюються всі групи м’язів.
   
5. 
   Дихання повинно залишатися рівним і спокійним. Будь-які дії роблять під час вдиху, у вихідну позицію повертаються на видисі.
   
6. 
   Больові відчуття під час занять сигналізують про те, що подальші дії потрібно припинити.
   

• 
  випади вперед по черзі на кожну ногу;
  
• 
  присідання з переносом маси тіла в сторону, спираючись на зігнуту ногу;
  
• 
  випади в сторони.
  

• 
  нахили колін в сторони. Важливо, щоби плечі і таз не відривалися від підлоги.
  
• 
  підйом тазу при зігнутих колінах.
  
• 
  підйоми витягнутих рук. Це завдання може виконуватися за допомогою гімнастичної палки.
  
• 
  зігнувши ноги, по черзі притягують коліно до грудей.
  
• 
  відведення в сторони руки і протилежної ноги. Дуже важливо в момент виконання контролювати, щоби руки і ноги пересувалися по підлозі.
  

• 
  поставивши перед шведською стінкою стільчик і взявшись рукою за перекладину, потрібно присісти, не відриваючи рук.
  
• 
  праву ногу ставлять на нижню сходинку, після чого роблять крок вниз цією ж ногою.
  

1. 
   Первинні: здоровий спосіб життя, помірність в навантаженнях та відпочинку, відмову від куріння й алкоголю.
   
2. 
   Вторинні: превентивна терапія полягає в прийомі імуномодуляторів – дані речовини запобігають розвитку захворювання.