Державний кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
Формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання. Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.
Державний кредит буває таких видів: — внутрішній, коли держава запозичує кошти у підприємств і населення власної країни; — зовнішній, якщо держава робить запозичення на міжнародному рівні.
| Ознака класифікації | Вид позики |
| За правовим оформленням | На підставі угод (безоблігаційні); забезпечені випуском цінних паперів |
| За місцем розміщення | Внутрішні; зовнішні |
| Залежно від статусу позичальника (емітента) | Державні; місцеві |
| Залежно від термінів погашення | Короткострокові (поточні, як правило, до 1 року); середиьострокові (від 1 до 5 років); довгострокові позики (понад 5 років) |
| За видами дохідності | Відсоткові позики; безвідсоткові (дисконтні) позики; виграшні позики |
| За характером обігу цінних паперів | Ринкові; неринкові |
| За формою випуску | Готівкові; безготівкові |
| За способом погашення | Ординарні; серійні; з достроковим погашенням |
| За видами забезпеченості | Заставні; беззаставні |
За правом оформлення розрізняють державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні), і забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). Угодами оформляються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій.
Державний кредит є зворотним, терміновим і платним. Разом з тим, між державним та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.Банківський позичковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Кредити можуть одержувати і приватні особи. Відмітною рисою банківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвитку соціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашення кредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.Коли ж мова йде про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.Державний кредит – це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.
Завдання. Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.
1. До запозичень держава вдається при бюджетному дефіциті.
2. Якщо держава відповідає за погашення позик або інших зобов'язань, узятих фізичними та юридичними особами, вона є позичальником.
3. Як економічна категорія державний кредит перебуває на межі двох видів грошових відносин — фінансів і кредиту — та поєднує їх особливості.
4. Сутність операцій на відкритому ринку, спрямованих на збільшення грошової маси, полягає в купівлі державних облігацій фізичними та юридичними особами.
5. Будучи на фінансовому ринку позичальником, держава збільшує попит на позикові кошти і тим самим сприяє зменшенню "ціни" кредиту.
6. У сучасних умовах надходження від державних позик стали другим способом фінансування витрат бюджету після податків.
7. Обсяги операцій держави, котра є кредитором, значно більші, ніж якщо вона виступає у ролі позичальника.
8. У процесі запозичення коштів державою забезпеченням є все майно, що перебуває в її власності.
9. Принципами державного кредиту є зворотність і платність.
10. Облігації з "нульовим" купоном не підлягають обігу на ринку цінних паперів.