УДК 376.056.26
Аршинова С.М.
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОЇ АКТИВНОСТІ
У ДІТЕЙ З РАС МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
В Україні велика увага приділяється розвитку корекційної освіти, де значне місце посідає логопедія. Важливість вивчення проблеми комунікативно-мовленнєвої активності дітей з розладами аутистичного спектру (РАС) складно переоцінити, адже саме комунікативні навички забезпечують можливість дітей знайомитися з оточуючим світом, засвоювати знання, формувати уміння, оволодівати навичками, накопичувати досвід.
Жодна складна форма психічної діяльності не формується й не реалізується без прямої або непрямої участі мовлення. Розвиток комунікативно-мовленнєвої активності дитини проходить у тісному взаємозв’язку з формуванням усіх психічних процесів, а це означає, що будь-які порушення, відставання чи спотворення у розвитку психічних процесів, відповідно, стануть причиною тих чи інших порушень мовлення і комунікативно-мовленнєвої активності дітей. При аутизмі, окрім основних специфічних особливостей розвитку, порушується сама можливість використання мовлення як такого.
Багаточисельні дослідження практиків та публікації науковців, таких як О. Аль-Мраят, Н. Базима, Н. Івашура, Х. Качмарик, С.Конопляста, З. Ленів, Н. Липка, І. Маркотенко, М. Породько, Т. Скрипник, Є. Соботович, Ю. Товкес, В. Тарасун, Г. Хворова, М. Шеремет, Д. Шульженко Д.І. та ін. свідчать про глибинне вивчення проблематики аутизму. Науковці відзначають, що мовленнєвий розвиток дитини з аутизмом не завжди відбувається у відповідному віці і не завжди підпорядковується онтогенетичним закономірностям розвитку мовленнєвих функцій. За даними науковців дитина з РАС молодшого шкільного віку внаслідок особливостеймовленнєвої та поведінкової сфер демонструватиме низький рівень комунікативної активності. Це можна пояснити безпосередньо специфікою мовленнєвого розвитку дітей з РАС разом з обмеженим мовленнєвим досвідом та недостатнім використанням мовленнєвих навичок у спілкуванні [1].
Мета статті– здійснити теоретичний аналіз особливостей комунікативно-мовленнєвої активності у дітей із розладами аутистичного спектру молодшого шкільного віку.
Формування комунікативної активності особистості має велике значення для шкільного віку, саме у цей віковий період провідним видом діяльності стає спілкування дитини-школяра, відбувається самовизначення та самопізнання (К. Касімова).
Комунікативно-мовленнєва активність визначається як складна інтегративна якість особистості дитини, яка виражає ступіть потреби у спілкуванні та виявляється у готовності до включення у мовленнєву комунікацію і взаємодію, реалізовувати комунікацію найбільш раціональними й оптимальними способами, спрямованими на досягнення результатів діяльності (С. Горохова, М. Матвєєва).
Комунікативну діяльність дітей з РАС активно вивчали такі вчені, як В. Лебединський, А. Леслі, М. Ліблінг, Т. Скрипник, К. Островська. Надзвичайне утруднення формування комунікативної діяльності при аутизмі є наслідком особливої патології головного мозку, що визначає цілий комплекс явищ, серед яких порушення процесів аналізу та переробки інформації, психофізіологічних механізмів, які відповідають за забезпечення емоційного контакту з іншою людиною, за навчання шляхом наслідування поведінки дорослого. У дітей з РАС з раннього віку спостерігається значне обмеження здатності до встановлення та підтримання соціальної взаємодії, а також специфічне порушення розвитку мовлення, в першу чергу, його комунікативної функції.
Прояви мовленнєвих порушень при розладах аутистичного спектра (РАС) відрізняються за характером та динамікою, і у більшості випадків відображають специфіку аутизму. Попри варіативність порушень та їх проявів, у всіх дітей відзначається несформованість комунікативної активності. Незалежно від часу появи мовлення і рівня його розвитку, дитина з РАС не завжди здатна використовувати мовлення як засіб спілкування у повному обсязі. Особливості комунікативної сфери значною мірою позначаються на розвитку мовленнєвої активності таких дітей, що особливу роль відіграє у молодшому шкільному віці, коли саме спілкування збагачує і знання дітей, і особистісний досвід.
В той же час, результати численних досліджень свідчать, що цілеспрямований тривалий комплексний психолого-педагогічний вплив на дітей з розладами аутистичного спектру може забезпечити виражену позитивну динаміку формування комунікативної діяльності. Доведено, що у дітей з розладами аутистичного спектру в своїй більшості, є проблеми с комунікативною складовою. Вони зазнають значних труднощів у спілкуванні з оточуючими їх людьми. Для успішного спілкування, дитина повинна відповісти на зовнішні чинники або ж на питання поставленні іншою людиною, ця відповідь може бути вербальною або ж невербальною, це і є комунікативна діяльність.
При розладах аутистичного спектра порушення комунікації є системними, відображаються на всіх рівнях і у всіх аспектах розвитку дитини. Для осіб з РАС характерна відсутність або стереотипність вербальної взаємодії, а також порушення при формуванні соціально прийнятих засобів комунікації.
Оволодіння мовленням – складний, багатосторонній процес. Як підкреслюють М. Шеремет та Н. Базима, мовлення дітей починає формуватися лише тоді, коли головний мозок, слух, зір, артикуляційний апарат дитини досягають певного рівня розвитку. Для своєчасного становлення в онтогенезі мовленнєвої функції важливе значення має нормальне функціонування усіх відділів центральної нервової системи, особливо кори головного мозку. Етапи формування мовленнєвої комунікації дитини супроводжуються вдосконаленням слухомовленнєвого сприйняття, оволодіння довільною слухомовленнєвою пам’яттю, використанням з метою комунікації інтонаційних засобів мовлення, а також формування фонематичного слуху. Саме у цей час у дітей з аутизмом все більш помітним стає поступове відставання у розвитку мовлення [5].
Слід підкреслити неоднорідність мовленнєвих порушень та варіативність їх проявів у залежності від глибини ураження та ступеню викривлення психічного розвитку дитини з РАС. Так, незалежно від рівня розвитку мовлення, при аутизмі насамперед страждає можливість активно використовувати його з метою спілкування. Якщо дитина з порушенням мовлення в наслідок інших факторів, намагається компенсувати це використання жестів та міміки, то в дітей з аутизмом ця компенсація в більшості випадків не спостерігається.
Характерним для дітей нашої групи є порушення прагматичної сторони мовлення. Значні труднощі дитина відчуває саме в розумінні мовлення. Ще однією характерною особливістю для дітей з розладами аутичного спектру, є те що, незважаючи на якість розвитку мовленнєвої функції, дитина не здатна починати та підтримувати розмову самостійно [3].
Основним завданням системи психолого-педагогічної корекції є формування комунікативних навичок у осіб з РАС. Але ж необхідно відрізняти мовленнєві навички дитини від комунікативних. Дуже часто в роботі з невербальними дітьми з аутизмом, ставлять завдання навчити їх говорити як головне. Але, насправді, головним в роботі з такими людьми є саме комунікативно-мовленнєві навички, тому найважливіше це формування комунікації особистості (Т. Скрипник, Л. Яковлева).
Несформованість у дитини з РАС комунікативних навичок пов’язана з нестачею або відсутністю комунікативної мотивації. Тому виникає необхідність у зовнішній стимуляції їх мотивації. Це може відбуватись шляхом включення в процес корекції різноманітних предметів, різноманітних тем для розмови, які будуть цікаві дитині. Якщо, теми для розмови дитині будуть цікаві, то ефективність формування комунікативних навичок значно виросте. Дитина може уникати розмови та взаємодії з спеціалістом, якщо їй не цікава тема для розмови [2].
Не менш важливим моментом є оцінювання рівня розуміння дитиною мовлення оточуючих. Педагоги і найближчі до дитини люди повинні враховувати цю інформацію, щоби мати змогу пристосувати своє мовлення до рівня, зрозумілого дитині, задля ефективної взаємодії. Перш за все, необхідно визначити розуміє дитина звернене мовлення на вербальному, чи довербальному рівні. Довербальний рівень розвитку розуміння мовлення у дитини з аутизмом передбачає використання педагогом ситуативних, паралінгвістичних «підказок» (жести, інтонація, вказування поглядом), що є просто необхідними для взаєморозуміння [4].
Отже, особливостями комунікативно-мовленнєвої активності дітей молодшого шкільного віку з РАС є обмеження здатності до встановлення та підтримання соціальної взаємодії, специфічне порушення розвитку мовлення, дитина з РАС не завжди здатна використовувати мовлення як засіб спілкування у повному обсязі, відсутність компенсації за допомогою міміки і жестів, порушення мотиваційного та операціонального компоненту комунікації, нездатність дитини з РАС починати та підтримувати розмову самостійно.
Проаналізувавши питання розвитку мовленнєвої активності та зрозумівши механізми та особливості її становлення, можна дійти висновку, що розвиток комунікативно-мовленнєвої активності у дітей з РАС не відбувається спонтанно і потребує вивчення, а далі – цілеспрямованого корекційно-розвиткового навчання.
Література
1.Аутичні діти. Корекція комунікативних навичок. URL: https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/9698/ 2. Базима Н. В. Формування мовленнєвої активності у дітей з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку : автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.03. Київ, 2014. 20 с. 3. Варзацька Л.О. Особистісно зорієнтована модель мовленнєвого розвитку особистості. Українська мова і література в школі. 2007. № 2. С. 13– 19. 4. Ткач Х. Я. Обстеження мовленнєвого розвитку дітей з аутизмом і тяжкими порушеннями мовлення. На основі поведінкового підходу: практичний посібник. Тернопіль : Мандрівець, 2020. 136 с. 5. Шеремет М.К., Базима Н.В. Розвиток мовленнєвої активності дітей з аутистичними порушеннями старшого дошкільного віку : навч.-метод. посіб. Київ: ДІА, 2017. 100 с.
Аршинова С.М. Теоретичний аналіз особливостей комунікативно-мовленнєвої активності у дітей з РАС молодшого шкільного віку.
У статті визначається поняття “комунікативно-мовленнєва активність”, надаються результати теоретичного аналіза особливостей комунікативно-мовленнєвої активності у дітей з розладами аутистичного спектру на підставі аналізу наукової літератури. Сформульовані особливості комунікативного процесу дітей з РАС молодшого шкільного віку.
Ключові слова: розлади аутистичного спекту, комунікація, мовлення, комунікативно-мовленнєва активність.
Arshinova S.M. Peculiarities of communicative and speech activity in children with autism spectrum disorders.
This article determines the peculiarities of communicative and speech activity in children with autism spectrum disorders based on the analysis of scientific literature. Formulated features of the communicative process and speech development of children.
Key words: autism, communication, language, speech, speech activity.
Аршинова Світлана Миколаївна – здобувач вищої освіти 1 курсу магістратури спеціальності 016 Спеціальна освіта: освітньо-професійна програма: Логопедія. Спеціальна психологія Інституту педагогіки і психології ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».
Науковий керівник – Сєромаха Наталія Євгенівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри спеціальної освіти ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
sieromakha@gmail.com