3. Експериментальна частина.
3.1. Аналіз шляхів оптимізації технології рідких лікарських форм в аптеці.
3.2. Приклади приготування рідких лікарських форм в аптеці (1-2 прописи).
АПТЕЧНЕ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛІКІВ — приготування в аптечних умовах екстемпоральних ЛП, внутрішньоаптечних заготовок і фасування готових ЛП відповідно до вимог ДФУ, діючих наказів та інструкцій МОЗ України. ЛП виготовляють, дотримуючись правил аптечної технології ліків, індивідуально за рецептом лікаря і дрібносерійно. Обґрунтуванням для виготовлення ЛП в умовах аптеки є рецепт лікаря або вимога (замовлення) лікувально-профілактичного закладу. А.в.л. забезпечує індивідуальний підхід до лікування хворого. За рецептом лікаря для конкретного пацієнта в аптечних умовах виготовляють прості й складні ЛП за індивідуальним дозуванням, а також нестійкі при зберіганні, які не виробляють у промислових умовах. Механізація технологічних процесів — часткова за допомогою засобів малої механізації. Терміни зберігання ЛП обмежені — від 2 до 30 днів. А.в.л. розвивається та вдосконалюється одночасно з промисловим виробництвом ліків.
Рідкі лікарські форми (РЛФ), що виготовляються в умовах аптек, складають більше 60 % від загальної кількості екстемпоральних ЛП.
Переваги РЛФ перед іншими лікарськими формами: оптимальний ступінь дисперсності часток лікарської речовини, яка розчинена або рівномірно розподілена у розчиннику, що суттєво впливає на терапевтичну дію лікарської речовини; РЛФ відрізняються різноманітністю складу і способами їх застосування; зменшують подразнюючу дію деяких лікарських речовин (бромідів, йодидів та ін.); для них характерна простота і зручність застосування; маскування неприємного смаку і запаху лікарських речовин, що особливо важливо в дитячій практиці; при пероральному прийомі РЛФ всмоктуються і діють швидше, ніж тверді лікарські форми (порошки, таблетки та ін.); м'яка і обволікаюча дія ряду лікарських речовин найбільш повно проявляється у випадку, коли вони перебувають саме в РЛФ.
Виготовлення лікарських засобів в аптеці покладається на фармацевта, або на провізора технолога. Допоміжні операції виконує фасовщица. При наявності в аптеці самостійних структурних підрозділів прийомів рецептів, виготовленням індивідуальних ЛЗ, контролем їх і відпусткою займається РПО, а всі працівники, зайняті на цих операціях, працюють в його складі.
Фармацевт несе відповідальність за роботу фасувальниці, а ним керує провізор технолог-контролер. Фармацевт відповідає за якість лікарських засобів. Його головне завдання - дотримуватися всі вимоги та правила, що сприяють високій якості лікарських засобів. Він повинен:
дотримуватися правил фармацевтичного порядку і санітарного режиму;
забезпечувати порядок і чистоту робочого місця, його раціональне обслуговування;
зобов'язаний уважно читати рецепт перед початком виготовлення і після;
найменування ЛВ повинен читати кілька разів;
повинен дотримуватися правил технологій;
особливу увагу звертати на сумісність інгредієнтів, зазначених у прописи. У разі сумніву в правильності виписування ЛЗ або утруднення при їх виготовленні фармацевт зобов'язаний проконсультуватися з провізором-технологом або провізором-аналітиком;
контролювати роботу ваговимірювальних приладів;
обов'язково проводити письмовий контроль;
підвищувати свою кваліфікацію, вивчати особливості виготовлення лікарських форм, характ ер можливих помилок, щоб не робити їх самому.
Освоювати ефективні прийоми і методи праці, використання засобів малої механізації.
Після виготовлення лікарського засобу фармацевт заповнює паспорт письмового контролю (ППК), розписується в рецепт і передає його разом з лікарською формою провізору-технологу контролеру. Фармацевт не має права готувати лікарські засоби відразу по декількох прописами. Особливу увагу необхідно дотримуватися при виготовленні ліків, що містять речовини знаходиться на ПКУ. Відпустка цих речовин повинен виробляти провізор-технолог у місця їх зберігання в присутності фармацевта, після чого Штангласи негайно повертається на місце. На зворотному боці рецепта провізор-технолог розписується у видачі, а фармацевт в отриманні необхідної кількості ЛВ, що знаходиться на ПКУ із зазначенням його найменування та кількості. Після отримання цих речовин фармацевт зобов'язаний відразу використовувати їх для приготування ЛЗ.
В аптечних умовах особливого значення набуває чистота посуду для приготування ін'єкційних ліків. Для миття посуду застосовують розведений у воді у вигляді суспензії 1: 20 порошок гірчиці, а також свіжоприготований розчин перекису водню 0,5-1% з додаванням 0,5-1% миючих засобів (В«НовинаВ», В«ПрогресВ», В«сульфанолаВ» та інші синтетичні миючі засоби) або суміш 0,8-1% розчину миючого засобу В«сульфанолаВ» і тринатрийфосфата у співвідношенні 1: 9.
Посуд спочатку замочують в миючому розчині, нагрітому до 50-60 В° С, протягом 20-30 хв, а сильно забруднену - До 2 год і більше, після чого ретельно миють і обполіскують спочатку кілька (4-5) раз водопровідною водою, а потім 2-3 рази дистильованою водою. Після цього посуд стерилізують відповідно до вказівок ГФХ.
Отруйні речовини, необхідні для приготування ін'єкційних ліків, зважуються рецептаром-контролером у присутності асистента і негайно використовуються останнім для приготування ліків. Отримуючи отруйна речовина, асистент зобов'язаний переконатися у відповідності найменування штангласах призначенням в рецепті, а також у правильності набору гир і зважування.
На всі без винятку ін'єкційні ліки, приготовані асистентом, останній зобов'язаний негайно скласти контрольний паспорт (талон) з точним зазначенням назв взятих інгредієнтів ліки, їх кількостей та особистим підписом.
Всі ін'єкційні ліки до стерилізації повинні піддаватися хімічному контролю на справжність, а за наявності хіміка-аналітика в аптеці - і кількісному аналізу. Розчини новокаїну, атропіну сульфату, кальцію хлориду, глюкози і ізотонічний розчин натрію хлориду при будь-яких обставинах в обов'язковому порядку підлягають якісному (ідентифікація) і кількісному аналізу.
У всіх випадках ін'єкційні ліки повинні готуватися в умовах максимально обмеженого забруднення ліки мікрофлорою (асептичні умови). Дотримання цієї умови обов'язково для всіх ін'єкційних ліків, у тому числі що проходять завершальну стерилізацію.
Правильна організація роботи з приготування ін'єкційних ліків припускає завчасне забезпечення асистентів достатнім набором простерилизованной посуду, допоміжних матеріалів, розчинників, мазевих основ і т. п.
3.3. Шляхи усунення несумісностей при готуванні лікарських форм із утрудненою технологією.
Одним з важливих факторів прояву лікувальної дії лікарських препаратів є сумісність речовин у прописаній лікарській формі. Однак бувають випадки, коли інгредієнти, що входять до складу лікарського препарату, при взаємодії утворюють нові речовини.
Проблема усунення несумісностей є частиною загальної проблеми стабілізації лікарських препаратів.
Основні способи усунення несумісностей можна класифікувати наступним чином:
застосування технологічних прийомів без зміни складу ЛФ (певна послідовність розчинення, фракційне приготування з наступним обєднанням в одній формі);
введення в пропис допоміжних речовин (стабілізаторів, емульгаторів, вологоадсорбентів та ін.); або частковою заміною складу розчинника, основи;
заміна ЛР (по узгодженню з лікарем);
заміна ЛФ;
виділення одного з несумісних компонентів і відпуск у двох формах.
Вибір способу залежить від причини несумісності, виду ЛФ, наявності допоміжних речовин та інших факторів.
Отже, при реалізації способів усунення несумісності інгредієнтів в ЛФ слід дотримуватись нижче приведених рекомендацій:
1. Для попередження нерозчинності речовин в рідких ЛФ можна використати:
а) заміну нерозчинної ЛР його фармакологічним аналогом (кодеїну - кодеїну фосфату, теофіліну - еуфіліном, барбіталу - бірбітол-натрію);
б) додавання допоміжних речовин, здатних покращити розчинність за рахунок комплексоутворення (наприклад, калію йодиду для розчинення кристалічного йоду у водних і спиртових розчинах);
в) додавання речовин, що створюють оптимальне значення рН (натрію гідрокарбонату, кислоти борної, буферних розчинів);
г) додавання солюбілізаторів:
- ПАР-твіну-80;
- Співрозчинників (води, етилового спирту, ацетону, димексиду, гліцерину);
- Гідротропних комплексоутворювачів (багатоосновних карбонових кислот, амінокислот, амінів, зокрема гексаметилентетраміну, натрію бензоату, натрію саліцилату);
2. Для попередження незмішуваності ЛР використовують:
а) додавання ПАР-емульгаторів (ланоліну, Т2 , твіну-80 та ін.) в мазях, лініментах, супозиторіях (наприклад в сумішах гліцерину з вазеліном; вазеліну і водних рідин);
б) додавання структуроутворювачів (загущувачів) - аеросилу, бентоніну. (наприклад в сумішах димексиду з супозиторними гідрофобними основами; вазеліну з олією рициновою - 3% аеросилу від кількості олії);
в) зміна однієї речовини, або її частини (наприклад, зміна етилового спирту 70% на 90% в сумішах з олією рициновою);
г) виділення з суміші компоненту, що не змішується і відпускають його окремо (наприклад, валідол в сумішах з галеновими препаратами).
3. Для попередження відволоження сумішей використовують:
а) попереднє підсушування ЛР, що є кристалогідратами (натрію сульфат, магнію сульфат);
б) додаванням вологоадсорбентів (вологорегуляторів): аеросилу А-380, висушеного крохмалю або білої глини, кальцію карбонату, кальцію гліцерофасфат. Аеросилу додають 0,01-0,03 г на 1 порошок; висушеного крохмалю – 0,02-0,05 г;
в) фракційне змішування ЛР, що викликають відволоження, з наступним обєднанням в одній масі;
г) виділення з ЛФ однієї із взаємодіючих речовин і відпуск у двох формах.
3.4. Приклади технології приготування різних за складністю мікстур з поєднанням інших лікарських форм.
Одним з важливих факторів прояву лікувальної дії лікарських препаратів є сумісність речовин у прописаній лікарській формі. Однак бувають випадки, коли інгредієнти, що входять до складу лікарського препарату, при взаємодії утворюють нові речовини.
Іноді така взаємодія не порушує терапевтичної дії лікарського препарату, оскільки речовини, що утворюються, мають ті ж терапевтичні властивості, що і вихідні. Наприклад, пілюлі Шерешевського, у яких вільний йод вступає у взаємодію з іншими компонентами, але його терапевтична дія при цьому зберігається. Іноді лікар свідомо створює умови для взаємодії компонентів пропису в розрахунку на фармакологічну дію продуктів реакції ( різні комбінації натрію тіосульфату з кислотами, розраховані на терапевтичний ефект дрібнодиспергованої сірки, що виділяється при розкладанні натрію тіосульфату в кислому середовищі ) або передбачає при цьому посилення специфічної дії інгредієнтів ( що називається фармакологічним синергізмом - співдружна, спільна дія ), в інших випадках - ослаблення чи навіть повне усунення побічної дії одного з прописаних компонентів, тобто передбачає розумне використання фармакологічного антагонізму деяких лікарських речовин для досягнення бажаної терапевтичної дії.
У технологічному аспекті при виготовленні складних лікарських препаратів можуть виникати різні утруднення, що вимагають застосування особливих прийомів чи додавання ( без узгодження або за згодою лікаря, що прописав рецепт ) не передбачених у рецепті допоміжних речовин.
Фармацевтичними несумісностями ( Incompatibilita pharmaceutica ) називаються такі поєднання інгредієнтів, у яких в результаті взаємодії лікарських речовин між собою і з допоміжними речовинами істотно змінюються їх фізико-хімічні властивості, а тим самим і терапевтична дія.
Води очищеної 200 мл.
Перевірка доз: Об'єм розчину дорівнює 150 мл.
число прийомів - 150 : 15 = 10.
л.р.д. 3,0 : 10 = 0,3 г в.р.д. = 1,0 г.
л.р.д. 0,3 х 3 = 0,9 г в.д.д. = 3,0 г.
Дози не завищені.
У підставку відмірюють 150 мл води очищеної. Відважують 3,0 г анальгіну, висипають у підставку і розчиняють. Проціджують у флакон для відпуску. Закупорюють і оформляють.
Розчини в концентрації вище 3% виготовляють у мірному посуді або розраховують кількість води за допомогою коефіцієнтів збільшення об'єму (додаток 2 до наказу МОЗ України №197 від 07.09.93р.).
Коефіцієнт збільшення об'єму (мл/г) показує приріст об'єму розчину в мл при розчиненні 1,0 г речовини при 20?С.
Rp.: Solutionis Magnesii sulfatis 20% - 150 ml.
Da.
Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день.
Мікстура-розчин з добре розчинною лікарською речовиною магнію сульфатом (кристалогідрат), виписаним у кількості понад 3%. Подрібнювати магнію сульфат попередньо не потрібно, тому що він легкорозчинний у воді.
Технологія розчину з використанням мірного посуду. У мірний циліндр поміщають приблизно 80 мл води очищеної. На ВР-100 відважують 30,0 г магнію сульфату, висипають у циліндр і перемішують до повного розчинення за допомогою скляної палички. Потім доводять розчин до об'єму 150 мл. Проціджують у заздалегідь підібраний флакон і відповідно до відпуску.
ППК.
Дата № рецепта.
Aquae purificatae q. s.
Magnesii sulfatis 30,0.
Aquae purificatae ad 150 ml.
Vзаг. = 150 ml.
Приготував: (підпис).
Перевірив: (підпис).
Технологія розчину з використанням коефіцієнта збільшення об'єму (КЗО). Для магнію сульфату КЗО дорівнює 0,50.
Розрахунок: Магнію сульфату 30,0 г
Води очищеної 150 мл - (30,0 х 0,50) = 135 мл
У підставку відмірюють 135 мл води очищеної, у якій розчиняють 30,0 г магнію сульфату, проціджують у флакон для відпуску й оформляють.
Розчини з повільно розчинними лікарськими речовинами. Повільна розчинність лікарських речовин у воді може бути обумовлена різними факторами: міцністю кристалічної решітки, малою швидкістю дифузії важких іонів або відносно поганою змочуваністю лікарської речовини розчинником. Для прискорення розчинення використовують додаткові технологічні прийоми: розчинення в гарячому розчиннику або подрібнення в ступці.
До повільно розчинних у холодній воді відносяться термостійкі лікарські речовини: кислота борна, натрію тетраборат, галуни алюмокалієві, кофеїн, кальцію глюконат, міді сульфат, етакридину лактат, фурацилін та ін.
Розчини з лікарськими засобами - сильними окислювачами. Срібла нітрат сильний окислювач. Він легко руйнується в присутності органічних речовин, зокрема при фільтруванні розчинів. Крім того, фільтрувальний папір значно адсорбує іони срібла. Тому окислювачі краще розчиняти в попередньо профільтрованій чи процідженій воді, а при необхідності фільтрувати через скляний фільтр №1 чи №2.
Rp.: Argenti nitratis 0,12.
Aquae purificatae 200 ml.
Da in vitro nigro.
Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день перед їжею.
Мікстура-розчин з лікарською речовиною списку А, що легко розкладається. Необхідно перевірити разову і добову дози.
У флакон для відпуску темного скла відмірюють 200 мл профільтрованої очищеної води і розчиняють у ній 0,12 г срібла нітрату. Розчини срібла нітрату відпускають в опечатаному вигляді з етикеткою «Поводитися з обережністю». При виготовленні додержують усіх правил роботи з отруйними речовинами. Оформляють сигнатурою.
Розчини з лікарськими речовинами, що взаємно погіршують розчинність. Відомо, що розчинення твердих речовин може супроводжуватися хімічною зміною з утворенням нових речовин.
Rp.: Natrii benzoatis 4,0
Solutionis Calcii chloride 5% - 150 ml
Misce.
Da.
Signa: По 1 столовій ложці 3 рази на день.
У процесі виготовлення мікстури за загальними правилами утворюється осад малорозчинного у воді кальцію бензоату. Тому виготовляють даний лікарський препарат роздільно в двох підставках, змішуючи розраховані кількості води і концентрованих розчинів, після чого обидва розчини зливають у флакон для відпуску - виходить прозорий розчин.