Електросон
Електросон — метод електролікування, в основі якого лежить вплив на ЦНС імпульсного струму низької частоти (1—150 Гц),малої сили (близько 10мА) та тривалістю імпульсу 0,2—2 мс, унаслідок чого виникає стан, близький до фізіологічного сну.
Апарати для проведення електросну: портативний апарат «ЕС — 2П», який розрахований на обслуговування одного пацієнта, а також «Електросон-4», «Електросон-4Т», «Електросон-5» для одночасного проведення процедур чотирьом пацієнтам.
Механізм дії електросну:
•безпосередній вплив на головний мозок;
рефлекторний вплив на певні структури мозку (підкіркові утворення, кора головного мозку);
• гуморальний вплив (пов'язаний з надходженням у кров хімічних речовин і гормонів).
Фази лікувальної дії електросну:
• перша фаза (гальмування) — дрімота, сонливість, сон, сповільнення пульсу і дихання, зміна показників електроенцефалограми (ЕЕГ);
• друга фаза (розгальмування) — підвищення функціональної активності головного мозку, що характеризується підвищенням працездатності, бадьорістю, поліпшенням настрою і самопочуття пацієнта.
Переваги електросну над сном, зумовленим прийманням лікарських засобів:
• стимуляція діяльності підкірково-стовбурової ділянки головного мозку, в якій локалізуються гіпоталамус, ядра зорових горбів, ретикулярна формація, лімбічні системи та інші структури;
• відсутність посилення функції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи;
• зменшення фізичного та розумового стомлення, поліпшення самопочуття і настрою, підвищення працездатності;
• зниження підвищеного AT;
• нормалізація показників основного обміну (зниження підвищеного рівня холестерину, глюкози в крові);
• зменшення головного болю, болю в ділянці серця, покращення нічного сну;
• зниження підвищеного внутрішньоочного тиску;
• нормалізація шлункової секреції;
• збільшення хвилинного об'єму дихання та насичення крові киснем;
• активізація функції зовнішнього дихання;
• знеболювальна дія;
• нетоксичный, неалергізувальний вплив.
Перед виконанням процедур із застосуванням імпульсних струмів медична сестра:
1) здійснює мед сестринське обстеження та виявляє проблеми пацієнта, які визначаються основним захворюванням:
• оцінює стан здоров'я пацієнта;
• визначає показання і протипоказання до проведення фізіотерапевтичних процедур;
2)планує та реалізує медсестринськівтручання:
• проводить інструктаж пацієнта щодо поведінки під час процедури та дотримання правил техніки безпеки;
• інформує пацієнта про можливі відчуття під час проведення процедури;
• перед першою і кожною наступною процедурою оглядає місце проведення процедури, у разі зміни кольору шкірних покривів — повідомляє лікаря;
• спостерігає за фізичним станом пацієнта під час та після проведення процедури;
3)оцінює ефективність процедур, ступінь досягнення мети та
проводить корекцію медсестринських втручань.
Методика проведення електросну
Процедуру проводять у тихому затемненому приміщенні. Частота імпульсів струму 5—75 Гц, сила струму 15—20 мА, тривалість процедури 20—60 хв, курс лікування — до 20 процедур через день. Для підведення електричного струму до пацієнта використовують спеціальну маску з чотирма металевими гніздами, закріпленими на резинових стрічках (манжетах). У гнізда електродів кладуть ватні кульки, змочені теплою водою (температура 38—39 °С), або ізотонічним розчином натрію хлориду. Маску одягають на голову пацієнта так, щоб електроди розмістились на закритих повіках і на соскоподібних відростках скроневих кісток. Електроди, розміщені на повіках, з'єднують з катодом, а електроди на соскоподібних відростках — з анодом. Електроди щільно прилягають до шкіри, але не стискають очні яблука. Спочатку відчуваються слабке поколювання, приємна безболісна вібрація, «миготіння мушок» в очах, потім пацієнт засинає. Якщо у пацієнта спостерігаються негативні емоції при накладанні електродів на очні яблука або він страждає на захворювання очей, електроди розміщують за лобно-соскоподібною методикою: негативні електроди накладають на чоло з охопленням ділянки скроневих судин і фіксують їх м'якою пов'язкою.
Після накладання електродів пацієнта вкладають у найзручніше положення на напівм'яку кушетку. Одяг не повинен стискати тіло. Частоту повторення імпульсів підбирають індивідуально залежно від функціонального стану нервової системи, стадії захворювання і віку пацієнта. За наявності значних органічних змін та ослаблення основних нервових процесів застосовують невисоку
частоту повторення імпульсів 5—20 Гц і невелику тривалість процедури (15—20 хв). Із поступовим відновленням нервової діяльності, частоту і тривалість процедури збільшують відповідно до 40—100Гц і 20—60 хв.
Показання до лікування електросном:
• психічні та неврологічні захворювання: шизофренія, реактивні неврози, невралгії, насамперед ті, які супроводжуються розладами нічного сну внаслідок енцефаліту різної етіології, а також закритої травми черепа;
• терапевтичні захворювання: гіпертонічна хвороба І—II стадій, ішемічна хвороба серця, у початковий період реабілітації пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда.
Протипоказання до лікування електросном:
• загальні протипоказання до фізіотерапевтичних процедур;
• індивідуальна непереносимість дії струму;
• запальні захворювання очей;
• відшарування сітківки;
• екзема і дерматит на обличчі;
• істерична форма неврозу;
• посттравматичний арахноїдит;
• міопія.
Дарсонвалізація
Дарсонвалізація — метод лікування, діючим чинником якого є змінний імпульсний струм високої частоти (110кГц), високої напруги (20 кВ) та малої сили (0,02 мА) у вигляді швидко затухаючих серій коливань.
Тривалість імпульсу в кілька разів менша, ніж інтервал між ними. Інтенсивність електричного розряду, який виникає між електродом та тілом пацієнта, можна змінювати від «тихого» до «іскрового».
Уперше такий вид струму отримав французький фізик і фізіолог А. Д'Арсонваль у 1892 р.
Місцева дія: виникає короткочасне звуження, а потім розширення судин; нормалізується тонус гладких м'язів; знижується підвищений тонус артерій і підвищується знижений тонус вен, що зменшує венозний застій; покращується капілярний кровообіг, трофіка тканин; зменшується чутливість нервових закінчень.
Лікувальна дія: протизапальна, протисвербіжна, знеболювальна, трофічна.
Апарати для проведення дарсонвалізації. Портативні апарати: «Іскра-1», «Іскра-2», «Корона»; апарат для загальної дарсонвалізації — «Вихрь-1». До комплекту входять 8 скляних вакуумних (конденсаторних) електродів різної форми (гребінцевий, 1— 2 вагінальних, вушний, для ясен, 1—2 грибоподібних). При накладанні електрода на ділянку тіла утворюється конденсатор, однією поверхнею є тіло пацієнта, а іншою — порожнина електрода, діелектриком — скляний корпус електрода.
Порожнинні електроди після процедури необхідно промити теплою водою з милом та занурити у дезінфекційний розчин. Перед процедурою електрод протирають 70 % етиловим спиртом.
Перед виконанням процедурвисокочастотної електротерапії та магнітотерапії медична сестра фізіотерапевтичного кабінету:
1)здійснює мед сестринське обстеження та виявляє проблеми
пацієнта, які визначаються основним захворюванням:
• оцінює стан здоров'я пацієнта;
• визначає показання та протипоказання до проведення фізіотерапевтичних процедур;
2)планує та реалізує медсестринськівтручання:
•проводить інструктаж пацієнта щодо поведінки під час про
цедури та дотримання правил техніки безпеки;
•
інформує пацієнта про можливі відчуття під час проведення процедури;
• перед першою і кожною наступною процедурою оглядає місце проведення процедури, у разі зміни кольору шкірних покривів — повідомляє лікаря;
• спостерігає за фізичним станом пацієнта під час та після відпускання процедури;
3) оцінює ефективність процедур, ступінь досягнення мети та проводить корекцію медсестринських втручань.
Методика проведення дарсонвалізації
Під час процедури виникає подразнювальний ефект, пацієнт відчуває легке поколювання. Тепловий ефект незначний, що пояснюється малою силою струму та його імпульсним характером.
Для проведення місцевої дарсонвалізації застосовують два методи впливу:
лабільний метод — електрод переміщують по оголеній поверхні тіла (для кращого ковзання на шкіру наносять тальк);
стабільний метод — використовують при порожнинних процедурах, електрод фіксують нерухомо мішечком з піском.
Перед проведенням порожнинних процедур електроди змащують стерильним вазеліном і вводять на глибину 4—5 см (ректально), 8—10 см (у піхву). Після закінчення процедури електроди дезінфікують.
Параметри процедур:
• методика: місцева, рефлекторно-сегментарна (загальна площа впливу до 600см2); стабільна, лабільна;
• розташування електрода: контактно, дистанційно (проміжок до 2 см);
• вид електрода: гребінцевий, грибоподібний великий та малий, ректальний, вагінальний, вушний;
• потужність впливу: мала (1—3 поділки регулятора потужності), середня (4—5 поділок), велика (6—8 поділок);
• тривалість процедур: на одне поле (400—600см2) — до З—5 хв; на процедуру — до 20 хв; під час однієї процедури можливий вплив на 1—3 поля;
• періодичність процедур: щодня, через день; курс лікування — 15—20 процедур.
Біологічна дія дарсонвалізації:
•виникнення рефлекторної реакції — відповіді у внутрішніх
органах та системах організму внаслідок подразнення рецепторів
шкіри;
• відсутність збудження нервово-м'язового апарату;
• покращення вазомоторних реакцій;
• посилення мікроциркуляції, покращення трофіки шкіри;
• стимуляція тканинного обміну;
• знеболювальний, протисвербіжний ефект.
Показання до проведення дарсонвалізації:
• варикозне розширення вен гомілок і гемороїдальних вен;
• хвороба Рейно І—II ступеня;
• відмороження;
• трофічні виразки;
• рани, що не загоюються;
• випадіння волосся;
• захворювання шкіри (екзема, псоріаз);
• свербіж шкіри;
• пародонтоз, хронічний гінгівіт;
• вазомоторний риніт;
• неврит слухового нерва;
• функціональні захворювання ЦНС;
• у косметології.
Протипоказання до проведення дарсонвалізації:
• несприйнятливість струму;
• істерія;
• злоякісні новоутворення;
• захворювання системи крові;
• інфаркт міокарда (стан 6 міс. після інфаркту міокарда);
• кровотечі;
• активна форма туберкульозу.
Франклінізація
Франклінізація — метод лікування, діючим чинником якого є постійне електричне поле високої напруги. Унаслідок переміщення електричних зарядів відбувається утворення негативних аеро-іоніві хімічних речовин (озон, оксиди азоту). Потік іонів характеризується «тихим» розрядом, який відчувається пацієнтом у вигляді «електричного вітерця». Таким чином, під час проведення франклінізації на організм людини діють постійне електричне поле високої напруги, аероіони та хімічні речовини.
Апарати для проведення франклінізації: «АФ-2», «АФ-3-1»,«АФ-3». Електроди: пасивний (ніжний, сполучений з позитивною клемою апарата) і активний (у вигляді павука або голчатий, сполучений з негативною клемою), який розміщують над голоного або раною.
Фізіологічна та лікувальна дія франклінізації
При загальній франклінізації на організм людини діє постійне електричне поле високої напруги, негативні аероіони та невелика кількість озону, яка утворюється під час процедури. Подразнюючи рецептори шкіри, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, а також рецептори бронхолегеневого апарату, аероіони через ЦНС справляють складну нервово-рефлекторну дію. В альвеолах аероіони передають свої негативні заряди елементам крові, які розносять їх по тканинах організму і зумовлюють гуморальну дію. Унаслідок цього збільшується кількість поглинутого кисню і виділеного вуглекислого газу, активізуються окисно-відновні процеси, зменшується ШОЕ, збільшується кількість еритроцитів.
Загальна франклінізація справляє седативну та десенсибілізувальну дію, нормалізує сон, знижує підвищений AT, сприяє зменшенню фізичної та розумової втоми, підвищенню працездатності.
Завдяки місцевій франклінізації розширюються судини (після короткочасного спазму капілярів і артеріол протягом 1 хв), поліпшується капілярний кровообіг, підвищується температура шкіри, знижується больова чутливість, прискорюється епітелізація і загоєння післяопераційних ран, зменшується свербіж шкіри.
Лікувальні ефекти: седативний, знеболювальний, вазоактивний, метаболічний.
Методика проведення франклінізації
Розрізняють загальну і місцеву франклінізацію.
З метою техніки безпеки перед процедурою пацієнту необхідно зняти всі металеві предмети, забороняється торкатися пацієнта під час процедури, а пацієнт не повинен торкатися медичної сестри та предметів, що його оточують. Після вимикання апарата слід розрядити конденсатори (торкнутися розрядником до кінців електродів). Процедуру проводять у сухому приміщенні.
У разі загальної франклінізації головний електрод (КІТ) установлюють на відстані 12—15 см від голови пацієнта, інший —ножний електрод (Ап+) під ноги. Напруга 40—50 кВ. Тривалість процедури — 10—20 хв; курс лікування 12—20 процедур.
При місцевій франклінізації один електрод (Kt
) установлюють на відстані 5—7 см над поверхнею тіла в ділянці, що підлягає впливу, другий (Ап+) — накладають знизу контактно. Напруга 10—20 кВ. Тривалість процедури — 10—15 хв; курс лікування — 10—15 процедур. Після завершення процедури розрядником знімають з електродів напругу. рефлекторний вплив на певні структури мозку (підкіркові утворення, кора головного мозку);• гуморальний вплив (пов'язаний з надходженням у кров хімічних речовин і гормонів).
Фази лікувальної дії електросну:
• перша фаза (гальмування) — дрімота, сонливість, сон, сповільнення пульсу і дихання, зміна показників електроенцефалограми (ЕЕГ);
• друга фаза (розгальмування) — підвищення функціональної активності головного мозку, що характеризується підвищенням працездатності, бадьорістю, поліпшенням настрою і самопочуття пацієнта.
Переваги електросну над сном, зумовленим прийманням лікарських засобів:
• стимуляція діяльності підкірково-стовбурової ділянки головного мозку, в якій локалізуються гіпоталамус, ядра зорових горбів, ретикулярна формація, лімбічні системи та інші структури;
• відсутність посилення функції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи;
• зменшення фізичного та розумового стомлення, поліпшення самопочуття і настрою, підвищення працездатності;
• зниження підвищеного AT;
• нормалізація показників основного обміну (зниження підвищеного рівня холестерину, глюкози в крові);
• зменшення головного болю, болю в ділянці серця, покращення нічного сну;
• зниження підвищеного внутрішньоочного тиску;
• нормалізація шлункової секреції;
• збільшення хвилинного об'єму дихання та насичення крові киснем;
• активізація функції зовнішнього дихання;
• знеболювальна дія;
• нетоксичный, неалергізувальний вплив.
Перед виконанням процедур із застосуванням імпульсних струмів медична сестра:
1) здійснює мед сестринське обстеження та виявляє проблеми пацієнта, які визначаються основним захворюванням:
• оцінює стан здоров'я пацієнта;
• визначає показання і протипоказання до проведення фізіотерапевтичних процедур;
2)планує та реалізує медсестринськівтручання:
• проводить інструктаж пацієнта щодо поведінки під час процедури та дотримання правил техніки безпеки;
• інформує пацієнта про можливі відчуття під час проведення процедури;
• перед першою і кожною наступною процедурою оглядає місце проведення процедури, у разі зміни кольору шкірних покривів — повідомляє лікаря;
• спостерігає за фізичним станом пацієнта під час та після проведення процедури;
3)оцінює ефективність процедур, ступінь досягнення мети та
проводить корекцію медсестринських втручань.
Методика проведення електросну
Процедуру проводять у тихому затемненому приміщенні. Частота імпульсів струму 5—75 Гц, сила струму 15—20 мА, тривалість процедури 20—60 хв, курс лікування — до 20 процедур через день. Для підведення електричного струму до пацієнта використовують спеціальну маску з чотирма металевими гніздами, закріпленими на резинових стрічках (манжетах). У гнізда електродів кладуть ватні кульки, змочені теплою водою (температура 38—39 °С), або ізотонічним розчином натрію хлориду. Маску одягають на голову пацієнта так, щоб електроди розмістились на закритих повіках і на соскоподібних відростках скроневих кісток. Електроди, розміщені на повіках, з'єднують з катодом, а електроди на соскоподібних відростках — з анодом. Електроди щільно прилягають до шкіри, але не стискають очні яблука. Спочатку відчуваються слабке поколювання, приємна безболісна вібрація, «миготіння мушок» в очах, потім пацієнт засинає. Якщо у пацієнта спостерігаються негативні емоції при накладанні електродів на очні яблука або він страждає на захворювання очей, електроди розміщують за лобно-соскоподібною методикою: негативні електроди накладають на чоло з охопленням ділянки скроневих судин і фіксують їх м'якою пов'язкою.
Після накладання електродів пацієнта вкладають у найзручніше положення на напівм'яку кушетку. Одяг не повинен стискати тіло. Частоту повторення імпульсів підбирають індивідуально залежно від функціонального стану нервової системи, стадії захворювання і віку пацієнта. За наявності значних органічних змін та ослаблення основних нервових процесів застосовують невисоку
частоту повторення імпульсів 5—20 Гц і невелику тривалість процедури (15—20 хв). Із поступовим відновленням нервової діяльності, частоту і тривалість процедури збільшують відповідно до 40—100Гц і 20—60 хв.
Показання до лікування електросном:
• психічні та неврологічні захворювання: шизофренія, реактивні неврози, невралгії, насамперед ті, які супроводжуються розладами нічного сну внаслідок енцефаліту різної етіології, а також закритої травми черепа;
• терапевтичні захворювання: гіпертонічна хвороба І—II стадій, ішемічна хвороба серця, у початковий період реабілітації пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда.
Протипоказання до лікування електросном:
• загальні протипоказання до фізіотерапевтичних процедур;
• індивідуальна непереносимість дії струму;
• запальні захворювання очей;
• відшарування сітківки;
• екзема і дерматит на обличчі;
• істерична форма неврозу;
• посттравматичний арахноїдит;
• міопія.
Дарсонвалізація
Дарсонвалізація — метод лікування, діючим чинником якого є змінний імпульсний струм високої частоти (110кГц), високої напруги (20 кВ) та малої сили (0,02 мА) у вигляді швидко затухаючих серій коливань.
Тривалість імпульсу в кілька разів менша, ніж інтервал між ними. Інтенсивність електричного розряду, який виникає між електродом та тілом пацієнта, можна змінювати від «тихого» до «іскрового».
Уперше такий вид струму отримав французький фізик і фізіолог А. Д'Арсонваль у 1892 р.
Місцева дія: виникає короткочасне звуження, а потім розширення судин; нормалізується тонус гладких м'язів; знижується підвищений тонус артерій і підвищується знижений тонус вен, що зменшує венозний застій; покращується капілярний кровообіг, трофіка тканин; зменшується чутливість нервових закінчень.
Лікувальна дія: протизапальна, протисвербіжна, знеболювальна, трофічна.
Апарати для проведення дарсонвалізації. Портативні апарати: «Іскра-1», «Іскра-2», «Корона»; апарат для загальної дарсонвалізації — «Вихрь-1». До комплекту входять 8 скляних вакуумних (конденсаторних) електродів різної форми (гребінцевий, 1— 2 вагінальних, вушний, для ясен, 1—2 грибоподібних). При накладанні електрода на ділянку тіла утворюється конденсатор, однією поверхнею є тіло пацієнта, а іншою — порожнина електрода, діелектриком — скляний корпус електрода.
Порожнинні електроди після процедури необхідно промити теплою водою з милом та занурити у дезінфекційний розчин. Перед процедурою електрод протирають 70 % етиловим спиртом.
Перед виконанням процедурвисокочастотної електротерапії та магнітотерапії медична сестра фізіотерапевтичного кабінету:
1)здійснює мед сестринське обстеження та виявляє проблеми
пацієнта, які визначаються основним захворюванням:
• оцінює стан здоров'я пацієнта;
• визначає показання та протипоказання до проведення фізіотерапевтичних процедур;
2)планує та реалізує медсестринськівтручання:
•проводить інструктаж пацієнта щодо поведінки під час про
цедури та дотримання правил техніки безпеки;
•
інформує пацієнта про можливі відчуття під час проведення процедури;
• перед першою і кожною наступною процедурою оглядає місце проведення процедури, у разі зміни кольору шкірних покривів — повідомляє лікаря;
• спостерігає за фізичним станом пацієнта під час та після відпускання процедури;
3) оцінює ефективність процедур, ступінь досягнення мети та проводить корекцію медсестринських втручань.
Методика проведення дарсонвалізації
Під час процедури виникає подразнювальний ефект, пацієнт відчуває легке поколювання. Тепловий ефект незначний, що пояснюється малою силою струму та його імпульсним характером.
Для проведення місцевої дарсонвалізації застосовують два методи впливу:
лабільний метод — електрод переміщують по оголеній поверхні тіла (для кращого ковзання на шкіру наносять тальк);
стабільний метод — використовують при порожнинних процедурах, електрод фіксують нерухомо мішечком з піском.
Перед проведенням порожнинних процедур електроди змащують стерильним вазеліном і вводять на глибину 4—5 см (ректально), 8—10 см (у піхву). Після закінчення процедури електроди дезінфікують.
Параметри процедур:
• методика: місцева, рефлекторно-сегментарна (загальна площа впливу до 600см2); стабільна, лабільна;
• розташування електрода: контактно, дистанційно (проміжок до 2 см);
• вид електрода: гребінцевий, грибоподібний великий та малий, ректальний, вагінальний, вушний;
• потужність впливу: мала (1—3 поділки регулятора потужності), середня (4—5 поділок), велика (6—8 поділок);
• тривалість процедур: на одне поле (400—600см2) — до З—5 хв; на процедуру — до 20 хв; під час однієї процедури можливий вплив на 1—3 поля;
• періодичність процедур: щодня, через день; курс лікування — 15—20 процедур.
Біологічна дія дарсонвалізації:
•виникнення рефлекторної реакції — відповіді у внутрішніх
органах та системах організму внаслідок подразнення рецепторів
шкіри;
• відсутність збудження нервово-м'язового апарату;
• покращення вазомоторних реакцій;
• посилення мікроциркуляції, покращення трофіки шкіри;
• стимуляція тканинного обміну;
• знеболювальний, протисвербіжний ефект.
Показання до проведення дарсонвалізації:
• варикозне розширення вен гомілок і гемороїдальних вен;
• хвороба Рейно І—II ступеня;
• відмороження;
• трофічні виразки;
• рани, що не загоюються;
• випадіння волосся;
• захворювання шкіри (екзема, псоріаз);
• свербіж шкіри;
• пародонтоз, хронічний гінгівіт;
• вазомоторний риніт;
• неврит слухового нерва;
• функціональні захворювання ЦНС;
• у косметології.
Протипоказання до проведення дарсонвалізації:
• несприйнятливість струму;
• істерія;
• злоякісні новоутворення;
• захворювання системи крові;
• інфаркт міокарда (стан 6 міс. після інфаркту міокарда);
• кровотечі;
• активна форма туберкульозу.
Франклінізація
Франклінізація — метод лікування, діючим чинником якого є постійне електричне поле високої напруги. Унаслідок переміщення електричних зарядів відбувається утворення негативних аеро-іоніві хімічних речовин (озон, оксиди азоту). Потік іонів характеризується «тихим» розрядом, який відчувається пацієнтом у вигляді «електричного вітерця». Таким чином, під час проведення франклінізації на організм людини діють постійне електричне поле високої напруги, аероіони та хімічні речовини.
Апарати для проведення франклінізації: «АФ-2», «АФ-3-1»,«АФ-3». Електроди: пасивний (ніжний, сполучений з позитивною клемою апарата) і активний (у вигляді павука або голчатий, сполучений з негативною клемою), який розміщують над голоного або раною.
Фізіологічна та лікувальна дія франклінізації
При загальній франклінізації на організм людини діє постійне електричне поле високої напруги, негативні аероіони та невелика кількість озону, яка утворюється під час процедури. Подразнюючи рецептори шкіри, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, а також рецептори бронхолегеневого апарату, аероіони через ЦНС справляють складну нервово-рефлекторну дію. В альвеолах аероіони передають свої негативні заряди елементам крові, які розносять їх по тканинах організму і зумовлюють гуморальну дію. Унаслідок цього збільшується кількість поглинутого кисню і виділеного вуглекислого газу, активізуються окисно-відновні процеси, зменшується ШОЕ, збільшується кількість еритроцитів.
Загальна франклінізація справляє седативну та десенсибілізувальну дію, нормалізує сон, знижує підвищений AT, сприяє зменшенню фізичної та розумової втоми, підвищенню працездатності.
Завдяки місцевій франклінізації розширюються судини (після короткочасного спазму капілярів і артеріол протягом 1 хв), поліпшується капілярний кровообіг, підвищується температура шкіри, знижується больова чутливість, прискорюється епітелізація і загоєння післяопераційних ран, зменшується свербіж шкіри.
Лікувальні ефекти: седативний, знеболювальний, вазоактивний, метаболічний.
Методика проведення франклінізації
Розрізняють загальну і місцеву франклінізацію.
З метою техніки безпеки перед процедурою пацієнту необхідно зняти всі металеві предмети, забороняється торкатися пацієнта під час процедури, а пацієнт не повинен торкатися медичної сестри та предметів, що його оточують. Після вимикання апарата слід розрядити конденсатори (торкнутися розрядником до кінців електродів). Процедуру проводять у сухому приміщенні.
У разі загальної франклінізації головний електрод (КІТ) установлюють на відстані 12—15 см від голови пацієнта, інший —ножний електрод (Ап+) під ноги. Напруга 40—50 кВ. Тривалість процедури — 10—20 хв; курс лікування 12—20 процедур.
При місцевій франклінізації один електрод (Kt
Показання до проведення франклінізації:
• підвищена дратівливісь і безсоння;
• перевтома;
• мігрень;
• гіпертонічна хвороба І—II стадії;
• бронхіальна астма;
• розумова та фізична втома;
• рани, що не загоюються, трофічні виразки, пролежні;
• облітеруючі захворювання артерій кінцівок;
• дерматози.
Протипоказання до проведення франклінізації:
• злоякісні новоутворення;
• захворювання системи крові;
• активна форма туберкульозу;
• гарячка;
• атеросклероз судин головного мозку;
• підвищена чутливість до іонізованого повітря;
• органічні захворювання ЦНС;
• порушення мозкового кровообігу (протягом перших 3 міс).
Магнітотерапія
Магнітотерапія — метод фізіотерапії, за якого на організм людини діє постійне або змінне низькочастотне магнітне поле.
Апарати для проведення магнітотерапії: «Полюс-1», «Магніт-айзер», «Магнітодіафлюкс», «Ронефор», «Магнітерм». У комплект до апаратів входять 5 індукторів-електродів: 2 циліндричних, 2 прямокутних і 1 порожнинний.
Лікувальна дія магнітотерапії:
• знеболювальний, протисвербіжний, протизапальний ефект;
• покращення сну, зниження емоційного напруження;
• зменшення набряків;
• покращення мікроциркуляції;
• більш швидке загоєння поверхневих ран;
• гіпотензивна дія.
Під дією постійного магнітного поля знижується збудливість ЦНС, прискорюється проходження нервових імпульсів. Змінне магнітне поле посилює гальмівні процеси у ЦНС.
Методика проведення магнітотерапії
Перед початком проведення процедури пацієнта потрібно повідомити про появу відчуття легкого тепла або «повзання мурашок». Процедуру проводять у положенні пацієнта стоячи або лежачи. Використовують 1 або 2 індуктори, які розташовують над відповідною ділянкою тіла з проміжком (не більше 10 мм) або без проміжку. Застосовують неперервне або імпульсне магнітне поле різної напруги. Тривалість процедури — 10—20хв; курс лікування — 10—20процедур, щоденно або через день.
Завдяки значній проникності магнітного поля, процедуру можна проводити, не знімаючи одягу, мазевих, гіпсових та інших вологих чи сухих пов'язок.
У разі одноіндукторної методики проведення процедур глибина проникнення магнітного поля становить 3—4 см, а при поперечному розміщенні двох індукторів магнітне поле проникає значно глибше — на 7—8 см. Магнітне поле різних індукторів неоднорідне, по мірі віддалення від поверхні індуктора воно поступово зменшується. У циліндричного індуктора тільки зовнішня поверхня передає енергію магнітного поля. Прямокутний і плоский індуктори передають енергію рівномірно у всі боки.
Показання до проведення магнітотерапії:
• розлади мозкового кровообігу (після інсульту, травм);
• неврити різної локалізації;
• облітеруючий ендартеріїт І—II стадії;
• трофічні виразки;
• ревматоїдний артрит, остеохондроз;
• хронічний дерматит, псоріаз, лишай, екзема, нейродерміт;
• остеохондроз;
• аднексит, ендометрит, міома матки;
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії неповної ремісії, вірусний гепатит, гастродуоденіт;
• бронхіальна астма;
Протипоказання до проведення магнітотерапїі:
• артеріальна гіпотензія;
• нейроциркуляторна дистонія;
• схильність до кровотеч, гіпокоагуляція крові;
• хвороби системи крові;
• ІХСII—III стадії;
• вагітність
Ультрависокочастотна терапія
УВЧ-терапія — метод лікування, діючим чинником якого є змінне електричне поле ультрависокої частоти, підведене до тіла пацієнта за допомогою конденсаторних пластин.
Діючий чинник УВЧ-терапії — постійне або імпульсне електричне поле з частотою 40,68 або 27,12 МГц, високої напруги — понад 20 кВ. При імпульсному електричному полі у переривчатому режимі тривалість імпульсів становить 2 і 8 мкс, а частота — 500і 125 Гц.
Апарати для проведення УВЧ-терапії:
у безпереривному режимі: портативні — УВЧ- 62, УВЧ- 66;
стаціонарні — УВЧ-300, «Екран-1», «Екран-2»; в імпульсному режимі: «Імпульс-1», «Імпульс-2».
їх можна експлуатувати 6 год на добу з 5-хвилинною перервою через кожні 30 хв роботи.
Під час проведення УВЧ-терапії, мікрохвильової та ультразвукової терапії медична сестра фізіотерапевтичного кабінету:
1)здійснює медсестринське обстеження та виявляє проблеми
пацієнта, які визначаються основним захворюванням:
• оцінює стан здоров'я пацієнта;
• визначає показання та протипоказання до проведення фізіотерапевтичних процедур;
2)планує та реалізує медсестринськівтручання:
• проводить інструктаж пацієнта щодо поведінки під час процедури та дотримання правил техніки безпеки;
• інформує пацієнта про можливі відчуття під час проведення процедури;
• перед першою і кожною наступную процедурою оглядає місце проведення процедури, у разі зміни кольору шкірних покривів — повідомляє лікаря;
• спостерігає за фізичним станом пацієнта під час та після проведення процедури;
3)оцінює ефективність процедур, ступінь досягнення мети та
проводить корекцію медсестринських втручань.
Методика проведення УВЧ-терапії
Режими проведення процедур:
• безперервний;
• імпульсний.
Проводять у зручному для пацієнта положенні: у кріслі з підголівником або в положенні лежачи на дерев'яній кушетці. На пацієнтові не повинно бути металевих предметів, вологих пов'язок. Процедуру можна проводити через одяг, суху марлеву або гіпсову пов'язку. Вибирають дискові конденсаторні пластини, розміри яких відповідають зоні впливу (малі, середні, великі з маркуванням відповідно 1, 2, 3).
Використовують три основних положення розташування конденсаторних пластин щодо об'єкта дії:
• поперечне — пластини розміщують по обидва боки об'єкта (електричне поле пронизує всю ділянку тіла, на яку впливають);
• повздовжнє — пластини розміщують в одній площині з одного боку об'єкта (електричне поле охоплює значну частину тіла, але не поширюється на всю його глибину);
• одноелектродне — другу пластину відводять від пацієнта якомога далі (зона впливу і глибина дії невеликі при поверхнево розташованих ураженнях, наприклад, при фурункулах).
Відстань між конденсаторними пластинами не має бути меншою від їх діаметра. Загальний сумарний проміжок між обома пластинами становить: для портативних апаратів — 6 см, для стаціонарних — 10 см. Величина повітряного проміжку (від пластин до поверхні тіла) має велике значення для розподілу поглинутої енергії електричного поля УВЧ у тілі людини. Недотримання відстані між конденсаторними пластинами призводить до підвищення напруги електричного поля між пластинами та перегрівання тканин із виникненням опіків. Тривалість процедури для дорослих становить 10—15 хв, для дітей — 5—9 хв, проводять їх щоденно або через день. Курс лікування — 5—15 процедур для дорослих, 4—6 процедур для дітей.
Якщо необхідно діяти електричним полем УВЧ на незначну глибину, доцільно встановити невеликі повітряні проміжки (1— 1,5 см). Якщо треба діяти на органи, розташовані глибоко, то повітряні проміжки слід збільшити до 4—6 см. Повітряні проміжки слід зберігати незмінними протягом усієї процедури. З цією метою застосовують прокладки з перфорованої повсті (тканина з волокон вовни) або фетру потрібної товщини. Цей метод фіксації застосовують у дітей.
Потужність впливу:
1)для дорослих:
• на ділянку обличчя, шиї — 20—ЗО—40 Вт;
• на ділянку грудної клітки, органів черевної порожнини та малого таза — 70—80—100Вт;
• на ділянку дрібних суглобів кистей, променевозап'ястковий, ліктьовий, плечовий суглоби — ЗО—40 Вт;
• на ділянку гомілкового, колінного, кульшового суглобів — 70—80—100 Вт.
2)для дітей залежно від віку:
— з перших днів життя до 1 міс. — 3—7 Вт (відстань 2—3 см, 6—8 хв, № 3—4);
— від 1 до 3 міс. — 5—8 Вт (відстань 2—3 см, до 10 хв, № 3—4);
— від 3 міс. до 1 року — 15 Вт (відстань 4—5 см, 10 хв, № 5);
— від 1 до 3 років — 15 Вт (відстань 4—5 см, 6—10 хв, № 5—6);
— від 3 до 7 років — 15—30 Вт (відстань до 6 см, 6—10 хв, № 5—7);
— до 15 років — ЗО—60 Вт (відстань 6 см, 6—10 хв, № 5—10);
•на ділянку обличчя, шиї — 15—20—30 Вт;
- на ділянку верхніх та нижніх кінцівок — 15—20—ЗО—
40 Вт.
Відносним критерієм потужності впливу може бути неонова лампа, яку підносять до пластин під час роботи апарата; за яскравістю її горіння можна орієнтовно встановити потужність поля та відчуття пацієнта.
Механізм дії електричного поля УВЧ:
•тепловий;
•осциляторний.
Фізіологічна дія УВЧ-терапії:
• зменшення ознак запалення (знижується рівень життєдіяльності бактерій, сповільнюється всмоктування токсинів);
• посилення лімфо- та кровообігу;
• зменшення ексудативних явищ;
• активізація функції сполучної тканини;
• стимуляція процесів клітинної проліферації;
• антиспастична дія, стимуляція виділення жовчі;
• прискорення регенерації нервової тканини;
• покращення проведення імпульсів по нервових волокнах;
• зменшення болю;
• зниження тонусу капілярів, артеріол, розширення судин;
• зниження артеріального тиску.
Показання до УВЧ-терапії:
• гострі запальні процеси;
• гострі і підгострі запалення матки і її придатків;
• травми спинного мозку та периферичних нервів;
• радикуліт, невралгія, поліомієліт, енцефаліт, міозит у період підгострого та хронічного перебігу, хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт;
• зовнішній обмежений та дифузний отит, гострий катаральний та гнійний отит (після зникнення пульсівного рефлексу), гострий тубоотит і євстахіїтна тлі катаральних явищ у носоглотці;
• гострий риніт, синусит, ларингіт, загострення хронічного мезотимпаніту, фурункули носа.
Протипоказання до УВЧ-терапії:
• злоякісні новоутворення;
• хвороби крові та органів кровотворення;
• схильність до кровотеч;
• активна форма туберкульозу;
• виражена артеріальна гіпотензія;
аневризма аорти;• стенокардія напруження III—IV ФК;
• інфаркт міокарда;
• інсульт;
• серцева недостатність II—IIIстадії;
• наявність кардіостимуляторів у ділянці впливу.
Дія імпульсного електричного поля УВЧ ґрунтується на дії окремих імпульсів — посилань тривалістю 2 або 8 мс. При цьому посилюється осциляторна дія і знижується тепловий ефект. Вплив імпульсного електричного поля УВЧ посилює процеси дифузного гальмування в ЦНС, тоді як безперервна дія поля спричиняє посилення процесів збудження. Тому під дією імпульсного поля УВЧ не підвищується температура тіла, знижується AT, покращуються обмінні і трофічні процеси.
Показання до УВЧ-терапії в імпульсному режимі:
• гіпертонічна хвороба І—IIстадії;
• хронічний гепатит;
• попереково-крижовий радикуліт, травматичний артрит, де-формівний артрозоартрит;
• запальний інфільтрат, фурункульоз, абсцес.