МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра Менеджменту і туризму
Реферат на тему:
«Керівництво та лідерство»
Виконали:
Київ
2013
План
Вступ
Керівництво та лідерство
Менеджер і влада. Влада і вплив
Влада і авторитет менеджера
Поняття влади і впливу
Форми влади та впливу
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Неможливо виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо нема ефективного керівництва. Для того, щоб зробити свій вплив ефективним, керівник повинен розвивати і використовувати владу. Менеджер, приймаючи рішення, повинен бути впевненим у їх реалізації. З цією метою він вдається до адміністрування, в основі якого — суто формальні важелі впливу, і застосовує свої лідерські якості, що посилює його керівні позиції, зміцнює формальний статус. Сила впливу лідерських рис у керівника формує певний стиль керівництва, який може бути більш або менш ефективним у різних управлінських ситуаціях.
1. Керівництво та лідерство
Ефективність роботи колективу залежить не лише від сформованих у ньому стосунків, що забезпечують успішну взаємодію людей у процесі спільної роботи, а й від того, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовують для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання належать до компетенції керівника.
Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють.
Керівник може використовувати формальні важелі впливу (у цьому разі поняття «керівник» ототожнюється з поняттям «менеджер», «керуючий») і неформальні (у цьому разі поняття «керівник» ближче до поняття «лідер»).
Між керівництвом і лідерством існує певна різниця.
Керівництво — процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань. Основою керівництва є вплив і влада. Лідерство — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.
Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності керівника, який досяг влади лише завдяки своїй посаді і керує людьми винятково з цих позицій, відносять до формальних лідерів. Його влада поширюється переважно на виробничі відносини і здійснюється за схемою «начальник — підлеглий» Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, завоює прихильність підлеглих завдяки особистим якостям — компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм тощо, тобто виявить лідерські якості, що ґрунтуються на неформальній основі.
З позиції інтересів організації ідеальним є поєднання формальних і неформальних основ влади. Менеджер, будучи лідером, здійснює свої управлінські функції через призму неформального лідера. У підпорядкованому йому колективі складаються стосунки «лідер — послідовник», які значно тісніші та результативніші, ніж відносини «начальник — підлеглий».
Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет.
Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, спрямовувати, мотивувати і контролювати їх працю та поведінку.
Особистий авторитет ґрунтується на його особистих якостях керівника як людини (толерантність, товариськість, компетентність, логічність).
Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється під час поєднання формального й особистого авторитетів особи, яка займає керівну посаду.
Лідер — це людина, здатна впливати на окрему особу, соціальну групу, трудовий колектив і спрямовувати їх зусилля на досягнення цілей організації.
Поняття "лідерство" включає такі фактори:
— характеристика лідера;
— позиція, потреба, інші характеристики його послідовників;
- характеристика організації: її мета, структура та головні завдання
Лідерство підсилює керівні дії менеджера у таких сферах, як визначення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, уміння вести за собою тощо), забезпечення групової синергії; відстоювання інтересів групи за її межами, визначення перспектив її розвитку тощо.
2. Менеджер і влада. Влада і вплив
2.1 Влада і авторитет менеджера
керівництво лідерство авторитет влада
Керівники мають надавати вплив у такий спосіб, який легко передбачити й який веде непросто до прийняття цієї ідеї, а до дії - фактичному праці, необхідного задля досягнення цілей організації. Щоб зробити своїм лідерством і вплив ефективним, керівник повинен розвивати і застосовувати влада. Більшість людей пов'язує влада разом з насильством, силою і агресією. Такого погляду на влада зрозуміти. У насправді, основу влади лежить груба сила навіть у високорозвинених суспільствах, хто вважає, що насильству місце лише спорті чи телебаченні. Але сила - зовсім не від обов'язковий компонент влади. Своєчасне перерозподіл і організаційне оформлення владних повноважень необхідно керівнику підвищення стабільності у роботі підприємства. Це з тим, що у діяльності будь-якої компанії неминуче настає момент, коли потрібно перерозподілити владні функції в ній. Якщо проігнорувати таку необхідність, може виникнути загроза розвитку і навіть існуванню компанії.
При децентралізації влади менеджери може використати систему преміювання, відповідно до якої співробітник преміюється як за особисті результати, але й результати діяльності свого підрозділи, а й підприємства у цілому.
Оптимально пристосованими до ринкових умов є впевнений у собі керівник. У такого менеджера є тверде власну думку, але він намагається вислуховувати й уміти враховувати думки своїх підлеглих.
2.2 Поняття влади і вливу
Влада - можливість надавати певний вплив на поведінка людей допомогою права розпоряджатися ніж – або, авторитету, підпорядкування своїй волі. Натомість, вплив – поведінка одну людину, яка вносить зміна в спосіб мислення і дії іншу людину.
Владу та вплив є засобами, якими володіє керівник на вирішення різноманітних ділових ситуації. Оскільки менеджер має владу з підлеглих, вони залежать від без нього в питанням обсягу виконуваної роботи, розширення повноважень, підвищення на службі, підвищення зарплати, задоволення соціальних потреб. Але й підлеглий має владу над керівником. Це може виявлятися у спроможності підлеглих якісно, і вчасно виконувати завдання; наданні на іншим людям, від яких сам менеджер; передачі менеджеру необхідної інформації. Тому менеджер повинен підтримувати у колективі розумний балансу влади.
Баланс влади – ця ситуація під управлінням, якщо рівень впливу наділеного владою керівника на підлеглого дорівнює ступеня залежності цього підлеглого від керівника. Ефективно працюючий менеджер стане зловживати владою, діяти у грубої, наказовій формі. Владні повноваження менеджер може здійснювати з допомогою різних коштів: заохочення, накладення стягнень, авторитету власних професійних знань, своїх особистісних достоїнств. Крім цього, ефективним засобом є наділення підлеглих обмеженими і контрольованими менеджером повноваженнями.
Джерело влади - контроль керівника над ресурсами, використовуваними задоволення яких – або потреб підлеглого.
У разі ринкової економіки джерела влади в середині підприємства у процесі її розвитку можуть трансформуватися. Особливо це притаманно іноземних компаній, що працюють у умовах розвинених ринкових відносин.
Зазвичай розрізняють три джерела влади. Спочатку влада належить безпосередньо засновникам компанії (чи окремій особистості, їїосновавшей) – влада особистості (перший джерело влади). Це вже їхній волею, бажаннями й зусиллями створюється підприємство. Засновники несуть для неї повну відповідальність, часом ризикуючи на її створення особистими заощадженнями.
Коли підприємство створено, з'являється другий джерело влади – влада власників. Цією владою мають як засновники компаній, і її інвестори з права володіння всім майном підприємства.
Проте, як його починає функціонувати як самостійна організація, його починає залежати також від працівників підприємства, постачальників і споживачів. Тепер компанія є організаційну структуру, що є джерелом її могутності й влади. Це третій джерело влади – влада самого підприємства.
2.3 Форми влади та впливу
Влада може приймати самі різні форми. Френч і Рейвен виділяють форми :
Влада, яка базується на засадах примусу, — це вплив через страх. Багато людей турбуються, що вони можуть втратити захищеність, любов або повагу. Через це навіть в тих ситуаціях, де насильство не присутнє, страх є поширеною причиною того, чого люди — свідомо чи несвідомо — дозволяють на себе впливати.
Влада, джерело якої в винагороду. Це з найефективніших засобів впливу інших людей.
Головне для менеджера – вірно знайти розмір винагороди. Інакше, при недостатності винагороди ступінь мотивації не буде значним. Ще гірша інша крайність, коли розмір винагороди відповідає скромним досягнення працівника. З іншого боку, під час виборів варіанта влади, заснованої на винагороду, менеджер може діяти у умовах об'єктивних обмежень. Причинами таких обмежень може бути, наприклад, незначні можливості підприємства. У цьому менеджер мусить уміти використовувати як матеріальні, а й психологічні прийоми мотивації.
Влада, джерело якої в авторитеті і знаннях. У цьому вигляді влади впливом геть співробітника здійснюється тому, що він швидко приймає на віру професіоналізм менеджера, його досвід минулого і знання. Саме а тому цей варіант влади передбачає вплив через так звану розумну віру. Вплив віри в авторитет і фахівця зовсім не однозначно. Нерідкими є ситуації, коли нове керівник, не володіючи достатнім досвідом роботи у конкретної галузі діяльності, приймає на віру рекомендації своїх досвідченіших підлеглих. Але якщо цей період затягується, сила його влади щодо до працівників може слабшати, авторитет знижуватися.
Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування керівникам є бажаною поведінкою.
Еталонна влада полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, які охоче наслідуються підлеглими, які прагнуть бути такими ж, як і лідер.
При наявності почуття дружби до керівника, підлеглі з ентузіазмом виконують розпорядження і більш лояльно ставляться до нього
Влада експерта в своїй основі має вплив через "розумну" віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більші досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади.
Менеджер повинен пам'ятати про те, що коли в групі працівників з'являється експерт, то група найшвидше буде сприймати рекомендації цієї людини, тобто підлеглий експерт перетворюється у неформального керівника. В організації підлеглі можуть мати більш високі знання з певної проблеми, що може зробити їх "експертами" і посилити вплив на управлінські рішення.
Методи впливу з допомогою яких керівник може впливати у своїх підлеглих, досить різноманітні. Це може бути використання влади, заснованої на залежності працівників від ресурсів, що у розпорядженні менеджера. Вплив можна надати, використовуючи влада, засновану на примус.
Основними формами впливу можна вважати навіювання, переконаня, прохання, погрозу, підкуп, наказ.
Навіюваная - це вплив на особу не критикою, а особистим прикладом поведінки, авторитетом, словом, тощо.
Переконання- це вплив на особу через логічне слово, емоції, дискусію.
Прохання- це впливу на особу через слово при добрих стосунках.
Погроза- це вплив на особу через залякування, обіцянки спричинити підлеглому зло, тощо.
Висновки
Отже, навіть той керівник, який має в своєму арсеналі всі ці механізми, повинен брати до уваги інші фактори. Недостатньо мати владу: вона повинна бути достатньо сильною, щоб спонукати інших до роботи.
Найбільш сильним вплив буде тоді, коли виконавець високо цінить ту потребу, до якої апелюють, вважає важливим її задоволення або незадоволення і думає, що його зусилля обов'язково виправдають очікування керівника.
І навпаки, якщо який-небудь із цих компонентів відсутній, влада впливаючого зменшується або зникає зовсім.
Список використаної літератури
1. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 2011. – 528 с.
2. Завадський Й.С. Менеджмент: «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т. 1. – 542 с.
3. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 2011. – 336 с.
4. Кредісов А.І., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
5. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. Ф.М. Русинова и М.А. Разу. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
6. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 2012. – 702 с.
7. Прокушев Е.Ф. Менеджмент первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
8. Шегда А.В.Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2009. – 512 с.