Анатомія та фізіологія глотки. Захворювання глотки

Підготувала

студентка ІV курсу

спеціальності Медсестринство

освітня програма Лікувальна справа

групи « Б»

Демчук Ангеліна

Глотка виконус чотири життево важливі функції: 1) дихальну; 2) захисну; 3) голосово-та мовотвірну; 4) бере участь в акті ковтання та смоктання

Eтіологія: стрептококи, стафілококи, віруси грипу, аденовіруси.

Хронічний фарингіт

Етіологія: бета-гемолітичний стрептокок групи А, деякі віруси, грибки роду Candida, дифтерія, кір, фарингіти

За характером змін мигдаликів розрізняють тонзиліт:

Катаральний (почервоніння та набряк слизової оболонки мигдаликів без утворення нашарувань — т. з. нальотів)

Фолікулярний (запальний процес перебігає в глибині мигдалика, фолікули якого нагноюються, гноячки нагадують картину «зоряного неба»)

Лакунарний (нальоти утворюються в лакунах, тобто заглибленнях мигдаликів, що схоже на дифтерію)

Флегмонозний (нагноєння мигдаликів поширюється на сусідні тканини).

Некротично-виразковий (утворення поверхневих виразок)

Лікування: Хворі на гострий тонзиліт, як правило, лікуються вдома. Госпіталізацію в інфекційний стаціонар здійснюють за клінічними показаннями (тяжкий перебіг гострого тонзиліту, ускладнення)

Режим: ізоляція хворого, ліковий режим

Симптоматична терапія: анальгетики, жарознижуючі,( ібупрофен, парацетамол, лідокаїн місцево при сильних болях)

Гіпосенсибілізуючі засоби : вітаміни групи В і вітамін С, антигістамінні препарати.

Полоскання глотки дезінфікуючими теплими розчинами: стоматидін, настоїв шавлію, ромашки

Збудник дифтерії — Corynebacterium diphtheriae( корінебактерія, паличка Леффлера)

Основний механізм передавання — повітряно-крапельний, рідше може реалізуватися й контактний (наприклад, при дифтерії шкіри).

Основний критерій для оцінювання тяжкості заворювання- вираженість загального токсикозу і характер усклад- нень, а не поширеність змін у глотці.

Субтоксична форма дифтерії може бути локалізованою та поширеною

Для дифтерії характерні такі диференціально-діaгностичні ознаки:

• Гострий початок захворювання.
• Загальноінтоксикаційний синдром (виключаючи катаральну форму).
• Рівень температури тіла та інтоксикації не відповідає вираженості місцевих змін.
• Біль у горлі помірний, не відповідає вираженості місцевих змін.
• Голос гугнявий за рахунок обмеження рухомості м' якого піднебіння.
• Набряк у глотці переважає над почервонінням.
• Лімфатичні вузли збільшуются не завжди, а якщо зібільшені помірно болючі.

Ускладнення: ІТШ, міокардит, стеноз гортані, неврит черепномозкових нервів, полірадикулоневрит, токсичний неврит, пневмонія.

Симптоматичне лікування: антибіотики, серцеві препарати.

Вторинні ангіни

Вторинні ангіни

• Інфекційний мононуклеоз (залозиста гарячка, хвороба Філатова, моноцитарна ангіна) – гостра інфекційна хвороба вірусної природи переважно з повітряно-крапельним механізмом зараження, характеризується гарячкою, поліаденітом (особливо шийним), гострим тонзилітом з нальотами, збільшенням печінки і селезінки, лейкоцитозом, лімфомоноцитозом, наявністю атипових мононуклеарів (віроцитів).
• Агранулоцитарна ангіна- при агранулоцитозе ураження мигдаликів – найбільш типова ознака, але ангіна не розглядається як окрема нозологічна форма, а входить в комплекс проявів гематологічного синдрому. Визначається агранулоцитарної тонзиліт як специфічний симптом системних патологій крові і інфекцій, що протікає у формі запалення мигдалин з паралельним зниженням лейкоцитів у крові.
• Ангіна на тлі лейкозу – варіант гострого тонзиліту, що розвивається на тлі злоякісного переродження клітин кісткового мозку. Основні прояви – лихоманка, послідовний розвиток катаральних, гнійних, виразково-некротичних змін піднебінних мигдалин, лімфаденопатія в поєднанні із загальним імунодефіцитом, анемією і геморагічним синдромом.

Найчастіше гострий тонзиліт закінчуеться одужанням, але можуть розвиватись ускладнення.

До ускладнень відносять такі захворювання:

• Паратонзиліт і паратонзилярний абсцес.
• Латерофарингеальний абсцес.
• Внутрішньомигдаликовий абсцес.
• Аденофлегмону шиї.
• Поширену флегмону шиї.
• Тонзилогенний медіастиніт.
• Тонзилогенний сепсис.

До характерних ознак хронічного тонзиліту відносять тимчасовий або постійний біль у горлі, утруднення при ковтанні та диханні, відчуття сухості та подразнення в ротоглотці, неприємний запах з рота.

Етіологія

Найчастіше збудниками хронічного тонзиліту є: стрептококи (домінує бета-гемолітичний стрептокок групи A); стафілококи; аденовіруси; асоціації збудників (включаючи гриби).

Симптоми

Лікування