Ім'я файлу: 3 Лекція (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 30.01.2024
скачати
Пов'язані файли:
Гетьман Богдан Хмельницький.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 30.01.2024
скачати
Пов'язані файли:
Гетьман Богдан Хмельницький.docx
ТЕМА 3. МУЗИКА В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ
ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
План
1. Фонова музика у житті дошкільного навчального закладу.
2. Самостійна музична діяльність дітей.
3. Музика під час занять фізичною культурою.
4. Особливості використання музичних творів на заняттях з
ознайомлення з природою.
5. Музика на заняттях з ознайомлення із соціумом.
6. Музика на заняттях з розвитку мовлення.
1. Фонова музика у житті дошкільного навчального закладу.
Один з варіантів використання потенціалу музичного мистецтва пов’язаний з фоновою музикою – музикою, що звучить "другим планом", без установки на усвідомлене сприйняття на заняттях, а також у вільній діяльності. Використання фонової музики є одним з доступних і ефективних методів психолого-педагогічного впливу на дитину в умовах освітнього закладу та допомагає вирішувати багато завдань освітньо-виховного процесу:
створення сприятливого емоційного фону, усунення нервового напруження та збереження здоров’я дітей;
розвиток уяви в процесі творчої діяльності, підвищення творчої активності;
активізація розумової діяльності, підвищення якості засвоєння знань;
перемикання уваги під час вивчення важкого навчального матеріалу, попередження втоми і стомлення;
психологічна і фізична розрядка після навчального навантаження, під час психологічних пауз, фізкультурних хвилинок.
Педагоги, досліджуючи особливості розвитку музичного сприйняття, прийшли до висновку: велике значення має не тільки навчання, але і стихійне накопичення досвіду сприйняття інтонаційного запасу. Музичний репертуар для звучання фоном спільно підбирають музичний керівник, вихователь, педагог-психолог, вихователь-методист.
Педагог, включаючи музику в заняття (розвиток мовлення, математика, ознайомлення із довкіллям, конструювання, малювання тощо), може орієнтуватися на можливості активного та пасивного її сприйняття дітьми. При активному сприйнятті він навмисно звертає увагу дитини на звучання музики, її образно-емоційний зміст, засоби виразності (висота, темп, ритм тощо). При пасивному сприйнятті музика виступає фоном до основної діяльності, вона звучить неголосно, як би на другому плані
Звучання музики фоном в режимні моменти (прийом дітей вранці, настрій на заняття, підготовка до сну, підйом тощо) створює емоційно комфортний клімат у групі. Взаємодія психолога з медичним працівником допоможе скласти оптимальний репертуар для музичного фону, що відповідає фізіологічним особливостям дітей.
Оскільки музичні заняття відбуваються лише двічі на тиждень, то саме у повсякденні створюються найширші можливості заохочення дітей до музичного досвіду дорослих та виявлення і підтримки дитячої самостійності у музичних діях. Протягом дня досвідчений вихователь часто звертається до власного співу або аудіозапису музики, привертаючи цим увагу малят, створюючи настрій під час різних дитячих діяльностей і режимних процесів. Щоранку малюків можуть зустрічати музикою, яка тихо звучить у групі. Це можуть бути українські пісні і мелодії, класична музика та із мультфільмів, дитячі пісні, які своїм звучанням викликатиме радісне сприйняття життєдіяльності дітей в садочку.
Рекомендовані твори, зазвичай, не застосовуються в один день. Вихователь намічає 2–3 або навіть 3–6 пісень, ігор, танців, які стануть доречними протягом дня та щонайменше протягом тижня. Зміст пісень настільки виразний, образно-ігровий, зображальний, що сам підказує педагогу доречні дії з дітьми. Кожний педагог може самостійно добирати твори із запропонованих чи з власного досвіду, або запозичувати з інших джерел те, що вважає за потрібне і в такий спосіб збагачувати повсякденну життєдіяльність дітей. Зусилля дорослих спрямовуються на формування в дітях внутрішньої потреби в музиці, бажання діставати радість й емоційну насолоду від музичних дій у повсякденні.
2. Самостійна музична діяльність дітей.
У повсякденному житті (побуті) дошкільного навчального закладу музика об’єднує в собі всі форми музичної діяльності, які реалізуються поза заняттями (ігри, розваги, свята, ранкова гімнастика тощо). Якщо музичні заняття є основною формою навчальнопізнавальної діяльності у ДНЗ та освітньо-виховний процес здійснюється шляхом прямого навчання, то в побуті пріоритетним стає непряме керівництво музичним вихованням дітей з боку музичного керівника, вихователя, батьків. Залучати дітей до музики, спрямовувати її вплив на дітей має передусім вихователь, адже він працює з ними щодня. Тому вихователю важливо налагодити тісний контакт із музичними керівником, який допоможе підібрати відповідний пісенний, танцювальний та ігровий матеріал у роботі з дітьми.
Під час ігор, вправ повчального характеру, прогулянок музика може звучати за бажанням і дітей, і дорослого. Але в розвагах, святах, ранковій гімнастиці це відбувається, як правило, за ініціативою педагога; при цьому він має, звичайно, враховувати можливості, інтереси і уподобання дітей.
Самостійна музична діяльність дітей є важливим засобом їхнього творчого розвитку, практичної реалізації набутих дитиною знань та умінь у галузі різних видів дитячого музичного виконавства. Як зазначала Н. Ветлугіна, "підґрунтям для самостійної музичної діяльності дитини є оточуюче життя, так як мотиви її вчинків, інтереси пов’язані з досвідом, накопиченим у процесі навчання, ігор, розваг, свят" .
Виникнення самостійної музичної діяльності в дошкільному навчальному закладі – один з показників високого рівня розвитку дітей, що характеризується певними музичними уміннями і навичками, здатністю переносити різноманітні музичні дії в повсякденне життя. Дитина повинна вміти застосовувати накопичений музичний досвід, сформовані музичні уміння і навики в нових умовах, в самостійній музичній діяльності за своїми інтересами та бажаннями. Одним із програмових завдань є створення умов вихователем для самостійної художньої діяльності дітей у другій половині дня (зображувальної, літературної діяльності дітей, музичної, театралізованої). Діти за власного ініціативою малюють, ліплять, грають на дитячих музичних інструментах, драматизують казки, пісні, слухають музику в аудіозапису та ін.
Н. Ветлугіна виокремлювала наступні форми організації самостійної музичної діяльності.
1. Сюжетно-рольова гра, в якій діти обирають тему під впливом різноманітних музичних вражень ("Шукаємо таланти", концерт, гра в оркестр, музичне заняття тощо), розподіляють ролі і сюжет таким чином отримує свій розвиток.
2. Ігри-вправи, переважно авто дидактичного характеру, під час яких дитина тренується, граючи на будь-якому інструментів або розучуючи танцювальний рух. Проте, така самоорганізація не виключає й інших проявів дитячої творчості.
Самостійна музична діяльність виникає безпосередньо за ініціативи дітей. Кожна дитина прагне по-своєму відтворити те, з чим познайомилася на музичному занятті, вона наполегливо повторює елемент танцю чи підбирає мелодію на музичному інструменті і т. ін. Такі вправи стають ніби продовженням занять, їх можна розглядати як елементи самонавчання. Супроводжуючи рухливі ігри, різні заняття, прогулянки, ранкову гімнастику, музика створює певний настрій, поглиблює враження, єднає спільними переживаннями, дисциплінує дітей. Така організація вимагає від вихователя великої майстерності, винахідливості, творчого підходу, щоб зуміти своєчасно запропонувати дітям проспівати відповідну для цього моменту пісню, послухати з дітьми кілька творів в аудіо запису чи потанцювати з ними.
Самостійну музичну діяльність дітей стимулюють ігри, поспівки, лічилки, які спонукають дітей до створення власних пісеньок та ігор. Прийоми впливу занять на самостійну діяльність:
правильне співвіднесення показу дій та дій за власною ініціативою дітей;
спонукання до самонавчання ("Вивчи сам цю мелодію на металофоні, а потім заграєш її нам") та взаємної допомоги ("Коли будете грати, покажи Софійці рух польки");
підготовка до уміння втілювати в конкретному образі свій задум, у пісні, таночку, гри.
Створюючи правильні умови для музичного виховання та розвитку дошкільників, педагог установлює тісний взаємозв’язок різних форм організації музичної діяльності. Створення відповідного музично-розвивального середовища є важливою умовою забезпечення ефективності самостійної музичної діяльності дітей.
У практиці ДНЗ виникнення самостійної музичної діяльності в дошкільному навчальному закладі – один з показників високого рівня розвитку дітей, що характеризується певними музичними уміннями і навиками, здатністю переносити різноманітні музичні дії в повсякденне життя. Дитина повинна вміти застосовувати накопичений музичний досвід, сформовані музичні уміння і навики в нових умовах, в самостійній музичній діяльності за своїми інтересами та бажаннями.
3. Музика під час занять фізичною культурою.
Музичний матеріал є надзвичайно потужним елементом організації різних форм фізичного виховання дітей дошкільного віку. Музикою доцільно супроводжувати загально розвиваючі вправи. Вона сприяє більш ритмічному і координованому виконанню гімнастичних вправ, задає темп рухів, допомагає виконувати їх виразніше й точніше.
Музичний супровід за формою, змістом і темпом повинен відповідати характеру рухів, однак ні в якому разі не можна допускати спотворення музичного твору для того, щоб пристосувати його до того або іншого руху. Під плавну, тиху музику вправа виконується спокійно, у повільному темпі. Під швидку й голосну музику виконують енергійні рухи руками або стрибки. Раптове закінчення музики або голосний, виразний акорд є сигналом до зупинки або зміни рухів.
Під час вивчення нових вправ діти виконують їх спочатку під рахунок вихователя (два-три рази), а потім у музичному супроводі. Це пояснюється тим, що дошкільнятам важко стежити за чіткістю виконання нового для них руху і одночасно за темпом, який задає музичний акомпанемент. Знайомі дітям вправи починають виконувати відразу під музику.
Про важливість використання музики підчас занять фізичною культурою вказували такі вчені, як Н. Ветлугіна, Т. Дмитренко, Е. Вільчковський, Н. Денисенко, М. Єфименко, Є. Макшанцева, М. Метлов, С. Нечай, Т. Осокіна, О. Шевчук тощо.
Музика сприяє емоційному виконанню рухів, поліпшує настрій дітей. Проте, постійне виконання вправ під музику може призвести до зниження уваги дітей щодо якісного їх виконання, дещо механічному, недостатньо продуманому їхньому виконанню.
Н. Денисенко вказує на те, що використання музичних творів на фізкультурних заняттях, ранковій гімнастиці, фізкультурній хвилинці, спортивних світах та вечорах-розвагах розвиває у дітей інтерес до рухів, підвищує моторну щільність заняття на 20-25% та сприяє інтенсивному розвиткові дітей.
Е. Вільчковський стверджує, що танцювальні вправи слід включати систематично в заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику та фізкультурні свята. Вони позитивно впливають на формування правильної постави, легкої та невимушеної ходьби, виразності та граційності рухів. Н. Ветлугіна вказує на те, що на фізкультурному занятті музика повинна звучати епізодично: під час ходьби, бігу, стрибків, перешикувань та деяких загально розвиваючих вправ. Основна частина заняття, ж правило, проводиться без музики, хоч окремі рухливі ігри можуть включати музичний супровід. Заняття завжди закінчується маршем. Музика піднімає настрій дітей, організовує їх рухи, надає рухам виразності, сприяє їх більш точному й скоординованому виконанню.
Важливу роль відіграє музика при проведенні різних видів рухливих ігор. Рухлива гра сюжетного характеру з музичним супроводом викликає у дітей більшу зацікавленість і проходить значно жвавіше. Музика піднімає настрій дитини, змушує її рухатися енергійніше, красиво, відповідно до характеру і форми музичного твору. Використання музики під час проведення українських народних рухливих ігор є одним з активних спілкувань дитини з музикою.
Перед тим, як розпочати гру, дітям дають прослухати музичний твір, щоб вони зрозуміли його зміст, звертають їхню увагу на характер твору та яскраві засоби музичної виразності, що відбиваються в рухах. Музичні твори для ходьби та бігу в різному темпі, підскоків, стрибків підбирають яскраві, виразні, з чітким фразуванням контрастного характеру. Не можна довільно змінювати темп музики, підлаштовувати його під рухи дітей, доповнювати акорди, робити купюри. Це порушує характер музики, негативно впливає на її правильне сприйняття.
Пісні на фізкультурному занятті не використовується, бо це вимагає додаткових зусиль від дитини, не дає повного відновлення дихання. Такі вправи, ж кидання м’ячика, повзання, перестрибування не рекомендується виконувати під музику, оскільки передбачають вільний ритм рухів, який відповідає можливостям кожної дитини.
4. Особливості використання музичних творів на заняттях з ознайомлення з природою.
Важливим чинником розвитку у дітей естетичного ставлення до світу є розуміння ними краси в природі, мистецтві та здатність до судження про красу. Впливаючи на почуття, прекрасне породжує думки, формує інтереси. У процесі естетичного сприймання дитина робить свої перші узагальнення. У неї виникають порівняння та асоціації. Споглядання сконцентрованої у музичних творах краси природи пробуджує почуття насолоди та залучає дитину до кращих мистецьких надбань світової культури, а також сприяє формуванню естетичного ставлення до природи.
Використання музики на заняттях з ознайомлення дітей з природою обґрунтоване необхідністю забезпечення емоційного фону сприйняття природи; подання пізнавальної інформації в цікавій формі, її поступового ускладнення та трансформації дітьми в різні види діяльності.
Під час прогулянки парком чи вздовж річки варто заохочувати дітей до вслухання у звуки природи, які їх оточують, наприклад, спів пташок, шум вітру, шарудіння листя під ногами, шум води тощо. Дітям необхідно пояснити, що звуки природи – це своєрідна музика, в якій кожен голос – унікальний, виразний, і сприймати його слід відповідно. Така увага до звуків природи даватиме змогу активно розвивати у дітей уяву та мислення; емоційно врівноважувати їх, вчити концентруватися, спостереження за звуками природи дітей може наштовхнути вихователь, організувавши відповідне заняття з ознайомлення дітей з природою за темами "Осінь в нашому саду", "Співучі птахи нашого краю" тощо.
Музичний репертуар для усіх вікових груп містить надзвичайно великий перелік творів, в яких змальовуються рідні для дитини пейзажі, розкривається образ символу України – червоної калини, тремтливої берізки, рідних гаїв, садів тощо. Широку палітру музичних творів представлено образами різних тваринок – спочатку це ті, що найбільш знайомі дітям, а надалі образний план може значно розширюватися.
Наприклад, дітей третього року життя на занятті з ознайомлення з природою вчать розрізняти свійських та диких тварин, мати уявлення про їхні рухи. Надаючи дітям інформацію про таку дику тваринку, як лисиця, вихователь може запропонувати малюкам послухати музичний твір "Лисичка", муз. С. Степаненка й доповнити почуте однойменною ілюстрацією С. Ягодича. До змісту інтегрованого заняття, в якому матеріал стосовно свійських та диких тваринок буде закріплюватися, можна включити вже відому дітям пісню "Ведмедик", муз. О. Тілічеєвої, а також відтворити образи в музично-ритмічних вправах "Мишенята", муз. М. Жилінського, музичних іграх "Діти та ведмедик", муз. Т. Шутенко, сл. І. Плакиди.
Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси.
Розкриваючи красу рідної природи, вихователь має обов’язково ретельно продумати зміст бесіди з дітьми, дібрати уточнюючі питання, не перевантажуючи зайвою інформацією.
5. Музика на заняттях з ознайомлення з соціумом Заняття із ознайомлення дітей із соціумом, згідно наказу МОН України № 446 від 13. 05.2015 "Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності", визначається однією з головних форм ознайомлення дітей із соціальним довкіллям. Заняття проводиться, починаючи з груп дітей раннього віку (1 заняття на тиждень), з дітьми старшої групи проводиться 3 заняття на тиждень. На заняттях з ознайомлення дітей із соціумом вчать орієнтуватись у світі людських взаємин, формують у них навички соціально визнаної поведінки. Серед засобів здійснення освітньої роботи на заняттях використовується й музика, у тому числі – у поєднанні з іншими видами мистецтва (літературою, живописом, декоративноужитковим, фольклором тощо). Заняття з ознайомлення дітей із соціумом, як правило, є інтегрованими або комбінованими за спрямованістю, що визначається взаємозв’язком різних видів діяльності відповідно до досягнення мети заняття. Музична діяльність щодо цього відіграє важливу роль.
За допомогою музичних творів на заняттях із ознайомлення з соціумом діти набувають нових уявлень, знань про соціальне довкілля, у них формуються уявлення про відносини між людьми, вони засвоюють моральні категорії, як-от: дружба, чесність, справедливість тощо.
Так, ознайомлюючи дітей із професіями дорослих, можна використовувати пісні "Куй, куй, ковалі", укр. нар. пісня в обр. В. Верховинця, "Пастушок", муз. Ю. Рожавської, "Куди ти біжиш, трамваю", муз А. Філіпенка, "Виростає місто", муз. О. Тілічеєвої, "Чабанець" муз. нар., сл. С. Жупанина та ін.
Формуванню у дітей уявлень про людські стосунки, соціальні відносини допоможуть твори, як, наприклад: пісні "Наш татусь – молодець", муз. і сл. В. Пузанкової, "Пісня про ледачого Гриця", укр. нар пісня, "Пісенька друзів", муз. В. Герчик. сл. Я. Акіма, "Рученята золоті", муз. Н. Вересокіної, сл. В. Кленца та ін. твори.
Для того, щоб діти зрозуміли про що йдеться у творі, вихователь на занятті із ознайомлення з соціумом повинен проаналізувати текст твору, розкрити його моральні категорії, пояснити незнайомі слова. Вивчене на занятті можна закріпити в інших формах організації життєдіяльності дітей – на прогулянках, в самостійній діяльності тощо.
Музичний матеріал, який використовується на занятті з ознайомлення з соціумом, доцільно сполучати з наочністю, яка уточнює знання дітей, посилює їхні враження стосовно теми, яка вивчається. Відтворювати такий матеріал краще за допомогою аудіо носіїв з тим, щоб не забирати багато часу на занятті. Якщо музичний твір великий за обсягом, можна використати лише його фрагмент, який має найбільше освітнє навантаження щодо ознайомлення дітей із соціумом.
6. Музика на заняттях з розвитку мовлення.
За визначенням А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик, музично-мовленнєва діяльність – один із видів художньо-мовленнєвої діяльності, що пов’язаний з вербалізацією музичних образів (у різних типах висловлювання), які сприймає чи відтворює дитина в різних способах музично-ритмічної активності. Цей вид діяльності одержав назву "музично-мовленнєва діяльність" тому що ця діяльність побудована на основі відтворення дітьми змісту знайомих художніх творів у супроводі музики, розігрування художніх образів, які слугують засобом творчого самовираження дитини. Тобто це різного роду музичні ігри, змістом яких є художні тексти: ігри-драматизації у музичному супроводі, народні хороводні ігри зі співом, діалогами, рухами, дитячі оперні вистави за казками, розігрування українських народних пісень під музику та заняття у музичному супроводі.
Без участі мовлення неможливе виховання культури художньо-естетичного сприймання музичних творів, їх елементарного аналізу. Водночас створені під впливом художніх вражень образи, втілені в будь-яких типах зв’язних висловлювань, збагачують можливості їх яскравого вираження в танці, співах, музикуванні тощо.
Музику доцільно використовувати у якості ілюстративного матеріалу, наприклад, розповідаючи дітям казки. Так, українські народні казки "Пан Коцький", "Зима і Весна", "Коза-дереза" можна ілюструвати музичними номерами з однойменних дитячих опер М. Лисенка.
На заняттях з розвитку мовлення вихователь може ілюструвати сюжети творів виконанням невеликих пісеньок, що характеризують дійових персонажів. Доцільно використовувати музику, на текст яких написані опери або дитячі музичні ігри. Так, під час читання дітям "Казки про царя Салтана" О. Пушкіна можна дати прослухати фрагмент однойменної опери М. Римського-Корсакова, який характеризує три чуда: богатирів, царівну-лебідь, білку. Виконання пісень у ході роботи з казкою надає заняттю особливої емоційності. Проте, необхідно слідкувати за тим, щоб інструментальні твори або пісні не порушували цілісності казкового образу, а навпаки, доповнювали його.
Будь-яка розмовна мова є ритмічною та мелодійною. З метою розвитку мовлення у дітей на відповідних заняттях варто використовувати високоякісний пісенний репертуар, який допомагає розширювати дітям повноту свого мовлення. Наприклад, мелодія допомагає запам’ятовуванню тексту – отже, будь-яка дитина може краще запам’ятовувати фрази з пісень, які є трохи складнішими, аніж її природна мова, і пізніше використати їх у розмові, у відповідях на занятті з розвитку мовлення.
Пісні розширюють словниковий запас дітей. Адже є багато пісень із описом та переліком різних речей, які можуть ознайомити дітей з новими словами. До того ж, діти можуть складати власні вірші на основі знайомого літературного та пісенного репертуару.
На кожному музичному занятті використовують музично-дидактичні ігри, які обов’язково передбачають і завдання з розвитку мовлення дітей. Музично-дидактичні ігри – це ігри пізнавального характеру, спрямовані на збагачення й закріплення знань, пов’язаних з музичною діяльністю, активізацією в словнику дітей назв жанрів музичних творів, музичних інструментів, нот, іграшок, інших музичних термінів.