Ім'я файлу: Гетьман Богдан Хмельницький.docx
Розширення: docx
Розмір: 104кб.
Дата: 16.01.2024
скачати
Пов'язані файли:
3 Лекція (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 104кб.
Дата: 16.01.2024
скачати
Пов'язані файли:
3 Лекція (1).docx
Гетьман Богдан Хмельницький
Богдан-Зиновій Хмельницький був лідером від Бога. Зростання лідерства цього великого сина України відбувалося постійно, і слідкувати за цим процесом намагаються всі історики, котрих цікавить минуле України. Окремі положення життєвого шляху, ситуації та випадки, що мали неабияке значення й вагу за своїм впливом на дії гетьмана України Хмельницького, назавжди залишаться таємницею для нас, але ті відомості, що ми знаємо про Богдана Хмельницького, дарують можливість наблизитися до героїчних сторінок минулого, які він творив разом із усією Україною.Становлення Хмельницького як гетьмана та лідера України досить добре описано в багатьох джерелах та дослідженнях. Натомість, складно говорити про ту частину життєвого шляху, коли він починав дозрівати до непокори. Вона дуже цікава своїми поворотами і несподіванками. Хмельницький не знічев’я взявся за шаблю. Не просто так і не заради наживи пішли за ним козаки. Тож розглянемо докладніше це питання. Після смерті батька, сотника реєстрових козаків Михайла Хмельницького в Цецорській битві, Богдан потрапив до турецького полону. Ймовірніше всього, це сталося відразу після поразки поляків у 1620 році, тож можемо говорити про деяку віддаленість Хмельницьких від загальнокозацького, в тому числі січового руху, котрий тоді знаходився під міцною рукою Петра Сагайдачного. Очевидно, особиста відданість польському коронному гетьману Жолкевському зіграла також важливу роль у прийнятті Михайлом Хмельницьким рішення про участь у війні з турками. Богдан потрапив до полону не один – з ним було захоплено ще багатьох козаків досить молодого віку. Смерть батька поєднувалася із полоном, але ці два трагічні фактори не зламали молодого Хмельницького. Постійна боротьба за життя на межі зі Степом гартувала дух. Невідомо, наскільки довго перебував Хмельницький в полоні, але, скоріше всього, він утік звідти, - адже для викупу Хмельницькі не мали грошей, та й самих Хмельницьких тоді залишилося небагато. Обставини повернули Богдана додому вже після Хотинської війни, а цей період характерний стрімким згортанням козацьких свобод режимом Речі Посполитої. Смерть Петра Сагайдачного стала важким ударом для України, і не лише козацтва, а й більшості міщан, селян і духовенства. Облаштування життя для реєстровців було просто нестерпним, і Січ знову наповнилася велетенською кількістю людей. Порівняно короткий проміжок часу в Україні існувало затишшя, проте Жмайло, Федорович, Сулима, Павлюк та Остряниця його порушили.
А що робив тоді Хмельницький? Він набирався досвіду в справах управління і боротьбі проти татар. Ненависть до турецько-татарського лиха жила в ньому довго і, мабуть, ніколи не пройшла остаточно. Однак молоде прямолінійно-радикальне враження про мусульманських ворогів як головних винуватців смерті батька змінилося на усвідомлення того, що саме Польща підштовхувала козаків до такої смерті, якою загинув сотник Хмельницький – за чужу державу і свободу. Ця важка правда також не залишилася непоміченою майбутнім гетьманом. Морські походи проти Османської імперії були звичайним явищем для Хмельницького, котрий взаємодіяв із запорізькими козаками. За вдалу боротьбу проти татар король Сигізмунд дарує Хмельницькому уряд сотника Чигиринського полку. Хмельницький стає учасником мирного антишляхетського руху реєстрових козаків, а після конфліктів 1637 року проявляє демонстративну лояльність до Корони Польської та особисто короля Владислава, служить керівником найманих козацьких частин у Франції. Знання багатьох мов та військової справи підкріплюються вмілою харизмою та лідерськими якостями: Гетьман України Хмельницький здобуває все більший авторитет в козаків. Досвід, такий потрібний і безцінний, приходить до нього у вирі тих складних подій, коли лавірувати в дипломатії і політиці стає ще важливішим мистецтвом, ніж на полі бою.
На початку 40-х років XVII століття майбутній гетьман дотримується орієнтації на мирне узгодження проблемних питань між козацтвом та Річчю Посполитою. Однак процес конфронтації було неможливо зупинити, до нього приєдналися болючі питання духовенства та широких мас селянства, міщан країни і самої Запорізької Січі. Хмельницький планував спрямувати енергію козацтва проти Криму і навіть пропонував королеві Владиславу план його захоплення. Звичайно, шляхта була проти, і король не міг вплинути на неї. Назрівала криза. Ординація про скасування козацьких привілеїв була досить необдуманим кроком Польщі, а вбивство наймолодшого сина Хмельницького та захоплення Суботова старостою Чаплинським стало останньою краплею. Хмельницький при підтримці свого кума Станіслава Кричевського, майбутнього козацького полковника, вирушив на Січ і невдовзі його було проголошено козацьким гетьманом. Цікаво, що при цьому його було оголошено ворогом держави, і шляхта, усвідомлюючи справжню небезпеку для себе, намагалася його фізично знищити.
Після того, як Січ підняла повстання, Хмельницький серед зими 1648 року приймає рішення про коаліцію із Османською імперією в боротьбі проти Польщі. Інакшого союзника знайти було важко, а Стамбул завжди був зацікавлений в ослабленні Варшави. Султан звернувся до Бахчисараю з проханням виділити армію, і татари Тугай-бея додали сил повстанцям. Союз із татарами давав можливість одночасно гарантувати безпеку південних кордонів і Січі, психологічно тиснути на поляків та, насамперед, мати військову підтримку мобільної кінноти. Ще одним великим досягненням Богдана Хмельницького були успішні переговори з реєстровцями і залучення їх до спільних дій. Дніпро був відправною точкою повстання, а Січ, готова до вибуху, кипіла і збирала з Великого Лугу всіх до єдиного. Реєстровий флот козаків під керівництвом Філона Джеджалія десантувався біля Кодака і частиною військ допоміг січовим козакам блокувати польсько-німецьку залогу. Гетьман зустрівся з головними силами реєстрового козацтва біля Дніпра, і досить швидко домовився про спільний наступ на поляків. Почалася війна. Повстанці йшли до Жовтих Вод назустріч Потоцькому. Золоте десятиліття спокою Речі Посполитої закінчилось. Богдан Хмельницький назавжди змінював хід історії.
Гетьман Богдан Хмельницький
З
наменитий гетьман України, засновник козацької держави – Війська Запорозького Гетьман Війська Запорозького з 1648 року.
Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав.
Батько — Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана. Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, знав латинську, польську, турецьку, кримськотатарську, турецьку мови. У 1620-их pp. Xмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть, у Чигиринському полку й брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. Брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар — підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. Восени 1638 Xмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV.
1645 разом з козацьким загоном на більш як 20 тис. був на службі французького уряду й, вірогідно, брав участь в облозі Дюнкерка. В 1647 році його маєток зруйнував дрібний шляхтич Чаплинський, сильно побито його малолітнього сина, померла його дружина; в грудні коронний хорунжий О.Конєцпольський наказує його схопити і стратити.
В кінці грудня 1647 з невеличким (300 чи 500) загоном козаків подався на Запоріжжя, де його було обрано гетьманом. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на велику національно-визвольну революцію, очолену Хмельницьким. У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, виступає як видатний державний діяч. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу.
В січні 1654 року підписав Переяславську угоду (в 1656 році переглянута без участі Хмельницького московсько-польською Віленською угодою).
Помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував.