Ім'я файлу: Документ (9).docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 07.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
ворра 4.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 07.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
ворра 4.docx
Питання до екзамену
1.Мовна культура-важливий компонент загальнолюдської культури.
Мовна культура — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.
2. Мова й професія.
Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.
3.Функції мови.
Загальна характеристика
Комунікативна функція
Ідентифікаційна функція
Етнічна функція
Експресивна функція
Гносеологічна функція (пізнавальна)
Мислетворча функція
Естетична функція
4. Загальна характеристика сучасної української мови.
5. Поняття літературної мови.
Літерату́рна мо́ва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.
6.Поняття літературної норми.
Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.
7. Слововибір в ОДС. ( Офіційно діловий стиль )
Вимога зрозумілості мови ділового документа передбачає вживання загально відомих, зрозумілих усім мовцям слів. Вибір слова має бути вмотивованим. Уживання іншомовних слів повинно бути правильним і доречним. Слід уникати вживання вузькоспеціальних термінів, термінів-новотворів.
8. Алфавіт.
Розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови.
9. Явище паронімії.
Явище часткової звукової подібності слів (паронімів) при їх семантичній відмінності (повній або частковій).
10.Правила переносу слів.
Слова з рядка в рядок переносимо за складами
Частини слів з одного рядка в другий слід переносити частіше всього за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.
11..Функціональні стилі сучасної української мови (загальна
Характеристика). Поняття стилю.
Мовленнєвий і функціональний стиль розуміємо як сукупність прийомів відбору та сполучень мОфіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову
12.Найважливіші риси ОДС.(офіційно діловий стиль)
Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.
13..Функції, сфера застосування ОДС. Його дві форми існування,Різновиди.
Функціональний стиль літературної мови, який унормовує оформлення ділових паперів, слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об’єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності. Головна ознака офіційно-ділового стилю — офіційність. Характер канцелярського стилю визначається тим, що в силу характеру офіційно-установчих відносин індивідуальні особливості відправників і одержувачів заяв не мають значення. У них відсутні емоційно-зображувальні елементи; для нього характерна густа присутність безособових форм, наказових і заборонних формулювань, перевага невизначеності над прямотою та перевага пасивного стану над активним, специфічна термінологія, характерна лише для цього стилю. Офіційно-бюрократична мова має на меті справити враження на слухача (чи читача) і підвищити авторитет (більше, ніж соціальний статус) користувача, зробивши його більш професійним.
14. Складноскорочені слова.
Складноскороченими називають слова, які утворені складанням початкових частин слів, початкових звуків чи букв.
Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків , незалежно від написання словосполучення пишуться великими буквами (крапки між ними не ставляться):
15.Графічні скорочення
Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм —
Міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення
16. Поняття документа, діловодства.
Діловодство (документаційне забезпечення управління, справочинство) — діяльність окремих працівників або підрозділів щодо створення документаційно-інформаційної бази на різних носіях для використання управлінським апаратом у процесі реалізації його функцій у процесі здійснення управління підприємством.
17. Види документів.
За змістом документи поділяються на організаційно-розпорядчі, фінансово-розрахункові, постачальницько-збутові та ін. За найменуванням – положення, накази, розпорядження, інструкції, звіти, акти, записки, листи, ордери, плани, баланси та ін. За способом виготовлення – типові, трафаретні, індивідуальні
18.Вимоги до документа.
Якими є основні вимоги до оформлення документів?
Надаватись конкретною установою чи юридичною особою, які мають на це законне право;
Обов’язково бути правильно юридично оформленими;
Бути достовірними та об’єктивними;
Мати в основі факти, конкретні вказівки та/або пропозиції;
19.Правопис закінчень –у,-ю іменників чоловічого роду ІІ відміни однини
В родовому відмінку.
В українській мові іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -а, -я чи -у, -ю.
Стола – столу, двора – двору, моста – мосту, млина – млину. На зміну закінчення в родовому відмінку впливає значення слова.
20.Правопис закінчень –а, я іменників чоловічого роду ІІ відміни однини в
Родовому відмінку.
У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення –а, -я або -у, -ю. Роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): мі́ста, села́; плеча́, прі́звища; знання́, знаря́ддя, обли́ччя, мо́ря, по́ля
21.Родові ознаки незмінюваних слів. Рід абревіатур.
В іншомовних незмінюваних іменниках, які запозичує українська мова, існують свої способи вираження граматичних значень. Не маючи зовнішніх, флексійних ознак родової належності, вони зазнають семантико-граматичного поділу на групи, кожна з яких характеризується однією, зрідка двома ознаками роду.
Засобами родової кваліфікації абревіатур є структура складноскороченого слова, його семантика і зовнішня форма.
Здебільшого рід абревіатур визначається за родовою віднесеністю стрижневого слова, яке є її граматичним центром, при цьому враховується структура слова, що вміщає буквені, звукові і змішані абревіатури.
22.Правопис закінчень кличного відмінка іменників І відміни.
У кличному відмінку однини іменників І відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю: О мають іменники твердої групи: Ганно, книжко. Е мають іменники м’якої й мішаної груп: воле, земле, Іллє, душе, круче. Є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Софіє, сім’є.
23..Правопис закінчень кличного відмінка іменників ІІ відміни.
У кличному відмінку однини іменники ІІ відміни мають закінчення -у (-ю), -е. Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к), іншомовні імена та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий: батьку, синку, Джеку, Фрідріху, товаришу, слухачу.
24..Мова й мовлення. Види мовлення.
1) говоріння; 2) аудіювання (ці два види належать до усного мовлення); 3) письмо; 4) читання (письмове мовлення).
Мова – суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і є системою знаків для передавання, приймання і використання інформації.
Мовлення – це акт вживання людиною мови для спілкування.
Мовне спілкування між людьми завжди здійснюється якоюсь мовою і підкоряється її законам. Ці закони визначають лад мовного спілкування, їхнє порушення утруднює спілкування.
25. .Особливості писемного мовлення.
Писемне мовлення —це універсальний засіб спілкування людей.
Писемне мовлення спирається на усне і є вторинним. У писемному мовленні точніший добір лексики. Тут вживаються різні терміни, професійна й загальновживана лексика тощо. Не вживаються нелітературні слова, лайливі, територіальні.
26.Особливості усного мовлення. Тексти усного мовлення.
Усне мовлення – мовлення, розраховане на слухове сприйняття і конкретного адресата. Ознаками усного наукового мовлення є незворотність, поступальний і лінійний характер розгортання в часі, непідготовленість, невимушеність, експресивність, яскраво виражена модальність
27..Етикет ділових паперів.
Діловий етикет — це поняття містке і включає правила поведінки між діловими партнерами й колегами, мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні, правила ведення переговорів, норми листування.
28.Культура усного ділового мовлення.
Усне мовлення – це слухове сприймання певної інформації.
В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми.
В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.
29.Відмінювання прізвищ із закінченням –а,-о, нульовим закінченням.
Прізвища із закінченням -о та нульовим відмінюємо за зразками відмінювання загальних назв II відміни. Приклад: Майборода — Майбороди, Майбороді й т. Д.; Гнатюк — Гнатюк, Гнатюкові (Гнатюку) й т.
30..Відмінювання прізвищ із суфіксами, іншомовних прізвищ.
Іншомовні прізвища на приголосний відмінювані. Не відмінюються прізвища іншомовного походження на голосний (не поширюється на слов’янські), за деякими винятками. Приміром, японські на -а відмінюються: Фудзівара, Фудзівари, Фудзіварі. Також не відмінюються російські прізвища на -аго, -ово, -их: Дурново, Живаго, Черних.
31.Утворення чоловічих та жіночих імен по батькові.
Чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфікса –ОВИЧ: Іванович, Петрович, Анатолійович. Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфікса –ІВН(а), а від імен на –Й – за допомогою суфікса –ЇВН(а): Іванівна, Анатоліївна, Василівна.
32..Відмінювання імен та імен по батькові.
Відмінювання
Чоловічі
Григорович, Ілліч, Якович,
Лукич (Лукович),
Кузьмич (Кузьмович),
Хомич (Хомович),
Савич (Савович),
Миколайович (Миколович)
Як іменники ІІ відміни мішаної групи
Н. Василь Ігорович
Р. Василя Ігоровича
Д. Василеві(-ю) Ігоровичу
З. Василя Ігоровича
О. Василем Ігоровичем
М. (на) Василеві(-ю) Ігоровичу
Кл. Василю Ігоровичу
Жіночі
Як іменники І відміни твердої групи:
Н. Іванна Андріївна
Р. Іванни Андріївни
Д. Іванні Андріївні
З. Іванну Андріївну
О. Іванною Андріївною
М. (на) Іванні Андріївні
Кл. Іванно Андріївно
33.Правопис – е- у прізвищах.
Артемов, Семенов, Федоров (бо ці прізвища утворено від спільних для української та російської мов імен Артем, Семен, Федір).
Приклад: Симоненко, Біличенко, Чорновіл, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Тетерук.
34.Правопис -і – у прізвищах.
Куліш — Куліша (хоч куліш – кулешу), Кисіль — Кисіля (хоч кисіль – киселю), Чміль — Чміля, Чіп — Чіпа.
35.Правопис –и- у прізвищах
Російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іва-щенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.
36.Особливості вживання прикметника в текстах ОДС.
У ділових паперах прикметник представлений досить широко, що зумовлено потребою конкретизувати вираження думки. Прикметник звужує поняття іменника, передаючи його ознаки, наприклад: політика: антисоціальна політика – агресивна політика – зовнішня політика. Прикметники у цих прикладах конкретизують значення іменників.
37.Особливості вживання займенника в текстах ОДС.
Використання неозначених займенників у текстах ділового та наукового стилю обмежене. Звичайно, окремі з них беззастережно функціонують у професійному мовленні, напр.: дехто з учасників, деякі фірми, будь-який час. Однак займенники, в структурі яких є частки аби-, казна-, хтозна-, вживають лише в розмовній мові.
38.Підготовка до публічного виступу.
Основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів:
1.Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу;
2. плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності;
3.Словесне вираження, літературна обробка мови;
4., запам’ятовування тексту;
5.Проголошення.
39.Умови успіху публічного виступу.
Підготувавши промову, оратору необхідно психологічного налаштуватися на її виголошення. Успіх промови залежить від багатьох чинників, які ораторові слід обов’зково взяти до уваги. Треба пам’ятати, що навіть дуже приємний голос може втомлювати слухачів. Тому не треба безперервно говорити більше 40 хвилин.
Промовець мусить застерегти себе від того, чого не треба казати. Майстерним вважають такого оратора, який уміє дотримуватися цієї вимоги. Не слід виходити за межі запланованого, відхилятися від теми.
40.Заповіді ораторові.
Не зловживай технічними засобами. Не розраховуй тільки на свої імпровізаційні таланти, нехай вони будуть додатковим засобом. Не залишай без відповіді жодне запитання, навіть найнесподіваніше. Не сердься на слухачів, не звинувачуй їх ні в чому: сприймай їх такими, якими вони є
Заповіді оратора
Не забудь: чим більша аудиторія, тим простіша (але не бідніша) мова викладу; чим офіційні ший виступ, тим суворіші вимоги до його мовного оформлення.
Не захоплюйся довгими реченнями, віддавай перевагу коротким: кожна думка вимагає окремого речення, довгі думки не переконують.
Не копіюй чужого стилю: не все, що прекрасне в когось, може бути гарним у тебе.
Не зловживай прикметниками та особовими займенниками.
Не піддавайся на “провокацію” відійти від основної теми, не “загравай” зі слухачами.
Не починай “здалеку”, зразу ж “бери бика за роги”.
Не зловживай технічними засобами.
Не розраховуй тільки на свої імпровізаційні таланти, нехай вони будуть додатковим засобом.
Не залишай без відповіді жодне запитання, навіть найнесподіваніше.
Не сердься на слухачів, не звинувачуй їх ні в чому: сприймай їх такими, якими вони є.
41.Особливості вживання числівників в текстах ОДС.
Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт, числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку. Слід запам’ятати наголошення числівників одинадцять, чотирнадцять.
42.Особливості вживання дієслів та їх форм в текстах ОДС.
Використовуючи в документах дієслова, слід враховувати такі особливості: У документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми: домінувати, активізувати, регламентувати, пропонувати. Для ділових паперів характерне використання нейтральної форми інфінітива на -ти(виступати, вимагати, погоджувати, складати).
43.Порядок слів у реченні у текстах ОДС
Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія). Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів
44. Узгодження підмета та присудка в реченні в текстах ОДС.
Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.
Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.
45.Складні випадки керування в службових документах.
Керування(рос. Управление) – один зі способів поєднання слів, при якому стрижневе слово вимагає від залежного конкретної відмінкової форми, тобто керує формою іншого слова:оплачувати(що?) проїзд(а неоплачуйте за проїзд),платити за(що?)
46.Прийменникові конструкції в службових документах.
Для мови ділових паперів характерні усталені прийменникові сполучення, наприклад: з метою, до уваги, у зв’язку з тим, з приводу тощо. У словосполученнях із прийменниками виявляється і своєрідна національна специфіка мови
47.Заява
Зая́ва — це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням або пропозицією, на адресу установи чи посадової особи, в такому випадку адресант, який подав заяву, називається заявником.
48.Автобіографія.
Автобіогра́фія, також саможиттє́пис — літературний жанр, головним героєм якого є сам автор; основа автобіографістики, що включає, крім автобіографії, мемуари, щоденники, почасти й листування, а також автобіографічні художні твори.
49.Характеристика.
Характеристика — це документ, у якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника. Є характеристики виробничі, атестаційні, для вступу до навчального закладу та ін.
50.Доповідна записка.
Доповідна записка – це службовий документ, адресований керівникові даної чи вищої установи з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, певні події, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора, про виконання окремих завдань, службових доручень тощо
51. Пояснювальна записка.
Пояснювальна записка — документ, доповідь про певні дії в певний проміжок часу; Пояснювальні записки можуть бути службовими й особистими
52.Запрошення.
Запрошення -документ, який адресується конкретній особі й містить пропозиції взяти участь у події або заході. За змістом і формуляром запрошення подібне до службового листа й оголошення про майбутню подію.
53.Лист.
Лист службовий або офіційний — це поширений вид документації, один із засобів обміну інформацією.
Офіційні листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових взаємин між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами
54.Оголошення.
Оголошення — це короткі текстові повідомлення, котрі містять різну за призначенням інформацію. Переважно оголошення містять інформацію приватного рекламного характеру
55.Протокол.
Протокол – документ, у якому фіксується хід обговорення питання й ухвалення рішень на зборах, нарадах, засіданнях, конференціях із зазначенням місця, часу й мети, складу присутніх та змісту доповідей.
Протоколи бувають : стислі , повні , стенографічні
56.Витяг з протоколу.
Витяг з протоколу – це частина протоколу, оформлена належним чином на загальному, спеціальному або чистому аркуші паперу.
57.Довідка.
Довідка — документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів.
58.Акт.
Акт, тобто, документ, який засвідчує якусь дію. Документ, складений групою осіб для засвідчення встановлених фактів наприклад акт про нестачу товарно-матеріальних цінностей.
59.Доручення.
Доручення — договір, за яким одна сторона зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії
60.Розписка.
Розписка — це документ, який підтверджує певну дію, яка відбулась — передачу й отримання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від підприємства, установи чи приватної особи. За характером розписки поділяють на: приватні — між приватними особами
61.Договір.
Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків[2]. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді)
62.Трудова угода.
Трудови́й догові́р — договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін
63.Наказ.
Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов’язковий для виконання підлеглими. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті.