" Дитяча праця: міжнародні стандарти в українських реаліях "

Ім'я файлу: Реферат дитяча праця.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 25.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат Сендецький Р..docx

Національний технічний університет України

"Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" Приладобудівний факультет

Кафедра виробництва приладів

Реферат

На тему: “ Дитяча праця: міжнародні стандарти в українських реаліях ”

Виконав: студент

3-го курсу

групи ПБ-з81

Сендецький Р.О.

.

Київ 2021

Вступ

Викорінення дитячої праці і запобігання її поширенню є важко досяжними благочестивими цілями міжнародного співтовариства. В боротьбі проти економічної експлуатації дітей береться до уваги не лише забезпечення їхніх прав, але й умови формування їхнього майбутнього добробуту. При цьому найбільшими факторами ризику його руйнування виступають слабке здоров’я працюючих дітей та неповне відвідування ними школи. Дитяча праця в Україні має національну специфіку, всебічне вивчення якої є необхідним для формування і впровадження ефективної політики у цій сфері.

Вивчення статистичних баз відповідних досліджень є необхідним для розуміння характеристик дитячої праці в Україні і підвищення суспільної поінформованості щодо її негативних наслідків. Здійснюючи опис головних особливостей дитячої праці в Україні, надаються відомості, необхідні для розробки державної політики у цій сфері і визначаються найбільш актуальні соціальні загрози, викликані наявністю дитячої праці в Україні.

Основна частина

1. Масштаби дитячої праці.

1.1. Робота дітей та дитяча праця

У деяких суспільствах залучення дітей до соціального і трудового життя відбувається настільки поступово, що цей процес важко розподілити на певні стадії чи етапи. Натомість в інших розмежування дитинства й дорослого життя відбувається після виконання певних зобов’язань чи обрядів (приміром, конфірмації), або просто за віком. Саме за віком дитинство визначають у міжнародних правових документах, які гарантують права та захист особам до 18 років (Конвенція ООН з прав дитини, Конвенція МОП № 182 про найгірші форми дитячої праці) та вважають 15 років мінімальним віком щодо працевлаштування (Конвенція МОП № 138 від 1973 року про мінімальний вік працевлаштування).

Не всі види праці є шкідливими для дітей. Чимало дітей з раннього віку допомагають по господарству, виконують окремі доручення дорослих або працюють разом з батьками на власній фермі/ділянці чи в родинному бізнесі. Підростаючи, вони перебирають на себе певні легкі види роботи й опановують якусь професію у традиційних галузях господарства. У такий спосіб вони засвоюють корисні трудові навички й ставлення до праці, що знадобиться їм як майбутнім працівникам і повноцінним членам суспільства. Посильна праця за наявності постійного і ретельного моніторингу може стати важливою складовою процесу соціалізації та розвитку дитини, бо привчає їх брати на себе відповідальність і пишатися власними досягненнями. Звісно, така робота передбачає певні ризики, проте не її мають на увазі, коли йдеться про дитячу працю.

Дитячу працю визначають як роботу дітей, природа й інтенсивність якої заважають навчанню дітей або зашкоджують їхньому здоров’ю та розвитку. Головною турботою є доля дітей, позбавлених дитинства і майбутнього, дітей, які працюють з наймолодшого віку протягом довгих годин за низьку платню в шкідливих для їхнього здоров’я, фізичного й інтелектуального розвитку умовах, дітей, розлучених зі своїми родинами і позбавлених можливості здобути освіту. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і, як правило, національному законодавству окремих країн.

1.2.Маштаби проблеми

За оцінками МОП, кількість працюючих дітей віком від 5 до 14 років у країнах, що розвиваються, становить 250 мільйонів. Близько половини з них (120 млн) працюють повний робочий день упродовж цілого року. Приблизно 50–60 мільйонів дітей віком від 5 до 11 років мусять працювати. Наявні дані свідчать, що хлопчики є економічно активнішими за дівчаток, проте в офіційній статистиці зазвичай не враховують дівчат, зайнятих хатньою роботою й доглядом за молодшими братами і сестрами. Насправді праця в ранньому дитинстві справляє відчутніший вплив на стан дівчат, посилює дискримінацію за статевою ознакою й обмежує їхні освітні та інші можливості.

1.3. Чому діти працюють

Дитяча праця, за своєю сутністю, є симптомом глибшої проблеми бідності та суспільної нерівності. З іншого боку, дитяча праця сама спричинює бідність і набуває, таким чином, здатності до саморозвитку. Бідність – глибоко вкорінена проблема, а природні катаклізми й антропогенні катастрофи (війни та громадянські конфлікти), неписьменність, безсилля та відсутність жодних перспектив ще більше обмежують негаразди, що їх зазнають незаможні батьки, змушені віддавати своїх дітей у найми. Однак бідність – не єдиний чинник у поширенні дитячої праці, вона не може слугувати виправданням усіх типів зайнятості дітей.

Злиденні батьки, напевно, не вірять, що довготермінові переваги від здобуття освіти їхніми дітьми надолужать матеріальні статки й трудові навички, які діти мають завдяки ранньому працевлаштуванню. Для бідних дітей освіта є надто дорогою, недоступною, часто неякісною, тому її вважають такою, що не відповідає потребам дітей із бідних родин. У багатьох сім’ях батьки можуть працювати, лише якщо їхні доньки виконуватимуть усю хатню роботу.

Іноді діти самі вирішують, що час починати працювати, бо знають, що їхні родини конче потребують додаткового доходу, або під впливом друзів та однолітків, які переконують їх працювати разом на вулиці чи десь в іншому місці.

На ринку існує попит на дитячу працю, оскільки зазвичай діти є слухняними, покірними; їх легше найняти за нижчу платню і звільнити, коли зникає потреба в робочій силі. Наймання дітей для роботодавців не пов’язане із тривалими інвестиціями у формі страхування чи соціального забезпечення, тому вони розглядають дешеву дитячу працю як важливий чинник конкурентоспроможності їхніх підприємств і товарів на національному та міжнародному ринках. У плані прав робітників, працюючі діти абсолютно не захищені, безпорадні й мовчазні. Здебільшого наймають дітей роботодавці трудомістких галузей, де використовують застарілі технології та монотонну працю. Незважаючи на численні заперечення, поширеним є міф про незамінність дитячої праці в окремих галузях (наприклад, у килимоткацтві або збиранні квітів) через притаманну дітям рухливість пальців. Дитяча праця існує тому, що чинне законодавство у цій сфері не впроваджується належним чином, а соціальні й економічні зобов’язання держави виявляються недостатньо суворими.

1.4. Найгірші форми дитячої праці

Міжнародна спільнота визнала найжахливішими такі види дитячої праці1 : рабство, сексуальну експлуатацію, нелегальну діяльність та небезпечну працю. Перші три з наведених категорій праці в більшості країн становлять кримінальний злочин, відповідальність за боротьбу з яким передусім несуть правоохоронні органи. Інспектори праці у свою чергу, мають зосередити увагу на четвертій категорії, хоча, звісно, в межах широкомасштабних спільних дій щодо подолання дитячої праці вони відіграють певну роль у боротьбі з усіма найгіршими формами дитячої праці.

Чимало дітей працюють у шкідливих умовах або в надзвичайно небезпечних виробництвах, наприклад: на будівництві, шахтах, у копальнях, підводному рибальстві. Деякі (продані власними батьками за борги) потерпають від справжнього рабства. Діти стають жертвами зростаючої сексуальної експлуатації в комерційних цілях та міжнародної торгівлі людьми, опиняються далеко за межами рідної країни. Найтривожнішою тенденцією сучасності є наймання дітей в дуже ранньому віці. Чим молодшими є діти, тим вразливіші вони до небезпечних умов праці й економічної експлуатації. Дослідження МОП свідчать, що в деяких регіонах до 20% працюючих дітей не досягли навіть 10-річного віку. Становище молодих працюючих дівчат заслуговує на окрему увагу через природу виконуваної ними роботи й умови, в яких вони працюють. Наприклад, прихована від суспільства праця за наймом у домогосподарствах, де зайнята більшість дівчат, нерідко є причиною ізоляції їх від інших дітей і навіть сексуальних домагань. Діти, які виконують якусь одноразову хатню роботу, часто мусять працювати тривалий час за мізерну платню. Зовсім мало дітей, які працюють, мають нагоду погратися з однолітками.

Навряд чи можна визначити певну галузь як найнебезпечнішу чи назвати працю в ній найгіршою формою дитячої праці. Навіть у згадуваних сферах, де діти не потерпають від найгірших форм праці й експлуатації, чимало їх змушені працювати без належного відпочинку, у тісних приміщеннях, із поганим освітленням, сидячи просто на підлозі, використовуючи завеликі для їхнього зросту інструменти, без належного забезпечення питною водою й туалетами. Але найшкідливішим для їхнього майбутнього є те, що вони позбавлені можливості ходити до школи. Навіть мільйони дітей, які працюють у традиційному сільськогосподарському виробництві разом з іншими членами родини, наражаються на численні й різноманітні ризики.

2. Міжнародне та національне законодавство

2.1. Історичні напрямки розвитку законодавства у сфері дитячої праці.

Сумніви щодо легітимності дитячої праці виникли нещодавно, коли процеси індустріалізації й урбанізації докорінно змінили трудові відносини, до яких залучено дітей, та різко збільшили небезпеку такої праці для дітей. Хоча вже починаючи від XIX ст. уряди окремих країн почали вживати заходів із захисту дітей від найнебезпечніших видів праці, втім, досягти справжнього прориву вдалося лише тоді, коли уряди сучасних держав проголосили курс на обов’язкову освіту. Проте й тоді боротьба за подолання дитячої праці сприймалася неоднозначно. Головними аргументами опонентів руху за ліквідацію дитячої праці були: (1) якщо бідні діти здобудуть освіту, вони вже не будуть виконувати некваліфіковану роботу, потреба в якій існує в суспільстві; (2) дитяча праця є необхідною для забезпечення добробуту бідних сімей, а також тих галузей, що намагаються залишатися конкурентоспроможними; (3) законодавство про дитячу працю неможливо застосувати на практиці через велику кількість підприємств, на яких її застосовують; (4) існує чимало видів роботи, виконувати яку здатні лише діти; (5) державі не слід втручатися в сімейні справи, довіривши батькам вибір ліпшого, на їхню думку, майбутнього для своїх дітей.

Звісно, сучасні розвинені країни перебувають в іншій економічній ситуації, ніж країни за часів індустріальної революції XIX ст. Водночас історичний досвід останніх може виявитися корисним з огляду на два важливі уроки, котрі можна винести з історії: (а) уряду має належати провідна роль у ліквідації дитячої праці через прийняття законодавства, яке захищатиме права дитини, та забезпечення обов’язкової й загальнодоступної (безплатної) початкової освіти, а також гарантування виконання законодавства у царині освіти та праці; ( б) необхідно здійснювати широку просвітницьку роботу серед громадськості з метою зміни суспільного клімату, тобто заради визнання прав дитини й усвідомлення віддалених наслідків раннього залучення до праці для здоров’я дітей, що забезпечить правильне сприйняття відповідного законодавства широким загалом і його суворе дотримання. Інспектори праці відіграють важливу роль у розв’язанні обох завдань – у забезпеченні виконання законодавства та формуванні громадської думки, особливо серед працівників і роботодавців.

Хоча практично найпершим кроком МОП після її заснування було ухвалення кількох засадничих Конвенцій і Рекомендацій у сфері дитячої праці й інспектування праці, впровадження стандартів мінімального віку працевлаштування в різних секторах і досі розглядається як суто технічне, точніше, процедурне питання працевлаштування, а не як серйозна соціальна проблема.

3. Покарання та наслідки

3.1. Відповідальність за використання дитячої праці

Стаття 52 Конституції України визначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Дитяча праця — це залучення дітей до роботи на регулярній основі. Останнім часом у більшості країн дитяча праця вважається формою експлуатації та визнана незаконною. У минулому дитяча праця була широко поширена, але після появи та визнання концепцій безпеки праці та прав дітей сфери застосування дитячої праці поступово стали скорочуватися. ООН та Міжнародна організація праці розглядають дитячу працю як експлуатацію. Стаття 32 Конвенції про права дитини гарантує «на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку».

Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 визначає, що “найгірші форми дитячої праці” це: усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах; використання, вербування або пропонування дитини для
заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав; використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах; роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей.

Кримінальним кодексом України передбачені наступні злочини проти волі, честі та гідності особи.

Так, використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, щодо експлуатації дітей, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Якщо вищезазначений злочин, вчинений організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо вищезазначені дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо вищезазначені злочини вчинені організованою групою, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Якщо вищезазначені дії вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Під експлуатацією розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею настає незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання її згоди на експлуатацію людини.

Втягнення неповнолітньої особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство та вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

У випадку, якщо вищезазначений злочин, вчинений щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Звертаю увагу, що відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

За втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Якщо вищезазначений злочин вчинений щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, то такий злочин карається позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти років.

Висновки

Слід також зазначити, що, крім перерахованих проблем у сфері експлуатації дитячої праці, залишається невирішеним питання належного контролю за працевлаштуванням неповнолітніх. Адже не секрет, що Державна інспекція праці не завжди справляється з покладеними на неї обов’язками виявляти порушення в державному секторі, не кажучи вже про сферу неорганізованої неформальної економіки. Так, українцям відомі статистичні дані щодо чисельності вчинених ДТП та кількості потерпілих, чого не скажеш про цифри смертельних випадків і травм, які сталися на виробництві. Хоча на самих лише будмайданчиках, якими оперезаний сьогодні Київ, щороку гинуть люди, серед яких є й діти. Причина такого невтішного становища — у нелегальному працевлаштуванні, через яке більшість працівників залишаються безправними, а отже, і соціально незахищеними.

Таким чином, притягти за порушення трудового законодавства (невиплату зарплати, примус до виконання роботи в позаурочний час, жахливі умови праці, незаконне звільнення тощо) до відповідальності несумлінних роботодавців сьогодні практично неможливо. Від такої безкарності приватні підприємці нахабніють і не соромляться обманювати навіть дітей, які в них працюють. І йдеться не лише про рабську експлуатацію праці неповнолітніх. Часто трапляється так, що юнаків і дівчат, прийнятих за власним бажанням на посильну для них роботу, викидають на вулицю без зарплати за досить тривалий час — просто роботодавці не уклали з ними договір. Отже, нереально довести сам факт їхнього працевлаштування, не кажучи вже про порушення трудового законодавства.

Особливо це набуває поширення влітку на так званих сезонних роботах, коли молодь працює у сфері обслуговування — у приватних кафе й ресторанах курортних міст. У таких випадках уся надія — лише на батьків неповнолітніх працівників, котрі мають контролювати своїх дітей і в разі їх працевлаштування особисто заявляти роботодавцеві претензії, якщо той не взяв у них попередньо письмової згоди, порушуючи таким чином трудове законодавство. У випадку обману вона може слугувати документом, який підтверджує факт трудового найму дитини. Проте, як показує практика, не завжди батьки мають змогу бути пильними. Найчастіше вони настільки зайняті, що в кращому разі просто не звертають уваги на своїх чад, а в гіршому — самі штовхають їх на шлях сумнівного заробітку.

Адже не секрет, що рідні та близькі сьогодні нерідко вивозять своїх дітей за кордон, аби заробити на них гроші. Із цією метою житель Західної України переправляв своїх доньок через кордон до Польщі в мішках з-під капусти. А діти однієї з жительок Донецька були змушені поїхати разом із нею до Варшави, щоб там просити милостиню. І такі випадки, на жаль, не поодинокі. За даними Міжнародної організації з питань міграції, лише торік серед потерпілих як від трудової, так і сексуальної експлуатації 5% становили неповнолітні. При цьому найменшій жертві було всього три роки! От і виходить, що проблема з експлуатацією дитячої праці в Україні має якщо не масовий, то стабільний характер. Тому, якщо правоохоронні органи, працівники Держінспекції праці та соціальних служб і надалі заплющуватимуть очі на цю обставину, наша країна невдовзі ризикує набути іміджу нецивілізованої держави, в якій процвітає дитяче трудове рабство.

Нам потрібно ще докласти масу зусиль, щоб хочаб наблизитись до вирішення цієї проблеми.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас