Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1

Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1.
За заг.ред
Левченко К.Б. / Г.Г. Жуковська, К.Б. Левченко, О.О. Остапенко, О.І. Суслова. Київ, 2020. 186 с.
Рецензенти:
Є.І. Бородін, перший заступник директора Дніпропетровського регіонального інституту державно- го управління Національної академії державного управління при Президентові України, доктор іс- торичних наук, професор.
Л.М. Гонюкова, завідувачка кафедрою суспільного розвитку і суспільно-владних відносин Націо- нальної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління.
В.Зьолка, провідний науковий спеціаліст науково-дослідного відділу Національної академії Держав- ної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, доктор юридичних наук, доцент
М.І. Легенький, провідний науковий співробітник, НДІ МВС України, доктор юридичних наук, канди- дат педагогічних наук, доцент.
Видання зосереджується на питаннях нормативно-правового забезпечення формування та реалізації державної політики у галузі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні. Розгля- дається становлення та розвиток законодавства та підходів до формування державної ґендерної політи- ки, аналізуються загальні підходи, механізми та інструменти її реалізації.
Схвалено до друку Вченою Радою Дніпропетровського регіонального інституту державного управлін- ня Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 10/240 від 29 грудня 2020 р.).
Книга рекомендована для розповсюдження та використання в якості науково-інформаційного видан- ня для політиків, державних службовців, депутатів рад усіх рівнів, фахівців органів місцевого самовря- дування, працівників засобів масової інформації, профспілок, активістам організацій громадянського суспільства, представникам міжнародних організацій, а також широкому колу читачів, які цікавляться питаннями державної політики в сфері прав людини та ґендерної рівності (Протокол засідання Науко- во-методичної ради ГО «Ла Страда-Україна» № 4 від 30 грудня 2020 р).
Опубліковано за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
Україна, 01030, Київ вул. Стрілецька, 16
www.osce.org/ukraine
Усі права захищені. Зміст цієї публікації може безкоштовно копіюватися та використовуватися для
освітніх та інших некомерційних цілей за умови посилання на джерело інформації.
ОБСЄ, інститути ОБСЄ та Координатор проектів ОБСЄ в Україні не несуть відповідальності за зміст та
погляди, висловлені експертами або організаціями в цьому матеріалі.
© ОБСЄ, 2020

6
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
Список скорочень ................................................................................................................. 8
Передмова ........................................................................................................................... 10
Про книгу «Ґендерна політика в нормативно-правових документах.
Частина 1» ............................................................................................................................ 12
Розділ 1.
Становлення та розвиток законодавства із забезпечення
рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні та підходи
до формування державної ґендерної політики ............................................................ 15
Нормативно-правові документи до розділу 1 .......................................................................................30
Розділ 2.
Загальні підходи, механізми та інструменти реалізації державної
ґендерної політики ............................................................................................................. 35
2.1. Інституційний механізм забезпечення ґендерної рівності ..............................................37
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.1 ......................................................................49
2.2. Ґендерно-правова експертиза законодавства ......................................................................51
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.2 ......................................................................55
2.3. Формування ґендерних компетентностей фахівців ...........................................................57
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.3 ......................................................................60
2.4. Збирання даних з розбивкою за ознакою статі .....................................................................61
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.4 ......................................................................63
2.5. Управління державними фінансами ..........................................................................................64
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.5 ......................................................................65
2.6. Міжнародна технічна допомога ...................................................................................................67
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.6 ......................................................................70
ЗМІСТ

7
2.7. Множинна дискримінація. Відповідальність за дискримінацію за ознакою статі та за невиконання законодавства із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків .............................................................................................71
Нормативно-правові документи до підрозділу 2.7 ......................................................................79
Розділ 3.
Основні сфери реалізації державної ґендерної політики ........................... 81
3.1. Громадсько-політична сфера (виборчий процес, державна служба та служба в органах місцевого самоврядування, громадські організації) ........................83
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.1 ......................................................................88
3.2. Соціально-економічна сфера ........................................................................................................90
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.2 ......................................................................97
3.3. Освіта ..................................................................................................................................................... 101
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.3 ................................................................... 105
3.4. Комунікація та інформаційна політика .................................................................................. 108
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.4 ................................................................... 111
3.5. Забезпечення ґендерної рівності в секторі безпеки та оборони .............................. 112
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.5 ................................................................... 128
3.6. Протидія ґендерно зумовленому насильству (насильству за ознакою статі), у тому числі домашньому ...................................................................................................................... 133
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.6 ................................................................... 136
3.7. Протидія торгівлі людьми ............................................................................................................ 140
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.7 ................................................................... 144
3.8. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків .................................... 149 на рівний доступ до правосуддя
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.8 ................................................................... 151
3.9. Регіональна політика ...................................................................................................................... 153
Нормативно-правові документи до підрозділу 3.9 ................................................................... 157
Перелік нормативно-правових актів, які згадуються в публікації .......................... 159
Бібліографія з тематики впровадження принципу рівних прав
та можливостей жінок і чоловіків в державну політику ............................................ 182
ЗМІСТ

8
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
БВПД безоплатна вторинна правова допомога
БПД безоплатна правова допомога
ВВП валовий внутрішній продукт
ҐЗН
ґендерно зумовлене насильство
ГОБ
ґендерно орієнтоване бюджетування
ДПСУ
Державна прикордонна служба України
ДСНС
Державна служба України з надзвичайних ситуацій
ЕРІС
Міжнародна коаліція за рівну оплату праці
(Equal Payment International Coalition)
ЄС
Європейський Союз
ЗСУ
Збройні Сили України
ІҐКР
Індустріальний ґендерний комітет по рекламі
КДО консультативно-дорадчі органи
КМДА
Київська міська державна адміністрація
КМЄС
Консультативна місія Європейського Союзу
КМУ
Кабінет Міністрів України
КСДС кількісний склад державних службовців
МБФ
Міжнародний благодійний фонд
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

9
МВС
Міністерство внутрішніх справ
Мінкульт
Міністерство культури та інформаційної політики
Міноборони
Міністерство оборони
Мінсоцполітики Міністерство соціальної політики
Мін’юст
Міністерство юстиції
МОМ
Міжнародна організація з міграції
МОН
Міністерство освіти і науки
МОП
Міжнародна організація праці
МТД міжнародна технічна допомога
МФО
Міжфракційне об’єднання
НАДС
Національне агентство України з питань державної служби
НАТО
Північноатлантичний альянс
НГУ
Національна гвардія України
НПА нормативно-правовий акт
НПД
Національній план дій
НПУ
Національна поліція України
ОБСЄ
Організація безпеки та співробітництва в Європі
ОМС органи місцевого самоврядування
ООН
Організація Об’єднаних Націй
ООН Жінки структура Організації Об’єднаних Націй з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок
РГП радник із ґендерних питань
РЄ
Рада Європи
Резолюція
РБ ООН 1325
Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 щодо жінок, миру та безпеки
ЦОВВ центральні органи виконавчої влади
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

10
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
У пошуках ресурсів для розвитку країни ми маємо дбати про забезпечення ґендерної рів- ності, надання можливостей жінкам нарівні з чоловіками (поки що саме порівняно з чо- ловіками, адже в більшості сфер досі спостерігається нерівність можливостей) користу- ватися своїми правами та іншими благами. Забезпечення ґендерної рівності є серйозним ресурсом економічного та соціального розвитку та безпеки, який в Україні поки що вико- ристовується недостатньо.
Наведемо цифри: річне економічне зростання України (зростання ВВП) може прискори- тись на 7% (7,53 млрд дол.), якщо рівень зайнятості жінок буде дорівнювати рівню зайня- тості чоловіків, та на 9% (10,83 млрд дол.)
1
, якщо рівень зайнятості жінок стане таким, як у Швеції (80%). Поки що, на тлі зростання попиту на трудові ресурси, в Україні рівень за- йнятості жінок – 45.4%, а чоловіків – 59,3%
2
, при цьому ґендерний розрив в оплаті праці становить більше 20%. Така ситуація зумовлюється різними чинниками, зокрема високим рівнем залученості жінок до неоплачуваної домашньої праці, проблемами працевлашту- вання після народження дитини та відпустки по догляду за нею, складнощами поєднання сімейних та професійних обов’язків, що наочно показала ситуація з пандемією коронаві- русу, коли переважно жінки кидали роботу для забезпечення догляду за дітьми; негатив- ними наслідками ґендерно зумовленого насильства, зокрема домашнього; поширеністю в суспільстві ґендерних стереотипів та сексистських поглядів тощо.
Ефективність забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності великою мірою зумовлюється тим, наскільки питання ґендерної рівності
інтегровані в інституціональну політику, внутрішню організаційну культуру та повсякден- ну діяльність органів виконавчої влади.
1
Михайлишина Д., Кобернік О., Солтисяк Р. Як збільшити зайнятість жінок і чому це важливо для економіки? https://ces.org.ua/gender-paper/
2
Зайнятість та безробіття населення в ІІ кварталі 2019 року. - Експрес випуск. - Державна служба статистики України. – https://ukrstat.gov.ua
Передмова

11
Більш того, підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом,
Україна продемонструвала відданість демократичним європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «враховувати питання рівності між чоловіками і жінками при роз- робці та впровадженні законів, постанов, адміністративних положень, політики і заходів», насамперед шляхом закріплення принципів ґендерної рівності в нормативно-правових документах та їх подальшого впровадження в практику.
У цьому контексті вкрай важливим стає комплексний підхід – використання надійної сис- теми забезпечення скоординованої, узгодженої діяльності, спрямованої на встановлення
ґендерної рівності, із залученням усіх зацікавлених суб’єктів і приділенням уваги до всіх аспектів суспільного життя, зі врахуванням ґендерної складової у нормативних актах різ- них сфер – соціальної, економічної та політичної.
Документи, що визначають концептуальні засади та напрями формування та реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, представлені в книзі «Ґендерна політика в нормативно-правових документах» і мають ста- ти дороговказом задля забезпечення сталого розвитку суспільства на засадах демократії, дотримання прав людини та ґендерної рівності.
Катерина Левченко,
Урядова уповноважена з питань ґендерної
політики, заступниця Голови Комісії Ради
Європи з питань ґендерної рівності
ПЕРЕДМОВА

12
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
Короткий огляд нормативно-правових актів (станом на 31 грудня 2020 року) супроводжу-
ється наведенням прикладів, а також висвітленням проблем, що виникають на шляху реа- лізації державної політики, та рекомендацій з їх вирішення. Рекомендації носять як загаль- ний характер, так і характер конкретних пропозицій, що їх можуть враховувати у своїй повсякденній діяльності органи місцевої влади і місцевого самоврядування, профільні міністерства і відомства, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, міжнародні та громадські організації.
У виданні проаналізовано біля 200 нормативно-правових актів (документів міжнародних організацій, законів України, указів Президента України, розпорядчих документів Кабіне- ту Міністрів України – постанов та розпоряджень, наказів центральних органів виконав- чої влади), посилання на які для зручності наводяться в тексті: 1) під час їх згадування, 2) наприкінці кожного розділу / підрозділу та 3) у вигляді єдиного сформованого переліку в кінці видання. Наведення активних гіперпосилань дає можливість читачам і читачкам користуватися актуальними версіями нормативно-правових документів з відповідних баз даних.
У першому розділі наводиться огляд становлення та розвитку законодавства щодо за- безпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні від початку 90-х років
ХХ століття і до сьогодні. Також на прикладах нормативно-правових документів у ньому висвітлюється трансформація підходів до формування державної ґендерної політики: від політики «поліпшення становища жінок» до «забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Про книгу «Ґендерна політика в нормативно-правових документах.
Частина 1»

13
У другому розділі розглядаються механізми та інструменти реалізації державної ґендерної політики, що є наскрізними для різних сфер та галузей. Серед них – інституційний механізм реалізації ґендерної політики, формування ґендерних компетентностей фахівців, викори- стання ґендерних підходів у бюджетному процесі, ґендерно-правова експертиза законо- давства, збирання даних з розбивкою за ознакою статі, ґендерна складова в міжнародній технічній допомозі, питання відповідальності за недотримання принципів рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Третій розділ розкриває окремі сфери (громадсько-політичну, соціально-економічну) та напрями державної політики відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а також законів «Про запобігання та протидію до- машньому насильству» та «Про протидію торгівлі людьми». Аналізується нормативно-пра- вове забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок в секторі безпеки та обо- рони, в освіті, в доступі до правосуддя, а також розглядаються питання протидії ґендерно зумовленому насильству, в тому числі домашньому, та протидії торгівлі людьми. Крім того, у розділі досліджуються питання забезпечення ґендерної рівності в медійній сфері та ко- мунікації у сфері ґендерної рівності, яку можна розглядати і як інструмент реалізації ґен- дерної політики. Так само аналізуються нормативно-правові документи із забезпечення
ґендерної рівності в регіональній політиці.
Докладніший аналіз правових документів, а також різних напрямів державної ґендерної політики можна знайти в інших виданнях, бібліографічний перелік яких наводиться напри- кінці книги.
Текст книги було опрацьовано та валідовано експертами та експертками з ґендерної те- матики: Богдановою Наталкою – експерткою експертної групи з питань протидії торгівлі людьми, домашньому насильству та ґендерної рівності Міністерства соціальної політики;
Бородиним Євгеном – заступником директора Дніпровського регіонального відділення
Національної академії державного управління при Президентові України, доктором істо- ричних наук; Бороздіною Катериною – віце-президенткою ГО «Ла Страда – Україна»; Гоню- ковою Лілією - завідувачкою кафедрою суспільного розвитку і суспільно-владних відносин
Національної академії державного управління при Президентові України, докторкою наук з державного управління; Зьолкою Валентином, професором кафедри Академія Держав- ної прикордонної служби України, доктором юридичних наук; Зосім Надією, керівницею
Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики; Кисельовою Оксаною – ко- ординаторкою проєкту «Ґендерно орієнтоване бюджетування в Україні», кандидаткою фі- лософських наук; Кіт Христиною, головою ГО ЮрФем, кандидаткою юридичних наук; Ламах
Еллою, головою ГО Центр «Розвиток демократії»; Легенькою Мариною, віце-президенткою
ПРО КНИГУ «ҐЕНДЕРНА ПОЛІТИКА В НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТАХ. ЧАСТИНА 1»

14
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
ГО «Ла Страда – Україна», докторкою філософії права; Легеньким Миколою, старшим нау- ковим співробітником НДІ МВС України, доктором юридичних наук, кандидатом педаго- гічних наук, доцентом; Перуновою Ольгою, начальницею відділу забезпечення ґендерної рівності МВС України; Скорик Марфою, головою БО БТ «Київський інститут гендерних до- сліджень»; Черепахою Катериною, президенткою ГО «Ла Страда – Україна»; Шваб Інною, експерткою проєкту «Пакт». Автори та авторки висловлюють щиру подяку за проведену роботу та співпрацю, яка допомогла врахувати важливі аспекти проблематики.
Книгу схвалено до друку Вченою Радою Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові
України (протокол № 10/240 від 29 грудня 2020 р.).
Книга рекомендована для розповсюдження та використання в якості науково-інформа- ційного видання для політиків, державних службовців, депутатів рад усіх рівнів, фахівців органів місцевого самоврядування, працівників засобів масової інформації, профспілок, активістам організацій громадянського суспільства, представникам міжнародних орга- нізацій, а також широкому колу читачів, які цікавляться питаннями державної політики в сфері прав людини та ґендерної рівності (Протокол засідання Науково-методичної ради
ГО «Ла Страда-Україна» № 4 від 30 грудня 2020 р).

17
Основою правових підходів до формування державної ґендерної політики є принципи міжнародного права, сформульовані в міжнародних документах з прав людини, розро- блених ООН та її структурами, Радою Європи, ОБСЄ, а також Європейським Союзом та
НАТО, курс на членство в яких закріплено в Конституції України [
https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
]. Вони містять безпосередні зобов’язан- ня держав, зокрема, у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Окреме місце серед цих документів належить Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок [
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text
]. Міжнародні документи з прав жінок та ґендерної рівності були значною мірою проаналізовані раніше
3
, тож у цій публікації авторський колектив не планує звертатися до цього питання.
Якщо запитати: «Що стало основою формування правового підґрунтя сучасної по- літики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні?», – відповідь буде короткою: Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інші міжнародні документи з прав людини.
До нормативно-правових актів вищого рівня, що врегульовують відносини у сфері дер- жавної ґендерної політики, належить передусім Конституція України [
https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
], прийнята в 1996 р., до якої відповідно до вимог Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
[
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text
] під тиском громадських організацій було включено принцип рівноправності жінок і чоловіків, що значно сприяло подальшому розвитку ґендерного законодавства.
Конституція України закріплює принцип рівності із такими складовими:
z рівність громадян перед законом;
z рівність незалежно від раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань;
3
Див., наприклад: Огляд міжнародного та національного законодавства у сфері ґендерної рівності для забезпечення надання ґендерно орієнтованої правової допомоги. 2020 р. // https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/recovery-and-peacebuilding/gen- der-equality-legal-review.html
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ
ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ

18
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
z рівність незалежно від етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
z рівність прав жінки і чоловіка.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується шляхом надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності; у здо- бутті освіти; професійній підготовці; у праці та винагороді за неї; вжиттям спеці- альних заходів щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з мате- ринством; наданням правового захисту, матеріальної і моральної підтримки мате- ринства і дитинства, у тому числі наданням оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Рівність жінок і чоловіків передбачає однакові можливості для участі в усіх сферах життя суспільства.
Закріпивши цей принцип, Конституція України політично і юридично визначила
ґендерну стратегію розвитку українського суспільства.
Комплексна та ефективна ґендерна політика – це цілеспрямована діяльність дер- жавних інституцій із забезпечення та гарантування рівних прав, свобод та мож- ливостей для жінок і чоловіків, утвердження ґендерної демократії, формування
ґендерної культури в суспільстві, захисту від дискримінації за ознакою статі, що є визначальною умовою досягнення ґендерної рівності.
Основними напрямами державної ґендерної політики, визначеними законо- давством, є:
z утвердження ґендерної рівності;
z недопущення дискримінації за ознакою статі;
z застосування позитивних дій;
z запобігання та протидія насильству за ознакою статі, у тому числі всім про- явам насильства щодо жінок;
z забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

19
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ
ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ
z забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам у поєднанні професій- них та сімейних обов’язків;
z підтримка сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
z виховання і пропаганда культури ґендерної рівності серед населення, поши- рення просвітницької діяльності у цій сфері;
z захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі
див. ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав
та можливостей жінок і чоловіків»
[
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-15
]
Ґендерна політика в Україні полягає в утвердженні рівних прав та можливостей жінок і чо- ловіків. Підходи до розуміння та формування державної ґендерної політики змінювалися
і розвивалися в процесі її становлення. Україна, як і багато інших країн і міжнародних ор- ганізацій, пройшла шлях від концепції «поліпшення становища жінок» до «ґендерної рів- ності», що стосується як жінок, так і чоловіків. На рівні ООН такий рух відбивається в зміні підходу від «Жінки в розвитку» до «Ґендер і розвиток».
Застосування підходу, що базується на врахуванні потреб та особливостей різних груп жінок і чоловіків, є умовою ефективності формування та реалізації державної політики в будь-якій сфері, виявом уваги та справедливості стосовно різних груп громадян з боку держави.
Однак і досі ґендерна політика в Україні нерідко і достатньо стереотипно зводиться до ок- ремих напрямів соціальної політики, таких як надання допомоги сім’ям з дітьми, соціаль- ний захист жінок, захист жінок у сфері праці тощо. Названі напрями політики є важливими, але в жодному разі не вичерпними, оскільки ґендерна проблематика стосується різних сфер державного управління і життя. Так, є чинним Указ Президента України від 25 квітня
2001 р. № 283/2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні» [
https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/283/2001#Text
].
Він є комплексним, і в ньому закладені вектори подальшого розвитку як національного законодавства, так і структур політики. Попри назву, яка орієнтована виключно на поліп- шення становища жінок, цей документ ілюструє початок переходу до концепції ґендерної рівності, що втілюється у забезпеченні рівних прав та можливостей чоловіків та жінок. У ньому ставляться питання утворення «Ґендерного бюро» – задля здійснення науково-ме- тодичного забезпечення формування та реалізації ґендерної політики, яке, щоправда, так і не було створено; закладаються основи формування першого національного плану, спрямованого не тільки на поліпшення становища жінок, а й на забезпечення ґендерної

20
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
рівності
4
; визначається необхідність формування кадрового резерву із забезпеченням па- ритетного представництва жінок і чоловіків тощо.
Таким чином, можна констатувати, що згаданий Указ став віхою при переході від концепції поліпшення становища жінок до концепції забезпечення ґендерної рівності. Цей перехід виявився довгим і триває й донині.
Наступний крок було зроблено у 2005 р. – ним виявилося видання Указу Президента Укра-
їни від 26 липня 2005 р. № 1135/2005 «Про вдосконалення роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чолові- ків» [
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1135/2005#Text
].
З кінця 90-х рр. ХХ століття тривала робота з підготовки базового закону, який би заклав основи комплексної державної ґендерної політики. Наявність кількох законопроектів де- монструвала боротьбу між різними зазначеними вище підходами.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» [
http://
zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-15
] було прийнято 8 вересня 2005 р. Метою Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства, лікві- дація дискримінації за ознакою статі шляхом правового забезпечення рівних прав та мож- ливостей жінок і чоловіків, застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок та їх правами, наданими Конституцією
України.
У Законі поняття «ґендерна рівність» виходить із правого контексту і пов’язане зі впливом суспільних структур на життя жінок і чоловіків: на їхні права, свободи, можливості, потре- би тощо.
Ґендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сфе- рах життєдіяльності суспільства
див. ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних
прав та можливостей жінок і чоловіків»
[
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-15
]
Закон визначає національний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні, окреслює повноваження та функції всіх суб’єктів, що діють у цій сфері.
4 Такий документ було розроблено та прийнято Урядом в тому самому році. Йдеться про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001 – 2005 роки, затв. постановою Кабінету Міністрів
України від 6 травня 2001 р. № 479 // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/479-2001-%D0%BF#Text

21
Третій – п’ятий розділи Закону окреслюють, які саме права мають жінки та чоловіки у гро- мадсько-політичній, соціально-економічній сферах, у сфері освіти та засобах масової ін- формації; напрями діяльності щодо запобігання та протидії насильству за ознакою статі.
Останній розділ присвячено відповідальності за порушення законодавства України у цій сфері.
Створення національного механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків як сукупності засобів реалізації ними своїх прав і можливостей має відбувати- ся насамперед через формування ґендерного законодавства. Так, розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що на практиці має забезпечувати реалізацію прин- ципу ґендерної інтеграції в усі сфери політики.
В подальшому на виконання Закону було прийнято кілька державних соціальних програм щодо забезпечення ґендерної рівності (2006 р.
5
) [
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1834-
2006-%D0%BF#Text
] та рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (2012 – 2013 рр.
6
[
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2012-%D1%80#Text
], [
https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/717-2013-%D0%BF#Text
] та 2018 р.
7
) [
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-
2018-%D0%BF
].
До 2016 року було небагато галузевих та відомчих нормативно-правових актів з ґендерної тематики. Винятками були МВС України, де в 2004 р. було призначено радника Міністра з прав людини та ґендерних питань, а також МОН та Мінюст.
З метою удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жі- нок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 273 було затверджено Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року [
https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/273-2018-%D0%BF
].
Проблему недостатнього рівня впровадження принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків передбачається розв’язати шляхом засто- сування комплексного підходу та здійснення заходів, спрямованих на досягнення пріоритетів.
5
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1834-2006-%D0%BF#Text
6
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1002-р «Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2012-%D1%80#Text
; постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2013 р. № 717 «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/717-2013-%D0%BF#Text
7 Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 273 «Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року» // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-%D0%BF#Text
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ
ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ ТА ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ

22
Ґендерна політика в нормативно-правових документах. Частина 1
Пріоритети:
1) удосконалення нормативно-правової бази, механізму проведення ґендер- но-правової експертизи та впровадження статистичних показників у сфері забез- печення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків:
z урахування ґендерного компонента в програмах економічного та соціально- го розвитку з огляду на актуальні потреби галузей і регіонів;
z розширення переліку статистичних показників за ознакою статі з розбивкою за іншими основними ознаками (вік, місце проживання, інвалідність, соціаль- но-економічний статус тощо);
2) підвищення професійного рівня державних службовців та посадових осіб міс- цевого самоврядування щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків:
z зменшення ґендерного дисбалансу у сфері державної служби та управління людськими ресурсами;
z внесення до програм курсів підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
z подолання ґендерних стереотипів;
z протидія дискримінації за ознакою статі та дискримінації більше ніж за одні-
єю ознакою;
z збільшення частки жінок серед народних депутатів України, депутатів облас- них та місцевих рад (міст обласного значення);
z зменшення розриву в оплаті праці.
Законами, які доповнили правову основу ґендерної політики, стали Закон «Про попере- дження насильства в сім’ї» (2001 р., Закон втратив чинність на підставі Закону № 2229-VIII від 07.12.2017 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству») [
https://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/2789-14#Text
]/ Закон України від 20 вересня 2011 р. «Про про- тидію торгівлі людьми» [
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17#Text
], а також Закон
України від 6 вересня 2012 р. «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»
[
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text
], який визначив організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Тема дискримінації та протидії їй довгий час залишалася поза увагою та визнання держав- них органів України: не було окремого профільного законодавства, не було визначень, не велося статистики, не було визначено відповідальний державний орган – вважалося, що