Зміст Введення. 3
1. Значення, завдання та джерела інформації для аналізу ефективності використання трудових
ресурсів підприємства. 6
2.
Поняття продуктивності праці, методика її аналізу. 8
3.
Аналіз продуктивності праці в ЗАТ «Гран». 15
4. Резерви зростання продуктивності праці в ЗАТ «Гран». 20
Список використаних джерел інформації: 26
Введення Центральне місце у виробничій діяльності будь-якої організації займає
праця та її результати, оскільки за допомогою робочої сили створюється додатковий продукт. Ця обставина зумовлює ставлення до раціонального використання трудових
ресурсів, так як без
колективу працівників не існує організації і без необхідної кількості людей певних професій і кваліфікації жодна
організація не може досягти своєї мети.
В умовах ринкових відносин, правильна
організація праці та заробітної плати повинна забезпечувати відтворення робочої сили, формування мотивів і стимулів до праці, підвищення його якості та продуктивності.
Витрати на оплату праці становлять значну частину собівартості продукції, робіт, послуг промислових організацій. Тому норми праці і його оплати необхідно встановлювати, враховуючи не тільки необхідність відтворення робочої сили, але також
конкурентоспроможність продукції, робіт, послуг на ринку товарів. Курс на ринкову економіку, а, отже, на прискорення інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції вимагає повної мобілізації всіх наявних резервів. А це передбачає максимальний
розвиток господарської ініціативи трудових
колективів підприємств. У сучасних умовах господарювання мало
відповісти на питання, як виконано завдання трудовим колективом. Необхідно, перш за все, з'ясувати, які зміни праці відбулися в
процесі виробництва в порівнянні із завданням. Ці зміни можуть носити двоякий
характер: позитивний і негативний. І в даному випадку завдання аналізу господарської діяльності полягає в тому, щоб виявити всі зміни, визначити їх характер і в подальшому надавати допомогу, або протидіяти їхньому розвитку.
Правильна
оцінка господарської діяльності вельми важлива, оскільки дозволяє
встановити найбільш дієвий,
відповідне витраченому праці,
матеріальне заохочення, виявити наявні резерви, які не були враховані плановим завданням, визначити ступінь виконання завдань і на цій основі визначити нові завдання, орієнтувати трудові
колективи на прийняття більш напружених планів.
Вибір теми
курсової роботи продиктований її актуальністю на сучасному етапі економічного розвитку нашої країни, так як
продуктивність праці впливає на
якість продукції, що випускається, величину її собівартості і конкурентоспроможність.
Мета курсової роботи - провести аналіз показників продуктивності праці працівників ППП на підприємстві та виявити резерви підвищення ефективності їх використання.
Для досягнення поставленої мети в роботі визначено та вирішено наступні задачі:
1) висвітлити питання економічної сутності
поняття трудових ресурсів і продуктивності праці;
2) охарактеризувати значення, завдання і джерела інформації для аналізу ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві;
3) провести аналіз показників продуктивності праці та шляхи її підвищення;
Методика аналізу фінансового
стану показана на прикладі ЗАТ «ГРАН». Основним видом діяльності товариства є
виробництво виробів (плит) з граніту, а також бетонної продукції для будівельних організацій Республіки Білорусь. ЗАТ «ГРАН» було утворено в лютому 2001 року. Дане підприємство розташоване в м. Мінську за адресою: вул. Ваупшасова, 4. Закрите
акціонерне товариство «ГРАН» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках, у тому числі валютні, печатку із своїм найменуванням, штампи, емблему, фірмові бланки. Чисельність персоналу на початок 2007 року становила 177 осіб.
У
курсовій роботі будуть розглянуті питання, що стосуються аналізу робочого часу, ефективності використання трудових ресурсів, тобто аналіз виробітку продукції на одного працюючого і на цій основі зміни продуктивності праці.
В якості методів дослідження обрано аналіз і синтез, методи діалектики, сходження від загального до приватного, аналіз
літературних джерел, широко вивчена періодична
література відповідного спрямування. Використано також методи аналізу господарської діяльності підприємства.
1. ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ І ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
ДЛЯ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА У процесі аналізу трудових ресурсів вивчаються ступеня:
- Забезпеченості робочих місць виробничого підрозділу персоналом в необхідному для виробництва професійному та кваліфікаційному складі (забезпеченість виробництва трудовими ресурсами);
- Якісного використання трудових
ресурсів (робочого часу) в процесі виробництва;
- Ефективності використання трудових ресурсів (зміна виробітку продукції на одного працюючого і на цій основі зміна.
Основними завданнями аналізу є наступні:
- Вивчення та оцінка забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями і професіями;
- Визначення і вивчення показників плинності кадрів;
- Виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного і ефективного їх використання.
Джерелами інформації для аналізу забезпеченості та ефективного використання робочої сили є: план економічного і соціального розвитку підприємства,
статистична звітність по праці ф-N 1-Т "Звіт з праці", додаток до ф. N 1-Т "Звіт про рух робочої сили, робочих місць", ф. N 2-Т "Звіт про кількість працівників в апараті
управління та оплату їх праці", дані табельного обліку і відділу кадрів.
Оскільки трудовими показниками, що характеризують діяльність підприємства, вважаються: використання робочої сили, робочого часу та продуктивність праці, то основними завданнями аналізу є:
- Об'єктивна оцінка використання трудових ресурсів - робочої сили, робочого часу та продуктивності праці;
- Визначення факторів і кількісне зміна їхнього впливу на зміну трудових показників;
- Пошук шляхів усунення факторів, що негативно впливають, і закріплення впливу позитивних.
В умовах нестабільності економіки фактична потреба підприємства в персоналі певних категорій безперервно змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Подібні зміни не завжди означають збільшення чи збереження потреби в робочій силі. Впровадження нових технологій, освоєння виробництва конкурентоспроможної продукції, скорочення ринкового попиту на вироблені
товари і послуги може призвести до зменшення чисельності персоналу, як по окремих категоріях, так і по всьому складу. Тому визначення реальної потреби в робочій силі і прогноз її зміни повинні стати основою вдосконалення
управління персоналом на підприємствах.
Таким чином, метою аналізу праці є виявлення резервів і невикористаних можливостей на підприємстві, розробка заходів щодо приведення їх у дію.
Слід також зазначити, що темою курсової роботи є аналіз показників продуктивності праці працівників. З цієї причини деякі з вищезазначених цілей і завдань не розглядаються в даній роботі, так як ставляться до інших розділів аналізу трудових ресурсів.
У наступному розділі більш детально зупинимося на теоретичних аспектах
поняття трудових ресурсів, продуктивності праці та її показників.
2. ПОНЯТТЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ, МЕТОДИКА ЇЇ АНАЛІЗУ Найважливішими соціально-трудовими показниками на вітчизняних підприємствах в умовах ринкових відносин є забезпечення повної зайнятості трудових ресурсів і високої продуктивності праці, створення нормальних умов для роботи персоналу та підвищення рівня оплати праці, досягнення належного економічного зростання та якості
життя працівників. У здійсненні даних економічних цілей головну роль покликані відігравати
трудові ресурси.
До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними,
знаннями і навичками праці у
відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції і
підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин,
механізмів і як результат обсяг виробництва продукції, її
собівартість,
прибуток і ряд інших економічних показників.
Економічний потенціал країни, національне багатство і
якість життя визначаються головним чином станом трудових ресурсів, рівнем розвитку трудового або людського потенціалу.
Під ефективною зайнятістю в умовах ринкових трудових відносин розуміють
такий ступінь використання робочої сили, при якій досягається відповідність або перевищення результатів над витратами. При цьому для відновлення використовуваної робочої сили рівень оплати праці кожного працівника має бути не нижче фактично існуючого прожиткового мінімуму.
У ринкових відносинах потреба персоналу на різних підприємствах чи фірмах визначається величиною попиту на виготовлену ними продукцію, вироблені роботи і надані послуги. Попит на трудові
ресурси є в умовах ринку похідним від готових товарів і послуг, які виконуються за допомогою даних людських ресурсів.
Як на діючих підприємствах, так і на проектованих і знову створюваних фірмах річні обсяги попиту на виробництво продукції повинні служити основою розрахунку потреби всіх категорій працівників.
Персонал підприємства являє собою сукупність працівників певних категорій і професій, зайнятих єдиної виробничою діяльністю, спрямованої на отримання прибутку або доходу і задоволення своїх
матеріальних потреб. В умовах ринку необхідний професійно-кваліфікаційний
склад працівників кожного підприємства формується з урахуванням діючих на ринку праці та виробництва законів попиту та пропозиції.
На вітчизняних підприємствах,
організаціях і фірмах різних форм власності прийнято всіх працівників поділяти на дві групи: промислово-виробничий і непромисловий персонал. До складу промислово-виробничого персоналу входять робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, а також учні. Передбачається також підрозділ працівників цієї категорії на адміністративно-управлінський і виробничий персонал. До непромисловому персоналу зазвичай відносять працівників, зайнятих у
транспортному господарстві, житлово-комунальному обслуговуванні, сфері соціального забезпечення та інших невиробничих підрозділах.
В останні роки все більшого поширення набула практика підрозділи персоналу підприємства в залежності від виконуваних функцій на три основні категорії:
керівники,
спеціалісти та виконавці.
Створення нормальних умов праці на всіх робочих місцях служить основою високої трудової віддачі персоналу різних категорій.
Працездатність людини і результати його праці визначаються безліччю взаємопов'язаних чинників, серед яких на одне з перших місць виступають
умови праці, його тяжкість і інтенсивність, що характеризують в кінцевому рахунку
витрати та результати праці. Тому раціональне використання праці,
управління персоналом має передбачати створення на всіх підприємствах з різними формами власності, в кожному трудовому процесі
відповідних умов для оптимального витрачання робочої сили, тобто розумових, фізичних та
підприємницьких здібностей працівників.
Найважливішим показником ефективності використання праці є продуктивність праці.
Рівень продуктивності праці може бути виражений показником реалізованої продукції на одного працюючого і показником трудомісткості одиниці продукції. Про ефективність використання праці в галузях матеріального виробництва судять за такими показниками, як:
- Темп зростання продуктивності праці;
- Частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;
- Відносна економія живої праці (працівників у розрахунку на рік) у порівнянні з умовами базисного року;
- Відносна економія фонду оплати праці;
- Відношення темпів приросту продуктивності праці до приросту середньої заробітної плати.
Значення збільшення чисельності працюючих та їх продуктивності праці неоднаково. Перший фактор - кількісний, що
характеризує екстенсивність використання праці; збільшення працюють мало позначається на показниках економічності виробництва - собівартості та інших, так як додаткові працівники означають і додаткові
витрати на оплату праці. Другий фактор - якісний; на річну вироблення працюючого впливає
використання робочого часу протягом року (екстенсивність праці), але в основному вона залежить від «чистої» продуктивності, яка характеризується середньогодинної виробленням одного робітника (
інтенсивність праці). Якщо зростання продуктивності праці випереджає зростання середньої заробітної плати, то це означає пряме зниження собівартості виробництва продукції, а, отже, і підвищення його рентабельності.
На середній виробленні працівників виробничого персоналу позначається не тільки середня продуктивність робітників за аналізований період, але і питома вага чисельності робітників у загальній чисельності працюючих, тим вище рівень продуктивності праці всіх працюючих. У зв'язку з цим для оцінки виконання плану і динаміки продуктивності праці має важливе значення аналіз середньої вироблення робітника за період, день і годину.
При побудові рядів динаміки продуктивності праці переважно використовувати показник середньоденної або середньогодинної вироблення на одного робітника, щоб усунути вплив різної тривалості робочих днів, місяців, кварталів, років.
Між найбільш узагальнюючим показником - річним виробітком одного працюючого і таким приватним показником, як
годинниковий виробіток одного робітника, лежить область впливу ряду факторів, які характеризують екстенсивність праці. До них відносяться: кількість відпрацьованих днів в році, середня тривалість робочого дня, структура виробничого персоналу.
Інтенсивність праці та його продуктивну силу характеризують кількість праці, витраченої у одиницю часу, кваліфікація працівника, прогресивність техніки і технології,
організаційний рівень виробництва та ін Всі ці фактори визначають годинну вироблення робітника.
При аналізі зіставляються темпи приросту продуктивності праці і середньої повної заробітної плати - фактично досягнуті, планові і попередніх періодів. При
порівняннях фактично досягнутих темпів з плановими слід враховувати, що в плані, як правило, вже закладено певну випередження. Коефіцієнт випередження продуктивності праці над зростанням середньої заробітної плати розраховується діленням індексу приросту продуктивності праці на індекс приросту середньої заробітної плати.
Для оцінки рівня інтенсивності використання трудових ресурсів застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників продуктивності праці.
До узагальнюючих показників відносяться середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, а також середньорічне вироблення продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.
Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один людино-день або людино-годину.
Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.
Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим. Величина його залежить не тільки від вироблення робочих, а й від питомої ваги останніх в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня (рис. 1.).
Середньорічне виробництво одного працівника (ГВ ппп)
|