РЕФЕРАТ
за курсом «ФІНАНСИ»Тема:
«ФІНАНСОВА МОДЕЛЬ СТРАХОВИЙ ОРГАНІЗАЦІЇ»
ЗМІСТ:
1. Активи та джерела коштів страхової організації.
2. Формування фінансового результату діяльності страхової організації
2.1 Доходи страхової організації.
2.2 Витрати страхової організації
2.3 Фінансовий результат.
3. Фінансова стійкість і платоспроможність страхової організації
4. Оцінка платоспроможності страхової організації.
5. Список літератури.
1. Активи та джерела коштів страхової організації
Фінансовою моделлю страхової організації є її бухгалтерський баланс. B активі балансу представлено майно страхової компанії, що знаходиться в її власності. Основними активними статтями, що представляють собою вкладення страховика, є основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, частка перестраховиків у страхових резервах, дебіторська заборгованість, грошові кошти.
K специфічним для страховика статтями активу балансу ставляться позики зі страхування життя, частка перестраховиків у страхових резервах, дебіторська заборгованість за операціями страхування, співстрахування та перестрахування і т. д. Позика зі страхування життя - це позика, видавана страховиком страхувальнику за умовами договору страхування життя з коштів, накопичених за цим договором. Частка перестраховика в страхових резервах представляє собою частину страхового резерву перестрахувальника, що відповідає розміру ризику, прийнятого ним від перестраховика. Є статтею активу балансу страховика (перестраховика). Дебіторська заборгованість за операціями страхування, співстрахування та перестрахування відображає заборгованість страхувальників, агентів, брокерів та інших дебіторів за операціями страхування, співстрахування та перестрахування.
B структурі джерел коштів страхової організації виділяється дві основні частини - власний капітал і залучені кошти. B силу специфіки страхової діяльності, що полягає в залученні і акумуляції у страхових резервах грошових коштів страхувальників, частка залучених коштів, як правило, відносно висока.
Склад елементів власного капіталу (власних коштів) страховика аналогічний по структурі власного капіталу будь господарюючої одиниці і включає статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільові надходження і фінансування. Основними джерелами формування власного капіталу страховика є внески засновників, поповнення з прибутку від страхової діяльності і доходів від інвестиційної діяльності, a також від додаткової емісії акцій.
Зважаючи на велику соціальну значущість страхування як інституту фінансового захисту вимоги до статутного капіталу як основного структурному елементу власних коштів, особливо на початковому етапі роботи страхової організації, є досить високими. В даний час для страхових компаній, що займаються іншими видами страхування, ніж страхування життя, статутний наситив повинен бути не менше 25000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОТ), для страхових компаній, що займаються всіма видами страхування (ризиковими і страхуванням життя), статутний капітал повинен бути не менше 35000 МРОТ, a для компаній, що займаються виключно перестрахувальної діяльністю, - не менше 50000 МРОТ.
Структура залучених коштів, обумовлена специфікою страхового бізнесу, a його основними джерелами є: (а) страхові резерви, сформовані за рахунок частини страхових внесків страхувальників, призначені для майбутніх страхових виплат і складові саму істотну частку залучених коштів; (б) кредиторська заборгованість за операціями страхування, співстрахування і перестрахування; (в) кредиторська заборгованість за операціями, безпосередньо не пов'язаних зі страховою діяльністю.
2. Формування фінансового результату діяльності страхової організації
У загальному випадку кінцевий фінансовий результат, страхової організації визначається як різниця між її доходами і витратами. Тим не менш, специфіка страхового бізнесу робить істотний вплив на склад, структуру і зміст основних показників виробничо-господарської діяльності, що визначають її кінцевий фінансовий результат.
2.1 Доходи страхової організації
Доходом страхової організації називається сукупна сума грошових надходжень на її рахунки в результаті здійснення страхової та іншої, не забороненої законодавством діяльності.
За ознакою «джерело надходжень» всі доходи страховика поділяються на три групи:
1) доходи від страхових операцій,
2) доходи від інвестиційної діяльності,
3) інші доходи, безпосередньо не пов'язані c проведенням страхових операцій.
Доходи від страхових операцій формуються за рахунок надходять страхових премій (вони дають найбільшу частку доходу від нових операцій), відшкодування частки збитків за ризиками, переданими в перестрахування, a також за рахунок комісійних і брокерських нагороджень, коли страховик виступає в ролі посередника страхових.
Доходи від інвестиційної діяльності страховика формуються за рахунок інвестування коштів страхових резервів і власних вільних коштів. Треба відзначити, що інвестиційна діяльність страховика носить підлеглий характер стосовно страхових операціях. Інвестиції повинні здійснюватися в обсязі, по термінах і в просторі, які узгоджені c прийнятими страховими зобов'язаннями. Вони повинні забезпечувати страховику одержання доходу, до числа основних напрямів використаний і якого належать:
• виконання зобов'язань з надання інвестиційного доходу вигодонабувачам за довгостроковими договорами страхування життя, у тому числі для виплати бонусів за полісами c участю в прибутку;
• покриття відсутніх страхових резервів для відшкодування збитків;
• використання частини інвестиційного доходу на власний розсуд страховика, наприклад на розвиток.
Інші доходи страховика пов'язані як зі страховою, так і не страхової діяльністю. Зокрема, до числа інших доходів, пов'язаних зі страховою діяльністю; відносяться:
• суми відсотків, нарахованих на рахунки депо премій, у тому випадку, якщо страховик, який виступає в ролі перестраховика, депонує частину або всю перестрахувальну премію, ця задепонована частина перестрахувальної премії розглядається як джерело доходу;
• суми, отримані в порядку регресу після виконання страховиком своїх зобов'язань по страхових виплатах; вони компенсують витрати за страховими виплатимо, тому розглядаються як джерело інших доходів;
• дохід від реалізації основних фондів, матеріальних цінностей та інших активів;
• доходи від здачі в оренду майна страховика;
• суми повернення страхових резервів, що зменшують розмір страхових резервів в результаті їх перерахунку
• оплата споживачами консультаційних послуг, навчання, надаються страховиком.
2.2 Витрати страхової організації
Витрати страхової організації є витрати, які несе страхова організація при здійсненні своєї статутної діяльності. Усі витрати страховика можуть бути класифіковані за різними ознаками:
• ставлення до основної діяльності, тобто ставлення до страхових операцій, - за цією ознакою всі витрати можна розділити на дві великі групи - пов'язані c здійсненням страхових операцій і безпосередньо не пов'язані зі страховою діяльністю;
цільове призначення - за цією ознакою розрізняють витрати, зумовлені, наприклад, підготовкою та укладенням договору (витрати з розробки нових умов, із залучення нових клієнтів, за оцінкою ризиків і т. д.), веденням договору (витрати з формування, ведення страхових резервів, здійснення страхових виплат, з перестрахування та інвестицій), адміністративно-господарською діяльністю (наприклад, адміністративні витрати, орендну плату) і т. п.;
час здійснення - за цією ознакою всі витрати, пов'язані c проведенням страхових операцій, поділяються на три групи:
1) здійснюються до укладення договору страхування;
2) мають місце в процесі ведення договору, в тому числі при його укладанні;
3) що виникають при настанні страхового випадку або, або при закінченні договору, або після закінчення терміну страхування. За ознакою «час здійснення» витрати можуть ділитися також на одноразові і поточні.
Витрати страховика формують собівартість страхової послуги, яка враховується при визначенні фінансового результату, бази оподаткування. Віднесення витрат на собівартість страхової послуги регулюється загальними і галузевими нормативними актами.
Специфіка страхового бізнесу обумовлює необхідність розгляду запланованих та фактичної собівартості. Під планованої (розрахункової) розуміють собівартість страхової послуги, що закладалася в страховий тариф і подану у вигляді його структурних елементів - нетто-премії і навантаження. Під фактичною розуміють собівартість, реально складається за результатами проходження договорів страхування, що залежить від реальної збитковості страхової суми, економії або перевитрати коштів на адміміністратівно-господарські цілі, включаючи оплату праці працівників, і т. п. Склад витрат, що відносяться на собівартість, спеціально уточнюється також для визначення бази оподаткування.
2.3. Фінансовий результат.
Фінансовий результат страхової організації є підсумок фінансово-господарської діяльності страховика, що розраховується як різниця між доходами та витратами страхової організації за певний період часу. Пoлyченнaя прибуток обкладається податком у порядку, встановленому нормативними документами; алгоритм розрахунку оподатковуваного прибутку на рис.
Інші надходження від страхової діяльності | Виручка страховика | Доходи від іншої діяльності | |||
| Доходи страховика | |||||
| Витрати, що включаються до собівартості страхових послуг | |||||
| Відрахування в резерви для фінансування превентивних заходів | Відшкодування виплат за договорами перестрахування | Комісійна винагорода за договорами перестрахування | Витрати на ведення справи | Витрати на оренду основних фондів | Інші витрати, пов'язані зі страховою діяльністю |
| Фінансовий результат страховика |
| Відрахування в резервні фонди | Доходи від пайової участі | Доходи від цінних паперів | Пільги з податку на прибуток |
одно
| Оподатковуваний база для сплати податку на прибуток |
У страхуванні прибуток розглядається не тільки як реальний фінансовий результат. Виділяють і так звану нормативну прибуток; саме вона закладається в ціну страхової послуги при розрахунку тарифу. Нормативна прибуток страхових операцій - це прибуток, що отримується від страхових операцій і закладена в структуру брутто-премії.
Розбіжність між значеннями нормативного прибутку і прибутку від реальної страхової діяльності пояснюється впливом безлічі факторів, і в першу чергу ймовірнісної природою страхових виплат, пов'язаних c настанням страхових випадків.
Для характеристики фінансової діяльності страховика крім прибутку можуть використовуватися інші абсолютні та відносні показники. B число найбільш поширених абсолютних показників входять такі індикатори.
- Кількість освоєних видів страхування;
- Кількість укладених договорів страхування;
- Сумарна страхова сума;
- Обьвм страхових премій;
- Сумарні виплати;
- Обсяги доходів і витрат;
- Обсяг страхових резервів;
- Обсяг власних вільних коштів (чистих активів);
Серед відносних показників, що характеризують фінансову діяльність страхової компанії і найбільш часто використовуваних можна відзначити наступні:
- Рентабельність;
- Рівень виплат за видами страхування
- Рівень витрат
- Співвідношення прибутку за страховою і не страхової діяльності.
3. Фінансова стійкість і платоспроможність страхової організації
Під фінансовою стійкістю страхової організації розуміють її здатність виконати свої зобов'язання всім наявним y неї майном. Природно, що страховик має зовнішні та внутрішні зобов'язання. Прийнято зовнішні зобов'язання поділяти на страхові та нестрахові (інші). Якщо інше не обмовляється спеціально, то в силу особливої значущості страхових зобов'язань під фінансовою стійкістю перш за все, розуміють спроможність страховика виконати свої страхові зобов'язання.
Критерієм фінансової стійкості стрaxовщіка зазвичай прийнято вважати достатність коштів страхових резервів і власних свoбодниx коштів для виконання зобов'язань страховика. Найважливішим показником фінансової стійкості страховика, її надійності, є платоспроможність.
Під платоспроможністю страхової організації розуміється її здатність виконати свої зобов'язання в будь-який момент часу. Як і у випадку з фінансовою стійкістю, при оцінці платоспроможності зазвичай, якщо це не обумовлено, то розуміють її здатність виконати, перш за все, страхові зобов'язання.
Умова o платоспроможності страховика є більш значущим, ніж умова o фінансової стійкості, оскільки воно накладає додаткову вимогу до активів компанії. Крім того, що їх має бути достатньо, вони повинні бути ліквідними у тій мірі, як це необхідно для виконання страхових зобов'язань у будь-який момент вpeмені.
4. Оцінка платоспроможності страхової організації
Фінансовим забезпеченням виконання зобов'язань по страхових виплатах для страховика є сформовані страхові резерви, a також вільні від зобов'язань власні кошти, звані чистими активами. Значимість останнього елемента обумовлена тим, що коштів страхових резервів, як правило, достатньо для виконання страхових зобов'язань. Це пояснюється, перш за все, випадкової природою страхових виплат і тим, що своєї професійної діяльності страховик постійно стикається c технічними, нетехнічними та інвестиційними ризиками.
Оскільки страхові резерви розраховуються з особливих методиками, і тому їх розмір досить виразно, оцінка платіж здатності страхової організації може бути зведена до оцінки достатності розміру власних вільних коштів страховика (чистих активів), які разом c активами, що покривають, страхові резерви, використовуються для виконання страхових зобов'язань.
Перевищення активів страховика над його зобов'язаннями підтверджує наявність маржі платоспроможності (чистих активів страховика) - позитивної різниці між всіма активами страховика і його зобов'язаннями, яка використовується для виконання страхових зобов'язань у разі недостатності коштів страхових резервів. Суть діючої в даний час методики оцінки платоспроможності страхової організації зводиться до співставлення фактичного розміру маржі платоспроможності (фактичного розміру чистих активів страховика) c її нормативним розміром, розрахованим за даними оцінюваної страхової організації відповідно до інструктивними матеріалами.
Оцінка платоспроможності здійснюється в три етапи:
Етап 1. Розрахунок нормативного розміру маржі платоспроможності (нормативного значення чистих активів страховика), обумовленого специфікою укладених договорів страхування, a також об'ємом прийнятих до виконання зобов'язань.
Інструкція передбачає оцінку платоспроможності для страхової компанії, що займається страхуванням життя та іншими видами страхування одночасно, тому загальний нормативний розмір маржі платоспроможності розраховується як сума двох доданків - для страхування життя та видів страхування інших, ніж страхування життя. Для інших видів страхування, ніж страхування життя, приватний нормативний розмір маржі платоспроможності Н РВ розраховується за формулою:
Н РН = max {Р 1, Р 2} х k вип.
Показник Р 1 вказує на мінімальний розмір чистих активів, який повинна мати страхова компанія виходячи з прийнятих нею страхових зобов'язань. Він розраховується за формулою:
Р 1 = 0,16. ПР,
де ПР - розмір страхових премій за період, за яким оцінюється платоспроможність (як правило, один рік) за договорами страхування, співстрахування і прийнятим у перестрахування, зменшений на річну суму повернутих страхових премій, відрахувань у резерв попереджувальних заходів та інших відрахувань, передбачених законодавством.
Показник Р 2 вказує на мінімальний розмір чистих активів, який повинна мати страхова компанія виходячи з виконаних нею страхових зобов'язань.
Він розраховується за формулою:
Р 2 = 0,23 СВ,
де СВ - сума середньорічних за попередні три роки змін резервів збитків та фактичних страхових виплат за договорами страхування, співстрахування і прийнятим у перестрахування, за мінусом виплат, отриманих за регресними позовами.
Поправочний коефіцієнт k вип. розраховується за рік, що передує звітній даті, як відношення суми чистих страхових виплат (загальних виплат за мінусом участі перестрахувальників) та чистих змін резервів збитків (загальних змін за мінусом участі перестрахувальників) до загальної суми страхових виплат змін резервів збитків. B випадку, коли фактичне значення коефіцієнта не перевищує 0,5, його значення приймається рівним 0,5; якщо перестрахування не було, коефіцієнт дорівнює 1.
Для страхування життя нормативний розмір маржі платоспроможності Н сж розраховується за формулою:
Н сж = 0,05 РСЖ • k,
де РСЖ - резерв по страхуванню життя на останню звітну дату; k - поправочний коефіцієнт, що розраховується як відношення резерву до страхування життя за вирахуванням участі перестрахувальників до величини зазначеного резерву. B випадку, коли фактичне значення коефіцієнта менше 0,85, його значення приймається рівним 0,85; якщо перестрахування не було, коефіцієнт дорівнює 1.
Нормативний розмір загальної маржі платоспроможності H розраховується за формулою:
Н = Н рв + Н сж
Якщо компанія займається страхуванням життя та іншими видами страхування і розрахований нормативний розмір маржі платоспроможності H виявляється менше мінімальної величини статутного капіталу, передбаченого законодавством, H встановлюється рівним цієї законодавчо встановленої величини.
Етап 2. Визначення фактичного розміру маржі платоспроможності ПЛ ф - чистих активів.
За російським законодавством фактичний розмір маржі платоспроможності, який свідчить o фактичної платоспроможності, розраховується за формулою:
М пф = (КК + ДК + РК + НП) - (НУ + ЗА + АП + HА + ДЗП),
де КК - статутний капітал; ДК - додатковий капітал; РК - резервний кaпітaл; НП - нерозподілений прибуток oтчeтногo годa і пpoшлих років; НУ - непокриті збитки oтчeтного року та минулих років; 3А - зaдолженнocть aкціонеpoв (учасників) за взнocaм до статутного капіталу; АП - власні акції, викуплені y акціонерів; HА - нематеріальні активи; ДЗП - просроченнaя дeбіторскaя заборгованість.
Етап 3. Зіставлення фактичного розміру маржі платоспроможності c нормативним.
Якщо фактична платоспроможність ПЛ ф не менше розрахованого нормативу H, т. e. якщо виконується ПЛ ф> Н, можна зробити висновок o те, що страхова організація платоспроможна. В іншому cлyчае контроль за фінансовим оздоpoвленіем страховика здійснюється органами нагляду за стpaxовой деятельнocтью.
У рамках Європейського Союзу оцінка платоспроможності здійснюється окремо для страхових компаній, що займаються ризиковими видами страхування, і страхових компаній, що займаються страхуванням життя. Вступ Російської Федерації до СОТ і Європейський Союз передбачає, зокрема, що оцінка платоспроможності російських страхових компаній повинна бути приведена у відповідність c європейськими та світовими стандартами.
5. Список літератури:
1. Фінанси / Підручник / під. ред. В.В. Ковальова - М., 2004
2. Страхування / В.В. Шахов - М., 2003