Міністерсво СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Федерального державного освітнього закладу вищої професійної освіти «ОМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ
Кафедра економіки і управління сільськогосподарським виробництвом
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА
РОБОТА
На тему: Удосконалення системи внутрішньогосподарських економічних відносин в СВК «Ізюмовскій» Щербакульского району Омської області
Омськ 2007р.
РЕФЕРАТ
«Удосконалення системи внутрішньогосподарських економічних відносин в СВК« Ізюмовскій »
Випускна кваліфікаційна робота 78 с., 10 таблиць, 1 рисунок, 22 літературних джерела, 12 додатків
Внутрішньогосподарські РОЗРАХУНОК, МАТЕРІАЛЬНА моральної зацікавленості, моделі госпрозрахунку, ЕКОНОМІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ, ВЗАЄМИНИ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ
У роботі дано аналітичний огляд літератури з теоретичним аспектам проблеми внутрішньогосподарських економічних відносин на підприємствах, виконано аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, наведено дані про ефективність виробництва і витрачання ресурсів.
Визначено основні резерви економії виробничих ресурсів, запропоновано рекомендації щодо вдосконалення та впровадження внутрішньогосподарського розрахунку.
Здійснення запропонованих заходів забезпечить економічний ефект на суму 1060,8 тис. руб., Підвищить окупність молока на 8%. Річна сума економії, яку зможуть отримати працівники, складе не менше 634,5 тис. руб.
ЗМІСТ
Введення
Аналітичний огляд літератури
Коротка природно-економічна характеристика
Загальні відомості про господарство
Природна характеристика СПК «Ізюмовскій»
Економічна характеристика СПК «Ізюмовскій»
Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища СПК «Ізюмовскій»
Заходи щодо розвитку економіки підприємства та вдосконалення внутрішньогосподарських відносин
Перспективи розвитку економіки підприємства
Організаційні основи госпрозрахунку в СПК «Ізюмовскій»
Склад виробничих підрозділів підприємства та їх розвиток
Організація планування в на підприємстві та в підрозділах
Організація внутрішньогосподарських економічних відносин, впровадження форм організації та матеріального стимулювання
Безпека життєдіяльності у виробництві
Охорона навколишнього середовища
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додаток А. Наявність і структура товарної продукції СВК «Ізюмовскій»
Додаток Б. Склад і структура земельного фонду та с.-г. угідь СПК «Ізюмовскій»
Додаток В. Аналіз показників рослинництва
Додаток Г. Ефективність молочного скотарства
Додаток Д. Вихідні дані для розрахунку продуктивності праці
Додаток Е Наявність і ефективність використання засобів виробництва в СВК «Ізюмовскій»
Додаток Ж. Рівень продуктивності праці по основних галузях у СПК «Ізюмовскій»
Додаток І. Розрахунок фінансового стану СПК «Ізюмовскій»
Додаток К. Структура посівних площ
Додаток Л. Поголів'я тварин за оптимального рішення
Додаток М. Визначення фінансового результату від реалізації с.-г. продукції по оптимальному плану
Додаток Н. Ефективність заходів щодо початкового етапу впровадження внутрішньогосподарського розрахунку в СВК «Ізюмовскій»
ВСТУП
У нових умовах господарювання, коли Росія міцно стала на шлях ринкових відносин, від підприємств сільського господарства потрібно найбільша віддача, а також здатність їх забезпечити продовольчу безпеку країни. Одним з найважливіших чинників цього є внутрішньогосподарський розрахунок.
Внутрішньогосподарський розрахунок застосовується з метою підвищення ефективності сільського господарства, економного витрачання матеріальних, трудових і грошових ресурсів підприємства, а також для попередження нераціонального витрачання виробничих ресурсів, оперативного виявлення наявних резервів, підвищення продуктивності праці і зацікавленості працівників у виробничі результати.
Метою випускної кваліфікаційної роботи є розробка пропозицій щодо вдосконалення внутрішньогосподарських відносин в СВК «Ізюмовскій».
Для досягнення цієї мети поставлені і вирішені наступні завдання:
вивчити теоретичні основи економічних відносин в умовах внутрішньогосподарського розрахунку;
проаналізувати існуючий стан організації виробництва та оплати праці в СВК «Ізюмовскій»;
зіставити витрачання ресурсів за видами з виходом продукції;
розробити пропозиції щодо вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у господарстві.
Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі виробничої економічної діяльності внутрішньогосподарських підрозділів СПК «Ізюмовскій». Об'єкт спостереження - рослинницькі бригади, молочно-товарна ферма, ЦРМ, автогараж, стройотдел, зернотік.
Предметом дослідження є закономірності і проблеми, притаманні діяльності внутрішньогосподарських підрозділів.
У процесі виконання випускної кваліфікаційної роботи використана інформація, що міститься в річних звітах підприємства за 2005 - 2007 рр.., Матеріали спостереження, отримані в процесі роботи на підприємстві. Теоретичною основою послужили роботи класиків економічної науки, публікації російських авторів.
При написанні роботи були використані наступні методи: монографічний, табличний, економіко-математичний та аналітичний.
АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
У радянській економіці по ідеї всі підприємства повинні були бути госпрозрахунковими, тобто повинні були будувати свою діяльність на матеріальній зацікавленості. І були неодноразові спроби запровадити систему господарського розрахунку, проте повною мірою вона так і не була здійснена.
На даному етапі розвитку ринкової економіки актуальною стала система комерційного розрахунку. Вона повинна мати місце і в середині підприємства. Кожне внутрихозяйственное підрозділ повинен рахувати витрати і результати діяльності.
Господарський розрахунок - це економічна категорія, що виражає систему відносин при виробництві, розподілі, обміні і споживанні на основі обороту матеріально-речових і фінансових ресурсів. Він виступає в якості методу господарювання, що забезпечує беззбитковість, на основі стимулювання і високої ефективності праці [10].
В. С. Коротаєв, С. В. Водолазький, А. Г. Іванова [9] підкреслюють, що внутрішньогосподарські економічні зв'язки являють собою систему відносин: по-перше, адміністрації підприємства з внутрішньогосподарськими структурними підрозділами, по-друге, підрозділів один з одним , по-третє, всередині трудових колективів у зв'язку з формуванням і розподілом валового доходу, громадських фондів розвитку та споживання.
Ця система відносин охоплює питання:
власності (володіння частками статутного капіталу);
порядку формування виробничих програм господарства і його підрозділів;
порядку використання виробленої продукції, одержуваних доходів і прибутку, формування фондів розвитку та споживання;
формування внутрішньогосподарських розрахункових цін на продукцію і послуги;
матеріальної відповідальності за втрату капіталу і за невиконання виробничих програм та ін
Структурні підрозділи підприємства (бригади, ферми, майстерні, ЦРМ тощо) не є юридичними особами, відповідно і не здійснюють комерційну діяльність. Але підприємство не може ефективно функціонувати в умовах комерційного розрахунку, якщо його підрозділи не працюють на відповідній основі. Їхня діяльність повинна бути підпорядкована спільної мети - отримання прибутку. Результативність господарської діяльності підрозділів може відображатися в масі умовного прибутку як перевищення вартості виробленої продукції над витратами.
Організація комерційної діяльності підприємства передбачає застосування відповідних принципів:
економічна самостійність у виборі організаційно-правової форми та форми господарювання, розробці виробничої програми, визначенні каналів і способів збуту продукції;
самоорганізація діяльності первинних трудових колективів;
свобода підприємництва, конкурентоспроможність у ринковому середовищі;
окупність витрат, рентабельність виробництва, самофінансування підприємства;
поєднання в діяльності працівників особистих, колективних та суспільних інтересів;
економічна зацікавленість і відповідальність за результати виробництва всіх працівників підприємства;
облік, контроль, економічний аналіз витрат і доходів, режим економії, бережливості [11; с.256-258].
Підвищення економічної ефективності підприємства АПК грунтується на виконанні ряду організаційно-економічних заходів [19; с. 5-7]:
вдосконалення організаційної структури форм організації виробництва;
поліпшення планування як активного засобу інтенсифікації виробництва, забезпечення збалансованого і динамічного зростання економіки;
широке і ефективне використання сукупності економічних важелів і стимулів впливу на виробництво і безпосередньо на працівників;
вдосконалення структури і методів управління, забезпечення гнучкості й оперативності прийняття управлінських рішень;
поліпшення виробничих, господарських та фінансово-економічних зв'язків, що базуються на зацікавленості та відповідальності за кінцевий результат і забезпечують їх безперебійність, динамічність і економічну ефективність.
Науково обгрунтована розробка цих напрямів має грунтуватися на певній економічній основі. Такою основою, загальною для всіх елементів господарювання, є сьогодні комерційний розрахунок, оскільки комплексне застосування його принципів зумовлює ефективність управлінських, організаційно-економічних і господарських рішень.
Комерційний розрахунок розвивається і удосконалюється в міру розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. На кожному етапі він буде доповнюватися новим змістом [19]. Комерційний розрахунок - це неодмінна складова ринкових відносин; комерційний розрахунок і ринок - невід'ємні категорії виробництва. Вони виконують спільні завдання: направляти, координувати, стимулювати виробництво. Мета організації комерційного розрахунку та ринкових відносин - одержання підприємством прибутку [18].
Усередині великих підприємств, які дісталися нам від радянської епохи господарювання, можуть мати місце три моделі економічних відносин:
формування внутрішньогосподарських відносин з використанням підряду, оренди, коли підрозділи не мають оперативної самостійності, працюють на основі одержуваних госпрозрахункових завдань. Ця модель вважається перехідною до більш досконалих моделях;
Підрозділам надається більш широка самостійність у відносинах з іншими підрозділами (укладення договорів), право реалізації частини продукції (надпланової) на ринках. Ця модель більш наближена до ринкових умов господарювання;
Третя модель передбачає формування на базі раніше існуючих підрозділів самостійних суб'єктів, наділених правами юридичних осіб, що працюють в асоціації (союзі) один з одним або в корпорації. Ця модель відносин по суті в повній мірі відповідає вільної ринкової економіки, але сьогодні підприємства, як правило, поки не можуть її використовувати, для цього їм треба дозріти.
Таким чином, сьогодні в наших умовах слід розвивати поки першу модель відносин. Важливу роль при цьому відіграє поспіль.
Економічний зміст підряду полягає в тому, що колектив працівників (підрядник) бере на себе зобов'язання здійснити певну кількість продукції на закріпленій площі (від групи тварин) або виконати певний обсяг робіт, а керівництво підприємства (замовник) зобов'язується своєчасно надати колективу необхідні ресурси і створювати інші умови для виконання договору, а також сплатити вироблену продукцію (виконані роботи) в узгодженому порядку.
Підряд є формою розвитку внутрішньогосподарського розрахунку, елементи якого почали освоювати давно, але раніше вони носили формальний характер. Основний недолік полягав у тому, що роботу виконували одні, а планували, враховували і оцінювали її інші.
Принципи організації підряду полягають у наступному [10]:
Оптимальність і сталість підрядного колективу, добровільність при його формуванні;
Закріплення на тривалий термін землі, техніки та інших засобів виробництва;
Розробка обгрунтованих умов договору за обсягом виробництва продукції (робіт), ліміту витрат;
Надання самостійності у вирішенні організаційних та виробничих питань;
Облік і контроль кількості і якості продукції (робіт), витрат, трудового внеску кожного члена колективу в кінцеві результати роботи;
Застосування колективних форм оплати праці, розподіл колективного заробітку (госпрозрахункового доходу) з урахуванням внеску кожного працівника в загальний результат;
Надання права контролю кількості та якості праці працівників, залучених з інших колективів;
Дотримання умов договору з адміністрацією, зобов'язань одних колективів перед іншими, відповідальність сторін;
Застосовують різні види підряду - бригадний, ланковою, бригадно-ланкової, сімейний, індивідуальний.
Підряд переслідує такі цілі:
Направити інтерес кожного працівника на збільшення обсягу, поліпшення якості, зниження собівартості продукції;
Розширити участь працівників в управлінні виробництвом, розвинути їхню ініціативу і підприємливість, свідоме ставлення до праці шляхом надання самостійності у вирішенні виробничих питань, підвищення відповідальності за дотримання технології, досягнення кращих кінцевих результатів;
За допомогою колективної оплати праці сприяти високій дисципліні і організованості, не допускати несумлінного ставлення до праці, безгосподарності.
Недоліком підряду є труднощі контролю за виробничими витратами.
Внутрішньогосподарська оренда - це майновий найм, договір, при якому одна сторона - орендодавець (підприємство) - надає іншій стороні - орендарю (підрозділу, групи або окремому працівнику) - землю, виробничі об'єкти, техніку, інші засоби виробництва у тривале користування за певну плату. Такі відносини можуть розвиватися незалежно від форми внутрішньогосподарського розрахунку.
Орендні відносини характеризуються наступними ознаками:
Самостійність орендаря в організації господарської діяльності;
Матеріальна зацікавленість і відповідальність за ефективне використання взятих в оренду засобів виробництва;
Часткова (відповідно до договору оренди) або повна самостійність у розпорядженні виробленою продукцією;
Пряма залежність доходу від кінцевого результату діяльності;
Заздалегідь встановлена орендна плата за використання землі та інших засобів виробництва.
Принципи господарського розрахунку, на які слід орієнтуватися сьогодні, поруч вчених [17] сформульовані так:
виробничо-господарська (економічна) самостійність підрозділів;
самоврядність;
окупність виробничих витрат;
створення для колективів підрозділів рівних економічних умов виробництва;
підприємливість і підприємництво первинних колективів;
мотивація до високопродуктивної праці;
відповідальність за виконання виробничої програми, умов договорів, результати роботи;
облік, контроль, економічний аналіз діяльності;
режим економії і ощадливість, дисципліна і організованість.
При товарному виробництві потрібно забезпечити рівноцінний обмін результатами діяльності між підрозділами та окремими членами колективу. Без цього неможливо домогтися єдності інтересів підприємства, його підрозділів і працівників. Його економічний зміст полягає в тому, що він регулює економічні відносини всередині підприємства, у його підрозділах.
Поза госпрозрахункових відносин не повинен залишатися жодна ділянка, ні один виробничий об'єкт і, в кінцевому рахунку, жоден працівник. Разом з тим, рух продукції, робіт, послуг, техніки і матеріалів має представляти собою рух вартостей, засноване на умовах купівлі-продажу [10].
Серйозні зміни в аграрному секторі економіки можливі при глибокому науковому обгрунтуванні удосконалення виробничо-фінансових, правових та інших відносин, як по вертикалі, так і по горизонталі, на макро-та мікро рівнях. Однак, на жаль, останні десять років реформування АПК підтвердили правильність приказки: «Порятунок потопаючого - справа рук самого потопаючого». Оскільки дійсність щодня підтверджує величезну роль держави у вирішенні економічних і соціальних проблем, залишається спиратися на фундаментальний закон життя: «Хочеш жити - вмій крутитися!». У зв'язку з цим необхідно наукове обгрунтування ролі первинного трудового колективу в будь-якій сфері, особливо сільськогосподарської.
До цих пір недооцінюється роль низових первинних (внутрішньогосподарських) колективів у вирішенні суспільних завдань, хоча безпосередніми творцями будь-якої продукції, будь-якого виду послуг є конкретні особи в конкретному трудовому суспільстві. При рівних умовах забезпечення засобами виробництва обсяг і якість продукції, рівень трудовитрат, витрати виробництва, прибутків і збитків залежать від витрат.
Організаційна структура господарства залежить від площі сільськогосподарських угідь і конфігурації земельного масиву; числа працівників; територіального розселення трудових ресурсів; системи сівозмін; розміщення виробничих об'єктів (тваринницьких ферм, складського господарства тощо), а також об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури; кількості техніки і обладнання ; стану дорожньої мережі; наявності цехів з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва будівельних матеріалів та ін [5].
В. В. Радаєв [15] підкреслює велике значення для організації госпрозрахункових відносин системи планування. У системі планових показників, на його думку, провідна роль має належати показниками, які орієнтуються на раціональне використання матеріальних ресурсів. Підсумковими, оціночними показниками роботи повинні бути чистий прибуток і валовий дохід.
На думку Ф. Д. Артамонова [16] в умовах ринкових відносин особливо важливу роль відіграють нормативно-правові документи. Розробка організаційно-регламентуючих документів є найважливіше завдання господарських товариств і товариств. Нові господарські формування не можуть нормально функціонувати без наявності таких основних нормативно-правових документів: положення про внутрішньогосподарських підрозділах; положення про нові органах управління; ревізійної комісії, раді директорів; посадові інструкції.
Положення про структурні підрозділи господарства - це нормативно-правовий документ, призначений для регламентації сфери діяльності, структури і функцій підрозділів, прав, відповідальності та організаційно-економічних відносин з іншими підрозділами та службами управління.
Як вказувалося вище, важливу роль у впровадженні системи внутрішньогосподарських економічних відносин відіграє питання ціноутворення. В. С. Коротаєв відзначає, що в планово-ценралізованной системі господарювання ціноутворення було долею державних органів. Їм займалися спеціальні інститути цін. Товаровиробники були відокремлені від ценотворчества. Сьогодні обстановка докорінно змінилася: ціноутворення майже повністю перейшло до продавцям і покупцям [9].
Проблема ціноутворення в даний час має ще один аспект: великі колективні підприємства, які мають складну організаційно-виробничу структуру, намагаються сьогодні будувати систему внутрішньогосподарських відносин з використанням внутрішніх розрахункових цін. Але в умовах ще не сформованого цивілізованого ринку, коли на ньому панує диспаритет цін, підприємствам не залишається нічого іншого, як використовувати свої розрахункові ціни, які б створювали (хоча б приблизно) рівні економічні можливості всім господарським підрозділам. Усередині підприємства неминуче мають місце багаторазові передачі витрат з підрозділу в підрозділ. І якщо тут застосувати формулу ціни (Собівартість * (1 + р/100)), в системі відносин збережеться і надалі витратний механізм, підкріплений генератором нарощування цін.
У міру того, як товарний ринок буде дійсно ставати регулятором ціноутворення, внутрішньогосподарські підрозділи все більш і більш будуть освоювати і використовувати в своїх відносинах вільно формуються ціни. Але сьогодні, щоб не ускладнювати ситуацію, мабуть, слід використовувати спрощений методологічний підхід до формування цін. На перших порах в якості складових елементів ціни можна використовувати тільки прямі планові виробничі витрати підрозділів та нормативні суми умовного прибутку, що закладається у ціни за єдиним для всіх підрозділів нормативу: в рублях на кожен рубль планового фонду прямої оплати праці. Саме такий підхід потенційно ставить трудові колективи всіх підрозділів у приблизно рівні умови отримання прибутку в розрахунку на працівника. А це в свою чергу дає підстави вимагати від усіх підрозділів однотипного підходу до цільового використання ними прибутку: в певних частках на матеріальне стимулювання праці, на утримання апарату управління і на формування централізованих фондів підприємства.
Звідси випливає формула внутрішньогосподарської розрахункової ціни:
,
де Мз - прямі нормативні матеріальні витрати, Д.Є.;
Ап - нормативна сума орендної плати за кошти, Д.Є.;
Від - нормативна оплата праці, Д.Є.;
Але - узаконена норма нарахувань на зарплату,%;
Пу - норматив умовного прибутку в розрахунку на 1 крб. оплати праці, руб.;
П - планова кількість продукції або послуг.
Якщо б фінансовий стан наших підприємств було стійким, то всю плановий прибуток підприємства можна було пропустити через підрозділи за допомогою цін. Але оскільки буває ризик отримання дуже малої прибутку, в розрахункові ціни слід включити тільки певну частку планового прибутку підприємства. Ця частка (Д = 0,2 ... 0,8) повинна бути у зворотній залежності від величини ризику недоотримання прибутку. Величина Пу може бути визначена за формулою:
Пу = (Пр-Ап) * Д / Від,
де Пр - сума планового прибутку підприємства;
Ап - сума орендної плати від всіх підрозділів;
Від - сумарний фонд оплати праці всіх підрозділів.
Рекомендована формула розрахункової ціни застосовна для всіх видів виробленої продукції або послуг [16].
Таким чином, впровадження системи внутрішньогосподарських економічних відносин передбачає поступовий перехід від простих форм до більш складним, прогресивним. Але для цього потрібен час і послідовні кроки щодо розвитку системи внутрішньогосподарських економічних відносин.
Рисунок 1 - Система організації внутрішньогосподарського розрахунку
2 КОРОТКА ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПК «ІЗЮМОВСКІЙ»
2.1 Загальні відомості про господарство
СПК «Ізюмовскій» розташований у південно-східній частині Омської області. Центральна садиба - с. Ізюмівка - знаходиться в 25 км від районного центру - р.п. Щербакуль, в 54 км від станції Мар'янівка і в 80 км від м. Омськ.
Реалізоване зерно в основному доставляється на Щербакульскій ХПП, Мар'яновський ХПП, Омський елеватор. Молоко відправляється на Москаленского молокозавод (95 км) і молокозавод у с. Тельмана (50 км). Реалізований худобу вивозяться на Омський м'ясокомбінат.
Попередником нинішнього СПК «Ізюмовскій» до 1991р. був радгосп «Ізюмовскій», на базі якого було організовано ЗАТ «Ізюмовское», і тільки в 2000р. відбулася реорганізація господарства в СВК.
В даний час в СВК «Ізюмовскій» функціонують чотири відділення. На центральній садибі розташовані: автогараж, ЦРМ, машинний двір, зернотік, млин, забійний цех, стройотдел, їдальня. На Північному відділенні є зернотік. На двох відділеннях (Північне і Ізюмівка) функціонують молочно-товарні ферми. Вони не спеціалізовані, тобто мають корів і молодняк різного віку, але тільки ремонтних бичків та теличок господарство продає робочим для вирощування і відгодівлі, в основному, в рахунок оплати праці.
Підприємство сьогодні має рослинницької напрямок. Спеціалізація - зерно-молочно-м'ясна (Додаток А), містяться коні для внутрішньогосподарського обслуговування.
2.2 Природна характеристика СПК «Ізюмовскій»
Підприємство знаходиться в південній лісостеповій зоні Омської області, яка характеризується помірно вологим кліматом, коротким і жарким літом і порівняно суворою зимою [12]. Сума середньодобових температур повітря за період з температурою повітря вище 10 º С складає 1850 - 2050 º С, що буває достатнім для обробітку традиційних зернових і кормових культур.
Грунти зони представлені, в основному, різновидами слабо вилужених чорноземів, головним чином важкого механічного складу. По рельєфу територія являє собою рівнину. Помітна слабка хвилястість. За зниженнях розмістилися березово-осикові кілки; рівень залісених становить 21%. Це створює порівняно сприятливі умови формування мікроклімату на полях.
Під кілками грунти представлені солоду ми, а на узліссях і на западинах зустрічаються солонці і солонцюваті грунти.
2.3 Економічна характеристика СПК «Ізюмовскій»
У 2007р. СПК «Ізюмовскій» у порівнянні з 2005р. має тенденцію до зниження деяких виробничо-економічних показників (Таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 - Показники розвитку СПК «Ізюмовскій» за 2005-2007 рр..
Показник |