В останнє десятиліття не тільки в англістиці, романістиці і германістики (Holtus, Radtke, 1986, 1989, 1990), але і в німецькій славістиці (Jachnow, 1991; Lehfeldt, 1991; Hinrichs, 1992; Биков, 1992; Кестер-Тома, 1992 ) приділяється інтенсивне увагу вивченню мовного суб-і нонстандарта (детально про ієрархічної моделі російського етноязика див Кестер-Тома, 1993, 15-23). Німецькі славісти спираються при цьому на фундаментальні роботи таких російських дослідників, як Б.А. Ларін, Л.П. Якубинский, О.Б. Сиротиніна, О.А. Лаптєва, Е.А. Земська та ін, що поклали початок дослідженню російського розмовної мови. На відміну від стандартного (літературного) російської мови його лінгвістичне вивчення було пов'язано з великими труднощами (див. докладно про це в статтях Є. А. Земської, Р. І. Розіною і Л. І. Скворцова в даному випуску).
В даний час становище змінилося. У Росії та в інших країнах виходить велика кількість самих різних словників і словников арго і жаргону [1], за якими підуть, думається, і нові теоретичні роботи лінгвістів і соціолінгвістів.
У цій статті ми вибираємо тільки на соціологічному аспекті вивчення суб-і нонстандарта, бо, маючи неповне уявлення про сфери його побутування, важко не тільки оцінити наскільки нестандартні форми увійшли в різні жанри побутово-побутової, публічної та офіційної мови, але й уявити собі турботу , яку виявляють багато російські. Ось, наприклад, заголовки деяких статей: "Схоже, мовою міжнародного спілкування стане нецензурний" ("Комсомольская правда", 1.8.1992), "Знаки людської присутності" ("Независимая газета", 7.4.1992), "Мат як дзеркало нашого життя "(" Аргументи і факти ", 1994, № 4, 11).
Звернімося до того, що сприяло широкому поширенню, особливо в усному мовленні, лексики некодифицированного розмовної мови, просторіччя, жаргону, а також раніше табуйованих (матірних) слів.
Те, що відбувалося аж до 1985 року соціальна, правова і економічне руйнування російського громадянського суспільства (засилля застарілої технології, примітивні форми праці, статусне розподіл доходів, низький рівень життя, товарний дефіцит і под.) Породило особливий тип культури, яку один з письменників-деревенщіков влучно назвав "напівпровідникової" [2]. "У наш час сформувався 'напівпровідниковий' характер культури, коли радіо, телебачення, кіно, концерти виробляють споживацьке ставлення до культури, а сама культура нагадує вулицю з одностороннім рухом. Люди розділені на дві частини: одні на сцені співають і танцюють (творці), інші внизу дивляться і слухають (споживачі) "(Бєлов, 1985, 298).
Така "напівпровідникових" відбилася і в мові, який був покликаний все це приховати, згладити, довести зворотне - що з успіхом робилося на сторінках періодичної преси і в художніх творах: "Коли в 1971 році загинули три наших космонавта, в повідомленні ТАРС говорилося, що програма польоту виконана в повному обсязі і спусковий апарат приземлився в заданій точці. Всі космонавти опинилися на своїх робочих місцях, але, як з'ясувалося, "без ознак життя". (І. Волгін. "Друк бездарності" / / "Літературна газета", 25.8 .1993, 3).
Під цим явним мовним шаром існував іншу мову, якою користувалися росіяни в повсякденному житті. Ця мова виплеснувся в постперебудовний час на рубежі 80-90-х років на сторінки публіцистики, белетристики. Цією мовою користуються на радіо і телебаченні. Ось деякі приклади "перебудовного" вживання слів коментаторами, оглядачами, провідними радіо і телебачення зі статті "Гіпертонічний спосіб життя" ("Независимая газета", 15.1.1994, 5): сто'ляр, гостіні'чние номери, на'чать, Клопо 'йствовать, Але'ксій та ін Зняття цензури призвело до зняття заборони на жаргонную лексику в побутовій, публічної та офіційній обстановці. Цю лексику можна чути в чергах, в автобусах, в сучасних фільмах, в телевізійних передачах, виступах по радіо, прочитати в газетних і журнальних статтях, на сторінках сучасних творів. Якщо в "старе" час обсценна лексика зустрічалася, в основному, серед робочих та в прозі Юза Олешківського або Е. Лимонова, то тепер важко стало назвати будь-які соціальні обмеження її вживання, вона стала "незамінною" у різних жанрах мовної комунікації. Матюки використовують і медики, і актори, і водії транспорту, і гіди, при цьому освіта, вік, стать, середа і под. змінили своє статусне значення.
Звернемося до динаміки процесу, який породив цей "інший" мова, і зупинимося на сферах його побутування.
На мовні контакти носіїв будь-якого етноязика впливають процеси міграції населення. Не зупиняючись на причинах міграції, відзначимо, що в СРСР особливо прогресувала сільська, навчальна, дівоча і північна міграція. Переселення в межах колишнього Радянського Союзу носило неймовірні розміри. За офіційними даними (вони публікуються в пресі до 1979 року, потім вони перестають публікуватися) з 1951 року по 1979 рік щорічно із села в місто переселялося 1,7 мільйона чоловік. Це призвело до небувалого скупченню населення в містах. Так у цей час існує 23 міста-"мільйонера" (за переписом населення 1989 року в їх число увійшли Уфа, Перм, Ростов-на-Дону та ін міста).
Переселення в міста, що йде найчастіше триступеневої: село - передмістя - місто, відігравало одну з істотних ролей у поширенні в містах мовної формації просторіччя. Мігрувала з села в місто населення залишалося сільським, у всякому разі з мови. Соціологи вважають городянами тільки тих людей, третє покоління яких живе в місті. А таких в містах, в середньому, налічується 15%. Важливо відзначити, що в містах-"мільйонниках" сільські жителі складають третину зайнятого населення, у великих містах - 46%, а середніх - 65%. Цей шар людей використовує у повсякденному спілкуванні і в офіційній обстановці мовні елементи просторіччя, якому притаманні риси діалектної мови, міського койне і жаргонних нашарувань. Поширенню просторіччя сприяє в деякій мірі недостатній культурний і освітній рівень вихідців із сільської місцевості. Свої мовні звички вони переносять у нову міську життя, які в ній не розчиняються, а, навпаки, набувають домінантний характер у мовному спілкуванні. Влаштувавшись у місті, сільський житель часто втрачає традиційну діалектну мову, не долучаючись до літературної мови, і на все життя залишається вибитим їх звичної мовної колії. Ці процеси знайшли художнє втілення в прозі письменників-"деревенщіков" - В. Шукшина, В. Астаф 'єва, В. Бєлова, В. Распутіна та багато інших. ін У їхній творчості відображено стихійність змішання діалектної мови з кородскім койне і жаргонними нашаруваннями.
Міграційні потоки на Північ, до Сибіру, на Далекий Схід підтримувалися в СРСР відомствами, зацікавленими в дешевій робочій силі, що, тим самим, значно збільшувало населення цих регіонів. Дешевизна робочої сили визначалася не рівнем зарплати, яка була навіть вище "звичайної": виплачувалися різного роду підйомні, північна надбавка і т. п., а нікчемними витратами держави на соціальну інфраструктуру: багато хто жив роками в бараках, времянках, общагах. Методом самобуду і шабашстроя там виникали численні копай-міста, шанхаї, нахаловкі. Постійна нестача товарів першої необхідності, духовна збіднення, погіршення стану здоров'я і "соціальна боротьба" між постійними жителями і знову приїхали, роботягами і управлінцями, шістками і підголосками, старшим поколінням і молоддю, людьми першої та наступної хвилі міграції, між земляками різних населених місць - характеризували повсякденне життя цих людей. Виникали ворожі угруповання, які мовними бар'єрами намагалися відокремитися одна від одної. Їх мова, відображаючи всі тяготи життя, на увазі небувалою плинності мас, переносився шабашниками, варягами, журавлями, а також нелегально працювали ліваками і правакамі в інші регіони величезної Росії. Мова спілкування цих груп людей відповідав їх відношенню до праці. Так, наприклад, в семантичне поле 'працювати' входять дієслова Колимі, горбиться, ішачити, орати, сурмити, в'ябивать, гарувати, врубать, давати країні вугілля (ірон.); приварком, піною, наваром називається додатковий заробіток; відсипного - це день відпочинку ; дах 'неофіційна робота', погодинній 'тимчасова робота'. З'явилися не тільки несуни, розкрадав державу, а й ібедешнікі, що імітують бурхливу діяльність. Лексика подібного роду представлена у словниках жаргону.
Широко розвинена тюремна система стала джерелом сучасного нон-і субстандарта. Зеки, мешканці будбату, дисбатом, желдорбата, профілакторіїв для бродяг, бомжів, бичів, жебраків, нероб, алкоголіків, наркоманів, які жили найчастіше в колишніх в'язницях і колоніях і проводили там свій вільний час, використовували жаргонную лексику. Її використовували і 'приховані кріпаки', лимитчики, не мають права на прописку протягом п'яти років і права стати на чергу на житло протягом десяти років, а також хіміки - колишні зеки, зобов'язані відпрацювати певну кількість років на хімічному підприємстві - і 'явні кріпаки ', які працювали під суворим наглядом на приватновласницьких фермах з ранку до глибокої ночі: "На ніч мене новенького, саджали на ланцюг з нашийником. Інші ж були розтоптані настільки, що рабовласники їм довіряли. Годували тухлою юшкою, звареною з нутрощів дохлих тварин, помиями "(зі статті Є. Колоницький, Є. Негановой" Йде полювання на рабів "," Московські новини ", 20.10.1991, 15).
Тюремно-табірним жаргоном користуються також професійні злочинці, група яких налічує 6-8 мільйонів осіб. У елітарної групи злочинного світу, так званих "злодіїв у законі", - 30-50 тисяч чоловік (Старіков, 1991, 218). Вони беруть участь у розподілі прибутків тіньових ділків і контролюють грошові фонди злочинного співтовариства, так звані общаки (Щекочихін, Гуров, "Літературна газета", 20.7.1988, 13).
Слід підкреслити, що тюремно-табірний жаргон вийшов за межі злочинного світу і входить у всі сфери життя, особливо в молодіжну субкультуру. Низька ступінь трудової мотивації і високий ступінь морального та фізичного розкладання призвели до появи цілої армії бичів і бомжів, чисельність яких у 1989 році становила 6 млн. чоловік (А. Турчатов. "Московські новини", 1988, № 10, 16). В даний час їх чисельність збільшилася за рахунок молоді, які переходили до тюремно-табірних нравам ще в школі або ПТУ. Дві третини їх вже притягувалися до кримінальної відповідальності. Особливо поширені серед молоді вбивства на грунті пияцтва та групові підліткові згвалтування (див. "Літературна газета", 17.8.1988, 13). Звідси - і їхню мову, агресивний і насичений до межі не тільки тюремно-табірним, а й "своїм" жаргоном: бадилля 'волосся', вшігонялка 'гребінець', гондошнік 'негативно про людину від гондон' презерватив ', кігті рвати' швидко йти ', плювальниця, плювали' рот 'та ін (Пор. вийшли словники Файн, Лур'є, 1991; Рожанський, 1992; Биков, 1992 і 1994 та ін.)
Говорячи про підлітків, про їх соціальний стан, соціологи наводять жахливі цифри: 150 тисяч підлітків не мають вдома, ростуть на вокзалах, вулицях, у підвалах; 1,1 мільйона дітей виховуються в різного роду дитячих будинках: це більше, ніж у повоєнні роки, причому у 95% цих дітей батьки живі (Старіков, 1991, 223). Росте злочинність підлітків, збільшується кількість дівочих угруповань, які за жорстокістю, знущанням над жертвами перевершують кримінальників. Не дивно тому, що матюки перестала бути чоловічий сферою і є "нормальною мовою соціальної взаємодії, що демонструє систематичне наругу високого розуміння людської природи, послідовне зниження, аж до автооскорбленія, самонасилия, симптом присутності влади як" культурного "елемента в будь-якому соціальному прояві" (Радянський простий людина, 1993, 85). Матюки в жіночих устах стали побутовим явищем у мові спілкування, особливо в робочому середовищі і не тільки в ній. Адже з жіночим працею асоціюється некваліфікована робота, робота в нічну зміну, дорожні роботи і под. Деякі дівчата, намагаючись уникнути долі матерів, йдуть на більш "грошову" роботу, наприклад у Білосніжки, путани або нічні метелики, як називають повій, або виїжджають на подібну роботу за кордон (див. обширну статтю В. Симонова "Ніч, коли пов'янув" Едельвейс "/ /" Літературна газета ", 15.9.1993). 15-17-літні учні однієї з московських шкіл ще в 1987 році на питання" Хто, на вашу думку, має багато грошей? Де їх можна легко заробити? "Поставили на перше місце фарцовщиків і спекулянтів, потім йдуть професії перукарів, таксистів, продавців, на останньому місці знаходимо ... професора. (" Літературна газета ", 2.9.1987, 13) [3]. Відповідно і мова сьогоднішніх школярів. Якщо ще недавно шкільний жаргон концентрувався навколо навчально-педагогічної тематики (назви оцінок, учнів, вчителів, предметів: банан, лебідь, пара, квадрат, дуля, банку, подвійний, незадовільно 'двійка', а також колишнік, хорошист , хімічка, біологіня та ін (Кестер-Тома, 1992, 36-49), то тепер він тісно змикається з кримінально-тюремної сферою мовного спілкування: КПЗ, карцер 'кабінет директора', наглядач 'черговий вчитель', камера 'клас' , вирок 'оголошення оцінок на іспиті'.
Своїм жаргоном користуються також алкоголіки, наркомани, токсикомани-нюхальники. У 1991 році на обліку перебувало 1,5 млн. наркоманів, кількість алкоголіків збільшується щороку, зараз за офіційною статистикою воно складає 60 млн. чоловік. До існуючих раніше назвами алкоголіків Алік, алкатор, алкаш, алкалоїд, алконавт, балдежнік, балдежний, навіженої, бодун, бормотушний, Бохарі, бражник, бузига, бусякін, бусной, бахарік, Бухари, бухарь, бухий [4] прилучилися одекоголікі, що п'ють одеколон (для споживаючих гуталін, зубну пасту, хімічний спирт та інші спиртні замінники, здається, особливих назв немає).
Слід взяти до уваги й інші групи населення. Це, наприклад, молоді люди афгано 'учасники війни в Афганістані' (1979-1990) і колишні спортсмени. Після скорочення Збройних Сил до них приєднуються і близькі їм за соціальним станом колишні офіцери, прапорщики і мічмани, більше 20% яких не мають житла і роботи. З армії вони принесли свій жаргон, свій сленг, який представляє собою суміш армійського жаргону з табірним.
Дуже специфічна і соціальна група колишніх спортсменів. Завершивши коротку кар'єру, вони практично не мають ні спеціальності, ні роботи. Колишні спортсмени складають ядро мафіозних угруповань, активно беруть участь в злочинних операціях, працюють охоронцями, розправляються з конкурентами. Мова мафіозі: шефів, авторитетів ще не вивчений [5]. Можна, однак, припустити, що ця сфера спілкування користується і своїм таємним мовою - арго. Вже покладено початок дослідженням лексики представників нових соціальних структур російського суспільства. Так, наприклад, Г.С. Куликова і Т.А. Мілєхін (1993, 127-135) відзначають, що мова молодих бізнесменів містить і слова, що одержали нові значення в професійному мовою, такі, як: догляд 'продаж товару', дах 'оплачувана охорона кооперативу угрупованням рекету', засідка 'критична економічна ситуація в справах фірми ', і слова, що не мають відповідності в літературній мові, наприклад: фуфло, фуфлятіна' щось дуже погане ', Черняк' гроші, які не обкладаються податком ', кідняк' обман '.
Мова нових для Росії соціальних верств суспільства має стати предметом дослідження соціолінгвістів.
У даній статті ми торкнулися соціологічного аспекту групових особливостей використання мови, прагнучи описати сфери побутування суб-і нонстандарта. Дослідження російської суб-і нонстандарта допоможе багато чого прояснити в динамічних процесах, що відбуваються як у живій російської мови, так і в стандартній російській мові, а також дати в якійсь мірі і об'єктивний прогноз його подальшої еволюції.
Примітки
1. Сленг і жаргон представляють у нашому розумінні одну і ту ж мовну формацію, докладно про це Кестер-Тома, 1993, 23-25.
2. Див. статтю про походження і вживанні слів совок, совковий, совковість у статті Воротнікова Ю. "Совок - як дзеркало?" / / Русистика, 1992, № 2, 28-35.
3. Див Prostitution in der USSR / / Osteuropa, 1988, № 11, S. 530-552; Ahlberg R.: Sowjetgesellschaft im Epochenwandel. Studien zur Selbstaufklarung der sowjetischen Gesellschaft in der Zeit der Perestrojka 1985-1990. Peter Lang Verlag. Frankfurt am Main, 1992, 193-212.
4. Тут наводяться слова тільки на літери "А" і "Б" з причини того, що тільки до слова 'п'яниця налічується до 200 тотожних позначень.
5. СР соціологічну розробку цієї проблематики в: Ahlberg, 1992, 235-256 (див. виноска 3).
Список літератури
БЄЛОВ В.: Лад. Архангельськ, 1985
БИКОВ В.: Російська фєня. Словник сучасного интержаргона асоціальних елементів (Specimina philologiae slavicae. Hsg. Von Olexa Horbatsch, Gerd Freidorf und Peter Kosta. Bd. 94). Munchen, Verlag Otto Sagner, 1992, 173 стор
БИКОВ В.: Російська фєня. Смоленськ, "Траст-ІМАК", 1994, 222 стор
Міське просторіччя. Проблеми вивчення. М., Наука, 1984.
ГРОМОВ А.В., КУЗІН О.С.: Неформали. Хто є хто. Москва, 1990.
Дячок М.Т.: Солдатський побут і солдатське арго. / / Русистика, 1992, № 1, 35-42.
Єлістратов В.С.: Арго і культура (на матеріалі сучасного московського арго). Канд. дисс. М., МГУ, 1993.
Є ДУМКА! Підсумки соціологічного поросят. Під ред. Ю. Левади. Москва, 1990.
Зайковської Т.В.: Шляхи поповнення лексичного складу сучасного молодіжного жаргону. Канд. дис. М., Інститут російської мови, 1993.
Кестер-ТОМА З.: Порівняльне дослідження субстандартної лексики східнослов'янських мов (на прикладі шкільної лексики). / / Русистика, 1992, № 2, 36-49.
КУЛИКОВА Г.С., Мілєхін Т.А. Як кажуть бізнесмени. / / Питання стилістики. Міжвузівський збірник наукових праць, вип. 25. Проблеми культури мовлення. Вид-во Саратовського унів., 1993, 127-135.
Кестер-ТОМА З.: Стандарт, субстандарт, нонстандарт. / / Русистика, 1993, № 2.
Костомаров В.Г.: Мовне смак епохи. М., 1994.
Крисін Л.П.: Соціолінгвістичні аспекти вивчення сучасної російської мови. М., Наука, 1989.
Рожанський Ф.І.: Сленг хіпі. Матеріали до словника. Санкт-Петербург, Париж, вид-во Європейського дому, 1992.
Словник тюремно-табірної-блатного жаргону. Автори-упорядники Д.С. Балдаев, В.К. БІЛКА, І.М. Ісупов. М., 1992.
Радянський проста людина. Досвід соціального портрету на межі 90-х. Відп. ред. Ю. ЛЕВАДА. М., 1993.
Сиротиніна О.Б.: Теоретичні основи культури мови / / Питання стилістики. Міжвузівський збірник наукових праць, Вип. 25. Проблеми культури мовлення. Вид-во Саратовського унів., 1993, 3-9.
СТАРИКОВ Є.: Принижені і ображені. Прапор, 1991, № 9, 207-225.
ТРУФАНОВ І.П.: Проблеми побуту міського населення СРСР. Л., 1973.
ФАЙН А., ЛУР'Є В.: Все в кайф. СПб., 1991, 196 стор
ХОРЕВ Б.С.: Проблеми міст (Урбанізація і єдина система розселення в СРСР). М., 1975.
AHLBERG R.: Sowjetgesellschaft im Epochenwandel. Studien zur Selbstaufklarung der sowjetischen Gesellschaft in der Zeit ser Perestrojka 1985-1990. Peter Lang Verlag, Frankfurt am Main, 1992.
HINRICHS U.: Gesprochenes Slavisch und slavischer Nonstandard / / Zeitschrift fur slavische Philologie, 1992, Bd. 52, Heft 1.
HOLTUS G., RADTKE E. (Hgg.): Sprachlicher Substandard I, Niemeyer Tubingen 1986, 229 стор; Sprachlicher Substandard II (Standard und Substandard in der Sprachgeschichte und in der Grammatik), Niemeyer Tubingen, 1989, 246 стор; Sprachlicher Substandard III (Standard, Substandard und Varietatenlinguistik), Niemeyer Tubingen, 1990, 278 стор
JACHNOW H.: Substandardsprachliche Varianten des Russischen und ihre linguistische Erfassung. / / Der Welt der Slaven. Jahrgang XXXVI, 1 +2, 1991, 9-18.
LABOW W.: The study of language in its social context. / / Studium generale, 1970, № 23.
LEHFELDT W.: Zum Stand der Erforschung der nichtstandardsprachlichen Existenzformen des Russischen. / / Der Welt der Slaven. Jahrgang XXXVI, 1 +2, 1991, 2-9.
RAECKE J.: Zur Frage der Definition des zeitgenossischen russischen Prostorecie. / / Slavisches Linguistik 1981. Referate des VII Konstanzer Slavistischen Arbeitstreffens. Munchen 1982, 155-185 (= Slavistische Beitrage, Bd. 160).
LEWADA, Juri: Die Sowjetmenschen 1989-1991. Soziogramm eines Zerfalls. Argon, 1992.
З. Кестер-Тома. СФЕРИ побутування російської соціолекту.