, В творах російських філософів
Кульчицька Наталія Вікторівна
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Краснодар 2007
Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної лінгвістики Кубанського державного університету
Актуальність теми. У даній роботі домінантними є два аспекти: лінгвістичні дослідження проводяться на базі і в тісному зв'язку з лінгвістичної філософією.
Вивчення концептів в даний час надзвичайно актуальним як для мовознавчої науки, так і в широкому загальнопізнавальне плані. Як зазначає С.Г. Воркачев, семантичне наповнення лінгвокультурних концептів «як" смислів світоглядних універсалій "(В. С. Стьопін), в яких фіксуються ціннісні домінанти, що забезпечують розуміння світу і людини, змінюється від культури до культури, від етносу до етносу, від однієї соціальної групи до іншої і від однієї особи до іншої. Можна припускати, що вивчення етно-та соціокультурної варіативності цих сутностей дасть можливість внести певні корективи в структуру базової («усередненою») та модальної (найбільш типової) мовних особистостей, представлених у певній лінгвокультуре »(Воркачев 2005, с.4).
У філософському плані звернення до проблем Росії другої половини Х1Х - першої половини ХХ ст. багато в чому обумовлено сучасними проблемами в політиці, економіці, духовно-моральної, національної областях, які, як відзначає ряд сучасних філософів, часом сильно нагадують проблеми зазначеного вище періоду (див., наприклад, Троїцький 2001-2003; Іголкін 2006; Колеченков, Сологуб 2006 та ін.) У наші дні особливо гостро постало завдання збереження основ російської цивілізації, вироблення національної ідеї. Як зазначає В. С. Фунтусов, загострені суперечки «про Руській ідеї проходять в умовах, коли ми пожинаємо гіркі плоди" перебудови ", розвалу СРСР, системної розрухи і хаосу; в умовах, коли зовнішні та внутрішні" расчленітелі "єдиного державного організму радять заспокоїтися і прийняти ... капітуляційними акт як норму ненормального життя; в умовах, коли на Росію не слабшає роз'їдає інформаційна атака дикого націоналізму, сепаратизму та ізоляціонізму; ... в умовах, коли не сформовано громадянське суспільство і його проективна модель; в умовах, коли об'єктивні тенденції (модернізації і відроджуваного традиціоналізму) не набрали потрібні соціальні обороти для стабілізації психологічного клімату в країні »(Фунтусов 2006, с.98). У ряді аспектів свого життя Росія знову переживає великі і малі катастрофи. У зв'язку з цим особливо гостро виникає потреба вивчення досвіду минулого, коли подібні проблеми терзали країну, і коли вона болісно шукала (іноді знаходила, іноді не знаходила) виходу з них. Крім того, необхідність врахування помилок минулого, також робить актуальною вивчення реалізованих та нереалізованих ідей порятунку Росії, найменш болючого виходу з важкого становища. При цьому основним для нашого дослідження вважаємо впевненість у тому, що нова Росія, «російська ідея не прагне реанімувати старе, застаріле, віджиле, навпаки, вона прагне спертися на вивірений минулим всеобщітельний досвід єднання, вона прагне до творчого збагачення ідеально складових її елементів, справжнім джерелом яких з'явиться новий, зміцнюючий, якісно інший багатий досвід народу, відповідний викликом, ситуацій та реаліям як сьогоднішнього, так і завтрашнього часу »(там же, с.98-99).
Актуальність проведеного дослідження обумовлена також і тим, що, якщо у філософському плані є досить велика кількість наукових праць з проблем, близьким обраної нами теми, то в лінгвістичному аспекті їх існує досить обмежене число.
У світлі вищесказаного видається, що об'єднані зусилля філологічної та філософської думки можуть сприяти безпосередньому вивченню зазначених проблем, результати якого стануть активною конструктивною частиною менталітету багатьох людей.
Наукова новизна дослідження полягає у проведенні міждисциплінарного аналізу (на стику мовознавства і філософії), спрямованого на уточнення онтологічного (форми існування культурних смислів) і гносеологічного (засоби пізнання останніх) статусу лінгвоконцептов російської духовної культури, у розгляді пропозіціональной установки концепту «можливість / повинність» у лінгвофілософском плані; у встановленні переліку концептів, що входять в семантичне поле концепту-ідеї про порятунок Росії, репрезентовані у мові творів російських філософів минулих століть, а також у визначенні індивідуальних семантичних просторів мислителів допомогою вивчення пропозицій і лінгвістичних засобів їх вираження; в уточненні та виправлення наявних перекладів з англійської мови на російську деяких робіт А.І. Герцена.
Мета роботи - виявити і вивчити основні релігійно-етичні та соціально-культурні концепти, які виражають ідею можливості / повинності порятунку Росії, відображені в творах російських і зарубіжних філософів.
Завдання дослідження:
- Вивчити онтологічну та методологічну спільність лінгвістики і філософії;
- Розглянути специфіку дослідження концепту в лінгвофілософском плані;
- Виявити концепти, які свідчать про катастрофу в Росії другої половини Х1Х - першої половини ХХ ст. і про її причини;
- Встановити та дослідити перелік концептів, які є ключовими для концепту-ідеї «порятунок Росії»;
- Виявити семантичні поля концептів «варваризація» і «порятунок Росії» в аспекті пропозіціональной установки можливості / повинності;
- Визначити лінгвістичні особливості пропозіціональной установки концепту можливості / повинності в мові філософських праць;
- Дослідити індивідуальні семантичні простору російських філософів минулого.
Об'єкт дослідження - концепт-ідея [1] «порятунок Росії».
Предмет дослідження - контексти, тексти, афоризми, експліцитно виражають чи імпліцитно містять ідею можливості / повинності порятунку Росії від релігійно-етичної та соціально-культурної катастрофи.
Джерелами ілюстративного матеріалу послужили наукові та публіцистичні праці російською та англійською мовами російських філософів другої половини Х1Х - першої половини ХХ століть. Це такі мислителі, як І.С. Аксаков, Н.А. Бердяєв, А.І. Герцен, Н.Я. Грот, І.А. Ільїн, Н.О. Лоський, Д.І. Менделєєв, В.В. Розанов, В.С. Соловйов, П.А. Флоренський, А.С. Хомяков, П.Я. Чаадаєв і деякі інші. Картотека російською та англійською мовами налічує більше 2000 одиниць.
Методологічну основу дослідження склали праці з філософії мови, когнітивної лінгвістики і концептології Н.Д. Арутюновой, А. Вежбіцкой, З.Д. Попової, І.А. Стерніна, А.Г. Баранова, Г.І. Богина, Є.С. Кубрякова, В.В. Червоних, Ю.С. Степанова, В.З. Демьянкова, Д.М. Шмельова, Р.М. Фрумкиной, П.В. Чеснокова, Є.М. Рядчіковой, В.В. Колесова, І.П. Черкасової, а також дослідження, що стосуються лінгвістичних засобів вираження повинності, впевненості та категоричності висловлювання, що належать перу Ю.Д. Апресяна, Є.В. Алтабаєва, Н.А. Боженковой, Р.А. Бураловой, О.К. Грекової, Т.Д. Вітлінской, Т.І. Распопової, А.А. Семьехіной та ін
Методи дослідження, використані в дисертації: концептуальний аналіз, компонентний аналіз семантики мовних номінацій, когнітивний, герменевтичний та факторний аналізи, метод «розпредмечує розуміння» Г.І. Богина, методика кристалізації сенсу концепту, методики створення семантичного поля концепту, побудови семантичного простору, порівняльний метод.
Положення, що виносяться на захист:
1. У мові філософських праць концепти цінності, можливості та повинності тісно взаємопов'язані і переплетені, взаємозумовлені, оскільки судження філософів про порятунок Росії не можна вважати нейтрально оціночними, їх слід інтерпретувати як знак існування у свідомості мовця особливого морального почуття - схвалення (або несхвалення) певного типу дії . Контексти, що репрезентує ідею порятунку Росії, у філософських працях будуються за логічної моделі «це має бути, бо це правильно і цінно». Концепт «можливості / повинності» по відношенню до проблем Росії в мові філософських праць служить виразом пропозиції, яка виступає об'єктом затвердження або полаганія, віри кожного конкретного філософа як мислителя і сильної мовної особистості. Пропозиція в мові філософських праць реалізується і як пропозицію, і як висловлювання, і як мовленнєвий акт.
2. Щоб домогтися максимального впливу на читачів і уникнути ефекту вираження невпевненості, сумніви, російські філософи при окресленні катастроф, відвідували Росію, і для переконання людей у необхідності вжити певні заходи щодо її порятунку будують свої висловлювання навмисно жорстко, однозначно, категорично; такі висловлювання знаходять статус сентенцій . Концепти повинності в мові філософських праць (які хоча і мають монологічну форму і не є безпосередньою комунікацією, але створюються для реципієнта) реалізуються як комунікативний акт наполягання в силу того, що вони переслідують основні комунікативні цілі настоювання - направлення на вчинення дії і на зміну думки реципієнта в процесі переконання філософами своєї аудиторії в можливості та необхідності виведення Росії з важких ситуацій.
3. Філософські праці є когніотіпічнимі текстами, а реалізується в них концепт-ідея «порятунок Росії» являє собою фрагмент індивідуального когніотіпа (термін А. Г. Баранова), оскільки в нього включається ряд інших тематичних концептів, що відбивають ідеї, цінності, оцінки і конкретні вказівки окремих особистостей, і він відображає упорядковану картину світу мовної особистості, має тематичної композицією, представлений набором мовних виразів, співвіднесених з предметною областю емоцій, і демонструє емотивно-оцінну компетенцію автора, його ціннісно-етичні орієнтири, носить соціально оброблений, але особистісно переломлений характер.
4. Основний концепт, який свідчить про катастрофу в Росії середини Х1Х - середини ХХ ст. і про її причини, репрезентовані у мові філософських праць, може бути представлений як семантичне поле, ядро якого становить лексема «варваризація», а периферію - поняття державність, погані правителі і чиновники, неправедний суд, відчуженість і непорозуміння між правителями і народом, зрада монархії , революція, руйнування, соціалізм, війна, відхід від споконвічно російських традицій, цінностей і принципів моральності, деморалізація, бездуховність, ослаблення віри і неправильна внутрішня життя церкви, примирення з трагічністю, з поганим життям, подвійність і суперечливість російської натури, неконтрольованість почуттів, категоричність , громадянська сліпота, відсутність чіткого плану дій з порятунку, невміння радіти, криза гуманізму, знищення здорових рис, знищення російських священиків, національної інтелігенції та кращих представників селянства.
У контексти, в яких реалізуються ці поняття, включені мовні одиниці, експліцитно чи імпліцитно містять семантику засудження, подальшої неможливості існування описуваного стану справ. Вони висловлюють пропозіціональние установки російських філософів і складають інтерпретаційні полі концепту «варваризація».
5. У концепт-ідею «порятунок Росії» включаються поняття Росія, дух, душа, релігійність, духовність, вина, покаяння, народ, російський мужик, інтелігенція, нові люди, культура, людська особистість, працю, боротьба. Пропозіціональние установки концепту «можливість / повинність» в плані порятунку Росії в мові філософських праць виражені як внутрішню згоду і мир між громадянами Росії, викриття пороків, співчуття російського життя, смирення, не суперечить самоповазі, облагороджений, духовно осмислений патріотизм, відмова від войовничого націоналізму, мудра жертовність, почуття міри, співчуття російського життя, внутрішнє звільнення особи без насильства, натиску ззовні, духовне оновлення, внутрішня гармонія, праця, в тому числі духовний, молитовний; викорінення російської відсталості, ліні, боротьба проти примусу, але не завоювання будь-яку ціну, а так, щоб не примножити біди й печалі. Ці установки становлять інтерпретаційні полі концепту-ідеї «порятунок Росії».
Науково-практична значущість роботи визначається тим, що вона розширює рамки взаємодії лінгвістики та філософії, оскільки концепти і пропозіціональние установки суб'єктів мови в ній розглядаються як об'єкт вивчення обох галузей знання. У дисертації узагальнюються підстави та принципи, які б поєднували лінгвістику і філософію; серед областей їх перетину розглядаються концепт, когніотіп, пропозіціональная установка, наповнення семантичних полів і семантичних просторів. Дослідження концепту-ідеї «порятунок Росії», представленого в мові праць російських філософів минулих століть, може сприяти розумінню ряду сучасних проблем та шляхів їх вирішення, виробити нове ставлення до концептів Росія, дух, духовність, вина, покаяння, народ, інтелігенція, нові люди , людська особистість і іншим, значущим для російського менталітету, мовної свідомості.
Практична цінність результатів роботи полягає в тому, що матеріал дисертації може бути використаний у лекційних та практичних курсах з теорії мови, мовознавства, концептології, текстології, лінгвокультурології, інтерпретації тексту, у перекладацькій діяльності, а також при вивченні морально-етичних уявлень і мови деяких російських філософів.
Апробація роботи була здійснена на щорічних науково-практичних конференціях молодих вчених «Актуальні проблеми сучасного мовознавства та літературознавства» (Краснодар, квітень 2005 р.), «Перспективні напрямки лінгвістики та літературознавства ХХI століття» (Краснодар, квітень 2006 р.), що проводяться філологічним факультетом Кубанського державного університету; на науковій конференції «Природне і соціальне в підставах особистості», проведеної спільно Південно-Російським культурологічним суспільством і Гуманітарним центром Краснодарського державного університету культури і мистецтв (Краснодар, 27-28 січня 2006 р.); на VI Міжвузівській науково-методичної конференції, проведеної кафедрою російської мови Краснодарського вищого військового авіаційного училища льотчиків (квітень 2006 р.); на засіданнях кафедри іноземних мов та перекладознавства Краснодарського державного університету культури і мистецтв, на кафедрі теоретичної та прикладної лінгвістики Кубанського держуніверситету, а також у процесі проведення практикуму з культури мовного спілкування російською та англійською мовами зі студентами факультету лінгвістики та міжкультурної комунікації КГУКІ, а також при проведенні семінарських занять «Практичний курс англійської мови» в Кубанському соціально-економічному інституті ..
Структура роботи: дисертація складається з Вступу, двох розділів, Висновків та бібліографічного списку.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ
У Запровадження обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкриваються її наукова новизна, теоретична значущість і практична цінність, дається уявлення про матеріал і методики дослідження.
Глава перша «онтологічний і методологічний СПІЛЬНІСТЬ ЛІНГВІСТИКИ І ФІЛОСОФІЇ» присвячена вивченню основ і принципів, які об'єднують лінгвістику і філософію, визначенню специфіки вивчення концепту в лінгвофілософском плані, виявленню пропозіціональной установки концепту «можливість / повинність» в лінгвістичному і філософському аспектах.
Для лінгвістики і філософії існує досить велике коло загальних питань, оскільки мова є єдиний для всіх людей спосіб пізнання, спілкування і існування у світі. У це коло входять з'ясування ступеня і конкретного характеру зв'язку між мовою і мисленням, рішення проблеми знака і значення, онтологія, етика, аксіологія. Основні лінгвістичні дисципліни, які здобули статус методології пізнання, - когнітивна лінгвістика і лінгвосеміотики. У складі філософії мови сформувалися такі міждисциплінарні галузі науки, як філософія морфеми, філософія семантики та філософія граматики, лінгвофілософское дослідження тексту, лінгвофілософскіе парадигми в межах кордонів мови і культури та ін Філософія і лінгвістика найтіснішим чином перетинаються в питаннях, пов'язаних з рефлексією особистості, з самосвідомістю нації, оцінки та самооцінки людини і народу, міжкультурної комунікації, теорії мови, лінгвокультурології. Є схожість і у використовуваних філософією та лінгвістикою методах аналізу. Крім того, філософські трактати є найціннішим джерелом думки, мови, культури. Філософські праці можна розглядати як когніотіп, в поняття якого входять пропозіціональние, модальні та текстуальні знання.
Однією з актуальних проблем вивчення, об'єднують філософію і мовознавство, є дослідження концептів; вони стають поняттями не тільки лінгвістичними, а й логіко-філософськими, тому що є поняттями життєвої філософії, аксіологічних забарвленими буденними аналогами світоглядних термінів. Ці ментальні утворення спрямовані на пошук ціннісних домінант та екзистенційних смислів, є елементом духовної культури людини і створені для розуміння себе і свого місця в світі.
Незважаючи на відсутність єдиної теорії концепту, лінгвістичний концепт все ж таки можливо розглядати через призму його відносин з іншими концептами в межах поля, через його семантичну сполучуваність з різними частинами мови, приділяючи увагу граматиці та семантиці. Концептуальний аналіз, суть якого - простежити шлях пізнання сенсу концепту, вимагає залучення великого корпусу контекстів слова в художній літературі, дозволяє відновити всі знання та уявлення, які ім'я пов'язує воєдино.
Філософію і лінгвістику зближує також те, що досліджувати концепти можна за допомогою вивчення менталітету, мовної свідомості мовців, що переслідує герменевтичну мета: пізнання і розуміння стоїть за ім'ям фрагмента ідеальної дійсності і, в кінцевому рахунку - самого мовної свідомості. І філософія, і лінгвістика вивчають не реальний світ, а відповідні йому образи.
Релігійні та філософські концепти відбиваються і отримують індивідуальне переломлення в залежності від рефлективно діяльності авторів в художніх і публіцистичних текстах. Вивчення релігійно-етичних та соціально-культурних концептів, що виражають ідею можливості / повинності порятунку Росії, вимагає синтезу релігії, науки і мистецтва з урахуванням пресуппозіціонних знань, індивідуальної рефлективно діяльності та ціннісних установок авторів текстів; воно може відбуватися за допомогою методу «розпредмечує порозуміння» з використанням методики кристалізації сенсу концепту.
Концепти цінності і повинності здатні переходити один в іншій, а в мові філософських праць у контекстах, присвячених проблемам Росії, ці концепти тісно взаємопов'язані
Концепт «можливості / повинності» по відношенню до проблем Росії в роботах філософів служить виразом пропозиції, яка виступає об'єктом затвердження або полаганія, віри кожного конкретного філософа як мислителя і сильної мовної особистості. З'ясування переліку конкретних пропозиційних установок в розглянутих нами висловлюваннях філософів збігається з побудовою семантичного поля концепту «можливість / повинність».
Практично завжди, коли мова йде про катастрофу в Росії і шляхи виходу з неї, мова філософів стає жорстким, декларативним, наповнюється великою кількістю Абсолютивно слів, імперативів, перформативних дієслів і слів, що виражають пропозіціональние відносини й установки автора (переконати, треба вірити, запевнити ( -ся), можна, має, слід і т.п.). Судження філософів про порятунок Росії не можна вважати нейтрально оціночними, їх слід інтерпретувати як знак існування у свідомості мовця особливого морального почуття - схвалення (або несхвалення) певного типу дії. Те, на чому наполягає той чи інший філософ для порятунку країни від катастрофи, глибоко продумано їм, вистраждане і усвідомлене як найвища відповідальність в особистісному, національному і світовому масштабі. Контексти, що репрезентує ідею порятунку Росії, у філософських працях будуються за логічної моделі «це має бути, бо це правильно і цінно». У філософських есе, трактатах буває досить важко визначити початкову одиницю: по тому, що вона присутня в тексті, - це пропозиція; з того, що автор тексту висловлює свою точку зору, найчастіше в афористичній формі, можна говорити про висловлення; з того, що філософ безпосередньо звертається до читача і передбачає його відповідну реакцію, вводить елементи невласне-прямої мови, діалогічні питально-відповідні єдності, можна говорити про наявність мовного акту, нехай і опосередкованого. Тому пропозиція у мові філософських праць володіє всіма трьома перерахованими властивостями і характеристиками, тобто вона реалізується і як пропозицію, і як висловлювання, і як мовленнєвий акт.
Пропозиція у російських філософів, як правило, виявляється з такою силою, що може ототожнюватися з предикатами ментального впливу. Зазначена пропозиція, концепти повинності в загальному можна кваліфікувати як комунікативний акт настоювання, оскільки праці філософів, хоча і мають монологічну форму, але все одно звернені до реципієнта. Переконуючи свою аудиторію у можливості і необхідності порятунку Росії від катастроф, мислителі переслідують основні комунікативні цілі акту настоювання - направлення на вчинення дії і на зміну думки. Щоб уникнути ефекту вираження невпевненості, зниження ступеня відповідальності автора промови за пропоновану інформацію і домогтися максимального впливу на читачів, російські філософи при окресленні катастроф, відвідували Росію, і для переконання в необхідності вжити певні заходи щодо її порятунку зазвичай будують свої висловлювання навмисно жорстко, однозначно, категорично; такі висловлювання знаходять статус продуманих і відчутих сентенцій, саме в цьому впливі на розуми людей філософи бачили свій обов'язок, вважали його безумовно позитивним. Тут експліцитно чи імпліцитно має місце семантика волевиявлення філософів. Бажане, що обирається мовцем дію / стан, представлене у висловленні як відображення певного мовного і позамовних змісту, становить інтенсіонал висловлювання. У процесі мовного функціонування висловлювання актуалізує свій семантичний, комунікативно-прагматичний потенціал - те, що можна назвати імплікаціоналом висловлювання, ефектом посилення впливу на читача. Опис трагічного становища, події для повноцінно розвиненої особистості вже саме здатне стати переживанням і вплинути на формування світогляду. Крім того, філософи прагнуть підвести свого читача до катарсису, домагаються очищаючого дії пережитого співчуття і страху, які допоможуть знайти цілісну Росію. Філософи не тільки яскраво відтворюють картини минулого (катастрофічного), але і створюють картини можливого майбутнього - здебільшого оптимістичні, досяжні, на їхню думку, за певних умов. Як «можливі світи» вони стають свого роду реальністю. Проте можливе залишається можливим остільки, оскільки ще не втілено, зберігає в собі зерно неможливого, недовоплощенного. Завдяки асоціативному мисленню реципієнт «можливого світу» домальовує в ньому щось своє, додає свої емоції, переживання та надії і, таким чином, робить його ще більш особистісним і від того більш бажаним. Прагнення мовця інтерпретувати світ, перетворюючи його, пропускаючи через свою свідомість, категоризує і концептуалізує дійсність.
По відношенню до праць філософів, стурбованих станом справ у Росії і шукають виходу з кризових ситуацій, можна сказати, що в надрах концепту «можливість / повинність» криється також категорія оптатівності, імплікує концепт «бажання». Це як би проміжне ланка між реальністю і наміченими філософами шляхами порятунку Росії. У реальної мовної ситуації досить часто переплітаються елементи бажання і спонукання, а це також властиво контекстами, які репрезентують концепт «можливість / повинність». Дискурсивно-текстова реалізація даного концепту є наслідок когнітивної діяльності суб'єкта, що пізнає, його розуміння дійсності, що призвела до прагнення змінити (покращити) становище справ. За концептом «бажання» стоять морально-аксіологічні орієнтири.
У другому розділі «базовий концепт І семантичний еквівалент, що репрезентує КОНЦЕПТ-ІДЕЮ" МОЖЛИВІСТЬ / повинності ПОРЯТУНКУ РОСІЇ "» вивчаються концепти, які свідчать про катастрофу Росії (зокрема, концепт «варваризація»), як основа виникнення концепту-ідеї про порятунок країни, досліджується семантичне поле концепту «порятунок Росії» в аспекті пропозіціональной установки можливості / повинності.
Концепт «можливість / повинність» у мові праць філософів вербалізуется допомогою лексем має, можливо, може, треба, треба, необхідно, неминуче, завдання, обов'язок, бажання, потребує, слід, обов'язково, настала пора, буде і пов'язаних з ними словесних комплексів. Наведемо приклад:
«Росія передусім там, де російська земля і російський народ. І саме дотик до російської землі є вже почало зцілення і набуття витоків життя <...>. Врятовано Росія може бути лише зсередини, лише через життєві процеси, що протікають у самій Росії. Народ не хоче вмирати і рятує себе життям <...>. У надрах Росії, в її первинних витоках відбуваються молекулярні процеси, які і приведуть до її порятунку <...>. Життя в самій Росії є борошно, згода на жертву і подвиг, на приниження. Але цієї борошном, жертвою і подвигом спасеться Росія »(Бердяєв 1994, 1, с.462-463).
Крім того, у контекстах філософських творів цей концепт може бути представлений імпліцитно, на його присутність там можуть вказувати слова досить очевидно, ймовірно, невід'ємний, вірю, сподіваюся, знаю, чи зможемо, звільнення, восторжествує, позитивні результати, відродження, а також вживання оцінок з заперечною часткою, пейоратівов, які повинні самі викликати в читача обурення і неприйняття описуваного стану справ, синтаксична структура умовного способу, форми подвійного заперечення, риторичні питання, вживання пропозицій, де обидва головних члена виражені іменниками (або іменним комплексом) з дієсловом-зв'язкою «є »або дієслівними инфинитивами; вживання дієслів у формі імперативу, категоричній формою висловлювання з вживанням абсолютівов, а також майбутнього часу з метою створення« можливого світу », яким його собі уявляє мислитель, реалізуючи семантику допустимості. Семантика можливості / повинності в мові праць російських філософів увазі спонукання до дії, тобто знаходить перлокутивний.
Концепти, що свідчать про катастрофічний стан справ у Росії середини ХІХ - середини ХХ століть, виражені за допомогою таких понять і ув'язнених у них інтерпретатівних оцінок: держава, поганий уряд, чиновництво, несправедлива система судочинства, опозиція християнським традиціям, кріпацтво, протистояння уряду і народу, відсутність належної організації сил з порятунку Росії, забуття споконвічно російських, традиційно усталених принципів російського життя та моральності, низький рівень культури, знищення російського священства та інтелігенції, кращих представників селянства, кров мучеників, криза, трагедія, загибель. Все це призвело Росію до стану «варварства зсередини».
Семантичне поле концепту «варваризація» являє собою ядро з однойменної лексемою і периферію, що включає поняття деморалізація, падіння моральності, матеріалізація, зрада свободи духу, заздрість, переривання культурної традиції, ослаблення віри, криза гуманізму, свавілля, хаотичність, відсутність цілісності та єдності суспільства, зрада монархії, злидні народу, громадянська сліпота, радянське руйнування і радянське будівництво, вульгарність і бездарність більшовиків, суперечливість, подвійність російського менталітету (східно-західного), звичка впадати в крайності, ірраціональність, категоричність суджень, неконтрольованість почуттів, традиційна трагічність все в Росії, війни. Наведемо один з прикладів:
«Отруєні бакунінской вірою в те, що« дух руйнування є творчий дух », вони очікують« порятунку »від історичного краху Росії і уявляють, що перехід до демократичної республіки вдасться російському народу без особливих труднощів. І потрібен був трагічний досвід комуністичної революції в Росії для того, щоб деякі з них (деякі) схаменулися і зрозуміли шкідники, кривизну своїх шляхів »(Ільїн 1992, с.520-523).
Семантика повинності в мові філософських праць простежується не тільки по відношенню до порятунку Росії, але також і по відношенню до варварства, що захлеснув у ХХ столітті майже весь світ, як покарання за втрату духовності. Наприклад:
«Росія переживає епоху деморалізації, погоні за насолодами життя, аналогічну епосі директорії. Матеріалізація і деморалізація захопили не тільки комуністів, цей процес набагато ширше. Російські люди звикають до рабства, їм більше не потрібна свобода, вони зрадили свободу духу за зовнішні блага. Чорне почуття заздрості стає визначальною силою світу. І важко зупинити його зростаючу владу.
У Росії переривається культурна традиція. Має бути страшне зниження рівня культури, якості культури. Росія в переважаючій своїй частині зробиться царством цивілізованого селянства. Нова російська буржуазія, під якою слід розуміти не клас фабрикантів і банкірів, а переможний соціально-антропологічний тип, пред'явить попит на технічну цивілізацію, але не потребуватиме вищої культури, завжди аристократичною. Процес варваризації у нас невідворотно має статися. Ми можемо втішати себе тим, що після війни варваризація повинна відбутися і відбувається частково і всюди в Європі »(Бердяєв 1994, 1, с.458-459).
Опис концептів, які свідчать про катастрофічний стан справ у Росії, концепту «варварство» і його складових експліцитно й імпліцитно містить у собі семантику неможливості, яка на мовному рівні виражена експресивно-оцінними словами і сполученнями слів, що мають негативну модальність, негативне забарвлення. Широко застосовуються порівняння, метафори, протиставлення, риторичні запитання і вигуки.
Ядро концепту-ідеї «порятунок» у філософів минулого представлено такими номінаціями, що містять семантику активного діяння, як дія, боротьба, звільнення, революція, переродження, перетворення, відродження, нове, восторжествованіе, прогрес, спокутування, перемога, абсолютна істина, людська особистість, яка шукає правди і добра. Проте в цьому ж ядрі містяться і лексеми із семантикою пасивності: пристосовування, воля провидіння, смиренність, обмеження надмірної свободи. Незважаючи на суперечливість, по відношенню до мови російських філософів середини ХІХ - середини ХХ століть всі ці номінації можуть вважатися контекстуальними синонімами; вони висловлюють пропозіціональние установки авторів, фрагмент їхнього індивідуального когніотіпа.
Базовий концепт-ідея «порятунок Росії» репрезентовані за допомогою наступних концептів і понять: самоцінність Росії, дух, душа, релігійність, духовність, вина, покаяння, народ, російський мужик, інтелігенція, нові люди, людська особистість, внутрішню згоду і мир між громадянами Росії, викриття пороків, співчуття російського життя, смирення, не суперечить самоповазі, культура, облагороджений, духовно осмислений патріотизм, відмова від войовничого націоналізму, мудра жертовність, почуття міри, терпіння, співчуття російського життя, внутрішнє звільнення особи без насильства, натиску ззовні, духовне оновлення, внутрішня гармонія, праця, в тому числі духовний, молитовний; викорінення російської відсталості, ліні, боротьба проти примусу, але не завоювання будь-яку ціну, а так, щоб не примножити біди й печалі.
Таким чином, ідея «можливість / повинність порятунку Росії» представляє собою взаємозалежний багатокомпонентний комплекс концептів, об'єднана польова структура яких включає в себе ядерну архісему «Росія», диференціальні семи на ближній периферії «порятунок», «можливість / повинність» і широкі ситуативні і тематичні групи слів на дальній периферії, вербально або імпліцитно виражають дані і супутні їм смисли. Інтерпретаційні полі концепту «можливість / повинність» по відношенню до порятунку Росії від катастроф становлять пропозиції (у вигляді тверджень, оцінок, установок свідомості, що сформувалися в російській культурі). Ця структура посилюється ядерно-периферійній організацією мовних засобів різнорівневого характеру показників оптатівності. Інтерпретаційні полі розглянутого концепту реалізовано за допомогою особистісних конструктів російських філософів і семантичного простору визначають їх факторів.
При порівняльному вивченні перекладу праць А.І. Герцена з англійської мови, зробленого в середині минулого століття, нами були виявлені деякі зміни в порівнянні з мовою оригіналу. Як правило, вони відбулися у бік посилювання мови, вживання більш грубих слів і виразів, зміни нейтральній модальності на негативну або посилення ступеня негативної оцінки, іноді семантика ймовірності змінюється на семантику повинності, умовний спосіб трансформується в реальне; текст піддається класової соціалізації в дусі соціально- політичних, ідеологічних установок, що панували в Росії в середині ХХ століття, може зніматися пропозіціональная установка авторського тексту, вислів з розряду деонтичних (аксіологічних) переводиться в розряд ассерторіческіх («повинен» → «є»), в результаті чого бажане видається за дійсне, необхідне - за вже реально існуюче. Наведемо приклади:
Пропозиція «Was the government of St. Petersburg ever embarrassed? »- Хіба петербурзьке уряд зупинялося перед чим-небудь? в перекладі виявилося більш жорстким, ніж це передбачалося А.І. Герценом. Перекладач навмисно замінив підкреслене слово, що позначає «турбувати». Пропозиція повинна звучати так: Хіба петербурзьке уряд турбувало що-небудь?
Перекладач найчастіше навмисно огрубляет лексику, посилює її, надає висловом агресивність. Порівняємо: «What always astonishes me is the absolute, radical incapacity of the czars» - Що мене завжди дивує - це повна, досконала бездарність царів). Дослівний переклад: Що мене завжди дивує - це повна, одвічна неспроможність царів.
У Висновках дисертації підводяться основні підсумки дослідження.
Основний зміст дисертації відображено в наступних публікаціях:
Пропозіціональная установка ідеї порятунку Росії в мові філософських праць / / Актуальні проблеми сучасного мовознавства та літературознавства: Мат-ли 4-й межвуз. конф. молодих вчених (Краснодар, 29 квітня 2005 р.). - Краснодар: КубГУ, 2005. С.167-170.
Свобода слова як найважливіший фактор суспільного життя Англії ХІХ століття / / Природне і соціальне в підставах особистості. Мат-ли наук. конф. Краснодар, 27-28 січня 2006 р. / Ред. колл. д.ф.н. І. І. Горлова, д.п.н. Н.Р. Туравец, д.ф.н. Б.П. Борисов. Вип. 1. - Краснодар: Вид-во КГУКІ, 2006. С.61-66.
Концепт як область перетину лінгвістики і філософії / / Сучасна лінгвістика: теорія і практика. Мат-ли VI Межвуз. Науково-методич. конф. (Краснодар, 3 лютого 2006 р.). Ч. 1. - Краснодар: КВВАУЛ, 2006. С.165-168.
Різниця поглядів слов'янофілів і західників на проблему особистості / / Семіотика культури і мистецтва: Зб. мат-лов наук. конф. (Краснодар, 24 квітня 2006 р.). - Краснодар: КГУКІ, 2006. С. 57-60.
Концептуальне поняття «Росія» в аспекті можливості / повинності порятунку Росії в мові творів російських філософів / / Актуальні проблеми сучасного мовознавства та літературознавства: Мат-ли 5-й межвуз. конф. молодих вчених (Краснодар, 28 квітня 2006 р.). - Краснодар: КубГУ, 2006. С. 188-192.
Концепти «нові люди» і «людська особистість» у мові праць російських філософів / / Культурне життя Півдня Росії. 2006. № 5. С.67-68.