1. Загальні положення
Стаття 129. Основні поняття та визначення
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами.
Заробітна плата - винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру.
Мінімальна заробітна плата (мінімальний розмір оплати праці) - гарантований федеральним законом розмір місячної заробітної плати за працю некваліфікованого працівника, повністю відпрацьованого норму робочого часу при виконанні простих робіт в нормальних умовах праці.
Тарифна ставка (оклад) - фіксований розмір оплати праці працівника за виконання норми праці (трудових обов'язків) визначеної складності (кваліфікації) за одиницю часу.
Тарифікація роботи - віднесення видів праці до тарифних розрядів або кваліфікаційними категоріями в залежності від складності праці.
Тарифний розряд - величина, що відображає складність праці і кваліфікацію працівника.
Кваліфікаційний розряд - величина, що відображає рівень професійної підготовки працівника.
Тарифна сітка - сукупність тарифних розрядів робіт (професій, посад), визначених у залежності від складності робіт і кваліфікаційних характеристик працівників за допомогою тарифних коефіцієнтів.
Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати працівників різних категорій.
Стаття 130. Основні державні гарантії з оплати праці працівників
У систему основних державних гарантій з оплати праці працівників включаються:
· Величина мінімального розміру оплати праці в Російській Федерації;
· Величина мінімального розміру тарифної ставки (окладу) працівників організацій бюджетної сфери в Російській Федерації;
· Заходи, що забезпечують підвищення рівня реального змісту заробітної плати;
· Обмеження переліку підстав і розмірів утримань із заробітної плати за розпорядженням роботодавця, а також розмірів оподаткування доходів від заробітної плати;
· Обмеження оплати праці в натуральній формі;
· Забезпечення отримання працівником заробітної плати у разі припинення діяльності роботодавця і його неплатоспроможності відповідно до федеральних законів;
· Державний нагляд і контроль за повною і своєчасною виплатою заробітної плати та реалізацією державних гарантій з оплати праці;
· Відповідальність роботодавців за порушення вимог, встановлених цим Кодексом, законами, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами;
· Терміни і черговість виплати заробітної плати.
Стаття 131. Форми оплати праці
Виплата заробітної плати проводиться у грошовій формі у валюті Російської Федерації (в гривнях).
Відповідно до колективного договору або трудовим договором за письмовою заявою працівника оплата праці може проводитися і в інших формах, які суперечать законодавству Російської Федерації і міжнародним договорам Російської Федерації. Частка заробітної плати, що виплачується в негрошовій формі, не може перевищувати 20 відсотків від загальної суми заробітної плати.
Виплата заробітної плати у вигляді спиртних напоїв, наркотичних, токсичних, отруйних і шкідливих речовин, зброї, боєприпасів та інших предметів, щодо яких встановлено заборони чи обмеження на їх вільний обіг, не допускається.
Стаття 132. Оплата по праці
Заробітна плата кожного працівника залежить від його кваліфікації, складності виконуваної роботи, кількості і якості витраченої праці і максимальним розміром не обмежується.
Забороняється будь-яка дискримінація при встановленні і зміні розмірів заробітної плати та інших умов оплати праці.
2. Заробітна плата
Стаття 133. Встановлення мінімальної заробітної плати
Мінімальний розмір оплати праці встановлюється одночасно на всій території Російської Федерації федеральним законом і не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму працездатної людини.
Місячна заробітна плата працівника, відпрацьованого за цей період норму робочого часу і виконав норми праці (трудові обов'язки), не може бути нижче встановленого федеральним законом мінімального розміру оплати праці.
При оплаті праці на основі тарифної системи розмір тарифної ставки (окладу) першого розряду єдиної тарифної сітки не може бути нижче мінімального розміру оплати праці.
У розмір мінімального розміру оплати праці не включаються доплати і надбавки, премії та інші заохочувальні виплати, а також виплати за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, за роботу в особливих кліматичних умовах і на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, інші компенсаційні та соціальні виплати.
Порядок розрахунку прожиткового мінімуму та його величина встановлюються федеральним законом.
Стаття 134. Забезпечення підвищення рівня реального змісту заробітної плати
Забезпечення підвищення рівня реального змісту заробітної плати включає індексацію заробітної плати у зв'язку із зростанням споживчих цін на товари і послуги. В організаціях, що фінансуються з відповідних бюджетів, індексація заробітної плати здійснюється у порядку, встановленому законами та іншими нормативними правовими актами, а в інших організаціях - в порядку, встановленому колективним договором, угодами або локальним нормативним актом організації.
Стаття 135. Встановлення заробітної плати
Системи заробітної плати, розміри тарифних ставок, окладів, різного виду виплат встановлюються:
· Працівникам організацій, що фінансуються з бюджету, - відповідними законами та іншими нормативними правовими актами;
· Працівникам організацій зі змішаним фінансуванням (бюджетне фінансування і доходи від підприємницької діяльності) - законами, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами організацій;
· Працівникам інших організацій - колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами організацій, трудовими договорами.
Система оплати і стимулювання праці, в тому числі підвищення оплати за роботу в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні, понаднормову роботу і в інших випадках, встановлюється роботодавцем з урахуванням думки виборного профспілкового органу даної організації.
Умови оплати праці, визначені трудовим договором, не можуть бути погіршені в порівнянні з встановленими цим Кодексом, законами, іншими нормативними правовими актами, колективним договором, угодами.
Умови оплати праці, визначені колективним договором, угодами, локальними нормативними актами організації, не можуть бути погіршені в порівнянні з встановленими цим Кодексом, законами та іншими нормативними правовими актами.
Стаття 136. Порядок, місце і терміни виплати заробітної плати
При виплаті заробітної плати роботодавець зобов'язаний у письмовій формі сповіщати кожного працівника про складові частини заробітної плати, яка належить йому за відповідний період, розміри і підстави зроблених утримань, а також про загальну грошову суму, що підлягає виплаті.
Форма розрахункового листка затверджується роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників.
Заробітна плата виплачується працівникові, як правило, у місці виконання ним роботи або перераховується на вказаний працівником рахунок у банку на умовах, визначених колективним договором або трудовим договором.
Місце і строки виплати заробітної плати в негрошовій формі визначаються колективним договором або трудовим договором.
Заробітна плата виплачується безпосередньо працівнику, за винятком випадків, коли інший спосіб виплати передбачається законом або трудовим договором.
Заробітна плата виплачується не рідше ніж кожні півмісяця в день, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку організації, колективним договором, трудовим договором.
Для окремих категорій працівників федеральним законом можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати.
При збігу дня виплати з вихідним або неробочим святковим днем виплата заробітної плати провадиться напередодні цього дня.
Оплата відпустки провадиться не пізніше ніж за три дні до його початку.
Стаття 137. Обмеження утримань із заробітної плати
Утримання із заробітної плати працівника провадяться тільки у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими федеральними законами.
Утримання із заробітної плати працівника для погашення його заборгованості роботодавцю можуть здійснюватися:
· Для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;
· Для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість, а також в інших випадках;
· Для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівнику, в разі визнання органом по розгляду індивідуальних трудових спорів провини працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155) або просте (частина третя статті 157);
· При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Утримання за ці дні не виробляються, якщо працівник звільняється з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, підпункті «а» пункту 3 і пункті 4 статті 81, пунктах 1, 2, 5, 6 і 7 статті 83 цього Кодексу.
У випадках, передбачених абзацами другим, третім і четвертим частини другої цієї статті, роботодавець має право прийняти рішення про утримання із заробітної плати працівника не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або неправильно обчислених виплат, і за умови, якщо працівник не оспорює підстав і розмірів утримання.
Заробітна плата, зайво виплачена працівникові (у тому числі при неправильному застосуванні законів чи інших нормативних правових актів), не може бути з нього стягнена, за винятком випадків:
· Лічильної помилки;
· Якщо органом по розгляду індивідуальних трудових спорів визнана вина працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155) або просте (частина третя статті 157);
· Якщо заробітна плата була зайво виплачена працівнику у зв'язку з його неправомірними діями, встановленими судом.
Стаття 138. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
Загальний розмір всіх утримань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20 відсотків, а у випадках, передбачених законами, - 50 відсотків заробітної плати, належної працівнику.
При утриманні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50 відсотків заробітної плати.
Обмеження, встановлені цією статтею, не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні виправних робіт, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, відшкодування шкоди, заподіяної роботодавцем здоров'ю працівника, відшкодування шкоди особам, які зазнали збитків у зв'язку зі смертю годувальника, та відшкодування шкоди, заподіяної злочином . Розмір утримань із заробітної плати в цих випадках не може перевищувати 70 відсотків.
Не допускаються утримання із виплат, на які відповідно до федеральним законом не звертається стягнення.
Стаття 139. Обчислення середньої заробітної плати
Для всіх випадків визначення розміру середньої заробітної плати, передбачених цим Кодексом, встановлюється єдиний порядок її обчислення.
Для розрахунку середньої заробітної плати враховуються всі передбачені системою оплати праці види виплат, які застосовуються у відповідній організації незалежно від джерел цих виплат.
При будь-якому режимі роботи розрахунок середньої заробітної плати працівника провадиться виходячи з фактично нарахованої йому заробітної плати і фактично відпрацьованого ним часу за 12 місяців, що передують моменту виплати.
Середній денний заробіток для оплати відпусток і виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюється за останні три календарних місяця шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на 3 і на 29,6 (середньомісячне число календарних днів).
Середній денний заробіток для оплати відпусток, що надаються в робочих днях, у випадках, передбачених цим Кодексом, а також для виплати компенсації за невикористані відпустки визначається шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на кількість робочих днів за календарем шестиденного робочого тижня.
У колективному договорі можуть бути передбачені й інші періоди для розрахунку середньої заробітної плати, якщо це не погіршує становище працівників.
Особливості порядку обчислення середньої заробітної плати, встановленого цією статтею, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин.
Стаття 140. Строки розрахунку при звільненні
При припиненні трудового договору виплата всіх сум, належних працівникові від роботодавця, провадиться в день звільнення працівника. Якщо працівник в день звільнення не працював, то відповідні суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі спору про розміри сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Стаття 141. Видача заробітної плати, не отриманої до дня смерті працівника
Заробітна плата, не отримана до дня смерті працівника, видається членам його сім'ї або особі, яка перебувала на утриманні померлого на день його смерті. Видача заробітної плати проводиться не пізніше тижневого строку з дня подачі роботодавцю відповідних документів.
Стаття 142. Відповідальність роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати та інших сум, належних працівникові
Роботодавець і (або) уповноважені ним у встановленому порядку представники роботодавця, які допустили затримку виплати працівникам заробітної плати та інші порушення оплати праці, несуть відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими федеральними законами.
У разі затримки виплати заробітної плати на термін більше 15 днів працівник має право, сповістивши роботодавця в письмовій формі, припинити роботу на весь період до виплати затриманої суми. Не допускається припинення роботи:
· У періоди введення військового, надзвичайного положення або особливих заходів відповідно до законодавства про надзвичайний стан;
· В органах і організаціях Збройних Сил Російської Федерації, інших військових, воєнізованих та інших формуваннях і організаціях, що відають питаннями забезпечення оборони країни і безпеки держави, аварійно-рятувальних, пошуково-рятувальних, протипожежних робіт, робіт з попередження або ліквідації стихійних лих та надзвичайних ситуацій , в правоохоронних органах;
· Державними службовцями;
· В організаціях, безпосередньо обслуговуючих особливо небезпечні види виробництв, обладнання;
· В організаціях, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності населення (енергозабезпечення, опалення та теплопостачання, водопостачання, газопостачання, зв'язок, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги).
Стаття 143. Тарифна система оплати праці
Тарифна система оплати праці включає в себе: тарифні ставки (оклади), тарифну сітку, тарифні коефіцієнти.
Складність виконуваних робіт визначається на основі їх тарифікації.
Тарифікація робіт і присвоєння тарифних розрядів працівникам проводяться з урахуванням єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців і службовців. Зазначені довідники та порядок їх застосування затверджуються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тарифна система оплати праці працівників організацій, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, встановлюється на основі єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетної сфери, затверджується в порядку, встановленому федеральним законом, і що є гарантією з оплати праці працівників бюджетної сфери. Тарифна система оплати праці працівників інших організацій може визначатися колективними договорами, угодами з урахуванням єдиних тарифно-кваліфікаційних довідників і державних гарантій з оплати праці.
Стаття 144. Стимулюючі виплати
Роботодавець має право встановлювати різні системи преміювання, стимулюючих доплат і надбавок з урахуванням думки представницького органу працівників. Зазначені системи можуть встановлюватися також колективним договором.
Порядок і умови застосування стимулюючих і компенсаційних виплат (доплат, надбавок, премій та інших) в організаціях, що фінансуються з федерального бюджету, встановлюються Урядом Російської Федерації, в організаціях, що фінансуються з бюджету суб'єкта Російської Федерації, - органами державної влади відповідного суб'єкта Російської Федерації, а в організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету, - органами місцевого самоврядування.
Стаття 145. Оплата праці керівників організацій, їх заступників і головних бухгалтерів
Оплата праці керівників організацій, їх заступників і головних бухгалтерів в організаціях, що фінансуються з федерального бюджету, здійснюється в порядку і розмірах, які визначаються Урядом Російської Федерації, в організаціях, що фінансуються з бюджету суб'єкта Російської Федерації, - органами державної влади відповідного суб'єкта Російської Федерації, а в організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету, - органами місцевого самоврядування.
Розміри оплати праці керівників інших організацій, їх заступників і головних бухгалтерів визначаються за згодою сторін трудового договору.
Стаття 146. Оплата праці в особливих умовах
Оплата праці працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими, небезпечними і іншими особливими умовами праці, обчислюються в підвищеному розмірі.
У підвищеному розмірі оплачується також працю працівників, зайнятих на роботах у місцевостях з особливими кліматичними умовами.
Стаття 147. Оплата праці працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними й іншими особливими умовами праці
Оплата праці працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними й іншими особливими умовами праці, встановлюється в підвищеному розмірі в порівнянні з тарифними ставками (окладами), встановленими для різних видів робіт з нормальними умовами праці, але не нижче розмірів , встановлених законами та іншими нормативними правовими актами.
Перелік важких робіт, робіт зі шкідливими і (або) небезпечними й іншими особливими умовами праці визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. Підвищення заробітної плати на зазначених підставах проводиться за результатами атестації робочих місць.
Конкретні розміри підвищеної заробітної плати встановлюються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників або колективним договором, трудовим договором.
Стаття 148. Оплата праці на роботах у місцевостях з особливими кліматичними умовами
Оплата праці на роботах у місцевостях з особливими кліматичними умовами здійснюється в порядку і розмірах не нижче встановлених законами та іншими нормативними правовими актами.
Стаття 149. Оплата праці в інших випадках виконання роботи в умовах, що відхиляються від нормальних
При виконанні робіт в умовах праці, що відхиляються від нормальних (при виконанні робіт різної кваліфікації, суміщення професій, роботи за межами нормальної тривалості робочого часу, в нічний час, вихідні та неробочі дні та інших), працівникові проводяться відповідні доплати, передбачені колективним договором, трудовим договором. Розміри доплат не можуть бути нижчими за встановлені законами та іншими нормативними правовими актами.
Стаття 150. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації
При виконанні працівником з погодинною оплатою праці робіт різної кваліфікації його праця оплачується за роботою вищої кваліфікації.
При виконанні працівником з відрядною оплатою праці робіт різної кваліфікації його праця оплачується за розцінками виконуваної ним роботи.
У випадках, коли з урахуванням характеру виробництва працівникам з відрядною оплатою праці доручається виконання робіт, що тарифікуються нижче присвоєних їм розрядів, роботодавець зобов'язаний виплатити їм межразрядную різницю.
Стаття 151. Оплата праці при суміщенні професій і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника
Працівникові, що виконує в одного і того ж роботодавця поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються за згодою сторін трудового договору.
Стаття 152. Оплата праці за межами нормальної тривалості робочого часу
Понаднормова робота оплачується за перші дві години роботи не менш ніж у полуторному розмірі, за наступні години - не менш ніж у подвійному розмірі. Конкретні розміри оплати за понаднормову роботу можуть визначатися колективним договором або трудовим договором. За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово.
Робота за межами нормальної тривалості робочого часу, вироблена за сумісництвом, оплачується залежно від відпрацьованого часу або виробітку.
Стаття 153. Оплата праці у вихідні, святкові і неробочі дні
Робота у вихідний і неробочий святковий день оплачується не менш ніж у подвійному розмірі:
· Відрядникам - не менше ніж за подвійними відрядними розцінками;
· Працівникам, праця яких оплачується за денним і годинниковим ставками, - у розмірі не менш подвійної денної або годинної ставки;
· Працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі не менше одинарної денної або годинної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний і неробочий святковий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За бажанням працівника, який працював у вихідний або неробочий святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. У цьому випадку робота в неробочий святковий день оплачується в одинарному розмірі, а день відпочинку оплаті не підлягає.
Оплата праці у вихідні, святкові та неробочі дні творчих працівників організацій кінематографії, театрів, театральних і концертних організацій, цирків та інших осіб, які беруть участь у створенні і (або) виконанні творів, професійних спортсменів у відповідності з переліками професій, встановленими Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин, може визначатися на підставі трудового договору, колективного договору або локального нормативного акта організації.
Стаття 154. Оплата праці в нічний час
Кожну годину роботи у нічний час оплачується у підвищеному розмірі в порівнянні з роботою в нормальних умовах, але не нижче розмірів, встановлених законами та іншими нормативними правовими актами.
Конкретні розміри підвищення встановлюються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників, колективним договором, трудовим договором.
Стаття 155. Оплата праці при невиконанні норм праці (посадових обов'язків)
При невиконанні норм праці (посадових обов'язків) з вини роботодавця оплата здійснюється за фактично відпрацьований час або виконану роботу, але не нижче середньої заробітної плати працівника, розрахованої за той же період часу або за виконану роботу.
При невиконанні норм праці (посадових обов'язків) з причин, не залежних від роботодавця і працівника, за працівником зберігається не менше двох третин тарифної ставки (окладу).
При невиконанні норм праці (посадових обов'язків) з вини працівника оплата нормованої частини заробітної плати проводиться відповідно до обсягу виконаної роботи.
Стаття 156. Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком
Шлюб не з вини працівника оплачується нарівні з придатними виробами. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає.
Частковий брак з вини працівника оплачується за зниженими розцінками залежно від ступеня придатності продукції.
Стаття 157. Оплата часу простою
Час простою (стаття 74) з вини роботодавця, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин середньої заробітної плати працівника.
Час простою з причин, не залежних від роботодавця і працівника, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин тарифної ставки (окладу).
Час простою з вини працівника не оплачується.
Стаття 158. Оплата праці при освоєнні нових виробництв (продукції)
Колективним договором або трудовим договором може бути передбачено збереження за працівником його попередньої заробітної плати на період освоєння нового виробництва (продукції).
3. Нормування праці
Стаття 159. Загальні положення
Працівникам гарантуються:
· Державне сприяння системної організації нормування праці;
· Застосування систем нормування праці, які визначаються роботодавцем з урахуванням думки виборного профспілкового органу або встановлюються колективним договором.
Стаття 160. Норми праці
Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Норми праці можуть бути переглянуті у міру вдосконалення або впровадження нової техніки, технології та проведення організаційних яких інших заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці, а також у разі використання фізично і морально застарілого обладнання.
Досягнення високого рівня виробітку продукції (надання послуг) окремими працівниками за рахунок застосування з їхньої ініціативи нових прийомів праці і вдосконалення робочих місць не є підставою для перегляду раніше встановлених норм праці.
Стаття 161. Розробка та затвердження типових норм праці
Для однорідних робіт можуть розроблятися і встановлюватися типові (міжгалузеві, професійні та інші) норми праці. Типові норми праці розробляються і затверджуються в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації.
Стаття 162. Запровадження, заміна і перегляд норм праці
Локальні нормативні акти, що передбачають введення, заміну і перегляд норм праці, приймаються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників.
Про введення нових норм праці працівники повинні бути сповіщені не пізніше ніж за два місяці.
Стаття 163. Забезпечення нормальних умов роботи для виконання норм виробітку
Роботодавець зобов'язаний забезпечити нормальні умови для виконання працівниками норм виробітку. До таких умов, зокрема, відносяться:
· Справний стан приміщень, споруд, машин, технологічної оснастки і обладнання;
· Своєчасне забезпечення технічної та іншої необхідної для роботи документацією;
· Належна якість матеріалів, інструментів, інших засобів і предметів, необхідних для виконання роботи, їх своєчасне надання працівникові;
· Умови праці, що відповідають вимогам охорони праці та безпеки виробництва.
Стаття 129. Основні поняття та визначення
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами.
Заробітна плата - винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру.
Мінімальна заробітна плата (мінімальний розмір оплати праці) - гарантований федеральним законом розмір місячної заробітної плати за працю некваліфікованого працівника, повністю відпрацьованого норму робочого часу при виконанні простих робіт в нормальних умовах праці.
Тарифна ставка (оклад) - фіксований розмір оплати праці працівника за виконання норми праці (трудових обов'язків) визначеної складності (кваліфікації) за одиницю часу.
Тарифікація роботи - віднесення видів праці до тарифних розрядів або кваліфікаційними категоріями в залежності від складності праці.
Тарифний розряд - величина, що відображає складність праці і кваліфікацію працівника.
Кваліфікаційний розряд - величина, що відображає рівень професійної підготовки працівника.
Тарифна сітка - сукупність тарифних розрядів робіт (професій, посад), визначених у залежності від складності робіт і кваліфікаційних характеристик працівників за допомогою тарифних коефіцієнтів.
Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати працівників різних категорій.
Стаття 130. Основні державні гарантії з оплати праці працівників
У систему основних державних гарантій з оплати праці працівників включаються:
· Величина мінімального розміру оплати праці в Російській Федерації;
· Величина мінімального розміру тарифної ставки (окладу) працівників організацій бюджетної сфери в Російській Федерації;
· Заходи, що забезпечують підвищення рівня реального змісту заробітної плати;
· Обмеження переліку підстав і розмірів утримань із заробітної плати за розпорядженням роботодавця, а також розмірів оподаткування доходів від заробітної плати;
· Обмеження оплати праці в натуральній формі;
· Забезпечення отримання працівником заробітної плати у разі припинення діяльності роботодавця і його неплатоспроможності відповідно до федеральних законів;
· Державний нагляд і контроль за повною і своєчасною виплатою заробітної плати та реалізацією державних гарантій з оплати праці;
· Відповідальність роботодавців за порушення вимог, встановлених цим Кодексом, законами, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами;
· Терміни і черговість виплати заробітної плати.
Стаття 131. Форми оплати праці
Виплата заробітної плати проводиться у грошовій формі у валюті Російської Федерації (в гривнях).
Відповідно до колективного договору або трудовим договором за письмовою заявою працівника оплата праці може проводитися і в інших формах, які суперечать законодавству Російської Федерації і міжнародним договорам Російської Федерації. Частка заробітної плати, що виплачується в негрошовій формі, не може перевищувати 20 відсотків від загальної суми заробітної плати.
Виплата заробітної плати у вигляді спиртних напоїв, наркотичних, токсичних, отруйних і шкідливих речовин, зброї, боєприпасів та інших предметів, щодо яких встановлено заборони чи обмеження на їх вільний обіг, не допускається.
Стаття 132. Оплата по праці
Заробітна плата кожного працівника залежить від його кваліфікації, складності виконуваної роботи, кількості і якості витраченої праці і максимальним розміром не обмежується.
Забороняється будь-яка дискримінація при встановленні і зміні розмірів заробітної плати та інших умов оплати праці.
2. Заробітна плата
Стаття 133. Встановлення мінімальної заробітної плати
Мінімальний розмір оплати праці встановлюється одночасно на всій території Російської Федерації федеральним законом і не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму працездатної людини.
Місячна заробітна плата працівника, відпрацьованого за цей період норму робочого часу і виконав норми праці (трудові обов'язки), не може бути нижче встановленого федеральним законом мінімального розміру оплати праці.
При оплаті праці на основі тарифної системи розмір тарифної ставки (окладу) першого розряду єдиної тарифної сітки не може бути нижче мінімального розміру оплати праці.
У розмір мінімального розміру оплати праці не включаються доплати і надбавки, премії та інші заохочувальні виплати, а також виплати за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, за роботу в особливих кліматичних умовах і на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, інші компенсаційні та соціальні виплати.
Порядок розрахунку прожиткового мінімуму та його величина встановлюються федеральним законом.
Стаття 134. Забезпечення підвищення рівня реального змісту заробітної плати
Забезпечення підвищення рівня реального змісту заробітної плати включає індексацію заробітної плати у зв'язку із зростанням споживчих цін на товари і послуги. В організаціях, що фінансуються з відповідних бюджетів, індексація заробітної плати здійснюється у порядку, встановленому законами та іншими нормативними правовими актами, а в інших організаціях - в порядку, встановленому колективним договором, угодами або локальним нормативним актом організації.
Стаття 135. Встановлення заробітної плати
Системи заробітної плати, розміри тарифних ставок, окладів, різного виду виплат встановлюються:
· Працівникам організацій, що фінансуються з бюджету, - відповідними законами та іншими нормативними правовими актами;
· Працівникам організацій зі змішаним фінансуванням (бюджетне фінансування і доходи від підприємницької діяльності) - законами, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами організацій;
· Працівникам інших організацій - колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами організацій, трудовими договорами.
Система оплати і стимулювання праці, в тому числі підвищення оплати за роботу в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні, понаднормову роботу і в інших випадках, встановлюється роботодавцем з урахуванням думки виборного профспілкового органу даної організації.
Умови оплати праці, визначені трудовим договором, не можуть бути погіршені в порівнянні з встановленими цим Кодексом, законами, іншими нормативними правовими актами, колективним договором, угодами.
Умови оплати праці, визначені колективним договором, угодами, локальними нормативними актами організації, не можуть бути погіршені в порівнянні з встановленими цим Кодексом, законами та іншими нормативними правовими актами.
Стаття 136. Порядок, місце і терміни виплати заробітної плати
При виплаті заробітної плати роботодавець зобов'язаний у письмовій формі сповіщати кожного працівника про складові частини заробітної плати, яка належить йому за відповідний період, розміри і підстави зроблених утримань, а також про загальну грошову суму, що підлягає виплаті.
Форма розрахункового листка затверджується роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників.
Заробітна плата виплачується працівникові, як правило, у місці виконання ним роботи або перераховується на вказаний працівником рахунок у банку на умовах, визначених колективним договором або трудовим договором.
Місце і строки виплати заробітної плати в негрошовій формі визначаються колективним договором або трудовим договором.
Заробітна плата виплачується безпосередньо працівнику, за винятком випадків, коли інший спосіб виплати передбачається законом або трудовим договором.
Заробітна плата виплачується не рідше ніж кожні півмісяця в день, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку організації, колективним договором, трудовим договором.
Для окремих категорій працівників федеральним законом можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати.
При збігу дня виплати з вихідним або неробочим святковим днем виплата заробітної плати провадиться напередодні цього дня.
Оплата відпустки провадиться не пізніше ніж за три дні до його початку.
Стаття 137. Обмеження утримань із заробітної плати
Утримання із заробітної плати працівника провадяться тільки у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими федеральними законами.
Утримання із заробітної плати працівника для погашення його заборгованості роботодавцю можуть здійснюватися:
· Для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;
· Для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість, а також в інших випадках;
· Для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівнику, в разі визнання органом по розгляду індивідуальних трудових спорів провини працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155) або просте (частина третя статті 157);
· При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Утримання за ці дні не виробляються, якщо працівник звільняється з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, підпункті «а» пункту 3 і пункті 4 статті 81, пунктах 1, 2, 5, 6 і 7 статті 83 цього Кодексу.
У випадках, передбачених абзацами другим, третім і четвертим частини другої цієї статті, роботодавець має право прийняти рішення про утримання із заробітної плати працівника не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або неправильно обчислених виплат, і за умови, якщо працівник не оспорює підстав і розмірів утримання.
Заробітна плата, зайво виплачена працівникові (у тому числі при неправильному застосуванні законів чи інших нормативних правових актів), не може бути з нього стягнена, за винятком випадків:
· Лічильної помилки;
· Якщо органом по розгляду індивідуальних трудових спорів визнана вина працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155) або просте (частина третя статті 157);
· Якщо заробітна плата була зайво виплачена працівнику у зв'язку з його неправомірними діями, встановленими судом.
Стаття 138. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
Загальний розмір всіх утримань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20 відсотків, а у випадках, передбачених законами, - 50 відсотків заробітної плати, належної працівнику.
При утриманні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50 відсотків заробітної плати.
Обмеження, встановлені цією статтею, не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні виправних робіт, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, відшкодування шкоди, заподіяної роботодавцем здоров'ю працівника, відшкодування шкоди особам, які зазнали збитків у зв'язку зі смертю годувальника, та відшкодування шкоди, заподіяної злочином . Розмір утримань із заробітної плати в цих випадках не може перевищувати 70 відсотків.
Не допускаються утримання із виплат, на які відповідно до федеральним законом не звертається стягнення.
Стаття 139. Обчислення середньої заробітної плати
Для всіх випадків визначення розміру середньої заробітної плати, передбачених цим Кодексом, встановлюється єдиний порядок її обчислення.
Для розрахунку середньої заробітної плати враховуються всі передбачені системою оплати праці види виплат, які застосовуються у відповідній організації незалежно від джерел цих виплат.
При будь-якому режимі роботи розрахунок середньої заробітної плати працівника провадиться виходячи з фактично нарахованої йому заробітної плати і фактично відпрацьованого ним часу за 12 місяців, що передують моменту виплати.
Середній денний заробіток для оплати відпусток і виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюється за останні три календарних місяця шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на 3 і на 29,6 (середньомісячне число календарних днів).
Середній денний заробіток для оплати відпусток, що надаються в робочих днях, у випадках, передбачених цим Кодексом, а також для виплати компенсації за невикористані відпустки визначається шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на кількість робочих днів за календарем шестиденного робочого тижня.
У колективному договорі можуть бути передбачені й інші періоди для розрахунку середньої заробітної плати, якщо це не погіршує становище працівників.
Особливості порядку обчислення середньої заробітної плати, встановленого цією статтею, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин.
Стаття 140. Строки розрахунку при звільненні
При припиненні трудового договору виплата всіх сум, належних працівникові від роботодавця, провадиться в день звільнення працівника. Якщо працівник в день звільнення не працював, то відповідні суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі спору про розміри сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Стаття 141. Видача заробітної плати, не отриманої до дня смерті працівника
Заробітна плата, не отримана до дня смерті працівника, видається членам його сім'ї або особі, яка перебувала на утриманні померлого на день його смерті. Видача заробітної плати проводиться не пізніше тижневого строку з дня подачі роботодавцю відповідних документів.
Стаття 142. Відповідальність роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати та інших сум, належних працівникові
Роботодавець і (або) уповноважені ним у встановленому порядку представники роботодавця, які допустили затримку виплати працівникам заробітної плати та інші порушення оплати праці, несуть відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими федеральними законами.
У разі затримки виплати заробітної плати на термін більше 15 днів працівник має право, сповістивши роботодавця в письмовій формі, припинити роботу на весь період до виплати затриманої суми. Не допускається припинення роботи:
· У періоди введення військового, надзвичайного положення або особливих заходів відповідно до законодавства про надзвичайний стан;
· В органах і організаціях Збройних Сил Російської Федерації, інших військових, воєнізованих та інших формуваннях і організаціях, що відають питаннями забезпечення оборони країни і безпеки держави, аварійно-рятувальних, пошуково-рятувальних, протипожежних робіт, робіт з попередження або ліквідації стихійних лих та надзвичайних ситуацій , в правоохоронних органах;
· Державними службовцями;
· В організаціях, безпосередньо обслуговуючих особливо небезпечні види виробництв, обладнання;
· В організаціях, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності населення (енергозабезпечення, опалення та теплопостачання, водопостачання, газопостачання, зв'язок, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги).
Стаття 143. Тарифна система оплати праці
Тарифна система оплати праці включає в себе: тарифні ставки (оклади), тарифну сітку, тарифні коефіцієнти.
Складність виконуваних робіт визначається на основі їх тарифікації.
Тарифікація робіт і присвоєння тарифних розрядів працівникам проводяться з урахуванням єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців і службовців. Зазначені довідники та порядок їх застосування затверджуються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тарифна система оплати праці працівників організацій, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, встановлюється на основі єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетної сфери, затверджується в порядку, встановленому федеральним законом, і що є гарантією з оплати праці працівників бюджетної сфери. Тарифна система оплати праці працівників інших організацій може визначатися колективними договорами, угодами з урахуванням єдиних тарифно-кваліфікаційних довідників і державних гарантій з оплати праці.
Стаття 144. Стимулюючі виплати
Роботодавець має право встановлювати різні системи преміювання, стимулюючих доплат і надбавок з урахуванням думки представницького органу працівників. Зазначені системи можуть встановлюватися також колективним договором.
Порядок і умови застосування стимулюючих і компенсаційних виплат (доплат, надбавок, премій та інших) в організаціях, що фінансуються з федерального бюджету, встановлюються Урядом Російської Федерації, в організаціях, що фінансуються з бюджету суб'єкта Російської Федерації, - органами державної влади відповідного суб'єкта Російської Федерації, а в організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету, - органами місцевого самоврядування.
Стаття 145. Оплата праці керівників організацій, їх заступників і головних бухгалтерів
Оплата праці керівників організацій, їх заступників і головних бухгалтерів в організаціях, що фінансуються з федерального бюджету, здійснюється в порядку і розмірах, які визначаються Урядом Російської Федерації, в організаціях, що фінансуються з бюджету суб'єкта Російської Федерації, - органами державної влади відповідного суб'єкта Російської Федерації, а в організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету, - органами місцевого самоврядування.
Розміри оплати праці керівників інших організацій, їх заступників і головних бухгалтерів визначаються за згодою сторін трудового договору.
Стаття 146. Оплата праці в особливих умовах
Оплата праці працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими, небезпечними і іншими особливими умовами праці, обчислюються в підвищеному розмірі.
У підвищеному розмірі оплачується також працю працівників, зайнятих на роботах у місцевостях з особливими кліматичними умовами.
Стаття 147. Оплата праці працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними й іншими особливими умовами праці
Оплата праці працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими і (або) небезпечними й іншими особливими умовами праці, встановлюється в підвищеному розмірі в порівнянні з тарифними ставками (окладами), встановленими для різних видів робіт з нормальними умовами праці, але не нижче розмірів , встановлених законами та іншими нормативними правовими актами.
Перелік важких робіт, робіт зі шкідливими і (або) небезпечними й іншими особливими умовами праці визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. Підвищення заробітної плати на зазначених підставах проводиться за результатами атестації робочих місць.
Конкретні розміри підвищеної заробітної плати встановлюються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників або колективним договором, трудовим договором.
Стаття 148. Оплата праці на роботах у місцевостях з особливими кліматичними умовами
Оплата праці на роботах у місцевостях з особливими кліматичними умовами здійснюється в порядку і розмірах не нижче встановлених законами та іншими нормативними правовими актами.
Стаття 149. Оплата праці в інших випадках виконання роботи в умовах, що відхиляються від нормальних
При виконанні робіт в умовах праці, що відхиляються від нормальних (при виконанні робіт різної кваліфікації, суміщення професій, роботи за межами нормальної тривалості робочого часу, в нічний час, вихідні та неробочі дні та інших), працівникові проводяться відповідні доплати, передбачені колективним договором, трудовим договором. Розміри доплат не можуть бути нижчими за встановлені законами та іншими нормативними правовими актами.
Стаття 150. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації
При виконанні працівником з погодинною оплатою праці робіт різної кваліфікації його праця оплачується за роботою вищої кваліфікації.
При виконанні працівником з відрядною оплатою праці робіт різної кваліфікації його праця оплачується за розцінками виконуваної ним роботи.
У випадках, коли з урахуванням характеру виробництва працівникам з відрядною оплатою праці доручається виконання робіт, що тарифікуються нижче присвоєних їм розрядів, роботодавець зобов'язаний виплатити їм межразрядную різницю.
Стаття 151. Оплата праці при суміщенні професій і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника
Працівникові, що виконує в одного і того ж роботодавця поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються за згодою сторін трудового договору.
Стаття 152. Оплата праці за межами нормальної тривалості робочого часу
Понаднормова робота оплачується за перші дві години роботи не менш ніж у полуторному розмірі, за наступні години - не менш ніж у подвійному розмірі. Конкретні розміри оплати за понаднормову роботу можуть визначатися колективним договором або трудовим договором. За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово.
Робота за межами нормальної тривалості робочого часу, вироблена за сумісництвом, оплачується залежно від відпрацьованого часу або виробітку.
Стаття 153. Оплата праці у вихідні, святкові і неробочі дні
Робота у вихідний і неробочий святковий день оплачується не менш ніж у подвійному розмірі:
· Відрядникам - не менше ніж за подвійними відрядними розцінками;
· Працівникам, праця яких оплачується за денним і годинниковим ставками, - у розмірі не менш подвійної денної або годинної ставки;
· Працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі не менше одинарної денної або годинної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний і неробочий святковий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За бажанням працівника, який працював у вихідний або неробочий святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. У цьому випадку робота в неробочий святковий день оплачується в одинарному розмірі, а день відпочинку оплаті не підлягає.
Оплата праці у вихідні, святкові та неробочі дні творчих працівників організацій кінематографії, театрів, театральних і концертних організацій, цирків та інших осіб, які беруть участь у створенні і (або) виконанні творів, професійних спортсменів у відповідності з переліками професій, встановленими Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин, може визначатися на підставі трудового договору, колективного договору або локального нормативного акта організації.
Стаття 154. Оплата праці в нічний час
Кожну годину роботи у нічний час оплачується у підвищеному розмірі в порівнянні з роботою в нормальних умовах, але не нижче розмірів, встановлених законами та іншими нормативними правовими актами.
Конкретні розміри підвищення встановлюються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників, колективним договором, трудовим договором.
Стаття 155. Оплата праці при невиконанні норм праці (посадових обов'язків)
При невиконанні норм праці (посадових обов'язків) з вини роботодавця оплата здійснюється за фактично відпрацьований час або виконану роботу, але не нижче середньої заробітної плати працівника, розрахованої за той же період часу або за виконану роботу.
При невиконанні норм праці (посадових обов'язків) з причин, не залежних від роботодавця і працівника, за працівником зберігається не менше двох третин тарифної ставки (окладу).
При невиконанні норм праці (посадових обов'язків) з вини працівника оплата нормованої частини заробітної плати проводиться відповідно до обсягу виконаної роботи.
Стаття 156. Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком
Шлюб не з вини працівника оплачується нарівні з придатними виробами. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає.
Частковий брак з вини працівника оплачується за зниженими розцінками залежно від ступеня придатності продукції.
Стаття 157. Оплата часу простою
Час простою (стаття 74) з вини роботодавця, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин середньої заробітної плати працівника.
Час простою з причин, не залежних від роботодавця і працівника, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин тарифної ставки (окладу).
Час простою з вини працівника не оплачується.
Стаття 158. Оплата праці при освоєнні нових виробництв (продукції)
Колективним договором або трудовим договором може бути передбачено збереження за працівником його попередньої заробітної плати на період освоєння нового виробництва (продукції).
3. Нормування праці
Стаття 159. Загальні положення
Працівникам гарантуються:
· Державне сприяння системної організації нормування праці;
· Застосування систем нормування праці, які визначаються роботодавцем з урахуванням думки виборного профспілкового органу або встановлюються колективним договором.
Стаття 160. Норми праці
Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Норми праці можуть бути переглянуті у міру вдосконалення або впровадження нової техніки, технології та проведення організаційних яких інших заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці, а також у разі використання фізично і морально застарілого обладнання.
Досягнення високого рівня виробітку продукції (надання послуг) окремими працівниками за рахунок застосування з їхньої ініціативи нових прийомів праці і вдосконалення робочих місць не є підставою для перегляду раніше встановлених норм праці.
Стаття 161. Розробка та затвердження типових норм праці
Для однорідних робіт можуть розроблятися і встановлюватися типові (міжгалузеві, професійні та інші) норми праці. Типові норми праці розробляються і затверджуються в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації.
Стаття 162. Запровадження, заміна і перегляд норм праці
Локальні нормативні акти, що передбачають введення, заміну і перегляд норм праці, приймаються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників.
Про введення нових норм праці працівники повинні бути сповіщені не пізніше ніж за два місяці.
Стаття 163. Забезпечення нормальних умов роботи для виконання норм виробітку
Роботодавець зобов'язаний забезпечити нормальні умови для виконання працівниками норм виробітку. До таких умов, зокрема, відносяться:
· Справний стан приміщень, споруд, машин, технологічної оснастки і обладнання;
· Своєчасне забезпечення технічної та іншої необхідної для роботи документацією;
· Належна якість матеріалів, інструментів, інших засобів і предметів, необхідних для виконання роботи, їх своєчасне надання працівникові;
· Умови праці, що відповідають вимогам охорони праці та безпеки виробництва.