Оцінка результати фінансової роботи на підприємстві

Міністерство освіти і науки республіки Казахстан

Коледж Карагандинського Державного Університету

ім. Е.А. Букетна

Курсова робота

З дисципліни: "Фінанси підприємства"

На тему: "Оцінка, результати фінансової роботи на підприємстві"

Виконала:

ст-ка гр. ФП-36

Мукушева Каріна

Перевірив: викладач

Волох Н.М.

Караганда 2008

Зміст

Введення

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства

1.1 Сутність і завдання оцінки фінансового стану та ефективності фінансової діяльності підприємства

1.2 Система показників в оцінці стану фінансів підприємства

Глава 2 Оцінка ефективності фінансової діяльності ТОВ "Аркада-Індастрі"

2.1 Попередня оцінка фінансового стану підприємства, оцінки його ліквідності та платоспроможності

2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства

2.3 Динаміка оборотності і рентабельності активів підприємства

Глава 3 Підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства

3.1 Підвищення ділової активності

3.2 Розробка заходів щодо підвищення платоспроможності та ліквідності

Висновок

Список використаної літератури

Програми

Введення

У Посланні Президента Казахстану народу Казахстану "Стратегія" Казахстан-2030 "на Новому етапі розвитку Казахстану" в якості головних пріоритетів нового етапу всебічної модернізації Казахстану визначені 30 найважливіших напрямків нашої внутрішньої і зовнішньої політики.

Одним з напрямків є забезпечення послідовних дій з підтримки підприємництва в Республіці Казахстан. У даному напрямку Президентом відзначена необхідність розвитку ефективних фінансових інструментів для стимулювання в повній мірі розвитку підприємництва. [1].

Успіх діяльності підприємств безпосередньо залежить від рівня керівництва, від об'єктивності, конкретності, оперативності та наукової обгрунтованості прийнятих рішень, які в кінцевому підсумку повинні бути оптимальними. Прийняття останніх, як відомо, спрямоване на найбільш раціональне, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, на реалізацію довгострокового пріоритету країни - економічного. Дослідження результатів фінансово-господарської діяльності підприємства в будь-якому періоді має місце в процесі оцінки фінансового стану підприємства.

Оцінка ефективності фінансової діяльності являє собою спосіб, що дозволяє розкрити фінансове благополуччя і динаміку розвитку підприємства.

Оцінка ефективності фінансової діяльності підприємства має велике значення для потенційних інвесторів і кредиторів підприємства, оскільки інвестування і кредитування підприємства відповідно до ринковим принципом платності передбачають отримання дивідендів (відсотків), що можливо тільки за умови стійкого фінансового положення підприємства. Цим визначається актуальність теми курсової роботи.

Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів аналізу фінансових показників. У цій роботі застосовані три основні етапи оцінки фінансового стану підприємства: оцінка показників ліквідності, платоспроможності, оцінка фінансової стійкості, аналіз ділової активності.

Основним інструментом експертної оцінки фінансово-господарської діяльності організації є фінансовий аналіз, який являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, одним із завдань фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень.

Фінансовий аналіз може використовуватися: як інструмент обгрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень, доцільності інвестицій, як засіб оцінки майстерності і якості управління; як спосіб прогнозування ймовірності банкрутства.

Підприємство, на якому серйозно поставлена ​​аналітична робота, здатне раніше розпізнати криза, що насувається, оперативно відреагувати на нього і з великою ймовірністю уникнути "неприємностей" або зменшити ступінь ризику.

Мета курсової роботи - дослідити теоретико-методологічні засади та оцінити ефективність фінансової діяльності діючого підприємства.

Відповідно до заданої мети були сформульовані завдання курсової роботи:

- Дослідити сутність оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства;

- Розглянути систему показників оцінки стану фінансів підприємства;

- Оцінити фінансовий стан підприємства;

- В рамках оцінки проаналізувати ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;

- Дослідити динаміку оборотності і рентабельності активів підприємства;

- На основі результатів оцінки розробити рекомендації щодо стабілізації фінансового стану.

Об'єктом дослідження послужило підприємство ТзОВ "Аркада-Індастрі". Основним видом діяльності підприємства є видобуток і переробка нерудних будівельних матеріалів.

В даний час розроблено і використовується безліч методик оцінки фінансового стану підприємства, таких як методика Шеремета А.Д., Ковальова В.В., Донцової Л.В., Никифорової Н.А., Стоянової Є.С., Артеменко В.Г. ., Белендіра М.В. та інші. І відмінність між ними полягає в підходах, способи, критеріїв та умов проведення аналізу.

Теоретичною та методологічною основою послужили праці та Укази Президента Республіки Казахстан, Закони Республіки Казахстан, постанови уряду Республіки Казахстан, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів та фінансистів.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства

1.1 Сутність і завдання оцінки фінансового стану та ефективності фінансової діяльності підприємства

Фінанси підприємства являють собою сукупність економічних відносин, що виникають у реальному грошовому обігу з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Вони є формою фінансування і кредитування підприємницької діяльності. Їх функціонування спрямоване на досягнення загальних цілей ефективного розвитку підприємств. На основі фінансових відносин на підприємствах функціонують різні грошові фонди.

Фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу. [2, с.25]

Так, А.Д. Шеремет та Р.С. Сейфулін пишуть, що "фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів та джерелами їх формування" [3, с.119]. К.Ш. Дюсембаев визначає це поняття наступним чином: "Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними при нормальній виробничої, комерційної та інших видів діяльності підприємства доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю і фінансовою стійкістю" [4, с.247].

Стан фінансів підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. У процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний кругообіг капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Висування на перший план фінансових аспектів діяльності суб'єктів господарювання, зростання ролі фінансів - характерна для всіх країн тенденція [7, с.248].

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, в результаті спаду виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан є не грою випадку, а підсумком вмілого управління всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, позитивно впливає на обсяги основної діяльності, забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.

Головна мета фінансової діяльності підприємства - нарощування власного капіталу та забезпечення сталого положення на ринку. Для цього необхідно постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність підприємства, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу [7, с.249].

Величезну роль в умовах ринкових відносин відіграє оцінка ефективності фінансової діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що підприємства набувають самостійність та несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо - підприємницької діяльності перед власниками, працівниками, комерційними партнерами та іншими контрагентами.

Основним інструментом експертної оцінки фінансово-господарської діяльності організації є аналіз, базою для якого виступає фінансова звітність. Оцінка фінансового стану включає логічний аналіз звітності, а також кількісний аналіз, побудований на розрахунку фінансових коефіцієнтів (ліквідності, оборотності активів, структури капіталу та зобов'язань). Цінну інформацію про фінансовий стан підприємства можна отримати шляхом порівняння аналітичних показників. З цією метою складається порівняльний, аналітичний баланс, який будується на основі бухгалтерського балансу підприємства шляхом доповнення його показниками структури статей активу і пасиву в динаміці.

Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів. Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності підвищення фірми. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та вкладами.

Аналіз фінансового стану підприємства показує, по яких напрямках треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності. Але головною метою аналізу є своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Основні завдання аналізу:

1. своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності;

2. прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

3. розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану підприємства займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджет і т. д.

Таким чином, фінансовий аналіз може служити для оцінки реального фінансового стану підприємства, оскільки дозволяє в меншій мірі покладатися на здогади, передчуття та інтуїцію, зменшити неминучу невизначеність, яка присутня в будь-якому процесі ухвалення рішення.

1.2 Система показників в оцінці стану фінансів підприємства

Для цілей оцінки управління діяльністю підприємства наука і практика виробили спеціальні інструменти, звані фінансовими показниками. Фінансові показники - це мікромоделі фінансових та економічних явищ. Відображаючи динаміку і протиріччя процесів, що відбуваються, вони піддані змінам і коливанням і можуть наближатися або віддалятися від свого головного призначення - вимірювання та оцінки сутності фінансового стану.

Тому оцінка фінансового стану починається з показників, що відображають сутність стійкості фінансового стану.

В умовах ринкових відносин діяльність підприємства і його розвиток здійснюються переважно за рахунок самофінансування, тобто, власного капіталу. Лише при недостатності власних фінансових ресурсів залучаються позикові кошти. У цих умовах особливого значення набуває фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел, хоча обійтися без них практично неможливо. Тому необхідно розмежувати джерела формування поточних активів фінансової звітності. Мінімальна частина їх формується за рахунок власної норми оборотного капіталу для забезпечення виробничої програми (норматив). Що виникає в окремі періоди додаткова потреба в поточних активах понад мінімальної потреби покривається короткостроковими кредитами банку та комерційним кредитом, тобто за рахунок позикових коштів.

У процесі аналізу джерел формування активів встановлюється фактичний розмір власного та залученого (позикового) капіталу, виявляються причини, що викликали їх зміни за звітний період, дається їм відповідну оцінку. Головна увага при цьому приділяється власного капіталу, оскільки запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості.

Важливо встановити не тільки фактичний розмір власного капіталу, а й визначити питому вагу його в загальній сумі капіталу. Цей показник в спеціальній літературі носить різні назви (коефіцієнт власності, коефіцієнт незалежності, коефіцієнт автономії), але суть його одна: по ньому судять, наскільки підприємство незалежно від позикових коштів і здатне маневрувати власними коштами.

Коефіцієнт незалежності визначається відношенням власного капіталу до всього авансованого капіталу за такою формулою:

(1)

де К _н - коефіцієнт незалежності;

З _к - власний капітал;

У _б - авансований капітал (підсумок, валюта балансу, тобто загальна сума фінансування).

Зростання його свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах.

Західні економісти вважають, що коефіцієнт незалежності бажано підтримувати на досить високому рівні. Це дає можливість підтримувати стабільну структуру джерел коштів. Саме такій структурі віддають перевагу інвестори і кредитори. Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому забезпечити безперебійну роботу і впоратися з умовами ринку. Тому найбільш далекоглядні підприємці прагнуть нарощувати суму власного капіталу шляхом створення різного роду резервних фондів і прямого зарахування до статутного капіталу нерозподіленого доходу.

Ряд авторів книг з фінансового аналізу вважає, що для підприємств, що функціонують в умовах розвинених ринкових відносин, мінімальним значенням, що забезпечує досить стабільне фінансове положення в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до загальної його суми на рівні 0,6. А.Д. Шеремет, О.В. Єфімова та ін оцінюють мінімальне значення цього показника на рівні 0,5, який забезпечує покриття всіх зобов'язань підприємства власними засобами [5,117].

Досить високим рівнем коефіцієнта незалежності вважається відношення власного капіталу до валюти балансу, рівне 0,5 - 0,6. У цьому випадку ризик кредиторів зведений до мінімуму: продавши половину майна, сформовану за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання, навіть якщо друга половина, в яку вкладено позикові кошти, буде з якихось причин знецінена [5, 118].

Виконання наведеного вище обмеження коефіцієнта власності на рівні 0,5-0,6 важливо не тільки для кредиторів, але і для самого підприємства. Тому аналітику необхідно вивчити структуру джерел засобів і оцінити її, що дозволяє встановити раціональність розміщення їх. У ринкових умовах господарювання вона здійснюється як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами інформації. Зовнішні користувачі інформації, наприклад банки і кредитори, оцінюють зміну частки власного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу з точки зору фінансового ризику при укладанні угод, договорів.

Ризик наростає в тому випадку, коли зменшується частка власного капіталу. Вивчення структури капіталу підприємства дозволяє їм судити про розширення чи звуження діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і збільшення власного капіталу може бути свідченням скорочення діяльності підприємства. Але однозначно такого висновку зробити не можна, тому що частка цих коштів може знаходитися і під впливом інших факторів - процентних ставок за кредит і на дивіденди. Якщо процентні ставки за кредит нижче ставок на дивіденди, то раціонально збільшувати залучені кошти. Якщо ситуація зворотна, то доцільно використовувати власний капітал.

Коефіцієнт залежності характеризує частку зобов'язань підприємства у загальній сумі капіталу підприємства і розраховується за формулою:

(2)

де К _з - коефіцієнт залежності;

З _к - залучений капітал;

У _б - авансований капітал (підсумок, валюта балансу).

Чим вище ця частка, тим більше залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Наступним показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт фінансування, що представляє собою відношення власного капіталу до притягнутого капіталу, який розраховується за формулою:

(3)

де К _ф - коефіцієнт фінансування;

З _к - власний капітал;

З _к - позиковий (залучений) капітал.

Чим вище рівень цього коефіцієнта, тим для банків та інвесторів надійніше фінансування.

Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка - за рахунок позикових. Ситуація, при якій величина коефіцієнта фінансування <1 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про небезпеку неплатоспроможності і нерідко ускладнює отримання кредиту [5, 119].

На західних підприємствах ширше, ніж коефіцієнт фінансування, застосовується його зворотний показник - коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, який визначається відношенням залученого капіталу до власного капіталу. Даний коефіцієнт, знаходиться за формулою 4, зворотної до формулою 3.

, (4),

Цей коефіцієнт вказує, скільки позикових коштів залучило підприємство на один тенге вкладених в активи власних коштів.

Одним з важливих показників, що характеризують ступінь незалежності (автономності) підприємства, є коефіцієнт фінансової стійкості, або, як його ще називають, коефіцієнт покриття інвестицій [6, с.212]. Він характеризує частку власних і довгострокових позикових коштів у загальному (авансоване) капіталі, тобто визначається за формулою:

(5),

де К _пі - коефіцієнт фінансової стійкості;

Д _о - довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити і позики);

У _б - валюта балансу.

Це більш м'який показник у порівнянні з коефіцієнтом автономії. У західній практиці прийнято вважати, що нормальне значення коефіцієнта дорівнює близько 0,9, критичним вважається його зниження до 0,75.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) і від оптимальності структури активів підприємства і, в першу чергу, від співвідношення основного і оборотного капіталу. [3, с.609]

Як відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв'язок. Кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позикові кошти. Не виключаються випадки формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку.

Як вже було розглянуто вище, оборотний капітал утворюється як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб він був наполовину сформований за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

У залежності від джерел формування загальну суму оборотних коштів прийнято ділити на дві частини:

а) змінну, яка створена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства;

б) постійний мінімум поточних активів (запасів і витрат), який утворюється за рахунок власного капіталу.

Недолік власного оборотного капіталу призводить до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, що також свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкості його положення.

Власний капітал в балансі відображається загальною сумою в III розділі балансу. Щоб визначити, скільки власного капіталу використовується в обороті, необхідно від загальної суми довгострокових і короткострокових зобов'язань відняти суму довгострокових активів підприємства.

Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: із загальної суми поточних активів відняти суму короткострокових зобов'язань (IV розділ балансу).

Різниця покаже, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу, або що залишиться в обігу підприємства, якщо погасити одночасно всю короткострокову заборгованість кредиторам.

Розраховується також структура розподілу власного капіталу, а саме частка власного оборотного капіталу і частка власного основного капіталу в загальній його сумі.

При цьому використовується коефіцієнт маневреності капіталу, який розраховується за такою формулою:

(6)

де К _мк - коефіцієнт маневреності капіталу;

З _ок - власний оборотний капітал;

З _к - сукупний власний капітал.

Коефіцієнт маневреності капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Якщо в результаті аналізу підприємство визнається нестійким, то при внутрішньому аналізі здійснюється поглиблене вивчення причин зміни запасів, оборотності поточних активів, наявності власного оборотного капіталу, а також резервів скорочення довгострокових та поточних матеріальних активів, прискорення оборотності коштів, збільшення власного оборотного капіталу.

При цьому особливо слід зупинитися на ефективності використання оборотних коштів, так як раціональне використання оборотних засобів впливає на основні показники господарської діяльності підприємства: на зростання обсягу виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності підприємства.

Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

У фаховій літературі зустрічаються різні точки зору щодо визначення платоспроможності. Єфімова О.В. пише, що під платоспроможністю "прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями". [5, с.118]

Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше потрібно часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність. Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення грошових зобов'язань.

Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає стягнення платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізація активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.

Перша група активів А ₁ включає в себе абсолютно ліквідні активи: готівка і короткострокові фінансові вкладення. Друга група А ₂ - швидко реалізованих активи: товари відвантажені, дебіторська заборгованість, податки за придбаним цінностям. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і т.д.

Третя група активів А ₃ - це повільно реалізовані активи: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, незавершене будівництво і т.д. Значно більший строк знадобиться для перетворення їх в грошову готівку.

Четверта група А ₄ - це важкореалізовані активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, витрати майбутніх періодів, довгострокова дебіторська заборгованість, сумнівні борги та ін

Відповідно за 4 групами розбиваються і зобов'язання підприємства:

П ₁ - найбільш термінові зобов'язання, які повинні бути погашені протягом місяця;

П ₂ - середньострокові зобов'язання, які повинні бути погашені протягом 1 року;

П ₃ - довгострокові кредити банку або позики;

П ₄ - власний (акціонерний) капітал підприємства, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.

До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та ін

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи розбиваються і платіжні зобов'язання підприємства:

а) заборгованість, терміни оплати якої вже наступили;

б) заборгованість, яку слід погасити найближчим часом;

в) довгострокова заборгованість.

Щоб визначити поточну платоспроможність, необхідно ліквідні засоби першої групи порівняти з платіжними зобов'язаннями першої групи. На підставі лише цих показників не можна безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, так як даний процес дуже складний, і дати йому повну характеристику двома-трьома показниками не можна.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються співвідношення: А ₁ ³ П _1, А ₂ ³ П _2, А ₃ ³ П _3, А ₄ £ П _4.

Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та платоспроможності також використовують відносні показники (коефіцієнти ліквідності). Дані показники протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно зростають чисельник і знаменник дробу. Саме ж фінансове становище за цей час може істотно змінитися, наприклад, зменшиться чистий дохід, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності і ін

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище ця величина, тим більше гарантія погашення боргів. Доповнює загальну картину платоспроможності підприємства наявність або відсутність у нього прострочених зобов'язань, їх частота і тривалість.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за наступною формулою:

(7)

де К _ал - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Д _з - грошові кошти;

До _ФВ - короткострокові фінансові зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається за наступною формулою:

(8)

де К _бл - коефіцієнт швидкої ліквідності;

Д _з - грошові кошти;

До _дз - короткострокова дебіторська заборгованість;

До _ФВ - короткострокові фінансові вкладення;

До _фо - короткострокові фінансові зобов'язання.

Задовільним зазвичай вважається значення даного показника 0,7-1.

Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) показує ступінь покриття поточними активами короткострокових зобов'язань. Задовільним вважається коефіцієнт зі значенням більше 2,0.

(9)

де К _тл - коефіцієнт поточної ліквідності;

Т _а - поточні активи;

К _о - короткострокові зобов'язання.

В якості конкретних цифрових показників ділової активності підприємства прийнято розглядати різні фінансові коефіцієнти оборотності оборотних коштів, що дозволяють визначити, наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси.

Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції та її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням доходу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів та інших факторів.

Коефіцієнти оборотності розраховуються як відношення доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної суми окремих елементів капіталу або активів, швидкість обігу яких вивчається [4, с.195].

Швидкість обороту активів підприємства прийнято розраховувати за допомогою формули:

(10)

де К ^о _а - коефіцієнт оборотності активів підприємства;

ВРП - дохід від реалізації продукції (робіт, послуг);

СВ _А - середня величина активів підприємства.

Відповідно, оборотність поточних активів буде визначатися як:

(11)

де К ^о _Та - коефіцієнт оборотності поточних активів підприємства;

ВРП - дохід від реалізації продукції (робіт, послуг);

СВ _ТА - середня величина поточних активів підприємства.

Середня величина активів за даними балансу визначається за формулою:

(12)

де Він, Ок - величина активів на початок і на кінець періоду.

Тривалість одного обороту в днях визначається за формулою:

(13)

де Д _о - тривалість одного обороту в днях;

К ^о _Та - коефіцієнт оборотності поточних активів підприємства;

Коефіцієнт залучення (вивільнення) оборотного капіталу у зв'язку з уповільненням (прискоренням) оборотності поточних активів розраховується за формулою:

(14)

де К ^О _{п (в)} - коефіцієнт залучення вивільнення оборотних коштів;

ВРП - дохід від реалізації продукції (робіт, послуг).

Аналіз показників ефективності використання оборотних коштів та джерел формування оборотного капіталу повинен допомогти виявити додаткові резерви і сприяти поліпшенню основних економічних показників роботи підприємства.

Функціонування підприємства залежить від його здатності приносити необхідний дохід. При цьому слід мати на увазі, що керівництво підприємства має значну свободу в регулюванні величини фінансових результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, підприємство має можливість збільшувати або зменшувати величину балансового прибутку за рахунок вибору того або іншого способу оцінки майна, порядку його списання, встановлення терміну використання і так далі.

У цілому, ефективність діяльності будь-якого підприємства може оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. Так, за допомогою показників першої групи можна проаналізувати динаміку різних показників прибутку (балансової, чистою, нерозподіленого) за ряд років. Зазначимо відразу, що такі розрахунки будуть мати швидше арифметичний, ніж економічний сенс (якщо при цьому не використовуються відповідні способи перерахунку в порівнянні ціни).

Друга група показників практично не схильна до впливу інфляції, оскільки являє собою різні співвідношення прибутку і вкладеного капіталу (власного, інвестованого, позикового і т.д.). Економічний сенс значень зазначених показників (їх прийнято називати показниками рентабельності) полягає в тому, що вони характеризують прибуток, одержуваний з кожного тенге коштів (власних і позикових), вкладених у підприємство.

Існує і використовується система показників ефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів майна:

(15)

де Р _а - рентабельність активів (майна) підприємства;

Ч _д - чистий дохід

З _ва - середня величина активів підприємства.

Цей показник відображає, який прибуток (дохід) отримує підприємство з кожної тенге, вкладеного в активи.

В аналітичних цілях визначається як рентабельність усієї сукупності активів, так і рентабельність поточних активів.

(16)

де Р _а - рентабельність поточних активів (майна) підприємства;

Ч _д - чистий дохід;

З _ВТА - середня величина поточних активів підприємства.

Якщо підприємство орієнтує свою діяльність на перспективу, йому необхідно розробити інвестиційну політику (при цьому під інвестуванням розуміється постійне і довгострокове фінансування). Інформація про кошти, інвестованих у підприємство, може бути отримана за даними балансу як сума власних джерел коштів і довгострокових зобов'язань (або, що те ж саме, як різниця загальної суми активів і короткострокових зобов'язань).

Показником, що відображає ефективність використання коштів, інвестованих у підприємство, є рентабельність інвестицій, яка визначається за формулою:

(17)

де Р _і - рентабельність інвестицій;

Д _дн - дохід до сплати податків;

К _о - короткострокові зобов'язання підприємства.

Інвестори капіталу (акціонери) вкладають у підприємство свої кошти з метою отримання прибутку від цих інвестицій, тому, з точки зору акціонерів, найкращою оцінкою результатів господарської діяльності є наявність прибутку на вкладений капітал. Показник прибутку на вкладений капітал, званий також рентабельністю власного капіталу, визначається за формулою:

(18)

де Р _ск - рентабельність власного капіталу;

Ч _д - чистий дохід;

З _к - власний капітал підприємства.

Інший важливий коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції, розраховується за формулою:

(19)

де Р _рп - рентабельність реалізованої продукції;

Ч _д - чистий дохід;

У _рп - виручка від реалізації продукції.

Значення цього коефіцієнта показує, який прибуток має підприємство з кожної тенге реалізованої продукції. Тенденція до його зниження може бути і "червоним прапорцем" в оцінці конкурентоспроможності підприємства, оскільки дозволяє припустити скорочення попиту на його продукцію.

Зазначимо, що аналіз наведених коефіцієнтів рентабельності має практичну корисність лише в тому випадку, якщо отримані показники зіставляються з даними попередніх років або аналогічними показниками інших підприємств.

Існує взаємозв'язок між показниками рентабельності активів (майна), оборотністю активів і рентабельністю реалізованої продукції, яка може бути представлена ​​у вигляді формули:

(20)

де Р _а - рентабельність активів;

Про _а - оборотність активів;

Р _рп - рентабельність реалізованої продукції.

Іншими словами, прибуток підприємства, отримана з кожного тенге коштів, вкладених в активи, залежить від швидкості оборотності коштів і від того, яка частка чистого доходу (прибутку) у виручці від реалізації. У загальному випадку, оборотність активів залежить від обсягу реалізації і середньої величини активів. Як було з'ясовано раніше, уповільнення оборотності може бути пов'язано як з об'єктивними причинами: інфляція, розрив господарських зв'язків, так і суб'єктивними: невмілим керуванням запасами товарно-матеріальних цінностей і станом розрахунків з покупцями, а також відсутністю їх належного обліку.

Відзначимо, що з двох розглянутих показників, що визначають рівень ефективності використання активів, щодо показника рентабельності продукції підприємство має в своєму розпорядженні, як правило, більшою свободою маневру для того, щоб підсилити його вплив на загальну рентабельність активів.

Для встановлення фінансової неспроможності (банкрутства) підприємств затверджено систему критеріїв для визначення незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств, що базується на показниках поточної ліквідності та забезпеченості власними оборотними засобами, а також здатності відновити (втратити) платоспроможність. У цьому питанні особливу значимість набувають питання аналізу фінансово-господарської діяльності, а деякі з розділів сучасних методик фінансового аналізу, що базуються на системах відносних показників. На підставі системи критеріїв приймаються рішення:

• про визнання структури бухгалтерського балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним;

• про наявність реальної можливості підприємства - боржника відновити платоспроможність;

• про наявність реальної можливості втрати платоспроможності підприємства, якщо воно найближчим часом не зможе виконати зобов'язання перед кредиторами.

Зазначені рішення приймаються за результатами аналізу і незалежно від наявності встановлених законодавством зовнішніх ознак неспроможності підприємства.

Підставою для прийняття рішень про неспроможність (банкрутство) підприємства є система критеріїв для оцінки задовільності структури балансу підприємств:

а) коефіцієнт поточної ліквідності.

б) коефіцієнт забезпеченості власними коштами.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, підприємство - неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

- Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2,0;

- Коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності власника.

Це лише зафіксоване відповідними державними органами стан фінансової нестійкості, спрямоване на забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і завчасного здійснення заходів з попередження неспроможності, а також для стимулювання підприємства до самостійного виходу з кризового стану.

При незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців наступним чином:

(21)

де К _к ^тл - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду;

К _н ^тл - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

П _у - встановлений період відновлення платоспроможності в місяцях (6 місяців);

П _о - звітний період;

До _норм ^тл = 2,0.

При задовільною структурі балансу для перевірки стійкості фінансового стану розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності на термін 3 місяці наступним чином:

(22)

де П _у - встановлений період відновлення платоспроможності в місяцях (3 місяці).

Значення коефіцієнта втрати платоспроможності більше 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможність протягом найближчих трьох місяців. Якщо коефіцієнт втрати платоспроможності менше 1, то це свідчить про те, що у підприємства в найближчі 3 місяці є можливість втратити платоспроможність, тобто воно не зможе виконати зобов'язання перед кредиторами.

Через реальну загрозу втрати даним підприємством платоспроможності воно ставиться на відповідний облік в органах по реорганізації підприємств.

Після прийняття рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним у підприємства запитується додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його фінансово-господарської діяльності з метою вибору варіанту проведення реорганізаційних процедур для відновлення його платоспроможності або ліквідації матеріалів.

Після вивчення всіх показників фінансового стану підприємства приймається рішення про проведення реорганізації, відновлення підприємства або його ліквідації.

Таким чином, аналіз всіх розглянутих вище показників дозволяє виявити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Уміння правильно їх обчислювати, аналізувати і визначати вплив різних чинників на зміну їх рівня дозволить повніше виявити резерви підвищення ефективності виробництва, розробити рекомендації щодо усунення виявлених недоліків, оздоровленню і зміцненню його фінансового становища.

Глава 2 Оцінка ефективності фінансової діяльності ТОВ "Аркада-Індастрі"

2.1 Попередня оцінка фінансового стану підприємства, оцінки його ліквідності та платоспроможності

На стадії попередньої оцінки фінансового стану підприємства формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їх джерелах, встановлюються взаємозв'язки між показниками. З цією метою визначається співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їх питома вага в загальному підсумку або валюті балансу, розраховуються суми відхилень у структурі основних статей балансу в порівнянні з попереднім періодом. Для зручності проведення такого дослідження використовується так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом агрегування однорідних за складом елементів балансових статей у необхідних аналітичних розрізах [8, с.68].

Баланс - нетто ТзОВ "Аркада-Індастрі" представлений в таблиці 1.

Таблиця 1 - Вертикальний аналіз агрегованого балансу ТзОВ "Аркада-Індастрі" та джерела його формування за період 2005 - 2006р.

За 2006 р. за даними таблиці 1 активи збільшилися на 23699400 тенге. Це наслідок деякого збільшення обсягу довгострокових активів на 42097600 тенге і зменшення оборотних коштів на 18398,2 тенге. Слід зазначити, однак, що в цілому структура сукупних активів характеризується деяким перевищенням в їх складі частки довгострокових активів, яка склала на початок періоду 18,7%, а в кінці - 49,3%.

У складі поточних активів при загальному зменшенні їх частки на 30,6% звертає на себе увагу зменшення дебіторської заборгованості на 24,6%, а також збільшення грошових коштів на 1549,46 тис. Тенге, що склало 1,2%, при цьому відбувається скорочення матеріалів на 0,1% і товарів на 7,1%. Також слід зазначити, що дебіторська заборгованість становить у структурі оборотних коштів найбільшу частку, питома вага якої за 2005 р. склав 50,5%, а за 2006 р. 25,9%., Що зумовлено неплатоспроможністю споживачів продукції підприємства.

Пасиви відображають джерела коштів підприємства, складаються з власного капіталу, зобов'язань.

Власний капітал - це активи товариства, після вирахування її зобов'язань, складається з:

-Статутний капітал не змінився за 2 роки і становить 71,5 тис. тг.;

-Нерозподілений дохід за 2005 рік склав 6222,4 тис. тенге, який збільшився на 6346,37 тис. тенге і склав 12568,7 тис. тенге.

Таким чином, частка власного капіталу в 2006 році збільшилася на 4% по відношенню до валюти балансу.

Структура позикових коштів протягом 2 років зазнала для підприємства деякі зміни. Так частка поточних зобов'язань збільшилася з 49,5% у 2005 р. до 70% в 2006 році, тобто на 20,5%. За цей період підприємство зменшило частку довгострокових зобов'язань, а саме позик банків. У 2005 році позики банків склали 44,2%, які зменшилися на 20151,5 тис. тг. і склали 19,3% у 2006 році, зміна склала 24,9%.

Таким чином, спостерігається збільшення поточних зобов'язань одночасно із зростанням довгострокових активів. За минулий період підприємство придбаває основні засоби для того щоб у майбутньому мати можливість виконувати роботи самостійно, без підрядних організацій.

Одним з основних критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.

Здатність підприємства розраховувати за своїми короткостроковими зобов'язаннями називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

Одним із способів оцінки ліквідності є зіставлення певних елементів активів і пасивів між собою. З цією метою зобов'язання підприємства групуються за ступенем їх терміновості, а його активи - по ступеню ліквідності, тобто бути реалізованим.

Так, найбільш строкові зобов'язання підприємства, термін оплати яких настає в поточному місяці, зіставляються з величиною активів, що володіють максимальної ліквідністю, тобто грошові кошти, легко реалізовані цінні папери. При цьому частина строкових зобов'язань, які залишаються не покритими, повинні врівноважуватися менш ліквідними активами - дебіторською заборгованістю підприємства зі стійким фінансовим становищем, легко реалізованими запасами товарно-матеріальних цінностей та інше.

Проведемо аналіз змін у складі майна та джерел його формування ТОО "Аркада-Індастрі". Дані помістимо у таблиці 2.

Таблиця 2 - Горизонтальний аналіз агрегованого балансу ТзОВ "Аркада-Індастрі" та джерела його формування за період 2005 - 2006 року (тис.тенге)

За даними таблиці 2 можна зробити висновок, що значний обсяг довгострокових зобов'язань ТОВ "Аркада-Індастрі" виявилися вкритими активами з відносно невисокою оборотністю, такі як дебіторська заборгованість покупців, товарно-матеріальними запасами.

При цьому звертає на себе увагу тенденція до підвищення поточних зобов'язань на 37504 тисяч тенге або на 76%, що пояснюється зростанням зобов'язань перед підрядними організаціями, а також отримання значних сум у вигляді авансів від покупців і замовників.

Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, який визначається як різниця поточних активів і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, поки поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання або поки воно ліквідне. Оборотний капітал визначається різницею між поточними активами і короткостроковими зобов'язаннями.

За даними таблиці 2 видно, що оборотний капітал аналізованого підприємства склав: на початок 2006 року: оборотний капітал = 80818,5 - 49241,67 = 31576,83 тис. тенге, на кінець 2006 року: ОК = 62420,3 - 86746 = - 24325,7 тис. тенге. За аналізований період, якщо в 2005 році підприємство було ліквідно, то в 2006 році спостерігається дефіцит оборотного капіталу.

У практиці аналітичної роботи використовують систему показників ліквідності, розглянутих у першому розділі, що розраховуються за формулою 7,8,9. Дані показники дозволяють визначити здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання протягом звітного періоду.

Розрахуємо показники ліквідності для ТОВ "Аркада-Індастрі". Для розрахунку використовуємо дані таблиці 1. Розраховані показники ліквідності ТзОВ "Аркада-Індастрі" відобразимо в таблиці 3.

Таблиця 3 - Показники ліквідності ТОВ "Аркада-Індастрі" за період 2005-2006 року

Показники	2005	2006	Відхилення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,006	0,02	+0,014
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1	0,4	-0,6
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,6	0,72	-0,88

На основі таблиці 3, можна побачити, що за даними ТзОВ "Аркада-Індастрі" коефіцієнт абсолютної ліквідності становить 0,006 на початок року, а на кінець року 0,02. Таким чином, погасити свої зобов'язання в терміновому порядку підприємство не змогло б. Навіть з огляду на малу ймовірність того, що всі кредитори підприємства одночасно пред'являть йому свої боргові вимоги, і, беручи до уваги той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є значення 0,2. У зв'язку з цим, враховуючи допустимість сформованих на підприємстві умов, можна вважати його неліквідним по складанню як на початок, так і на кінець 2006 року.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається як відношення грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію.

Показник швидкої ліквідності являє собою великий інтерес для кредиторів ТОВ "Аркада-Індастрі". Нормативне значення даного показника більше або дорівнює 0,7. Значення показника у підприємства на початок року відповідає вказаному теоретичному значенню - 1, а до кінця року значно нижче - 0,4, що свідчить про те, що ліквідність підприємства знижується.

Коефіцієнт поточної ліквідності дозволяє встановити, якою мірою кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. У загальному випадку нормативними вважаються значення цього показника, що знаходяться в межах від двох до трьох. Як видно, цей коефіцієнт на початок року нижче рекомендованих значень, а до кінця року знизився до 0,67, що є результатом зменшення поточних активів на 22,7%, при одночасному збільшенні короткострокових зобов'язань за даний період на 88,3%.

Далі визначимо, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи, тобто якими можна відносно маневрувати. Для цього розраховуємо коефіцієнт маневреності, який визначається як відношення оборотного капіталу до власного капіталу за формулою 6.

Коефіцієнт маневреності капіталу ТзОВ "Аркада-Індастрі" на початок року становить 31576,8 / 6293,9 = 5, то на кінець року спостерігається дефіцит оборотних коштів. Це говорить про недостатність власних коштів підприємства знаходяться в мобільній формі. Мається на увазі зменшення поточних активів при збільшенні поточних зобов'язань.

2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства

До числа основних показників фінансової стійкості підприємства належать:

-Коефіцієнт незалежності;

-Коефіцієнт фінансової стійкості;

-Коефіцієнт фінансування.

Визначимо значення всіх коефіцієнтів для ТОВ "Аркада-Індастрі" станом на початок і на кінець звітного періоду - 2006 року. Розраховані коефіцієнти відобразимо в таблиці 4.

Таблиця 4 - Коефіцієнти фінансової стійкості ТОВ "Аркада-Індастрі" за 2005-2006 р.

Показники	2005	2006	Відхилення
Коефіцієнт незалежності	0,06	0,1	+0,04
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,5	0,3	-0,2
Коефіцієнт фінансування	0,14	0,53	+0,39

За даними таблиці 4 можна зробити наступні висновки: коефіцієнт незалежності характеризує частку коштів, вкладених власниками в загальну вартість майна підприємства. Значення даного коефіцієнта по підприємству підвищилося на кінець року. Відхилення склало 4%, що негативно характеризує фінансову стійкість підприємства. Коефіцієнт незалежності становить лише 5% валюти балансу.

Коефіцієнт фінансової стійкості чи стабільності, показує питому вагу тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час. На кінець року коефіцієнт фінансової стійкості зменшується на 20%. Це свідчить про досить низькому значенні цього показника на кінець року. Більша частина майна підприємства на кінець року формується за рахунок позикових джерел. Зменшення значення цих коефіцієнтів показує, що ризик підприємства максимальний; реалізувавши майно, сформованого за рахунок власних коштів підприємство не погасить свої боргові зобов'язання.

Коефіцієнт фінансування показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових. Хоча на кінець року коефіцієнт фінансування збільшується на 39%, Значення даного показника дозволяє говорити про досить низькою фінансової стійкості підприємства і найбільший ризик для його кредиторів.

Досліджені коефіцієнти, які сигналізують про стан фінансової стійкості підприємства можна зобразити графічно.

Кн - коефіцієнт незалежності; КФУ - коефіцієнт фінансової стійкості; Кф - коефіцієнт фінансування.

Рисунок 1 - Динаміка показників фінансової стійкості підприємства "Аркада-Індастрі" за 2005-2006 р.

Наступним етапом в аналізі є аналіз власних джерел та аналіз складу і структури позикових коштів.

Аналіз власних джерел доцільно починати з оцінки їхньої структури і складу. Як видно з балансу, статутний капітал на початок і кінець року становить 71,5 тисяч тенге, тобто не змінився. Проте виріс нерозподілений дохід підприємства в звітному році на 6346,3 тис. тенге.

Аналіз складу і структури позикових засобів доцільно починати з з'ясування ролі в діяльності підприємства довгострокових і короткострокових кредитів. Для підприємства наявність у складі джерел його майна довгострокових позикових коштів дозволяє розташовувати залученими коштами тривалий час. Підприємство за звітний період виплачує значну частину довгострокових позик, в той час як частка короткострокових зобов'язань збільшується. Оцінку змін у структурі кредиторської заборгованості зручно проводити за допомогою таблиці 5.

Таблиця 5 - Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості по ТОВ "Аркада-Індастрі"

Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості в таблиці 5 показують, що у підприємства за звітний період збільшилася заборгованість за нетоварними операціями. Відхилення склало 11,2%. Питома вага статті "Заборгованість за нетоварними операціями" у загальному обсязі зобов'язань склав 1,6% на початок року і 12,8% на кінець 2006 року, що дозволяє зробити висновок про те, що частка цієї заборгованості в загальному обсязі кредиторської заборгованості підвищилася на кінець 2006 року.

Проте спостерігається зниження заборгованості по розрахунках з постачальниками на 27,1% і становить 57,8% у загальному обсязі зобов'язань.

У той же час збільшилася заборгованість за розрахунками з покупцями на 13,7%, а це негативно характеризує кредитоспроможність підприємства.

У цілому, необхідно зазначити, що спостерігається тенденція підвищення кредиторської заборгованості в 1,76 рази (майже в двоє).

Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка раціональності співвідношення власних і позикових коштів. Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також служити способом розширення своєї діяльності. При цьому слід мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів, таких як позики банків, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і інші, має для підприємств різну вартість. В обов'язковому порядку виплачується відсоток по позичках банку.

За розрахунками з постачальниками та підрядниками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не стягується, хоча у випадку невчасної оплати підприємству доведеться платити пені за кожний день прострочення.

У умовах широко розповсюдженої в Казахстані практики попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування діяльності багатьох підприємств товаровиробників стали суми коштів, що надходять від їхніх покупців. Така практика показує, що розрив між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок і часом відвантаження продукції в багатьох випадках вимірюється місяцями.

При зіставленні дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства на кінець року користуються орієнтовним співвідношенням, тобто рекомендованим як 2:1 відповідно. Якщо кредиторська заборгованість не забезпечена дебіторською заборгованістю, то таке положення можна оцінити як несприятливий, тому що воно може викликати уповільнення обігу в гроші деякої ліквідної частини власних коштів.

Основною причиною істотних змін структури кредиторської заборгованості з'явилися взаємні неплатежі підприємств, що підтверджується, зокрема, даними, наведеними в таблиці 6.

Таблиця 6 - Зіставлення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства на кінець 2006 року (тис. тенге)

Як видно з наведених у таблиці 6 даних, кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість підприємства в цілому на 54795,4 тис. тенге, у тому числі за товари, роботи і послуги - на 62732,4 тис. тенге. У той же час є перевищення дебіторської заборгованості за нетоварними операціями над кредиторською на 7937 тис.тенге.

Загальне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю виражене співвідношенням кредиторської до дебіторської заборгованості дорівнюватиме 1,76.

У цілому результати оцінки фінансової стійкості підприємства "Аркада-Індастрі" дозволяють зробити висновок про те, що діяльність підприємства і в цілому стан його фінансової стійкості можна охарактеризувати, як незадовільний, тому що показники фінансової стійкості негативні, мають тенденцію зменшення на кінець 2006 року. Показники ліквідності та платоспроможності також мають стійку тенденцію до зниження, і їх значення на 2006 рік не задовільний.

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності власника. Це лише зафіксоване стан фінансової нестійкості, спрямоване на забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і завчасного здійснення заходів з попередження неспроможності, а також для стимулювання підприємства до самостійного виходу з кризового стану.

У зв'язку з цим доцільно розрахувати коефіцієнт втрати платоспроможності за формулою 22, який аналізують при незадовільній структурі балансу для перевірки реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність.

Значення коефіцієнта втрати платоспроможності більше 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможність протягом трьох місяців.

Для ТзОВ "Аркада-Індастрі" за даними на 01.01.2006 року коефіцієнт втрати платоспроможності дорівнює:

До _уп = (0,72 + 3 / 12 (0,72 - 1,6)) / 2 = 0,25

Таким чином, ТОВ "Аркада-Індастрі" протягом 3 місяців не зможе зберегти платоспроможність при збереженні поточних тенденцій фінансової діяльності. Для поліпшення фінансових показників підприємства потрібні рішучі заходи з боку керівництва підприємства щодо збільшення оборотного капіталу, зниження кредиторської заборгованості та активізації роботи зі зниження позапланових витрат.

При цьому необхідно детально розібратися в причинах затримок споживачами оплати продукції та послуг і так далі. Ці причини можуть бути зовнішніми, не залежними від аналізованого підприємства, а можуть бути і внутрішніми.

2.3 Динаміка оборотності і рентабельності активів підприємства

Фінансове становище підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші.

Як вже було з'ясовано раніше, окремі види активів підприємства мають різну швидкість обороту.

Вихідна інформація для розрахунків показників оборотності по ТОВ "Аркада-Індастрі" за 2005р. і 2006 р. представлена ​​в таблиці 7.

Таблиця 7 - Вихідна інформація для розрахунків показників оборотності по ТОВ "Аркада-Індастрі" за 2005-2006 р. (тис.тенге)

Як видно з таблиці 7, показники доходів на підприємстві за 2006 рік підвищилися в порівнянні з 2005 роком, що позитивно характеризує ефективність діяльності підприємства, але знизилася середня вартість поточних активів і підвищилася собівартість виробленої продукції.

Середня сукупність сукупних і поточних активів підприємства збільшилась, що позитивно характеризує динаміку майнового стану підприємства.

У загальному випадку швидкість обороту активів або коефіцієнт оборотності активів До _О.А можна визначити за формулою 10.

Коефіцієнт оборотності сукупних активів по ТОВ "Аркада-Індастрі" склав:

- За 2005 рік Ко.а. = 182414,8: 85929,6 = 2,1 разів;

- За 2006 рік, Ко.а. = 321494,8: 111305,3 = 2,9 разів.

Потім визначаємо тривалість одного обороту в днях Т _О.А за формулою 13.

Тривалість одного обороту сукупних активів склала:

• за 2005 рік = 360: 2,1 = 171 днів,

• за 2006 рік = 360: 2,9 = 124 дні.

Динаміку зміни розрахованих показників оборотності поточних активів звітного 2006 року в порівнянні з 2005 роком відобразимо в таблиці 8.

Таблиця 8 - Динаміка показників оборотності поточних активів за 2005-2006 р.