Варіант № 7
1. Охорона праці неповнолітніх і інвалідів (Закон України «Про охорону праці» 20.11.2002 р.).
Працюючі жінки, інваліди та неповнолітні особи - це найбільш захищені категорії працівників з боку законодавства. Сьогодні ми якраз і поговоримо про те, які саме гарантії пропонують їм КЗпП, Закон про охорону праці та деякі інші нормативні акти. І роботодавцю слід про них пам'ятати, адже їх недотримання може "посприяти" фінансовим втратам як керівника підприємства особисто, так і підприємства.
Охорона праці неповнолітніх.
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми , у відповідність з переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими і небезпечними умовами праці, визначається положенням, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом влади з нагляду за охороною праці.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.
Охорона праці інвалідів.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я.
Закон забороняє укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я (ст. 24 КЗпП).
Норми чинного законодавства про працю диференціюють правове регулювання трудових відносин за наступними критеріями:
- За ознакою віку встановлені особливості правового регулювання праці молоді (осіб у віці до 28 років), неповнолітніх, у тому числі неповнолітніх у віці від 14 до 15 років, від 15 до 16 років і від 16 до 18 років.
- За ознакою статі встановлено особливості правового регулювання праці жінок. Усередині цієї групи працівників виділяються вагітні жінки.
- За ознакою сімейного положення встановлені пільги для жінок, які мають дітей віком до трьох років, дітей у віці до 6 років, якщо вони відповідно до медичного висновку потребують домашнього догляду; до 14; до 15 років, а також для матерів-одиначок , які мають дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда. Деякі з цих пільг можуть бути надані іншій особі, що здійснює догляд за дитиною.
Законодавством передбачено перелік робіт, прийом на які дозволяється тільки після обов'язкового медичного огляду працівника. Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу після медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають медичному огляду (cт. 191 КЗпП). Працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчальних виховних установ, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може заподіяти поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працівники, зайняті на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди, причому витрати по організації медичного огляду несе власник або уповноважений ним орган.
2. Фактори, що загрожують життю людини в аварійній ситуації (фактори ризику): Фактор місця аварії.
Аварія - це небезпечна подія, яка створює на об'єкті (території) загрозу для життя і здоров'я людей у результаті руйнування будівель, споруд, обладнання та транспортних засобів, або заподіює шкоду навколишньому середовищу. За іншими джерелами - аварія - подія в технічній системі, не супроводжується загибеллю людей, при якому відновлення технічних засобів неможливо або економічно недоцільно
Аварії поділяються на дві категорії.
До І категорії належать аварії, які призвели до одного з таких наслідків:
загинуло 5 і більше або травмовано 10 і більше осіб;
стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону об'єкта;
збільшилася гранична концентрація забруднюючих речовин у навколишньому середовищі більш як у 10 разів;
зруйновано будівлі, споруди чи їх основні конструкції, що створило загрозу для життя і здоров'я людей;
повністю зруйновано і вийшло з ладу обладнання, оснащення котлонагляду, що створило загрозу для життя і здоров'я людей.
До ІІ категорії належать аварії, які призвели до одного з таких наслідків:
загинуло до 5 чи травмовано до 10 осіб;
пошкоджені будівлі, споруди чи їх основні конструкції, що створило загрозу для життя і здоров'я людей.
пошкоджено обладнання, оснащення і зупинена робота об'єкта. Будинки і споруди пошкоджень не отримали.
Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки обладнання в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань, унаслідок яких не сталося пошкоджень і руйнувань устаткування, обладнання, будівельних конструкцій, а також не відбулося випадків травматизму військовослужбовців і працівників, до числа аварій не відносяться. Випадки пошкодження устаткування, які відбулися при його технічному випробуванні тиском, вантажем, під час проведення ремонту, пусконалагоджувальних робіт, монтажу, демонтажу спеціалізованими організаціями до аварій не відносяться і не підлягають розслідуванню та обліку.
Контроль за дотриманням встановленого порядку розслідування та обліку аварій, а також за своєчасним виконанням заходів щодо усунення причин, які викликали аварію, здійснюють керівники та Інспекція технічного і пожежного нагляду та охорони праці.
Аналіз відбулися аварій на аналогічних об'єктах дозволяє виділити три взаємопов'язані групи причин, що сприяють виникненню і розвитку аварій:
відмови устаткування (корозія, фізичний знос, механічні пошкодження; помилки при проектуванні і виготовленні - раковини, дефекти в зварних з'єднаннях; втомні ефекти металу, не виявлені при огляді; порушення режимів експлуатації - переповнення ємностей, перевищення тиску);
помилки персоналу (помилки при підготовці обладнання до ремонту, проведення ремонтних і профілактичних робіт; помилки при пуску і зупинці обладнання; помилки при локалізації аварійних ситуацій);
нерозрахункові зовнішні впливи природного і техногенного характеру (штормові вітру і урагани, снігові замети, зливові дощі, грозові розряди, механічні пошкодження, диверсії).
Основні аварійні ситуації на даному об'єкті пов'язані з руйнуванням (повним або частковим) ємнісного обладнання, трубопроводів або насосів, тому саме ці варіанти аварій і вибираються в якості типових сценаріїв.
ОПО - виробничий об'єкт, (підприємство або його цех, ділянка, майданчик, а так само інший виробничий об'єкт), що представляють потенційну небезпеку життю і здоров'ю людей, їх майну, природному середовищу, що може реалізуватися у випадку аварії. Складові ОПО - ділянки, пристрої, цехи, сховища чи інші складові (складові частини), що об'єднують технічні пристрої або їх сукупність за технологічним чи адміністративному ознакою і що входять до складу ОПН.
Аварія-руйнування споруд та (або) технічних пристроїв, застосовуваних на ОПО, неконтрольований вибух або викид небезпечних речовин. Аварії на ОПН представляють загрозу життю і здоров'ю працівників та інших громадян, які можуть знаходитися в зоні аварії. При подібних аваріях може бути завдано шкоди майну третіх осіб і природному середовищу.
Під промисловою безпекою ОПО розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особистості і суспільства від аварій на ОПО і наслідків зазначених аварій.
Промислова безпека - система заходів щодо захисту життя і здоров'я персоналу підприємств та інших громадян, майна громадян і організацій, навколишнього природного середовища від шкідливих і небезпечних факторів, що мають місце при аваріях на ОПН.
Основними завданнями виробничої безпеки є:
Запобігання аварій
Мінімізація шкоди, спричинених шкідливими і небезпечними чинниками, які супроводжують аварії
Ліквідація наслідків аварії та компенсація збитку.
Рішення даних завдань базується на законодавчих та нормативних актах, в яких сформульовано основні вимоги промислової безпеки і позначені механізми забезпечення безпеки
Промислова безпека технологічних операцій на забезпечується наступним комплексом заходів:
-Наявністю та функціонуванням необхідних приладів і систем контролю за виробничими процесами, а так само апаратури спостереження, оповіщення, зв'язку та підтримки невідкладних дій
-Готовністю небезпечного виробничого об'єкта до здійснення невідкладних заходів і дій з локалізації та ліквідації наслідків виниклої аварії
-Постійним навчанням працівників дій у разі аварії
-Гірничорятувальним обслуговуванням небезпечного об'єкта професійним аварійно-рятувальним формуванням згідно з договором
-Здійснення виробничого контролю за дотриманням вимог промислової безпеки.
Адміністрація зобов'язана постійно вживати необхідних заходів щодо захисту життя і здоров'я працівників у разі аварії. Виробничі працівники ОПО зобов'язані навчитися і проходити атестацію в галузі промислової безпеки.
Виробнича діяльність ОПО дозволяється за наявності на об'єкті оформлених у встановленому порядку наступних дозвільних документів:
-Ліцензії на експлуатацію ОПО
-Декларації промислової безпеки
-Заключення експертизи промислової безпеки об'єкта
-Договору страхування ризику цивільної відповідальності.
За кожним фактом виникнення аварії проводиться технічне розслідування її причин. Спеціальна комісія з технічного розслідування причин аварії очолюється представником Держгіртехнагляду або його територіального представництва. При аваріях з катастрофічними наслідками може бути прийнято рішення про створення державної комісії.
Організація гірничорятувальних робіт: При виникненні аварії на небезпечному об'єкті виробничо гірничорятувальне підрозділ виїжджає на аварійний об'єкт і здійснює розвідку гірських виробок, надання першої допомоги травмованим та невідкладні заходи щодо локалізації та ліквідації. Першочергові заходи з порятунку людей і локалізації аварій передбачаються в плані ліквідації аварій. До наступних дій щодо остаточної ліквідації наслідків аварії приступають після виведення людей з копальні. На виконання наступних дій адміністрації рудника та гірничорятувальників складається оперативний план ліквідації аварії. Оперативний план складається кожного разу при зміні аварійної обстановки або після виконання обсягів робіт, намічених попереднім оперативним планом.
Після отримання першого повідомлення про аварію гірничий диспетчер підприємства має ввести в дію план ліквідації аварії та викликати підрозділ ВГРЧ. Для цього він повідомляє по телефону черговому підрозділу ВГРЧ найменування рудника (шахти) вид аварії, місце і своє прізвище. Отримавши сигнал виклику диспетчер включає сигнал тривога і дзвінок оповіщення будівлі взводу. Респіраторників резервного відділення припиняють заняття і направляються в гараж
З тих пір, як з'явилися атомні електростанції, відбуваються аварії. Найбільш відомі - пожежа реактора в Уиндскейле (1957, Великобританія), аварія в Тримайл-Айленді в Харрісбурге (1979, США), трагедія в Чорнобилі (1986, Україна) і недавня катастрофа в Токаї Мура (1999, Японія).
Робота з радіоактивними речовинами завжди супроводжується ризиком. У реакторі знаходиться величезна кількість радіації. Паливо необхідно постійно охолоджувати, щоб не відбулося його розплавлювання. Найбільший ризик являє аварія з розплавленням активної зони реактора і знаходиться в ній ядерного палива. Це може статися, коли охолоджувальна система дає текти.
У результаті аварії з розплавленням активної зони реактора велику кількість радіації може потрапити в навколишнє середовище. Пряма причина виходу радіації - помилка оператора реактора або ж руйнування реактора, як наслідок вибуху. У Чорнобилі стався вибух, і корпус реактора був зруйнований, а в Харрісбурге реактор уцілів, однак радіація у великій кількості потрапила за межі АЕС через отвори в оболонці.
Аварія з розплавленням активної зони і викид радіації призводять до серйозних наслідків для навколишнього середовища не тільки в безпосередній близькості від АЕС (радіаційний викид Чорнобиля поширився по всьому Північному півкулі). Люди вдихають і проковтують радіоактивні частинки, що через деякий час призводить до раку. Вода і їжа стають забрудненими на багато років.
Реактори зазвичай забезпечені такими системами безпеки для запобігання аварій, як аварійні охолоджуючі системи і резервні генератори. Але навіть при їх наявності можливі людські помилки, що призводять до глобальних наслідків. У всіх чотирьох вищеназваних аваріях "людський фактор" з'явився причиною або каталізатором катастрофи.
Чорнобильська трагедія 1986 визнана найстрашнішою ядерною катастрофою з коли-небудь траплялися. Загальний обсяг викиду радіації в 200 разів більше ніж від атомних бомб у Хіросімі і Нагасакі. 250 тисяч людей були змушені переселитися із заражених районів Україні, Білорусі та Росії. У деяких районах рівень захворюваності на рак щитовидної залози виріс в 100 разів, вже зареєстровано 11 тисяч випадків. Інші види раку можуть проявитися через 15-20 років після виникнення захворювання. Загальний фінансовий збиток від трагедії приблизно складе 300 мільярдів доларів США. Ця оцінка включає в себе роботи з очищення, переселенню, втрати прибутків і вартість медичної допомоги.
Вражаючі чинники при аварії на радіаційно-небезпечних об'єктах:
проникаюча радіація;
радіоактивне зараження;
При оцінці радіаційної обстановки шляхом прогнозування на робочі карти наноситься п'ята зона. Кордон зони - червоний колір. Зона "М" - зона підвищеної радіоактивної небезпеки.
Вогнища хімічного ураження - територія, в межах якої застосовано хімічну зброю або сталася аварія на хімічно небезпечному об'єкті, в результаті чого має місце загибель населення, сільськогосподарських тварин і рослин.
Нехтування реальними факторами ризику посилює їх вплив на здоров'я, помилкова орієнтація на радіацію "як єдиного ворога здоров'ю" породжує конфлікт між переконаними в цьому пацієнтами і лікарями. Виникають помилкові експертно-трудові рішення і помилкова інтерпретація наступних за цим подій, що завдають прямої шкоди здоров'ю і травму психіці пацієнта.
На тлі актуальності оцінки канцерогенних ризиків для здоров'я в осіб, які піддавалися впливу радіації у різних дозах, невиправдано мала увага приділяється оптимізації сприйняття радіації як етіологічного чинника у розвитку змін в стані здоров'я. Разом з тим етичні та правові аспекти визнання зв'язку детермінованих випромінюванням ефектів (променевої хвороби) на здоров'я стосуються величезного кола професіоналів і населення. Поряд з популістсько-спекулятивними мотивами у пацієнтів, ряду лікарів, адміністраторів і особливо політиків і ЗМІ існують і реальні основи того, що радіаційний фактор при "встановленні ризику здоров'я" займає, часто необгрунтовано, перше місце.
Це зумовлено рядом причин. 1. Охорона праці неповнолітніх і інвалідів (Закон України «Про охорону праці» 20.11.2002 р.).
Працюючі жінки, інваліди та неповнолітні особи - це найбільш захищені категорії працівників з боку законодавства. Сьогодні ми якраз і поговоримо про те, які саме гарантії пропонують їм КЗпП, Закон про охорону праці та деякі інші нормативні акти. І роботодавцю слід про них пам'ятати, адже їх недотримання може "посприяти" фінансовим втратам як керівника підприємства особисто, так і підприємства.
Охорона праці неповнолітніх.
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми , у відповідність з переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими і небезпечними умовами праці, визначається положенням, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом влади з нагляду за охороною праці.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.
Охорона праці інвалідів.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я.
Закон забороняє укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я (ст. 24 КЗпП).
Норми чинного законодавства про працю диференціюють правове регулювання трудових відносин за наступними критеріями:
- За ознакою віку встановлені особливості правового регулювання праці молоді (осіб у віці до 28 років), неповнолітніх, у тому числі неповнолітніх у віці від 14 до 15 років, від 15 до 16 років і від 16 до 18 років.
- За ознакою статі встановлено особливості правового регулювання праці жінок. Усередині цієї групи працівників виділяються вагітні жінки.
- За ознакою сімейного положення встановлені пільги для жінок, які мають дітей віком до трьох років, дітей у віці до 6 років, якщо вони відповідно до медичного висновку потребують домашнього догляду; до 14; до 15 років, а також для матерів-одиначок , які мають дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда. Деякі з цих пільг можуть бути надані іншій особі, що здійснює догляд за дитиною.
Законодавством передбачено перелік робіт, прийом на які дозволяється тільки після обов'язкового медичного огляду працівника. Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу після медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають медичному огляду (cт. 191 КЗпП). Працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчальних виховних установ, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може заподіяти поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працівники, зайняті на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди, причому витрати по організації медичного огляду несе власник або уповноважений ним орган.
2. Фактори, що загрожують життю людини в аварійній ситуації (фактори ризику): Фактор місця аварії.
Аварія - це небезпечна подія, яка створює на об'єкті (території) загрозу для життя і здоров'я людей у результаті руйнування будівель, споруд, обладнання та транспортних засобів, або заподіює шкоду навколишньому середовищу. За іншими джерелами - аварія - подія в технічній системі, не супроводжується загибеллю людей, при якому відновлення технічних засобів неможливо або економічно недоцільно
Аварії поділяються на дві категорії.
До І категорії належать аварії, які призвели до одного з таких наслідків:
загинуло 5 і більше або травмовано 10 і більше осіб;
стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону об'єкта;
збільшилася гранична концентрація забруднюючих речовин у навколишньому середовищі більш як у 10 разів;
зруйновано будівлі, споруди чи їх основні конструкції, що створило загрозу для життя і здоров'я людей;
повністю зруйновано і вийшло з ладу обладнання, оснащення котлонагляду, що створило загрозу для життя і здоров'я людей.
До ІІ категорії належать аварії, які призвели до одного з таких наслідків:
загинуло до 5 чи травмовано до 10 осіб;
пошкоджені будівлі, споруди чи їх основні конструкції, що створило загрозу для життя і здоров'я людей.
пошкоджено обладнання, оснащення і зупинена робота об'єкта. Будинки і споруди пошкоджень не отримали.
Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки обладнання в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань, унаслідок яких не сталося пошкоджень і руйнувань устаткування, обладнання, будівельних конструкцій, а також не відбулося випадків травматизму військовослужбовців і працівників, до числа аварій не відносяться. Випадки пошкодження устаткування, які відбулися при його технічному випробуванні тиском, вантажем, під час проведення ремонту, пусконалагоджувальних робіт, монтажу, демонтажу спеціалізованими організаціями до аварій не відносяться і не підлягають розслідуванню та обліку.
Контроль за дотриманням встановленого порядку розслідування та обліку аварій, а також за своєчасним виконанням заходів щодо усунення причин, які викликали аварію, здійснюють керівники та Інспекція технічного і пожежного нагляду та охорони праці.
Аналіз відбулися аварій на аналогічних об'єктах дозволяє виділити три взаємопов'язані групи причин, що сприяють виникненню і розвитку аварій:
відмови устаткування (корозія, фізичний знос, механічні пошкодження; помилки при проектуванні і виготовленні - раковини, дефекти в зварних з'єднаннях; втомні ефекти металу, не виявлені при огляді; порушення режимів експлуатації - переповнення ємностей, перевищення тиску);
помилки персоналу (помилки при підготовці обладнання до ремонту, проведення ремонтних і профілактичних робіт; помилки при пуску і зупинці обладнання; помилки при локалізації аварійних ситуацій);
нерозрахункові зовнішні впливи природного і техногенного характеру (штормові вітру і урагани, снігові замети, зливові дощі, грозові розряди, механічні пошкодження, диверсії).
Основні аварійні ситуації на даному об'єкті пов'язані з руйнуванням (повним або частковим) ємнісного обладнання, трубопроводів або насосів, тому саме ці варіанти аварій і вибираються в якості типових сценаріїв.
ОПО - виробничий об'єкт, (підприємство або його цех, ділянка, майданчик, а так само інший виробничий об'єкт), що представляють потенційну небезпеку життю і здоров'ю людей, їх майну, природному середовищу, що може реалізуватися у випадку аварії. Складові ОПО - ділянки, пристрої, цехи, сховища чи інші складові (складові частини), що об'єднують технічні пристрої або їх сукупність за технологічним чи адміністративному ознакою і що входять до складу ОПН.
Аварія-руйнування споруд та (або) технічних пристроїв, застосовуваних на ОПО, неконтрольований вибух або викид небезпечних речовин. Аварії на ОПН представляють загрозу життю і здоров'ю працівників та інших громадян, які можуть знаходитися в зоні аварії. При подібних аваріях може бути завдано шкоди майну третіх осіб і природному середовищу.
Під промисловою безпекою ОПО розуміється стан захищеності життєво важливих інтересів особистості і суспільства від аварій на ОПО і наслідків зазначених аварій.
Промислова безпека - система заходів щодо захисту життя і здоров'я персоналу підприємств та інших громадян, майна громадян і організацій, навколишнього природного середовища від шкідливих і небезпечних факторів, що мають місце при аваріях на ОПН.
Основними завданнями виробничої безпеки є:
Запобігання аварій
Мінімізація шкоди, спричинених шкідливими і небезпечними чинниками, які супроводжують аварії
Ліквідація наслідків аварії та компенсація збитку.
Рішення даних завдань базується на законодавчих та нормативних актах, в яких сформульовано основні вимоги промислової безпеки і позначені механізми забезпечення безпеки
Промислова безпека технологічних операцій на забезпечується наступним комплексом заходів:
-Наявністю та функціонуванням необхідних приладів і систем контролю за виробничими процесами, а так само апаратури спостереження, оповіщення, зв'язку та підтримки невідкладних дій
-Готовністю небезпечного виробничого об'єкта до здійснення невідкладних заходів і дій з локалізації та ліквідації наслідків виниклої аварії
-Постійним навчанням працівників дій у разі аварії
-Гірничорятувальним обслуговуванням небезпечного об'єкта професійним аварійно-рятувальним формуванням згідно з договором
-Здійснення виробничого контролю за дотриманням вимог промислової безпеки.
Адміністрація зобов'язана постійно вживати необхідних заходів щодо захисту життя і здоров'я працівників у разі аварії. Виробничі працівники ОПО зобов'язані навчитися і проходити атестацію в галузі промислової безпеки.
Виробнича діяльність ОПО дозволяється за наявності на об'єкті оформлених у встановленому порядку наступних дозвільних документів:
-Ліцензії на експлуатацію ОПО
-Декларації промислової безпеки
-Заключення експертизи промислової безпеки об'єкта
-Договору страхування ризику цивільної відповідальності.
За кожним фактом виникнення аварії проводиться технічне розслідування її причин. Спеціальна комісія з технічного розслідування причин аварії очолюється представником Держгіртехнагляду або його територіального представництва. При аваріях з катастрофічними наслідками може бути прийнято рішення про створення державної комісії.
Організація гірничорятувальних робіт: При виникненні аварії на небезпечному об'єкті виробничо гірничорятувальне підрозділ виїжджає на аварійний об'єкт і здійснює розвідку гірських виробок, надання першої допомоги травмованим та невідкладні заходи щодо локалізації та ліквідації. Першочергові заходи з порятунку людей і локалізації аварій передбачаються в плані ліквідації аварій. До наступних дій щодо остаточної ліквідації наслідків аварії приступають після виведення людей з копальні. На виконання наступних дій адміністрації рудника та гірничорятувальників складається оперативний план ліквідації аварії. Оперативний план складається кожного разу при зміні аварійної обстановки або після виконання обсягів робіт, намічених попереднім оперативним планом.
Після отримання першого повідомлення про аварію гірничий диспетчер підприємства має ввести в дію план ліквідації аварії та викликати підрозділ ВГРЧ. Для цього він повідомляє по телефону черговому підрозділу ВГРЧ найменування рудника (шахти) вид аварії, місце і своє прізвище. Отримавши сигнал виклику диспетчер включає сигнал тривога і дзвінок оповіщення будівлі взводу. Респіраторників резервного відділення припиняють заняття і направляються в гараж
З тих пір, як з'явилися атомні електростанції, відбуваються аварії. Найбільш відомі - пожежа реактора в Уиндскейле (1957, Великобританія), аварія в Тримайл-Айленді в Харрісбурге (1979, США), трагедія в Чорнобилі (1986, Україна) і недавня катастрофа в Токаї Мура (1999, Японія).
Робота з радіоактивними речовинами завжди супроводжується ризиком. У реакторі знаходиться величезна кількість радіації. Паливо необхідно постійно охолоджувати, щоб не відбулося його розплавлювання. Найбільший ризик являє аварія з розплавленням активної зони реактора і знаходиться в ній ядерного палива. Це може статися, коли охолоджувальна система дає текти.
У результаті аварії з розплавленням активної зони реактора велику кількість радіації може потрапити в навколишнє середовище. Пряма причина виходу радіації - помилка оператора реактора або ж руйнування реактора, як наслідок вибуху. У Чорнобилі стався вибух, і корпус реактора був зруйнований, а в Харрісбурге реактор уцілів, однак радіація у великій кількості потрапила за межі АЕС через отвори в оболонці.
Аварія з розплавленням активної зони і викид радіації призводять до серйозних наслідків для навколишнього середовища не тільки в безпосередній близькості від АЕС (радіаційний викид Чорнобиля поширився по всьому Північному півкулі). Люди вдихають і проковтують радіоактивні частинки, що через деякий час призводить до раку. Вода і їжа стають забрудненими на багато років.
Реактори зазвичай забезпечені такими системами безпеки для запобігання аварій, як аварійні охолоджуючі системи і резервні генератори. Але навіть при їх наявності можливі людські помилки, що призводять до глобальних наслідків. У всіх чотирьох вищеназваних аваріях "людський фактор" з'явився причиною або каталізатором катастрофи.
Чорнобильська трагедія 1986 визнана найстрашнішою ядерною катастрофою з коли-небудь траплялися. Загальний обсяг викиду радіації в 200 разів більше ніж від атомних бомб у Хіросімі і Нагасакі. 250 тисяч людей були змушені переселитися із заражених районів Україні, Білорусі та Росії. У деяких районах рівень захворюваності на рак щитовидної залози виріс в 100 разів, вже зареєстровано 11 тисяч випадків. Інші види раку можуть проявитися через 15-20 років після виникнення захворювання. Загальний фінансовий збиток від трагедії приблизно складе 300 мільярдів доларів США. Ця оцінка включає в себе роботи з очищення, переселенню, втрати прибутків і вартість медичної допомоги.
Вражаючі чинники при аварії на радіаційно-небезпечних об'єктах:
проникаюча радіація;
радіоактивне зараження;
При оцінці радіаційної обстановки шляхом прогнозування на робочі карти наноситься п'ята зона. Кордон зони - червоний колір. Зона "М" - зона підвищеної радіоактивної небезпеки.
Вогнища хімічного ураження - територія, в межах якої застосовано хімічну зброю або сталася аварія на хімічно небезпечному об'єкті, в результаті чого має місце загибель населення, сільськогосподарських тварин і рослин.
Нехтування реальними факторами ризику посилює їх вплив на здоров'я, помилкова орієнтація на радіацію "як єдиного ворога здоров'ю" породжує конфлікт між переконаними в цьому пацієнтами і лікарями. Виникають помилкові експертно-трудові рішення і помилкова інтерпретація наступних за цим подій, що завдають прямої шкоди здоров'ю і травму психіці пацієнта.
На тлі актуальності оцінки канцерогенних ризиків для здоров'я в осіб, які піддавалися впливу радіації у різних дозах, невиправдано мала увага приділяється оптимізації сприйняття радіації як етіологічного чинника у розвитку змін в стані здоров'я. Разом з тим етичні та правові аспекти визнання зв'язку детермінованих випромінюванням ефектів (променевої хвороби) на здоров'я стосуються величезного кола професіоналів і населення. Поряд з популістсько-спекулятивними мотивами у пацієнтів, ряду лікарів, адміністраторів і особливо політиків і ЗМІ існують і реальні основи того, що радіаційний фактор при "встановленні ризику здоров'я" займає, часто необгрунтовано, перше місце.
По-перше, радіація не має в організмі специфічних і, тим більше, кількісно оцінюють її вплив рецепторів, як це властиво тепла, холоду, світлу й іншим факторам.
По-друге, режим секретності і одночасно відсутність інтересу до проблеми променевих поразок практично у більшості медичних працівників і значної частини адміністративно-технічного персоналу, зайнятих поза сферою атомної галузі військового призначення, не спонукали до 1986 року до ознайомлення з наявними тоді публікаціями;
По-третє, принципова відмінність методології, діагностичних критеріїв та порівняльної значимості у ризику для здоров'я техногенного іонізуючого випромінювання і випромінювання, що застосовується в медичних цілях (рентгенодіагностика, радіофармпреперати), породжувало явні помилки навіть у ерудованих рентгено-радіологів;
По-четверте, інтенсивний психологічний пресинг інформації про наслідки атомних бомбардувань в Японії в 1945 році переносився на всі форми використання джерел випромінювання в народному господарстві, а обвал неадекватною і неповної інформації після аварії на ЧАЕС у 1986 році породив і посилив недовіру до професійно компетентним джерелам відомостей про вплив радіації на здоров'я.
Поступове значне зменшення рівня професійного опромінення в атомній індустрії від сотень радий до часток рада на рік продовжило трудове довголіття професіоналів, у тому числі при зберігається контакті з радіацією. Добре організована система медичного спостереження протягом 30-50 років познайомила лікарів і вчених-медиків з виключно повними даними про здоров'я десятків тисяч людей у віці від 20 до 70 років. Вони піддавалися опромінюванню в широкому діапазоні доз: серед 18-20 тисяч осіб, що починали свою роботу у віці 20-25 років у найбільш несприятливий пусковий період на ВО "Маяк", зафіксовано близько 2000 пацієнтів з хронічною і 59 - з гострою променевою хворобою. На основі цих унікальних спостережень точно визначені в реальних когортах діапазони порогових доз, що викликають основні синдроми гострої променевої хвороби, дози, потужності доз і терміни розвитку хронічної променевої хвороби залежно від інтенсивності та сумарної дози випромінювання.
За 50 років (на 1 січня 2001 року) в атомній галузі зареєстровано 684 випадки гострої променевої хвороби і місцевих променевих уражень, в тому числі з летальним результатом - 61 чол. Ці дані близькі регістру США. База даних Уральського наукового центру містить відомості з хронічної променевої хвороби на більш ніж 1500 чоловік за 50 років. Серед цієї когорти відзначено 450 випадків з летальними наслідками від всіх причин (від хронічної променевої хвороби - 3 чол.). Якщо порівняти ці показники з чисельністю працюючих і термінами спостереження, то можна зробити висновок, що виникнення професійного захворювання працівників атомної галузі - променевої хвороби є подією вкрай рідкісним у всьому світі. Особливо це очевидно, при порівнянні з кількістю профзахворювань в інших галузях промисловості - гірничорудної, чорної та кольорової металургії, газової, нафтовидобувній і переробній, будівельній.
3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
Традиційна техніка безпеки базується на категоричний імператив - забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій. Як показує практика, така концепція неадекватна законам техносфери. Вимога абсолютної безпеки, привабливе своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей, тому, що забезпечити нульовий ризик у діючих системах неможливо.
Концепція прийнятного ризику дозволяє дати наступну практичну рекомендацію щодо визначення величини ризику для цілей соціально-економічної оцінки впливу діяльності на навколишнє природне середовище: кількісно ця оцінка R може бути визначена величиною сукупності витрат (поточних і капітальних) на здійснення заходів на досягнення показників прийнятного (допустимого) ризику.
У більшості країн світового співтовариства в даний час прийнята концепція "прийнятного ризику" (ALARA - as low as risk acceptable), що дозволяє використовувати принцип "передбачити і попередити". В останні роки в Україні також рахується з загальновизнаною концепцією прийнятного ризику, заснованої на чотирьох основних принципах, запропонованих Об'єднаним Комітетом з управління ризиком в рамках Державної науково-технічної програми "Безпека ...". Згідно з цими пропозиціями:
Перший принцип - виправданість діяльності з управління ризиком, яка має узгоджуватися зі стратегічною метою управління ризиком, формульованій як прагнення до забезпечення матеріальних і духовних благ за обов'язкової умови: практична діяльність не може бути виправдана, якщо вигода від цієї діяльності в цілому не перевищує викликається нею шкоди .
Другий принцип - оптимізація захисту за критерієм середньостатистичної очікуваної тривалості майбутнього життя в суспільстві. Оптимальним вважається варіант збалансованих витрат на подовження життя за рахунок зниження рівня ризику і вигоди, одержуваної від господарської діяльності.
Третій принцип управління ризиком полягає в тому, що повинен враховуватися весь спектр існуючих небезпек, і вся інформація про прийняті рішення з управління ризиком повинна бути доступна широким верствам населення.
Четвертий принцип, що стосується екологічних обмежень, полягає в обліку вимог про неперевищення гранично-допустимих екологічних навантажень на екосистеми і, по суті, полягає в тому, що забезпечення безпеки людини, що живе сьогодні, досягалася б шляхом реалізації таких рішень, які б не піддавали ризику здатність природи забезпечити безпеку і потреби людини майбутнього покоління.
Відповідно до викладеного вище принципами може бути сформульована загальна методологія аналізу ризику, спрямована на оцінку рівня небезпеки для населення і навколишнього середовища.
В даний час склалися уявлення про величини прийнятного (допустимого) і неприйнятного ризику. Неприйнятний ризик має ймовірність реалізації негативного впливу більш 10-3, прийнятний - 10-6 (1 з 1000000 випадків на рік). При значеннях ризику від 10-3 до 10-6 прийнято розрізняти перехідну область значень ризику.
Математичне визначення ризику
Для оцінки ступеня небезпеки важливі не тільки частота (або ймовірність) їх появи, але і тяжкість наслідків для індивідуума, суспільства або навколишнього середовища.
Щоб зробити цю оцінку кількісної в даний час вводять поняття ризику, що визначається як добуток імовірності P несприятливої події (аварії, катастрофи і т.д.) і очікуваного збитку У в результаті цієї події
| R = P * Y | (.1) |
| або | |
| (.2) |
У такому формулюванні ризик фактично визначається, як математичне сподівання шкоди, розглянутого у вигляді випадкової величини (Yi - її можливі значення, а Pi - відповідні їм ймовірності). Таким чином, один і той самий ризик може бути викликаний або високою ймовірністю відмови з незначними наслідками (відмова будь-якої системи автомобіля), або обмеженою ймовірністю відмови з високим рівнем збитку (відмова системи на АЕС).
При аналізі небезпек для населення і навколишнього середовища використовують ризик, віднесений до одиниці часу, при цьому за одиницю часу найчастіше беруть рік.
Слід зазначити, що зроблені вище математичні визначення ризику, хоча в основному узгоджується з інтуїтивним поняттям ризику, втрачають елемент випадковості (математичне сподівання випадкової величини - величина невипадкова, а детермінована), і володіють рядом всіх недоліків, характерних для точкових оцінок випадкових величин. Тому врахування чинників невизначеності при такому розгляді ризику має принципове значення.
Незважаючи на зазначену обмеженість ризику по співвідношенням (1) і (2), така згортка двох величин, що характеризують ризик, в одну є дуже продуктивною, оскільки дозволяє спростити процедуру оцінки ризику (см.рис.1), розділивши її на два етапи, мають у багатьох випадках самостійного значення:
визначення ймовірностей (або інтенсивностей) несприятливих результатів Pi;
визначення збитків Уi при відповідних несприятливих результатах.
Характерні значення ризику природної і примусової смерті людей від впливу умов життя і діяльності:
· Серцево-судинні захворювання, що характеризуються величиною ризику R> 10-3, відносяться до зони неприйнятного ризику;
· Аварії на автомобільному, залізничному, водному і повітряному транспорті, нещасні випадки на виробництві, для яких характерні ризики в межах 10-6 <R <10-3, відносяться до перехідній зоні ризику;
· Можливість стихійних лих (R = 10-7) і проживання поблизу АЕС (R = 10-8), характеризуються прийнятним ризиком (R = 10-6).
Договір між страхувальником і страховщікомC: \ Program Files \ Apache Software Foundation \ Apache2.2 \ htdocs \ coolreferat \ Library \ Work \ article3.htm - ***#*** буде укладений тільки тоді, коли ризик від угоди обидві сторони визнають прийнятною . Звідси бере початок концепція прийнятного ризику. Цією концепцією принцип договору про прийнятність ризику перенесено зі сфери фінансових відносин (із страхування) у сферу економіки, безпеки, організації виробництва. Між тим, методологія страхування не містить в собі необхідних для цього механізмів, і на кожному кроці виявляють себе методологічні порожнечі концепції прийнятного ризику, що не дозволяють зробити ризик керованим. «Ахіллесова п'ята» прийнятного ризику - ігнорування детермінують відносин у фізико-хімічних процесах, опис їх у термінах теорії ймовірності та фактична заміна імовірнісними подіями. Є й інші методологічні недоліки, що призводять до того, що точні математичні розрахунки нашаровуються на грубі оцінки, не витримують жодної критики, і приводять до результатів, у вірогідність яких розумна людина не вірить. Будь-яка страхова компанія на представлені їй результати імовірнісного аналізу безпеки страхованого виробництва дивиться скептично, і при укладанні договору виходить не з цього розрахунку, а зі сформованої практики страхування, в кращому випадку із статистики.
Управління передбачає суттєву залежність керованого об'єкта від суб'єкта діяльності. Об'єкт, впливу на який не призводять до запланованих змін в його стані, виправдано вважається некерованим. У концепції прийнятного ризику некерованими залишаються:
частина джерел аварійних ситуацій в умовах недостатньої фінансової забезпеченості заходів щодо зниження ризику;
джерела малоймовірних катастрофічних збитків, оскільки при визначенні ймовірності цих збитків непомірно висока невизначеність;
персонал підприємства як джерело аварійних ситуацій.
Тому спосіб впливу на ризик, побудований на принципах прийнятного ризику, не можна вважати управлінням, швидше це регулювання ризику. З його допомогою можуть вирішуватися і успішно вирішується багато приватні проблеми безпеки та економіки. Для того, щоб забезпечити управління ризиком, необхідно до переваг прийнятного ризику (повною мірою виявляє себе у феномені страхування), додати якості, що дозволяють поширити область керованих об'єктів і станів на перераховані вище джерела аварійних ситуацій. У Радянському Союзі, протягом останніх десятиліть його існування, була зроблена спроба відійти від використання прийнятного ризику на користь нульового ризику, - розвивалася концепція планово-попереджувальних ремонтів (ППР), покликана забезпечувати безаварійність виробництва і високу ефективність народного господарства за допомогою систематичного проведення попереджувальних ремонтів . У рамках цієї концепції були розроблені детальні норми відновлення матеріальних ресурсів для переважної більшості різновидів застосовувалася тоді техніки. Була розроблена система обліку особливостей експлуатації техніки, відповідно до якої змінювалися інтенсивність і обсяг відновлювальних робіт. Починання провалилася - концепція виявилася неспроможною в силу слабкої економічної опрацювання умов її застосування. На організацію повного обсягу робіт, необхідних нормами ППР, необхідно було направити такий обсяг людських і матеріальних ресурсів, якого в країні просто не було.
Власне, поєднання достоїнств концепції ППР і концепції прийнятного ризику (обмеження сфер застосування кожної з них) і є квінтесенція концепції керованого ризику.
4. Зброя масового ураження та наслідки його застосування.
Існуючі види зброї масового ураження включають ядерну, хімічну та біологічну зброю.
Ядерна зброя (ЯО) є найбільш потужним засобом руйнування і масового ураження людей. Воно може застосовуватися як для знищення військ, так і найважливіших адміністративно-політичних, промислових та інших об'єктів. При використанні ЯО в залежності від виду і потужності вибуху, типу ядерного заряду, характеру місцевості, захищеності об'єктів і т. д. можливе ураження військ і населення в різних масштабах.
Вражаючими факторами ядерного вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості, електромагнітний імпульс і сейсмовзривние хвилі. Основні види уражень, спричинених ударною хвилею, - важкі механічні ушкодження - забиті місця, переломи кісток, вивихи, розриви внутрішніх органів та ін Тяжкість уражень залежить від віддаленості від епіцентру вибуху і ступеня захищеності людей. Від дії ударної хвилі найбільш надійно захищають різні індивідуальні та колективні притулку, устатковані в польових умовах, а в населених пунктах - у підвальних поверхах житлових будинків, адміністративних та виробничих будівель. У типовому притулок встановлюють фільтровентиляційному пристрій для очищення атмосферного повітря, приміщення герметизують, обладнають аварійним виходом. На випадок тривалого перебування людей в притулках створюють запаси їжі та питної води, медикаментів для надання першої медичної допомоги. При неможливості скористатися яким-небудь притулком необхідно при виді спалаху вибуху лягти на землю обличчям вниз, головою або ногами у бік вибуху. Слід також уникати знаходження поруч зі стінами будинків або інших споруд, які можуть бути зруйновані ударною хвилею.
При ураженні ударною хвилею найбільш важливими заходами є зупинка зовнішньої кровотечі, надання допомоги при асфіксії, попередження шоку, іммобілізація кінцівки при переломах кісток і обширних ураженнях м'яких тканин. Для надання першої лікарської допомоги уражених доставляють в загін першої медичної допомоги, а у військах - на найближчий етап мед. евакуації.
Світлове випромінювання при безпосередньому впливі на людину може викликати опіки різного ступеня тяжкості, тимчасове осліплення, важкі ураження очей. Тяжкі опіки можуть виникнути також внаслідок запалення одягу, пожеж. Захистом від світлового випромінювання може служити будь-яка непрозора або частково пропускає світло перешкода - рельєф місцевості, ліс, чагарник, будинки та ін Зменшує вплив світлового випромінювання одяг світлих тонів, менш схильна до займання. Для запобігання ураження очей слід в момент ядерного вибуху миттєво закрити їх, прикрити рукою. При цьому ураження очей, як правило, виключається. При запаленні на постраждалому одягу необхідно як можна швидше збити полум'я, накинувши зверху щільну тканину, ковдру, пальто, шинель, плащ-накидку і ін На обпечену поверхню накладають стерильну пов'язку з індивідуального перев'язувального пакета. Для попередження розвитку больового шоку необхідно ввести протибольову засіб. Потерпілих варто якомога швидше доставити на найближчий етап мед. евакуації, а в системі МСГО - до загону першої медичної допомоги або до найближчої лікувальної установи.
Під впливом проникаючої радіації (гамма-випромінювання і потоку нейтронів) відбувається іонізація живої тканини, порушення життєдіяльності окремих систем і всього організму в цілому і розвиток гострої променевої хвороби. Для захисту від проникаючої радіації використовують різні притулку і укриття. Певними захисними властивостями володіють навіть найпростіші споруди - щілини, перекриті настилом з дощок, колод і засипані землею. Такі притулку послаблюють проникаючу радіацію в 30 разів і більше. Обладнані стаціонарні притулку забезпечують надійний захист людей від опромінення. Для попередження розвитку променевої хвороби в передбаченні застосування противником ЯО слід прийняти радіозахисний засіб. При збереженні загрози опромінення через 4-5 год радіозахисний засіб застосовують повторно. При появі перших ознак захворювання ураженого слід направити на найближчий етап медичної евакуації.
Поразка людей, що знаходяться на радіоактивно зараженій місцевості (на сліді радіоактивної хмари), обумовлено переважно впливом зовнішнього гамма-випромінювання, а іноді, при попаданні продуктів ядерного вибуху на одяг, незахищену шкіру, всередину організму, - і бета-випромінювання. В останньому випадку можуть виникати радіаційні опіки. При дозі зовнішнього опромінення св. 100 рад розвивається променева хвороба. Тяжкість її і результат залежать від тривалості перебування на зараженій місцевості і величини отриманої дози опромінення.
Для попередження вражаючого впливу радіоактивного зараження місцевості необхідно по можливості швидко залишити заражену територію. Якщо це зробити неможливо, слід сховатися в сховищі, підвалі, в будівлі і знаходитися в ньому до зниження рівня радіації до безпечних меж. Від випадаючих радіоактивних опадів до певної міри захищає звичайний одяг, яку необхідно змінити або старанно витрусити при вході в притулок.
З метою профілактики променевої хвороби опинилися на радіоактивно зараженій місцевості повинні прийняти радіозахисні засоби. Перед входом у притулку чи укриття необхідно провести часткову дезактивацію одягу і часткову санобробку відкритих ділянок шкіри. При розвитку ознак радіаційного ураження порядок евакуації хворих такий же, як при гострої променевої хвороби внаслідок впливу проникаючої радіації.
ЯДЕРНА КАТАСТРОФА (військова біосферна катастрофа) - глобальні екологічні наслідки застосування зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біологічної), що в кінцевому підсумку призведе до руйнування основних природних екосистем Землі. В даний час потужність накопичених запасів ядерної зброї у світі становить близько 16-18 • 109т, тобто на кожного жителя планети припадає більше 3,5 т тротилового еквівалента. Тому в ряді країн (США, Канада, Англія, Німеччина тощо) проведені дослідження з оцінки наслідків ядерної війни на біосферу в цілому, зокрема змодельоване більше 20 різних сценаріїв. При ядерної катастрофи сумарна потужність вибухів може перебувати в межах від 6500 Мт. (Базовий сценарій) до 10-12 тис. Мт. (Жорсткий сценарій).
Результати проведених дослідженні з даної проблеми вказують на неприпустимість ядерної війни, яка з неминучістю призведе до глобальних змін клімату і до деградації біосфери, в цілому (табл. а).
Видно, що серед можливих геофізичних (екологічних) наслідків застосування ядерної зброї слід виділити: масові радіаційні й інші поразки зміна погоди і клімату, руйнування озонового шару, порушення стану іоносфери і т.п. До цього необхідно додати сильне забруднення атмосфери аерозольними і газоподібними частинками, що виникли в результаті, як вибухів, так і численних пожеж.
За даними М. І. Будико та ін (1986) при ядерній війні навіть при потужності, вибуху 5000 Мт. в атмосферу надійде 9,6 * 103 т аерозолів з яких 80% проникне в стратосферу. Наявність в атмосфері величезного кількості аерозолів, газоподібних домішок і диму ядерних пожеж - все це, призведе до зменшення притоку сонячної радіації до земної поверхні і, звичайно, до зниження температури повітря не планеті приблизно на 150С («ядерна зима»). Очікуване середнє зниження температури повітря над континентами північної півкулі. Буде становити більше 200С. Такий великий ядерний конфлікт докорінно вплине на клімат у вигляді настання темряви («ядерна ніч»), змінить глобальну циркуляцію повітря і т.д.
Наслідками цього будуть: припинення процесу фотосинтезу, виморожування і знищення рослинності на величезних територіях, загибель посівів сільськогосподарських культур і в кінцевому підсумку загибель всього живого і людської цивілізації. Також, до наслідків ядерних вибухів варто додати ще радіацію від зруйнованим АЕС (більше 420), при цьому 85% їх розташовано саме в північній півкулі. За розрахунками медиків, при реалізації тільки базового сценарію в північній півкулі близько, 60% населення відразу загине від ударної хвилі, опіків і летальної дози радіації, 25% будуть уражені іонізуючою радіацією і т.д., тобто буде поставлена під сумнів можливість існування Людини як біологічного виду.
Основним шляхом запобігання глобальної екологічної катастрофи є ліквідації всіх видів зброї масового знищення, що зможе запобігти найменшій можливості ядерної війни, в якій не буде ні переможців, ні переможених, Також для зменшення ймовірності ненавмисного самознищення людства необхідно значно розширити екологічні дослідження наслідків застосування ядерної та іншої виду зброї. Як зазначає М.М. Моісеєв (1990, с.307), «... по суті всі власне екологічні проблеми зводяться до порівняння своїх дій з можливостями навколишнього середовища»
Під хімічною зброєю (ХО) розуміють бойові засоби, вражаюча дія яких заснована на токсичний вплив отруйних речовин (ОР). Основу цієї зброї складають високотоксичні ОР нервово-паралітичної дії і токсини, здатні наносити масові ураження незахищеним людям, а також заражати місцевість і об'єкти на ній. До ХВ відносять також спеціальні отруйні речовини, призначені для знищення рослин (гербіциди, дефоліанти).
Отруйні речовини нервово-паралітичної дії (V-гази, зарин, зоман) характеризуються виключно високою токсичністю і швидкістю дії на організм людини. Найбільш надійним засобом захисту від них є герметизовані притулку, обладнані фільтровентиляційних установками. Досить надійними засобами захисту служать протигаз і спеціальна захисна одяг. Для попередження ураження необхідно негайно після оповіщення про застосування противником ХВ надіти протигаз і найпростішу захисний одяг, вжити заходів щодо захисту відкритих ділянок шкіри від попадання на них крапель (аерозолю) ОР. При можливості потрібно негайно покинути заражену зону або сховатися в притулок. Після виходу із зараженої зони слід провести часткову спеціальну обробку відкритих ділянок шкіри і частин одягу, на які потрапило ОВ, вмістом індивідуального протихімічного пакету, зняти протигаз і, якщо можливо, змінити заражену одяг. Завершальним заходом ліквідації наслідків застосування противником ХВ є повна санобробка особового складу військ або населення, що знаходиться в осередку хім. зараження, і дегазація одягу та інших заражених предметів.
При впливі ОР шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, дратівної або психотоміметичної дії надійним засобом захисту є різні притулку, а індивідуальними засобами - протигаз і спеціальна або пристосована захисний одяг. Постраждалі потребують якнайшвидшої доставки в загін першої медичної допомоги, а у військах - на найближчий етап мед. евакуації.
Дія біологічної зброї (БО) засновано на використанні хвороботворних мікроорганізмів, здатних викликати масові захворювання людей і тварин. В осередку бактеріологічного зараження (територія, що зазнала впливу БО) після встановлення факту застосування противником БО негайно вводиться карантин, що представляє собою систему протиепідемічних і режимних заходів, спрямованих на повну ізоляцію вогнища з розташованими на його території людьми і тваринами від навколишнього населення і ліквідацію захворювань у вогнищі . З моменту встановлення карантину здійснюється екстрена профілактика: населення або особовий склад військ отримують антибіотики і інші лікарські препарати; одночасно проводяться профілактичні щеплення.
Після встановлення виду застосованого бактеріального засобу при деяких видах БО карантин може бути замінений обсервацією, при якій триває посилена мед. спостереження за вогнищем, а також проводяться лікувально-профілактичні та ізоляційно-обмежувальні заходи, що перешкоджають поширенню інфекції і спрямовані на її швидку ліквідацію. Важливе значення має раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція і госпіталізація. В осередку особливу увагу слід приділяти захисту продуктів харчування та знешкодженню питної води. У житлових приміщеннях необхідно систематично проводити вологе прибирання з використанням дезінфекційних засобів. Особливо важливе дотримання правил особистої та громадської гігієни. Після ліквідації осередку бактеріологічного зараження проводять завершальну дезінфекцію території вогнища і споруд, транспортних засобів, озброєння, техніки і повну санобробку особового складу військ або населення з дезінфекцією одягу і взуття. Своєчасне повне проведення заходів щодо захисту військ і населення від зброї масового ураження дозволить значно зменшити втрати та знизити наслідки його застосування.
Ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження. При застосуванні противником ядерної, хімічної чи бактеріологічної зброї виникає вогнище масового ураження. Він представляє територію з розташованими на ній людьми, тваринами, бойовою технікою та іншими матеріальними засобами, об'єктами зовнішнього середовища, що зазнали впливу ЗМУ. Особливостями вогнища масового ураження є надзвичайна швидкість його виникнення, масовість втрат, велика кількість важких поразок, зараженість об'єктів зовнішнього середовища, що зумовлює необхідність роботи в ньому з використанням засобів і дотримання особливого режиму.
Ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ здійснюють під єдиним командуванням спеціально призначені для цієї мети сили та засоби - загони ліквідації наслідків, виділені розпорядженням командувача об'єднанням. До їх складу входять загальновійськові частини (підрозділу), а також установи різних родів військ, спеціальних служб, у тому числі військово-ветеринарні установи.
Для участі в роботах з ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ можуть бути виділені ВЕО або їх підрозділи. Армійський ВЕО (рухлива ветеринарна група) в осередку масового ураження крім робіт, передбачених положенням про загін, організовує і проводить ветеринарні заходи в залежності від застосування противником виду зброї. При ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ ВЕО: бере участь в уточненні та оцінці радіаційної, хімічної і бактеріологічної обстановки в осередку масового ураження; організовує і проводить спеціальні ветеринарні заходи, спрямовані на охорону особового складу від інфекційних хвороб, спільних для людей і тварин, від хвороб і поразок , які можуть виникнути при контакті з тваринами, що зазнали впливу ЗМУ; проводить ветеринарно-санітарну експертизу продовольства, фуражу, сировини, які зазнали впливу ЗМУ, проводить заходи щодо ліквідації інфекційних та інших хвороб тварин, бере участь у проведенні дезінфекції, дезінсекції та дератизації місць переробки та зберігання продовольства (м'ясокомбінати, холодильники, продсклади з'єднань, об'єднань) та розміщення тварин;
здійснює контроль за повнотою знезараження продовольства, фуражу і води для водопою та ветеринарної обробки тварин; проводить ветеринарну обробку, надає лікувальну допомогу ураженим тваринам, пораненим і хворим і організовує їх евакуацію; здійснює ветеринарний контроль за знезараженням і прибиранням трупів тварин у вогнищах.
Місце і час розгортання ВЕО, що входить до складу загону ліквідації наслідків визначає командир, організовує заходи з ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ. При виборі місця розгортання ВЕО враховує радіаційну, хімічну, бактеріологічну обстановку, епізоотичне та епідемічне стану, захисні властивості місцевості, наявність джерел води, шляхів підвозу і евакуації. ВЕО розгортають, як правило, в районах розміщення зараженого продовольства, фуражу, зосередження тварин з дотриманням заходів укритого розміщення та вимоги маскування.
Для розгортання ВЕО (без площадки ветеринарної обробки) вибирають ділянку розміром не менше 100х200 м. Розміри ділянки залежать від особливостей виконуваних робіт, радіаційного, хімічного і бактеріологічного обстановки, наявності придатних приміщень та інженерних споруд, характеру місцевості та інших факторів, при цьому враховують можливості забезпечення захисту, охорони і оборони, і управління функціональними підрозділами. Функціональні підрозділи розміщують в кузові автомобіля і наметах або в пристосованих приміщеннях і укриттях. Термін повної готовності ВЕО до роботи: взимку - через 2 години, в теплу пору року - 1,5 години. час згортання - 1.5 години.
При роботі в осередках масового ураження ВЕО встановлює через командування загону ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ зв'язок і взаємодіє з підрозділами (установами): медичної служби з питань проведення кваліфікованої бактеріологічної розвідки, індикації бактеріальних засобів, обміну взаємної інформацією про епідеміологічну та епізоотичну ситуацію, організації та проведення заходів щодо захисту особового складу військ від антропозоонозних захворювань, а також з питань ветеринарно-санітарної експертизи, які потребують спільного рішення фахівців ветеринарної та медичної служб; продовольчої служби з питань захисту від зброї масового ураження та використання продовольства, фуражу, і продовольчих тварин, заражених РВ, БС, ОВ; хімічної служби з питань отримання відомостей про радіаційного, хімічного і бактеріологічного обстановці в осередках масового ураження, організацію і порядок проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції місцевості та об'єктів ветеринарного нагляду, забезпечення загону засобами індивідуального захисту особового складу і тварин, дозиметричними приладами, приладами хімічної розвідки і знезаражувальні засобами; дорожньої служби та органів військових сполучень з питань здійснення ветеринарно-санітарного контролю за перевезеннями продуктів тваринного і рослинного походження, фуражу, тварин і сировини на військово-автомобільних дорогах, водному, повітряному і залізничному транспорті; інженерної служби з питань обладнання захисних укриттів для особового складу, техніки та майна загону, постачання водою для водопою, ветеринарної обробки уражених тварин, дезінфекції та інших потреб загону; державної ветеринарії з питань проведення ветеринарних заходів при ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ на м'ясопереробних підприємствах, холодильниках, у тваринницьких господарствах і т.п.
В осередку ядерного ураження і зоні радіоактивного зараження ВЕО: бере участь в уточненні радіаційної обстановки та її оцінки, проводить ветеринарну розвідку, відбирає проби; здійснює попередній і лабораторний контроль радіоактивного зараження продовольства, фуражу, води, поверхонь різних об'єктів, дає експертний висновок; проводить ветеринарно- санітарний нагляд за забезпеченням військ продовольством, фуражем і станом переробних підприємств, які зазнали впливу ядерної зброї; встановлює та контролює режим утримання та годування тварин, їх ветеринарну обробку і лікування;
здійснює контроль за забоєм уражених тварин, проводить ветеринарно-санітарну експертизу їх туш та органів; контролює повноту дезактивації зараженого продовольства і фуражу; здійснює ветеринарний контроль за прибиранням і утилізацією трупів тварин; проводить санітарну обробку особового складу загону, дезактивацію ветеринарної техніки і майна ВЕО. Крім того, загін виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО при роботі в польових умовах. За ступенем радіоактивного зараження і можливим наслідкам зовнішнього опромінення на зараженій радіоактивними речовинами місцевості виділяють зони помірного (зона А), сильного (зона Б), небезпечного (зона В) і надзвичайного (зона Г) зараження. Зони зараження характеризуються дозами радіації на місцевості за час повного розпаду РВ, які для дальньої (зовнішньої) межі зони А дорівнюють 4ОР (рівень радіації через 1 годину після вибуху - 8Р / ч /, а для ближньої (внутрішньої) - 4 ОР, для зони Б - 400Р (рівень радіації через 1 годину після вибуху - 8ОР / год і 12ООР, для зони В - 12ООР (рівень радіації через 1 годину після вибуху - 240Р) і 4000р відповідно. На дальній межі зони Г доза радіації дорівнює 4000р (рівень радіації через 1 годину після вибуху - 800р / год), а в середині зони - приблизно 10000р. Для роботи в осередку ядерного ураження ВЕО розміщують, як правило, в зоні слабких руйнувань. У тих випадках, коли загін буде працювати на зараженій радіоактивними речовинами, місцевості. Його розміщують в зоні помірного зараження (зона А). Щоб сумарна доза опромінення особового складу за час роботи на цій території не перевищувала безпечних величин.
При загрозі повторного випадання радіоактивних речовин проводять заходи щодо захисту особового складу загону та уражених тварин (використання захисних властивостей місцевості, будівель, що збереглися, підвалів, пристосованих сховищ, зміна особового складу, що працює на відкритій місцевості застосування лікувально-профілактичних препаратів і т.д.). Після прибуття ВЕО у вогнище першим має бути підготовлено до роботи відділення ветеринарної обробки і дезінфекції. Решта підрозділів загону розгортають слідом за ним. При ліквідації наслідків хімічного нападу противника ВЕО: бере участь в уточненні хімічної обстановки та її оцінки; проводить ветеринарну розвідку, відбирає проби; проводить ветеринарно-санітарний контроль над забезпеченням військ продовольством і фуражем, здійснює нагляд за ветеринарно-санітарним станом підприємств, що переробляють рослинну і тваринну сировину , які зазнали впливу хімічної зброї, і постачає продукцію військам; здійснює попередній контроль за ступенем зараження хімічними речовинами продовольства, фуражу, води, ветеринарного майна і техніки, а також шкірних покривів тварин; проводить лабораторне дослідження взятих проб продовольства, фуражу, води та інших (змиви з шкірних покривів тварин, зістрижіть волосся, і шерсті, патологоанатомічний матеріал) для якісного визначення і кількісного визначення в них хімічних речовин дає експертний висновок; контролює повноту дегазації зараженого продовольства, фуражу, води; встановлює та контролює режим утримання та годування тварин на території, що зазнала зараженню хімічними речовинами;
здійснює контроль над забоєм уражених тварин, проводить ветеринарно-санітарну експертизу їх туш та органів; здійснює ветеринарний контроль над прибиранням і утилізацією трупів тварин; проводить дегазацію ветеринарного майна, техніки та ділянки місцевості, на якому розгорталися підрозділи ВЕО;
організовує проведення санітарної обробки особового складу загону та індивідуальних засобів захисту під час роботи і після її завершення.
Крім того, ВЕО проводить завдання, передбачені положенням з ВЕО при роботі в польових умовах. У випадку застосування противником ОР для визначення характеру зараження, прогнозування очікуваних втрат, умов і обсягу проведених спеціальних робіт встановлюють вигляд осередку хімічного зараження з тривалості його дій на місцевості.
Розрізняють стійкі вогнища хімічного зараження, де нищівну силу ОВ зберігається протягом години і більше (години, доба, тижні, місяці) і нестійкі вогнища хімічного зараження, ефект дії ОР в яких припиняється протягом декількох хвилин і десятків хвилин (до однієї години).
Стійкий осередок хімічного зараження виникає в результаті застосування противником ОР нервово-паралітичної дії - зарин, замало, У-газів, ОР шкірнонаривної дії - іприт і люізіт, ОВ сльозоточивої дії типу сі-ес. Ці ОР можуть застосовуватися противником головним чином для створення хмари аерозолів і для зараження місцевості в краплиннорідкому стані.
Нестійкий осередок хімічного зараження утворюється при використанні противником ОР загально отруйного дії - синильної кислоти, хлорціан, мишьякововістого дії і фосфористого водню, ОР задушливої дії - фосгену і дифосген, ОВ сльозоточивої дії - бромбензілціаніда і хлорацетофенон, ОВ дратівної дії - адамемсіта і діфенілціанарсіна, а також психотоміметичної дії типу бі-ЗЕД та діетіламіда лізергінової кислоти.
ОВ загально отруйної дії і задушливого дії можуть застосовуватися противником головним чином для зараження повітря парами, а ОВ сльозогінного, подразнюючої та психотоміметичної дії у вигляді аерозолю.
При ліквідації наслідків застосування противником ОР ВЕО розгортається поза осередку хімічного зараження. Для роботи безпосередньо у вогнищі начальник ВЕО в залежності від конкретної обстановки може спрямовувати частину сил і засобів загону.
Після прибуття ВЕО до місця призначення першим має бути підготовлено до роботи відділення ветеринарної обробки і дезінфекції. Інші відділення розгортаються слідом за ним. В осередку хімічного зараження і на «брудної» половині майданчика ветеринарної обробки уражених ОР особовий склад загону працює в індивідуальних засобах захисту (протигаз, легкий захисний костюм Л-1 або загальновійськовий комплект, надітий у вигляді комбінезона, в поєднанні з імпрегнованим обмундируванням і білизною) з дотриманням правил безпеки.
Крім ОВ противником можуть бути застосовані запальні речовини і суміші, а також хімічні засоби знищення рослин, що використовуються у військових цілях.
При ліквідації наслідків застосування противником запалювальних речовин ВЕО розгортається на безпечній відстані від осередків пожеж. У разі потреби для організації та проведення заходів з виведення уражених тварин, надання їм першої ветеринарної допомоги та виконання інших видів робіт начальник загону в залежності від конкретної обстановки може спрямовувати частину сил і засобів ВЕО безпосередньо на територію, де противник використовував запальні речовини, забезпечивши при цьому дотримання особовим складом правил безпеки.
Організацію і проведення заходів щодо ліквідації наслідків хімічного нападу противника ВЕО проводить у тісному контакті з підрозділами хімічних військ, медичної та продовольчої служб (обмін інформацією про зміни хімічної, епізоотичної та епідеміологічної обстановки, знезараження місцевості, проходів, контроль за повнотою дегазації продовольства, фуражу і т . д.).
Дії відділення ветеринарної обробки і дезінфекції в осередку ядерного ураження в зоні радіоактивного зараження: бере участь в уточненні радіаційної обстановки та її оцінки в місцях заготівлі, переробки та зберігання продовольства, фуражу, зосередженні і забою продовольчих тварин, в районах вододжерел для водопою і ветеринарної обробки, проводить ветеринарну розвідку, відбирає проби;
проводить попередній контроль радіоактивного зараження продовольства, фуражу, води, поверхонь різних об'єктів; встановлює та контролює режим утримання та годування тварин у зоні радіоактивного зараження і порядок їх використання;
проводить дозиметричний контроль, клінічний огляд, сортування, ветеринарну обробку уражених тварин, надає першу допомогу;
здійснює контроль (ветеринарний) за прибиранням і утилізацією трупів тварин;
проводить санітарну обробку особового складу загону, дезактивацію ветеринарної техніки і майна ВЕО. Крім того, відділення виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО в польових умовах.
Дії ветеринарно-санітарного відділення в осередку ядерного ураження і зоні радіоактивного зараження: проводить радіометричні дослідження проб продовольства, фуражу, води, поверхонь різних об'єктів (тари, транспорту, техніки тощо), лабораторно-діагностичні дослідження; здійснює ветеринарний контроль за забоєм уражених тварин та ветеринарно-санітарну експертизу туш та органів; обстежує ветеринарно-санітарний стан продовольчих складів, баз, холодильників і переробних підприємств і визначає можливість їх використання для потреб військ, контролює повноту дезактивації продовольства і фуражу, місць їх переробки та зберігання, а також для водопою і ветеринарної обробки тварин.
Дії профілактичного відділення в осередку ядерного ураження і зоні радіоактивного зараження: проводить прийом і лікувальну сортування уражених, поранених і хворих тварин; здійснює клініко-лабораторне обстеження і лікування тварин; встановлює та контролює режим годівлі й утримання хворих тварин, поранених і хворих тварин; дає висновок про можливість використання пройшли лікування, а також некурабельних тварин; передає тварин після лікування в частини і установи.
Крім того, виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО при роботі в польових умовах. Дії відділення ветеринарної обробки і дезінфекції при ураженні ОВ. На території, що зазнала хімічного зараження, відділення: бере участь в уточненні та оцінці хімічної обстановки в місцях заготівлі, переробки, зберігання продовольства і фуражу, зосередження і забою продовольчих тварин, в районах вододжерел для водопою та ветеринарної обробки тварин, проводить ветеринарну розвідку; здійснює попередній контроль ступеня зараження хімічними речовинами продовольства, фуражу, води, ветеринарного майна і техніки, а також шкірних покривів тварин; встановлює вид і кількість тварин, уражених хімічними речовинами, проводить клінічний огляд і надає їм першу ветеринарну допомогу; встановлює та контролює режим утримання та годування тварин; здійснює ветеринарний контроль за прибиранням і утилізацією трупів тварин.
На незараженной території відділення: проводить сортування і ветеринарну обробку уражених тварин на майданчику ветеринарної обробки і надає їм лікувальну допомога (при необхідності); проводить після закінчення робіт з ветеринарної обробці уражених тварин дегазацію ветеринарного майна, техніки та ділянки місцевості, на якому розгорталося відділення; організує проведення часткової і повної санітарної обробки особового складу відділення та індивідуальних засобів захисту в процесі роботи і після її завершення.
Крім того, відділення виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО при роботі в польових умовах. Дії ветеринарно-санітарного відділення при ліквідації наслідків хімічного нападу противника: проводить якісне і кількісне визначення хімічних речовин в пробах продовольства, фуражу, води, шкірних покривів тварин, різних об'єктів зовнішнього середовища, предметах ветеринарного майна та технічного оснащення, а також ветеринарно-санітарні, гематологічні та інші лабораторно-діагностичні дослідження; здійснює передзабійний сортування, ветеринарний контроль за забоєм уражених тварин і ветеринарно-санітарну експертизу туш та органів; обстежує ветеринарно-санітарний стан продовольчих складів, баз, холодильників, переробних підприємств і визначає можливість їх використання для потреб військ, контролює повноту дегазації продовольства, фуражу, місць їх переробки та зберігання, води для водопою та ветеринарної обробки тварин.
5. Оцінити хімічну обстановку при аварії (розливі) сильнодіючої отруйної речовини на об'єкті.
На об'єкті зруйнувалася ємність з 10 т СДОР - аміак
Ступінь вертикальної стійкості повітря (інверсія)
Вітер дме в напрямку об'єкта зі швидкістю U = 3 м / с. Розмір об'єкта 3х2 км. Чисельність виробничого персоналу 1500 чоловік. Забезпеченість протигазами 90%. В період аварії виробничий персонал перебував в будівлі. Температура +20 ° С.
Визначити:
1) Глибину зони зараження.
2) Час випаровування сильнодіючої отруйної речовини.
3) Площа зони можливого зараження.
4) Можливі втрати виробничого персоналу з урахуванням забезпеченості протигазами:
а) легкого ступеня.
б) середнього та важкого ступеня.
в) зі смертельним результатом.
Накреслити схему зони хімічного зараження. Оцінити обстановку і зробити висновок.
З таблиць визначимо за даними додатка ступінь вертикальної стійкості повітря, при даних метеоумовах це інверсія. За таблицею визначаємо глибину поширення зараженого повітря (за умовою завдання місцевість закрита.):
Г = 1,28 км.
З урахуванням поправочного коефіцієнта на швидкість вітру глибина поширеного повітря дорівнює Г1 = 1,28.0,45 = 0,576 км
Визначаємо ширину зони хімічного зараження:
Ш = 0,15.0,576 = 0,0864 км.
Визначаємо площу зони хімічного зараження:
Зона можливого зараження Sв = 8,82 Ч10-3 ЧГ2Чφ = 8,82 Ч10-3 ч0, 5762 Ч45 ° = 0,132 км2
Час випаровування обчислюється за формулою:
Де h - товщина шару (0,05), d - щільність СДОР, К2 - фіз-хім. коефіцієнт, К4 - коефіцієнт швидкості вітру, К7 - коефіцієнт температури повітря.
Можливі втрати робочих, населення і особового складу МНС в осередку хімічного ураження,%.
Виходячи з таблиці можливі втрати 18% осіб персоналу, якщо вони не будуть виведені в укриття, і 9% - якщо будуть в укритті.
Втрати людей в осередку ураження:
Легкого ступеня - 25%
Середнього і важкого - 40%
Зі смертельним результатом - 35%.
Тобто з 1500 чол 270 чол постраждають, з них 67 чол легко, 108 чол - у середній і важкій стадії, 95 осіб - зі смертельним результатом.
6. Щороку в країнах світу внаслідок різних небезпек неприродною смертю гине n осіб (n - число нещасних випадків). Визначити ризик R загибелі людини за рік, якщо відомо N кількість проживаючих людей у країні.
R = n / N
здійснює контроль над забоєм уражених тварин, проводить ветеринарно-санітарну експертизу їх туш та органів; здійснює ветеринарний контроль над прибиранням і утилізацією трупів тварин; проводить дегазацію ветеринарного майна, техніки та ділянки місцевості, на якому розгорталися підрозділи ВЕО;
організовує проведення санітарної обробки особового складу загону та індивідуальних засобів захисту під час роботи і після її завершення.
Крім того, ВЕО проводить завдання, передбачені положенням з ВЕО при роботі в польових умовах. У випадку застосування противником ОР для визначення характеру зараження, прогнозування очікуваних втрат, умов і обсягу проведених спеціальних робіт встановлюють вигляд осередку хімічного зараження з тривалості його дій на місцевості.
Розрізняють стійкі вогнища хімічного зараження, де нищівну силу ОВ зберігається протягом години і більше (години, доба, тижні, місяці) і нестійкі вогнища хімічного зараження, ефект дії ОР в яких припиняється протягом декількох хвилин і десятків хвилин (до однієї години).
Стійкий осередок хімічного зараження виникає в результаті застосування противником ОР нервово-паралітичної дії - зарин, замало, У-газів, ОР шкірнонаривної дії - іприт і люізіт, ОВ сльозоточивої дії типу сі-ес. Ці ОР можуть застосовуватися противником головним чином для створення хмари аерозолів і для зараження місцевості в краплиннорідкому стані.
Нестійкий осередок хімічного зараження утворюється при використанні противником ОР загально отруйного дії - синильної кислоти, хлорціан, мишьякововістого дії і фосфористого водню, ОР задушливої дії - фосгену і дифосген, ОВ сльозоточивої дії - бромбензілціаніда і хлорацетофенон, ОВ дратівної дії - адамемсіта і діфенілціанарсіна, а також психотоміметичної дії типу бі-ЗЕД та діетіламіда лізергінової кислоти.
ОВ загально отруйної дії і задушливого дії можуть застосовуватися противником головним чином для зараження повітря парами, а ОВ сльозогінного, подразнюючої та психотоміметичної дії у вигляді аерозолю.
При ліквідації наслідків застосування противником ОР ВЕО розгортається поза осередку хімічного зараження. Для роботи безпосередньо у вогнищі начальник ВЕО в залежності від конкретної обстановки може спрямовувати частину сил і засобів загону.
Після прибуття ВЕО до місця призначення першим має бути підготовлено до роботи відділення ветеринарної обробки і дезінфекції. Інші відділення розгортаються слідом за ним. В осередку хімічного зараження і на «брудної» половині майданчика ветеринарної обробки уражених ОР особовий склад загону працює в індивідуальних засобах захисту (протигаз, легкий захисний костюм Л-1 або загальновійськовий комплект, надітий у вигляді комбінезона, в поєднанні з імпрегнованим обмундируванням і білизною) з дотриманням правил безпеки.
Крім ОВ противником можуть бути застосовані запальні речовини і суміші, а також хімічні засоби знищення рослин, що використовуються у військових цілях.
При ліквідації наслідків застосування противником запалювальних речовин ВЕО розгортається на безпечній відстані від осередків пожеж. У разі потреби для організації та проведення заходів з виведення уражених тварин, надання їм першої ветеринарної допомоги та виконання інших видів робіт начальник загону в залежності від конкретної обстановки може спрямовувати частину сил і засобів ВЕО безпосередньо на територію, де противник використовував запальні речовини, забезпечивши при цьому дотримання особовим складом правил безпеки.
Організацію і проведення заходів щодо ліквідації наслідків хімічного нападу противника ВЕО проводить у тісному контакті з підрозділами хімічних військ, медичної та продовольчої служб (обмін інформацією про зміни хімічної, епізоотичної та епідеміологічної обстановки, знезараження місцевості, проходів, контроль за повнотою дегазації продовольства, фуражу і т . д.).
Дії відділення ветеринарної обробки і дезінфекції в осередку ядерного ураження в зоні радіоактивного зараження: бере участь в уточненні радіаційної обстановки та її оцінки в місцях заготівлі, переробки та зберігання продовольства, фуражу, зосередженні і забою продовольчих тварин, в районах вододжерел для водопою і ветеринарної обробки, проводить ветеринарну розвідку, відбирає проби;
проводить попередній контроль радіоактивного зараження продовольства, фуражу, води, поверхонь різних об'єктів; встановлює та контролює режим утримання та годування тварин у зоні радіоактивного зараження і порядок їх використання;
проводить дозиметричний контроль, клінічний огляд, сортування, ветеринарну обробку уражених тварин, надає першу допомогу;
здійснює контроль (ветеринарний) за прибиранням і утилізацією трупів тварин;
проводить санітарну обробку особового складу загону, дезактивацію ветеринарної техніки і майна ВЕО. Крім того, відділення виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО в польових умовах.
Дії ветеринарно-санітарного відділення в осередку ядерного ураження і зоні радіоактивного зараження: проводить радіометричні дослідження проб продовольства, фуражу, води, поверхонь різних об'єктів (тари, транспорту, техніки тощо), лабораторно-діагностичні дослідження; здійснює ветеринарний контроль за забоєм уражених тварин та ветеринарно-санітарну експертизу туш та органів; обстежує ветеринарно-санітарний стан продовольчих складів, баз, холодильників і переробних підприємств і визначає можливість їх використання для потреб військ, контролює повноту дезактивації продовольства і фуражу, місць їх переробки та зберігання, а також для водопою і ветеринарної обробки тварин.
Дії профілактичного відділення в осередку ядерного ураження і зоні радіоактивного зараження: проводить прийом і лікувальну сортування уражених, поранених і хворих тварин; здійснює клініко-лабораторне обстеження і лікування тварин; встановлює та контролює режим годівлі й утримання хворих тварин, поранених і хворих тварин; дає висновок про можливість використання пройшли лікування, а також некурабельних тварин; передає тварин після лікування в частини і установи.
Крім того, виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО при роботі в польових умовах. Дії відділення ветеринарної обробки і дезінфекції при ураженні ОВ. На території, що зазнала хімічного зараження, відділення: бере участь в уточненні та оцінці хімічної обстановки в місцях заготівлі, переробки, зберігання продовольства і фуражу, зосередження і забою продовольчих тварин, в районах вододжерел для водопою та ветеринарної обробки тварин, проводить ветеринарну розвідку; здійснює попередній контроль ступеня зараження хімічними речовинами продовольства, фуражу, води, ветеринарного майна і техніки, а також шкірних покривів тварин; встановлює вид і кількість тварин, уражених хімічними речовинами, проводить клінічний огляд і надає їм першу ветеринарну допомогу; встановлює та контролює режим утримання та годування тварин; здійснює ветеринарний контроль за прибиранням і утилізацією трупів тварин.
На незараженной території відділення: проводить сортування і ветеринарну обробку уражених тварин на майданчику ветеринарної обробки і надає їм лікувальну допомога (при необхідності); проводить після закінчення робіт з ветеринарної обробці уражених тварин дегазацію ветеринарного майна, техніки та ділянки місцевості, на якому розгорталося відділення; організує проведення часткової і повної санітарної обробки особового складу відділення та індивідуальних засобів захисту в процесі роботи і після її завершення.
Крім того, відділення виконує звичайні функції, передбачені положенням про ВЕО при роботі в польових умовах. Дії ветеринарно-санітарного відділення при ліквідації наслідків хімічного нападу противника: проводить якісне і кількісне визначення хімічних речовин в пробах продовольства, фуражу, води, шкірних покривів тварин, різних об'єктів зовнішнього середовища, предметах ветеринарного майна та технічного оснащення, а також ветеринарно-санітарні, гематологічні та інші лабораторно-діагностичні дослідження; здійснює передзабійний сортування, ветеринарний контроль за забоєм уражених тварин і ветеринарно-санітарну експертизу туш та органів; обстежує ветеринарно-санітарний стан продовольчих складів, баз, холодильників, переробних підприємств і визначає можливість їх використання для потреб військ, контролює повноту дегазації продовольства, фуражу, місць їх переробки та зберігання, води для водопою та ветеринарної обробки тварин.
5. Оцінити хімічну обстановку при аварії (розливі) сильнодіючої отруйної речовини на об'єкті.
На об'єкті зруйнувалася ємність з 10 т СДОР - аміак
Ступінь вертикальної стійкості повітря (інверсія)
Вітер дме в напрямку об'єкта зі швидкістю U = 3 м / с. Розмір об'єкта 3х2 км. Чисельність виробничого персоналу 1500 чоловік. Забезпеченість протигазами 90%. В період аварії виробничий персонал перебував в будівлі. Температура +20 ° С.
Визначити:
1) Глибину зони зараження.
2) Час випаровування сильнодіючої отруйної речовини.
3) Площа зони можливого зараження.
4) Можливі втрати виробничого персоналу з урахуванням забезпеченості протигазами:
а) легкого ступеня.
б) середнього та важкого ступеня.
в) зі смертельним результатом.
Накреслити схему зони хімічного зараження. Оцінити обстановку і зробити висновок.
З таблиць визначимо за даними додатка ступінь вертикальної стійкості повітря, при даних метеоумовах це інверсія. За таблицею визначаємо глибину поширення зараженого повітря (за умовою завдання місцевість закрита.):
Г = 1,28 км.
З урахуванням поправочного коефіцієнта на швидкість вітру глибина поширеного повітря дорівнює Г1 = 1,28.0,45 = 0,576 км
Визначаємо ширину зони хімічного зараження:
Ш = 0,15.0,576 = 0,0864 км.
Визначаємо площу зони хімічного зараження:
Зона можливого зараження Sв = 8,82 Ч10-3 ЧГ2Чφ = 8,82 Ч10-3 ч0, 5762 Ч45 ° = 0,132 км2
Час випаровування обчислюється за формулою:
Де h - товщина шару (0,05), d - щільність СДОР, К2 - фіз-хім. коефіцієнт, К4 - коефіцієнт швидкості вітру, К7 - коефіцієнт температури повітря.
Можливі втрати робочих, населення і особового складу МНС в осередку хімічного ураження,%.
| Умови перебування людей | Без протигазів | Забезпеченість людей протигазами,% | ||||||||
| 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | ||
| На відкритій місцевості | 90-100 | 75 | 65 | 58 | 50 | 40 | 35 | 25 | 18 | 10 |
| У найпростіших укриттях | 50 | 40 | 35 | 30 | 27 | 22 | 18 | 14 | 9 | 4 |
Втрати людей в осередку ураження:
Легкого ступеня - 25%
Середнього і важкого - 40%
Зі смертельним результатом - 35%.
Тобто з 1500 чол 270 чол постраждають, з них 67 чол легко, 108 чол - у середній і важкій стадії, 95 осіб - зі смертельним результатом.
6. Щороку в країнах світу внаслідок різних небезпек неприродною смертю гине n осіб (n - число нещасних випадків). Визначити ризик R загибелі людини за рік, якщо відомо N кількість проживаючих людей у країні.
R = n / N
| Варіанти Вихідні параметри | № 7 n / N | Ризик загибелі за рік, R |
| На виробництві | 6500 22млн | 2,95.10-4 |
| У побуті | 4300 9млн | 4,78.10-4 |
| Дорожньо-транспортні пригоди | 3640 2800000 | 1,3.10-3 |
| На ж / д транспорті | 6525 30млн | 2,175.10-4 |
| На авіатранспорті | 3740 8400000 | 4,45.10-3 |
| На водному транспорті | 3820 7800000 | 4,9.10-4 |
| Стихійні лиха | 3650 12100000 | 3,02.10-4 |
| При пожежі | 5700 11млн | 5,18.10-3 |