Облікові записи при нормативному методі обліку витрат

Облікові записи при нормативному методі обліку витрат (російський досвід) і в системі «Стандарт КОСТ» (західний досвід)

У зв'язку з посиленням ролі управлінського обліку в прийнятті стратегічних і тактичних рішень і необхідністю формувати економічно обгрунтовану собівартість виникають питання вибору та побудови на підприємстві оптимальної системи обліку витрат, змінюється ставлення до методології побудови обліку, до питань планування показників діяльності.

Одне з основних понять, що застосовуються в управлінському обліку, - собівартість. Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) ресурсів. Цей показник відображає ефективність виробничо-господарської діяльності. За інших рівних умов, чим нижче собівартість продукції, тим більш конкурентоспроможною стає продукція підприємства, тим вище величина прибутку і, отже, більше джерел для реалізації інвестиційних, соціальних та інших програм.

У системах фінансового та управлінського обліку підходи до формування собівартості різні. У собівартість продукції, що формується в системі фінансового обліку, витрати включаються відповідно до вимог законодавства країни, тоді як в собівартість, що обчислюється для цілей управлінського обліку, можуть бути включені ті витрати, які не відносяться на собівартість у фінансовому обліку.

Процедура та порядок формування собівартості в фінансовому обліку регламентуються законодавчими актами, в той час як вибір системи обліку витрат або поєднання декількох систем, формування показників собівартості в управлінському обліку здійснюються на підставі потреб користувачів управлінської інформації, зумовлені завданнями управління і регламентуються внутрішніми документами [9, с . 14-17].

Система «стандарт-кост» (Standard-cost) являє собою систему обліку витрат і калькулювання собівартості з використанням нормативних (стандартних) витрат. В основі її лежить принцип обліку та контролю витрат у межах встановлених норм і нормативів та за відхиленням від них [3, с. 18].

До початку виробничого процесу проводиться попереднє нормування витрат. Як правило, нормативні витрати визначаються за такими статтями витрат:

основні сировину та матеріали;

оплата праці основних виробничих робітників;

накладні витрати.

Норми витрат сировини і матеріалів і норми оплати праці основних виробничих робітників обчислюються на одиницю продукції. Для розрахунку накладних витрат складаються кошториси, які носять постійний характер. У разі значних коливань обсягу виробництва, які можуть призвести до зміни величини накладних витрат, складаються ковзаючі кошториси з розбивкою всіх статей накладних витрат на постійні та змінні елементи. Для змінної частини розробляються нормативні величини. Для розрахунку стандартної собівартості нормативні витрати на сировину і матеріали, на оплату праці та нормативні накладні витрати підсумовуються.

У ході здійснення виробничої діяльності фіксуються всі факти відхилень від нормативних показників. На основі детального аналізу причин відхилень розробляються управлінські рішення з усунення цих причин. Одним з результатів може стати, зокрема, уточнення самих стандартів.

Серед основних недоліків системи «стандарт-кост» можна виділити наступні.

1. Система залежна від зовнішніх умов. Зміни в законодавстві, зміни цін постачальників, вплив фактора інфляції ускладнюють розрахунок нормативних витрат, які повинні бути незмінними протягом певного періоду.

2. Систему неможливо застосувати на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Як правило, в період розробки та впровадження товару на ринок витрати більш непередбачувані, тому розрахунок нормативних витрат може бути здійснено в достатній мірі приблизно. Крім того, якщо життєвий цикл товару нетривалий, то застосування системи можливе лише на незначній відрізку часу.

3. Система не охоплює якісних показників діяльності підприємства. Оскільки система спирається на показники продуктивності і величини витрат при вирішенні основного завдання - мінімізація витрат і відхилень фактичних показників від нормативних, проблеми поліпшення якості продукції, розширення номенклатури додаткових послуг залишаються поза системою.

4. Відхилення від нормативних витрат, що показують перевищення фактичних витрат над нормативними (або навпаки), як правило, занадто агреговані, але не завжди прив'язані до конкретних видів продукції, технологічним ділянкам, партіям продукції [6, с. 18].

Сфера застосування даної системи обліку витрат досить широка, виняток становлять підприємства з непостійною номенклатурою продукції, що випускається або нестабільної технологією виробництва, а також діяльність на етапі розробки та впровадження нового виду товару.

Система «стандарт-кост» є продовженням нормативного методу обліку витрат, але не є його аналогом. Обидві системи передбачають врахування повних витрат і враховують витрати в межах норм. У рамках нормативного методу відхилення від нормативних витрат включаються до собівартості, тоді як у системі обліку «стандарт-кост» наднормативні витрати відносяться на фінансові результати або на винних осіб. При нормативному методі нормуються прямі витрати, а непрямі розподіляються між об'єктами калькулювання індексним методом. У системі «стандарт-кост» стандарти розробляються для всіх видів витрат, а також для доходів і деяких виробничих показників.

У світовій обліковій практиці склалося два напрямки обліку відхилень від встановлених стандартів (нормативів).

Перший напрямок грунтується на відображенні відхилень у системному бухгалтерському обліку з використанням відповідних рахунків синтетичного і аналітичного обліку, їх аналізі зі значним ступенем деталізації і подальшим списанням на рахунки реалізації або результатів.

Другий напрямок базується на відображенні відхилень в первинній документації та облікових регістрах без використання системи відповідних синтетичних і аналітичних рахунків і в кінцевому підсумку обмежується тільки витратами. Основою цього напряму з'явився вітчизняний нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, при якому система відхилень була спрямована на їх виявлення в розрізі відповідних видів витрат на виробництво і списання на собівартість реалізованої продукції [8, с. 19].

Системний спосіб реєстрації відхилень, на відміну від позасистемного, володіє рядом переваг:

- Дозволяє оперативно (за рахунок інтеграції обліку та аналізу) і, відповідно, більш ефективно контролювати і аналізувати нормативні показники;

- Забезпечує достовірність даних і передбачуваність показників управлінської і фінансової звітності;

- Відкриває широкі можливості по комп'ютеризації всієї системи бухгалтерського обліку та зниження трудомісткості обліково-розрахункових операцій;

- Надає можливість організації управління "за відхиленнями" як у поточному, так і в заключному управлінському контролі.

У зв'язку з цим розроблений варіант інтегрованого обліку дозволяє організувати системний облік відхилень від нормативних витрат з бізнес-процесів (процесам, видам діяльності) та об'єктами калькулювання на рахунках управлінського обліку в єдиній базі даних бухгалтерського обліку. Даний варіант облікової технології грунтується на методі "стандарт-кост", згідно з яким фактичні витрати визначаються як сума нормативних витрат і їх відхилень. Це істотно розширює можливості обліку та контролю витрат як в цілому бізнес-процесів, процесів (підпроцесів), так і окремих видів діяльності процесно-орієнтованих організацій.

Використання системного обліку відхилень при збереженні основних особливостей обліку фактичних витрат по бізнес-процесів і назв використовуваних управлінських рахунків (рахунки 20 - 29 (витрати на бізнес-процес), рахунки 30 - 39 (витрати по об'єктах калькулювання)) змінює характер облікової інформації за рахунками і всю облікову технологію попереднього варіанту.

Характеристика синтетичного рахунку з групи рахунків 20 - 29 (витрати на бізнес-процес): рахунок - активний, сальдовий; сальдо означає вартість незавершеного виробництва продукту, що випускається (операційні процеси передбачають наявність незавершеного виробництва, а в обслуговуючих воно відсутнє); за дебетом враховуються фактичні витрати на бізнес-процес, за кредитом - фактичні (непрямі) витрати калькульованих об'єкта як сума нормативних витрат і відхилень від нормативних витрат.

Характеристика синтетичного рахунку з групи рахунків 30 - 39 (витрати по об'єктах калькулювання): рахунок - активний, несальдовий; за дебетом рахунка враховуються повні нормативні витрати (прямі і непрямі) і відхилення від нормативних витрат калькульованих об'єкта; по кредиту - повні фактичні витрати калькульованих об'єкта .

В якості облікової вартості матеріалів приймається нормативна вартість, а витрати по процесу постачання відносяться на відповідний рахунок бізнес-процесу.

Технологія обліку за цим варіантом передбачає наступний алгоритм.

1. Розрахунок непрямих нормативних витрат на бізнес-процес по калькульованих об'єкту і відображення системним способом: Дебет 30 - 39 (витрати по об'єктах калькулювання) Кредит 20 - 29 (витрати на бізнес-процес). При цьому нормативні витрати на бізнес-процес в розрізі економічних елементів враховуються розрахунковим способом у спеціальних регістрах матричної форми. Дана кореспонденція допускає різноманітну комбінацію аналітичних рахунків при збереженні основної, базової взаємозв'язку бізнес-процесу і калькульованих об'єкта.

2. Облік фактичних витрат на бізнес-процес в розрізі економічних елементів: Дебет 20 - 29 (витрати на бізнес-процес) Кредит 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню", 02 "Амортизація основних засобів" , 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" і т.д.

3. Виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних з бізнес-процесу і об'єктами калькулювання зіставленням дебетового і кредитового обороту по рахунку і списання прямий проводкою або методом "червоного сторно" на ті ж рахунки, на яких були враховані нормативні витрати.

4. Облік надходження матеріалів у сумі фактичних витрат (нормативної вартості і відхилень від нормативної вартості): Дебет 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей", 10 "Матеріали" Кредит 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 71 "Розрахунки з підзвітними особами", 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей" і т.д.

5. Облік витрачених матеріалів по об'єктах калькулювання в сумі фактичних витрат (нормативних витрат і відхилень від нормативних витрат): Дебет 30 - 39 (витрати по об'єктах калькулювання) Кредит 10 і 16.

6. Списання повних фактичних витрат по калькульованих об'єкту: Дебет 43 "Готова продукція" Кредит 30 - 39 (витрати по об'єктах калькулювання).

Контроль витрат через нормативи (бюджети) дозволяє відстежувати ефективність тих чи інших видів діяльності та процесів в цілому, порівнюючи фактичні значення з певними еталонами (середньогалузевими показниками, показниками конкурентів або аналогічними параметрами внутрішньогосподарських структур і т.д.). Це, у свою чергу, оптимізує структуру бізнес-процесів, забезпечує їх якість і, як наслідок, якість продукції, що випускається, задовольняючи все зростаючий індивідуалізований споживчий попит.

Нормативний метод обліку витрат являє собою вид облікової підсистеми, яка характеризується наявністю норм використання ресурсів, нормативних (облікових) цін цих ресурсів і використанням цих показників для планування та контролю.

Прийнято вважати, що нормативний метод обліку витрат можна застосовувати лише в умовах масового і великосерійного виробництва, коли у великих кількостях виробляється обмежений асортиментний перелік продуктів, і непридатний в умовах дрібносерійного й одиничного виробництва. Можливості цього методу набагато ширше і він може застосовуватись у всіх виробництвах, де витрати на виготовлення продуктів можуть зіставлятися з результатами праці (виробленням) через певні проміжки часу [4, с. 18-19].

Основними завданнями нормативного методу обліку витрат на виробництво є:

- Своєчасне попередження нераціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у господарстві;

- Сприяння виявленню наявних у виробництві резервів.

Нормативний метод як сукупність способів і прийомів обліку та контролю за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції є важливим засобом управління формуванням витрат на виробництво. Цей метод передбачає створення системи діючих прогресивних норм і нормативів і на її основі калькуляції нормативної собівартості, виявлення та облік витрат, пов'язаних з відхиленнями від діючих норм і нормативів, обчислення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на основі попередньо складених калькуляцій нормативної собівартості продукції.

Основою нормативного методу обліку є нормативна база, яка є комплексом прогресивних науково обгрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, порядок і методи їх формування, оновлення і використання при розробці перспективних і поточних планів, а також при організації підготовки і контролю норм і нормативів на всіх рівнях планування.

Норми витрат розробляються на кожний вид напівфабрикатів, вузлів, деталей, продукції (робіт) в умовах досягнутого в організації рівня технології та організації виробництва і праці і служать для безпосереднього відпуску матеріальних ресурсів на виробничі потреби і розрахунку заробітної плати.

Основні елементи нормативного методу:

складання нормативних калькуляцій по виробах з урахуванням змін норм на початок поточного місяця;

роздільний облік виробничих витрат за нормами і відхиленням від них;

облік змін норм, складання звітних калькуляцій.

Відхилення підрозділяються на позитивні і негативні (економія або перевитрата, наприклад, сировини і матеріалів) [7, с. 15].

Сутність нормативного методу характеризується наступними особливостями:

1) наявність норм споживання ресурсів (витрат) та облікових цін цих ресурсів у процесах діяльності підприємства;

2) відображення фактичних витрат з підрозділом їх на витрати за нормами і відхиленням;

3) оперативний облік відхилень від норм споживання ресурсів з встановленням розміру відхилень, місць їх виникнення, причин і винуватців освіти відхилень з метою використання цих даних для управління виробництвом;

4) системний облік змін норм з метою перевірки обгрунтованості поточного рівня норм і контролю економічної ефективності здійснюваних організаційно - технічних заходів;

5) формування звітів про виниклі витратах з деталізацією виявлених відхилень за факторами і винуватцям, що викликав дані відхилення.

Завдяки зазначеним особливостям нормативний метод є ефективним інструментом:

- Планування:

наявність норм полегшує планування потреби у виробничих ресурсах (обладнання, матеріали, персонал) і фінансових коштів для придбання цих ресурсів. Формування на основі норм витрат планових калькуляцій дозволяє планувати витрати, програму випуску, відпускні ціни, обсяг реалізації, виручку і в результаті прибуток;

- Оперативного контролю та прийняття управлінських рішень:

в ході виробництва з різних причин виникають відхилення від нормального перебігу технологічного процесу, а разом з ними та відхилення у споживанні виробничих ресурсів, що викликає, як правило, додаткові витрати на виготовлення. Оперативно усуваючи причини порушення норм виробничого споживання, можна відновити нормальний перебіг технологічного процесу і запобігти появі негативних відхилень у майбутньому;

- Аналізу:

використовуючи аналітичну класифікацію виявлених відхилень за що викликав їх причин, винуватців, об'єктами обліку, можна ще до закінчення звітного періоду спрогнозувати результати діяльності підприємства в цілому і окремих місць виникнення витрат (центрів відповідальності), розробити програму зниження витрат [8, с. 19].

Фактичні величини змінних витрат протягом звітного періоду списуються безпосередньо з кредиту рахунків обліку ресурсів на дебет рахунку 20 «Основне виробництво».

Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається в оцінці за нормативною собівартістю - дебет рахунку 43 "Готова продукція" кредит рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".

Відображається виручка від продажу (реалізації) продукції протягом звітного періоду - дебет рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" кредит рахунку 90 "Продажі".

Списується нормативна собівартість реалізованої протягом звітного періоду продукції - дебет рахунку 90 "Продажі" кредит рахунку 43 "Готова продукція".

Після закінчення звітного періоду зібрані на рахунках 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати" витрати розподіляються між об'єктами обліку витрат і списуються на рахунок 20 "Основне виробництво", в результаті чого за дебетом цього рахунку формується сума фактичних витрат на виробництво.

Фактична собівартість випуску готової продукції відображається за дебетом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" і кредитом рахунку 20 "Основне виробництв".

На рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" здійснюється зіставлення фактичної собівартості готової продукції, відображеної по дебету цього рахунку і її нормативної собівартості, відображеної відповідно по кредиту рахунку. Виявлене відхилення фактичної собівартості від нормативної списується на рахунок 90 "Продажі" (перевитрата - додаткової проводкою дебет рахунку 90 "Продажі" кредит рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)", економія - шляхом сторнування).

На рахунку 90 "Продажі" виявляється результат від реалізації продукції, який списується на рахунок 99 "Прибутки і збитки" (дебет рахунку 90 "Продажі" кредит рахунку 99 "Прибутки і збитки" - прибуток, дебет рахунку 99 "Прибутки та збитки" кредит рахунка 90 "Продаж" - відповідно збиток).

Застосування рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" при наявності на підприємстві нормативної (планової) собівартості є елементом його облікової політики, тобто носить рекомендаційний характер.

Закордонним аналогом російського нормативного методу є система «стандарт-кост». Вітчизняні фахівці вже досить давно ведуть дискусію про відмінності цих двох систем. На думку деяких авторів, управлінська методологія обох методів однакова - наявність норм споживання ресурсів, облікових цін ресурсів і використання цих даних для планування і контролю діяльності. Тому всі можливі відмінності між нормативним методом і методом «стандарт - кост» носять не настільки істотний характер, щоб можна було говорити про якусь принципової різниці. Швидше ці відмінності носили більше ідеологічний характер. Тим більше що історично "наш" нормативний метод безпосередньо пов'язаний зі «стандарт - кістки»: у 30-х роках XX ст. він був «вивезений» з Америки і впроваджений у вітчизняну господарську практику.

Одне з приватних відмінностей - порядок списання виявлених відхилень величин витрат. Відповідно до принципів "стандарт - коста" вони списуються на фінансовий результат того періоду, в якому виникли. Як прийнято говорити, ці відхилення не є "запасоемкімі", тобто вони не розподіляються між реалізованою продукцією і запасами. Наприклад, що виникло відхилення за цінами (фактичних цін від облікових) при придбанні матеріалів списується на фінансовий результат виходячи із загальної кількості придбаних матеріалів, а не тільки з тієї кількості матеріалів, що передано у виробництво. Таким чином, загальна величина відхилення не розподіляється між матеріалами, переданими у виробництво, і матеріалами, що залишилися на складі.

Логіка тут закладена наступна. Норми та облікові ціни відображають нормальний (номінальний) хід господарської діяльності. Будь-яке відхилення від нормального ходу діяльності (тобто будь-яке відхилення від норм та облікових цін), що виникло в будь-якому періоді, має коригувати величину фінансового результату цього періоду. Якщо ж виникло відхилення буде розподілятися між реалізованою продукцією і запасами, то та частина відхилення, яка залишилася в запасах, позначиться на фінансовому результаті в наступних періодах і тим самим спотворить його, оскільки відхилення (позитивне чи негативне) було допущено в поточному періоді.

Задача 1

Визначити і проаналізувати характер поведінки витрат організації залежно від динаміки обсягів роботи.

Показати як інформація про поведінку витрат впливає на прийняття управлінських рішень.

Вихідні дані: У ресторані змінними є витрати на продукти і напої, які в середньому становлять 200 рублів на 1 особи.

Постійні витрати у вигляді орендної плати, комунальних платежів, зар. плати становлять 5000 рублів на тиждень.

Яка собівартість однієї порції, якщо на тиждень прийде 1, 5, 10, 20, 50, 100 відвідувачів.

Як показник собівартості може вплинути на рішення про відкриття ресторану або про продовження його роботи.

Рішення.

Розрахунки подані в таблиці:

У залежності від ставлення до коливань виробництва або продажу витрати діляться на змінні і постійні.

Змінні витрати - витрати, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва (основна заробітна плата основних робітників, основні матеріали, електроенергія на технологічні цілі та інші).

Постійні витрати - витрати, які не залежать від коливання обсягу виробництва (амортизація основних засобів при лінійному способі, частина загальногосподарських витрат та ін.)

Таким чином, загальна сума змінних витрат змінюється приблизно обсягом виробництва, але на одиницю продукції залишається незмінною. Загальна сума постійних витрат не залежить від змін обсягу виробництва, але їх величина на одиницю знижується при збільшенні обсягу виробництва.

При розширенні (скорочення) обсягу виробництва менеджер дивиться на поведінку витрат. У залежності від того, яким воно буде, менеджер приймає відповідне рішення.

Собівартість продукції - це величина використаних ресурсів у грошовому вираженні в певних цілях (виробництво продукції, діяльність підрозділу тощо). Повна собівартість включає всі ресурси, витрачені на виробництво. У цьому завданню зроблений розрахунок повної собівартості, вона використовується для визначення витратної ціни. Занадто висока собівартість не сприяє залученню відвідувачів в ресторан, таким чином, велика ймовірність розорення. У даному випадку необхідно, щоб ціна покривала постійні витрати. При такій ситуації відкриття ресторану представляється недоцільним, що стосується продовження діяльності, тут потрібен додатковий аналіз. При збільшенні кількості відвідувачів, собівартість однієї порції знижується, що, можливо, буде залучати нових клієнтів, за умови якісного обслуговування, отже, буде сприяти процвітанню ресторану. При даній ситуації відкриття ресторану представляється можливим.

Задача 2

Планування показників прибутку методом маржинального доходу (маржинальний підхід). Розрахунок критичної точки обсягу продажів.

Вихідні дані:

Нормальна виробнича потужність підприємства - 800 од. продукції.

Плановані змінні витрати на одиницю продукції - 840 рублів.

Постійні річні витрати - 30800 рублів на рік.

Продажна планова ціна - 880 рулів за одиницю.

Якою є критична точка реалізації продукції.

Яка плановий прибуток підприємства при реалізації всієї виробничої продукції виходячи з нормальної виробничої потужності.

Рішення.

На базі змінних і постійних витрат здійснюється вибір оптимального рішення, пов'язаного з отриманням максимального прибутку при найменших витратах за умови середньоринкових цін. Такий аналіз використовується для планування, контролю і вибору остаточного управлінського рішення.

Розрахуємо маржинальний дохід за такою формулою:

МД = В - З _пер,

де МД - маржинальний дохід;

В - виручка від реалізації;

З _пер - витрати змінні на обсяг.

МД = 880 * 800 - 840 * 800 = 32 000 руб.

До складу маржинального доходу входять прибуток і постійні витрати. Організація повинна реалізувати продукцію так, щоб отриманим маржинальним доходом покрити постійні витрати і отримати прибуток. Коли отриманий маржинальний дохід, достатній для покриття постійних витрат, досягається точка рівноваги. Критичний обсяг продажів розраховується наступним чином:

ТБ = З _пост / МД _од

МД _од = МД / V

де ТБ - критичний обсяг продажів (точка беззбитковості);

З _пост - витрати постійні на обсяг;

МД _од = маржинальний дохід на одиницю;

V - обсяг виробництва продукції.

МД _од = 32 000/800 = 40 руб

ТБ = 30 800/40 = 770 од.

Отже, дане підприємство при реалізації продукції менше 770 од. за період отримуватиме збиток, так як в точці 770 од. фінансовий результат дорівнює нулю. Реалізація понад критичного обсягу продажів дозволяє отримувати організації прибуток.

Планова прибуток обчислюється виходячи з рівняння:

П = В - З _пер - З _{посаду,}

де П - прибуток організації.

Розрахунок планового прибутку підприємства при реалізації всієї виробничої продукції виходячи з нормальної виробничої потужності представлений в таблиці.

Планування показників прибутку методом маржинального доходу (маржинальний підхід) здійснюється наступним чином. Загальна виручка за період порівнюється з величиною змінних витрат і визначають суму покриття (маржинальний дохід, брутто-прибуток) за звітний період. Для обчислення нетто-прибутку з цієї величини віднімають суму постійних витрат, які не розподіляються між носіями як змінні витрати, а потрапляють з-під системи обліку за місцями виникнення витрат, минаю підсистему калькулювання, в підсистему обліку результатів за період.

Задача 3

Використання гнучких бюджетів у процесі аналізу загальновиробничих витрат (ОПР).

Вихідні дані:

Проаналізувати відхилення факт. ОПР від планових (бюджетних) під впливом двох факторів:

1. Зміна обсягу роботи (випуск продукції);

2. Контроль менеджера.

Розрахунки привести в таблиці:

Рішення.

Бюджет - це форма планового розрахунку, яка визначає докладні програми дії підприємства на майбутній період.

Гнучкі бюджети розробляють виходячи з різних рівнів обсягу продажів. При цьому змінні витрати плануються виходячи з обсягу продажів, а постійні - загальною сумою. Вона чітко позначає зв'язок між статичною кошторисом і фактичними даними.

За звітний період спостерігається збільшення випуску продукції на 2700 од., Що є позитивним моментом діяльності організації. Разом з підвищенням обсягу виробництва зросли і змінні витрати на 10300 д.ед. Постійні витрати за звітний період мають тенденцію до зниження, скорочення склало 100 д. од.

Проаналізуємо відхилення загальновиробничих витрат, використовую гнучкий бюджет.

Виходячи з таблиці можна помітити, що при аналізі гнучкого бюджету так само виникають відхилення від фактичних даних. Дані відхилення можна розглядати як позитивні. Змінні витрати скоротилися в порівнянні з планом на 9500 д.ед., постійні - на 100 д.ед.

Таким чином, як при аналізі гнучкого бюджету, так і бюджету, спостерігаються відхилення по всіх позиціях, причому гнучкий бюджет показує економію по всіх витрат (змінні - -9500 д.ед., постійні - -100 д.ед.), а бюджет - перевитрата в частині змінних витрат (+10300 д.ед.) і економію в частині постійних (-100 д.ед.).

Жоден бюджет не дає більш-менш точних результатів. Рекомендується менеджерам організації в наступні періоди здійснювати більш точне планування, використовую різні методи аналізу.

Список використаних джерел

1. Алборов Р.А. Бухгалтерський управлінський облік (теорія і практика) .-: Справа та сервіс, 2005 .- 15 с.

2. Горєлова М.Ю. Бухгалтерський облік прямих і непрямих витрат / / Російський податковий кур'єр. 2005. N 19.-С.59-65

3. Друрі Управлінський та виробничий облік .- М: Юніті-Дана, 2002 .- 189 с.

4. Зінченко О.О. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / / Фінансова газета. Регіональний випуск. 2004. N 51. - С. 14

5. Іванова Е.Я. Управлінський облік. -М: ІПБ-БІНФА, 2002.-114 с.

6. Каверіна О.Д. Управлінський облік: системи, методи, процедури.-М: Фінанси і статистика, 2004. - 351 с.

7. Мікарьева В.І Аналіз фінансово-господарської діяльності організації для бухгалтера і руководітеля.-М: Податковий вісник, 2003.-117 с.

8. Наумова Н.А. Управлінський облік: Учеб. Посібник - К.: Вид-во НГТУ, 2002. - Ч. 3.

9. Платонова Н. Формування собівартості в системах обліку витрат / / Фінансова газета, 2005. № 41.-С.14-17