Методичні основи тарифного регулювання галузі житлово комунального господарства

Додаток 3

Таблиця 2.2 - Аналіз активу підприємства за 2006 рік

Додаток 4

Таблиця 2.3 - Аналіз активу підприємства за 2007 рік

Додаток 5

Таблиця 2.4 - Аналіз активу підприємства за 2008 рік

Додаток 6

Таблиця 2.5 - Аналіз пасиву підприємства за 2006 рік

Додаток 7

Таблиця 2.6-Аналіз пасиву підприємства за 2007 рік

Додаток 8

Таблиця 2.7-Аналіз пасиву підприємства за 2008 рік
Основою "Порядку формування і встановлення тарифів протягом терміну експлуатації об'єкта" є довгостроковий тарифний сценарій, що розробляється на термін експлуатації об'єкта. Довгостроковий тарифний сценарій розробляється у постійних (діючих на момент початку експлуатації об'єкта) цінах, на основі погодженого та затвердженого техніко-економічного обгрунтування (проекту). При його розробці розраховуються в постійних цінах і обгрунтовуються оптимальні тарифи (довгострокові, терміном дії 3-5 років, або щорічно змінювані) та інвестиційні надбавки до тарифів. Оптимальний тарифний сценарій (тариф + інвестиційна надбавка) обгрунтовується на основі варіантних розрахунків з урахуванням наступних факторів: прийнята схема фінансування інвестиційного проекту, умови обслуговування та повернення залучених позикових коштів, вимоги інвестора за показниками ефективності інвестиційного проекту, конкурентоспроможність поставок продукції на роздрібні ринки, вплив пропонованих тарифів та інвестиційних надбавок на величину кінцевих платежів за комунальні послуги і витрати бюджету, доступність послуг споживачам.
Протягом терміну експлуатації об'єкта поставки продукції (теплоенергії, електроенергії, води і т.д.) повинні здійснюватися по щорічно встановлюються регулюючими органами цінами (тариф + інвестиційна надбавка). Ціни розраховуються перед початком кожного фінансового року шляхом індексації експлуатаційних витрат та необхідних витрат з прибутку в ціні узгодженого довгострокового тарифного сценарію, згідно з прогнозними індексом інфляції на наступний фінансовий рік і прогнозом зміни цін і ставок податків, прямо встановлюються державою. Порядок індексації повинен бути строго формалізований і визначений у тарифному угоді. Тарифна угода має включати графік повернення інвестицій з річною розбивкою. Відхилення фактичних обсягів поставок і індексів-дефляторов від планових (розрахункових) величин повинні враховуватися при встановленні ціни на наступний рік. У разі утворення небалансу "річного обсягу повернення інвестицій", величина враховується зі знаком "+" або "-" в ціні наступного року. "Зобов'язання щодо забезпечення повернення інвестиційних ресурсів" Повну оплату теплоенергії за встановленими цінами забезпечує бюджетна складова платежів, тобто з регіонального бюджету повинні здійснюватися видатки:
на компенсацію різниці між встановленими економічно обгрунтованими цінами (тариф + надбавка) і ставками оплати для населення, щорічне зростання яких обмежується федеральними органами,
на компенсацію пільг населенню з оплати теплоенергії та субсидій малозабезпеченим,
на оплату теплоенергії за відпускною ціною організаціями, що фінансуються з бюджетів.
Якщо не буде забезпечено при бюджетному плануванні щорічне включення до бюджету перерахованих витрат, розрахованих виходячи із встановлених цін з інвестиційними складовими, платежі не будуть забезпечені. Це призведе до накопичення дебіторської заборгованості та невиконання зобов'язань по поверненню інвестицій. Отже, для забезпечення гарантованого повернення інвестицій у пропонованому документі повинні бути закріплені зобов'язання наступних сторін: інвестора (власник об'єкта інвестування), що регулюють тарифних органів регіонального та муніципального рівня, органів місцевого самоврядування муніципального освіти, комітету фінансів адміністрації суб'єкта РФ.
Запропонована схема може бути ефективним інструментом при реалізації інвестиційних проектів з реконструкції та модернізації систем комунальної інфраструктури. Дозволяє залучити фінансові ресурси на основі комплексних схем фінансування, забезпечити через регульовані ціни гарантоване повернення інвестицій, узгодженість рішень і спадкоємність процедур цінового регулювання, прозорість фінансових потоків і структури ціни для кінцевих споживачів. Дозволяє забезпечити своєчасні платежі за встановленими цінами та фінансову стабільність організацій-виробників послуг протягом усього терміну експлуатації об'єктів інвестування. Реалізація інвестиційних проектів на основі викладеної ідеології буде сприяти зниженню ризиків інвестування в сферу регіональних інфраструктурних систем і в комплексі з застосуванням розвинених інструментів страхування ризиків може значно підвищити привабливість інвестиційних проектів для інвесторів і сприяти створенню сприятливого інвестиційного клімату в сфері ПЕК і ЖКГ.
За роки реформ у житлово-комунальному господарстві знос інженерного устаткування досяг 73%, інженерних мереж - 65 відсотків. За даними Держнаглядохоронпраці України, вичерпали нормативні терміни служби більше 32% котлів, 28% посудин, що працюють під високим тиском, 23% трубопроводів пари. Втрати тепла при експлуатації енергетичного обладнання та систем теплопостачання досягають 60% при нормі 16 відсотків. Кількість аварій та порушень у роботі комунальних об'єктів виросло за останні 10 років у 5 разів. У рік в середньому відбувається 200 аварій на 100 км мереж теплопостачання.
Нормативно-законодавчі акти, що регулюють тарифну політику ЖКГ
Основні нормативно-правові та методичні документи Російської Федерації, використовувані при проведенні експертизи тарифів:
Цивільний кодекс Російської Федерації;
Податковий кодекс Російської Федерації;
Бюджетний кодекс Російської Федерації;
Федеральний закон від 28.08.1995 р. № 154-ФЗ "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації";
Постанова Уряду Російської Федерації від 02.08.1999 р. № 887 "Про впорядкування системи оплати житла і комунальних послуг та заходи з соціального захисту населення";
Положення про склад витрат по виробництву і реалізації послуг та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затверджене постановою Уряду Російської Федерації від 05.08.1992 р. № 552;
Методика планування, обліку і калькулювання послуг житлово-комунального господарства, затверджена постановою Держбуду Росії від 23.02.1999 р. № 9;
Методичні рекомендації з фінансового обгрунтування цін на воду і відведення стоків, затверджені Наказом Держбуду України від 28.12.2000 р. № 302;
Методичні рекомендації з фінансового обгрунтування цін на теплову енергію і теплоносій, затверджені наказом Держбуду України від 28.12.2000 р. № 304;
Методичні рекомендації з фінансового обгрунтування тарифів на утримання і ремонт житлового фонду, затверджені наказом Держбуду України від 28.12.2000 р. № 303;
Методичні рекомендації з формування нормативів споживання послуг житлово-комунального господарства, затверджені наказом Мінекономіки України від 06.05.1999 р. № 240.
в т. ч. закони та нормативно-правові акти Вологодської області та органів місцевого самоврядування м Череповця, що визначають порядок регулювання цінової і тарифної політики в житлово-комунальному господарстві,
положення, інструкції, правила і норми технічної експлуатації ремонту об'єктів ЖКГ.
У новому Житловому кодексі Російської Федерації від 29.12.2004 р. (далі - ЖК РФ, Житловий кодекс), поряд з розвитком і деталізацією норм колишнього житлового законодавства, вводяться принципово інші підходи до вирішення питань по оплаті жилих приміщень та комунальних послуг. У розділі VII ЖК РФ встановлюється обов'язок по внесенню плати за житлове приміщення і комунальні послуги для всіх учасників житлових відносин, що використовують дані приміщення і користуються комунальними послугами; визначена структура плати за житлове приміщення і комунальні послуги; детально врегульовано порядок внесення плати, встановлено критерії визначення розміру плати за житлове приміщення і за комунальні послуги; конкретизована обов'язок власників приміщень у багатоквартирному будинку по несення витрат на утримання належних їм приміщень і на утримання спільного майна в такому будинку; визначені правила надання субсидій на оплату житлового приміщення та комунальних послуг і компенсацій витрат на їх оплату .
Колишнє житлове законодавство розглядало відповідні відносини через призму фінансування витрат на експлуатацію та ремонт відповідних видів житлового фонду. Новий Житловий кодекс у цілому зберіг зазначений підхід, проте ввів більш детальне правове регулювання, адекватне ринковим характером відносин з приводу оплати житла і комунальних послуг.
Структура плати за утримання житла, ремонт житла, наймання житлового приміщення до прийняття ЖК РФ визначалася відповідно до Основ в редакції ФЗ від 06.05.2003 р. Новий Житловий кодекс розкриває крім змісту такого поняття, як "плата за житлове приміщення", також і структуру плати за комунальні послуги. Конкретизується структура цих видів плати для кожної групи платників - наймачів і власників.
Переліки видів робіт з поточного та капітального ремонту наведені у Правилах і нормах технічної експлуатації житлового фонду, затверджених постановою Держбуду РФ від 27.09.2003 р. N 170. Відповідно до ФЗ від 29.12.2004 р. "Про введення в дію Житлового кодексу Російської Федерації" (далі - Вступний закон) дана постанова застосовується в частині, що не суперечить ЖК РФ.
Для деяких категорій користувачів житлових приміщень новий Житловий кодекс не визначив структуру плати за житлове приміщення і комунальні послуги. Отже, склад такої плати буде в конкретних випадках визначатися виключно умовами відповідного договору (наприклад, договору оренди або комерційного найму житлового приміщення у приватному житловому фонді). [24, с.56]
Новим для федерального житлового законодавства є також визначення одержувачів плати за житлове приміщення і комунальні послуги.
Новий Житловий кодекс детально регулює розмір плати за житлове приміщення, визначає умови встановлення і зміни кожної складової частини структури плати за житлове приміщення для всіх категорій платників. Критерії встановлення розміру плати за користування житловим приміщенням (плати за наймання), плати за утримання і ремонт житлового приміщення різняться в залежності від категорій користувачів житлових приміщень, приналежності житлового фонду та інших обставин, зазначених у ЖК РФ.
Одним з основних умов для визначення плати за утримання і ремонт житлового приміщення в багатоквартирному будинку є те, що її розмір повинен забезпечувати утримання спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до Правил оплати громадянами житла і комунальних послуг, затверджених постановою Уряду РФ від 30.07.2004 р. N 392, розміри плати за утримання, ремонт, а також за наймання житлового приміщення (в тому числі окремих квартир у гуртожитках) визначаються як добуток відповідної ціни на загальну площу житлового приміщення.
При проживанні громадян в комунальних квартирах і окремих кімнатах в гуртожитках розмір плати визначається як добуток відповідної ціни на житлову площу займаних житлових приміщень, а при проживанні в одній кімнаті гуртожитку кількох громадян - у порядку, встановленому власником гуртожитку.
ЖК РФ відносить до компетенції органів місцевого самоврядування, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації - міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга встановлення розміру плати:
1) за наймання, утримання і ремонт житлового приміщення для наймачів житлових приміщень за договорами соціального найму і договорами найму житлових приміщень державного або муніципального житлового фонду та 2) за утримання і ремонт житлового приміщення для власників житлових приміщень.
До затвердження місцевих бюджетів на черговий рік встановлюються ціни і тарифи та затверджуються виробничі та інвестиційні програми організацій. Зміна цих цін і тарифів протягом року здійснюється з внесенням відповідних змін у нормативні правові акти про місцеві бюджети.

1.2 Економічне обгрунтування тарифів ЖКГ

Сьогодні дуже актуальні теми тарифного регулювання, бюджетних взаємовідносин, управління багатоквартирними будинками. Багато чого змінив Житловий кодекс - питання управління будинком, рішень з утримання та ремонту житла передані безпосередньо мешканцям, власникам приміщень. На загальних зборах власників багатоквартирного будинку тепер приймаються всі основні рішення, у тому числі і головне - про вибір способу управління будинком. Це може бути безпосереднє управління, створення ТСЖ або вибір керуючої компанії. Вищий орган влади в будинку - загальні збори власників, воно і стверджує розцінки на види робіт з обслуговування будинку, які повинна надати обслуговує житлова організація (керуюча компанія). На основі цих розцінок збори власників приймає рішення про те, якою буде плата за утримання спільного майна будинку, за поточний і капітальний ремонт. Нове законодавство передбачає перехід до практики встановлення розцінок по кожному багатоквартирному будинку. У випадку, якщо житло надано за договором соціального найму та його власником є ​​муніципалітет, наймодавець (МО) встановлює плату за житло виходячи з плати, затвердженої на зборах власників того чи іншого багатоквартирного будинку. У будинках зі змішаною власністю муніципалітет виступає як власник певної частини житла, і відповідно, має право голосу, пропорційно загальній площі квартир, наданих їм за договором соціального найму. Сьогодні від активності самих мешканців, власників квартир залежить якщо не все, то дуже багато чого - у якому будинку жити, як їм управляти, як його будуть ремонтувати і утримувати, і скільки за це платити. І завдання найближчого часу для організацій, що обслуговують житло - зайнятися ціноутворенням, скласти розцінки по кожному будинку, і вийти з пропозицією своїх послуг до споживачів. Проведений прикладної бюджетний аналіз є прецедентом незалежної експертизи рішень органів влади з соціально значимого питання. ЖКГ надає населенню широкий спектр послуг, серед яких гаряче, холодне водопостачання і каналізація складають 31% від повної вартості всіх послуг на 1 кв. м. (див. Малюнок 1.1). Іншими словами, більша частина витрат населення на оплату послуг ЖКГ припадає на сектор опалення, водопостачання і каналізації. Проте якість цих послуг залишає бажати кращого і, перш за все, із-за хронічного дефіциту фінансування.

Малюнок 1.1 - Структура повної вартості ЖКП на 1 кв. м. житлової площі
Оскільки сектор водопостачання та каналізації ЖКГ не є самоокупним і стійким у фінансовому відношенні, то основними джерелами його фінансування служать бюджетні дотації, а також кошти споживачів цих послуг: підприємств і населення. Будь-які заходи, які допомогли б водоканалам та ЖКГ досягти фінансової життєздатності, заощадили б бюджетні кошти, а також оздоровили б державне фінансування. Такими на даний момент і в перспективі є заходи щодо збільшення фінансування даного сектора ЖКГ в основному з боку користувачів. Тому, відповідно до "Концепції реформи ЖКГ в РФ" (схваленої Указом Президента РФ "Про реформу ЖКГ в РФ" від 28.04.1997 р) населення Росії має перейти на стовідсоткову оплату житлово-комунальних послуг, що неминуче спричинить за собою в тому числі і підвищення тарифів на воду. Враховуючи низький рівень доходів громадян, перспектива - не обнадіює. Необхідність збільшення фінансування сектора водопостачання і каналізації ЖКГ очевидна, чому можна дати обгрунтування як з економічної так і з соціальної точок зору. Основні фонди водопостачання та водовідведення потребують оновлення і капітального ремонту. Економічним ж обгрунтуванням збільшення фінансування служить невідповідність економічно обгрунтованих тарифів і вартості послуги для населення, що тягне за собою зростання дефіциту фінансування даного сектора ЖКГ. Існує два основні шляхи зменшення дефіциту, і першим є різке збільшення фінансування за рахунок підвищення тарифів для споживачів послуг, а також за рахунок залучення додаткових грошових коштів з інших джерел. Головна проблема полягає в тому, що без істотного зростання доходів населення ніякі програми досягнення самоокупності та фінансової стійкості ЖКГ не будуть здійсненні, і рівень комунальних послуг буде продовжувати знижуватися. Тому альтернативним рішенням проблеми дефіциту фінансування сектора водопостачання і каналізації є зменшення попиту на воду через встановлення лічильників. Даний шлях менш витратний, т.к заснований на спільній економії споживачів послуг та ЖКГ. Наступним кроком тут є переконання населення у вигідності встановлення приладів обліку води, а також вдосконалення їх влаштування щоб уникнути різних махінацій у цій галузі.

1.3 Тарифна політика ЖКП міста Череповця

Останнім часом для населення гостро стала проблема необгрунтованого підвищення тарифів за користування комунальними послугами.
Крім прямого фінансування існують так звані федеральні мандати, у зв'язку з якими в середньому по всіх підприємствах ЖКГ щорічні втрати (перевищення видатків над доходами) складають 30-40%.
За останній рік лише у чотирьох суб'єктах Федерації витрати підприємств ЖКГ на надання пільг були відшкодовані повністю. Втім, джерела коштів для відшкодування витрат в цих регіонах були принципово різні. Таким чином, досить очевидні основні недоліки існуючих федеральних мандатів у житлово-комунальному секторі:
1) відсутня ясний і чіткий механізм компенсації витрат, понесених підприємствами, що надають відповідні ЖКП;
2) право безкоштовного користування ЖКП має практично кожен третій житель країни; як наслідок, це, по-перше, спотворює саму ідею доцільності надання пільг і, по-друге, зумовлює неможливість повної компенсації понесених підприємствами витрат з надання ЖКП відповідним пільговим категоріям населення;
3) відсутність чітко визначеного і зафіксованого у федеральному законодавстві механізму компенсації витрат з надання ЖКП призводить до того, що весь тягар компенсації фактично перекладається на підприємства ЖКГ, а також місцеві та частково регіональні бюджети.

1.3.1 Політичний аспект

У міру переходу до повної оплати населенням житлово-комунальних послуг закономірно наростає і загострюється громадський інтерес до величини цін і тарифів, їх "прозорості" та обгрунтованості. Регулювання ціноутворення повинно здійснюватися на основі системи нормативно-методичних документів, що мають єдиний "вектор" з урахуванням місцевих особливостей. Удосконалення ціноутворення є однією з ключових проблем реформування ЖКГ, від вирішення якої багато в чому залежить підвищення ефективності управління муніципальним господарством і зниження величини витрат на нього.
На даний момент відсутній чіткий і ясний механізм формування тарифів. Держбуду необхідно внести зміни і доповнення в систему договірних відносин з виробниками ЖКП, т.к ТСЖ мають нерівноправні відносини в порівнянні з іншими споживачами. Треба активніше залучати жителів і представників ТСЖ в комісії з експертизи та розгляду тарифів. У тарифах при формуванні, необхідно не тільки враховувати цільові витрати на модернізацію, а й контролювати їх виконання.

1.3.2 Соціальний аспект

Товариство власників житла (ТСЖ) - некомерційна організація, форма добровільного, заснованого на членство, об'єднання домовласників для спільного управління і забезпечення експлуатації комплексу нерухомого майна, володіння, користування і у встановлених законодавством межах розпорядження спільним майном.
У ході розпочатої житлової реформи для жителів міста не зовсім зрозумілі ідеї створення ТСЖ. Серед них можна виділити кілька основних ідей:
Перша, міська, вона сприймається жителями так: передати всю відповідальність за будинок на жителів, і за технічне обслуговування, і за ППР, і, що найстрашніше, - за капітальний ремонт. Місту до цих пір не вдається переконати жителів, що своїми турботами він їх не залишить вже принаймні до завершення реформи ЖКГ і вони не опиняться в повільно й неминуче руйнується будинку.
Друга, стосується створення ініціативної групи в будинку. З точки зору мешканців це сприймається як можливість будь-кому організувати собі робоче місце, здійснювати своє фінансування за рахунок грошей жителів і міських дотацій або, що ще краще, за рахунок доходів з нерухомості, і незрозуміло за що отримувати повноцінну зарплату. Це може призвести до самодіяльного управління житловими грошима якоїсь групою невідомих дилетантів. Людей цікавить, які можуть з'явитися додаткові послуги, які послуги стануть гарантовано кращої якості, чи доведеться неминуче платити більше з причини появи додаткового штату або ж можна заощадити настільки, що плата зменшиться при одночасному підвищенні якості послуг.
Чи можна буде відіграти назад тільки всім разом або можна буде вийти з ТСЖ кожному окремо.
Третя, відноситься до федеральної політичної, жителям абсолютно незрозуміла. Як після масової безкоштовної приватизації створити цілий клас ефективних власників, на порожньому місці отримати "середній клас"?
Четверта, економічна антимонопольна, поки що теж важко створити конкурентне середовище на ринку житлових послуг, що згодом, у неясною перспективі, зможе створити умови для мінімізації сукупних суспільних витрат на утримання житлового фонду.
П'ята, міська адміністративна, жителів міста просто бентежить розпочатого прагнення міської влади виграти в неоголошений змаганні суб'єктів федерації у виконанні поставленого державою завдання: зробити ТСЖ переважаючою формою в управлінні житловим фондом.
Так як ні одна з п'яти цілей незрозуміла споживачам житлових послуг, а інші викликають відторгнення, для реалізації програми масового створення ТСЖ необхідно для початку розібратися в особливостях чинного житлового самоврядування та сформувати політику взаємодії з вже діючими ТСЖ, демонструючи явні практичні переваги житлового самоврядування не лише у елітному будинку.
Інакше кажучи, необхідно сформулювати і обгрунтувати мету шосту, практичну: отримання будинку в самодіяльне управління забезпечить або зниження витрат при збереженні якості або дасть значне збільшення якості при незначному збільшенні оплати.

1.3.3 Економічний аспект

Організація функціонування товариства власників житла як органу територіального самоврядування повинна базуватися на самофінансуванні.
Розглянемо варіант необхідного і поточного стану справ у фінансуванні заходів щодо забезпечення ТСЖ комунальними та іншими послугами.
Обов'язкове попереднє умова: дотримання всіма суб'єктами правовідносин чинного законодавства, в тому числі:
а) обов'язкова державна реєстрація кондомініуму, що має на увазі земельну ділянку в межах, визначених на місцевості, плюс зареєстровані права власників на нежитлові приміщення, плюс зареєстровані права власників на житлові приміщення;
б) зареєстрована організаційно-правова форма у вигляді Товариства власників житла (ТСЖ);
в) передача кондомініуму з балансу колишнього власника на баланс ТСЖ (документація, акти розмежування відповідальності і т.д.).
Земля кондомініуму є спільною частковою власністю (стаття 7 Федерального закону "Про товариства власників житла") та частка кожного власника-домовласника пропорційна площі його жилого чи нежилого приміщення (ст.9 ФЗ "Про ТСЖ").
Платниками податків у кондомініумі є: на землю - домовласники; на нежитлові приміщення - власники нежитлових приміщень (громадяни або юридичні особи, муніципалітет або суб'єкт Федерації); платниками податків на житлові приміщення є власники житлових приміщень (громадяни або юридичні особи, муніципалітет або суб'єкт Федерації).
Беручи до уваги те, що муніципалітет і суб'єкт Федерації податки не платить, то тягар утримання їх власності, що лежить на них відповідно до ст.210 Цивільного кодексу Російської Федерації, в кондомініумі розраховується як сума, рівна податку на землю плюс податку на нежитлові приміщення, плюс податку на житлові приміщення. Ця сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок ТСЖ на рівних підставах з іншими платниками податків - громадянами і юридичними особами.
Основоположне вихідна умова: податки на нерухомість, яка не приносить доданої вартості, повинні йти на утримання цієї нерухомості, а не на утримання чиновників міської влади. Тобто, податок на землю повинен йти на її утримання та благоустрій. По суті, бюджетні дотаційні кошти й виконують роль утримання житлового фонду.
Створення товариств власників житла, нагально необхідно місту і його житлово-комунальному господарству, але в той же час це суто добровільна справа самих мешканців, які стали господарями приватизованих квартир. Переконати людей можна тільки одним: наочно показавши, що таке об'єднання їм вигідно. А для цього треба мати опис кондомініуму. Скажімо, сьогодні в Череповці на людину припадає по нормі 320 літрів води на добу. Але раптом йому повідомляють, що ні, реальна витрата - 390 літрів. І людина платить за таку кількість. Адже всі розрахунки, вся практика показують, що насправді ми витрачаємо за день не більше 190 літрів води на людину. Так ось, коли ТСЖ почали ставити у своїх квартирах водолічильники, виявилося, що мешканці почали платити за воду в чотири-п'ять разів менше, ніж платили раніше. У той же час на першому етапі створення ТСЖ витрати його учасників неминуче зростають. Тоді що для них може бути привабливим? Перш за все, якість комунального обслуговування, можливість самим вирішувати всі життєві проблеми не тільки своєї квартири, але і свого під'їзду, будинку, двору ...
До цих пір в місті стоїть проблема впровадження енергозберігаючих технологій у житлово-комунальному секторі та бюджетній сфері, розв'язання якої значною мірою дозволила б скоротити витрати підприємств ЖКГ.
Якщо розглядати дану проблему в першому наближенні, то в теплопостачанні житлово-комунального сектора приховані найбільші можливості з енергозбереження.
Роботи в даному напрямку можна розбити на кілька частин:
модернізація джерел теплової енергії;
модернізація централізованого теплопостачання і системи транспорту тепла;
заходи щодо підвищення ефективності використання тепла в житловому фонді та бюджетній сфері;
зниження питомих норм витрат палива.
Враховуючи політичний, соціальний та економічний аспекти, а також досвід нашого міста та інших міст Росії можна сказати, що проблема створення ТСЖ є найбільш актуальною в розвитку сучасного міського самоврядування.

1.4 Принципи та методи встановлення цін і тарифів, регулювання тарифів органами місцевого самоврядування і контроль за їх застосуванням

Основним документом, що визначає принципи і методи встановлення цін на послуги з утримання та ремонту житла, за наймання житлових приміщень і тарифів на комунальні послуги, а також правила регулювання і застосування цих цін і тарифів, є Постанова Уряду РФ від 13 серпня 2006 р. № 491 "Про затвердження правил утримання спільного майна в багатоквартирному будинку і правил зміни розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення у разі надання послуг та виконання робіт з управління, утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирному будинку". Дане Постанова поширюється на всі комунальні тарифи (тарифи на послуги з водопостачання; тарифи на послуги з водовідведення; тарифи на послуги з централізованого опалення; тарифи на послуги з гарячого водопостачання; тарифи на постачання твердого палива; тарифи на послуги з мережевого і зрідженому газопостачання, постачання газу в балонах; тарифи на послуги з електропостачання), тобто на ті тарифи, які не регулюються відповідно до федеральних законів "Про державне регулювання тарифів на електричну та теплову енергію в Російській Федерації", "Про електроенергетику", "Про газопостачання в Російській Федерації" і "Про природні монополії".
Основними принципами встановлення цін і тарифів є:
а) баланс економічних інтересів власників житла, організацій, що здійснюють утримання і ремонт житла та / або надають комунальні послуги і споживачів;
б) доступність житла і комунальних послуг для споживачів та захист їх прав;
в) компенсація економічно обгрунтованих витрат організацій з надання послуг і отримання прибутку для реалізації виробничих та інвестиційних програм;
г) відкритість інформації про ціни і тарифи та про порядок їх затвердження;
д) роздільне ведення організаціями обліку доходів і витрат у відношенні комунальної та іншої діяльності.
Основним методом встановлення цін і тарифів є метод економічної обгрунтованості витрат. Додатковим методом встановлення цін і тарифів є метод індексації, відповідно до якого ціни і тарифи, встановлені з використанням методу економічної обгрунтованості, змінюються з урахуванням індексів-дефляторов.
При встановленні цін і тарифів враховуються національні (регіональні) стандарти, санітарні правила і норми та інші акти законодавства Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, а також акти органів місцевого самоврядування, які регулюють строки, якість, періодичність і обсяги робіт з утримання та ремонту житла і надання комунальних послуг.
При розрахунку цін і тарифів враховуються витрати житлово-комунальних організацій на здійснення ними тільки комунальної діяльності. При цьому витрати на оплату праці, що включаються до ціни і тарифи, визначаються виходячи із загальних умов оплати праці, встановлених галузевою тарифною угодою.
Ціни на послуги з утримання та ремонту житла визначаються в залежності від встановлених складу та періодичності виконання робіт з утримання та ремонту житла, при цьому в ціни і тарифи не включаються витрати житлово-комунальних організацій, пов'язані із залученням цими організаціями надлишкових ресурсів (у тому числі оплата відсотків за кредитами банків, використаних для фінансування необгрунтованих витрат), недовикористанням (неоптимальним використанням) виробничих потужностей, фінансуванням за рахунок надходжень від комунальної діяльності робіт і послуг, що не відносяться до неї, а також інші необгрунтовані витрати.
Ціни і тарифи застосовуються при визначенні відповідно до законодавства Російської Федерації розмірів плати населення за надані послуги з утримання та ремонту житла, за наймання житлових приміщень та комунальні послуги. [6, с.28]
Контроль за застосуванням цін і тарифів, у тому числі в частині обгрунтованості їх розміру, здійснюється місцевими органами самоврядування, при цьому встановлення цін і тарифів проводиться за ініціативою органів місцевого самоврядування або житлово-комунальних організацій.
Підставами для встановлення цін і тарифів є:
а) зміну більш ніж на 5 відсотків сумарних витрат житлово-комунальних організацій з надання комунальних послуг у порівнянні з витратами, прийнятими при розрахунку цін і тарифів на попередній розрахунковий період;
б) зміну більш ніж на 5 відсотків суми податків і зборів, що підлягають сплаті організаціями відповідно до законодавства Російської Федерації;
в) зміну більш ніж на 10 відсотків ставки рефінансування Центрального банку Російської Федерації і ставок комерційних банків за довгостроковими кредитами;
г) прийняття організаціями довгострокових цільових програм виробничого розвитку, технічного переозброєння, які необхідні для підтримки надійного і безаварійного функціонування об'єктів житлово-комунальної сфери, зниження виробничих чи інших витрат, а також для реалізації погоджених у встановленому порядку інвестиційних проектів;
д) поява нових організацій, що здійснюють комунальну діяльність;
е) результати перевірки органом місцевого самоврядування або за його дорученням господарської діяльності організацій.
Встановлення цін і тарифів здійснюється з урахуванням висновку незалежної експертизи, яка проводиться в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
Висновок незалежної експертизи має містити:
а) оцінку економічної обгрунтованості витрат, наведених у пропозиціях щодо встановлення цін і тарифів;
б) оцінку фінансового стану і рівня технічного оснащення організації;
в) аналіз економічної обгрунтованості величини прибутку, необхідної для функціонування і розвитку організації;
г) аналіз якості робіт і послуг, що надаються організаціями;
д) порівняльний аналіз динаміки витрат та величини прибутку по відношенню до попереднього розрахункового періоду здійснення комунальної діяльності. [33, с.16]
Для встановлення цін і тарифів організація подає до органу місцевого самоврядування матеріали, перелік та вимоги, до змісту яких визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі будівництва та житлово-комунального комплексу.
Орган місцевого самоврядування проводить аналіз представлених матеріалів і при необхідності запитує додаткові відомості з обгрунтуванням такого запиту або повертає матеріали без розгляду (із зазначенням причин повернення), якщо матеріали не відповідають встановленим вимогам. Рішення органу місцевого самоврядування про встановлення цін і тарифів у 10-денний термін після його затвердження в письмовому вигляді надсилається (вручається) організації і підлягає офіційному опублікуванню у засобах масової інформації із зазначенням дати введення їх у дію.

2. Тарифне регулювання житлового підприємства на прикладі муніципального унітарного підприємства міста Череповця "Житлове господарство"

2.1 Загальна характеристика МУП "Житлове господарство"

Засновником МУП "Житлове господарство" і власником майна, закріпленого за підприємством на праві господарського ведення, є муніципальне утворення Місто Череповець. Повноваження учасника і власника майна підприємства від імені муніципального освіти Місто Череповець здійснює мерія міста. Установчим документом Підприємства є Статут. МУП "Житлове господарство" у відповідність до вимог Федерального Закону № 128-ФЗ "Про ліцензування окремих видів діяльності" від 08.08.2003г. має ліцензію - Державна Ліцензія реєстрація № ВЛГ 003819, видана Комітетом з ліцензування будівельної діяльності адміністрації Вологодської області на здійснення будівельної діяльності реєстрація № 54 ЕК-003331, видана Держнаглядохоронпраці України на здійснення експлуатації підйомних споруд. Місце знаходження МУП "Житлове господарство": Вологодська область, місто Череповець, вулиця Олімпійська, будинок 81.
01.12.89 р. створено ЖКП ГПО ЖКГ - житлово-комунальне управління міського виробничого об'єднання житлово-комунального господарства, якому було надано право самостійного юридичної особи з відкриттям свого рахунку в банку.
01.05.90 р. ЖКП ГПО ЖКГ було перейменовано в ПЖРЕП ПО ЖКГ - виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство виробничого об'єднання житлово-комунального хозяйства.01.07.91 р. на підприємстві була створена транспортна група.
26.02.92 р. ПЖРЕП ПО ЖКГ було перейменовано в муніципальне унітарне виробниче підприємство житлового господарство - МУП ПЖХ.01.04.92 р. була створена своя аварійно-ремонтна служба для обслуговування житлового фонду в нічний час, вихідні та святкові дні. У 1994 р. була створена виробнича служба, до складу якої входять: столярний та механічний цехи.
У Всеросійському конкурсі на кращу організацію підприємства ЖКГ за підсумками роботи за 1999 рік підприємство посіло друге місце.
У 2004 році підприємство перейменовано в Муніципальне унітарне підприємство міста Череповця "Житлове господарство". Скорочене найменування: МУП "Житлове господарство".
У Всеросійському конкурсі на кращу організацію підприємства ЖКГ за підсумками роботи за 2004 рік підприємство посіло перше місце.
Щороку підприємство бере участь у міському конкурсі "упорядкуємо наше місто". У 2008 році МУП "Житлове господарство" посіло 2 місце.
Метою створення і діяльності МУП "Житлове господарство" є задоволення громадських потреб у послугах, роботах та продукції, що надаються підприємством та отримання прибутку. Для досягнення даних цілей підприємство здійснює наступні види діяльності:
технічне обслуговування, утримання (у тому числі і санітарний) і ремонт муніципального житлового фонду та об'єктів соцкультпобуту;
виконання функцій замовника при проведенні капітальних ремонтів будівель і споруд;
укладення договорів з наймачами, власниками житла, орендарями та іншими споживачами на надання послуг з технічного обслуговування житлових і нежитлових приміщень;
контроль над дотриманням користувачами, орендарями або власниками житлових і нежитлових приміщень нормативних вимог з користування приміщеннями, внутрішньобудинкових інженерним устаткуванням, комунальними та іншими послугами, передбаченими договором оренди або технічного обслуговування;
засвідчення довіреностей у встановленому законом порядку;
реєстрація громадян за місцем перебування та за місцем проживання та зняття їх з реєстраційного обліку;
надання консультативної допомоги населенню, підприємствам та організаціям з питань житлового законодавства;
надання згідно затверджених органами місцевого самоврядування переліків послуг населенню у сфері житлового господарства;
надання платних послуг фізичним та юридичним особам з технічного обслуговування і усіх видів ремонтів будівельних конструкцій будівель і внутрішньобудинкового інженерного устаткування, а також послуг з наданням і використанням автомашин, верстатом і механізмів;
експлуатація підйомних механізмів і споруд;
технічний огляд підйомних споруд у випадках, передбачених правилами безпеки;
монтаж та пусконалагоджувальні роботи на підйомних спорудах, системах захисту та приладах безпеки для підйомних споруд, у тому числі при ремонті та експлуатації;
реконструкція, модернізація і капітальний ремонт підйомних споруд;
торгово-посередницька та комерційна діяльність у сфері житлового господарства;
виробництво і реалізація продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання;
заготівля, переробка та реалізація відходів виробництва.
Діюча організаційна структура МУП "Житлове господарство" представлена ​​на малюнку 2.1 (див. додаток 1).
Одноосібним виконавчим органом МУП "Житлове господарство" є директор. Директор представляє інтереси підприємства, розпоряджається майном підприємства; робить угоди від імені підприємства; відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпоряджатися грошовими коштами; здійснює прийом на роботу працівників підприємства, укладає з ними, змінює і припиняє трудові договори; звітує про діяльність підприємства .
. Аналіз фінансово-господарської діяльності муніципального унітарного підприємства міста Череповця "Житлове господарство"
Узагальнена інформація про фінансові результати представлена ​​в бухгалтерській звітності:
форма № 1 "Бухгалтерський баланс";
форма № 2 "Звіт про прибутки і збитки".
Для обгрунтування пропозицій та формування заходів щодо вдосконалення фінансово-господарської діяльності муніципального унітарного підприємства міста Череповця "Житлове господарство" (далі Підприємство, МУП "ЖХ") проаналізуємо балансові звіти за період з 2006 по 2008 роки.
Підприємство будує свої відносини з іншими підприємствами та громадянами на основі договорів, у своїй діяльності враховує інтереси споживачів, мешканців, їх вимоги до якості продукції, робіт, послуг та інші умови виконання зобов'язань.
Основними видами діяльності підприємства є:
технічне обслуговування, утримання та ремонт муніципального житлового фонду та об'єктів соцкультпобуту з усіма підготовчими, спеціальними та супутніми роботами згідно з нормами і правилами виконання робіт;
виконання капітального ремонту житлового фонду;
укладення договорів з наймачами та власниками житла, виконує роботи і надає послуги з метою задоволення потреби населення;
здійснює виробництво та реалізацію продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання і т.д.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться автоматизованим способом. Майно підприємства та господарські операції оцінюються в рублях і копійках.
Облік майна, зобов'язань і господарських операцій ведеться способом подвійного запису відповідно до робочого плану рахунків бухгалтерського обліку.
Доходи від продажу основних засобів і іншого майна враховуються за датою переходу права власності до покупця.
Для списання у виробництво матеріально-виробничих цінностей використовується варіант оцінки матеріалів за середньої собівартості матеріальних цінностей.
Резерви у 2006 - 2008 роках на підприємстві не створювалися.
МУП "Житлове господарство" здійснює оперативний та бухгалтерський облік, веде статистичну та іншу звітність в установленому чинним законодавством порядку.
Контроль за збереженням майна, закріпленого за підприємством на праві господарського відання, та використанням його за призначенням, здійснює власник - муніципальне утворення Місто Череповець (мерія міста). Підприємство в обов'язковому порядку представляє власнику звітність: щоквартальний і не пізніше 30 березня наступного за звітним року річний бухгалтерські баланси і всі форми бухгалтерського звіту з відміткою про їх прийняття до органу державної податкової інспекції, інформацію для реєстру муніципальної власності, а також іншу звітну документацію на вимогу власника.
Бухгалтерський облік здійснюється на підприємстві бухгалтерською службою, очолюваною головним бухгалтером. На підприємстві встановлена ​​комп'ютерна технологія обробки облікової інформації.
Бухгалтерський облік в МУП "Житлове господарство" на сьогоднішній момент ведеться з використанням засобів обчислювальної техніки на базі електронної версії "1С: Бухгалтерія". Це універсальна бухгалтерська програма. Електронна версія "1С: Бухгалтерія" орієнтована на звичайного бухгалтера, який володіє азами комп'ютерної грамоти. Програма настроюється на особливості бухгалтерського обліку на підприємстві, на зміни в законодавстві і формах звітності. Подібні зміни можуть здійснюватися самим користувачем.
Організація аналітичного обліку дозволяє в електронній бухгалтерії "1С: Бухгалтерія", відстежувати розрахунки з конкретними покупцями і постачальниками, враховувати наявність і рух товарно-матеріальних цінностей, виконання договорів, розрахунки по заробітній платі та з підзвітними особами і т.д.
Крім "1С: Бухгалтерія" використовується прикладна програма як "1С-Квартплата". За допомогою програми "1С-Квартплата" відстежується надходження платежів від населення.
Розмір статутного фонду МУП "Житлове господарство" складає 1 025 тисячі рублів. Підприємство зобов'язане перераховувати до міського бюджету частину чистого прибутку. Що залишається в розпорядженні підприємства частину чистого прибутку використовується на створення резервного фонду, який становить не менше 10% статутного фонду, та інших фондів підприємства, у тому числі соціального фонду, фонду вдосконалення і розвитку виробництва, фонду матеріального заохочення.
Чистий прибуток підприємства розподіляється відповідно до Статуту.
Аналіз фінансового стану підприємства починають з вивчення складу і структури майна за даними балансу. Для більш поглибленого аналізу необхідно залучити додаткові дані з форми № 5.
Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, виділити в його складі оборотні і необоротні засоби, вивчити динаміку структури майна. Під структурою розуміється процентне співвідношення окремих груп майна.
Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).
Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції, але ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.
Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, дати оцінку цим змінам.
Горизонтальний аналіз балансу наведено в таблиці 2.1 (див. додаток 2)
На підставі таблиці 2.1 можна зробити висновок, що в 2007 році в порівнянні з 2006 роком валюта балансу зменшилася на 30%. Це сталося в результаті зниження: запасів на 3780 тис. руб., Що становить 48%; основних засобів на 38 тис. руб. (0,4%) і суми збитків минулих років на 3090 тис. руб. (21%)
Позитивним моментом є зменшення суми кредиторської заборгованості на 14981 тис. руб. (46,5%).
Негативним моментом є наявність дебіторської заборгованості. Хоча вона зменшилася на 13%, але вона становить 11937 тис. руб.
Наявність дебіторської заборгованості пов'язано з тим, що існують не тільки підприємства, які не виробляють вчасно розрахунки, але й існують неплатники за комунальні платежі. Останні становлять левову частку в сумі дебіторської заборгованості.
У 2008р. в порівнянні з 2007р. валюта балансу зменшилася незначно на 1980 тис. руб., що склало 8%.
Це відбулося в результаті зменшення суми основних засобів на 1099 тис. крб.; Запасів на 2187 тис. руб. (54%); грошових коштів на 152 тис. руб. (34%).
Зменшення кредиторської заборгованості на 3000 тис. руб. (55,86%), говорить про те, що підприємство гасить свої борги, але одночасно ситуація на підприємстві складається не сприятливо, т.к збільшується сума дебіторської заборгованості на 301 тис. руб. (3%)
Наступний етап - аналіз активу і пасиву бухгалтерського балансу.
Фінансовий стан підприємства і його стійкість в значній мірі залежать від того, яким майном володіє підприємство, в які активи вкладено капітал і який дохід вони приносять.
Відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. За цими даними можна встановити, які зміни відбулися в активах підприємства, яку частину складає нерухомість підприємства, а яку - оборотні кошти.
У процесі аналізу активів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку. Проводиться аналіз в таблицях 2.2, 2.3, 2.4 (див. додаток 3, 4,5).
У період з 2006 по 2008 роки в структурі активів МУП "Житлове господарство" спостерігалися такі зміни:
У 2006-2007 рр.. в структурі активу балансу простежується значне зниження частки необоротних активів за рахунок зниження частки основних засобів в 2007 р. на 38 тис. руб. У 2008р. частка необоротних активів у структурі балансу залишилася практично незмінною і склала 9840 тис. руб., відбулося збільшення на незавершене будівництво на 14,93%;
Оборотні активи в 2006 р. збільшилися на 12341 тис. крб., Збільшення відбулося за рахунок збільшення запасів на 4640 тис. руб., Грошових коштів на 5636 тис. руб., Дебіторської заборгованості на 1299 тис. руб. Дебіторська заборгованість збільшується за рахунок неплатників за комунальні послуги. Це проблема всієї галузі. На підприємстві потрібно посилювати роботу з боржниками. Для цього необхідно оформляти судові позови і можливо залучити додаткові кадри.
У 2007 і 2008 р. оборотні активи зменшилися в результаті зменшення запасів на 14,99%. Але не дивлячись на те, що частка запасів знижується в загальному розмірі активів та оборотних активів, все одно обсяг запасів складає все ще дуже значну величину. Ще не використані всі резерви зниження витрат на управління запасами, що веде до необхідності їх використовувати і тим самим ще поліпшити ситуацію (закріпити сприятливу тенденцію);
Грошові кошти зменшуються значно в 2006р. на 5371 тис. крб., в 2008 р. на 152 тис. руб. Негативним моментом є збільшення частки дебіторської заборгованості, яка в 2007р. склала 45,50% активу балансу, а в 2008г.50, 45%. Дебіторська заборгованість збільшується за рахунок неплатників за комунальні послуги. Це проблема всієї галузі. На підприємстві потрібно посилювати роботу з боржниками. Для цього необхідно оформляти судові позови і можливо залучити додаткові кадри.
Причини збільшення чи зменшення майна підприємств встановлюють, вивчаючи зміни в складі джерел його утворення. Надходження, придбання, створення майна може здійснюватися за рахунок власних і позикових коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких розкриває істота фінансового становища підприємства. Так, збільшення частки позикових коштів, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищення його фінансових ризиків, а з іншого - про активний перерозподіл (в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) доходів від кредиторів до підприємства-боржника.
У процесі аналізу пасиву балансу організації вивчаються зміни в його динаміці, склад, структуру, що показано в таблицях 2.5, 2.6, 2.7 (див. додаток 6, 7,8).
У період з 2006 по 2008 роки в структурі пасивів МУП "Житлове господарство" спостерігалися такі зміни:
зниження вартості майна підприємства за 2006 рік склало 2029630 тис. крб. Сталося це, головним чином, за рахунок зниження частки додаткового капіталу на 2042819 т. р.. У 2007 році вартість майна знижується на 11370 тис. крб., Зниження відбувається в основному за рахунок зниження суми кредиторської заборгованості на 14550 тис. руб. У 2008 році вартість майна знижується на 1980 тис. крб.;
Відбулося невелике зниження суми збитку в 2006 році на 1124 тис. крб., В 2007 р. на 3090 тис. крб., В 2008 р. на 1007 тис. крб.;
У 2006 році за рішенням власника збільшено розмір статутного капіталу і на 31 грудня 2008 року склав 1 025 тис. руб.;
Позитивними моментами роботи підприємства так само є зменшення суми кредиторської заборгованості у 2007 р. на 14550 тис. крб., В 2008 р. на 3 тис. руб. Зменшення кредиторської заборгованості на 3000 тис. руб., Говорить про те, що підприємство гасить свої борги, але одночасно ситуація на підприємстві складається не сприятливо;
Аналізуючи структуру пасиву балансу, слід відзначити як негативний момент, що впливає на фінансову стійкість підприємства, зменшення частки власних джерел підприємства з 2057880 тис. крб. до 15061 тис. руб. до 2006 року (зменшення відбулося у зв'язку з вилученням з господарського ведення підприємства житлового фонду).
Розглянемо аналіз витрат підприємства за елементами витрат.
З таблиці видно, що витрати підприємства в звітному році в порівнянні з попереднім зросли на 7327 тис. крб., Або на 13%. У складі всіх елементів витрат відбулися деякі зміни. Так. у звітному році на 6,6% в порівнянні з минулим знизилися інші витрати, а їх частка скоротилася на 3,5%. Інші елементи витрат у звітному періоді збільшились. Сума витрат на оплату праці зросла у 2006 році на 3940 тис. крб., Або на 13,5%, збільшення ж частки витрат на оплату праці у 2005 році в порівнянні з попереднім роком відбулося лише на 0,2%. Спостерігається значний темп зростання матеріальних витрат - в 1,5 рази в порівнянні з попереднім роком.
Таблиця 2.9. Аналіз витрат підприємства за елементами витрат
З таблиці видно, що витрати підприємства в звітному році в порівнянні з попереднім зросли на 7327 тис. крб., Або на 13%. У складі всіх елементів витрат відбулися деякі зміни. Так. у звітному році на 6,6% в порівнянні з минулим знизилися інші витрати, а їх частка скоротилася на 3,5%. Інші елементи витрат у звітному періоді збільшились. Сума витрат на оплату праці зросла у 2006 році на 3940 тис. крб., Або на 13,5%, збільшення ж частки витрат на оплату праці в 2006 році в порівнянні з попереднім роком відбулося лише на 0,2%. Спостерігається значний темп зростання матеріальних витрат - в 1,5 рази в порівнянні з попереднім роком.
Таблиця 2.10. Аналіз витрат підприємства за елементами витрат
Уявімо графічно витрати підприємства за елементами витрат.
\ S
Малюнок 2.3 - Витрати підприємства за елементами витрат
У звітному 2008 році в порівнянні з минулим роком витрати підприємства зросли на 30021 тис. крб., Що складає 35,5%. У складі всіх елементів витрат відбулися деякі зміни. Скоротилися витрати на матеріали на 526 тис. руб., Що становить 6% в порівнянні з попереднім роком. Витрати на оплату праці збільшилися на 12,6%. У такій же пропорції збільшилися відрахування на соціальні потреби. Спостерігається різке збільшення інших витрат за рахунок виконання робіт з капітального ремонту житлового фонду сторонніми організаціями на 103%. Сума витрат на оплату праці зросла на 5161 тис. крб., А їх частка в загальному обсязі витрат скоротилася в порівнянні з попереднім роком на 8,2%.
Аналіз впливу факторів на прибуток за 2008 рік:
Індекс споживчих цін на 2008 рік 109,0
Виручка від продажу у звітному періоді у порівнянних цінах:
В = 117 324 / 1,09 = 107636,7 тис. руб.
DВц = 117324 - 107636,7 = 9687,3 тис. руб.
Отже, виручка від продажу продукції (робіт, послуг) у звітному році в порівнянні з попереднім збільшилась за рахунок зростання цін на 9687,3 тис. руб.
DВу = 107636,7 - 88104 = 19532,7 тис. руб.
Збільшення обсягу наданих послуг призвело до зростання виручки у звітному періоді на 19532,7 тис. крб. Загальне збільшення суми виручки склало в 2008 році в порівнянні з 2007 роком 29220 тис. руб.
Ступінь впливу зміни цін на зміну суми прибутку:
DП (ц) = (9687,3 * 4,117) / 100 = 399 тис. руб.
Таким чином, приріст цін на реалізацію послуг у звітному періоді в порівнянні з попереднім періодом на 9% призвів до збільшення суми прибутку від продажів на 399 тис. руб.
Вплив на суму прибутку від продажів зміни обсягу реалізованих послуг:
DП (у) = ((117324-88104) - 9687,3) * 4,117) / 100 = 804 тис. руб.
Таким чином, в результаті збільшення у звітному році обсягу отриманої виручки в порівнянних цінах сума прибутку від продажів збільшилася на 804 тис. руб.
Вплив зміни собівартості на зміну суми прибутку:
DП (з) = ((117324 * (4,055-4,117)) / 100 = 73 тис. руб.
Таким чином, вплив зміни собівартості призвело до зниження суми прибутку від продажів на 73,0 тис. руб.
Далі розглянемо професійно-кваліфікаційну структуру персоналу підприємства і форми оплати праці
Таблиця 2.11 - Динаміка чисельності працівників
Чисельність працівників змінюється незначно, але тим не менш до 2008 р. вона знижується в порівнянні з базовим роком на 0,53%, а в порівнянні з попереднім 2007 р на 0,7%. Спостерігається ймовірність тенденції до зниження чисельності працівників.

Таблиця 2.12 - Динаміка фонду заробітної плати
За розглянутий період фонд заробітної плати зростає. У 2008 р в порівнянні з базовим 2006 р зростання фонду заробітної плати склав 15,56%. Спостерігається приблизно рівномірне зростання по роках: у 2007 р - на 7,23%, у 2008 р - на 7,77%.
У цілому динаміка основних показників відстежує позитивні тенденції до подальшого економічного розвитку.
Ефективна робота підприємства безперечно залежить від правильної початкової орієнтації і сприятливих вихідних умов його діяльності - забезпеченості матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами.
Проте значну роль відіграє і те, як управляється підприємство в умовах господарських несподіванок, інфляційних сюрпризів, жорсткої конкуренції. Управління в широкому сенсі як складний соціально-економічний процес означає вплив на процес, об'єкт, систему для збереження їх стійкості або переведення з одного стану в інший відповідно до заданими цілями. Управління у вузькому розумінні являє собою конкретні способи (методи) впливу на об'єкт управління для досягнення конкретної мети. Управління здійснюється на основі різних форм і методів впливу на об'єкт управління.
При виконанні аналізу собівартості за період 2006 - 2008 роки, на підставі якого зроблені наступні висновки: У звітному 2008 році в порівнянні з минулим роком витрати підприємства зросли на 30021 тис. крб., Що складає 35,5%. У складі всіх елементів витрат відбулися деякі зміни. Скоротилися витрати на матеріали на 526 тис. руб., Що становить 6% в порівнянні з попереднім роком. Витрати на оплату праці збільшилися на 12,6%. У такій же пропорції збільшилися відрахування на соціальні потреби. Спостерігається різке збільшення інших витрат за рахунок виконання робіт з капітального ремонту житлового фонду сторонніми організаціями на 103%. Сума витрат на оплату праці зросла на 5161 тис. крб., А їх частка в загальному обсязі витрат скоротилася в порівнянні з попереднім роком на 8,2%.
Враховуючи те, що проблема зниження собівартості послуг, що надаються дуже складна і багатогранна, особливо в житлово-комунальній сфері, і часто виходить за межі вирішення суто економічних завдань, вирішити дану проблему в рамках однієї роботи не представляється можливим. Незважаючи на те, що ряд аспектів торкнуться, коло потенційних завдань, що потребують вирішення, є дуже широким і при необхідності може бути вирішене при подальшій роботі.

2.3 Методика формування тарифів за утримання і ремонт житлових приміщень

Плата за утримання і ремонт житлових приміщень є основним джерелом доходу підприємства.
Структура платежів населення за житлово-комунальні послуги представлена ​​в додатку до дипломного проекту.
Населенню надаються послуги і роботи згідно з переліком обов'язкових робіт і послуг за змістом і ремонту загального майна в багатоквартирних будинках. Перелік є основою для визначення цін і тарифів на обов'язкові роботи та послуги з утримання та ремонту спільного майна у багатоквартирних будинках, в яких власниками не прийнято рішення про спосіб управління багатоквартирним будинком та (або) про встановлення розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення. До складу переліку включені роботи і послуги, які необхідні для забезпечення безпечного і комфортного проживання в багатоквартирному будинку, забезпечення збереження і надійності спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку, безперебійного забезпечення громадян комунальними послугами належної якості. Обсяги робіт і послуг за змістом і ремонту загального майна багатоквартирного будинку встановлюються з урахуванням вимог санітарних, пожежних та інших обов'язкових норм законодавства Російської Федерації. Роботи, які не включені до цього переліку, виконуються за заявками і за рахунок коштів споживачів.
Тарифи на обов'язкові роботи і послуги, що становлять ціну за утримання і ремонт загального майна в багатоквартирних будинках, в яких власниками не прийнято рішення про спосіб управління багатоквартирним будинком та (або) про встановлення розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення, крім невпорядкованого житлового фонду представлені в додатку 9. Зазначені в додатку 4 тарифи складають ціну на утримання і ремонт житлового приміщення в будинках різного ступеня благоустрою.
Розмір плати за утримання і ремонт житлового приміщення розраховується виходячи з цін, затверджених постановою мера міста від 01.12.2008 № 4204. З 1 січня 2009 року ціни на обов'язкові роботи та послуги з утримання та ремонту спільного майна у багатоквартирних будинках, в яких власниками не прийнято рішення про спосіб управління багатоквартирним будинком та (або) про встановлення розміру плати за утримання і ремонт житлового приміщення представлені в таблиці 2.13 .
Таблиця 2.13-Тариф на обов'язкові роботи та послуги з утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирному будинку
На підставі Федерального закону від 06.10.2003 № 131-ФЗ "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ", Житлового кодексу РФ, відповідно до Постанови мера міста Череповця від 01.12.2008 р. № 4202 затверджені тарифи на обов'язкові роботи та послуги з утримання та ремонту спільного майна у багатоквартирних будинках (див. таблицю 2.14).
Таблиця 2.14 - Тарифи на обов'язкові роботи та послуги з утримання та ремонту спільного майна в багатоквартирних будинках за 2006-2008р. р.
Розрахунок виручки від продажу товарів, робіт, послуг (без ПДВ) від основної діяльності, тобто планованих доходів підприємства від надання послуг населенню з управління, утримання та ремонту житлових приміщень приведений в таблиці 2.15 з урахуванням благоустрою житлового фонду, що знаходиться на обслуговуванні підприємства
Таблиця 2.15 - Розрахунок виручки від продажу товарів, робіт, послуг від основної діяльності підприємства
З даних таблиці 2.15 ми бачимо, що обсяг виручки в 2008 році в порівнянні з 2007, 2006 р. р. збільшився на 21,9% за рахунок збільшення тарифу на утримання і ремонт житла.
Далі приведемо розрахунок тарифу в розмірі 14,33 руб. за 1 кв. м. по багатоквартирному будинку Годовікова 10 (благоустрій з ліфтом і сміттєпроводом).
Таблиця 2.16 - Розрахунок на обслуговування багатоквартирного будинку за адресою вул. Годовікова, буд.10
Таким чином, з проведеного аналізу ми бачимо, що найбільш витратна стаття в калькуляції - це заробітна плата обслуговуючого персоналу, яка становить 53% від загальних витрат на утримання та поточний ремонт житлового фонду.
Виходячи з проведеного аналізу, можна зробити висновок, що тарифна політика на підприємствах міського господарства не досконала. При високому рівні витрат на заробітну плату молодшого обслуговуючого персоналу та інженерно-технічних працівників якість функціонування житлово-комунального господарства (ЖКГ), що є найважливішою сферою соціальної структури суспільства, не здатне створити сприятливе середовище для реалізації принципів соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Відшкодування витрат комунальних послуг має бути в повному обсязі (100%) перераховано ресурсопостачальних підприємствам МУП "Теплоенергія", МУП "Водоканал" і т.д., оскільки населенню надаються комунальні послуги за відпускними цінами ресурсопостачальних підприємств. Даний захід негативно позначається на фінансовій діяльності підприємства в цілому.
Собівартість поточного ремонту і технічне обслуговування житлового фонду висока, тому необхідно по кожній статті витрат розробити чіткий план зниження витрат, з урахуванням підвищення якості надаваних послуг.

3. Удосконалення тарифної політики в ЖКГ міста

3.1 Основні шляхи вдосконалення тарифної політики

Якість функціонування житлово-комунального господарства (ЖКГ), що є найважливішою сферою соціальної структури суспільства, здатне створити сприятливе середовище для реалізації принципів соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Але трансформація ЖКГ у напрямі побудови ринкової системи господарювання поставила ряд серйозних проблем перед системою державного регулювання. По-перше, змінився сам характер макроекономічного регулювання. Так, якщо у плановій економіці система економічного управління була націлена на пряме втручання у ЖКГ, то сучасна система макрорегулювання спрямована в основному на формування сприятливого економічного клімату шляхом непрямого впливу на економічних агентів. По-друге, змінився набір макроекономічних інструментів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління. Нинішній етап являє собою період освоєння і оволодіння новими важелями економічного впливу на систему житлово-комунального господарства.
Для вирішення зазначених проблем Урядом РФ була розроблена концепція реформування ЖКГ на період до 2010 року. У концепції визначено шляхи реформування, демонополізації та розвитку конкурентного середовища в житлово-комунальному комплексі, крім того, напрями державного регулювання та контролю, вдосконалення системи управління ЖКГ, стимулювання створення товариств власників житла і реформування систем фінансування ЖКГ та оплати житла і комунальних послуг. Оскільки недофінансування підприємств ЖКГ, відсутність ефективних процедур формування і зміни тарифів обумовлює низьку якість надання житлово-комунальних послуг і непривабливість житлово-комунального комплексу для інвесторів. Крім того, необхідна державна підтримка інвестицій в модернізацію житлово-комунального комплексу, здійснення якої можливе за кількома напрямами.
Одним з ключових напрямів реформи є вдосконалення системи управління. Переважання в промислових містах державного житлового фонду зумовило формування багаторівневої, багатоланкової системи управління з суміщеними функціями щодо володіння, управління та обслуговування. Така система увійшла в суперечність із структурою власності, ринковими механізмами. У концепції Уряду щодо реформування житлово-комунального господарства запропонована нова структура управління - служба замовника. Класична схема її містить три незалежні структури - власника (муніципалітет), замовника (служба замовника) та підрядника (ремонтно-експлуатаційні підприємства). Але, вирішуючи одні проблеми, ця нова управлінська структура створює інші: породжує ще більший монополізм; концентрація фінансових коштів ускладнює їх контроль; будучи муніципальним підприємством, служба замовника гальмує розвиток конкуренції; залишаються суміщеними функції власника і управління.
Одним з рішень цієї проблеми став Федеральний закон "Про концесійні угоди" від 21 липня 2005 року № 115-ФЗ. Для багатьох галузей Закон відкриває нові можливості залучення додаткових інвестицій. Особливо затребуваною концесійна діяльність буде в житлово-комунальному господарстві.
Набуття чинності зазначеного закону дозволить залучити в житлово-комунальне господарство, дорожнє будівництво, розвиток соціальної сфери близько 3 млрд доларів на рік. Багато розвинених країн і країни з перехідною економікою успішно залучають інвестиції, використовуючи договірні відносини - концесійні угоди - між державою і приватним інвестором. Як свідчать статистичні дані, щорічно на основі концесійних механізмів у світову економіку інвестується більше 80 мільярдів доларів.
В даний час в державній і муніципальної власності знаходиться велика кількість об'єктів нерухомості, які не можуть бути приватизовані, але разом з тим потребують постійних і чималих грошових коштах. Передача муніципальної власності в делеговане управління фірмам-операторам, повинна здійснюватися на конкурсній основі. Фірма-оператор, займаючись на основі договору про делеговане управлінні (концесії) з органами місцевого самоврядування комплексним обслуговуванням населення, буде зацікавлена ​​у забезпеченні безперебійної роботи та модернізації комунальних систем. При цьому оплата комунальних послуг населенням є самим джерелом повернення вкладених коштів. Таким чином, приведення в дію механізму делегованого управління муніципальної власністю здатне призвести до підвищення якості та надійності комунального обслуговування споживачів. Різко зменшиться обсяг коштів, що виділяються на ліквідацію постійних аварій на муніципальних інженерних мережах. Енергозбереження та дієвий контроль обсягу споживання ресурсів також приведуть до загального зменшення витрат, тому що заміна застарілих інженерних мереж на більш ефективні неминуче призведе до зниження, причому значного, собівартості виробництва комунальних послуг. Підвищиться якість системи управління комунальними підприємствами, у підсумку відбудеться модернізація і реконструкція їх основних фондів.
Широке використання системи делегованого управління в комунальному господарстві Росії призведе не тільки до модернізації і підвищення ефективності використання об'єктів життєзабезпечення населення, але і до прямої економії ресурсів, подальшому рефінансування коштів, що спрямовуються на фінансування комунального господарства. Після закінчення дії договору на делеговане управління (концесії) муніципальні освіти отримують модернізовану інфраструктуру при зменшенні собівартості ресурсів, що поставляються та підвищення якості послуг.
Основними перевагами використання механізму делегованого управління в комунальному господарстві для муніципалітетів і підприємств галузі є наступні:
передача найсучасніших технологій та управлінських навичок, впровадження форм організації господарювання;
перехід у власність муніципального освіти, сучасного обладнання і виробництва після закінчення термінів договорів;
обмеження фінансової участі відповідних бюджетів у здійсненні проектів модернізації і розвитку підприємств;
приплив додаткових інвестицій в регіон або муніципальне утворення;
створення конкурентного середовища в галузі;
створення додаткової зайнятості та стимулювання економічної активності в регіоні, тому що частина коштів, вкладених у проект, витрачається на території його реалізації у вигляді придбання необхідних матеріалів, найму робочої сили і т.д.;
розвиток вітчизняного кадрового потенціалу;
можливість передачі в делеговане управління як підприємства в цілому, так і окремих об'єктів комунальної інфраструктури.
Також виділяється такий напрямок як вдосконалення тарифної політики ЖКГ міста.
Економічні, організаційні та правові основи державного регулювання тарифів на електричну та теплову енергію в Російській Федерації визначаються Федеральним законом від 14 квітня 2005 р. № 41-ФЗ "Про державне регулювання тарифів на електричну та теплову енергію в Російській Федерації".
Відповідно до статті 3 Закону державне регулювання тарифів здійснюється в наступних цілях:
захисту економічних інтересів споживачів від монопольного підвищення тарифів;
створення механізму узгодження інтересів виробників і споживачів електричної і теплової енергії;
формування конкурентного середовища в електроенергетичному комплексі для підвищення ефективності його функціонування та мінімізації тарифів;
створення економічних стимулів, що забезпечують використання енергозберігаючих технологій у виробничих процесах;
забезпечення юридичним особам - виробникам електричної енергії (потужності) незалежно від організаційно-правових форм права рівного доступу на оптовий ринок.
З 1 січня 2006 р. набув чинності Федеральний закон від 30 грудня 2004 р. № 210-ФЗ "Про основи регулювання тарифів організації комунального комплексу".
Відповідно до цього Закону регулюванню підлягають:
тарифи на товари та послуги організацій комунального комплексу - виробників товарів і послуг у сфері водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, утилізації (захоронення) твердих побутових відходів;
тарифи на підключення знову створюваних (реконструюються) об'єктів нерухомості до системи комунальної інфраструктури;
тарифи організацій комунального комплексу на підключення;
надбавки до цін (тарифів) для споживачів товарів і послуг організацій комунального комплексу;
надбавки до тарифів на товари та послуги організацій комунального комплексу.
Чинний Закон і той, який набув чинності 1 січня 2006 року, націлений на регулювання тарифів і надбавок у сфері ресурсоснабженія та утилізації, припускаючи апріорі, що ці галузі монополізовані (можливо, локально). Зазначені документи не передбачають наявності функціонування малих підприємств в даних сферах.
Основні стратегічні заходи, спрямовані на забезпечення сталого розвитку житлово-комунального комплексу на основі залучення приватних інвестицій планується реалізувати протягом 2006-2010рр. коли апробовані ринкові механізми залучення інвестицій у формі банківських кредитів та облігаційних позик, а також реалізовано комплекс заходів щодо зниження ризиків кредитування цієї сфери шляхом надання державних та муніципальних гарантій. Можливість залучення довгострокових інвестиційних ресурсів визначається значною мірою тим величезним потенціалом ресурсозбереження, яким володіє житлово-комунальний комплекс. Однак дані заходи можуть бути повною мірою задіяні лише при формуванні зовнішніх умов (забезпеченні фінансової стабільності підприємств ЖКГ, формуванні ефективного тарифного регулювання, умов для розвитку ринкових механізмів залучення інвестиційних коштів, встановлення чітких договірних відносин і т.д.). Без даних умов, на нашу думку, неможливо буде кардинально вирішити проблему інвестування житлово-комунального комплексу та забезпечити його стійке і ефективне розвиток, спрямований на надання якісних послуг.
Найважливішою передумовою успішної реалізації реформи є формування сприятливих умов для залучення в галузь російських та іноземних інвестицій.
План фінансово-господарської діяльності підприємства на 2009 рік затверджено постановою мера міста від 14.02.2008 № 518 (див. таблицю 3.1). Раніше плани нормативними документами органу місцевого самоврядування не затверджувалися.
Таблиця 3.1 - План фінансово-господарської діяльності МУП міста Череповця "ЖХ" на 2009 рік
З таблиці 2.15 видно, що виручка від основної діяльності повинна скласти в 2009 році 171791 тисяч крб., Від обслуговування об'єктів соціальної сфери - 4800 тисячі крб. Відшкодування витрат комунальних послуг має бути в повному обсязі (100%) перераховано ресурсопостачальних підприємствам МУП "Теплоенергія", МУП "Водоканал" і т.д., оскільки населенню надаються комунальні послуги за відпускними цінами ресурсопостачальних підприємств.

3.2 Удосконалення тарифної політики в ЖКГ на прикладі МУП "ЖХ"

Собівартість поточного ремонту і технічне обслуговування житлового фонду залежить від:
1) найбільш характерною типології або структури житлового фонду населеного пункту (стандартів житла);
2) соціально-економічних передумов для сталого підтримки цих стандартів житла, тобто від складу і періодичності робіт по його експлуатації (стандартів експлуатації).
При цьому наявність і застосування зазначених стандартів передбачає дотримання обов'язкових федеральних і регіональних стандартів якості послуг, що надаються по утриманню та ремонту житлового фонду, які встановлюють загальні технічні вимоги до якості послуг і обов'язкові вимоги щодо безпеки послуг для життя населення, майна споживачів і навколишнього природного середовища.
Структура житлового фонду населеного пункту (стандарти житла) визначається сукупністю різних показників, що характеризують конструктивні і об'ємно-планувальні рішення будинків, їх споживчі якості, термін експлуатації, ступінь зносу та інші місцеві особливості.
На основі статистичного аналізу техніко-економічних показників житлових будинків та вартості робіт з їх експлуатації на протязі багатьох років визначені фактори, що найбільший вплив на собівартість робіт з утримання та ремонту житлового фонду (в частині вартості поточного ремонту та технічного обслуговування).
До числа факторів, які можуть бути покладені в основу диференціації нормативної собівартості поточного ремонту та технічного обслуговування житлового фонду належать тип житлового будинку (матеріал конструктивних елементів), фізичний знос будівель і поверховість, які в сукупності брати до уваги наявні види благоустрою.
Міський житловий фонд з урахуванням типу будівель (матеріал конструктивних елементів) доцільно класифікувати за такими групами:
1 група - будівлі кам'яні особокапітальние; фундаменти кам'яні і бетонні, стіни кам'яні (цегляні) і великоблочні, перекриття залізобетонні.
2 група - будівлі кам'яні звичайні; фундаменти кам'яні, стіни кам'яні (цегляні), великоблочні і великопанельні, перекриття залізобетонні або змішані (дерев'яні і залізобетонні), а також кам'яні склепіння по металевих балках.
3 група - будівлі кам'яні полегшені; фундаменти кам'яні і бетонні, стіни полегшеної кладки з цегли, шлакоблоків і черепашнику, перекриття дерев'яні, залізобетонні або кам'яні по металевих балках.
4 група - будівлі дерев'яні, рублені і брущаті, змішані сирцеві; фундаменти стрічкові бутові, стіни рублені, брущаті й змішані (цегляні та дерев'яні), перекриття дерев'яні.
Фізичний знос - один з головних показників надійності і довговічності експлуатованих житлових будівель, а отже і розміру витрат на їх поточний ремонт. Характер та інтенсивність зносу залежать від численних факторів (фізичних, хімічних, механічних, електрохімічних тощо) і в кожному конкретному випадку роль кожного з них різна, через що важко визначити провідний фактор руйнування.
Під фізичним зносом конструкції, елемента, системи інженерного обладнання і будівлі в цілому слід розуміти втрату ними початкових техніко-економічних якостей (міцності, надійності, стійкості та ін) в результаті впливу природно-кліматичних факторів та життєдіяльності людини.
Фізичний знос на момент його оцінки виражається співвідношенням вартості об'єктивно необхідних ремонтних заходів, що усувають пошкодження конструкції, елемента, системи або будинку в цілому, і їхньої відбудовної вартості.
Розподіл житлових будинків рекомендується в залежності від відсотка фізичного зносу диференціювати за такими групами.
Таблиця 3.1 - Групи за ступенем зносу
Поверховість житлових будинків визначає наявність тих чи інших додаткових вимог і видів інженерного обладнання (ліфти, системи вогнестійкості та димовидалення, сміттєвидалення та ін), поточний ремонт і технічне утримання яких, також як і вищеназвані фактори, визначають диференціацію нормативної собівартості.
Тому розподіл житлового фонду в залежності від поверховості рекомендується класифікувати у такі групи.
Таблиця 3.2 - Групи по поверховості
У таблиці 3.3 наведені приблизні коефіцієнти для визначення співвідношень у витратах на утримання та ремонт житлового фонду в залежності від характеристик будівель. За базовий стандарт житлового фонду, з коефіцієнтом рівним 1, приймається п'ятиповерховий будинок з зносом до 20%, що відноситься до I групи будівель, оснащений електропостачанням, центральним опаленням, холодним і гарячим водопостачанням і каналізацією.
Таблиця 3.3 - Коефіцієнти для визначення співвідношень у витратах на утримання та ремонт житлового фонду
Для визначення нормативної собівартості утримання і ремонту іншого житлового фонду нормативна собівартість базового стандарту коригується на відповідний коефіцієнт.
Витрати на утримання і ремонт житлового фонду залежать від соціально-економічних умов і передумов для сталого підтримки стандартів житла в населеному пункті, тобто від переліку, складу та періодичності робіт або стандартів експлуатації.
Аналіз складу основних робіт з поточного ремонту та технічного обслуговування житлового фонду дозволяє виявити чотири найбільш характерні групи робіт, які за своєю значимістю з точки зору надійності роботи конструкцій та інженерних систем будинку, а також повноти виконання всього комплексу робіт визначають відповідний, рівень стандарту експлуатації.
До першої групи слід віднести роботи, що забезпечують безпеку проживання в житловому будинку. Ці роботи повинні виконуватися в обов'язковому порядку. Цей стандарт визначає мінімальні вимоги до якості поточного ремонту та технічного обслуговування житла, що забезпечують, безаварійну експлуатацію та виконання тільки тих робіт, які пов'язані з надійністю і безвідмовністю роботи конструкцій та інженерного обладнання.
До другої групи належать роботи, пов'язані з нормальним життєзабезпеченням будинку, т е утримання і ремонт конструктивних елементів і інженерних систем житлового будинку, без яких неможливе повноцінне проживання у ньому. Як правило, ці роботи пов'язані з надійним функціонуванням інженерних систем та безаварійної експлуатацією будинку і в сукупності визначають знижені (на 25% по відношенню до нормативу) вимоги до якості поточного ремонту та технічного обслуговування житлового фонду. При цьому невиконання окремих робіт не пов'язане з безпекою і життєзабезпеченням проживання людей. Такі роботи здійснюються в міру досягнення необхідного рівня фінансування в надії, що очікуваний економічний ріст створить передумови для переходу до наступної групи стандартів.
До третьої групи (базовий стандарт експлуатації) належать роботи з поточного ремонту та технічного обслуговування житлового фонду, які відповідають нормативним вимогам відповідно до чинних нормативних документів, за якими виконується 100-процентноий обсяг, якість і необхідна періодичність робіт.
Четверта група визначає не тільки виконання всіх робіт з поточного ремонту та технічного обслуговування житлового фонду, відповідне третьої групи, але й додаткові роботи, необхідні для підвищеного комфорту проживання. В умовах обмеженості фінансових ресурсів та платоспроможного рівня населення підвищений (четвертий) стандарт експлуатації не може бути реально забезпечений в будинках державної і муніципальної власності. Даний стандарт експлуатації може бути орієнтований на будинки, що знаходяться в приватній власності.
Диференційований підхід до визначення нормативної собівартості робіт з поточного ремонту та технічного обслуговування житлового фонду проявляється у визначенні чотирьох груп стандартів експлуатації, що відрізняються різними видами, складами і періодичністю робіт. Ці відмінності не повинні зачіпати ті види робіт, які пов'язані з порушенням безпеки проживання і систем життєзабезпечення будинку, а стосуються, в основному, робіт, які створюють різні умови і рівень комфортності проживання.
Невиконання робіт, пов'язаних з комфортністю проживання, збільшенням нормативних термінів міжремонтного періоду можливо при зниженні нормативного фінансування лише до рівня, визначеного стандартами експлуатації першої групи.
При забезпеченні робіт з поточного ремонту та технічного утримання житлового фонду нормативним фінансуванням здійснюється весь комплекс робіт за стандартами експлуатації третьої групи (базового).
Власник житлового фонду повинен визначити обов'язковий перелік і склад виконуваних робіт, а також їх періодичність відповідно до прийнятої класифікації стандартів експлуатації, які відображаються в договорі з господарюючим суб'єктом (підрядчиком).
Основним методом формування витрат на утримання і ремонт будівель є нормативний метод, який полягає у визначенні видатків на основі трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, які дозволяють економічно обгрунтувати витрати відповідних ресурсів. Структура витрат формується виходячи з переліку, складу та періодичності виконуваних робіт на підставі встановленого стандарту експлуатації.
Перелік необхідних робіт, представлений у таблицях.
Таблиця 3.4 - Перелік і склад робіт з ремонту конструктивних елементів
Таблиця 3.5 - Перелік і періодичність робіт з утримання сміттєпроводів
Таблиця 3.6 - Перелік і періодичність робіт з прибирання сходових клітин
Таблиця 3.7 - Періодичність робіт з прибирання територій домоволодінь
Визначення нормативної трудомісткості та чисельності робітників за змістом і ремонту будівель проводиться на підставі "Рекомендацій з нормування праці працівників, зайнятих утриманням і ремонтом житлового фонду". Визначення нормативної чисельності по ремонту конструктивних елементів і ремонту внутрішньобудинкового інженерного обладнання представлено в табл.3.8., 3.9.
Таблиця 3.8 - Визначення нормативної чисельності робітників з ремонту конструктивних елементів