Методи оцінки облігацій на російському ринку

Кафедра фінансів та бухгалтерського обліку

Курсова робота

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

На тему: МЕТОДИ ОЦІНКИ ОБЛІГАЦІЙ НА РОСІЙСЬКОМУ РИНКУ

Абакан 2010

Зміст

ВСТУП

ГЛАВА 1.Теотеріческіе аспекти оцінки облігацій

1. Сучасний ринок російських облігацій

2. Методи оцінки облігацій

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОБЛІГАЦІЙ ВАТ «КОМПАНІЯ М. ВІДЕО

2.1 Загальна характеристика ВАТ Компанія «М. Відео»

2.2 Розрахунок вартості ВАТ Компанія «М. Відео» методом ДДП

2.3 Розрахунок вартості ВАТ Компанія «М. Відео» методом порівняння з аналогом

ВИСНОВОК

БІБЛІОГРАФІЯ

ДОДАТОК

ВСТУП

Цінні папери відіграють значну роль в платіжному обороті Росії, в мобілізації інвестицій. Сукупність цінних паперів в обігу складає основу фондового ринку, який є регулюючим елементом економіки. Він сприяє переміщенню капіталу від інвесторів, що мають вільні грошові ресурси, до емітентів цінних паперів. Ринок цінних паперів є найбільш активною частиною сучасного фінансового ринку Росії і дозволяє реалізувати різноманітні інтереси емітентів, інвесторів і посередників. Значення ринку цінних паперів як складової частини фінансового ринку продовжує зростати.

Облігації та акції в розвиненій ринковій економіці - головні інструменти залучення компаніями небанківських грошей. Відмінність між акціями та облігаціями просте. Акція дає її власнику право на частину капіталу компанії, але не дає право вимагати повернення боргу. Облігація, навпаки, ніяких прав на власність і майно не дає, але зате дозволяє вимагати повернення інвестованих коштів. За цивільним кодексом, облігацією визнається той папір, що дає її власникові право на отримання її номінальної вартості, а в деяких випадках і право на отримання фіксованого відсотка від її номінальної вартості.

У даній курсовій роботі на основі системного аналізу здійснено спробу виявити основні проблеми, пов'язані з оцінкою облігацій однієї з найбільших роздрібних компаній російського ринку.

У першому розділі курсової роботи розглянуто теоретичні аспекти оцінки облігацій. Для цього було розглянуто ринок сучасних облігацій, а методи оцінки.

У другому розділі курсової роботи проведена практична робота. Дано загальну характеристику однієї з провідних роздрібних мереж «М. Відео». Зроблені розрахунки оцінки облігацій досліджуваного торгового підприємства.

У висновку представлені висновки за темою дослідження, охарактеризовано ступінь її розкриття.

Таким чином, актуальність обраної автором теми, присвяченої методам оцінки облігацій роздрібного підприємства, обгрунтовується правильністю її вибору.

Метою написання в цій роботі є придбання теоретичних та практичних знань в галузі оцінки облігацій.

Для досягнення поставленої в рамках курсової роботи мети необхідно вирішити такі завдання:

1. розглянути теоретичні основи оцінки облігацій торгового підприємства;

2. розрахувати вартість облігацій ВАТ Компанія «М. Відео».

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є ВАТ Компанія «М. Відео» - одна з провідних компаній з продажу електроніки та побутової техніки.

Під предметом дослідження розуміються аспекти оцінки вартості облігацій і фактори, що впливають на вибір методики оцінки.

Методологічну і теоретичну основу даної роботи склали перекладні праці західних вчених, а також праці провідних російських учених у галузі банківської справи, таких як Лаврушин О.І., Азаров М.В., Жуков О.І., Мілюков А.І., Хейбец Б.А., Мамонова І.Д., Ісаєнко О.М., Пессель М.А. Ейгель Ф., Синки Д.Ф., Роуз Пітер С., та інші.

ГЛАВА 1.Теоретические АСПЕКТИ ОЦІНКИ ОБЛІГАЦІЙ

1. Сучасний ринок російських облігацій

Ринок облігацій Росії є гідною альтернативою ринку банківських депозитів для юридичних осіб і ощадних вкладів для фізичних осіб, багато в чому перевершуючи останні як за параметрами прибутковості, так і за показниками надійності і ліквідності вкладень. Серед сучасних російських облігацій найбільшого поширення набули такі державні облігації:

1. Державна короткострокова облігація (ДКО), емітентом якої є Міністерство фінансів РФ. Це бескупонние іменна облігація, що випускається в бездокументарній формі. Ці облігації випускаються строком на 3 місяці, 6 місяців і рік. Раніше ДКО розглядалися інвесторами як найбільш консервативні та надійні з усіх альтернативних інструментів російського фондового ринку. Але після того, як у серпні 1998р. були проведені останні «докризові» торги, за яких пішло оголошення уряду про рішення провести реструктуризацію внутрішнього боргу шляхом перенесення виконання своїх зобов'язань по ДКО на більш пізній термін, ставлення інвесторів до цього сектора паперів різко змінилося.

Дохідність ДКО визначається за формулою:

Д = [(Ц _{погашення} - Ц _{покупки)} / (ND)] * (365 / Т _{погашення)} * [100 / (100-С _{податку)]} * 100, (1)

де Ц _{погашення} - Ціна погашення облігації;

Ц _{покупки} - Ціна покупки облігації;

N - номінал ДКО, руб;

D - дисконт, руб;

Т _{погашення} - Кількостей днів до дати погашення ДКО;

З _{податку} - Ставка податку на прибуток для власника ДКО,%

Державні короткострокові облігації є бескупонние (дисконтними) облігаціями, за своєю природою аналогічними облігаціях федеральної позики, також емітуються Міністерством Фінансів РФ.

2. Облігації федеральної позики (ОФП). Вони являють собою сімейство облігацій з фіксованим доходом (раніше на ринку були присутні ОФЗ зі змінним доходом, емітовані зараз ОФЗ зі змінним доходом на ринку фактично не звертаються), емітованих Міністерством Фінансів РФ. Дана папір погашається в повному обсязі в дату погашення, а протягом строку звернення із річним чи піврічним інтервалом виплачується визначений при емісії купонний дохід.

Під час укладання угоди купівлі / продажу здійснюється оплата покупцем купонного доходу накопиченого з початку поточного купонного періоду до дати укладання угоди (НКД). Котирування ОФЗ вказуються без обліку НКД.

Випускалися такі види ОФЗ:

• облігація федеральної позики (ОФП) з постійним або змінним купоном. Емітентом виступає Міністерство фінансів РФ. Облігація є іменний середньостроковій або довгостроковій папером;

• облігація державного ощадного позики (ОГСЗ), емітована Міністерством фінансів РФ. Облігація є середньостроковій папером з плаваючим купоном, величина якого визначається на основі прибутковості по ГКО і ОФЗ або офіційних показників, що характеризують інфляцію;

• облігації федеральної позики з амортизацією боргу (ОФЗ-АТ);

• облігації федерального позики зі змінним купонним доходом (ОФЗ-ПК).

Крім перерахованих вище інструментів на даному ринку також представлені державні облігації Банку Росії (ОБР), що випускаються Банком Росії з метою реалізації грошово-кредитної політики.

На ринку державних облігацій існують наступні операції:

• операції з розміщення державних облігацій;

• операції, здійснення яких можливе при зверненні державних облігацій на вторинному ринку;

• операції з обслуговування випусків ГКО / ОФЗ.

Емітентом державних облігацій від імені Російської Федерації виступає Міністерство фінансів Російської Федерації. Генеральним агентом з обслуговування випусків державних облігацій є Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії). Розміщення випуску державних облігацій здійснюється Банком Росії за дорученням Міністерства фінансів РФ у формі аукціону або по закритій підписці. Також можливо дорозміщення державних облігацій на вторинних торгах. Інформація про плановані аукціонах поширюється заздалегідь прес-службами Міністерства фінансів РФ і ММВБ.

Торги на ринку ГКО / ОФЗ проводяться щодня, крім вихідних та святкових днів. Розклад проведення торгів визначається Банком Росії.

Учасниками російського ринку державних облігацій є: емітент в особі Міністерства фінансів РФ; генеральний агент в особі Центрального Банку РФ, який забезпечує організаційну сторону функціонування цього ринку (регулювання, аукціони, погашення тощо); депозитарії, що ведуть облік облігацій, випущених у безготівковій формі ; дилери, представлені комерційними банками та професійними учасниками ринку цінних паперів, що укладають угоди, і інвестори, як вітчизняні, так і іноземні, які отримують держпапери. Торговельною системою виступає Московська міжбанківська валютна біржа (ММВБ). Вторинні торги проводять і регіональні біржові майданчики, зокрема - СПВБ (Санкт-Петербурзька Валютна біржа).

Ризик вкладення в держоблігації прийнято вважати мінімальним в рамках конкретної економічної системи. Це зумовлює низьку прибутковість за даними інструментами. Таким чином, державні облігації РФ можуть бути цікаві інвестору в якості безризикової складової спільного інвестиційного портфеля.

У 2006 році сектор корпоративних облігацій практично наздогнав сектор державних паперів, обсяг звертається корпоративного боргу виріс з 480 до 786 мільярдів рублів.

До кінця 2007 року настав перелом і обсяг корпоративного боргу перевищив на 10% обсяг державного боргу, (при тому, що державний борг продовжував весь цей час рости).

На поточний момент на ринку обертаються трохи менше 700 випусків облігацій (без урахування ОФЗ) і близько 500 емітентів, включаючи випуски суб'єктів федерації. При цьому найбільш великими позичальниками на публічному ринку за обсягом випущених облігацій виступають: Москва (159 млрд.руб. - 11 випусків), потім йде Газпромбанк 50 млрд.руб. - 4 випуски, московська область 49,6 млрд., ВТБ - 35 млрд. руб. (Три випуски), АІЖК - 10 випусків на 29 млрд.руб., РЖД - 4 випуски на загальну суму 29 млрд. руб., Россельхозбанк - 3 випуски на суму 27 млрд.рублей, Газпром - 5 випусків на 25 млрд.руб.

У котирувальний список вищого рівня входить 110 випусків, сукупним обсягом 330 млрд. при загальному обсязі 1570 млрд. руб. (Близько 20%).

На борговому ринку існує п'ять основних груп інвестиційних інструментів. Перший інструмент це ДКО ОФЗ - державні облігації, випущені Мінфіном. На поточний момент в обігу перебуває близько 30 випусків, 8 з яких можна назвати ліквідними.

Основним сегментом ринку рублевих облігацій є фінансовий сектор. На його частку припадає близько 30% від загального обсягу звертаються рублевих випусків і більше 50% єврооблігацій.

Треба зауважити, що фінансовий сектор лідирує з великим відривом, і це обгрунтовано не лише агресивною політикою запозичення, підтримуваної зростанням споживчого кредитування, але й більшою прозорістю емітентів цього сектора (практично всі банки мають звітність по МСФО), що відкриває їм легкий доступ до боргового ринку.

Найбільшим позичальником у сегменті рублевих облігацій виступає ВТБ (11% фінансового рублевого сектора), далі йде Россельхозбанк і АИЖК, що займають по 8%. Помітну частку на ринку має Банк Російський Стандарт з 7%.

У секторі єврооблігацій п'ятірка лідерів виглядає таким чином: ВТБ - 23%, Газпромбанк - 9%, Банк Російський стандарт 8%, Россельхозбанк - 7%, Альфа Банк - 7%.

Наступним великим сегментом ринку облігацій є харчова промисловість та роздрібна торгівля, які займають у цілому 16% рублевого боргового ринку і 1,6% ринку євробондів. Цей сегмент ринку має сильно дисперсну структуру. Найбільші позичальники X5 Retail Group і Копійка мають частку лише по 6%, за ними слідують Магніт і Сьомий континент, що мають по 4% ринку. Частка компаній, що займають менше 2% галузевого сегмента, становить більше 50%. Цей сегмент є одним з найбільш привабливих.

По-перше, галузь сама по собі має дуже хороші перспективи, що безпосередньо пов'язано зі зростанням споживчих витрат у Росії.

По-друге, компанії розміщуються з дуже привабливою купонною прибутковістю, і ми мали можливість спостерігати її скорочення в міру розвитку емітентів (X5). І, по-третє, тут можливі злиття і поглинання, тому тут є що «ловити».

Електроенергетика. Вага цього сектора на рублевому ринку до кінця 2007 року досяг 9% (0,2% ринку євробондів). У обігу знаходяться рублеві облігації 25 електроенергетичних компаній. Найбільшим позичальником у цій галузі є ФСК ЄЕС (27%), за нею йде Мосенерго (9%), Лененерго (5%), МОЕСК (5%), ОГК-2 (4%).

Машинобудування займає (8% рублевого боргового ринку, 0,8% єврооблігацій). Машинобудівні компанії розмістили кілька облігаційних випусків, емітентами яких є великі підприємства. Найбільшими позичальниками в цьому сегменті є Автоваз (11%), НВО «Сатурн» (8%), ГАЗ, Уралвагонзавод, Промтрактор, Северсталь-Авто по 5%, МіГ, Трансмашхолдинг, Іркут, Уфимське МПО - по 4%.

Гірничо-металургійна промисловість (5% рублевого ринку, 6,2% ринку єврооблігацій). У рублевих облігаціях цього сектора найбільшими позичальниками виступають Мечел - 13%, Кокс, ТМК по 10%, РусАл - 8%, Магнезит - 5%, Амурметал і Белон по 4%.

Структура цього сегмента в єврооблігації виглядає зовсім інакше. Тут за обсягом залучених коштів лідирують Алроса (30% галузевого сегмента) і "Евраз (21%), за ними слідують Северсталь (14%) і Норнікель (10%).

Треба сказати, що емітенти цього сегмента відрізняються досить високою кредитною якістю і рівнем прозорості, тому розраховувати на споконвічно високу купонну прибутковість у цьому секторі не доводиться.

Телекомунікаційний сектор (5% ринку рублевого боргу, 3,9% єврооблігацій). У частині рублевого боргу він представлений тринадцятий емітентами. Найбільшими позичальниками на рублевому ринку є ЮТК - 18%, Центртелеком - 14%, Волгателеком - 13%, Сибирьтелеком, Уралсвязьинформ - 11%, Півн.-Зах. Телеком - 8%.

На ринку єврооблігацій найбільшими позичальниками є компанії стільникового зв'язку Вимпелком - 33%, МТС - 28%, АФК Система - 16%, Мегафон - 9%.

Нафтогазовий сектор (частка в 2% на рублевому ринку і 31,5% на ринку єврооблігацій). Найбільшим позичальником виступає Газпром з 23,5%, ЛУКОЙЛ - 20%, Стройтрансгаз - 8%, Русснефть - 7%.

У єврооблігаціях безумовним лідером є Газпром з 71%, ТНК-BP - 14%, Транснефть - 9%, ЛУКОЙЛ - 3%.

Резюмуючи вищевикладене, слід укласти, що російський ринок облігацій є одним з найважливіших фінансових секторів російської економіки.

1.2 Методи оцінки облігацій

Значна частина обертаються на фондовому ринку паперів - свідоцтва про право їх власників на частку власності в конкретних підприємствах або підтвердження позик, наданих підприємствам. Н а фондовому ринку купуються і продаються елементи правій частині балансу підприємств - власного капіталу і пасивів.

Те, що для власника цінних паперів є фінансовим активом, для емітувало цей папір підприємства означає зобов'язання повернення боргу або виплати дивідендів. Очевидно, що емітент зацікавлений у зростанні ринкової вартості своїх цінних паперів: при їх первинному розміщенні він отримає більше грошей у своє розпорядження; в процесі вторинних торгів збільшення ринкової вартості його капіталу і довгострокових зобов'язань є свідченням доброї роботи фірми і зростання вартості активів. Облігація є емісійною (випущеної) борговим цінним папером, що закріплює права її власника на отримання від емітента (випускає особи) у передбачений термін її номінальної вартості і зафіксованого у ній відсотка від цієї вартості або іншого майнового еквівалента. Облігації випускаються з метою позики капіталу, і покупець облігації виступає як кредитор, отримуючи відсотки на вкладений капітал у певні заздалегідь терміни, а після закінчення терміну обігу облігації - її номінальну вартість.

Оцінка облігації - це оцінка не матеріального товару, і її вартість визначається вартістю прав, які вона дає своєму власнику. Власники облігацій є кредиторами, а не власниками підприємства і не мають права брати участь у його управлінні. Велика частина облігацій не має забезпечення і не дає права на участь в управлінні. Облігації випускаються державою, місцевими органами влади, кредитними організаціями і компаніями у формі цінних паперів з фіксованою або змінною процентною ставкою.

Рівень доходу по облігаціях звичайно нижче, ніж по акціях, так як він більш надійний і не залежить від фінансових результатів емітента. Доходи по облігаціях виплачуються з чистого прибутку. Якщо чистого прибутку не вистачає, то виплата здійснюється за рахунок коштів резервного фонду. Створення резервного фонду обов'язково для акціонерного товариства випустив облігації.

Ринок облігацій розділений на три ешелону: п ервий: випуск на суму від 3 млрд. руб.; Другий: від 3 млрд. до 1 млрд. руб., Т ретій - менше 1 млрд. руб.

За такими показниками як дохідність і ризик, облігація мало чим відрізняється від банківських депозитів. Однак, облігація може бути продана одним інвестором іншому в будь-який момент часу. Також облігації першого ешелону, багато банків беруть на забезпечення кредиту. Крім цього, як і інші цінні папери, облігація може бути передана в якості внеску до статутного капіталу знову утвореного підприємства.

У таких випадках інвестору необхідно знати ринкову вартість, провести оцінку облігації.

Деякі види облігацій:

Облігація з нульовим купоном. Грошові надходження по роках за винятком останнього року дорівнюють нулю.

Безстрокова облігація з купоном постійного / плаваючого доходу. Безстрокова облігація передбачає невизначено довге виплату доходу у встановленому розмірі або за плаваючою процентною ставкою.

Безвідклична облігація з купоном постійного доходу. Грошовий потік у цьому випадку складається з однакових по роках надходжень та номінальну вартість облігації, яка виплачується в момент погашення. У розвинених країнах дуже поширеними є облігаційні позики з піврічною виплатою відсотків. Такі позики більш привабливі, оскільки інвестор у цьому випадку більшою мірою захищений від інфляції і, крім того, має можливість отримання додаткового доходу від реінвестування одержуваних відсотків.

Відклична облігація з купоном постійного доходу. Відклична облігація відрізняється від безвідкличної наявністю двох додаткових характеристик: викупної ціни і терміну захисту від дострокового погашення. У період, коли облігація захищена від дострокового погашення, оцінка її поточної внутрішньої вартості може змінюватись не тільки залежно від закладається в розрахунок прийнятної норми прибутку, а й від того, з якою ймовірністю оцінюється можливість дострокового погашення.

Облігації можуть мати різні вартості: номінальну (номінальну), конверсійну, викупну і ринкову.

Номінальна вартість надрукована на самій облігації і використовується найчастіше в якості бази для нарахування відсотків. Цей показник має значення тільки в двох випадках: у момент випуску облігації при встановленні ціни розміщення, а також в моменти нарахування відсотків, якщо останні прив'язані до номіналу. У період розміщення облігаційної позики ціна облігації, як правило, збігається з її номінальною вартістю.

Конверсійна вартість - розрахунковий показник, що характеризує вартість облігації, в умовах емісії якої передбачена можливість конвертації її за певних умов у звичайні акції фірми - емітента.

Викупна ціна (вартість), ціна дострокового погашення, відклична ціна - це ціна, за якою проводиться викуп облігації емітентом після закінчення терміну облігаційної позики або до цього моменту, якщо така можливість передбачена умовами позики. Ця ціна збігається з номінальною вартістю, як правило, в тому випадку, якщо позика не передбачає дострокового його погашення. Тому, з позиції оцінки, поділяють два види позик: без права та з правом дострокового погашення.

У першому випадку облігації погашаються після закінчення періоду, на який вони були випущені.

У другому випадку можливий відгук облігацій з ринку (дострокове погашення). Як правило, ініціатива такого відкликання належить емітенту.

Ринкова (курсова) ціна (вартість) облігації визначається кон'юнктурою ринку. Значення ринкової ціни облігації у відсотках до номіналу називається курсом облігації. З моменту випуску облігації до дати погашення її ціна коливається відповідно до змін ринкових умов або кредитної якості. Крім того, будь-яка зміна в рівні процентних ставок, як правило, чинить негайний і передбачуване вплив на ціни облігацій. Коли ринкові процентні ставки ростуть, ціни облігацій, що перебувають в обігу, знижуються таким чином, щоб прибутковість цих паперів прийшла у відповідність із прибутковістю нових випусків, що мають більш високі ставки. І, навпаки, у випадку падіння ринкових ставок відбувається підвищення цін раніше випущених облігацій, завдяки чому їх прибутковість знижується до рівня, відповідного прибутковості нових облігацій з більш низькими ставками відсотка.

Ціна облігації залежить від таких показників, як процентна ставка, попит і пропозицію, строк до погашення, кредитне (інвестиційне) якість та податковий статус.

Оцінка інвестиційних якостей проводиться таким чином:

• визначається надійність компанії по здійсненню процентних виплат. З цією метою проводиться зіставлення доходу, отримуваного компанією протягом року, з сумою процентних платежів по всіх видах позик. Аналіз доцільно проводити в динаміці за ряд років. Якщо тренд зростаючий, то фірма нарощує свої можливості для покриття процентних платежів. Якщо ж тренд знижуються, то це свідчить про нестабільність діяльності компанії і з плином часу вона не зможе в повному обсязі забезпечити процентні виплати;

• оцінюється фінансова незалежність компанії. З цією метою загальна сума боргу зіставляється з власним капіталом фірми. Зазвичай вважається, що підприємство знаходиться в доброму фінансовому стані і не залежить від зовнішніх джерел фінансування, якщо величина боргу не перевищує 50% її власного капіталу.

• оцінюється здатність компанії погасити наявну заборгованість по всіх підставах. Інвестор повинен враховувати, що, крім облігаційного боргу, у фірми можуть бути й інші боргові зобов'язання. Тому в процесі аналізу проводиться зіставлення потоку надходжень грошових коштів до компанії із загальною сумою заборгованості. Прийнятним рівнем вважається, якщо сума доходу по відношенню до величини боргу становить не менше 30%.

Крім перерахованих показників, проводиться оцінка платоспроможності фірми, ліквідності активів, рентабельності функціонування та інших якісних параметрів діяльності компанії.

Оцінка облігацій виражається в тому, що для розрахунку поточної ринкової вартості облігації дисконтують і підсумовують грошові потоки освічені купонним доходом, і потім складають з дисконтованою номінальною вартістю облігації.

Особливість полягає в тому, що сукупність платежів, які повинен отримати власник облігації розтягнута в часі, і отже, всі майбутні грошові потоки необхідно продисконтовані до моменту часу, для якого проводиться оцінка вартості облігації. Як показник дисконту необхідно приймати прибутковість аналогічних фінансових інструментів. Особливу увагу при оцінці вартості облігацій звертається на визначення ставки дисконтування, з цією метою проводиться ретельний аналіз фінансового стану емітента, визначається його платоспроможність.

Облігації забезпечують збереження вкладень і фіксований додатковий дохід, що робить цей інструмент привабливим для обережних інвесторів. Однак, існує можливість неплатежу за зобов'язаннями і тому аналіз надійності емітента є найбільш важливою і, часто, трудомісткою завданням при оцінці вартості облігацій.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОБЛІГАЦІЙ ВАТ КОМПАНІЯ «М. ВІДЕО»

2.1 Загальна характеристика ВАТ Компанія «М. ВІДЕО »

ВАТ Компанія «М.відео» - одна з провідних російських роздрібних мереж з продажу електроніки і побутової техніки, перша і єдина публічна компанія у своєму сегменті.

«М.відео» здійснює свою діяльність з 1993 року. За підсумками 1-го півріччя 2009р. в 67 містах Російської Федерації працює 162 гіпермаркету «М.відео». Загальна площа магазинів мережі становить близько 430 тис. кв. метрів. У 1-му півріччі 2009р. роздрібні продажі мережі «М.відео» склали 38,4 млрд. рублів (з ПДВ), продемонструвавши зростання на 12% у порівнянні з аналогічним періодом 2008р. Це дозволило мережі «М.відео» посісти перше місце за обсягами продажів електроніки та побутової техніки на російському роздрібному ринку.

«М.відео» пропонує своїм покупцям порядку 20000 найменувань аудіо / відео та цифрової техніки, дрібної і крупної побутової техніки, медіатоваров і товарів для розваги, а також аксесуарів. Поряд з товарами відомих брендів, компанія продає ексклюзивні товари.

Магазини Компанії «М.відео» мають єдиний формат і спеціальну концепцію дизайну. Покупцям надається зручна для навігації торгова площа розміром приблизно 2000кв.м, на якій також розташована інформація про що продаються товари і нові тенденції.

Крім ефективного формату і орієнтованою на покупця концепції магазину, в поєднанні з відомістю бренду «М.відео», компанія вирізняється тим, що пропонує своїм покупцям широкий асортимент якісних товарів і новинок і прекрасне обслуговування завдяки знанню товарів продавцями, надаючи додаткове і цілодобове сервісне обслуговування. Показники за 9 міс. 2010р. - ДОДАТОК А. Ключові операційні показники ВАТ «Компанія М. Відео" представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 - Ключові показники за 2007-2009рр.

2.2 Розрахунок вартості ВАТ «Компанія М. Відео» методом ДДП

Для розрахунку вартості ВАТ «Компанія М. Відео» представимо дані у формі Таблиці 2.

Таблиця 2 - Результати фінансово-господарської діяльності ВАТ «Компанія М. Відео» за 2006-2009рр. (Млн.дол.)