в публічних промовах
А. В. Месечко, В. М. Степанов
У "Короткому довіднику з російської мови" лінгвістичний феномен конкуренції представлений на прикладі окремого випадку конкуренції видів, яка розуміється як "використання співвідносних дієслів різних граматичних видів в одному і тому ж контексті, коли видові відмінності не позначаються на загальному сенсі висловлювання (види нейтралізовані у даному контексті) "[9. С.212]. Мова в даному випадку йде про неізоморфних способі репрезентації типової аспектуально ситуації, наприклад, паралельне використання рівнозначно нормативних висловлювань Ми вивчили це твір (конкретно фактичне значення дієслова доконаного виду) і Ми вже вивчали цей твір - (общефактіческое значення дієслова недоконаного виду).
Б. Ю. Норман в книзі "Граматика говорить" розглядає мовне явище "конкуренції партнерів по лексичної сполучуваності", суть якого полягає в наступному: "різні за ступенем стійкості сочетательних зв'язку лексеми в процесі породження тексту взаємодіють, конкурують між собою" [4. С.99-100]. Як пише Б. Ю. Норман, "трапляється, що у спонтанному усного мовлення один з можливих лексичних партнерів слова витісняє іншого (зазвичай більш стійкий - менш стійкий); потім ця помилка може виявлятися і коригуватися" [4. С.100], як, наприклад, в наступному уривку: "Ми говоримо / ми хочемо піднятися на Ай-Петрі / і спуститися / / Ви що! Це ж не літо! Всі доро ... схили розмиті //..." [7. С.91].
Як видно з наведених прикладів, під конкуренцією розуміються потенційні або реальні явища контамінації гомогенних мовних і мовленнєвих фактів в конкретній ситуації мовлення. Ми пропонуємо подивитися на явище конкуренції в дещо іншому ракурсі, а саме: конкуренція як взаємодія (в певному сенсі контамінація) комунікативно нерівнозначних з точки зору породження і сприйняття цілісного висловлювання мовних актів у єдиному просторі мовного континууму і виникаючі внаслідок цього процеси інтерференції типової, зумовленої значеннями власне мовних знаків зовнішньої мови і консітуатівно обумовленої іллокутівной модальності конкретного мовного акту і перлокутивний модальності цілого жанру, а також зміщення акценту при сприйнятті цілісного мовного повідомлення у бік останньої - перлокутивний модальності цілого жанрового континууму, тобто виявлення певного роду пóлевой організації в структурі наявних в кожному конкретному мовному акті іллокутівних модальностей, які репрезентують приховані і явні комунікативні наміри мовця. (Див. аналіз подібних лінгвістичних явищ контамінації комунікативних мовних регістрів в текстах телереклами в [10] і розгляд діадного характеру непрямий комунікації в [3]). Таке уявлення про конкуренцію близько поняттю іллокутівного вимушене в діалогічному тексті, що розглядається в статті А. Н. Баранова та Г. Ю. Крейдліна [1], але відрізняється від нього тим, що спирається не на взаємодію реплік у складі діалогічного єдності, а на взаємодія мовних актів у монологічного частини діалогу (2).
Говорячи про взаємодію учасників спілкування в рамках діалогу, А. Н. Баранов та Г. Ю. Крейдлін вводять поняття іллокутівного змушення як "одного з проявів законів зчеплення, що діють на просторі діалогу" [1. С.86-87]. Мовні акти, пов'язані в мовному контексті ставленням іллокутівного вимушено, автори пропонують називати відповідно іллокутивні незалежним і іллокутивні залежним. Іллокутивні незалежний мовленнєвий акт вони визначають як мовленнєвий акт, іллокутівние призначення якого на даному кроці обумовлено інтенціями того, хто говорить, а іллокутивні залежний мовленнєвий акт - як мовленнєвий акт, іллокутівние призначення якого цілком детермінується ілокутивним призначенням будь-якої попередньої репліки (з даного мовного відрізка), відповідно розподіляючи іллокутивні незалежні і залежні іллокутивні репліки. Структура діалогу, на думку авторів, спирається на ставлення іллокутівного вимушено, подібно до того як структура пропозиції формується на основі синтаксичних зв'язків. "Між тим, - пишуть А. Н. Баранов та Г. Ю. Крейдлін, - іллокутівние змушення не тотожне синтаксичного зв'язку. Якщо такий зв'язок, як синтаксична залежність, грунтується виключно на категоріальних властивості мовних одиниць, то змушення, діючи на просторі мовних актів , формується не тільки під впливом іллокутівной функції мовних висловлювань, а й перебуває під впливом загальних законів функціонування діалогу "[там же]. Таким чином, предметом нашого дослідження стали конкретні випадки конкуренції іллокутівних модальностей мовних актів у публічній промові, а об'єктом - мовна провокація як комплексне мовленнєвий явище, суть якого полягає в тому, що в процесі спілкування відбувається опосередкована конкретними мовними формами ретрансляція интенционального стану (3) від мовця до слухача.
Мовна провокація ще тільки входить у коло інтересів дослідників-лінгвістів, і головна складність при вивченні питань мовної провокації полягає у відсутності наукової літератури, що стосується цієї теми. Однак слід зауважити, що наша робота зачіпає цілий комплекс питань не лише лінгвістики, а й психології, риторики, етики та соціології та ін Це дозволяє нам проектувати результати досліджень суміжних лінгвістиці наук на вирішення проблем мовної провокації у власне лінгвістичному ключі.
Матеріалом для нашого дослідження послужила розшифровка авторської програми Є. Кисельова "Глас народу". У результаті аналізу мовного матеріалу, представленого в півторагодинної відеозапису, були відібрані 34 найбільш яскравих приклади мовної провокації.
Початковою метою роботи був опис жанрової природи і таксономії жанрів мовної провокації в публічних промовах, а також мовних особливостей таких жанрів. По суті, мета нашої роботи - описати комунікативну природу перлокутивний ефект при провокації в публічних промовах.
У курсі лекцій Дж. Остіна [5] досить детально розглядається категорія перлокуции. Дослідник визначає її як "подальше вплив на почуття, думки і дії" [5. С.101]. При цьому вчений виділяє особливий вид дії - "перлокутивний дію, яке досягає певного результату за допомогою проголошення якихось слів" [5. С.103] і пропонує розпізнавати такі дії за допомогою формули: "By saying x I did y" або "I was doing y" ("Сказавши х, я тим самим зробив у" або "робив у") [5. С.104].
Розмова про мовної діяльності неможливий без поняття перформативного (4) висловлювання, введеного в науковий обіг Дж. Остіном і визначеного ним як здійснення дії при виробництві висловлювання (наприклад, кажучи "раджу вам", ми не просто говоримо, а й даємо раду, т. е. здійснюємо дію).
За іллокутівной силі Дж. Остін класифікував перформативні висловлювання наступним чином: "[...] вердикт - це здійснення судження, екзерсітів - це твердження впливу або прояв влади, комісія - це прийняття зобов'язань або вираз намірів, бехабітів - це прийняття установки і експозітів - це прояснення причин, доказів і повідомлень "[5. С.134].
Ми пропонуємо визначати перлокутивний ефект висловлювання за значенням іллокутівной модальності мовленнєвого акту-домінанти з урахуванням прагматичного контексту і вектора прагматичної валентності окремо взятого мовного акту. Аналіз мовного матеріалу показав, що мовна провокація в публічних промовах використовує всі 5 іллокутівних модальностей:
Перлокутивний ефект вердіктівной модальності - іллокутівной домінантою в даному випадку буде вердикт (оцінка, думка, схвалення). Перлокутивний ефект у поведінці співрозмовника тут може бути підпорядкування волі мовця, згоду з його оцінкою, думкою, радість з приводу сказаного ним схвалення.
Перлокутивний ефект екзерсітівной модальності - з іллокутівной домінантою екзерсітівом (призначення, обгрунтування, наказ, примус, рада, застереження). Ця модальність може мати перлокутивний ефект, наприклад, зміна теми дискусії, зняття з обговорення питання.
Перлокутивний ефект бехабітівной модальності, іллокутівной домінантою якого є бехабітів (вибачення, поздоровлення, похвала, вираження співчуття, прокляття, виклик). Перлокутивний ефект пов'язаний з установками і соціальною поведінкою, що спілкуються.
Перлокутивний ефект коміссівной модальності з іллокутівной домінантою коміссівом (обіцянки, погрози, прийняття на себе будь-яких зобов'язань).
Перлокутивний ефект експозитивний модальності з іллокутівной домінантою експозітівом втілений в модальної рамці відповідного висловлювання "я відповідаю", "я доводжу", "я визнаю", "я ілюструю", "я допускаю", "я постулюють".
Приклад 1
Ведучий: А в Чечні можна перемогти?
Учасник: У Чечні ми зобов'язані свою територію привести в порядок / / Це наша територія / / І якщо тут опоненти з інших країн / будуть коментувати мої погляди на ... як я думаю про Росію ...
Ведучий: Валентин Іванович / вибачте будь ласка / але ці опоненти / це люди / які завдяки радянській / а потім російській політиці ... повіривши до речі тодішньому радянському керівництву ... в результаті виявилися російськими громадянами / а в гіршому випадку живуть навіть на становищі біженців / /
Перлокутивний мета всієї репліки учасника може бути визначена наступним чином - змусити потенційного опонента відхилити свої претензії, налякати його, налякати тим, що говорить - патріот і, якщо потрібно, за нього "заступиться" всі патріотично налаштоване населення країни. Саме тому мовець позначив "чужорідність" своїх опонентів (опоненти з інших країн) і акцентував зміст своїх поглядів (як я думаю про Росію) з метою зробити прозорою розстановку сил.
Як видно, зовні не виражено те, чого хотів домогтися говорить, вимовляючи цю репліку. Наші реконструкції носять відносний характер і вимагають від нас більш розлогих пояснень з опорою на широкий соціальний, історичний та комунікативно-мовленнєвої контекст.
Непрямим підтвердженням того, що розглянута репліка містить певного роду загрозу, є реакція ведучого, який перебив гостя програми і змушений був захищати і виправдовувати тих людей, яких мав на увазі виступав. Ведучий використовував при цьому лексику з нейтрально-оцінним значенням, протиставляючи їй лексичні одиниці, "заряджені" в мові виступав негативно в умовах конкретного акту спілкування (опоненти / / люди / громадяни / біженці /). Таким чином, провокація була викрита і нейтралізована.
Тепер спробуємо максимально точно відновити ланцюжок мовних актів у наведеній вище фразі.
Иллокутивная модальність мовних актів у даній ланцюжку може бути представлена наступним чином: вимога-зобов'язання (У Чечні ми зобов'язані свою територію привести в порядок), + твердження (Це наша територія) + припущення-допущення (І якщо тут опоненти з інших країн / коментуватимуть мої погляди на ... як я думаю про Росію ...).
Даний мовний жанр (5) представляє собою послідовність іллокутівних актів. При цьому зауважимо, що перлокутивний мета "загрози" є основною і визначає весь мовний жанр. Чи правомірно буде в даному прикладі локалізувати перлокутивний мета "загроза" в мовленнєвому акті припущення як іллокутівной домінанті виник жанрового освіти загрози.
Отже, повертаючись до нашого прикладу 1, скажімо, що перлокутивний модальність "загрози" відноситься до групи коміссівов, так як перед нами явне обіцянку, а виведена вище формула даного мовленнєвого акту приймає наступний вигляд: комісії (у Чечні ми зобов'язані свою територію привести в порядок / /) + вердикт (Це наша територія / /) + експозітів (І якщо тут опоненти з інших країн / будуть коментувати мої погляди на ... як я думаю про Росію ...).
Перлокутивний ефект висловлювання-жанру безпосередньо залежить від іллокутивної сили мовленнєвого акту, який займає позицію іллокутівной домінанти мовного жанру. У нашому прикладі 1 іллокутівной домінантою мовного жанру загрози є Комісія: хто говорить передбачає певні дії з боку опонентів та інформує про свої передбачувані дії у відповідь.
Проаналізуємо ще один приклад.
Приклад 2
Учасник 1: Є пропозиція / щоб представлялися люди / / Хто він такий? Ну хто він? Я повинен знати / з ким я маю честь го ... розмовляти / / Ось він нісенітницю та-акую городить / що просто жахливо чути його / /
Учасник 2: У мене є свій фонд / як не дивно / /
Учасник 1: Дивна річ!
Учасник 2: А чому? Що вас ...
Учасник 1: Тому що в Афганістані вам треба мати свої фонди / а не тут / /
Репліка першого учасника представляє собою ланцюжок мовних актів з іллокутівнимі модальностями: екзерсів (Є пропозиція / щоб представлялися люди / / Хто він такий?) + Комісія (Я повинен знати / з ким я маю честь го ... розмовляти / /) + вердикт ( Ось він нісенітницю та-акую городить / що просто жахливо чути його / /).
Необхідно зазначити, що мовні акти з екзерсівной і коміссівной іллокутівнимі модальностями мають додаткову ілюструє частина експозітів: щоб люди представлялися і хто він такий? (Ілюстрація до Є пропозиція); з ким я маю честь го ... розмовляти (ілюстрація до Я повинен знати).
Іллокутівной домінантою, безсумнівно, є мовний акт з коміссівной модальністю: оцінка-вердикт (Ось він нісенітницю та-акую городить / що просто жахливо чути його / /) в сусідстві з коміссівом (Я повинен знати / з ким я маю честь го ... розмовляти / /) надає всьому висловлюванню загрозливого звучання. Отже, перед нами перлокутивний мета налякати, "наїхати", "задавити авторитетом". Очікується, що співрозмовник відразу стане виправдовуватися, як на допиті - звідси, мабуть, і сама безапеляційна тональність, як у випадку з безособово-офіційним і не до добра бути згаданих "Громадянин, пред'явіть ваші документи". Хто говорить намагається домінувати в даній ситуації спілкування.
Візьмемо, наприклад, у відповідь репліку ведучого на мовну провокацію учасника в (1). Вона являє собою комплексний мовний жанр (6). Жанрову модель становить ланцюжок мовних актів з наступними іллокутівнимі модальностями: бехабітів (Валентин Іванович / вибачте будь ласка /) + експозітів (/ це люди / які завдяки радянській / а потім російській політиці ... внаслідок виявилися російськими громадянами /) + вердикт (повіривши речі тодішньому радянському керівництву ... внаслідок виявилися російськими громадянами / а в гіршому випадку живуть навіть у становищі біженців / /). Очевидно, перед нами мовний жанр, який умовно можна визначити як провокаційний жанр "устиженіе" (адресат у даному випадку може бути подвійним - конкретний співрозмовник повинен засоромитися своєї різкості, а "держава" - своєю жорстокосердною), а домінантою є мовний акт з вердіктівной іллокутівной модальністю.
Аналіз показує, що найбільш повно в публічних промовах учасників, в тому числі і ведучого, представлені провокаційні жанри з коміссівнимі і вердіктівнимі іллокутівнимі модальностями мовленнєвих актів-домінант. Необхідно відзначити також, що обов'язковим компонентом провокації в будь-якому жанрі є наявність мовних актів експозитивний модальності, яка представляє ілюстративний матеріал для провокування, але в якості самостійної домінанти виступає дуже рідко. Випадки використання мовних актів з екзерсітівной і бехабітівной іллокутівнимі модальностями нам представляється необхідним віднести до явищ неадекватного, невдалого реагування співрозмовника, коли останній виявляв зайву помисливість або збудливість. Як, наприклад, в прикладі 3.
Приклад 3
Ведучий: Ви вважаєте / що допускається помилка / /
Користувач: Я вважаю / що це повторення помилки Афганістану / / Причому за це вже ніхто не відповідає / /
Ведучий: Ну а що ж робити з сепаратистами / що ж робити з терористами?
Користувач: Ви розумієте ...
Ведучий: ... миритися з тим / що частина Росії прагне відокремитися від неї?
Користувач: Ні ... немає ... ви розумієте ...
Ведучий: ... миритися з тим / що контроль над цією територією захоплений?
Користувач: Ні ... немає ... це потрібно було вирішити ... Це не одна / дві / три двенадцатіетажкі / висаджені в Москві / це цілі райони і міста / /
Ведучий: А ви самі звідки / вибачте?
Користувач: Я з Чечні
Як видно з діалогу, провідний прагне продовжити за учасника його думку (яка звучить як наказ, конкретна рекомендація до дії: миритися з тим / що частина Росії прагне відокремитися від неї ... миритися з тим / що контроль над цією територією захоплений), щоб тим самим показати абсурдність, з його точки зору, таких поглядів опонента. В інтерпретації ведучого слова учасника звучать як рекомендація до дії - як екзерсітів, в той час як в наміри автора входить в першу чергу уявлення експозитивний інформації про приватну думці, про що свідчать і спеціальні слова-оператори такого наміру: ви розумієте, я вважаю. Використовуваний провідним провокаційний жанр викриття своїм апофеозом має заключний питально-відповідний хід спілкуються, після якого всім все стає ясно, на чий млин ллє воду учасник. Але не все так просто, і ми опиняємося здатними помітити деяку підтасовку фактів провідним, що виявили відому "пильність", зовсім в дусі нещодавно минулої епохи. Жорсткість проведеного викриття не пом'якшує і бехабітів з класичним оператором вибачення вибачте в А ви самі звідки / вибачте?.
У результаті проведеного порівняльного аналізу ми прийшли до висновку, що найбільш вживаними є жанри з вердіктівной перлокутивний модальністю (61%). Далі за частотою вживання йдуть жанри з коміссівной перлокутивний модальністю (21%), потім з експозитивний модальністю (18%) і, нарешті, жанри з екзерсітівной і бехабітівной перлокутивний модальностями (3%).
Особливої уваги заслуговує питання мовного втілення жанрів.
Проведений філологічний аналіз виявив широкий спектр мовних прийомів, використаних при провокації в публічних промовах.
Найбільш часто вживаною (41%) є синтаксична конструкція з союзом "що" (складнопідрядні речення з підрядним з'ясувальних, а також займенниково-співвідносні речення). Даний факт пояснюється тим, що говорять прагнуть акцентувати суб'єктивний характер тверджень і подати свої і чужі погляди саме як думки, використовуючи при цьому для оформлення висловлювання з експозитивний іллокутівной модальністю - висловлювання невласне-прямої мови.
При цьому 33% складнопідрядних речень з підрядним з'ясувальних використовуються для передачі чужої мови.
Наприклад:
Ви просто визнали / що у нас йде громадянська війна / кажучи / що ... аналогія Сполучених Штатів очевидна / /
... Миритися з тим / що контроль над цією територією захоплений?
Є пропозиція / щоб представлялися люди / /
По-перше / мені здається / що ми все-таки заглиблюємося в це зіставлення / Афганістан і Чечня / /
У цілому 21% проаналізованих випадків мовної провокації містить непряму мову.
Безособові і невизначено-особисті пропозиції зустрілися в 41% випадків.
Наприклад:
Тому що в Афганістані вам треба мати свої фонди / а не тут / /
Треба деяку ясність внести в кой-які питання / /
Але він також сказав що треба ... треба вести переговори ...
Тільки 28% прикладів містять етикетні формули: "на жаль", "вибачте", "будь ласка".
Зате в 24% прикладів присутній неповажне звернення до співрозмовника в третій особі, так званий помилковий адресат.
Наприклад:
Давайте я йому відповім все-таки / / Я хочу відповісти цій молодій людині / який має фонд в Москві / /
Хто він? Ну хто він?
Висока частота вживання (41%) модальних дієслів та виразів з модальним значенням ("я хочу", "ми не повинні", "ми зобов'язані" та ін.)
Цікавий той факт, що вживання особливо категоричних модальних дієслів ("повинен", "зобов'язаний", "треба"), а також імперативів, що в сумі складають 21%, найчастіше спостерігається лише у одного учасника програми - генерала армії В. І. Варенникова .
Підіб'ємо підсумки проведеного дослідження.
Ми з'ясували, що мовні жанри провокування носять комплексний характер і включають, як правило, кілька іллокутівних (мовних) актів, виявляючи тим самим комплексну мовну природу та наявність динамічної структури, що лежить в основі мовного цілого. Один з мовних актів визначає іллокутівную силу всього жанру і виступає як його ілокутивна домінанта. Як показує спеціальний аналіз прагматичного контексту, ілокутивна сила, або перлокутивний модальність, мовного жанру провокації контаминирует (взаємодіє) з іллокутівной модальністю конкретного мовного акту і накладається на неї. Ми виділили 5 перлокутивний модальностей мовної провокації в публічних промовах (вердіктівная, коміссівная, екзерсітівная, експозитивний і бехабітівная). Обсяг статті не дозволяє звернутися до опису таксономії провокаційних жанрів з урахуванням їх індивідуальної жанрової структури, та це й не входило в цілі проведеного дослідження, однак саме воно складає перспективу даної роботи.
При описі жанрів мовної провокації нами також було виявлено, що основну частину мовних жанрів, використовуваних при провокації, складають жанри з коміссівной і вердіктівной перлокутивний модальностями. Для оформлення перлокутивний модальності конкретного провокаційного жанру часто використовується експозитивний (ілюструє) ілокутивна модальність мовленнєвого акту-домінанти в складі даного жанрового континууму.
Як видно з нашого матеріалу, конкурують не тільки ілллокутівние модальності мовленнєвих актів, що складають жанровий континуум провокації, але ілокутивна модальність окремо взятого мовного акту конкурує з перлокутивний модальністю всього мовного жанру провокації, тим самим нами відзначені вектори визначення прагматичної валентності мовного акту: один вектор спрямований, умовно кажучи, зовні і враховує чинник вербального контексту - іллокутівний макроконтекст, а інший вектор спрямований усередину, на семантику, і враховує чинник інтерференції іллокутівной семантики окремо взятого мовного акту і перлокутивний семантики цілого жанру.
Примітки
(1) Ми розуміємо модальність як оцінку висловлювання, дану з точки зору його конкретної іллокутівной семантики.
(2) Литовська лінгвіст Р. О. Курпніеце, аналізуючи аналогічні лінгвістичні явища, вводить поняття "прагматична валентність", яку вона розуміє, як "здатність комунікативно-прагматичного типу висловлювання утворювати взаємозв'язок з іншими типами" [13. Р.21].
(3) Розроблюване в аналітичній філософії мови поняття інтенціонального стану свідчить про "явною психологізації традиційних тем зарубіжної філософії мови" [6. С.14]. Автор даного терміну і першовідкривач явища Дж. Серль стверджує, що інтенціональних стану є інструментом співвіднесення суб'єкта із зовнішнім світом і являють собою фундаментальне і цілісне властивість свідомості, яку не можна розкласти на більш прості елементи [8. С.123]. Серль відводить їм основне місце в структурі психіки й вирішальну роль у функціонуванні мови. Здатність до інтенціональності притаманна, за Серлі, не тільки людині, а й тваринам, які не мають мови. У людини мова розвивається на основі примітивних форм інтенціональності. Здатність висловлювати свої інтенціональних стану, а також дбати про те, щоб інші дізнавалися ці ментальні стану, утворює форму мовленнєвого акту. Таким чином, мова виявляється вторинним по відношенню до інтенціональності. Здатність до інтенціональних станів більш фундаментальна, ніж мову.
(4) Від англ. to perform - представляти.
(5) Слідом за М. М. Бахтіним ми вважаємо, що "жанри відповідають типовим ситуацій мовного спілкування, типовим темам [...] мовний жанр - це не форма мови, а типова форма висловлювання [...]" [2, с.191]. Ми використовуємо "анкету" мовленнєвого жанру Т. В. Шмельова [12] і, як і дослідник, характеризуємо жанри за наступними критеріями: комунікативна мета, образ автора, образ адресата, образ комунікативного минулого і майбутнього, тип подієвого змісту і мовне втілення.
(6) Комплексні та елементарні мовні жанри пропонує розрізняти М. Ю. Федосюк [11].
Список літератури
Баранов А. Н., Крейдлін Г. Є. іллокутівной змушення в структурі діалогу / / Питання мовознавства. 1997. № 2. С. 84-100.
Бахтін М. М. Проблема мовних жанрів / / Бахтін М. М. Собр. соч. Т. 5. Роботи 1940-х - початку 1960-х років. М., 1996. С. 159-206.
Дементьєв В. В. Непряма комунікація та її жанри. Саратов, 2000. 248с.
Норман Б. Ю. Граматика мовця. СПб., 1994. 228с.
Остін Дж. вподобань. М., 1999. 332с.
Петров В. В. Від філософії мови до філософії свідомості (Нові тенденції та їх витоки) / / Філософія, логіка, мова. М., 1987. С. 3-17.
Російська розмовна мова. Тексти. М., 1978. 308с.
Серль Дж. Природа інтенціонального станів / / Філософія, логіка, мова. М., 1987. С.96-126.
Короткий довідник з сучасного російській мові / Под ред. П. А. Лекант. М., 1991. 383с.
Степанов В. Н. "Реклама - двигун ..." Про лінгвістичної природі ефекту мовного впливу на текстах телереклами / / Ярославський педагогічний вісник, 2001. № 1. С. 30-38.
Федосюк М. Ю. Невирішені питання теорії мовних жанрів / / Питання мовознавства. 1997. № 5. С. 102-120.
Шмельова Т. В. Модель мовного жанру / / Жанри мовлення. Саратов, 1997. С. 88-98.
Kurpniece RO Šiuolaikinio reklamos diskurso pragmatiniai ir kognityviniai aspektai. Daktaro disertacijos santrauka Humanitariniai mokslai, filologija (04H). Vilnius, 20001. p.39.