ЗМІСТ
Введення
1. Загальна характеристика зобов'язань про спільну діяльність
1.1 Поняття і основні види зобов'язань за договором про спільну діяльність
1.2 Класифікація зобов'язань про спільну діяльність та умови їх виникнення
2. Договір простого товариства
2.1 Поняття і юридична характеристика договору простого товариства
2.2 Зміст договору простого товариства
2.3 Аудит розрахунків по спільній діяльності
3. Реалізація та припинення правовідносин за договором про спільну діяльність
3.1 Зміна договору про спільну діяльність
3.2 Припинення договору простого товариства
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність теми. Договір про спільну діяльність активно використовується суб'єктами цивільних правовідносин в Україні в господарській практиці з метою отримання прибутку за рахунок з'єднання майна та зусиль. У сучасних умовах розвиток ринкових відносин даний договір є дуже актуальним, так як він регулює відносини, як між українськими, так і між українськими та іноземними особами, суб'єктами цивільних правовідносин, що передбачено Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який передбачає не тільки спільну підприємницьку діяльність між ними, але й наукову, науково-технічну, науково-виробного і ін
Розвиток ринкових зв'язків і глобалізація економіки, сприяли появі різних видів договорів про спільну діяльність, які регулюються законами, угодами та іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, Закон України "Про рішення іноземного інвестування", який передбачає договори про виробного кооперації, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов'язаної із створенням юридичної особи.
Даний договір охоплює не тільки підприємницьке середовище, метою якої є отримання прибутку, але також сприяє розвитку соціальних процесів у суспільстві, які спрямовані на розвиток наукової, благодійної, освітньої, творчої сфери життя суспільства. Відмінною рисою договору є спільна діяльність без створення юридичної особи, що дозволяє домогтися великого економічного і соціального ефекту.
Мета роботи - розглянути договір простого товариства як угоду і правовідносини. Виходячи з поставленої мети, ми ставимо перед собою наступні завдання:
- Дослідити походження договору та сучасне правове регулювання договору простого товариства за чинним законодавством;
- Дати легальне поняття простого товариства (товариства);
- Розглянути порядок укладення договору простого товариства (товариства);
- Виділити види договорів простого товариства (товариства);
- Проаналізувати використання договору простого товариства з метою оптимізації (мінімізації) оподаткування;
- Дослідити оптимізацію (мінімізацію) оподаткування при укладенні договору простого товариства;
Розглянути припинення діяльності простого товариства; полягає в тому, щоб показати важливе значення договору в регулюванні цивільних правовідносин, тому що він сприяє розвитку різних сфер життя суспільства і держави в цілому.
Глава 1. Загальна характеристика зобов'язань про спільну діяльність
1.1 Поняття і основні види зобов'язань про спільну діяльність
Серед різних видів зобов'язань окреме місце займають зобов'язання про спільну діяльність. У процесі задоволення економічних (майнових) та інших інтересів у суб'єктів цивільних правовідносин виникає необхідність у кооперації, тобто спільної діяльності, яка може здійснюватися як на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), так і без вмісту вкладів учасників. Мотиви на закінчення подібних договорів можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, бажання уникнути ризику, бажання отримати певні пільги, бажання здійснити певну діяльність за відсутності достатньої кількості коштів і т.д.
Правове регулювання спільної діяльності для досягнення загальної для її учасників мети має давню історію. Вже римське право мало чітке положення про договір спільної діяльності, який став прообразом усіх сучасних типів та видів зобов'язань цієї групи, в тому числі і договорів про створення торгових (господарських) товариств. Так як договір про спільну діяльність кількох осіб, і є єдиним у своєму роді. Тому що в сучасних умовах розвиток суспільних відносин спільна діяльність для досягнення спільної мети може здійснюватися не тільки українськими суб'єктами права, але й ними та іноземними суб'єктами права. Відповідно до ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який передбачає наукову, науково-технічну, науково-виробного і іншу кооперацію українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з іноземними суб'єктами господарської діяльності, спільну підприємницьку діяльність між ними, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм проведення спільних господарських операцій та спільне користування майном, як на території Україні, так і за її межами.
Відносини, які складаються між суб'єктами права при об'єднанні своїх внесків (майна, грошима, цінними паперами тощо) і організації спільної діяльності для досягнення спільної мети, є одним з різновидів цивільних правовідносин. Оскільки ці зобов'язання об'єднують як кілька, так і більш учасників, то цей договір може бути як двосторонніх, так і багатостороннім. Причому кожен учасник виступає одночасно, як боржник і кредитор. Наприклад, він може бути зобов'язаний передати майно і мати право вимагати від іншої сторони трудової участі за договором спільної діяльності.
У цьому випадку, коли учасників більше двох, права та обов'язки виникають у кожного з них по відношенню до інших.
На відміну від таких видів договорів як купівля-продаж, дарування, поставка та інші, де відбувається перехід майна від одного власника до іншого, в договорі про спільну діяльність майно часто об'єднується у спільну власність. Інший особливою рисою договору про спільну діяльність є наявність у сторін спільної мети діяльності на відміну, наприклад, від договору купівлі-продажу, житлового найму (оренди), в якій одна сторона має право передати (продати, дати в оренду) майно та одержати за нього певну суму, а інша сторона - придбати майно у власності або у володіння або користування. Об'єднання внесків і подальша спільна діяльність для досягнення спільної мети вимагає чіткої організації.
Залежно від особливостей спільної діяльності, цілей, які ставлять перед собою його учасники, договір про спільну діяльність оформляється в певній організаційно-правовій формі.
Існує дві основні організаційно-правові форми і два основних види договору про спільну діяльність. По-перше, учасники можуть вибирати організаційно-правову форму їх спільної діяльності, що не передбачає створення юридичної особи. У цьому випадку відносини, які виникають між учасниками, оформляються у договорі про спільну діяльність, який є юридичним фактом, або можливістю виникнення зобов'язань про спільну діяльність.
По-друге, спільна діяльність учасників може бути спрямована на здійснення спільної діяльності в межах самостійного суб'єкта права - юридичної особи. Тут в силу правових вимог, які пред'являються до даного виду спільної діяльності, учасникам необхідно скласти установчий договір, який не тільки регулює їх спільну діяльність, але і визначає їх правовий статус створеного ними для цієї мети юридичної особи. Положення про спільну діяльність передбачає главою 77 Цивільного кодексу України. Зобов'язання, які виникають в установчому договорі, регламентуються відповідними законодавчими актами, залежно від обраних учасниками правових форм підприємства (закони України "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про страхування" та ін)
Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень за видами діяльності в рамках спільної діяльності, отже, учасники договору можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. Що стосується що підлягає ліцензуванню, то відповідно до ЦК України юридична особа здійснює її зобов'язане мати ліцензію, видану в установленому порядку. Тому операції в рамках діяльності, що підлягає ліцензуванню, повинен здійснювати той учасник простого товариства, який має необхідну ліцензію. Відповідно до ЦК України можна виділити три форми ведення спільних справ учасників:
- Від імені всіх учасників вправі діяти кожен товариш;
- Справи ведуться спеціально призначеним товаришем;
- Спільно всіма товаришами.
Найбільш поширеною є форма, коли справи товариства веде спеціально призначений товариш (уповноважений учасник; особа, що веде спільні справи простого товариства; особа, що веде облік загального майна простого товариства), який діє на підставі довіреності, виданої іншими учасниками договору простого товариства. Ми вже відзначали, що діяльність в рамках договору простого товариства не призводить до утворення юридичної особи. Товаришам немає необхідності реєструвати його в порядку, передбаченому ГК України, а також у податковій інспекції, комітеті з управління державним чи муніципальній майном і т.п.
1.2 Класифікація зобов'язань про спільну діяльність та умови їх виникнення
Говорячи про те, що учасники можуть вибирати організаційно-правову форму спільної діяльності, тобто яке не передбачає створення юридичної особи, з іншого боку може бути спрямована на створення самостійного суб'єкта права юридичної особи, особливу увагу потрібно звернути на вимоги, які пред'являються учасникам, спрямованих на створення юридичної особи. Тут учасникам необхідно укласти установчий договір, який не тільки регулює їх спільну діяльність, але й встановлює правовий статус створений ними з цією метою юридичної особи. Згідно з тим, чи можна установчий договір розглядати як різновид договору про спільну діяльність, існують різні погляди. Так, Є. Суханов вважає, що спільна діяльність учасників юридичної особи не може регулюватися традиційним договором про спільну діяльність. На його думку, цей договір не підходить для регулювання відносин для створення юридичної особи. Виняток складає договір про створення юридичної особи у майбутньому, наприклад, акціонерного товариства, оскільки такий договір не визначає правового становища створеного на цій підставі юридичної особи.
Є. Суханов не включає також до категорії установчих договорів створення громадських організацій, фондів та інших формувань, які є юридичними особами. Також, договору, на його думку, за своїм характером є різновидом договорів про спільну діяльність, оскільки вони мають тільки організаційні положення щодо створення юридичної особи, але вони не визначають її правового статусу і не виконують функції установчих документів.
Інші автори думають, що установчий договір є різновидом договорів про спільну діяльність. На їхню думку, діяльність осіб зі створення, наприклад, повного товариства і взаємовідношення його учасників, з управління повністю укладаються в рамки договору про спільну діяльність.
З вищезазначеного випливає, що ці зобов'язання виникають на підставі різних договорів. Основними різновидами, яких є договори про спільну діяльність та установчі договору. Також договори можуть діяти на підставі об'єднання вигод учасників, так і без їх об'єднання.
У новому Цивільному Кодексі України договір про спільну діяльність розглядається в широкому сенсі, і передбачає таке визначення:
"Відповідно до договору про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, яка не суперечить закону (ст.1130)."
Таким чином, тут визначається загальна характеристика всіх договорів про спільну діяльність, а саме спільна діяльність для досягнення спільної мети.
Якщо така діяльність відбувається на основі об'єднання вкладів учасників, такий договір називається договором простого товариства.
Глава 2. Договір простого товариства
2.1 Поняття і юридична характеристика договору простого товариства
Одним з поширених договорів про спільну діяльність є договір простого товариства. Останнім часом в Україні було прийнято дуже багато законодавчих актів, які мали обмеження у вчиненні громадянами і юридичними особами господарської та іншої діяльності. Правовідносини, які виникли і склалися в новій нормативній базі, вийшли за рамки правил деяких законів. Раніше згідно ст.430 Цивільного Кодексу УРСР громадяни укладали договори про спільну діяльність для задоволення лише особистих побутових потреб і тільки між собою. А юридичні особи могли укласти такий договір тільки для досягнення господарської мети. Але законами України "Про власність", "Про підприємництво", "Про зовнішньоекономічну діяльність" ці обмеження були зняті.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про власність" власник має право робити зі своїм майном будь-які дії, які не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої діяльності не суперечить закону, також передавати своє майно безплатно або за плату у володіння або користування іншим особам.
Визначається також право власника використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності (ст.6). Стаття 3 цього закону допускає об'єднання майна, яке є власність громадян та юридичних осіб.
Так суб'єктами (сторонами або учасниками) договору простого товариства виступають громадяни і юридичні особи. Що стосується загальної мети договору про спільну діяльність, то нове законодавство передбачає як господарську, так і іншу (також благодійну або науково-дослідну) мета спільної діяльності. Згідно зі статтею 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою досягнення прибутку або досягнення іншої мети.
Договори простого товариства, як і інші договори про спільну діяльність можуть бути дво-та багатосторонніми угодами. Вони також є консесуальними договорами, оскільки для укладення договору достатньо згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та вчинення інших дій. Безліч суперечок у юридичній літературі виникали при розгляді питання про оплатне або безоплатність договору про спільну діяльність.
Одні автори думають, що договори про спільну діяльність є оплатним, оскільки кожен з учасників, який зробив майновий внесок, має право вимагати від інших учасників тих же дій. Інші вчені обстоюють думку про безоплатне характер матеріального еквіваленту в діях учасника, який зробив майновий внесок.
При аналізуванні договорів про спільну діяльність можна констатувати, що вони можуть бути як оплатним, так і безоплатними. Наприклад, згідно з договором про спільну діяльність з виготовлення певної продукції один учасник зобов'язується надати приміщення, другий - зробити внесок в обладнання. Тут дійсно учасники задовольняють свої матеріальні інтереси. В іншому випадку, коли сторони об'єднують майно, трудові зусилля для досягнення спільної благодійної мети, то тут відсутній задоволення майнових інтересів. У зв'язку з цим тут відсутня ознака возмездности договору. Тому найбільш прийнятим критерієм возмездности договору про спільну діяльність є мета, яка передбачає задоволення майнового (економічного) інтересу кожної із сторін.
Цивільний Кодекс не має вичерпного прислівники різновидів договорів про спільну діяльність.
Сторони можуть укласти договір про спільну діяльність для будівництва доріг, спортивних споруд, шкіл, житлових будинків та ін Крім того, цивільне законодавство наділило громадян та юридичних осіб правом вільно і без обмежень займатися господарською та іншою діяльністю. Також суб'єкти права можуть вибирати науково-технічну, творчу та іншу діяльність.
Введення
1. Загальна характеристика зобов'язань про спільну діяльність
1.1 Поняття і основні види зобов'язань за договором про спільну діяльність
1.2 Класифікація зобов'язань про спільну діяльність та умови їх виникнення
2. Договір простого товариства
2.1 Поняття і юридична характеристика договору простого товариства
2.2 Зміст договору простого товариства
2.3 Аудит розрахунків по спільній діяльності
3. Реалізація та припинення правовідносин за договором про спільну діяльність
3.1 Зміна договору про спільну діяльність
3.2 Припинення договору простого товариства
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність теми. Договір про спільну діяльність активно використовується суб'єктами цивільних правовідносин в Україні в господарській практиці з метою отримання прибутку за рахунок з'єднання майна та зусиль. У сучасних умовах розвиток ринкових відносин даний договір є дуже актуальним, так як він регулює відносини, як між українськими, так і між українськими та іноземними особами, суб'єктами цивільних правовідносин, що передбачено Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який передбачає не тільки спільну підприємницьку діяльність між ними, але й наукову, науково-технічну, науково-виробного і ін
Розвиток ринкових зв'язків і глобалізація економіки, сприяли появі різних видів договорів про спільну діяльність, які регулюються законами, угодами та іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, Закон України "Про рішення іноземного інвестування", який передбачає договори про виробного кооперації, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов'язаної із створенням юридичної особи.
Даний договір охоплює не тільки підприємницьке середовище, метою якої є отримання прибутку, але також сприяє розвитку соціальних процесів у суспільстві, які спрямовані на розвиток наукової, благодійної, освітньої, творчої сфери життя суспільства. Відмінною рисою договору є спільна діяльність без створення юридичної особи, що дозволяє домогтися великого економічного і соціального ефекту.
Мета роботи - розглянути договір простого товариства як угоду і правовідносини. Виходячи з поставленої мети, ми ставимо перед собою наступні завдання:
- Дослідити походження договору та сучасне правове регулювання договору простого товариства за чинним законодавством;
- Дати легальне поняття простого товариства (товариства);
- Розглянути порядок укладення договору простого товариства (товариства);
- Виділити види договорів простого товариства (товариства);
- Проаналізувати використання договору простого товариства з метою оптимізації (мінімізації) оподаткування;
- Дослідити оптимізацію (мінімізацію) оподаткування при укладенні договору простого товариства;
Розглянути припинення діяльності простого товариства; полягає в тому, щоб показати важливе значення договору в регулюванні цивільних правовідносин, тому що він сприяє розвитку різних сфер життя суспільства і держави в цілому.
Глава 1. Загальна характеристика зобов'язань про спільну діяльність
1.1 Поняття і основні види зобов'язань про спільну діяльність
Серед різних видів зобов'язань окреме місце займають зобов'язання про спільну діяльність. У процесі задоволення економічних (майнових) та інших інтересів у суб'єктів цивільних правовідносин виникає необхідність у кооперації, тобто спільної діяльності, яка може здійснюватися як на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), так і без вмісту вкладів учасників. Мотиви на закінчення подібних договорів можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, бажання уникнути ризику, бажання отримати певні пільги, бажання здійснити певну діяльність за відсутності достатньої кількості коштів і т.д.
Правове регулювання спільної діяльності для досягнення загальної для її учасників мети має давню історію. Вже римське право мало чітке положення про договір спільної діяльності, який став прообразом усіх сучасних типів та видів зобов'язань цієї групи, в тому числі і договорів про створення торгових (господарських) товариств. Так як договір про спільну діяльність кількох осіб, і є єдиним у своєму роді. Тому що в сучасних умовах розвиток суспільних відносин спільна діяльність для досягнення спільної мети може здійснюватися не тільки українськими суб'єктами права, але й ними та іноземними суб'єктами права. Відповідно до ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який передбачає наукову, науково-технічну, науково-виробного і іншу кооперацію українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з іноземними суб'єктами господарської діяльності, спільну підприємницьку діяльність між ними, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм проведення спільних господарських операцій та спільне користування майном, як на території Україні, так і за її межами.
Відносини, які складаються між суб'єктами права при об'єднанні своїх внесків (майна, грошима, цінними паперами тощо) і організації спільної діяльності для досягнення спільної мети, є одним з різновидів цивільних правовідносин. Оскільки ці зобов'язання об'єднують як кілька, так і більш учасників, то цей договір може бути як двосторонніх, так і багатостороннім. Причому кожен учасник виступає одночасно, як боржник і кредитор. Наприклад, він може бути зобов'язаний передати майно і мати право вимагати від іншої сторони трудової участі за договором спільної діяльності.
У цьому випадку, коли учасників більше двох, права та обов'язки виникають у кожного з них по відношенню до інших.
На відміну від таких видів договорів як купівля-продаж, дарування, поставка та інші, де відбувається перехід майна від одного власника до іншого, в договорі про спільну діяльність майно часто об'єднується у спільну власність. Інший особливою рисою договору про спільну діяльність є наявність у сторін спільної мети діяльності на відміну, наприклад, від договору купівлі-продажу, житлового найму (оренди), в якій одна сторона має право передати (продати, дати в оренду) майно та одержати за нього певну суму, а інша сторона - придбати майно у власності або у володіння або користування. Об'єднання внесків і подальша спільна діяльність для досягнення спільної мети вимагає чіткої організації.
Залежно від особливостей спільної діяльності, цілей, які ставлять перед собою його учасники, договір про спільну діяльність оформляється в певній організаційно-правовій формі.
Існує дві основні організаційно-правові форми і два основних види договору про спільну діяльність. По-перше, учасники можуть вибирати організаційно-правову форму їх спільної діяльності, що не передбачає створення юридичної особи. У цьому випадку відносини, які виникають між учасниками, оформляються у договорі про спільну діяльність, який є юридичним фактом, або можливістю виникнення зобов'язань про спільну діяльність.
По-друге, спільна діяльність учасників може бути спрямована на здійснення спільної діяльності в межах самостійного суб'єкта права - юридичної особи. Тут в силу правових вимог, які пред'являються до даного виду спільної діяльності, учасникам необхідно скласти установчий договір, який не тільки регулює їх спільну діяльність, але і визначає їх правовий статус створеного ними для цієї мети юридичної особи. Положення про спільну діяльність передбачає главою 77 Цивільного кодексу України. Зобов'язання, які виникають в установчому договорі, регламентуються відповідними законодавчими актами, залежно від обраних учасниками правових форм підприємства (закони України "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про страхування" та ін)
Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень за видами діяльності в рамках спільної діяльності, отже, учасники договору можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. Що стосується що підлягає ліцензуванню, то відповідно до ЦК України юридична особа здійснює її зобов'язане мати ліцензію, видану в установленому порядку. Тому операції в рамках діяльності, що підлягає ліцензуванню, повинен здійснювати той учасник простого товариства, який має необхідну ліцензію. Відповідно до ЦК України можна виділити три форми ведення спільних справ учасників:
- Від імені всіх учасників вправі діяти кожен товариш;
- Справи ведуться спеціально призначеним товаришем;
- Спільно всіма товаришами.
Найбільш поширеною є форма, коли справи товариства веде спеціально призначений товариш (уповноважений учасник; особа, що веде спільні справи простого товариства; особа, що веде облік загального майна простого товариства), який діє на підставі довіреності, виданої іншими учасниками договору простого товариства. Ми вже відзначали, що діяльність в рамках договору простого товариства не призводить до утворення юридичної особи. Товаришам немає необхідності реєструвати його в порядку, передбаченому ГК України, а також у податковій інспекції, комітеті з управління державним чи муніципальній майном і т.п.
1.2 Класифікація зобов'язань про спільну діяльність та умови їх виникнення
Говорячи про те, що учасники можуть вибирати організаційно-правову форму спільної діяльності, тобто яке не передбачає створення юридичної особи, з іншого боку може бути спрямована на створення самостійного суб'єкта права юридичної особи, особливу увагу потрібно звернути на вимоги, які пред'являються учасникам, спрямованих на створення юридичної особи. Тут учасникам необхідно укласти установчий договір, який не тільки регулює їх спільну діяльність, але й встановлює правовий статус створений ними з цією метою юридичної особи. Згідно з тим, чи можна установчий договір розглядати як різновид договору про спільну діяльність, існують різні погляди. Так, Є. Суханов вважає, що спільна діяльність учасників юридичної особи не може регулюватися традиційним договором про спільну діяльність. На його думку, цей договір не підходить для регулювання відносин для створення юридичної особи. Виняток складає договір про створення юридичної особи у майбутньому, наприклад, акціонерного товариства, оскільки такий договір не визначає правового становища створеного на цій підставі юридичної особи.
Є. Суханов не включає також до категорії установчих договорів створення громадських організацій, фондів та інших формувань, які є юридичними особами. Також, договору, на його думку, за своїм характером є різновидом договорів про спільну діяльність, оскільки вони мають тільки організаційні положення щодо створення юридичної особи, але вони не визначають її правового статусу і не виконують функції установчих документів.
Інші автори думають, що установчий договір є різновидом договорів про спільну діяльність. На їхню думку, діяльність осіб зі створення, наприклад, повного товариства і взаємовідношення його учасників, з управління повністю укладаються в рамки договору про спільну діяльність.
З вищезазначеного випливає, що ці зобов'язання виникають на підставі різних договорів. Основними різновидами, яких є договори про спільну діяльність та установчі договору. Також договори можуть діяти на підставі об'єднання вигод учасників, так і без їх об'єднання.
У новому Цивільному Кодексі України договір про спільну діяльність розглядається в широкому сенсі, і передбачає таке визначення:
"Відповідно до договору про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, яка не суперечить закону (ст.1130)."
Таким чином, тут визначається загальна характеристика всіх договорів про спільну діяльність, а саме спільна діяльність для досягнення спільної мети.
Якщо така діяльність відбувається на основі об'єднання вкладів учасників, такий договір називається договором простого товариства.
Глава 2. Договір простого товариства
2.1 Поняття і юридична характеристика договору простого товариства
Одним з поширених договорів про спільну діяльність є договір простого товариства. Останнім часом в Україні було прийнято дуже багато законодавчих актів, які мали обмеження у вчиненні громадянами і юридичними особами господарської та іншої діяльності. Правовідносини, які виникли і склалися в новій нормативній базі, вийшли за рамки правил деяких законів. Раніше згідно ст.430 Цивільного Кодексу УРСР громадяни укладали договори про спільну діяльність для задоволення лише особистих побутових потреб і тільки між собою. А юридичні особи могли укласти такий договір тільки для досягнення господарської мети. Але законами України "Про власність", "Про підприємництво", "Про зовнішньоекономічну діяльність" ці обмеження були зняті.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про власність" власник має право робити зі своїм майном будь-які дії, які не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої діяльності не суперечить закону, також передавати своє майно безплатно або за плату у володіння або користування іншим особам.
Визначається також право власника використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності (ст.6). Стаття 3 цього закону допускає об'єднання майна, яке є власність громадян та юридичних осіб.
Так суб'єктами (сторонами або учасниками) договору простого товариства виступають громадяни і юридичні особи. Що стосується загальної мети договору про спільну діяльність, то нове законодавство передбачає як господарську, так і іншу (також благодійну або науково-дослідну) мета спільної діяльності. Згідно зі статтею 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою досягнення прибутку або досягнення іншої мети.
Договори простого товариства, як і інші договори про спільну діяльність можуть бути дво-та багатосторонніми угодами. Вони також є консесуальними договорами, оскільки для укладення договору достатньо згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та вчинення інших дій. Безліч суперечок у юридичній літературі виникали при розгляді питання про оплатне або безоплатність договору про спільну діяльність.
Одні автори думають, що договори про спільну діяльність є оплатним, оскільки кожен з учасників, який зробив майновий внесок, має право вимагати від інших учасників тих же дій. Інші вчені обстоюють думку про безоплатне характер матеріального еквіваленту в діях учасника, який зробив майновий внесок.
При аналізуванні договорів про спільну діяльність можна констатувати, що вони можуть бути як оплатним, так і безоплатними. Наприклад, згідно з договором про спільну діяльність з виготовлення певної продукції один учасник зобов'язується надати приміщення, другий - зробити внесок в обладнання. Тут дійсно учасники задовольняють свої матеріальні інтереси. В іншому випадку, коли сторони об'єднують майно, трудові зусилля для досягнення спільної благодійної мети, то тут відсутній задоволення майнових інтересів. У зв'язку з цим тут відсутня ознака возмездности договору. Тому найбільш прийнятим критерієм возмездности договору про спільну діяльність є мета, яка передбачає задоволення майнового (економічного) інтересу кожної із сторін.
Цивільний Кодекс не має вичерпного прислівники різновидів договорів про спільну діяльність.
Сторони можуть укласти договір про спільну діяльність для будівництва доріг, спортивних споруд, шкіл, житлових будинків та ін Крім того, цивільне законодавство наділило громадян та юридичних осіб правом вільно і без обмежень займатися господарською та іншою діяльністю. Також суб'єкти права можуть вибирати науково-технічну, творчу та іншу діяльність.
Зовнішньоекономічне законодавство України, а також Закон України "Про режим іноземного інвестування" передбачає договори з спільну кооперацію, виготовлення продукції і іншу інвестиційну діяльність, яка не пов'язана зі створенням юридичної особи.
Договори простого товариства поділяються на договори між українськими юридичними та фізичними особами і між ними та іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність). Сторони договору простого товариства можуть мати на меті одержання прибутку (доходу), так і досягнення іншого результату, соціального ефекту.
У зв'язку з цим договори простого товариства поділяють на підприємницькі і такі, які передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню).
У багатьох країнах специфічним договором простого товариства є таємне суспільство. Особливість такого договору визначається в тому, що сторони не розкривають його існування третім особам. Так як суспільство існує тільки у відносинах між його учасниками. У відносинах з третіми особами сторони виступають від власного імені і самостійно відповідають за укладення договору.
2.2 Зміст договору простого товариства
Договір простого товариства, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України, укладається у письмовій формі.
Головними умовами договору є:
1. Предмет договору
2. Майнові права та обов'язки
3. Ведення спільних справ
4. Термін дії договору
5. Порядок розподілу прибутку і збитків і ін
Предметом договору є той результат на досягнення, якого спрямовані дії учасників по об'єднанню вкладів та спільної діяльності. Визначення предмета договору дає змогу визначити юридичну природу взаємовідносин учасників. А також умови їх спільної діяльності.
Важливе місце у договорі займають права та обов'язки учасників. Вони встановлюються законом і договором.
Закон дає право учасникам договору простого товариства брати участь у веденні спільних справ, право на доходи від спільного використання майна, згідно із своєю часткою. Крім того, сторони мають право визначити інші права, які доповнюють і розширюють права і можливості учасників.
Чітка організація спільної діяльності досягається шляхом закріплення в договорі обов'язків, які лягають на учасників. Ці договірні зобов'язання деталізують дії учасників у досягненні спільної мети і сприяють виконанню умов договору. За своїм характером ці зобов'язання поділяються на: організаційні та загальні.
До загальних слід віднести обов'язки сторін діяти в рамках умов договору, виконувати всі свої обов'язки перед іншими сторонами (учасниками). Традиційні включають обов'язки учасників зробити визначення договорами вклади. Даний договір передбачає те, що учасники можуть робити внески не тільки грошима, але і рухомим і нерухомим майном (землею, устаткуванням, спорудженням та ін), а так само пов'язаними з ними майновими правами, авторськими правами, правами інтелектуальної власності. Цивільний кодекс України передбачає, що внеском у спільну діяльність можуть бути також ділові зв'язки, ділова репутація, вартість яких оцінюється сторонами (ст.1133).
Строки внесення учасниками вкладів узгоджуються у договорі. Учасники можуть встановлювати відповідальність за неналежне виконання зобов'язань їх несвоєчасне внесення вкладів, у формі штрафів (пені) або відшкодування збитків.
При укладанні договору простого товариства визначається порядок ведення спільних справ учасників. Це означає вчинення в загальних інтересах всіх необхідних дій, які забезпечують чітке виконання умов договору та досягнення спільної мети - це керівництво і організація спільної діяльності, координація зусиль учасників договору, відносин з третіми особами, контроль, звітність та ін
При веденні спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками простого товариства (п.1 ст.1135 ЦКУ).
Якщо за договором простого товариства спільна діяльність здійснюється з іноземних інвестицій, то учасники згідно з вимогами ЗУ "Про режим іноземного інвестування" зобов'язані вести окремий бухгалтерський облік і здійснювати звітність про операції, пов'язані з цим договором і мають право на відкриття спільних (загальних) рахунків у відділеннях банків України для проведення розрахунків пов'язаних з виконанням цього договору. Тут ми бачимо специфіку даного виду договору, так як він регулюється не тільки загальними правилами про ведення спільної діяльності, а й спеціальними законами, які визначають і регулюють саме даний вид відносин.
Дуже важливо відзначити, як у договорі розподіляються витрати і збитки між учасниками. Учасники можуть визначати порядок покриття збитків та витрат, передбачених договором, які виникають при виконанні цього договору. Якщо договором такий порядок не передбачений, то спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників.
Тут слід зазначити про правовий статус майна учасників, виділеного для їхньої спільної діяльності.
Закон забороняє учаснику договору розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників.
Але якщо така угода є, то учасник може відчужувати (за плату або безкоштовно) іншій особі свою частку в спільному майні. При цьому учасник повинен дотримуватися умов закону про право привілейованої купівлі частки іншим учасникам договору (ст. 362 ЦКУ).
Законом встановлено, що кредитор учасника-боржника має право пред'явити позов про виділення частки для звернення на неї стягнення (ст. 371 ЦКУ).
Відносини спільної часткової власності між учасниками договору закінчуються з закінченням дії цього договору. Майно, яке придбало спільної часткової власності внаслідок спільної діяльності, після необхідних розрахунків з бюджетом та третіми особами, розподіл між учасниками договору пропорційно до їхніх часток (вкладами) у спільне майно, якщо учасники не домовилися про інший порядок розподілу результату їх спільної діяльності. Суперечки виникли в результаті спільної діяльності визначаються в Президії вищого арбітражного (господарського) суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням договорів про спільну діяльність від 28.04.1995г.".
2.3 Аудит розрахунків по спільній діяльності
Відповідно до цивільного законодавства спільна діяльність без створення юридичної особи здійснюється на основі договору між його учасниками. Майно, об'єднане учасниками для спільної діяльності, враховується на окремому (відособленому) балансі у того учасника, якому відповідно до договором доручено ведення спільних справ учасників договору.
Дані окремого (відособленого) балансу в баланс підприємства-учасника, ведучого загальні справи, не включаються.
Кожен учасник свою частку прибутку, отриману в результаті спільної діяльності, включає до складу позареалізаційних доходів при формуванні фінансових результатів.
Виходячи з вищевикладеного, необхідно перевірити:
- Укладено договір про спільну діяльність, правильність його складання;
- Чи ведеться окремий облік по спільної діяльності в учасника, ведучого загальні справи;
- Правильність відображення учасником, провідним загальні справи за договором про спільну діяльність, операцій, пов'язаних з його виконанням (якщо ці обов'язки покладені на проверяемое підприємство);
- Правильність відображення учасником договору про спільну діяльність операцій, пов'язаних з його виконанням;
- Правильність відображення в обліку різниці від перевищення оцінки майна, визначеної за договором про спільну діяльність, над балансовою його оцінкою (або різниці від заниження, якщо остання оцінка вище договірної). Ці результати підприємство має віднести відповідно в кредит рахунку 85 "Статутний капітал" на субрахунок "Додатковий капітал" (при позитивному результаті) з 1.01.95 р. "Додатковий капітал" або в дебет рахунку 81 "Використання прибутку" (при негативному результаті) або інших аналогічних рахунків (86; 87; 88) (Лист Мінфіну від 24 січня 1994 р . № 7).
- Правильність ведення бухгалтерського обліку операцій по спільній діяльності в учасника, ведучого загальні справи. У листі визначено, що облік цих операцій здійснюється в загальновстановленому порядку, тобто необхідно керуватися
бухгалтерського обліку з основної діяльності;
- Правильність відображення в обліку отриманих від спільної діяльності фінансових результатів. Частку прибутку, отриману в результаті спільної діяльності, учасник повинен включати до складу позареалізаційних доходів по своїй основній діяльності;
- Правильність сплати податків до бюджету за результатами спільної діяльності;
Існує питання, на який до теперішнього часу немає відповіді. Чи потрібно здавати в податкову інспекцію учаснику, провідному загальні справи, разом із звітом по основній діяльності звіт по спільній діяльності? З одного боку, чинним законодавством такої вимоги не передбачено. Але якщо врахувати, що багато учасників розрахунки по спільній діяльності здійснюють через свій розрахунковий рахунок, платять різні податки по спільній діяльності, то уявлення окремого балансу разом з основним звітом за доцільне;
- Правильність складання бухгалтерських проводок з відображення спільної діяльності.
3. Реалізація та припинення правовідносин за договором про спільну діяльність
3.1 Зміна договору про спільну діяльність
Зміна договору про спільну діяльність відбувається у випадках укладення учасниками угоди про зміну його умов, виходу одного або декількох учасників або вступу нового учасника до складу учасників договору. Зміна персонального складу учасників можливо в силу особисто-довірчого характеру взаємовідносин товаришів тільки у випадках, якщо це передбачено умовами договору простого товариства. Якщо така умова відсутня, то відмова товариша від подальшої участі в договорі тягне за собою його припинення. Зміна договору простого товариства тягне за собою певні правові наслідки, по-перше, в частині відносин учасників товариства з третіми особами "зовнішні відносини", а по-друге, у частині "внутрішніх відносин" учасників товариства за розділом спільного майна товариства. У зв'язку з цим, необхідно враховувати, що при внесенні змін і доповнення до договору простого товариства його окремі положення є імперативними, а значить, не можуть бути змінені в договірному порядку. Так, наприклад, норми про відповідальність є імперативними і не можуть бути змінені за угодою сторін. У літературі існує точка зору, що у випадку, якщо в договорі про спільну діяльність умова про можливість виключення учасника відсутня, можливе застосування норми ЦК України, відповідно до якої у разі односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково, коли така відмова допускається законом або угодою сторін, договір вважається відповідно розірваним або зміненим. Мається на увазі, що кожен учасник товариського угоди є самостійною стороною, а тому кілька товаришів разом можуть зажадати розірвання договору щодо одного учасника, істотно порушує свої зобов'язання, внаслідок чого товариству заподіюється значна шкода. Вищезгаданий питання ніяк не врегульоване спеціальними нормами цивільного законодавства про договір простого товариства (про можливість виключення учасниками товариства одного з учасників, не виконуючого або неналежним чином виконує свої зобов'язання). Видається, що положення про можливість виключення учасника з простого товариства має бути передбачено в договорі. Така умова договору не буде відхиленням від законодавства, оскільки, по-перше, більшість норм закону, що регулюють діяльність простого товариства є диспозитивними, а, по-друге, воно відповідає загальному принципу вільного здійснення громадянами та юридичними особами належних їм цивільних прав, у тому числі і шляхом встановлення відповідних самообмежень. Адже в момент підписання договору учасник заздалегідь визнає для себе можливість виключення і обов'язковість для нього відповідного рішення товаришів. У договорі повинні бути чітко сформульовані підстави, порядок та правові наслідки виключення учасника товариства.
3.2 Припинення договору простого товариства
Кожен з учасників договору про спільну діяльність має право поставити питання про дострокове розірвання договору, тому дуже важливо знати особливості розірвання відповідальність учасників.
Відповідальність учасників договору простого товариства характеризується кількома особливостями:
1. Характером діяльності.
Якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням учасниками підприємницької діяльності, кожен учасник несе відповідальність за договором про спільну діяльність всім своїм майном пропорційно вартості вкладу у спільне майно (часткова відповідальність). За спільним зобов'язанням, які виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільним зобов'язаннями незалежно від умов їх виникнення.
2. Специфікою заходів цивільно-правової відповідальності та умов їх застосування. Залежно від того, чи є це відповідальність перед третіми особами, або позадоговірна відповідальність, або відповідальність перед іншими учасниками договору простого товариства, застосовуються різні цивільно-правові заходи відповідальності. Наприклад, якщо для учасників комерційного товариства солідарно відповідають тільки за недоговірних зобов'язань.
За шкоду, заподіяну спільному майну або за невиконання договірних зобов'язань сторона несе перед іншими учасниками часткову відповідальність пропорційно вартості свого вкладу. Якщо стороною іншим учасникам заподіяний збиток, який не випливає з договірних зобов'язань, то відповідальність настає на загальних підставах, відповідають чинному законодавству.
3. Фактором припинення договору простого товариства.
Якщо договором простого товариства не був припинений з заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі припинення договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинено, відповідальний перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства.
Припинення договору простого товариства крім загальних підстав, передбачених гл. 50 ЦК, можуть бути здійснені на основі спеціальних підстав, передбачених ст.1141 ЦК. Серед них можна виділити такі групи:
- Припинення договору простого товариства внаслідок припинення правосуб'єктності одного з учасників - смерть фізичної особи, ліквідація або реорганізація юридичної особи, оголошення особи недієздатною, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім;
- Припинення внаслідок погіршення фінансового стану учасника - визнання банкрутом, виділення частки учасника на вимогу його кредитора.
- Припинення внаслідок виходу одного з його учасників - відмова від подальшої участі в договорі або припинення його на вимогу одного з учасників.
- Припинення договору внаслідок припинення терміну договору, досягнення мети або виникнення подій, за якими досягнення мети стало неможливим.
У всіх випадках договір простого товариства може бути продовжений (продовжений), якщо самим договором або домовленістю між учасниками не передбачене інше.
У разі припинення договору простого товариства речі, які перейшли в спільне володіння або користування учасників, повертаються учасникам, які їх дали, без нагородження, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Поділ майна, що є спільною власністю учасників, і спільні права вимоги, які виникли у них, здійснюються в порядку встановленому Цивільним Кодексом України.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору вимагати в судовому порядку повернення цієї речі, згідно з умовами дотримуватися інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства учасники несуть солідарну відповідальність за виникнення загальних зобов'язань перед третіми особами.
Висновок
За договором про спільну діяльність двоє чи кілька осіб зобов'язуються з'єднати свої внески і спільно діяти для отримання прибутку або досягнення іншої, що не суперечить закону мети. У результаті укладення договору його учасники утворюють об'єднання осіб, не стає новим самостійним суб'єктом цивільного права (юридичною особою), але зобов'язує їх до спільних узгоджених дій у рамках досягнення спільної мети - просте товариство. Об'єднання осіб без утворення юридичної особи дозволяє їм уникнути деякого регулювання з боку держави: державної реєстрації самого об'єднання, змін і доповнень в його складі, узгодження перебування за місцем діяльності. У цьому, безумовно, плюс даної форми роботи.
Згідно з чинним законодавством, істотними для договору простого товариства є умови:
а) про з'єднання вкладів;
б) про спільні дії товаришів;
в) про спільну мету, заради досягнення якої здійснюються ці дії.
У залежності від суб'єктного складу учасників, поставлених ними загальних цілей, характеру діяльності та інших умов товариського угоди можна виділити наступні договори простого товариства:
а) договір простого товариства, пов'язаний з підприємницькою діяльністю (просте торговельне товариство);
б) договір простого товариства, що не має підприємницького характеру (просте громадянське суспільство);
в) договір про спільну діяльність (просте товариство) зі створення або реорганізації (злиття, приєднання) юридичної особи;
г) негласне товариство.
Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень за видами діяльності в рамках спільної діяльності, отже, учасники договору можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. Прибуток, отриманий учасниками в результаті спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів у загальну справу, якщо інше не передбачено договором або іншою угодою учасників. Угода, повністю звільняє когось із товаришів від участі в покритті загальних витрат або збитків, є нікчемною.
Так само даний договір має широке значення, так як він охоплює різні види діяльності учасників, наприклад, інвестиційну, благодійну, наукову, технічну, виробничу діяльність. Учасники мають можливість не тільки спільно діяти для досягнення спільної мети, але і визначати розмір і вартість внесків. Дуже важливо і те, що внесок може мати не тільки грошовий характер, але і сукупність знань, досвіду, які визначають майно учасників. Договір про спільну діяльність дозволяє координувати діяльність учасників, встановлювати контроль, відповідальність, регулювати відносини з третіми особами.
У сучасному суспільстві договір набув популярності в тому, що учасники мають можливість самі обирати ті умови, які є найбільш сприятливими для їх діяльності. Спільна діяльність дозволяє також зменшувати ризик, отримати пільги, збільшити виробництво або розширити діяльність без створення юридичної особи.
Список літератури
1. Цивільний Кодекс України - Х. Одиссей, 2008 р .
2. Господарський Кодекс України / / Ліга-Закон.
3. Цивільний Кодекс УРСР
4. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. Відомості ВР 1991 № 29
5. Закон України "Про режим іноземного інвестування"
6. Закон України "Про власність" від 07.02.1991 р.
7. Закон України "Про страхування", зі змінами та доповненнями від 04.10.2001 р.
8. Закон України "Про господарські товариства", Відомості ВР 1991, № 49, зі змінами від 14.10.02., Відомості ВР 1992 № 48.
9. Альборов Р.А. "Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК". М.: Справа та сервіс ", 1998 р
10. Бодров Д.В., Дзера О.В. "Цивільне право", ч. 2 - К., 1999 р.
11. Ганченко М.І. "Цивільне право України" - К, 2004 р .
12. Підопригора О.А., Боброва Д.В. "Цивільне право" - К., 1996 р .
13. Синиченко С.А., Кройгар В.А. "Цивільне право України" - ч.2-Харків, 2000 р .
14. Стефанчук Д.О. "Цивільне право України", - К., 2004 р .
15. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. "Цивільне право" - К., 2001р.
16. Харитонов Є.О. "Цивільне право України" - К., 2007 р .
Договори простого товариства поділяються на договори між українськими юридичними та фізичними особами і між ними та іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність). Сторони договору простого товариства можуть мати на меті одержання прибутку (доходу), так і досягнення іншого результату, соціального ефекту.
У зв'язку з цим договори простого товариства поділяють на підприємницькі і такі, які передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню).
У багатьох країнах специфічним договором простого товариства є таємне суспільство. Особливість такого договору визначається в тому, що сторони не розкривають його існування третім особам. Так як суспільство існує тільки у відносинах між його учасниками. У відносинах з третіми особами сторони виступають від власного імені і самостійно відповідають за укладення договору.
2.2 Зміст договору простого товариства
Договір простого товариства, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України, укладається у письмовій формі.
Головними умовами договору є:
1. Предмет договору
2. Майнові права та обов'язки
3. Ведення спільних справ
4. Термін дії договору
5. Порядок розподілу прибутку і збитків і ін
Предметом договору є той результат на досягнення, якого спрямовані дії учасників по об'єднанню вкладів та спільної діяльності. Визначення предмета договору дає змогу визначити юридичну природу взаємовідносин учасників. А також умови їх спільної діяльності.
Важливе місце у договорі займають права та обов'язки учасників. Вони встановлюються законом і договором.
Закон дає право учасникам договору простого товариства брати участь у веденні спільних справ, право на доходи від спільного використання майна, згідно із своєю часткою. Крім того, сторони мають право визначити інші права, які доповнюють і розширюють права і можливості учасників.
Чітка організація спільної діяльності досягається шляхом закріплення в договорі обов'язків, які лягають на учасників. Ці договірні зобов'язання деталізують дії учасників у досягненні спільної мети і сприяють виконанню умов договору. За своїм характером ці зобов'язання поділяються на: організаційні та загальні.
До загальних слід віднести обов'язки сторін діяти в рамках умов договору, виконувати всі свої обов'язки перед іншими сторонами (учасниками). Традиційні включають обов'язки учасників зробити визначення договорами вклади. Даний договір передбачає те, що учасники можуть робити внески не тільки грошима, але і рухомим і нерухомим майном (землею, устаткуванням, спорудженням та ін), а так само пов'язаними з ними майновими правами, авторськими правами, правами інтелектуальної власності. Цивільний кодекс України передбачає, що внеском у спільну діяльність можуть бути також ділові зв'язки, ділова репутація, вартість яких оцінюється сторонами (ст.1133).
Строки внесення учасниками вкладів узгоджуються у договорі. Учасники можуть встановлювати відповідальність за неналежне виконання зобов'язань їх несвоєчасне внесення вкладів, у формі штрафів (пені) або відшкодування збитків.
При укладанні договору простого товариства визначається порядок ведення спільних справ учасників. Це означає вчинення в загальних інтересах всіх необхідних дій, які забезпечують чітке виконання умов договору та досягнення спільної мети - це керівництво і організація спільної діяльності, координація зусиль учасників договору, відносин з третіми особами, контроль, звітність та ін
При веденні спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками простого товариства (п.1 ст.1135 ЦКУ).
Якщо за договором простого товариства спільна діяльність здійснюється з іноземних інвестицій, то учасники згідно з вимогами ЗУ "Про режим іноземного інвестування" зобов'язані вести окремий бухгалтерський облік і здійснювати звітність про операції, пов'язані з цим договором і мають право на відкриття спільних (загальних) рахунків у відділеннях банків України для проведення розрахунків пов'язаних з виконанням цього договору. Тут ми бачимо специфіку даного виду договору, так як він регулюється не тільки загальними правилами про ведення спільної діяльності, а й спеціальними законами, які визначають і регулюють саме даний вид відносин.
Дуже важливо відзначити, як у договорі розподіляються витрати і збитки між учасниками. Учасники можуть визначати порядок покриття збитків та витрат, передбачених договором, які виникають при виконанні цього договору. Якщо договором такий порядок не передбачений, то спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників.
Тут слід зазначити про правовий статус майна учасників, виділеного для їхньої спільної діяльності.
Закон забороняє учаснику договору розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників.
Але якщо така угода є, то учасник може відчужувати (за плату або безкоштовно) іншій особі свою частку в спільному майні. При цьому учасник повинен дотримуватися умов закону про право привілейованої купівлі частки іншим учасникам договору (ст. 362 ЦКУ).
Законом встановлено, що кредитор учасника-боржника має право пред'явити позов про виділення частки для звернення на неї стягнення (ст. 371 ЦКУ).
Відносини спільної часткової власності між учасниками договору закінчуються з закінченням дії цього договору. Майно, яке придбало спільної часткової власності внаслідок спільної діяльності, після необхідних розрахунків з бюджетом та третіми особами, розподіл між учасниками договору пропорційно до їхніх часток (вкладами) у спільне майно, якщо учасники не домовилися про інший порядок розподілу результату їх спільної діяльності. Суперечки виникли в результаті спільної діяльності визначаються в Президії вищого арбітражного (господарського) суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням договорів про спільну діяльність від 28.04.1995г.".
2.3 Аудит розрахунків по спільній діяльності
Відповідно до цивільного законодавства спільна діяльність без створення юридичної особи здійснюється на основі договору між його учасниками. Майно, об'єднане учасниками для спільної діяльності, враховується на окремому (відособленому) балансі у того учасника, якому відповідно до договором доручено ведення спільних справ учасників договору.
Дані окремого (відособленого) балансу в баланс підприємства-учасника, ведучого загальні справи, не включаються.
Кожен учасник свою частку прибутку, отриману в результаті спільної діяльності, включає до складу позареалізаційних доходів при формуванні фінансових результатів.
Виходячи з вищевикладеного, необхідно перевірити:
- Укладено договір про спільну діяльність, правильність його складання;
- Чи ведеться окремий облік по спільної діяльності в учасника, ведучого загальні справи;
- Правильність відображення учасником, провідним загальні справи за договором про спільну діяльність, операцій, пов'язаних з його виконанням (якщо ці обов'язки покладені на проверяемое підприємство);
- Правильність відображення учасником договору про спільну діяльність операцій, пов'язаних з його виконанням;
- Правильність відображення в обліку різниці від перевищення оцінки майна, визначеної за договором про спільну діяльність, над балансовою його оцінкою (або різниці від заниження, якщо остання оцінка вище договірної). Ці результати підприємство має віднести відповідно в кредит рахунку 85 "Статутний капітал" на субрахунок "Додатковий капітал" (при позитивному результаті) з 1.01.95 р. "Додатковий капітал" або в дебет рахунку 81 "Використання прибутку" (при негативному результаті) або інших аналогічних рахунків (86; 87; 88) (Лист Мінфіну від 24 січня
- Правильність ведення бухгалтерського обліку операцій по спільній діяльності в учасника, ведучого загальні справи. У листі визначено, що облік цих операцій здійснюється в загальновстановленому порядку, тобто необхідно керуватися
бухгалтерського обліку з основної діяльності;
- Правильність відображення в обліку отриманих від спільної діяльності фінансових результатів. Частку прибутку, отриману в результаті спільної діяльності, учасник повинен включати до складу позареалізаційних доходів по своїй основній діяльності;
- Правильність сплати податків до бюджету за результатами спільної діяльності;
Існує питання, на який до теперішнього часу немає відповіді. Чи потрібно здавати в податкову інспекцію учаснику, провідному загальні справи, разом із звітом по основній діяльності звіт по спільній діяльності? З одного боку, чинним законодавством такої вимоги не передбачено. Але якщо врахувати, що багато учасників розрахунки по спільній діяльності здійснюють через свій розрахунковий рахунок, платять різні податки по спільній діяльності, то уявлення окремого балансу разом з основним звітом за доцільне;
- Правильність складання бухгалтерських проводок з відображення спільної діяльності.
3. Реалізація та припинення правовідносин за договором про спільну діяльність
3.1 Зміна договору про спільну діяльність
Зміна договору про спільну діяльність відбувається у випадках укладення учасниками угоди про зміну його умов, виходу одного або декількох учасників або вступу нового учасника до складу учасників договору. Зміна персонального складу учасників можливо в силу особисто-довірчого характеру взаємовідносин товаришів тільки у випадках, якщо це передбачено умовами договору простого товариства. Якщо така умова відсутня, то відмова товариша від подальшої участі в договорі тягне за собою його припинення. Зміна договору простого товариства тягне за собою певні правові наслідки, по-перше, в частині відносин учасників товариства з третіми особами "зовнішні відносини", а по-друге, у частині "внутрішніх відносин" учасників товариства за розділом спільного майна товариства. У зв'язку з цим, необхідно враховувати, що при внесенні змін і доповнення до договору простого товариства його окремі положення є імперативними, а значить, не можуть бути змінені в договірному порядку. Так, наприклад, норми про відповідальність є імперативними і не можуть бути змінені за угодою сторін. У літературі існує точка зору, що у випадку, якщо в договорі про спільну діяльність умова про можливість виключення учасника відсутня, можливе застосування норми ЦК України, відповідно до якої у разі односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково, коли така відмова допускається законом або угодою сторін, договір вважається відповідно розірваним або зміненим. Мається на увазі, що кожен учасник товариського угоди є самостійною стороною, а тому кілька товаришів разом можуть зажадати розірвання договору щодо одного учасника, істотно порушує свої зобов'язання, внаслідок чого товариству заподіюється значна шкода. Вищезгаданий питання ніяк не врегульоване спеціальними нормами цивільного законодавства про договір простого товариства (про можливість виключення учасниками товариства одного з учасників, не виконуючого або неналежним чином виконує свої зобов'язання). Видається, що положення про можливість виключення учасника з простого товариства має бути передбачено в договорі. Така умова договору не буде відхиленням від законодавства, оскільки, по-перше, більшість норм закону, що регулюють діяльність простого товариства є диспозитивними, а, по-друге, воно відповідає загальному принципу вільного здійснення громадянами та юридичними особами належних їм цивільних прав, у тому числі і шляхом встановлення відповідних самообмежень. Адже в момент підписання договору учасник заздалегідь визнає для себе можливість виключення і обов'язковість для нього відповідного рішення товаришів. У договорі повинні бути чітко сформульовані підстави, порядок та правові наслідки виключення учасника товариства.
3.2 Припинення договору простого товариства
Кожен з учасників договору про спільну діяльність має право поставити питання про дострокове розірвання договору, тому дуже важливо знати особливості розірвання відповідальність учасників.
Відповідальність учасників договору простого товариства характеризується кількома особливостями:
1. Характером діяльності.
Якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням учасниками підприємницької діяльності, кожен учасник несе відповідальність за договором про спільну діяльність всім своїм майном пропорційно вартості вкладу у спільне майно (часткова відповідальність). За спільним зобов'язанням, які виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільним зобов'язаннями незалежно від умов їх виникнення.
2. Специфікою заходів цивільно-правової відповідальності та умов їх застосування. Залежно від того, чи є це відповідальність перед третіми особами, або позадоговірна відповідальність, або відповідальність перед іншими учасниками договору простого товариства, застосовуються різні цивільно-правові заходи відповідальності. Наприклад, якщо для учасників комерційного товариства солідарно відповідають тільки за недоговірних зобов'язань.
За шкоду, заподіяну спільному майну або за невиконання договірних зобов'язань сторона несе перед іншими учасниками часткову відповідальність пропорційно вартості свого вкладу. Якщо стороною іншим учасникам заподіяний збиток, який не випливає з договірних зобов'язань, то відповідальність настає на загальних підставах, відповідають чинному законодавству.
3. Фактором припинення договору простого товариства.
Якщо договором простого товариства не був припинений з заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі припинення договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинено, відповідальний перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства.
Припинення договору простого товариства крім загальних підстав, передбачених гл. 50 ЦК, можуть бути здійснені на основі спеціальних підстав, передбачених ст.1141 ЦК. Серед них можна виділити такі групи:
- Припинення договору простого товариства внаслідок припинення правосуб'єктності одного з учасників - смерть фізичної особи, ліквідація або реорганізація юридичної особи, оголошення особи недієздатною, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім;
- Припинення внаслідок погіршення фінансового стану учасника - визнання банкрутом, виділення частки учасника на вимогу його кредитора.
- Припинення внаслідок виходу одного з його учасників - відмова від подальшої участі в договорі або припинення його на вимогу одного з учасників.
- Припинення договору внаслідок припинення терміну договору, досягнення мети або виникнення подій, за якими досягнення мети стало неможливим.
У всіх випадках договір простого товариства може бути продовжений (продовжений), якщо самим договором або домовленістю між учасниками не передбачене інше.
У разі припинення договору простого товариства речі, які перейшли в спільне володіння або користування учасників, повертаються учасникам, які їх дали, без нагородження, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Поділ майна, що є спільною власністю учасників, і спільні права вимоги, які виникли у них, здійснюються в порядку встановленому Цивільним Кодексом України.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору вимагати в судовому порядку повернення цієї речі, згідно з умовами дотримуватися інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства учасники несуть солідарну відповідальність за виникнення загальних зобов'язань перед третіми особами.
Висновок
За договором про спільну діяльність двоє чи кілька осіб зобов'язуються з'єднати свої внески і спільно діяти для отримання прибутку або досягнення іншої, що не суперечить закону мети. У результаті укладення договору його учасники утворюють об'єднання осіб, не стає новим самостійним суб'єктом цивільного права (юридичною особою), але зобов'язує їх до спільних узгоджених дій у рамках досягнення спільної мети - просте товариство. Об'єднання осіб без утворення юридичної особи дозволяє їм уникнути деякого регулювання з боку держави: державної реєстрації самого об'єднання, змін і доповнень в його складі, узгодження перебування за місцем діяльності. У цьому, безумовно, плюс даної форми роботи.
Згідно з чинним законодавством, істотними для договору простого товариства є умови:
а) про з'єднання вкладів;
б) про спільні дії товаришів;
в) про спільну мету, заради досягнення якої здійснюються ці дії.
У залежності від суб'єктного складу учасників, поставлених ними загальних цілей, характеру діяльності та інших умов товариського угоди можна виділити наступні договори простого товариства:
а) договір простого товариства, пов'язаний з підприємницькою діяльністю (просте торговельне товариство);
б) договір простого товариства, що не має підприємницького характеру (просте громадянське суспільство);
в) договір про спільну діяльність (просте товариство) зі створення або реорганізації (злиття, приєднання) юридичної особи;
г) негласне товариство.
Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень за видами діяльності в рамках спільної діяльності, отже, учасники договору можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. Прибуток, отриманий учасниками в результаті спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів у загальну справу, якщо інше не передбачено договором або іншою угодою учасників. Угода, повністю звільняє когось із товаришів від участі в покритті загальних витрат або збитків, є нікчемною.
Так само даний договір має широке значення, так як він охоплює різні види діяльності учасників, наприклад, інвестиційну, благодійну, наукову, технічну, виробничу діяльність. Учасники мають можливість не тільки спільно діяти для досягнення спільної мети, але і визначати розмір і вартість внесків. Дуже важливо і те, що внесок може мати не тільки грошовий характер, але і сукупність знань, досвіду, які визначають майно учасників. Договір про спільну діяльність дозволяє координувати діяльність учасників, встановлювати контроль, відповідальність, регулювати відносини з третіми особами.
У сучасному суспільстві договір набув популярності в тому, що учасники мають можливість самі обирати ті умови, які є найбільш сприятливими для їх діяльності. Спільна діяльність дозволяє також зменшувати ризик, отримати пільги, збільшити виробництво або розширити діяльність без створення юридичної особи.
Список літератури
1. Цивільний Кодекс України - Х. Одиссей,
2. Господарський Кодекс України / / Ліга-Закон.
3. Цивільний Кодекс УРСР
4. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. Відомості ВР 1991 № 29
5. Закон України "Про режим іноземного інвестування"
6. Закон України "Про власність" від 07.02.1991 р.
7. Закон України "Про страхування", зі змінами та доповненнями від 04.10.2001 р.
8. Закон України "Про господарські товариства", Відомості ВР 1991, № 49, зі змінами від 14.10.02., Відомості ВР 1992 № 48.
9. Альборов Р.А. "Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК". М.: Справа та сервіс ", 1998 р
10. Бодров Д.В., Дзера О.В. "Цивільне право", ч. 2 - К., 1999 р.
11. Ганченко М.І. "Цивільне право України" - К,
12. Підопригора О.А., Боброва Д.В. "Цивільне право" - К.,
13. Синиченко С.А., Кройгар В.А. "Цивільне право України" - ч.2-Харків,
14. Стефанчук Д.О. "Цивільне право України", - К.,
15. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. "Цивільне право" - К., 2001р.
16. Харитонов Є.О. "Цивільне право України" - К.,