Введення
Важливим напрямком психологічного супроводу освітнього процесу у ВНЗ прикордонного профілю, є вплив на соціально-психологічні явища в середовищі курсантів. Пріоритетним напрямом тут є оптимізація внутрішньогрупових міжособистісних відносин і комплектування груп з урахуванням психологічної сумісності учнів. Термін «психологічна сумісність» широко використовується в наукових джерелах та повсякденної життєдіяльності людей. У сучасній психології все більш актуальним стає вивчення психологічної сумісності як соціально-психологічного феномена, пов'язаного з оптимальністю міжособистісної взаємодії, задоволеністю внутрішньогруповим спілкуванням, ефективністю спільної діяльності.
1. Динаміка психічних станів курсантів (на прикладі одного із ВУЗів прикордонного профілю)
Результати теоретичного аналізу існуючих підходів дослідження динаміки психічних станів дозволили об'єднати їх у два напрямки: 1) психічні стани як відносно стійкі явища психіки (статичний підхід) (Прохоров О.О., Маклаков А.Г.); 2) психічні стани як тимчасова характеристика психіки людини (динамічний підхід) (Куликов Л.В., Еникеев М.І., Барабанщиків А.В., Левітів Н.Д., Марищук В.Л.).
У руслі динамічного підходу динаміку психічних станів курсантів представляється можливим розглядати в сукупності проявів як домінуючих, так і актуальних психічних станів. Однак з точки зору реальної педагогічної практики і можливостей сучасного арсеналу методичних засобів психології актуальні психічні стани більшою мірою піддаються діагностиці та оптимізації. Тому в рамках даної роботи представляється доцільним зробити основний акцент на вивченні динаміки актуальних психічних станів курсантів освітнього закладу прикордонного профілю.
У дослідженні брали участь 150 курсантів чоловічої статі у віці від 17 до 22 років, 50 викладачів чоловічого і жіночого статі від 22 до 45 років, які перебувають на військовій службі і проходять службу у цивільній контрактом.
Дослідження проходило з лютого по грудень 2009 року в 2 етапи. На першому етапі за допомогою анкети, розробленої автором, була отримана загальна інформація про типові психічних станах курсантів та їх динаміку. У якості респондентів на даному етапі виступали викладачі та курсанти з 1 по 5 курс. На другому етапі для оцінки динаміки психічних станів курсантів протягом семестру застосовувалася методика «Диференційована самооцінка функціонального стану» В.А. Доськина, Н.А. Лаврентьєва, М.П. Мірошникова, В. Б. Шарай. Крім того, на етапі дослідження застосовувалися методи включеного прихованого спостереження, бесіди, аналіз результатів діяльності.
Результати дослідження показують, що у курсантів на всіх п'яти курсах переважають позитивні психічні стани, але їх частка в загальному спектрі психічних станів значно варіюється від курсу до курсу. Так, для першого курсу найбільш типові позитивні психічні стани інтелектуальної та вольової групи: інтерес, рішучість, готовність, підйом. При найменшій кількості негативних психічних станів діяльнісної та інтелектуальної групи: незадоволеність, напруга. Навпаки, психічний стан курсантів 4 курсу в порівнянні з іншими курсами навчання характеризується максимальною кількістю негативних психічних станів: байдужість, нудьга, невдоволення, монотонії.
Порівняння показників психічних станів дозволяє говорити про тенденцію зниження до «випускного» курсом числа позитивних психічних станів (інтерес, підйом, готовність, зосередженість) і відповідно до збільшення числа негативних (нудьга, байдужість, агресія, незадоволеність) з незначним зниженням на 5 курсі.
У ході дослідження встановлено, що домінування певних психічних станів курсантів (зокрема негативних) змінюється не тільки від курсу до курсу, але і протягом року, тижня, навчального дня і навіть у межах одного навчального заняття.
Так, найбільша кількість негативних психічних станів спостерігається у курсантів на початку навчальних періодів (навчального року, навчального тижня, навчального дня, навчального заняття). Особливо ця тенденція характерна для тижневого і добового циклу, тобто сплеск негативних психічних станів припадати на початок навчального тижня і ранок.
Згідно з отриманими даними, кількість негативних і позитивних психічних станів курсантів на початку та наприкінці року приблизно однаково. Разом з тим, при більш детальної градації семестру трьома зрізами (№ = 150 курсантів (по 30 осіб з кожного курсу навчання) з періодом ретестірованія: 1 - серпень-вересень, 2 - жовтень-листопад, 3 - грудень-січень виявлені більш суттєві зміни у графіку проявів психічних станів курсантів. Так, зафіксований виражений ріст показників по факторам «Настрій» (від 4,2 до 5,8 балів), «Самопочуття» (від 5 до 5,5 балів), що приблизно може бути обумовлено очікуванням наближається відпустки і закінчення навчання в першому семестрі, а також підвищення по чиннику «Активність» (від 4,1 до 4,9 балів), що приблизно може бути зумовлено підвищеною інтелектуальною роботою при здачі сесії. Крім того, правомірно говорити про дію на курсанта ефекту кінцевого пориву.
У ході дослідження виявлено залежність динаміки психічних станів курсантів від тимчасових періодів навчання. Встановлено, що кількість негативних психічних станів зростає на початку навчальних періодів, причому особливо значне їх домінування відзначається на початку навчального тижня і вранці.
Порівняння показників психічних станів дозволяє говорити про тенденцію зниження до «випускного» курсом числа позитивних психічних станів (інтерес, підйом, готовність, зосередженість) і відповідно до збільшення числа негативних (нудьга, байдужість, агресія, невдоволення) з незначним зниженням на 5 курсі. З'ясувалося, що показники активності та настрою курсантів підвищуються від початку до кінця семестру.
2. Вплив психологічної сумісності на міжособистісні відносини курсантів
Дослідження даного феномена має важливе практичне значення і дозволяє підійти до вирішення проблеми оптимізації міжособистісних відносин, де особливий інтерес представляє вивчення впливу індивідуально-психологічних особливостей особистості на її сумісність з іншими членами колективу.
Більшість психологів розуміють під психологічною сумісністю здатність членів групи до взаємного прийняття, безконфліктному спілкуванню, погоджувати своїх дій, оптимізації взаємин у різних областях і видах спільної діяльності.
А.Л. Свєнціцький визначає сумісність як здатність членів групи до спільної діяльності, засновану на їх оптимальному поєднанні. Вона зумовлена як подібністю яких-небудь одних властивостей членів групи, так і відмінністю їх інших властивостей.
С.Ю. Головін розкриває поняття сумісності через поняття групової та міжособистісної сумісності.
Групова сумісність - соціально-психологічний показник згуртованості групи, що відображає можливість безконфліктного спілкування і узгодженості дій її членів в умовах спільної діяльності.
Під міжособистісної сумісністю він розуміє взаємне прийняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні - подібність або взаємодоповнюючі - ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, темпу і ритму психофізіологічних реакцій і ін значущих для міжособистісного взаємодії індивідуально - психологічних характеристик.
Психологічна сумісність залишається одним з перспективних напрямів у вивченні міжособистісних відносин.
Міжособистісні стосунки - більш-менш стійкі відносини між людьми, засновані на особистому знанні один одного, взаємних аттитюдах і соціальних емоціях (міжособистісної атракції, симпатії чи антипатії, ревнощів, заздрості і т.п.), спільних форм діяльності.
На сумісність в міжособистісних відносинах впливають темпераментальні і типологічні особливості членів навчальної групи.
Діагностика властивостей «предметно-діяльнісного» і «комунікативного» аспектів темпераменту вивчалася за методикою В.М. Русалова ОСТ (Опитувальник структури темпераменту).
Дослідження переважаючого типу відносин до людей в самооцінці та взаимооценке, базувалося на методиці діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі.
Пройдений кореляційний аналіз виявив позитивну кореляцію між наступними шкалами у курсантів психологів: егоїстичний - авторитарний (0.50 при p <0.05); агресивний - авторитарний (0.64); агресивний - егоїстичний (0.69); підозрілий агресивний (0.73); альтруїстичний - доброзичливий (0.53) ; соціальний темп - темп (0.52). Згідно з отриманими даними, авторитетний тип відносин з оточуючими, впливає на агресивність, егоїстичність і підозрілість членів групи до інших людей. Потреба в освоєнні предметного світу пов'язана з легкістю у курсантів переключатися з одного предмета на інший. Швидкість здійснення моторно-рухових актів при виконанні предметної діяльності впливає на характеристики речедвігательних актів у процесі спілкування.
У курсантів юристів більш виражена залежність за показниками пластичність - енергійність (0.56 при p <0.05); темп - пластичність (0.54); соціальний темп - темп (0.53) залежний - підпорядковується (0.68); доброзичливий - залежний (0.58); альтруїстичний - доброзичливий (0.56) а також темп - соціальна енергійність (0.59), тобто проявляється залежність рівня потреб у соціальних контактах і прагнення до лідерства від швидкості моторно-рухових актів при виконанні предметної діяльності (у курсантів психологів дана залежність не виявляється).
З метою виявлення типологічних особливостей особистості була використана методика К. Юнга (Психологічна типологія особистості).
Кореляційний аналіз показав, що такий тип особистості, як інтроверсія, пов'язаний з наступними шкалами: інтроверсія - пластичність (0.63 при p <0.05); інтроверсія - соціальна пластичність (0.48); інтроверсія - темп (0.81) у курсантів психологів і інтроверсія - соціальна пластичність (0.69); інтроверсія - емоційність (0.56) у курсантів юристів. Тобто, інтроверсія впливає на легкість перемикання в процесі спілкування від однієї людини до іншої, схильність до різноманітності комунікативних програм і швидкість моторно-рухових актів при виконанні предметної діяльності, а у курсантів юристів виявлено вплив типу особистості і на емоційність, що оцінює чутливість до невдач у роботі.
3. Лонгитюдное дослідження професійної ідентичності молодих фахівців
Основна складова успішної професіоналізації особистості є формування професійної ідентичності на етапі навчання у вузі. Сформована професійна ідентичність дозволяє особистості бути більш адаптивним в процесі професійного становлення, а також сприяє більшій здатності здійснювати особистісний вибір на критичні періоди професійного розвитку.
При навчанні у вузі основне завдання «дати студентові знання, уміння і навички» з обраної професії. Однак, не ставиться спеціального завдання формування професійної ідентичності та професійної позиції. Це викликає переживання ряду критичних етапів, результатом яких є формування професійної ідентичності з одержуваної професією або відторгнення одержуваної спеціальності. Ми вважаємо можливим таке розуміння професійної ідентичності оскільки по суті професійна ідентифікація - це процес ототожнення себе з професією, процес прийняття та знаходження себе в обраній професії.
Нами було проведено лонгитюдне дослідження, метою якого було виявлення ступеня сформованості професійної ідентичності за отриманою спеціальністю, а також мотивів досліджуваних, чому протягом періоду навчання у ВНЗ не сформувалася професійна ідентичність, наскільки важлива для досліджуваних професійна самореалізація, і яка значимість праці як суспільного корисного заняття для піддослідних.
Ми припустили, що якщо у випускника вузу вже сформована професійна ідентичність за отриманою спеціальністю, то він буде працювати за професією і намагатиметься самореалізуватися в рамках отриманої спеціальності, навіть в умовах обмеженого вибору робочих місць за даною професією.
Перший етап дослідження нами було проведено у квітні - травні 2005 року. Вибірка склала 40 осіб: студентів-психологів 4 і 5 курсу очної форми навчання у вузі г.Магадана. Другий етап дослідження був проведений у липні-жовтні 2007 року. Вибірка склала 12 осіб, з тих, хто брав участь у першому етапі.
В якості методу ми використовували структуроване інтерв'ю. Даний спосіб вивчення професійної ідентичності нами був вибраний не випадково: задаючи питання, пов'язані з професійним розвитком, ми зверталися до рефлексії досліджуваних, концентруючи їх на аналізі власного професійного шляху і оцінюванні успішності даного професійного етапи.
Індивідуальний аналіз інтерв'ю дозволив виділити наступні категорії аналізу:
· Провідна спрямованість у професійній діяльності,
· Внутрішні і зовнішні фактори зміни місця роботи,
· Мотивування неуспіху у професійній адаптації за отриманою спеціальністю,
· Модель гарного фахівця психолога,
· Рівень соціальних домагань,
· Феномен відкладеної життя (явище характерне для віддаленого і маленького регіону).
Також в ході аналізу, ми виявили якісна відмінність між випускникам ВНЗ здійснюють професійну діяльність в рамках отриманої спеціальності у вузі і випробуваними, що почали професійну кар'єру за іншою спеціальністю. Ми розділили вибірку на 2 групи і назвали групу піддослідних працюють за фахом - «прихильники», а групу піддослідних не працюють за фахом - «мігранти».
Висновок
Таким чином, отримані результати дозволяють стверджувати, що темпераментальні особливості особистості виляють на тип відносини з оточуючими і з урахуванням психологічної сумісності курсантів можна оптимізувати міжособистісні відносини в навчальній групі. Прогнозування психологічної сумісності при комплектуванні навчальних груп дозволить скорегувати ймовірні труднощі в міжособистісних відносинах курсантів і, можливо, підвищити ефективність навчальної діяльності в прикордонних інститутах.
Попередні результати показали, що випускники ВНЗ, у яких вже сформована професійна ідентичність за отриманою спеціальністю, будують кар'єру в рамках отриманої професії і задоволені професійними перспективами, навіть в умовах досить обмеженого вибору робочих місць в регіоні. Випускники ВНЗ, у яких не сформована професійна ідентичність за отриманою спеціальністю, не бачать можливостей для професійної самореалізації у своєму регіоні і або «йдуть» у іншу професію або переїжджають в інші міста з метою успішно працевлаштуватися.
Список літератури
1. Гапонова С.А. Функціональні стану студентів: Дис. докт. псих. наук.-Ростов, 2008.
2. Доскін В.А., Лаврентьєв Н.А., Мірошников М.П., Шарай В.Б. Тест диференційованої самооцінки функціонального стану. / / Питання психології. 2003. № 6.
3. Мещеряков Б.Г. (2008) Психологія. Тематичний словник. / / СПб.: Прайм - Еврознак, 2008.
4. Піддубний С.Є. (2009) Індивідуально-психологічні фактори сумісності особистості і малої групи: Дис. ... канд. психол. наук. / / М.: 2009.
5. Словник практичного психолога. Сост. С.Ю. Головін. / / Мінськ: Харвест, 2008.
6. Єрмолаєва Е.П. Психологічні рівні суб'єктивності як параметри професійної ідентичності. / / Професійна придатність: суб'єктно-діяльнісний підхід, за ред. В.А. Бодрова, Інститут психології РАН, 2004.
7. Зеєр Е.Ф. Психологія професій. - М.: Академічний проект; Єкатеринбург: Ділова книга, 2007.
8. Пряжников Н.С. Пряжнікова Є.Ю. Психологія праці та людської гідності. - М.: «Академія», 2006.
9. Шнейдер Л.Б. Професійна ідентичність: теорія, експеримент, тренінг: Учеб. посібник. - М.: Видавництво Московський психолого-соціальний інституту; Воронеж: Видавництво НВО «МОДЕК», 2008.
Важливим напрямком психологічного супроводу освітнього процесу у ВНЗ прикордонного профілю, є вплив на соціально-психологічні явища в середовищі курсантів. Пріоритетним напрямом тут є оптимізація внутрішньогрупових міжособистісних відносин і комплектування груп з урахуванням психологічної сумісності учнів. Термін «психологічна сумісність» широко використовується в наукових джерелах та повсякденної життєдіяльності людей. У сучасній психології все більш актуальним стає вивчення психологічної сумісності як соціально-психологічного феномена, пов'язаного з оптимальністю міжособистісної взаємодії, задоволеністю внутрішньогруповим спілкуванням, ефективністю спільної діяльності.
1. Динаміка психічних станів курсантів (на прикладі одного із ВУЗів прикордонного профілю)
Результати теоретичного аналізу існуючих підходів дослідження динаміки психічних станів дозволили об'єднати їх у два напрямки: 1) психічні стани як відносно стійкі явища психіки (статичний підхід) (Прохоров О.О., Маклаков А.Г.); 2) психічні стани як тимчасова характеристика психіки людини (динамічний підхід) (Куликов Л.В., Еникеев М.І., Барабанщиків А.В., Левітів Н.Д., Марищук В.Л.).
У руслі динамічного підходу динаміку психічних станів курсантів представляється можливим розглядати в сукупності проявів як домінуючих, так і актуальних психічних станів. Однак з точки зору реальної педагогічної практики і можливостей сучасного арсеналу методичних засобів психології актуальні психічні стани більшою мірою піддаються діагностиці та оптимізації. Тому в рамках даної роботи представляється доцільним зробити основний акцент на вивченні динаміки актуальних психічних станів курсантів освітнього закладу прикордонного профілю.
У дослідженні брали участь 150 курсантів чоловічої статі у віці від 17 до 22 років, 50 викладачів чоловічого і жіночого статі від 22 до 45 років, які перебувають на військовій службі і проходять службу у цивільній контрактом.
Дослідження проходило з лютого по грудень 2009 року в 2 етапи. На першому етапі за допомогою анкети, розробленої автором, була отримана загальна інформація про типові психічних станах курсантів та їх динаміку. У якості респондентів на даному етапі виступали викладачі та курсанти з 1 по 5 курс. На другому етапі для оцінки динаміки психічних станів курсантів протягом семестру застосовувалася методика «Диференційована самооцінка функціонального стану» В.А. Доськина, Н.А. Лаврентьєва, М.П. Мірошникова, В. Б. Шарай. Крім того, на етапі дослідження застосовувалися методи включеного прихованого спостереження, бесіди, аналіз результатів діяльності.
Результати дослідження показують, що у курсантів на всіх п'яти курсах переважають позитивні психічні стани, але їх частка в загальному спектрі психічних станів значно варіюється від курсу до курсу. Так, для першого курсу найбільш типові позитивні психічні стани інтелектуальної та вольової групи: інтерес, рішучість, готовність, підйом. При найменшій кількості негативних психічних станів діяльнісної та інтелектуальної групи: незадоволеність, напруга. Навпаки, психічний стан курсантів 4 курсу в порівнянні з іншими курсами навчання характеризується максимальною кількістю негативних психічних станів: байдужість, нудьга, невдоволення, монотонії.
Порівняння показників психічних станів дозволяє говорити про тенденцію зниження до «випускного» курсом числа позитивних психічних станів (інтерес, підйом, готовність, зосередженість) і відповідно до збільшення числа негативних (нудьга, байдужість, агресія, незадоволеність) з незначним зниженням на 5 курсі.
У ході дослідження встановлено, що домінування певних психічних станів курсантів (зокрема негативних) змінюється не тільки від курсу до курсу, але і протягом року, тижня, навчального дня і навіть у межах одного навчального заняття.
Так, найбільша кількість негативних психічних станів спостерігається у курсантів на початку навчальних періодів (навчального року, навчального тижня, навчального дня, навчального заняття). Особливо ця тенденція характерна для тижневого і добового циклу, тобто сплеск негативних психічних станів припадати на початок навчального тижня і ранок.
Згідно з отриманими даними, кількість негативних і позитивних психічних станів курсантів на початку та наприкінці року приблизно однаково. Разом з тим, при більш детальної градації семестру трьома зрізами (№ = 150 курсантів (по 30 осіб з кожного курсу навчання) з періодом ретестірованія: 1 - серпень-вересень, 2 - жовтень-листопад, 3 - грудень-січень виявлені більш суттєві зміни у графіку проявів психічних станів курсантів. Так, зафіксований виражений ріст показників по факторам «Настрій» (від 4,2 до 5,8 балів), «Самопочуття» (від 5 до 5,5 балів), що приблизно може бути обумовлено очікуванням наближається відпустки і закінчення навчання в першому семестрі, а також підвищення по чиннику «Активність» (від 4,1 до 4,9 балів), що приблизно може бути зумовлено підвищеною інтелектуальною роботою при здачі сесії. Крім того, правомірно говорити про дію на курсанта ефекту кінцевого пориву.
У ході дослідження виявлено залежність динаміки психічних станів курсантів від тимчасових періодів навчання. Встановлено, що кількість негативних психічних станів зростає на початку навчальних періодів, причому особливо значне їх домінування відзначається на початку навчального тижня і вранці.
Порівняння показників психічних станів дозволяє говорити про тенденцію зниження до «випускного» курсом числа позитивних психічних станів (інтерес, підйом, готовність, зосередженість) і відповідно до збільшення числа негативних (нудьга, байдужість, агресія, невдоволення) з незначним зниженням на 5 курсі. З'ясувалося, що показники активності та настрою курсантів підвищуються від початку до кінця семестру.
2. Вплив психологічної сумісності на міжособистісні відносини курсантів
Дослідження даного феномена має важливе практичне значення і дозволяє підійти до вирішення проблеми оптимізації міжособистісних відносин, де особливий інтерес представляє вивчення впливу індивідуально-психологічних особливостей особистості на її сумісність з іншими членами колективу.
Більшість психологів розуміють під психологічною сумісністю здатність членів групи до взаємного прийняття, безконфліктному спілкуванню, погоджувати своїх дій, оптимізації взаємин у різних областях і видах спільної діяльності.
А.Л. Свєнціцький визначає сумісність як здатність членів групи до спільної діяльності, засновану на їх оптимальному поєднанні. Вона зумовлена як подібністю яких-небудь одних властивостей членів групи, так і відмінністю їх інших властивостей.
С.Ю. Головін розкриває поняття сумісності через поняття групової та міжособистісної сумісності.
Групова сумісність - соціально-психологічний показник згуртованості групи, що відображає можливість безконфліктного спілкування і узгодженості дій її членів в умовах спільної діяльності.
Під міжособистісної сумісністю він розуміє взаємне прийняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні - подібність або взаємодоповнюючі - ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, темпу і ритму психофізіологічних реакцій і ін значущих для міжособистісного взаємодії індивідуально - психологічних характеристик.
Психологічна сумісність залишається одним з перспективних напрямів у вивченні міжособистісних відносин.
Міжособистісні стосунки - більш-менш стійкі відносини між людьми, засновані на особистому знанні один одного, взаємних аттитюдах і соціальних емоціях (міжособистісної атракції, симпатії чи антипатії, ревнощів, заздрості і т.п.), спільних форм діяльності.
На сумісність в міжособистісних відносинах впливають темпераментальні і типологічні особливості членів навчальної групи.
Діагностика властивостей «предметно-діяльнісного» і «комунікативного» аспектів темпераменту вивчалася за методикою В.М. Русалова ОСТ (Опитувальник структури темпераменту).
Дослідження переважаючого типу відносин до людей в самооцінці та взаимооценке, базувалося на методиці діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі.
Пройдений кореляційний аналіз виявив позитивну кореляцію між наступними шкалами у курсантів психологів: егоїстичний - авторитарний (0.50 при p <0.05); агресивний - авторитарний (0.64); агресивний - егоїстичний (0.69); підозрілий агресивний (0.73); альтруїстичний - доброзичливий (0.53) ; соціальний темп - темп (0.52). Згідно з отриманими даними, авторитетний тип відносин з оточуючими, впливає на агресивність, егоїстичність і підозрілість членів групи до інших людей. Потреба в освоєнні предметного світу пов'язана з легкістю у курсантів переключатися з одного предмета на інший. Швидкість здійснення моторно-рухових актів при виконанні предметної діяльності впливає на характеристики речедвігательних актів у процесі спілкування.
У курсантів юристів більш виражена залежність за показниками пластичність - енергійність (0.56 при p <0.05); темп - пластичність (0.54); соціальний темп - темп (0.53) залежний - підпорядковується (0.68); доброзичливий - залежний (0.58); альтруїстичний - доброзичливий (0.56) а також темп - соціальна енергійність (0.59), тобто проявляється залежність рівня потреб у соціальних контактах і прагнення до лідерства від швидкості моторно-рухових актів при виконанні предметної діяльності (у курсантів психологів дана залежність не виявляється).
З метою виявлення типологічних особливостей особистості була використана методика К. Юнга (Психологічна типологія особистості).
Кореляційний аналіз показав, що такий тип особистості, як інтроверсія, пов'язаний з наступними шкалами: інтроверсія - пластичність (0.63 при p <0.05); інтроверсія - соціальна пластичність (0.48); інтроверсія - темп (0.81) у курсантів психологів і інтроверсія - соціальна пластичність (0.69); інтроверсія - емоційність (0.56) у курсантів юристів. Тобто, інтроверсія впливає на легкість перемикання в процесі спілкування від однієї людини до іншої, схильність до різноманітності комунікативних програм і швидкість моторно-рухових актів при виконанні предметної діяльності, а у курсантів юристів виявлено вплив типу особистості і на емоційність, що оцінює чутливість до невдач у роботі.
3. Лонгитюдное дослідження професійної ідентичності молодих фахівців
Основна складова успішної професіоналізації особистості є формування професійної ідентичності на етапі навчання у вузі. Сформована професійна ідентичність дозволяє особистості бути більш адаптивним в процесі професійного становлення, а також сприяє більшій здатності здійснювати особистісний вибір на критичні періоди професійного розвитку.
При навчанні у вузі основне завдання «дати студентові знання, уміння і навички» з обраної професії. Однак, не ставиться спеціального завдання формування професійної ідентичності та професійної позиції. Це викликає переживання ряду критичних етапів, результатом яких є формування професійної ідентичності з одержуваної професією або відторгнення одержуваної спеціальності. Ми вважаємо можливим таке розуміння професійної ідентичності оскільки по суті професійна ідентифікація - це процес ототожнення себе з професією, процес прийняття та знаходження себе в обраній професії.
Нами було проведено лонгитюдне дослідження, метою якого було виявлення ступеня сформованості професійної ідентичності за отриманою спеціальністю, а також мотивів досліджуваних, чому протягом періоду навчання у ВНЗ не сформувалася професійна ідентичність, наскільки важлива для досліджуваних професійна самореалізація, і яка значимість праці як суспільного корисного заняття для піддослідних.
Ми припустили, що якщо у випускника вузу вже сформована професійна ідентичність за отриманою спеціальністю, то він буде працювати за професією і намагатиметься самореалізуватися в рамках отриманої спеціальності, навіть в умовах обмеженого вибору робочих місць за даною професією.
Перший етап дослідження нами було проведено у квітні - травні 2005 року. Вибірка склала 40 осіб: студентів-психологів 4 і 5 курсу очної форми навчання у вузі г.Магадана. Другий етап дослідження був проведений у липні-жовтні 2007 року. Вибірка склала 12 осіб, з тих, хто брав участь у першому етапі.
В якості методу ми використовували структуроване інтерв'ю. Даний спосіб вивчення професійної ідентичності нами був вибраний не випадково: задаючи питання, пов'язані з професійним розвитком, ми зверталися до рефлексії досліджуваних, концентруючи їх на аналізі власного професійного шляху і оцінюванні успішності даного професійного етапи.
Індивідуальний аналіз інтерв'ю дозволив виділити наступні категорії аналізу:
· Провідна спрямованість у професійній діяльності,
· Внутрішні і зовнішні фактори зміни місця роботи,
· Мотивування неуспіху у професійній адаптації за отриманою спеціальністю,
· Модель гарного фахівця психолога,
· Рівень соціальних домагань,
· Феномен відкладеної життя (явище характерне для віддаленого і маленького регіону).
Також в ході аналізу, ми виявили якісна відмінність між випускникам ВНЗ здійснюють професійну діяльність в рамках отриманої спеціальності у вузі і випробуваними, що почали професійну кар'єру за іншою спеціальністю. Ми розділили вибірку на 2 групи і назвали групу піддослідних працюють за фахом - «прихильники», а групу піддослідних не працюють за фахом - «мігранти».
Висновок
Таким чином, отримані результати дозволяють стверджувати, що темпераментальні особливості особистості виляють на тип відносини з оточуючими і з урахуванням психологічної сумісності курсантів можна оптимізувати міжособистісні відносини в навчальній групі. Прогнозування психологічної сумісності при комплектуванні навчальних груп дозволить скорегувати ймовірні труднощі в міжособистісних відносинах курсантів і, можливо, підвищити ефективність навчальної діяльності в прикордонних інститутах.
Попередні результати показали, що випускники ВНЗ, у яких вже сформована професійна ідентичність за отриманою спеціальністю, будують кар'єру в рамках отриманої професії і задоволені професійними перспективами, навіть в умовах досить обмеженого вибору робочих місць в регіоні. Випускники ВНЗ, у яких не сформована професійна ідентичність за отриманою спеціальністю, не бачать можливостей для професійної самореалізації у своєму регіоні і або «йдуть» у іншу професію або переїжджають в інші міста з метою успішно працевлаштуватися.
Список літератури
1. Гапонова С.А. Функціональні стану студентів: Дис. докт. псих. наук.-Ростов, 2008.
2. Доскін В.А., Лаврентьєв Н.А., Мірошников М.П., Шарай В.Б. Тест диференційованої самооцінки функціонального стану. / / Питання психології. 2003. № 6.
3. Мещеряков Б.Г. (2008) Психологія. Тематичний словник. / / СПб.: Прайм - Еврознак, 2008.
4. Піддубний С.Є. (2009) Індивідуально-психологічні фактори сумісності особистості і малої групи: Дис. ... канд. психол. наук. / / М.: 2009.
5. Словник практичного психолога. Сост. С.Ю. Головін. / / Мінськ: Харвест, 2008.
6. Єрмолаєва Е.П. Психологічні рівні суб'єктивності як параметри професійної ідентичності. / / Професійна придатність: суб'єктно-діяльнісний підхід, за ред. В.А. Бодрова, Інститут психології РАН, 2004.
7. Зеєр Е.Ф. Психологія професій. - М.: Академічний проект; Єкатеринбург: Ділова книга, 2007.
8. Пряжников Н.С. Пряжнікова Є.Ю. Психологія праці та людської гідності. - М.: «Академія», 2006.
9. Шнейдер Л.Б. Професійна ідентичність: теорія, експеримент, тренінг: Учеб. посібник. - М.: Видавництво Московський психолого-соціальний інституту; Воронеж: Видавництво НВО «МОДЕК», 2008.