Два головних принципи мовного етикету - ввічливість і регулювання соціальних відносин - у малайською мовою тісно взаємопов'язані. Щодо використання в мові ввічливих форм і конструкцій можна встановити соціальний статус і суспільне становище співрозмовників, визначити характер відносин між ними і особливості ситуації спілкування.
Висока етикетної характерна передусім для формальних ситуацій спілкування і відрізняється використанням певних лексичних та граматичних засобів.
Серед етикетних стилів малайської мови виділяється королівський, або палацовий, мова (Bahasa diraja, або Bahasa dalam), якою користуються тільки в розмові з правителем або членом сім'ї правителя. У малайзійському суспільстві правитель займає особливе, найбільш поважне місце. Йому виявляється беззастережне і безумовне повагу, що виявляється також і у використанні превозносітельной лексики по відношенню до правителя і зневажливій по відношенню до себе. У лексиці власне королівського мови, досить архаїчною для сучасного малайського, дуже багато санскритських, арабських, перських та древнеяванскіх запозичень. У повсякденній промові, за винятком тих випадків, коли мова йде про правителя або члені його родини, ця лексика не вживається.
Граматика королівського мови характеризується загальним її ускладненням, частим повторенням окремих слів і словосполучень, а також деякими морфологічними особливостями. У королівському мовою розроблена своя етикетна система [1] звернення до правителя, вираження йому поваги, подяки, побажання, прохання. У ній відсутні етикетні Форми для таких ситуацій:
- Вираз правителю незгоди;
- Запрошення правителя (за типом "Будь ласка, їж"), у даному контексті можливий лише варіант прохання: Patik mohon Tuanku santap ("Просимо Вас скуштувати");
- Віддача правителю розпорядження або вказівки.
Висока етикетної малайської мови виділяється також складною системою звернень та особистих займенників, особливо вживаються в формальних чи офіційних ситуаціях спілкування. Наприклад, повне звернення до Верховного Правителю Малайзії звучить наступним чином: Kebawah Duli Yang Maha Mulia Seri Paduka Baginda Yang Di-pertuan Agong Sultan Haji Ahmad Saad Al-Musta'in Billah Ibni Al-Marhum Sultan Abu Bakar Ri'ayatuddin Al-Mu'azdam Shah. Воно складене в певному порядку:
а) шаноблива формула: Kebawah Duli Yang Maha Mulia Seri Paduka Baginda (= Ваша Високість);
б) назва посади: Yang Di-pertuan Agong (Верховний Правитель);
в) монархічний титул: Sultan (Султан);
г) релігійне звання: Haji (Хаджі);
д) особисте ім'я: Ahmad Shah;
е) арабська шанобливий титул: Al-Musta'in Billah;
ж) титул і особисте ім'я батька: Ibni Al-Marhum Sultan Abu Bakar Ri'ayatuddin Al-Mu'azdam Shah. (Досл, "син покійного Султана Абу Бакара Ріятудціна Аль-Муадзам Шаха").
Чим вище положення, займане адресатом, тим більше складне звернення до нього використовується. Найпростіше звернення у формальному стилі може складатися з двох частин - шанобливою формули і титулу: Yang Berbahangia Datuk Lela Jasa, де Yang Berbahangia (досл. "О, щасливий") - шаноблива формула, а Datuk Lela Jasa - титул.
Ускладнені варіанти звернень можуть включати в себе шанобливу формулу, перерахування спадкових, подарованих, академічних титулів, релігійних і військових звань, назва займаної посади, особисте ім'я, а також посаду та ім'я батька, причому кожному титулу, звання чи посади відповідає своя шаноблива формула (Амат Джухарі Моаін [2] у своїй книзі наводить 44 варіанта шанобливих формул). При наявності в адресата кількох титулів або звань, перераховуючи їх, необхідно дотримувати певний порядок, який може залежати від конкретної ситуації спілкування. Наприклад, титул, подарований Верховним Правителем, ставиться зазвичай перед титулом, дарованим правителем штату, але якщо за рангом другий титул вище першого, то він ставиться перед титулом, дарованим Верховним Правителем. Тим не менш у присутності Верховного Правителя при зверненні до людини, що має два таких титулу, першим згадується титул, подарований саме Верховним Правителем.
Правила використання офіційних звернень і порядок їх побудови настільки складні та обговорені всілякими умовами, що з метою уникнення помилок протокольними відділами апарату прем'єр-міністра, державного секретаріату і королівського двору регулярно видаються спеціальні рекомендації щодо їх вживання.
Складність системи особових займенників у малайською мовою також багато в чому зумовлюється тим, що в їхній якості можуть виступати різноманітні титули і звання, терміни спорідненості, особисті імена, шанобливі формули, назви посад і професій, а також їх поєднання. Вибір доречного варіанту особистого займенника визначається віком, соціальним статусом співрозмовників і конкретною ситуацією спілкування.
Необхідність дотримуватися строгих етикетних норм у зверненні до більш старших за віком чи положенням може створювати деякі труднощі при перекладі малайською мовою. У своїй статті "Мова і ввічливість" Омар Юнус [3] наводить наступний приклад. В англійській мові цілком доречна фраза, адресована батькові: уои have no right to tell me that ("Ти не маєш права говорити мені це").
Можливі два переклади цього висловлювання малайською мовою: а) Вара tidak berhak berkata begitu kepada saya, б) Kau tidak berhak berkata begitu kepada saya.
Однак і перша, і друга фрази на малайською мовою не звучать. У першому реченні створюється протиріччя між поважних варіантом особового займенника, уживаним у зверненні до батька (терміни спорідненості bapa - "батько"), і загальним грубим сенсом самого висловлювання. У другому ж реченні це протиріччя нівелюється використанням особистого займенники kau ("ти"), але виникає невідповідність іншого роду, оскільки дане займенник у зверненні до батька не вживається.
Таким чином, точний переклад цієї фрази малайською мовою з використанням семантично правильних конструкцій в загальному-то не можливий.
Підводячи підсумок вищевикладеного, необхідно зауважити, що висока етикетної малайської мови пов'язана з традиційним шанобливим ставленням до більш старшим по положенню, титулу, віком або званням і прагненням не зачепити почуттів співрозмовника. Це обумовлює наявність суворих етикетних правил і обмежень, повнота висвітлення яких, зважаючи на обмеженість матеріалу дослідження поки не представляється можливим.
Список літератури
1. Asmah H. Omar. Bahasa Diraja. Kuala-Lumpur, 1988.
2. Amat Juhari Moain. Sistem Panggilan Dalam Bahasa Melayu: Suatu Analisis Sosioliguistik. Kuala-Lumpur, 1989.
3. Omar Junus. Bahasa dan Kesopanan / / Dewan Bahasa. Julai, 1993.
4. Ю. В. Бодрова. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ Етикетні Малайська мова