Аналіз трудових ресурсів підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

АНАЛІЗ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Зміст
Вступ 3
1. Аналіз використання робочої сили 4
2. Аналіз продуктивності праці 12
3. Аналіз фонду заробітної плати 18
Література 25
Введення
Раціональне використання персоналу підприємства - неодмінна умова, що забезпечує безперебійність виробничого процесу і успішне виконання виробничих планів. Для цілей аналізу весь персонал слід розділити на промислово-виробничий і непромисловий персонал. До промислово-виробничого персоналу (ППП) відносять осіб, зайнятих трудовими операціями, пов'язаними з основною діяльністю підприємства, а до непромисловому персоналу відносять працівників закладів культури, громадського харчування, медицини тощо, що належать підприємству.
Працівники ППП поділяються на робітників і службовців. У складі службовців виділяють керівників, спеціалістів та інших службовців (конторський обліковий і т.п. персонал). Робітників поділяють на основних і допоміжних. В аналізі трудових ресурсів підприємства можна виділити три напрями:
1. Аналіз використання робочої сили.
1.1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
1.2. Аналіз рівня кваліфікації персоналу.
1.3. Аналіз форм, динаміки і причин руху персоналу.
1.4. Аналіз використання робочого часу.
2. Аналіз продуктивності праці.
2.1. Аналіз виконання плану по зростанню продуктивності праці та визначення приросту продукції за рахунок цього фактора.
2.2. Факторний аналіз продуктивності праці.
2.3. Резерви зростання продуктивності праці.
3. Аналіз оплати праці.
3.1. Аналіз складу і динаміки фонду заробітної плати.
3.2. Факторний аналіз фонду заробітної плати.
3.3. Аналіз ефективності використання фонду заробітної плати.
Джерела інформації для аналізу:
План по праці, ф № 1-Т "Звіт з праці", ф № 5-3 "Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації), статистична звітність відділу кадрів по руху робітників та ін"
1. Аналіз використання робочої сили
У ході аналізу забезпеченості трудовими ресурсами проводять порівняння фактичної чисельності персоналу з попереднім періодом і планової чисельністю звітного періоду по всіх класифікаційних групах. У процесі аналізі вивчається співвідношення між групами і тенденції зміни цього співвідношення.
Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності на вироблення продукції одним працюючим визначається за формулою
,
де УД 1, УД 0 - питома вага основних робітників у загальній їх чисельності за планом (базисного періоду) і звіту; СВ 0 - середньорічна вироблення одного працюючого за планом.
Скорочення допоміжних робітників може бути досягнуто за рахунок концентрації та спеціалізації допоміжних робіт: по налагодження та ремонту обладнання, підвищення рівня механізації і вдосконалення праці цих робітників.
Чисельність робочих Ч р визначають виходячи з норми трудомісткості робіт планованого періоду (Т), ефективного (дійсного) річного фонду часу робітника еф) і планованого коефіцієнта виконання норм До nn за формулою
.
Чисельність робітників, зайнятих на апаратурних, агрегатних роботах, де дії робітників полягають в основному в управлінні механізованими або автоматизованими процесами, визначають по робочих місцях і нормах обслуговування:
,
де n i - кількість агрегатів на i-й операції;
Ч Pi - кількість робітників, необхідний для обслуговування i-го робочого місця;
k Зi - коефіцієнт завантаження робочих на i-й операції при збігу професій;
i - найменування операцій.
Чисельність службовців визначається виходячи з організаційної структури підприємства і раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій управління.
Чисельність непромислового персоналу визначається за типовими галузевими нормативами, за нормами обслуговування.
Аналіз професійного та кваліфікаційного рівня робітників проводиться шляхом зіставлення готівкової чисельності за спеціальностями та розрядам з необхідною для виконання кожного виду робіт по ділянках, бригадам і підприємству в цілому. При цьому виявляється надлишок або нестача робочих по кожній професії.
Для оцінки відповідності кваліфікації робочих складності виконуваних робіт по ділянці, цеху, підприємству порівнюють середні тарифні розряди робіт і робітників , Які можна визначити за середньозваженою арифметичній формулі:
; ,
де Т р - тарифний розряд,
Ч p - загальна чисельність (кількість) робочих,
Ч pi - чисельність робітників i-го розряду,
V рi - обсяг робіт i-го виду,
V - загальний обсяг робіт.
Якщо фактичний середній тарифний розряд робочих нижче планового нижче середнього тарифного розряду робіт, то це може призвести до зниження якості продукції, що випускається і отже, необхідно передбачити підвищення кваліфікації персоналу. Якщо середній розряд робітників вища середнього тарифного розряду робіт, то робочим необхідно провадити доплату за використання їх на менш кваліфікованих роботах.
У ході аналізу кваліфікації управлінського персоналу перевіряють відповідність рівня освіти кожного працівника займаній посаді, вивчають питання, пов'язані з підбором кадрів, їх підготовкою та підвищенням кваліфікації.
Кваліфікаційний рівень працівників залежить значною мірою від віку, стажу роботи, освіти і т. д. Тому в процесі аналізу вивчають зміни у складі робочих за віком, стажем роботи, освітою.
Відповідальним етапом в аналізі використання підприємства кадрами є вивчення руху робочої сили. Аналіз здійснюється в динаміці за ряд років на основі таких коефіцієнтів. (Табл.1)
У ході аналізу ретельному вивченню піддають причини вибуття працівників за порушення трудової дисципліни, тому що це часто пов'язано з невирішеними соціальними проблемами.
Проте випуск продукції залежить не стільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченого на виробництво праці, певного кількістю робочого часу. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на підприємстві.
Таблиця 1
Показники руху робочої сили
Назва показника
Формула для розрахунку показника
Економічний сенс
Коефіцієнт обороту з прийому (До n)
Коефіцієнт обороту з вибуття (К в)
Коефіцієнт плинності кадрів (К т)
Коефіцієнт сталості кадрів (До пост)




Характеризує питома вага прийнятих працівників за період
Характеризує питому вагу вибулих за період працівників
Характеризує рівень звільнення працівників з негативним причин
Характеризує рівень працюючих на даному підприємстві постійно в аналізованому періоді (році, кварталі)
Аналіз використання робочого часу здійснюється на основі балансу робочого часу. Основні складові балансу представлені в табл.2.
Таблиця 2
Основні показники балансу робочого часу одного робітника
Показник фонду часу
Умовні позначення
Формула розрахунку
Примітки
Календарний
Номінальний (режимний)
Явочний
Корисний фонд робочого часу
Т до
T ном
Т яв
Т п
Т к = 365дн
Т ном = Т к-t вихід
Т яв = Т ном-t неявившегося
Т п = Т яв. Tt вп
t вих - час вихідних та святкових днів
t неявившегося - дні неявок: відпустки, через хворобу, за рішенням адміністрації, прогули і пр.
t - номінальна тривалість робочого часу,
t вп - час внутрішньозмінних простоїв та перерв у роботі, скорочених і пільгових годин
Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також за рівнем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.
Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників (Ч р), кількості відпрацьованих одним робітником днів в середньому за рік (Д), середньої тривалості робочого дня (t):

Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, ніж передбачалося планом, то можна визначити надпланові втрати робочого часу: цілоденні (Д піт) і внутрішньозмінні (t піт):
;
;
.
У ході аналізу необхідно виявити причини утворення понадпланових втрат робочого часу. Серед них можуть бути: додаткові відпустки з дозволу адміністрації, невихід на роботу через хворобу, прогули, простої через несправність обладнання, відсутність роботи, сировини, матеріалів, палива, енергії і т. д. Кожен вид втрат повинен бути детально оцінений, особливо той, який залежить від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко отримати віддачу.
Вивчивши втрати робочого часу, виявляють непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції та виправлення шлюбу, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу (додаткові витрати робочого часу). Для визначення непродуктивних втрат робочого часу використовуються дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10). На підставі цих даних складається аналітична табл.3.
Таблиця 3
Вихідні дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу
Показник
Умовні позначення
Сума
Виробнича собівартість товарної продукції
Заробітна плата робітників
Заробітна плата виробничих робітників
Матеріальні витрати
Собівартість забракованої продукції
Витрати на виправлення браку
З пр
ЗП р
ЗП пр
МОЗ
С б
З б

Щоб розрахувати непродуктивні витрати робочого часу, пов'язані з виготовленням та виправленням браку, визначають:
· Питома вага заробітної плати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції:
;
· Суму заробітної плати в собівартості остаточного браку:
;
· Питома вага заробітної плати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних витрат:
;
· Заробітну плату робітників з виправлення браку:
;
· Заробітну плату робітників в остаточному шлюбі і у витратах на його виправлення:
;
· Середньогодинну заробітну плату робітників:
;
· Робочий час, витрачений на виготовлення шлюбу і його справляння:
.
Скорочення втрат робочого часу - один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (Т піт) з вини підприємства помножити на планову середньогодинну вироблення продукції (СВ пл):
.
Втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів важливе значення надається вивченню показників продуктивності праці.
2. Аналіз продуктивності праці
Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників.
Узагальнюючі показники: середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, середньорічне вироблення на одного працюючого у вартісному вираженні.
Приватні показники: трудомісткість продукції певного виду в натуральному вираженні за 1 людино-день або людино-годину.
Допоміжні показники: витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.
Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим (ГВ):
,
де ТП - обсяг товарної продукції у вартісному вираженні;
Ч - чисельність працюючих.
Фактори, що впливають на річну вироблення представлені на рис.6.
Звідси факторна модель для показника середньорічного виробітку буде мати наступний вигляд:

Розрахунок впливу цих факторів може бути проведений способами ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць або інтегральним методом.
Трудомісткість - витрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виготовленої продукції:

де ФРВ i - фонд робочого часу на виготовлення i-го виду виробів,
VВП i - кількість виробів одного найменування у натуральному вираженні.
Даний показник є зворотним середньогодинної вироблення продукції.
Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції. Досягти зниження трудомісткості можливо за рахунок впровадження заходів НТП, механізації та автоматизації виробництва і праці, а також збільшення кооперованих поставок, перегляду норм виробітку і т. д.

Рис. 6. Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічну вироблення продукції працівника підприємства
У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану по її рівню, причини її зміни і впливу на рівень продуктивності праці. Якщо можливо, слід порівняти питому трудомісткість продукції по інших підприємствах галузі, що дозволить виявити передовий досвід і розробити заходи щодо його впровадження на підприємстві, що аналізується.
Аналіз показав, що планове завдання по зниженню трудомісткості продукції в цілому по підприємству значно перевиконано. Планове завдання по зниженню трудомісткості продукції до минулого року склало 95,3%, тоді зміна 95,3% -100% =- 4,7%. Фактичне зниження трудомісткості до рівня минулого року 90,97% або 90,97% -100% =- 9,03%.
Приклад.
Таблиця 4
Оцінка динаміки і виконання плану за рівнем трудомісткості продукції
Показник
Минулий рік
Звітний рік
Зростання рівня показника,%
План
Факт
План до минулого року
Факт до минулого року
Факт до плану
Товарна продукція, т.руб.
Відпрацьовано усіма робітниками людино-годин
Питома трудомісткість на 1 тис. руб, год
Середньогодинна виробка, руб
80200
2986120
37,23
26,86
81600
2896000
35,48
28,18
81640
2765400
33,87
29,52
101,7
97,0
95,3
104,91
101,8
92,6
90,97
109,90
100,05
95,5
95,46
104,75
Плановий приріст продуктивності праці (часовий виробітку) за рахунок зниження трудомісткості продукції:
.
Фактичне зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості до рівня минулого року:
.
План по зниженню трудомісткості перевиконано на 4,33% (95,3% -90,97%), в результаті чого середньогодинна вироблення продукції зросла на 5,01% (9,92% -4,91%).
Знаючи, як змінилася середньогодинна вироблення, можна визначити зміну трудомісткості продукції:
;
;
.
Висновок. Між трудомісткістю продукції і рівнем продуктивності праці існує обернено пропорційна залежність. Тому загальна питома трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що і середньогодинна виробіток робітників.
У процесі подальшого аналізу вивчають показники питомої трудомісткості за видами продукції. Зміна середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня за окремими видами продукції (ТІ i) і структури виробництва (УД i). При збільшенні питомої ваги більш трудомістких виробів середній її рівень зростає і навпаки:

Вплив цих факторів на середній рівень трудомісткості можна визначити методом ланцюгової підстановки через середньозважені величини:
;
;
.
Зміна в рівні трудомісткості не завжди оцінюється однозначно. Трудомісткість може зростати при значному питомій вазі знову освоюваної продукції або поліпшення її якості. Щоб домогтися підвищення якості, надійності та конкурентоспроможності продукції, потрібні додаткові витрати коштів і праці. Однак виграш від збільшення обсягу продажів, більш високих цін, як правило, перекриває програш від підвищення трудомісткості виробів. Тому взаємозв'язок трудомісткості продукції та її якості, собівартості, обсягу продажів і прибутку повинна знаходитися в центрі уваги аналітиків.
На закінчення аналізу визначають резерви зниження питомої трудомісткості продукції за окремими виробам і в цілому по підприємству:
,
де Т ф - фактичні витрати робочого часу на випуск продукції, Т н - витрати робочого часу, пов'язані зі зниженням трудомісткості, Т д - додаткові витрати робочого часу, пов'язані з впровадженням заходи щодо зниження трудомісткості. ВП ф - фактичний обсяг валової продукції; ВП н - обсяг валової продукції, отриманий у зв'язку зі зниженням трудомісткості.
3. Аналіз фонду заробітної плати
Аналіз використання фонду заробітної плати починають з розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної його величини від планової.
Абсолютне відхилення визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗП ф) з плановим фондом заробітної плати (ФЗП пл) в цілому по підприємству, виробничим підрозділом і категоріям працівників:
.
Проте абсолютне відхилення розраховується без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції. Врахувати цей фактор допоможе розрахунок відносного відхилення фонду заробітної плати .
Для цього змінна частина фонду заробітної плати (ФЗП пер) коригується на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції (К пп). До змінної частини фонду заробітної плати відносять зарплату робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати, суму відпускних, відповідну частці перемінної зарплати, інші виплати, пов'язані з фонду заробітної плати, і котрі змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.
Постійна частина оплати праці (ФЗП пост) не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва - це зарплата робочих за тарифними ставками, зарплата службовців по окладів, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна їм сума відпускних. Відносне відхилення фонду заробітної плати:
.
У процесі подальшого аналізу визначають чинники, що викликали абсолютне і відносне відхилення по фонду заробітної плати.
Факторна модель змінної частини фонду зарплати представлена ​​на рис.7.

Рис.7. Схема факторної системи змінного фонду зарплати
Відповідно до цієї схеми модель буде мати наступний вигляд.

Для розрахунку впливу цих факторів на абсолютне і відносне відхилення по фонду зарплати необхідні наступні дані:
1. Фонд заробітної плати:
а) за планом: ;
б) за планом, перерахованим на обсяг виробництва, при плановій структурі: ;
в) за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції і фактичну структуру: ;
д) фактично при фактичної удільної трудомісткості і плановому рівні оплати праці: ;
е) фактично: .
2. Відхилення від плану:
абсолютне: ;
відносне: .
Розрахунок впливу факторів на зміну змінної частини фонду оплати праці проводять за формулами:
· Вплив обсягу виробництва продукції:
;
· Вплив зміни структури виробленої продукції:
;
· Вплив зміни питомої трудомісткості продукції:
;
· Вплив зміни оплати праці:
.
В кінці аналізу необхідно провести перевірку проведених розрахунків:
;
.
Факторна модель постійної частини фонду оплати праці представлена ​​на рис.1.

Рис. 1. Детермінована факторна система фонду заробітної
плати робітників-почасовиків
Відповідно до цієї схеми модель буде мати наступний вигляд:

Аналогічно можна представити факторну модель для фонду заробітної плати службовців.
У процесі аналізу необхідно також встановити ефективність використання фонду заробітної плати.
Для розширеного відтворення отримання необхідного прибутку і рентабельності необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, підвищення собівартості продукції і, відповідно, зменшення суми прибутку.
Зміна середнього заробітку працюючих за період характеризується його індексом (J ЗП):
;
Зміна середньорічного виробітку визначається аналогічно на основі індексу продуктивності праці (J пт):
.
Темп зростання продуктивності праці повинен випереджати темп зростання середньої заробітної плати. Для цього розраховують коефіцієнт випередження До оп і аналізують його в динаміці:
.
Потім проводять підрахунок суми економії (перевитрати) (Е) фонду заробітної плати у зв'язку зі зміною співвідношень між темпами росту продуктивності праці та її оплати:
.
В умовах високої інфляції при аналізі індексу росту середньої заробітної плати необхідно базисний показник середньої зарплати (СЗ 0) скоригувати на індекс зростання цін на споживчі товари та послуги (J у)
,
де СЗ 1 - середня зарплата в звітному періоді.
У процесі аналізу доцільно розрахувати і порівняти в динаміці або з міжзаводські даними такі показники, як виробництво товарної продукції, суму валового прибутку, суму відрахувань до фонду накопичення на рубль зарплати.

Література
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгівельної діяльності. Навчальний посібник. - М.: «Справа і Сервіс», 2000.
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості під ред. В.І. Стражева. - Мн. Обчислюємо. шк., 1999.
3. Абрютина М.С. Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчально-практичний посібник. - М.: «Справа і Сервіс», 1998.
4. Баканов М.І. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Підручник Фінанси і статистика, 1997.
5. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Видавництво «Бухгалтерський облік», 1998.
6. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит в умовах ринку. - М.: Перспектива, 1992.
7. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності в торгівлі: Підручник для вузів. - Мн. Обчислюємо. шк., 1995.
8. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності підприємств громадського харчування: Навчально-практичний посібник. - Мн.: «Фінанси, облік, аудит», 1998.
9. Ковальов В.В., Патров В.В. Як читати баланс. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
10. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1996.
11. Любушин М.П., ​​Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.
12. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - Ростов н / Д.: Видавництво Зростання., Ун-ту, 1994.
13. Методика економічного аналізу промислового підприємства (об'єднання). / Под ред. Бужінекого А.І., Шеремета А.Д. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
14. Негашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку. -М. Обчислюємо. шк. , 1997.
15. Палій В.Ф., Суздальцева Л.П. Техніко-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств. - М.: Машинобудування, 1989.
16. Пєшкова Є.П. Маркетинговий аналіз діяльності фірми. - М.: «Ось-89», 1998.
17. Ріполь-Сарагосі Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. -М.: Видавництво Пріор, 1999.
18. Рішар Жак. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства. -М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997.
19. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. -Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1998.
20. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК: Навчальний посібник. - Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1999.
21. Шишкін О.К., Мікрюков В.А., Дишкант І.Д. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
22. Шеремет А.Д. Комплексний економічний аналіз діяльності підприємства (питання методології). - М.: Економіка, 1974.
23. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналіз підприємства. - М.: Инфра-М, 1996.
24. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра - М, 1999.
25. Економіко-математичні методи в аналізі господарської діяльності підприємств і об'єднань. - М.: Фінанси і статистика, 1982.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Контрольна робота
62.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз трудових ресурсів підприємства 2
Аналіз використання трудових ресурсів підприємства на прикладі ТОВ Ільнур
Аналіз використання трудових ресурсів підприємства на прикладі ТОВ Ільнур 2
Аналіз трудових ресурсів 2
Аналіз використання трудових ресурсів
Аналіз використання трудових ресурсів
Аналіз ефективності використання трудових ресурсів
Статистичний аналіз трудових ресурсів райпо
Аналіз фінансової стійкості і трудових ресурсів
© Усі права захищені
написати до нас